Гандзюк М. П., Желібо Є. П., Хамімовський М. О. Основи охорони праці




Скачати 220.07 Kb.
НазваГандзюк М. П., Желібо Є. П., Хамімовський М. О. Основи охорони праці
Дата конвертації11.07.2013
Розмір220.07 Kb.
ТипДокументы
skaz.com.ua > Спорт > Документы
Тема 4. Травматизм та професійні захворювання. Розслідування нещасних випадків

1. Виробничий травматизм та професійні захворювання, причини їх виникнення. Стан травматизму в Україні та його оцінка

2. Розслідування нещасних випадків на виробництві
Рекомендована література

1. Батлук В.А., Кулик В.М., Яцюк.Р.А. Охорона праці: навч. посібник.– Львів: – Видавництво Львівської політехніки, 2011. – 388 с.

2. Гандзюк М.П., Желібо Є.П., Хамімовський М.О. Основи охорони праці. – К.: Каравела, 2003. – 408 с.

3. Гогіташвілі Г.Г., Лапін В.М. Основи охорони праці. – К.: Знання, 2008. – 302 с.

4. Жидецький В.Ц. та ін. Охорона праці. – Львів: Афіша, 2000. – 348 с.

5. Законодавство України про охорону праці: У 4 т.– К.: Основа, 1995.

6. Законодавство України про працю / Упоряд. І.В. Зуб. – 2-ге вид., доп. К.: А.С.К., 2003. – 304 с.

7. Катренко Л.А., Кіт Ю.В., Пістун І.П. Охорона праці. Курс лекцій. Практикум: Навчальний посібник. – 2-ге вид., стер. – Суми: ВТД “Університетська книга”, 2007. – 496 с.

8. Кучерявий В.П., Павлюк Ю.Є., Кузик.А.Д. Охорона праці: Навч. посібник. – Львів: Оріяна-Нова, 2007. – 368 с.

9. Яремко З.М., Тимощук С.В., Третяк О.І. та інш. Охорона праці: навч. посібник. – Львів: Видав. центр ЛНУ ім. І.Франка, 2010. – 374 с.

1. Виробничий травматизм та професійні захворювання, причини їх виникнення. Стан травматизму в Україні та його оцінка

При правильній організації праці, дотриманні технологічної і трудової дисципліни процес виробничої діяльності відбувається без випадків травматизму, професійних захворювань та аварій, а при відхиленні від затвердженої технології робіт, порушенні режимів експлуатації обладнання, техніки безпеки та виробничої санітарії можуть виникати ситуації, що спричиняють травмування або професійні захворювання.

Характерною особливістю травматичних випадків є їх раптовість та короткочасність періоду виникнення. На відміну від цього професійні захворювання виникають, як правило, через довгострокову дію на працівників шкідливого виробничного чинника, що впливає на працездатність або здоров’я людини.

^ Травмування (грец. trauma – поранення, пошкодження) – це раптове порушення анатомічної цілісності організму або його функцій через короткочасну дію будь-якого зовнішнього чинника внаслідок чого настає тимчасова або постійна втрата працездатності.

Збіг обставин, за яких виникає травмування працюючих, розглядається як небезпечна подія, що призвела до нещасного випадку.

^ Нещасним випадком називається випадок з працівником при виконанні ним трудових обов’язків під дією небезпечного виробничого чинника.

Нещасні випадки за тяжкістю наслідків бувають: легкі, тяжкі й смертельні. Ступінь тяжкості нещасного випадку встановлюють лікарняні заклади, де потерпілий перебував на лікуванні.

Легким вважається нещасний випадок, що призвів до незначної втрати працездатності, яка відновлюється без суттєвих змін у стані здоров’я потерпілого.

Тяжким є нещасний випадок, що призвів до довгострокової втрати працездатності або закінчився переходом потерпілого на тимчасову чи постійну інвалідність.

Больові процеси, що розвиваються в організмі при нещасних випадках, обумовлюються, з одного боку, характером і ступенем ушкодження тканин та органів, з іншого – місцевою або загальною реакцією організму на травмуючий чинник.

Больова реакція організму може спричинятися механічною, тепловою, хімічною, електричною або комбінованою дією виробничих небезпечних чинників.

Від сили й тривалості дії травмуючого чинника та локалізації травми залежить відповідна реакція організму, що може проявитися у місцевому виливі крові, запальному процесі, омертвінні (некрозі) та загибелі тканини, органів або навіть людини.

За характером ушкоджень розрізняють такі види травм: рани, забиття, переломи, вивихи, опіки, теплові і термічні удари і таке інше.

Механічні травматичні ураження організму можуть бути відкритими або закритими та супроводжуватися крововиливами в тканини та порожнини тіла, а поранення крупних судин може виявитися смертельним.

^ Термічні ураження спричиняються дією на тканини високих (опіки) і низьких (відмороження) температур.

Хімічні ураження призводять до хімічних опіків, що спричиняються дією на тканини кислот, лугів, отруйних і токсичних речовин.

В умовах техногенного середовища можуть виникати психічні виробничі травми під дією тяжких, раптових емоційних переживань (нервове потрясіння, екстремальна ситуація, переляк, страх і т. ін.). Психічні травми можуть спричиняти гострі реакції у вигляді втрати свідомості, шокового стану, аж до тривалого патологічного ураження організму – неврозу, посіпування і т. ін.

Залежно від обставин травми поділяються на виробничі й невиробничі.

Залежно від роду діяльності розрізняють також промисловий, сільськогосподарський, транспортний, побутовий, спортивний, військовий та дитячий травматизм, що виділяється в окрему групу.

В процесі виробничої діяльності можуть створюватися такі умови праці, за яких деякі чинники праці постійно або протягом тривалого періоду будуть шкідливо діяти на стан здоров’я працюючих, причому результат цієї дії може проявлятися через відповідний час. Така дія може стати прямою або опосередкованою причиною порушення стану здоров’я та призвести до професійних захворювань.

Дія шкідливого виробничого чинника не завжди призводить до специфічних професійних захворювань, вона може спровокувати розвиток інших захворювань, що отримали назву “виробничо зумовлені захворювання”.

Найбільш характерними наслідками впливу професійних шкідливостей є професійні отруєння й захворювання.

^ Професійне отруєння – це гостра або хронічна інтоксикація, викликана шкідливим хімічним чинником в умовах виробництва.

Професійне захворювання – захворювання, що викликане дією шкідливого чинника в умовах виробничої діяльності.

Термін “профзахворювання” має законодавчо-страхове значення. Список професійних захворювань затверджується у законодавчому порядку.

Професійні шкідливі чинники невеликої інтенсивності, у більшості випадків, не призводять до виражених змін у стані здоров᾽я працюючих. Стан здоров᾽я працюючих порушується тоді, коли вони перевищують гранично допустиму межу.

Статистика виробничого травматизму свідчить про його безперервне зростання у цілому світі. За інформацією Міжнародної організації праці (МОП), щорічно трапляється близько 250 млн нещасних випадків на виробництві. У розвинених країнах із високим технічним рівнем він значно менший, ніж у країнах, що розвиваються, у тому числі й в Україні. У країнах Євросоюзу від нещасних випадків та професійних захворювань потерпає щорічно близько 10 млн осіб з яких майже 8 000 гине. Загалом по всіх країнах земної кулі кожні три хвилини гине людина, а щосекунди зазнають травм чотири особи. За статистикою, в Україні щоденно у 2008 році на виробництві травмувалися 40 – 50 осіб і 2 – 3 особи гинули.

За інформацією Національного науково-дослідного інституту промислової безпеки та охорони праці, стан виробничого травматизму в Україні за останнє десятиліття характеризується зменшенням кількості випадків як загального, так і смертельного травматизму. Але це не свідчить про поліпшення охорони праці, а лише про економічну кризу, зменшення обсягів виробництва чи зупинення діяльності багатьох підприємств.

Найвищий рівень смертельного травматизму сьогодні простежують у восьми галузях економіки, на які припадає біля 90% всіх смертельних випадків на виробництвах України: вугільна промисловість, агропромисловий комплекс, транспорт, будівництво, невиробнича сфера, металургія, машинобудування, хімічна промисловість. Найбільша кількість нещасних випадків пов’язана з організаційними чинниками, біля двох третіх від усіх нещасних випадків.

В Україні останнім часом різко зростає професійна захворюваність. На підприємствах України щорічно реєструють до 7 тис. професійних захворювань. Аналіз такої захворюваності свідчить, що професійна патологія в країні реєструється у працівників більш як 250 професій при середньому стажі роботи до 20 років та середньому віці до 50 років. При цьому намітилася стійка тенденція до зростання кількості випадків захворювань.

У структурі професійних захворювань переважає пилова етіологія, віброшумова патологія, загазованість у таких галузях промисловості як металургійна, машинобудівна, хімічна, будівельна та ін.

У системі профілактики виробничого травматизму й професійних захворювань має бути аналіз причин, що їх зумовлюють. Дослідженням причин виробничого травматизму і професійних захворювань встановлено таку їх класифікацію:

організаційні;

технічні;

психофізіологічні.

До організаційних причин належать: неправильна організація праці або робочого місця, відсутність інструктажів або неякісне їх проведення, порушення технологічного режиму або трудової дисципліни, відсутність інструкцій з безпеки праці на робочих місцях, неузгодженість у діях, відсутність проектів виробництва робіт (ПВР), а також нагляду й контролю за виробничою діяльністю, відсутність засобів захисту, спецодягу і т. ін.

До технічних причин належать: проектні і конструктивні недоліки, невідповідність обладнання, транспортних та енергетичних пристроїв вимогам безпеки, недосконалість конструкцій машин, блокувальних систем, сигналізації, неправильний режим технологічного процесу, недосконале його виконання, відсутність інженерних розрахунків і т. ін..

До психофізіологічних причин належать: невідповідність умов праці анатомо-фізіологічним і психологічним характеристикам організму людини, незадовільний психологічний клімат в колективі, хворобливі стани, високий ступінь ризику, вживання алкоголю, втома і т. ін.

Така класифікація причин виробничого травматизму є досить умовною. Причинами виробничого травматизму та професійних захворювань, як показують результати розслідування, слід вважати групу взаємодіючих чинників, що пов’язані з організацією виробничої діяльності, яка може спричиняти різний негативний вплив на організм людини. Здебільшого виробничі нещасні випадки та професійні захворювання носять не однопричинний, а багатопричинний характер.

Усі зазначені причини виробничого травматизму та іншого негативного впливу мають бути попереджені системою організаційних і технічних засобів.

Під організаційними заходами розуміють правильну організацію праці та робочих місць, дотримання відповідного режиму праці та відпочинку, проведення якісного навчання та інструктажів. Сюди слід віднести: постійний нагляд і контроль за дотриманням вимог законодавчих актів, огородження об’єктів, небезпечних зон, облаштування проходів і проїздів, забезпечення системи освітлення та санітарно-побутового обслуговування працюючих і т. ін.

Під технічними заходами розуміють належне використання існуючих спеціальних колективних та індивідуальних засобів працюючих, виконання відповідних інженерних розрахунків, що забезпечують безпечне виконання робіт при використанні електричного струму фізичних, біологічних або інших потужностей, що певною мірою можуть спричиняти виникнення небезпечних або шкідливих обставин у виробничій сфері.

Таким чином, зниження рівня виробничого травматизму та професійних захворювань в усьому світі – одне із найважливіших завдань. Щоб його ефективно вирішувати, потрібно знати масштаби цієї проблеми. Експерти МОП на підставі аналізу статистичних даних визначили, що нещасні випадки на виробництві займають третє місце (19%) серед причин передчасної смерті людей у світі після ракових (32%) і серцево-судинних захворювань (23%).

^ Аналіз стану травматизму в Україні проводять на макро- та мікрорівні. Щоб проаналізувати стан травматизму на макрорівні, на рівні країни (регіону), використовують два показники:

– кількість нещасних випадків зі смертельними наслідками виробничого характеру за календарний рік, які припадають на 1 млн працездатного населення:

NB = W / (Ab),

де W – кількість нещасних випадків з летальними наслідками виробничого характеру за календарний рік, A – кількість населення в мільйонах, b – частка працездатного населення;

– кількість нещасних випадків зі смертельними наслідками невиробничого характеру за календарний рік, які припадають на 1 млн населення:

NB = V / A,

де V – кількість нещасних випадків з летальними наслідками невиробничого характеру за календарний рік.

Необхідність використання поряд з показниками виробничого травматизму показників невиробничого травматизму зумовлена тим, що частину нещасних випадків виробничого характеру формально відносять до нещасних випадків невиробничого характеру у разі відсутності юридично оформлених взаємовідносин між роботодавцем та найманим працівником.

З метою оцінки стану загального травматизму на мікрорівні на об’єкті господарювання сьогодні використовують три показники:

коефіцієнт частоти, K1 – кількість потерпілих від нещасних випадків за календарний рік, які припадають на 1 000 працівників:

K1 = (1000 ∙ ∑Рі) / N0 = (1000 ∙ m) / N0,

де n – кількість нещасних випадків на об’єкті господарювання за календарний рік; Piкількість потерпілих в і-му нещасному випадку; N0 – середня кількість працівників у календарному році; m – загальна кількість потерпілих від нещасних випадків за календарний рік;

коефіцієнт важкості, K2 – кількість днів непрацездатності за календарний рік, що припадає на одного потерпілого:

K2 = ∑Sі / m = S0 / m,

де Si – кількість днів непрацездатності в і-го потерпілого; S0 – загальна кількість днів непрацездатності за календарний рік на об’єкті господарювання;

коефіцієнт непрацездатності, K3 – кількість днів непрацездатності за календарний рік, що припадає на 1 000 працівників:

K3 = K1 ∙ K2 = (1000 ∙ S0) / N0.
^ 2. Розслідування нещасних випадків на виробництві

Розслідування нещасних випадків на виробництві проводять з метою встановлення обставин та причин, що зумовили їхнє виникнення. За результатами розслідування нещасних випадків розробляють заходи щодо запобігання подібним випадкам у майбутньому зокрема та підвищення рівня безпеки виробничого середовища загалом, а також вирішують питання соціального захисту потерпілих.
^ 2.1. Вибір порядку розслідування нещасного випадку

Нещасний випадок – це обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого чинника чи середовища, що стались під час виконання ним трудових обов’язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров’ю або настала смерть. Відповідно до закону України “Про охорону праці” роботодавець має організувати розслідування та вести облік нещасних випадків та професійних захворювань. Розслідування нещасних випадків проводять згідно з порядком розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 року № 1112. Дія цього порядку поширюється на власників підприємств або уповноважених ними органів (далі – роботодавців) та осіб, які відповідно до законодавства уклали з роботодавцем трудовий договір (контракт) або фактично були допущені до роботи в інтересах підприємства (далі – працівників), а також на осіб, які забезпечують себе роботою самостійно.

^ Порядок розслідування нещасних випадків передбачає дві схеми розслідування залежно від наслідків нещасного випадку: розслідування та спеціальне розслідування (рис. 1).

^ Спеціальному розслідуванню підлягають нещасні випадки, які призвели до смерті потерпілого, сталися одночасно з двома і більше працівниками, незалежно від ступеня ушкодження їхнього здоров’я (групові), а також випадки смерті працівників на підприємстві, в тому числі без впливу виробничих чинників, випадки зникнення працівників під час виконання трудових обов’язків. За рішенням територіального органу з державного нагляду за охороною праці спеціальне розслідування нещасних випадків можуть проводити незалежно від їхніх наслідків.

Всі інші нещасні випадки, раптові погіршення стану здоров’я працівників, які призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день і більше, підлягають звичайному розслідуванню.



Рис. 1. Алгоритм розслідування нещасних випадків на виробництв


^ 2.2. Звичайне розслідування нещасного випадку

Про кожний нещасний випадок потерпілий або інша особа повинні негайно повідомити безпосереднього керівника робіт.

^ Безпосередній керівник робіт, дізнавшись про нещасний випадок, зобов’язаний:

– організувати надання необхідної першої медичної допомоги потерпілому;

– повідомити роботодавця та керівника профспілки (уповноважену найманими працівниками особу з питань охорони праці);

– зберегти обстановку на робочому місці в такому стані, в якому вона була на момент нещасного випадку (якщо це не загрожує життю і здоров’ю інших працівників), до прибуття комісії з розслідування.

Роботодавець, отримавши повідомлення про нещасний випадок:

– повідомляє про нещасний випадок виконавчу дирекцію фонду соціального страхування від нещасних випадків за місцем знаходження підприємства, за необхідності орган державної пожежної охорони, установу державної санітарно-епідеміологічної служби, підприємство, де працює потерпілий, якщо він є працівником іншого підприємства;

– видає наказ про утворення комісії з розслідування нещасного випадку у складі неменше трьох осіб: керівник (спеціаліст) служби охорони праці (голова комісії), керівник структурного підрозділу, де стався нещасний випадок, представник профспілки, представник виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків за її згодою, представник державної санітарно-епідеміологічної служби за необхідності та інші особи;

– організовує розслідування нещасного випадку, забезпечивши комісію всім необхідним для своєчасного проведення об’єктивного розслідування;

– після проведення розслідування розглядає та затверджує матеріали розслідування, які отримав від комісії, протягом однієї доби;

– реєструє нещасний випадок у журналі реєстрації осіб, що потерпіли від нещасних випадків;

– передає протягом трьох діб після затвердження необхідні матеріали до відповідних органів та установ;

– надсилає повідомлення про наслідки нещасного випадку після закінчення періоду тимчасової непрацездатності або смерті потерпілого внаслідок одержаних травм.

^ Комісія з проведення звичайного розслідування повинна протягом трьох днів:

– обстежити місце нещасного випадку та з’ясувати його обставини і причини, у тім числі отримати пояснення потерпілого (якщо це можливо) та опитати свідків нещасного випадку;

– встановити, чи відповідають умови праці та безпека виробництва вимогам законодавства про охорону праці та осіб, які допустили порушення вимог законодавства про охорону праці;

– визначити, чи пов’язаний нещасний випадок з виробництвом;

– оформити матеріали розслідування і скласти залежно від зв’язку нещасного випадку з виробництвом такі акти: у разі, коли нещасний випадок пов’язаний з виробництвом, складають акт з розслідування нещасного випадку (форма Н-5) у трьох примірниках і акт про нещасний випадок, пов’язаний з виробництвом (форма Н-1), у шести примірниках і карту обліку професійного захворювання (форма П-5) у чотирьох примірниках у разі виявлення професійного захворювання на кожного потерпілого; у разі, коли нещасний випадок не пов’язаний з виробництвом, складають акт з розслідування нещасного випадку (форма Н-5) у трьох примірниках і акт про нещасний випадок, не пов’язаний з виробництвом (форма НПВ), у шести примірниках на кожного потерпілого;

– передає складені акти на затвердження роботодавцю.

Акти за формою Н-5 і Н-1 або НПВ підписують голова і всі члени комісії. У разі незгоди зі змістом зазначених актів член комісії письмово викладає свою окрему думку, яку додають до акта за формою Н-5, про що роблять відповідний запис в цьому акті.

^ Зв’язок нещасного випадку із виробництвом комісія встановлює, виходячи із обставин, за яких настає страховий випадок державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, і визнає його пов’язаним із виробництвом у разі:

– виконання трудових обов’язків, в тому числі у відрядженні;

– перебування на робочому місці, на території підприємства або в іншому місці, пов’язаному з виконанням роботи, починаючи з моменту прибуття працівника на підприємство до його відбуття, який повинен фіксуватися відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку;

– приведення в порядок знарядь виробництва, засобів захисту, одягу, виконання заходів особистої гігієни, під час руху по території підприємства перед початком роботи і після її закінчення;

– виконання завдань роботодавця в неробочий час, під час відпустки, у вихідні, святкові та неробочі дні;

– проїзду на роботу чи з роботи на транспортному засобі підприємства;

– використання власного транспортного засобу в інтересах підприємства з дозволу або за дорученням роботодавця відповідно до встановленого порядку;

– виконання дій в інтересах підприємства, на якому працює потерпілий, тобто дій, які не належать до трудових обов’язків працівника;

– ліквідації аварій, наслідків надзвичайних ситуацій на об’єктах і транспортних засобах підприємства, надання необхідної допомоги або рятування людей, запобігання нещасним випадкам із іншими особами;

– переміщення працівника до об’єкта (між об’єктами) обслуговування за затвердженими маршрутами або до будь-якого іншого об’єкта за дорученням роботодавця;

– переміщення до чи з місця відрядження відповідно до завдання про відрядження;

– раптового погіршення здоров’я або смерті внаслідок гострої серцево-судинної недостатності працівника під час перебування на підземних роботах;

– скоєння самогубства працівником плавскладу на суднах морського та рибопромислового флоту в разі перевищення терміну його перебування у рейсі;

– оголошення працівника померлим унаслідок його зникнення, пов’язаного із нещасним випадком під час виконання ним трудових обов’язків;

– заподіяння тілесних ушкоджень іншою особою або вбивства працівника під час виконання чи у зв’язку з виконанням ним трудових обов’язків чи дій в інтересах підприємства незалежно від порушення кримінальної справи, крім випадків з’ясування потерпілим особистих стосунків;

– одержання працівником травми або інших ушкоджень внаслідок погіршення стану його здоров’я, крім випадків, коли головною причиною цієї події стало алкогольне чи наркотичне сп’яніння потерпілого, не зумовлене виробничим процесом, що підтверджено медичним висновком, і якщо цей працівник до нещасного випадку був відсторонений від роботи згідно з порядком, визначеним правилами внутрішнього трудового розпорядку;

– раптового погіршення стану здоров’я працівника під час виконання трудових обов’язків внаслідок впливу небезпечних і шкідливих чинників, що підтверджено медичним висновком, або якщо потерпілий не пройшов медичного огляду, а робота, що виконувалась, була протипоказана потерпілому відповідно до медичного висновку про стан його здоров’я;

– перебування працівника на території підприємства під час перерви для відпочинку та харчування, у зв’язку з проведенням виробничої наради, одержанням заробітної плати, проходженням обов’язкового медичного огляду;

– впливу на здоров’я працівника шкідливих виробничих чинників, внаслідок яких у нього встановлено професійне захворювання.

За інших обставин нещасний випадок визнають таким, що є не пов’язаним із виробництвом, зокрема якщо він стався:

– за місцем постійного проживання на території польових і вахтових селищ;

– під час використання потерпілим в особистих цілях транспортних засобів та обладнання підприємства (крім випадків, що стались внаслідок їхньої несправності);

– внаслідок отруєння алкоголем, наркотичними чи отруйними речовинами, за наявності відповідного медичного висновку, якщо це не пов’язане із використанням цих речовин у виробництві чи порушенням вимог безпеки щодо їхнього використання і транспортування, або якщо потерпілий, який перебував у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп’яніння, до нещасного випадку був відсторонений від роботи відповідно до вимог правил внутрішнього трудового розпорядку;

– у разі підтвердженого відповідним медичним висновком алкогольного, наркотичного чи токсичного отруєння, не зумовленого виробничим процесом, яке стало головною причиною нещасного випадку за відсутності технічних чи організаційних причин його настання;

– під час скоєння потерпілим злочину, що підтверджено обвинувачувальним вироком суду;

– у разі природної смерті або самогубства.

Роботодавець протягом трьох днів надсилає затверджені акти за формами Н-5 і Н-1 (або НПВ) потерпілому або особі, яка представляє його інтереси, виконавчій дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків за місцем знаходження підприємства і службі охорони праці підприємства. Акти за формою Н-1 (або НПВ) також надсилають керівникові структурного підрозділу підприємства, де стався нещасний випадок, територіальному органу Держгірпромнагляду за місцем знаходження підприємства і профспілковій організації (уповноваженій найманими працівниками особі з питань охорони праці).
^ 2.3. Спеціальне розслідування нещасного випадку

Отримавши інформацію про нещасний випадок, який підпадає під спеціальне розслідування, роботодавець повідомляє про нього:

– територіальний орган Держгірпромнагляду;

– орган прокуратури;

– виконавчу дирекцію фонду соціального страхування від нещасних випадків;

– орган, до сфери управління якого належить підприємство (якщо його немає – місцеву держадміністрацію);

– установу державної санітарно-епідеміологічної служби у разі професійних захворювань чи отруєнь;

– профспілкову організацію;

– орган з питань захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій за місцем настання нещасного випадку у разі потреби.

^ Роботодавець створює належні умови для проведення спеціального розслідування (робить за необхідності фотознімки місця, де стався нещасний випадок, надає комісії технічну документацію, транспортні засоби, засоби зв’язку, приміщення, забезпечує проведення лабораторних досліджень, друкування та тиражування матеріалів розслідування) та компенсує витрати, пов’язані з діяльністю спеціальної комісії та залучених до її роботи спеціалістів.

Якщо в груповому нещасному випадку загинуло від двох осіб і більше, то розслідування проводить спеціальна комісія, яку призначає голова Держгірпромнагляду, інші нещасні випадки розслідує спеціальна комісія, яку призначає керівник територіального органу Держгірпромнагляду за місцем знаходження підприємства. До складу спеціальної комісії входять:

– посадова особа територіального органу Держгірпромнагляду (голова комісії);

– представник виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків за місцем знаходження підприємства;

– представник органу, до сфери управління якого належить підприємство, а якщо його немає – місцевої адміністрації;

– керівник служби охорони праці підприємства або інший представник роботодавця;

– представники первинної профспілкової організації та профспілкового органу вищого рівня;

– представник установи державної санітарно-епідеміологічної служби за місцем знаходження підприємства у разі професійного захворювання (отруєння).

Комісія в десятиденний термін повинна провести спеціальне розслідування і оформити його матеріали у вигляді актів, які оформляє комісія у разі звичайного розслідування. Крім цих актів, комісія додає до матеріалів розслідування: протокол огляду місця, де стався нещасний випадок, ескіз місця (плани, схеми, фотознімки), де стався нещасний випадок, висновок експертної комісії, якщо проводилась експертиза, медичний висновок про причини смерті і ступінь тяжкості травми потерпілого, а також про стан алкогольного, токсичного чи наркотичного сп’яніння, протоколи опитування та пояснювальні записки потерпілих та свідків, копії документів про проходження потерпілим навчання та інструктажів з охорони праці, витяги із законів та інших нормативно-правових актів з охорони праці, вимоги яких були порушені, довідку про матеріальну шкоду, заподіяну внаслідок нещасного випадку, та про надання потерпілому чи членам його сім’ї матеріальної допомоги.

У п’ятиденний термін після затвердження актів розслідування керівником територіального органу Держгірпромнагляду роботодавець надсилає матеріали розслідування в установи, представники яких брали участь у розслідуванні, а акти за формою Н-5, Н-1 або НПВ потерпілому, членам його сім’ї або особі, яка представляє його інтереси, виконавчій дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків за місцем знаходження підприємства, територіальному органу Держгірпромнагляду. Роботодавець також у п’ятиденний термін видає наказ про виконання запропонованих спеціальною комісією заходів щодо запобігання виникненню подібних випадків, притягує до відповідальності працівників, які допустили порушення законодавства.

У разі незгоди роботодавця чи потерпілого (особи, яка представляє його інтереси) з висновками актів розслідування зацікавлена сторона може звернутись із скаргою до територіального органу Держгірпромнагляду. Рішення (припис) посадової особи територіального органу Держгірпромнагляду можна оскаржити у судовому порядку. На час розгляду справи у суді дія припису посадової особи територіального органу Держгірпромнагляду припиняється.

Матеріали розслідування та спеціального розслідування нещасних випадків підлягають зберіганню протягом 45 років.

Якщо нещасний випадок стався з особою, яка забезпечує себе роботою самостійно, розслідування організовує виконавча дирекція фонду соціального страхування від нещасних випадків за місцем настання нещасного випадку. Фонд створює комісію у складі не менше трьох осіб: представників фонду (голова комісії), райдержадміністрації, профорганізації. Затверджені акти розслідування за формою Н-5 і Н-1 або НПВ комісія надсилає потерпілому або особі, яка представляє його інтереси, та виконавчій дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків. Акт розслідування за формою Н-1 або НПВ надсилають місцевій райдержадміністрації, територіальному органу Держгірпромнагляду, профспілковій організації, представник якої брав участь у роботі комісії.

Розслідування нещасних випадків, які сталися з працівниками, що перебували у відрядженні за кордоном, проводять відповідно до вимог порядку про розслідування нещасних випадків (тобто, так само як в Україні), якщо інше не передбачене міжнародними договорами.

Розслідування нещасних випадків, що сталися з вихованцями, учнями, студентами, слухачами, стажистами, клінічними ординаторами, аспірантами, докторантами під час навчально-виховного процесу, в тому числі під час практики на підприємстві під керівництвом представників навчального закладу проводять відповідно до порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, який затверджений Міністерством освіти і науки України.

Розслідування нещасних випадків, що стались з працівниками під час переміщення на роботу чи з роботи пішки, на громадському чи власному транспортному засобі, здійснюють згідно з порядком розслідування та обліку нещасних випадків невиробничого характеру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22 березня 2004 р., № 270.

Схожі:

Гандзюк М. П., Желібо Є. П., Хамімовський М. О. Основи охорони праці iconГандзюк М. П., Желібо Є. П., Хамімовський М. О. Основи охорони праці
Лекція №1. Міжнародні норми та основні законодавчі І нормативно-правові акти в галузі охорони праці
Гандзюк М. П., Желібо Є. П., Хамімовський М. О. Основи охорони праці iconГандзюк М. П., Желібо Є. П., Хамімовський М. О. Основи охорони праці
Загальна структура, завдання та функції системи управління охороною праці на підприємстві
Гандзюк М. П., Желібо Є. П., Хамімовський М. О. Основи охорони праці iconГандзюк М. П., Желібо Є. П., Хамімовський М. О. Основи охорони праці
Батлук В. А., Кулик В. М., Яцюк. Р. А. Охорона праці: навч посібник.– Львів: – Видавництво Львівської політехніки, 2011. – 388 с
Гандзюк М. П., Желібо Є. П., Хамімовський М. О. Основи охорони праці iconГандзюк М. П., Желібо Є. П., Хамімовський М. О. Основи охорони праці
Міжнародні стандарти sa 8000 “Соціальна відповідальність” І iso 26000 “Настанова по соціальній відповідальності”
Гандзюк М. П., Желібо Є. П., Хамімовський М. О. Основи охорони праці iconГандзюк М. П., Желібо Є. П., Халімовський М. О. Основи охорони праці
Тема Травматизм та професійні захворювання в галузі. Розслідування нещасних випадків. (2 год.)
Гандзюк М. П., Желібо Є. П., Хамімовський М. О. Основи охорони праці iconГандзюк М. П., Желібо Є. П., Халімовський М. О. Основи охорони праці
Тема Соціальне страхування від нещасного випадку та професійного захворювання на виробництві. (1 год.)
Гандзюк М. П., Желібо Є. П., Хамімовський М. О. Основи охорони праці iconОрієнтовні екзаменаційні питання з курсу «Основи охорони праці»
Міжпредметні зв’язкикурсу «Основи охорони праці» з дисциплінами професійного спрямування
Гандзюк М. П., Желібо Є. П., Хамімовський М. О. Основи охорони праці iconМодульний курс предмета «основи охорони праці» для студентів спеціальностей:...
Даною методичною розробкою передбачається розбивка курсу «Основи охорони праці» на 4 самостійних модулі
Гандзюк М. П., Желібо Є. П., Хамімовський М. О. Основи охорони праці iconПитання з дисципліни "основи охорони праці" для включення до індивідуальних...
Закон України „Про охорону праці” – сфера дії Закону; принципи державної політики в галузі охорони праці; державне управління охороною...
Гандзюк М. П., Желібо Є. П., Хамімовський М. О. Основи охорони праці iconПрограма державного екзамену у частині дисципліни основи охорони праці
«Основи охорони праці» для випускників університету за окр бакалавра (далі – Програма) складена на основі затвердженої в дну робочої...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2015
звернутися до адміністрації
skaz.com.ua
Головна сторінка