Курс лекцій для студентів денної та заочної форм навчання напряму підготовки 020107 «Туризм»




НазваКурс лекцій для студентів денної та заочної форм навчання напряму підготовки 020107 «Туризм»
Сторінка8/10
Дата конвертації20.12.2013
Розмір1.58 Mb.
ТипКурс лекцій
skaz.com.ua > Туризм > Курс лекцій
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10
Тема 7. Професійна майстерність екскурсовода
7.1. Поняття «професійна майстерність екскурсовода».

7.2. Шляхи підвищення професійної майстерності екскурсовода.

^ 7.3. Культура та техніка мови екскурсовода, їх складові.

7.4. Невербальні засоби мовлення.
7.1. Поняття «професійна майстерність екскурсовода»

Професія екскурсовода, як і будь-яка інша, жадає від людини не тільки певних знань, але й навичок, які здобуваються в ході спеціального навчання й практики.

У цей час екскурсоводів готовлять вищі навчальні заклади туристичного профілю, а також курси. До 60-х рр. ХХ ст. робота екскурсовода була видом аматорських занять, тобто фахівці різних галузей знань, педагогіки, музейні працівники без відриву від своєї основної діяльності проводили екскурсії. Така ситуація й зараз збереглася в деяких організаціях, де через дефіцит фахівців-екскурсоводів екскурсії проводять всі співробітники за графіком або без нього. Подібна практика далека від ідеалу, оскільки процес підготовки професійного екскурсовода багатоступінчастий і багаторазовий. Починається він ще в загальноосвітній школі, де формується схильність до ведення культурно-масової роботи з людьми. Наступним етапом є професійна підготовка у вузі, на курсах або самостійне оволодіння теорією, методикою проведення й підготовки екскурсій, тобто засвоєння основ професійної майстерності. Етап удосконалювання знань, умінь і навичок не обмежений у часі. Він триває протягом всієї роботи, цьому сприяють курси підвищення кваліфікації, методичні секції, семінари, конференції.

До людей, що обрали для себе професію екскурсовода, пред'являються такі вимоги: гарна дикція, знання екскурсійних тим, схильність до культурно-виховної роботи, поповнення й удосконалювання знань, ініціатива й творчий пошук, вивчення інтересів і запитів екскурсантів, вихованість, ерудиція, увічливість, уважність до екскурсантів, володіння методиками, любов до професії, знання основ педагогіки, психології, логіки, уміння аналізувати власні дії, давати об'єктивну оцінку, вимогливість і принциповість.

Стосовно екскурсантів екскурсовод може бути:

інформатором, що повідомляє знання групі людей, розповідаючи про яку-небудь подію, явище, не показуючи до нього свого відношення, не роз'ясняючи його сутності, причинно-наслідкових зв'язків з іншими подіями і явищами;

коментатором, що із про спостережувані об'єкти, дає пояснення подіям, називаючи причини, їх що викликали;

співрозмовником, тобто під час показу відбувається зацікавлена розмова, у ході якого враховується реакція екскурсантів на викладає матеріал, що, використається питально-відповідна форма викладу інформації;

порадником, що роз'ясняє побачене й дає ради, як спостерігати об'єкт, тобто підводить екскурсантів до необхідних висновків;

емоційним лідером, що аналізує об'єкти й події, пов'язані з ними, дає оцінку розглянутим проблемам, передає екскурсантам свою переконаність, допомагає зрозуміти спостережувані об'єкти.

У ході підготовки нових екскурсоводів потрібно допомогти кожному фахівцеві опанувати необхідною системою знань й умінь. Правильно використати потенціал фахівця - одне із завдань підготовки.

Всіх працівників, що приходять в екскурсійну установу після закінчення курсів, вузів, самостійної підготовки, можна розділити на групи. Одні проводять екскурсії по 1-2 темам, розробленим під час навчання, і не прагнуть розширити тематику. Інші, вибравши головну тему, удосконалюють своя майстерність, досягаючи висот.

Третя група екскурсоводів береться за будь-яку з і вже через кілька років може провести десяток зовсім несхожих екскурсій. Екскурсії вони ведуть, як правило, на середньому рівні.

Соціальний престиж (повага) професії екскурсовода пов'язаний з оригінальністю цього виду діяльності, інтелектуальним характером. У молодих людей, що побажали стати екскурсоводами, що вирішує фактором у виборі спеціальності є можливість спілкування з іншими людьми, бути об'єктом уваги зацікавленої аудиторії, одержувати щоденну оцінку своєї діяльності.

Престиж професії тісно пов'язаний із професійною майстерністю, вона не поширюється автоматично на кожного конкретного екскурсовода, він формується й підтверджується в процесі діяльності на маршруті.

Екскурсовод як особистість повинен мати активну життєву позицію, що виражається у відношенні до праці, суспільству, державі, самому собі. Рівень активності позиції залежить від виховання, світогляду, переконаності, вироблення професійних умінь, від якості конкретної особистості, її прагнень і бажань. У силу особливості професії екскурсовода людина, нею що опановує, поставлений в умови, що сприяють прояву активної життєвої позиції.

У формуванні особистості екскурсовода більшу роль грають задатки й здатності.

Природну основу розвитку здатностей становлять задатки - уроджені особливості нервової системи. Такі задатки, як пам'ять, спостережливість, уява, кмітливість, можуть стати основою неабиякий здібностей, тобто індивідуальних особливостей особистості, що є умовами успішного здійснення певної діяльності.

Існує поділ здатностей на загальні й спеціальні. До першого ставиться те, що потрібно для оволодіння будь-якою діяльністю: працьовитість, наполегливість, спостережливість і т.д. Для оволодіння навичками певної професії потрібні спеціальні здатності: музичні, літературні, художні, математичні й ін.

Для екскурсовода так само, як і для вчителя, викладача, характерні чотири види здатностей: конструктивні, організаторські, комунікативні, аналітичні.

Уміння відібрати й правильно оформити матеріал екскурсії, зрозуміло піднести його - це конструктивні здатності, що служать основою для розумової діяльності екскурсовода. Тому що екскурсовод керує групою екскурсантів, направляє їхню увагу в потрібне русло, важливі організаторські здатності. Установлення ділових контактів із групою, правильна побудова взаємин з водієм автобуса, працівниками музеїв, готелів, іншими екскурсоводами неможливі без комунікативних здатностей, тобто вміння спілкуватися.

Для об'єктивної оцінки проведеної екскурсії, ефективності використання методів і прийомів потрібні аналітичні здатності. Не всі екскурсоводи мають названі здатності рівною мірою .

Переконаність особистості повинна стати невід'ємною якістю екскурсовода. Вона ґрунтується на знаннях, ідейності й активній життєвій позиції, проявляється в чіткій спрямованості поглядів і дій, прагненні переконати екскурсантів у правильності своєї точки зору.

Проведення екскурсії залежить і від темпераменту. Емоції екскурсовода, його настрій не повинні впливати на хід екскурсії. Уміння взяти себе в руки є важливої складової екскурсознавчої майстерності. У підготовці екскурсоводів потрібно приділяти увагу подоланню тих рис характеру, які заважають правильно організувати роботу з екскурсантами, при цьому варто враховувати особливості того або іншого типу темпераменту. Екскурсовод повинен знати про прояви темпераменту, сутності й характері емоцій ще й з тієї причини, що всі екскурсанти теж особистості.

Властивості особистості регулюють психічну діяльність людини. Екскурсовод не повинен бути поблажливим до своєї роботи. Йому необхідно постійно контролювати свої дії, у ході екскурсії задаючи собі питання: "Чи не так я роблю?", " Чи правильно показую об'єкт?". Навички самоконтролю потрібно прищеплювати на курсах підготовки, підвищення кваліфікації. Рівень самоконтролю залежить від таких якостей, як світогляд, ідейна переконаність, свідомість.

У результаті зіставлення своїх дій з певними нормами екскурсовод проводить самооцінку, що повинна бути об'єктивної. Завищена самооцінка приводить до високої зарозумілості, нетерпимості до критики, занижена - до пасивності, песимізму. Важливо не тільки виявити наявні в себе особисто недоліки, але й уміти усунути їх.

Особистість екскурсовода формується під час всієї діяльності людини: у школі, вузі, на роботі, у побуті, у ході взаємин з екскурсантами.

Обов'язковими якостями повинні бути оптимізм, моральне задоволення. Оптимізм виражається в доброзичливості, привітності, увазі до людей, умінні створити потрібний клімат у групі, виправити поганий настрій. Цьому сприяють піднятий тон голосу, переконаність у користі повідомлюваних знань, почуття гумору, віра в успіх. Добра посмішка іноді допомагає впоратися із труднощами, що виникають у ході екскурсії, поліпшують настрій групи й самого екскурсовода. Виконувана екскурсія повинна бути з радості, морального задоволення. У тих випадках, коли екскурсовод, оцінивши свою діяльність, не випробовує морального задоволення, він робить висновки для себе, що потрібно виправити, поліпшити, тобто вдосконалюється.

Кожна людина - індивідуальність, його відрізняють мова, стиль викладу, жести, міміка. Все сказане повною мірою ставиться й до екскурсовода. Один має літературні здатності, читає вірші, іншої - уміло використає паузи. Особливо яскраво індивідуальність проявляється в досвідчених екскурсоводів, у них же найбільша розмаїтість використовуваних методичних прийомів.

Авторитет екскурсовода базується на його вміннях, знаннях, досвіді, а основа його - висока культура поводження й мови.
^ 7.2. Шляхи підвищення професійної майстерності екскурсовода

Опановуючи основними положеннями екскурсійної теорії й методики, екскурсовод домагається професійної майстерності, що являє собою мистецтво вмілого сполучення показу й розповіді, методичних прийомів ведення екскурсії. Майстерності вчаться в ході практичної діяльності й переймаючи досвід в інших фахівців.

Воно складається із двох груп доданків - знань й умінь. Знання розділяють на загальні (або ерудицію), спеціальні (по історії, літературі, техніці й т.д.), знання екскурсійної теорії, методики, основ психології, педагогіки, логіки, риторики й етики.

Уміння складається в можливості викласти свої думки, за допомогою розповіді й культури мови розширити кругозір людей, донести знання до аудиторії, передаючи їй свою переконаність.

Від екскурсовода не потрібно опанувати знаннями по всіх галузях. Ерудиція екскурсовода полягає у володінні глибокими знаннями по двох-трьох темах й умінні на їхній основі підготувати варіанти екскурсій для різних категорій екскурсантів.

Важливою складовою частиною майстерності є володіння методикою, тобто не тільки доскональне знання прийомів проведення екскурсій, але й розуміння їхньої технології, уміння управляти процесом, у ході якого відбувається засвоєння матеріалу екскурсії екскурсантами.

Рівень професійної майстерності залежить від двох груп факторів:

1) не залежних від конкретного екскурсовода - побудова маршруту, відбір об'єктів;

2) прямо залежних від нього - загальна ерудиція, знання по темі екскурсії, володіння методикою, культурою мови, здатність установити контакт із екскурсантами.

Уміння організувати групу й керувати нею протягом усього маршруту - важлива риса майстерності. Тут досвідченому екскурсоводові допомагає інтуїція - здатність збагнення істини шляхом прямого її розсуду без обґрунтування за допомогою доказів. Інтуїція не виникає на порожнім місці, вона приходить після декількох років роботи й полягає в умінні швидко визначати інтереси й з екскурсантів, використати несподіване явище, дію, факт, а також у правильній реакції на репліки екскурсантів, умінні швидко робити висновки, знайти вихід у конфліктній ситуації або дати пораду.

На основі інтуїції екскурсовод скорочує або подовжує частини розповіді, змінює логічні переходи, орієнтуючись на інтереси екскурсантів й уникаючи стандартності при викладі матеріалу.

Проведення екскурсій - творча робота, що проявляється в повсякденному використанні методичних прийомів, виборі літературних виречень, прислів'їв, приказок, в удосконалюванні техніки ведення. Творчість, однак, не повинне виходити за рамки теми й контрольного тексту.

Професійна майстерність екскурсовода, як і будь-якого іншого фахівця, необхідно підвищувати. Цей процес можна здійснювати різними шляхами, якимись є (за Б.В. Ємельяновим):

1) поліпшення методичної роботи на всіх рівнях: методиста, менеджерів методичного відділу, методичної секції екскурсоводів і т.д.;

2) підготовка методичної документації: своєчасне внесення необхідних доповнень і змін у контрольний текст, коректування маршруту, технологічної карти;

3) розробка технології методичних прийомів розповіді й показу з урахуванням особливостей екскурсійних тим;

4) відпрацьовування техніки ведення екскурсії й організаційних питань;

5) установлення й збереження контактів між екскурсоводом й екскурсантами протягом всієї екскурсії, що визначається володінням основними законами педагогіки, психології, логіки, риторики, етики.

Роботу з підвищення професійної майстерності планують в ексурсійно-туристській організації, до її проведення залучаються всі співробітники. Тут більшу роль грає самоосвіта, у чому може допомогти методична література.

Уміння екскурсовод здобуває різними шляхами: при повторенні досвіду інших екскурсоводів, виконанні навчальних вправ, прослуховуванні екскурсій. Більше високим ступенем уміння є навичка, тобто відпрацьовані практикою дії, що виробляються по одній схемі, майже автоматично. Придбати навичку означає зробити роботу не тільки більш швидко, але й більш точно.

Існують навички розробки нової теми, показу, розповіді, мовного етикету, реклами екскурсії. В екскурсії навички взаємодіють, наприклад навички розповіді й показу об'єктів взаємозалежні завдяки комплексному використанню методичних прийомів.

У засвоєнні прийомів й удосконалюванні навичок існує два основних шляхи. Перший - шлях проб і помилок, більше тривалий і не дуже ефективний. Другий - керований, при якому використаються різні форми навчання: навчальні вправи, вивчення методичної літератури, відвідування екскурсій, прослуховування записів, засвоєння методичної документації.

У ході спеціальних вправ дії екскурсовода уточнюються й автоматизують. Звичайно заняття проводять методисти або досвідчені екскурсоводи в об'єкта. Наприклад, екскурсоводи тренуються правильно розставляти групу в об'єкта, при цьому роль екскурсантів виконують інші починаючі екскурсоводи. Багаторазове повторення вправи приводить до автоматизації дій. Крім властиво тренувальних вправ тут необхідні навчальні екскурсії, ділові ігри.

У підвищенні професійної майстерності більшу роль грає самостійна робота, у процесі якої екскурсовод відпрацьовує прийоми використання жестів або показу експонатів "портфеля екскурсовода".
^ 7.3. Культура та техніка мови екскурсовода

У ході проведення екскурсії використаються наступні форми ораторського мистецтва:

1) слово (мова) - короткий усний виступ;

2) доповідь - публічний виступ на певну тему, що містить аналітичний матеріал, що підлягає подальшому обговоренню;

3) реферат - короткий виклад даних, що втримуються в літературі, архівних й інших джерелах;

4) лекція - усний публічний виступ, де докладно викладається яка-небудь тема;

5) репліка (мала форма усного мовлення).

Дані форми застосовуються екскурсоводами в комбінації, синтезі.

Мова може бути зовнішньої й внутрішньої. Перша відіграє роль комунікатора, засобу спілкування з іншими людьми (приклад зовнішньої мови - розповідь екскурсовода). Внутрішня мова - це думки, попереднє формулювання того, що буде повідомлено екскурсантам, тобто спілкування із самим собою. Вона передує зовнішній мові в розповіді екскурсовода, екскурсант же використає тільки внутрішню мову, засвоюючи повідомлення екскурсовода.

Манера побудови мови являє собою стиль мови. Розрізняють наступні його види: художній, діловий, побутовий, науковий, публіцистичний, професійно-технічний. Стиль екскурсовода відрізняється лаконічністю, точністю, образністю, виразністю, емоційністю, чистотою, багатством мови. Стиль екскурсовода - це вираження професійної майстерності. Його призначення полягає в тому, щоб відтворити зовнішню картину тієї або іншої історичної події, дати характеристику об'єкта, явища, спонукати екскурсантів відчути історичну обстановку давньої давнини. Розповідь може бути оповідальним і що реконструює. Останній призначений для відновлення перед слухачами того або іншого об'єкта, події предмета в первісному виді.

Розрізняють культуру й техніку мови. Культура мови складається з язикової, психологічної й комунікативної культури мови. Сюди входить безліч понять, таких як культура вимови, граматична й стилістична виразність, точність, логічність мови, чистота, доречність. Культура мови визначається ступенем володіння екскурсовода нормами сучасної літературної мови, тобто існуючими на даний період правилами вживання слів, граматичних форм і вимови. Язикові норми обов'язкові для всіх, але вони не є застиглими, незмінними, мають варіанти.

Лексичні норми екскурсовод повинен ураховувати в процесі підготовки до екскурсії, підбора слів. Неточність у слововживанні часто виникає через те, що екскурсовод погано знає значення слова, не розрізняє близькі за змістом або звучанням слова.

Часто не розмежовують у вживанні слова "закінчити" - "закінчити". Невдало обране слово "з" для фрази: "Іванов закінчив торік інститут" (потрібно: "закінчив"). Дані слова можуть уживатися в значенні "довести до кінця, завершити". Але дієслово "з" має більше широку сферу вживання й може використатися в значенні "пройти курс навчання", а в слова "закінчити" такого значення немає.

Екскурсоводи не завжди враховують, що слова мають границі сполучуваності. Так, не можна вживати з "більша половина", "з половина", оскільки рівні частини не можуть бути ні меншими, ні більшими. Або, приміром , слово "увагу" використають у сполученні "надавати увага", "викликати увага" (потрібно: "надавати значення", "викликати інтерес"). Не можна вживати тавтології ("заливна злива", "бігти бігцем"), використати однокорінні слова ("організувати організацію", "характеризується характером").

Лексичний словник постійно поповняться новими словами, у тому числі іншомовними, які в мові екскурсовода повинні бути доречні, уживатися у своєму значенні, правильно вимовлятися. Якщо є точні і яскраві слова рідної мови, нема рації заміняти їх іноземними (наприклад, не треба замість слова "привабливість" використати слово "атрактивність"). Потрібно стежити за правильною вимовою слів. Так, неприпустимо говорити: [акадэмия], [схэма], потрібно говорити: [академія], [схема].

Мова екскурсовода збагачують фразеологізми (стійкі сполучення слів), прислів'я, приказки, але тільки тоді, коли вони підходять по змісту й формі. Варто уникати побитих епітетів: якщо успіхи, те обов'язково величезні, якщо завдання, те актуальні, але ж успіхи можуть бути грандіозного, колосальні, значні, завдання - животрепетні, злободенні й т.д.

Деякі екскурсоводи намагаються заповнити бідність словникового запасу за рахунок канцеляризмів, штампів, паразитів. Побиті, настирливо повторювані вираження ("за минулий період часу", "фактично є") засмічують мова, утрудняють сприйняття основної думки. По цій же причині варто уникати накопичення дієприкметникових зворотів. Важко зрозуміти таку пропозицію: "У цьому особняку, побудованому в XVІІІ в., завдяки сильному впливу класицизму, що зіграли важлива роль у формуванні російської культури...". Доцільно розбити це речення на декілька більш ппростих.

Через невеликий запас слів у мові виникають паузи, заповнюючи які, використають слова паразити ("ну", "от", "значить", "так сказати"), ще більш неприємні нечленороздільні звуки.

Попередити й усунути помилки у виборі слів допоможуть різноманітні словники: розумний, словник синонімів і т.д.

Культура мови екскурсовода неможлива без дотримання граматичних норм. Найбільше часто допускаються помилки: у відмінкових закінченнях, при утворенні порівняльного ступеня, відмінюванні імен числівників, уживанні приводів, вимові. Про правильність наголосу, закінчення слів можна впоратися в словниках, наприклад у словнику "Російська літературна вимова й наголос" за редакцією С.И. Ожегова.

Техніка мови має на увазі, що екскурсовод відповідно до змісту розповіді змінює темп і ритм мови, володіє дикцією.

Розрізняють темпи мови: швидкий - 75 слів у хвилину, середній - 60, уповільнений - 45 слів. Неприпустимо перевищувати швидкий темп мови, тому що це стомлює слухачів. Темп міняється в ході екскурсії. Основні положення викладаються повільніше, шляхова інформація - швидше.

Гарна дикція (ясна вимова слів і цілих фраз) - обов'язкова умова для екскурсовода. Недоліками є шепелявість, гугнявість, млявість вимови, недоговаривание закінчень фраз і слів. Дикцію можна й потрібно розвивати. Для цього розроблені спеціальні вправи на проголошення звуків, на зміцнення подиху, окремі з яких можна знайти в книзі "У допомогу екскурсоводові" у статті Г.И. Бабія "Культура мови екскурсовода".

Роботу над мовою екскурсовод починає з оволодіння технікою мови (подих, голос, дикція). Насамперед потрібно усунути неясності, нерозбірливість, відробити вимова. Потім звертається увага на темп мови, інтонацію. Мовна інтонація повинна бути логічно виправданої, тому що основою розповіді є не тільки думка, але й почуття. Воно надає фарбування розповіді, показуючи відношення екскурсовода до змісту матеріалу. Інтонація дозволяє підкреслити значення факту, додати розповіді врочистість, характер вопросительности.

Розповідь повинен бути емоційно пофарбований залежно від того, що говорить екскурсовод. Тон мови підкреслює значення події, приковує до нього увага екскурсантів, допомагає їм зробити правильні висновки. Піднесеність розповіді при дотриманні почуття міри цілком доречна, але потрібно уникати зайвої пафосності, крикливості.


^ 7.4. Невербальні засоби спілкування на екскурсіях

Крім мови в різних її формах важливе значення в екскурсіях має так званий "зоровий елемент": жест, посмішка, поза, хода, міміка.

Дані внеречевые засобу спілкування розкривають внутрішній зміст, підтекст.

Жести (руху рукою або інше телодвижение, що мають певний зміст) дуже широко використаються в ході екскурсії, роблячи її більше емоційної. Вони діляться на три групи:

служащие основою показу об'єктів;

являющиеся складовою частиною розповіді;

підкріплювальну розповідь.

Найчастіше в показі застосовують вказівні жести; показуючи рукою на якийсь об'єкт, екскурсовод у такий спосіб перемикає увагу екскурсантів. Для панорамного показу використається просторовий жест, яким обмежують об'єкти. Об'ємні жести допомагають визначити розміри об'єкта, його висоту, ширину. Жести, що виділяють опуклість, увігнутість об'єкта, тобто особливості його конструкції, називають конструктивними й звичайно використають в архітектурно-містобудівних екскурсіях.

жести, Що Реконструюють, допомагають відтворити зовнішній вигляд втраченого об'єкта або картину події. Спонукальні носять організаційний характер, з їхньою допомогою екскурсовод розставляє групу в об'єкта, просить перейти до наступного об'єкта й т.д. Емоційні жести виражають відношення екскурсовода до розповіді й показу.

Недоліками у використанні жестів на екскурсії є зайва жестикуляція, підміна слів жестами.

Крім жестів вираженням почуттів екскурсовода є міміка - рух м'язів особи. Міміка й жести являють собою єдине ціле й у деяких випадках здатні сказати більше, ніж мова.

Поза екскурсовода - також важливий елемент його поводження. Вона повинна бути природної, зручної, невимушеної. Проводячи екскурсію, екскурсовод вибирає зручне й прийнятне для аудиторії положення тіла. На початку роботи починаючий екскурсовод уважно стежить за своєю позою, потім виробляються певні навички, зміна положення тіла виробляється механічно, і навіть провівши багатогодинну екскурсію, що називається, "на ногах", екскурсовод не так утомлюється. Міняти позу треба природно, щоб не створилося враження, що екскурсовод ніяк не може знайти собі місце.

Зовнішній вигляд екскурсовода, екстравагантність в одязі й інших деталях (декольте, достаток прикрас, яскравий блискучий макіяж) не повинні відволікати екскурсантів, ставати об'єктом їхнього спостереження. Це не говорить про те, що екскурсовод повинен бути одягнений у сірий одяг класичного покрою, без прикрас. Але все повинне бути в міру, тому що були випадки, коли дитята-екскурсанти підраховували кількість ґудзиків, який буяло вбрання екскурсовода, і змагалися один з одним у тім, хто більше нарахує.

Манери поводження екскурсовода, його спосіб тримати себе, форма спілкування з іншими людьми мають велику силу впливу на екскурсантів. Нічого в його поводженні не залишається непоміченим, і часто успіх або неуспіх екскурсії залежить від особистості екскурсовода, його індивідуальних якостей.

Прояву такту, увічливості, терпимості, уміння вирішувати конфліктні ситуації, ладити з аудиторією створюють умови для встановлення гарного психологічного клімату.

В умовах конкурентної боротьби ексурсійно-туристських організацій за клієнта якість підготовки екскурсовода грає дуже більшу роль. Це варто враховувати менеджерам даних організацій.

1   2   3   4   5   6   7   8   9   10

Схожі:

Курс лекцій для студентів денної та заочної форм навчання напряму підготовки 020107 «Туризм» iconКонспект лекцій з дисципліни „ Технологія туристської діяльності...
Конспект лекцій з дисципліни „Технологія туристської діяльності” (для студентів 2 курсу усіх форм навчання напряму підготовки 020107...
Курс лекцій для студентів денної та заочної форм навчання напряму підготовки 020107 «Туризм» iconМ. В. Тонкошкур Р. С. Ладиженська
«Економіка та ціноутворення в галузі туризму» (для студентів 3 курсу денної І 4 курсу заочної форм навчання за напрямом підготовки...
Курс лекцій для студентів денної та заочної форм навчання напряму підготовки 020107 «Туризм» iconРобоча програма для студентів всіх форм навчання напряму підготовки 140103 «Туризм»
Спортивний туризм: Робоча програма дисципліни для студентів всіх форм навчання напрямку підготовки «Туризм». – К.: Кутеп, 2012. –...
Курс лекцій для студентів денної та заочної форм навчання напряму підготовки 020107 «Туризм» iconКонспект лекцій для студентів усіх напрямів денної та заочної форм...
Правознавство. Конспект лекцій для студентів усіх напрямів денної та заочної форм навчання, Земко Алла Михайлівна. Луцьк: лнту, 2008....
Курс лекцій для студентів денної та заочної форм навчання напряму підготовки 020107 «Туризм» iconМетодичні рекомендації до вивчення дисципліни для студентів денної та заочної форм навчання
Маслова С. О. Обіход С. В. Економіка праці та соціально-трудові відносини: Методичні рекомендації до вивчення дисципліни для студентів...
Курс лекцій для студентів денної та заочної форм навчання напряму підготовки 020107 «Туризм» iconКонспект лекцій з курсу «політологія» для студентів усіх спеціальностей...
Конспект лекцій з курсу «Політологія» (Модуль 2) для студентів всіх спеціальностей денної І заочної форм навчання / Уклад.: А. О....
Курс лекцій для студентів денної та заочної форм навчання напряму підготовки 020107 «Туризм» iconКонспект лекцій розділу “Харчові технології” для студентів денної...
Кошова В. М., Білько М. В. загальна Технологія харчової промисловості: Конспект лекцій розділу “Харчові технології” для студ ден...
Курс лекцій для студентів денної та заочної форм навчання напряму підготовки 020107 «Туризм» iconКонспект лекцій з курсу «політологія» для студентів усіх спеціальностей...
Конспект лекцій з курсу «Політологія» (Модуль 1) для студентів усіх спеціальностей денної та заочної форм навчання / Укл.: Л. Г....
Курс лекцій для студентів денної та заочної форм навчання напряму підготовки 020107 «Туризм» iconКонспект лекцій з курсу «економіко-математичне моделювання»
Конспект лекцій з курсу «Економіко-математичне моделювання», Модуль 1 «Лінійне програмування» для студентів напряму підготовки 030504...
Курс лекцій для студентів денної та заочної форм навчання напряму підготовки 020107 «Туризм» iconВступ
Методичні вказівки І завдання до лабораторних робіт з курсу «Інформаційні системи та технології» для студентів напряму підготовки...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2015
звернутися до адміністрації
skaz.com.ua
Головна сторінка