Трудова еміграція з буковини в кінці ХІХ – на початку ХХ ст




Скачати 37.51 Kb.
НазваТрудова еміграція з буковини в кінці ХІХ – на початку ХХ ст
Дата конвертації03.02.2014
Розмір37.51 Kb.
ТипДокументы
skaz.com.ua > Військова справа > Документы
ТРУДОВА ЕМІГРАЦІЯ З БУКОВИНИ В КІНЦІ ХІХ – НА ПОЧАТКУ ХХ СТ.

На рубежі ХІХ-ХХ ст. надлишок робочої сили на Буковині складав біля 60 тис. чол. (приблизно 12 % всього населення краю). Масштаби трудової еміграції буковинців виявились майже співмірними.
Дослідниками доведено, що буковинська трудова еміграція за соціальною своєю основою була селянською [1]. У 1890 р. в сільському господарстві було задіяно 75,7% зайнятого населення Буковини, 1900 – 72,6%, 1910 – 71,1%; у промисловості і ремеслах відповідно – 11,1%; 11,3%; 10,4%; торгівлі і на транспорті – 7,3%; 8,5%; 9,4% [2]. Малоземелля, безземелля широких верств селянства, зростаюча заборгованість селянства, причому без перспективи її погашення; податковий прес; брак заробітків – були основними причинами, які штовхали сільську бідноту в еміграцію. Крайова конференція, яка у 1913 р. розглянула економічне становище місцевого населення визнала, що „виїзд з Буковини зріс до небувалих розмірів, бо тільки в заробітковій сезонній еміграції сільське населення бачить свій одинокий рятунок перед голодною смертю” [3].
Але емігрували не тільки через злидні. Виїжджала і значна кількість селян -„середняків”. Так, газета „Буковина” цитувала депутата Стефановича, який заявив на засіданні Буковинського сейму, що „у нас емігрують селяни, які релятивно маються ще дуже доборе, а роблять лише для того, бо бояться, щоб не зубожіли...”[4] виїжджало з краю і помітне число військовозобов’язаних (зокрема до Канади, де ще не існувало військової повинності). В с. Топорівці, наприклад, із 150 військовозобов’язаних у 1913 р. до армії пішли 70 чоловік, а решта перебувала на заробітках у Канаді[5].
Були серед виїжджаючих і робітники, розорену ремісники, представники інтелігенції.
Щодо національного складу емігрантів, то більшість серед них належала українцям. Далі йшли румуни, молдавани, росіяни, поляки.
Існувало кілька основних напрямків еміграції:
в Бессарабію і на Україну (тобто в Росію);в Німеччину;в Румунію;
в європейські країни Данію, Швецію, Швейцарію, Францію, Великобританію;в Південну Америку (Бразилію, Аргентину);в Північну Америку – Канаду і США.
Видами еміграції були: сезонна (3-6 місяців), тимчасова (1-2 і більше років), постійна або переселенська.
Сезонна еміграція здійснювалася переважно в Румунію, Німеччину, Росію. На сезонні роботи в Румунію, наприклад, щороку відправлялось 12-15 тис. чол., в Німеччину – понад 2000; сотні селян з Буковини щорічно їхали на заробітки в Росію (Бессарабію і Україну) [6]. Така еміграція, особливо в Росію здійснювалася у двох основних формах: офіційно дозволеній (т.зв. „відїходництві”) і таємній (втечі).
Тимчасова (заокеанська передовсім) еміграція була спрямована в США, Канаду, частково Бразилію, Аргентину.
Центром постійної еміграції були в основному Канада і США. Розпочавшись ще в 70-і р.р. ХІХ ст., масовою вона стала лише в 90-ті. Початок того феномену, який отримав назву „трудова заокеанська еміграція”, припадає на 1896 рік. Вона охопила тоді понад 20 сіл Північної Буковини (бажання виїхати висловило біля 1000 сімей, але виїхало кілька десятків) [7]. А вже в 1897 р. з Буковини до Канади емігрувало до 1300 чол., у 1898 – біля 650; 1899 – близько 1330; 1900 – до 1123; 1902 – 725; 1911 – 700; 1912 – 328; 1913 – 687; у першому півріччі 1914 – 1549 (загалом більше 50 тис. чол.) [8].
Слід підкреслити, що 70 % від’їжджаючих складало найбільш працездатне населення, яке відіграло важливу роль в освоєнні канадського заходу. Поселенці з Буковини дали свої буковинські назви понад 200 новозаснованим населеним пунктам на канадській землі. Зустрічаються в Канаді і назви з більш географічним розмахом: в Альберті є свої Прут і Чорногора, а в Саскачевані – навіть ... Буковина!
Можливості центрального уряду і буковинської крайової адміністрації впливати на хід еміграції обмежувала фактично відсутність в Австрії еміграційного законодавства. В країні, у 1890 р. емігрувало майже 60 тис. чол., еміграційна політика здійснювалася на основі цісарського патенту від 24 березня 1832 р. Зрозуміло, що його статті абсолютно не відповідали реаліям кінця ХІХ – початку ХХ ст. з посиленням еміграції патент не раз доповнювався різними наказами, указами, циркулярами, інструкціями, але вони мало що змінювали. В 1897 р. австрійський цісар Франц-Йосиф пообіцяв розроблення проекту еміграційного закону і винесення його на розгляд рейхсрату. Отримала державна рада обіцяний проект лише у 1907 р., але до прийняття закону так і не дійшло до першої світової війни [9]. Серед усіх європейських країн Австрія залишалася ледь не єдиною (ще Росія), що не мала власного еміграційного законодавства, хоча за кількістю емігрантів посідала перше місце у світі.
Як приклад прямо протилежного державного підходу до міграційних процесів можна розглядати імміграційне законодавство та імміграційну політику Канади, яка різко активізувалася з кінця ХІХ ст. на імміграційні цілі уряд асигнував солідні суми: за 1898-1908 р.р. – майже 7 млн. дол., за 1912- 10 млн. дол. Значні суми надавались різним пароплавним і залізничним компаніям для перевезення великої кількості емігрантів. Вони мали свій штат агентів-вербувальників, які одночасно виконували і офіційних канадських властей. Загалом імміграційна політика стала постійною функцією уряду Канада (в 1917 р. було створене спеціальне міністерство імміграції і колонізації). Досить ліберальним було канадське законодавство. Воно не передбачало жодних обмежень щодо національності, освіти, віросповідання, майнового цензу. Порівняно легкою для іммігрантів була можливість отримання від держави земельних ділянок – гомстедів [10].
До проблеми трудової еміграції з Буковини українські науковці звернулися по-справжньому лише 10 років тому – перед 100-річчям трудової еміграції з України в Америку. Саме тоді 23-25 жовтня 1995 р. в Чернівецькому університеті відбулася міжнародна конференції „Еміграція населення західноукраїнських земель до Північної Америки на рубежі ХІХ-ХХ століть і її роль в освоєнні канадського заходу”. На черзі науковий аналіз нової хвилі міграційних потоків з України, що розпочалася з середини 90-х р.р. ХХ ст. Вагомих досліджень на разі небагато

Схожі:

Трудова еміграція з буковини в кінці ХІХ – на початку ХХ ст iconПитання модульної №2 Теми самостійного опрацювання
Розвиток національних держав І національно-визвольний рух на Балканаx в останній третині ХІХ – на початку ХХ ст.”, “Польські землі...
Трудова еміграція з буковини в кінці ХІХ – на початку ХХ ст iconФормування фізкультурно-спортивного руху на землях Східної України...
Формування гімнастично-спортивного руху на українських землях у складі Російської імперії
Трудова еміграція з буковини в кінці ХІХ – на початку ХХ ст iconПитання модульної №1 Теми самостійного опрацювання
Нідерланди, Швейцарія, Бельгія, скандинавські країни в останній третині ХІХ – на початку ХХ ст
Трудова еміграція з буковини в кінці ХІХ – на початку ХХ ст iconТема: Некласична етика ХІХ століття
Хіх ХХ століття (Достоєвський, Толстой, Соловйов, Шестов, Бердяєв) посткласична етична думка ХІХ століття (Конт, Спенсер, Юм, Бентам,...
Трудова еміграція з буковини в кінці ХІХ – на початку ХХ ст iconПлан: Передумови виникнення Київського університету Становлення та розвиток університету
Бойко І. З. Українські літературні альманахи І збірники ХІХ – початку ХХ ст. – К.: Наук думка, 1967. – 370 с
Трудова еміграція з буковини в кінці ХІХ – на початку ХХ ст iconЦікаві факти української історії, культури та народознавства
Найдавнішими українськими поетесами, імена яких відомі й про яких збереглися документальні свідчення, є інокиня Анисія Парфенівна...
Трудова еміграція з буковини в кінці ХІХ – на початку ХХ ст iconІсторія української літератури іі-ої половини ХІХ ст. Левченко Н. М
Суспільно-політична ситуація в Україні у ІІ пол. ХІХ ст та її вплив на культурно-мистецьке життя українського народу
Трудова еміграція з буковини в кінці ХІХ – на початку ХХ ст iconПитання до державного іспиту з історії української літератури (Х...
Своєрідність розвитку української літератури кінця хуііі – початку ХІХ століття. Бурлескний стиль в українській літературі, його...
Трудова еміграція з буковини в кінці ХІХ – на початку ХХ ст iconПлан музейне будівництво в Україні у ХІХ на початку ХХ ст. Музейна...
Музейне будівництво в радянській Україні 1920–1930-х рр. Репресивно-каральні дії влади проти музейних працівників у 1930-х рр
Трудова еміграція з буковини в кінці ХІХ – на початку ХХ ст iconПрактичне заняття №1 Українська література ІІ половини ХІХ століття: проблеми розвитку
Схарактеризуйте основні напрями й течії української літератури 70-90-х років ХІХ століття
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2015
звернутися до адміністрації
skaz.com.ua
Головна сторінка