Серпень




НазваСерпень
Сторінка1/10
Дата конвертації29.01.2014
Розмір2.15 Mb.
ТипКнига
skaz.com.ua > Військова справа > Книга
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   10
Володимир Худенко

СЕРПЕНЬ



Анотація
«Повість поєднує в собі риси таких актуальних жанрів, як антиутопія, історико-містичне фентезі, хоррор, «вампірська» проза. Читач постає перед питанням: якщо світові людей загрожує смертельна небезпека, то чия в тім провина? Страхітливих потойбічних істот чи самих людей, здатних нищити один одного? Загибель світу – то кара Божа чи наслідок розбрату, зажерливості й жорстокості самих людей? Чи здатні сьогодні протистояти кривавим жнивам смерті цінності, що століттями рятували людину – любов, дружба, милосердя? І якщо світові людей судилося загинути, то що постане на його місці?

^ Книга розрахована на широке коло читачів.»


Володимир Худенко

серпень

Присвячую

Richard Burton Matheson

З глибокою повагою до всього ним зробленого

вступ
1. Ситуація в Джорджії, або – чи є підстави для занепокоєння?
Як уже було заявлено раніше – в Атланті та деяких сусідніх населених пунктах спостерігаються випадки допоки неясного захворювання імовірно вірусної природи. Стаття Майкла Немінга, котра місяць тому з’явилась на шпальтах нашого видання, як ви пам’ятаєте, не до кінця прояснила цю заплутану ситуацію. Лікар-вірусолог з багаторічним стажем, професор університету в Берклі та автор безлічі ґрунтовних праць, котрі разом з тим спричинили неабиякий резонанс, заявляв про неочікувану мутацію малярійних плазмоїдів з подальшими ж неочікуваними та дещо тривожними характеристиками.

Влада ж штату заявляла, що спалах захворювання локальний і не носить характеру епідемії, хоча й спостерігаються певні не до кінця ясні аномалії у зв’язку з цим.

Тепер же після різкої заяви держсекретаря міс Коллінз, що прямо-таки сколихнула американське суспільство і породила масу чуток, стало відомо, що ФБР розгорнуло в Джорджії повномасштабну операцію – справдешнє «полювання на відьом».

Настільки адекватно уряд реагує на «локальний спалах» невідомого захворювання? І чи немає сенсу вбачати в такій реакції певний підтекст, пов'язаний певніше за все з особою сенатора Рейнольдса, котрий лобіює останнім часом у Конгресі свої сумнівні ініціативи щодо реформи охорони здоров’я? А можливо, губернатор Джорджії міс Стрінгтон має до цього певний стосунок? Адже факт її зв’язку з сенатором, чи правильніше сказати – дружби їхніх родин нині не викликає ні в кого ні найменшого сумніву.

А чи не криється за цими подіями якийсь більш вагомий підтекст? Можливо, навіть – геополітичного плану?

Отже, коротко – що нам відомо? Факти такі: на даний момент у госпіталях Атланти, а також сусідніх міст, а також у розгорнутих під керівництвом ФБР за участю національної гвардії США пересувних польових госпіталях знаходиться декілька сотень хворих на невідому пандемію імовірно вірусної природи. Симптоми хвороби туманні – відомо лише, що їм нібито немає аналогів.

Чи зараження смертельне, а чи піддається результативному лікуванню – поки що нам також не повідомляють.

Штат не закрито на карантин, проте на всіх пріоритетних вузлах і лініях транспортного сполучення помічені блокпости національної гвардії – військовослужбовці перевіряють документи у громадян, реєструють усіх, хто в’їжджає (нещодавно було повідомлено також про затримку тих, хто виїжджає – для проведення процедури санітарно-епідеміологічного контролю). Представників преси затримують (окрім акредитованих урядом) та рекомендують їм покинути штат. У всякому разі, в Атланту ні один із таких допущений не був – усі вони були затримані за декілька кілометрів від зон, що контролюються ФБР.

Також повідомляється про введення останніми днями комендантської години та навіть надзвичайного стану в межах штату. Чи є об’єктивні причини так вважати, невідомо, проте справдешньою сенсацією останніх днів стали кадри аматорської відеозйомки, котрі збурили мережу і зрештою були трансльовані каналом SNN. На них чітко видно, як ланка винищувачів F/A– 18 Національної Гвардії США атакує одне з передмість Атланти. В Інтернет також потрапили уривки перехоплених радіопереговорів пілотів та оперативного штабу (автентичність останніх між тим ставиться під сумнів).

Керівник оперативного штабу генерал Семюел Бойл вимушений був давати цьому пояснення в прямому ефірі вечірніх новин. Посадовець назвав кадри монтованими, а весь інцидент не більш ніж політичною провокацією. Разом з тим дивну реакцію на улесливе запитання репортерки, «чи не є доказом фіктивності плівки і той факт, що літаки обстрілюють місто вдень, а не вночі, що було б логічніше?», вже котрий день широко обговорюють. Генерал, нагадаю, знітився і не відповів геть нічого.

Неясності в ситуацію з авіанальотом на Атланту додали і повідомлення про заборону польотів над територією Джорджії в темний час доби усім повітряним суднам, окрім відомства Національної Гвардії та ВПС США.

Також довгий час ходили чутки про дивний рух федеральних агентів і військових на окраїнах штату. Нібито з настанням сутінок усі залучені для патрулювання військові частини, а також польові госпіталі з персоналом і обладнанням в авральному темпі виносяться за периметр із дротяних огорож та інших інженерних споруд (повідомлялось і про швидке розгортання там частин протиповітряної оборони невідомо з якою метою), що вже нібито встигли з’явитись на кордонах штату.

За роз’ясненням ситуації наше видання неодноразово зверталось до уряду та міністерства оборони, але ніяких даних щодо цього поки що не було озвучено.

А між тим уже з’явилась інформація про спалах захворювання в штаті Айова та нібито декількох випадках зараження у місті Пітсбург.
(«Нью-Йорк Таймс»; 26 липня 2015 року)

^ 2. God Bless America? – світова спільнота відвертається від США
Наслідком сумнозвісного позачергового саміту країн НАТО в Брюсселі (що фактично так і не відбувся) стала в принципі очікувана стримана резолюція Ради безпеки ООН від 17 листопада 2015 року, котра засвідчила, так би мовити, на міжнародному рівні комунікаційну, фінансову, гуманітарну – ба навіть військову ізоляцію США.

У ситуації глибокої політичної та соціальної кризи стара Європа вже не в змозі подати руку допомоги союзникам – у неї ледве вистачає сил стримувати хоч якусь подобу конституційного порядку та державного контролю на власних територіях. Попри більш-менш оптимістичні заяви, що лунали ще місяць тому, більшість аналітиків нині схиляється до думки про актуальність принципу «À la guerre comme à la guerre» та виходячи з цього не радить президенту підтримувати уряд Об’єднаного Королівства у його прагненні будь-якою ціною відновити світовий паритет сил, а кажучи простою мовою – допомогти американським збройним силам знову взяти під контроль запустілу, фактично знищену країну. Le temps perdu ne se rattrape jamais. А надто тепер, коли власна країна охоплена вогнем громадських заворушень, занурена в хаос повільної громадянської війни та беззаконня.

З одного боку, суспільні ресурси намагаються взяти під контроль свої напіввоєнізовані кримінальні (а чи воєнізовані напівкримінальні) угрупування, з іншого – постійний наплив нелегальних емігрантів, що вже зараз порушують французький кордон ледь не у складі бойових частин своїх національних армій, зберігаючи належну субординацію та везучи з собою найрізноманітніше озброєння – від ручних кулеметів до польової артилерії і систем залпового вогню. Везучи з собою необхідне продовольство, амуніцію, а також свої власні сім’ї – дружин, дітей та найближчих родичів. Та ще й перевозячи це все ледь не у складі колон бронетехніки…

Такої окупації Франція, здається, не знала з часів Другої світової, а може, навіть – римської імперії!

І це не найстрашніше – ні, це б ще нічого, але нині, коли біда ще не досягла, скажімо, азійських країн та Близького Сходу, продовжується процес, котрий, либонь, якнайкраще характеризує людство – поділ сфер впливу. Користуючись цією тяжкою ситуацією, більшість не настільки вагомих у політичному сенсі країн уже на всю силу висувають Європейському Союзу територіальні та економічні претензії.

Проте це – пуста розмова. Ліричний відступ (якщо можна в даній ситуації так висловитись), адже президенту вже не потрібно нічого радити – він усе прекрасно розуміє сам. Після ситуації в Мексиканській затоці (нагадаю – для забезпечення карантинного режиму в східних штатах ВМФ Франції направив до берегів США авіаносець-флагман «Charles de Gaulle» з ескортом з двох десантних кораблів типу Mistral, у результаті чого в перший же день, а точніше – ніч операції було втрачено більше половини палубних винищувачів «Рафаль-М», а основна маса морських піхотинців була втрачена безвісті – або ще на борту гелікоптерів, або без повітряної і будь-якої підтримки одразу після десантування), отже, після ситуації в затоці президент віддав наказ експедиційній ескадрі приєднатися до міжнародного «поясу стримування» в Атлантичному океані – силами, що залишились, перекрити доступ американським суднам та авіації до берегів Старого світу і Африки.

Більше того – президент заявив на останній відкритій нараді, що і він сам, і наше суспільство вже зробило, що могло, для американських союзників. Зрештою, сказав він, у нас замало сил, аби гарантувати безпеку для власних громадян і державного устрою – здається, немає сенсу витрачати їх для кількісного підсилення епідемії, котру мас-медіа встигли наректи в т. ч. і «атиповим сказом».

Звичайно, глава держави наголосив, що нині пріоритетне завдання для французьких спеціалістів, як і для решти світу – пошук ліків від хвороби, котру в т. ч. називають карою Божою і навіть Євангельською сараною.

Та хіба навіть у цьому сенс? Усі ми розуміємо, що навіть відшукавши такі ліки, ми навряд чи зможемо їх використати. Зрештою, уряд КНР вже довгий час наполягає на ядерному ударі по території США. Франція усіляко цьому протистоїть, і якби не позиція французького уряду, то невідомо, в який бік уже б хитнулись терези. Тієї Америки, яку ми знали, вже давно не існує – вона зникла назавжди з мапи світу, і тепер, рятуючи її руїни та поодиноких вцілілих від запланованого знищення, ми віддаємо їй останню шану. Ми кажемо – ми зробили все, що від нас залежало. Tout passé, tout casse, tout lasse…
(«Ліберасьон»; 22 листопада 2015 року)
^ 3. Коли живі заздрять мерцям
Сьогодні стало відомо, що Королівські ВПС збили ще два транспортних літаки, що вилетіли з території США і не були перехоплені флотською авіацією. Уряд її Величності, як відомо, прийняв рішення не допускати американські транспорти до території Об’єднаного Королівства, щоб максимально унеможливити загрозу поширення зловісної епідемії на нашу країну.

Власне, попри запевнення міністерства оборони, більшість із нас розуміє, що це були літаки з поодинокими вцілілими і незараженими – військовими і цивільними. Ми розуміємо також, що і в самій Британії вже вистачає заражених, зрештою – що таке подолати скількись сотень миль над океаном для такої істоти? А для десятків, сотень, тисяч таких істот?

Але ми розуміємо і навіть підтримуємо наших військових – ми підтримуємо наш уряд, котрий хоч таким чином намагається втримати контроль над ситуацією. Так – Британія знову, як і всю попередню історію, намагається перечекати кризу, користуючись географічним положенням, ізольована водами від решти світу. Але чи не така вже це й нешляхетна позиція, коли річ іде про виживання власне людської популяції? Коли важливо врятувати хоча б десяток, хоча б декілька людей?

Та й чи врятує наша географія нас тепер? Важко в це повірити, погодьтесь. Як би там не було цих людей шкода, усіх випадкових жертв шкода, але нині такий час, коли живі подекуди заздрять мертвим – і навіть у буквальному розумінні, відштовхуючись від зловісності цієї фрази.

Спалах епідемії в Манчестері і передмістях досі не вдається подолати, і відповідно Лондон продовжує знаходитись під загрозою масового зараження – прийнято рішення в найближчий час евакуювати уряд із основними держустановами.

Ми не змогли допомогти американцям в їхній біді, Канаді, Латинській Америці, але нині хіба не так само чинять наші союзники – та ж Австралія, котра повністю закрила свій континент від будь-кого в надії перечекати бурю?

Чи вистоїмо ми тепер? Тепер це, либонь, залежить від кожного з нас. Окремо.

Я, як головний редактор однієї з найстаріших британських газет, хотів, аби ця моя остання стаття була реквіємом. Але реквієм не виходить, не виходить навіть некролог… Тому скажу просто – наше видання припиняє своє існування, адже в ньому більше просто немає сенсу.

Ми раді, що були з вами всі ці роки.

Бережи вас Бог!
(«Дейлі телеграф»; 17 січня 2016 року)
^ 4. Резолюція 2234 (2016), прийнята Радою безпеки ООН на її 6672 засіданні

20 січня 2016 року
Рада безпеки, знову підтверджуючи свої резолюції по США, Канаді, Мексиці, Республіці Куба, Панамі, Гватемалі, Венесуелі, Колумбії, Перу, Болівії, Аргентині, а також міжнародних територіях на Антарктичному континенті, а також країнах західного узбережжя Африканського континенту, а саме 2005, 2006, 2007, 2008, 2012, 2014 (роки – 2015-16),

виражаючи глибоке співчуття всім постраждалим від епідемії кривавої пропасниці в США та інших країнах американського континенту, а також членам їхніх сімей, а також військовослужбовцям контингенту ООН, загиблих на цих територіях при операціях встановлення карантинного контролю на них,

Рада Безпеки ООН заявляє про солідарність з усіма ними та урядами їхніх країн, виражаючи надалі найглибшу вдячність співробітникам та військовослужбовцям Місії Організації Об’єднаних Націй по стабілізації в США (МООНССША), а також співробітникам інших структур Організації Об’єднаних Націй та міжнародних організацій в США та на всьому американському континенті за їх роботу,

визнаючи наявність найважчих умов та необхідність прийняття відповідних рішень, із задоволенням відмічаючи зусилля, що продукуються державами-членами із надання допомоги народу Америки та МООНССША,

1) підтримує внесену Генеральним секретарем рекомендацію збільшити загальну чисельність сил МООНССША задля підтримки зусиль щодо негайного відновлення, реконструкції та підтримки стабільності;

2) постановляє у зв’язку з цим, що МООНССША буде складатись із військового компоненту чисельністю 94250 військовослужбовців всіх рангів та поліцейського компоненту чисельністю до 25780 поліцейських і що Рада буде переглядати нову чисельність вищевказаного контингенту у зв’язку з необхідністю;

3) постановляє продовжувати займатись цим питанням.
^ 5. ДСВО, Владивосток, Штаб 63-ї армії

Командуючому, генерал-майору

Вадиму ДЕМЕНТЬЕВУ

ТАЄМНА ДИРЕКТИВА № 92/12-69 від 22. 12. 15
Задля виконання Наказу Міністра оборони РФ №1097/ск-144 від 20 грудня 2015 року наказую:

  1. Забезпечити в оперативному порядку:

- показ для ЗМІ деформованих трупів інфікованих негритянського та мексиканського походження в кількості, достатній для доведення їх масової міграції з американського континенту на нашу територію повітряним шляхом;

- докази фактів масових вбивств інфікованими цивільного населення Російської Федерації задля подальшого споживання в їжу;

- навести докази споживання інфікованими в їжу людських останків – крові та тканин;

- демонстрацію спалення трупів інфікованих через потрапляння на них сонячного світла;

- показати масовий характер нальотів інфікованих на російські населені пункти Далекосхідного військового округу, а також жорстокий та кровопролитний характер сутичок стихійних зграй інфікованих з російськими Збройними Силами;

- довести до відома суспільства лавинний характер епідемії кривавої пропасниці, навести приклади зараження нею через сам лише укус уже інфікованих;

- показати практичну невразливість тіл інфікованих до ручної автоматичної зброї, а також радіоактивних, хімічних та газових атак;

2. Приступити до виконання наказу Головнокомандуючого про загальну мобілізацію в Збройні Сили на всій території Федерації з пріоритетним подальшим стягуванням військовослужбовців до Далекосхідного військового округу, із залученням для цієї мети усіх транспортних ресурсів округу, в тому числі цивільного підпорядкування.

Для виконання цієї Директиви залучити всі ресурси ДСВО при взаємодії зі спецпідрозділами ГРУ та МВС, долучених до ДСВО для захисту російської території та попередження загрози подолання епідеміологічного порогу на ній в ситуації режиму карантину та режиму надзвичайного стану відповідно.
Начальник Генерального штабу МО РФ

Олександр АЛІЄВ
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   10

Схожі:

Серпень iconПропонована книга друге видання першого в Україні підручника з давньогрецької...
Перше видання 1997 року удостоєно премії імені Тараса Шевченка Київського національного університету імені Тараса Шевченка (березень...
Серпень icon8 Березня! Історія жіночого свята 2стор. Солодощі на свято 3 стор....
Клари Цеткін, учасниці II міжнародної конференції жінок-соціалісток (Копенгаген, серпень 1910 р., понад 100 учасниць із 17 країн)...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2015
звернутися до адміністрації
skaz.com.ua
Головна сторінка