Змістовий модуль Основні напрями І показники зовнішньоекономічної діяльності в Україні




Скачати 431.94 Kb.
НазваЗмістовий модуль Основні напрями І показники зовнішньоекономічної діяльності в Україні
Сторінка1/4
Дата конвертації20.06.2013
Розмір431.94 Kb.
ТипДокументы
skaz.com.ua > Спорт > Документы
  1   2   3   4
Змістовий модуль 2.

Основні напрями і показники зовнішньоекономічної діяльності в Україні
Ключові терміни: зовнішньоекономічна, валютна, зовнішньоторговельна, інвестиційна політика; платіжний баланс; інтеграційні процеси; зовнішньоекономічні зв’язки; Євроінтеграція; обсяги експорту (імпорту) продукції аграрного сектору України, СОТ, НАТО, ЄС.
1. Зовнішньоекономічна політики країни та її види
Процес ефективного функціонування будь-якої економічної системи залежить від багатьох чинників, але основними є такі: вибір оптимальної моделі господарювання; визначення головних рушійних сил, які стимулюють рух у певному напрямі; відпрацювання механізму реалізації даного вибору. Всі ці питання вирішуються при формуванні економічної політики держави.

Однією з основних складових економічної політики є зовнішньоекономічна політика. Зовнішньоекономічна політика це сукупність цілеспрямованих державних заходів щодо реалізації економічного потенціалу країни на зовнішньому ринку та задоволення власних потреб за рахунок товарів і послуг іноземного виробника.

У відповідності до ст. 10 Господарського кодексу України зовнішньоекономічна політика, спрямована на регулювання державою відносин суб’єктів господарювання з іноземними суб’єктами господарювання та захист національного ринку і вітчизняного товаровиробника.

Засади зовнішньої політики базуються на безумовному додержанні Конституції України, забезпеченні в Україні прав і свобод людини, громадянина та гарантуванні прав і свобод, проголошених Конституцією України, на загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права, забезпеченні соціальної спрямованості економіки України та сталого соціально-економічного розвитку України, зміцненні демократичних засад суспільного і державного життя, забезпеченні верховенства права, економічної та політичної незалежності держави, захисту її національних інтересів, утвердження України як повноправного й авторитетного члена світового співтовариства.

Основою зовнішньоекономічної політики є теорія міжнародної економіки, яка займається визначенням основ зовнішньоекономічних операцій та досліджує їх вплив на господарські події в країні і за кордоном. Одержані при цьому знання є основою для формулювання цілей та прийняття рішень для ефективної зовнішньоекономічної політики.

Цілями зовнішньоекономічної політики держави є: створення сприятливих економічних та організаційно-правових умов для суб’єктів економіки у здійсненні зовнішньоекономічної діяльності; забезпечення раціонального входження економіки країни у міжнародний поділ праці; реалізація конкурентних переваг країни; підвищення конкурентоспроможності економіки на основі структурної перебудови та модернізації виробництва; розвиток орієнтованого на експорт сектору економіки, розширення експортного потенціалу країни; раціоналізація експортно-імпортних операцій; досягнення зовнішньоекономічної рівноваги.

Згідно ст. 2 Закону України «Про засади внутрішньої і зовнішньої політики», зовнішня політика ґрунтується на таких принципах:

  • суверенна рівність держав;

  • утримання від загрози силою та її застосування проти територіальної цілісності або політичної незалежності будь-якої іноземної держави;

  • повага до територіальної цілісності іноземних держав та непорушності державних кордонів;

  • вирішення міжнародних спорів мирними засобами;

  • повага до прав людини та її основоположних свобод;

  • невтручання у внутрішні справи держав;

  • взаємовигідне співробітництво між державами;

  • сумлінне виконання взятих на себе міжнародних зобов’язань;

  • пріоритет загальновизнаних норм і принципів міжнародного права перед нормами і принципами національного права;

  • застосування Збройних Сил України лише у випадках актів збройної агресії проти України, будь-яких інших збройних зазіхань на її територіальну цілісність і недоторканність державних кордонів, боротьби з міжнародним тероризмом та піратством або в інших випадках, передбачених міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України;

  • застосування міжнародних санкцій, контрзаходів та заходів дипломатичного захисту відповідно до міжнародного права у випадках міжнародних протиправних діянь, які завдають шкоди Україні, її громадянам і юридичним особам;

  • своєчасність та адекватність заходів захисту національних інтересів реальним і потенційним загрозам Україні, її громадянам і юридичним особам.

Основними видами зовнішньоекономічної політики є:

  • зовнішньоторговельна політика;

  • валютна політика;

  • політика у сфері залучення іноземних інвестицій;

  • митно-тарифна політика.

Зовнішньоторговельна політика – це державна політика, яка впли­ває на зовнішню торгівлю через податки, субсидії, прямі обмеження експортних та імпортних операцій. Об’єктом регулювання зовнішньоторговельної політики є товаропотоки між країнами. Залежно від спрямованості товаропотоків розрізняють експортну та імпортну політику держави.

^ Експортна політика держави спрямована на реалізацію на зовнішніх ринках товарів, стосовно яких країна має порівняльні переваги, стимулювання конкурентоспроможності вітчизняних підприємств, підвищення серійності (масштабності) вітчизняного виробництва конкурентоспроможної продукції з метою розширення її вивозу на зовнішні ринки. Експортна політика спрямована на реалізацію економічного потенціалу країни на зовнішніх ринках.

Під експортним потенціалом розуміють певний обсяг товарів та послуг, які національна економіка в змозі виробити й реалізувати за межами своїх кордонів без збитків для себе і з максимальним прибутком.

Імпортна політика, як правило, спрямована на регулювання імпорту з метою захисту вітчизняного ринку від іноземної конкуренції та задоволення власних потреб за рахунок товарів іноземного виробництва.

Основними напрямами імпортної політики є: обґрунтована політика імпортозаміщення та відповідні протекційні заходи стосовно товарів іноземного виробництва. Основними інструментами регулювання імпорту є досить жорстка митно-тарифна система та застосування нетарифних бар’єрів.

^ Валютна політика – це сукупність дій держави з метою підтримання економічної стабільності і створення основних засад розвитку міжнародних економічних відносин за рахунок впливу на валютний курс і на валютні відносини. Основними складовими валютної політики є дисконтна та девізна політика держави.

Під дисконтною політикою розуміють систему економічних та організаційних заходів, які використовують при застосуванні дисконтної ставки (відсотка) при регулюванні інвестицій та збалансуванні платіжних зобов’язань. Дана політика орієнтована передусім на коригування валютного курсу з метою регулювання грошового потоку, динаміки і рівня цін, обсягу грошової маси та міграції короткотермінових активів.

Основою механізму девізної політики є застосування валютної інтервенції та валютних обмежень на покупку та продаж валюти з метою збереження стабільності валютного курсу.

^ Політика в сфері стимулювання іноземних інвестицій передбачає реалізацію таких цілей: створення конкурентного середовища; залучення в країну передової технології і досвіду ринкового господарювання; розширення масштабів вітчизняного накопичення за рахунок зовнішніх джерел фінансування; залучення додаткового інвестиційного капіталу; збільшення національного виробництва за рахунок іноземних вкладень; сприяння структурній перебудові економіки; створення передумов для поєднання вітчизняного та іноземного капіталів.

Згідно ст. 2. Митного кодексу України під митно-тарифною політикою розуміють систему принципів та напрямів діяльності держави у сфері забезпечення своїх економічних інтересів та безпеки за допомогою митно-тарифних та нетарифних заходів регулювання зовнішньої торгівлі.

За допомогою митно-тарифних регуляторів держава коригує товаропотік і географічну структуру експорту та імпорту з урахуванням довготермінових цілей розвитку країни, забезпечення макроекономічної стабільності, підтримання платіжного балансу, стабільного курсу національної валюти. Основними завданнями митно-тарифної політики є: створення оптимальних умов для конкуренції національними й іноземними виробниками; забезпечення найбільш ефективного використання інструментів митного контролю і регулювання товарообміну на митній території; участь у реалізації торговельно-політичних завдань щодо захисту ринку України; стимулювання розвитку економіки; сприяння здійсненню структурної перебудови і реалізації інших завдань економічної політики; забезпечення належного рівня надходжень до Державного бюджету країни.
^ 2. Еволюційні етапи формування зовнішньоекономічної діяльності підприємств України
Існує чотири етапи управління зовнішньоеко­номічною діяльністю в Україні:

І. До 1918 р. – дореволюційний етап. До передачі влади більшовикам зовнішньоекономічна діяльність у Російській імперії розвивалася на тих же принципах, що й в інших Європейських державах. Після Жовтневої революції була встановлена державна моно­полія на зовнішню торгівлю й інші види зовнішньоекономічної діяль­ності. Зазначена монополія була законодавчо закріплена Декретом Ради Народних Комісарів «Про націоналізацію зовнішньої торгівлі» як тимчасовий засіб захисту зовнішньоекономічних інтересів молодої більшовицької держави від «зазіхань світового імперіалізму». З часом цей «тимчасовий засіб» було поширено не тільки на зовнішню торгівлю, а й на всі зовнішньоекономічні операції.

II. 1919-1986 рр. – радянський етап. Падіння на початку 80-х років минулого століття світових цін на енергоносії спричинило проблему дефіциту зовнішньоторговельного балансу СРСР, який держава намагалась покривати за рахунок зовнішніх запозичень. Однак тотальний товарний дефіцит на внутрішньому ринку та гостра потреба в сучасному технологічному обладнанні змусили уряд піти на реформування системи зовнішньоекономічних зв’язків. Було зроблено перші кроки з розширення прав міністерств, відомств, підприємств і організацій щодо самостійного виходу на зовнішній ринок, формування системи їх економічної зацікавленості в зовнішньоекономічній діяльності.

У середині 80-х років темпи росту зовнішньоторгового обігу Союзу почали різко знижуватись. У роз­витку зовнішньоекономічних зв’язків СРСР та інших соціалістичних країн з’явились негативні фактори: відстала стратегія і структура зовнішньоторгового обігу, його переважно сировинна направленість; незадовільне використання експортного потенціалу оброблюваної промисловості, особливо, машинобудування; нераціональний характер імпорту (у країну ввозився широкий асортимент продукції, яку можна було виробляти на вітчизняних підприємствах); недостатнє використання нових форм зовнішньоеко­номічних зв’язків. Основною формою міжнародного економічного співробітництва була зовнішня торгівля, а такі нові форми як міжнародна спеціалізація і кооперування виробництва, прямі зв’язки, компенсаційні угоди, ліцензійна торгівля та інші мали незначний розвиток; спостерігалась недооцінка ролі зовнішньоекономічних зв’язків як фактора еко­номічного росту; відчуження безпосередніх виробників від зовнішніх ринків.

Підприємства не мали права безпосередньо виходити на зовнішні ринки. Всі питання (замовлення на експорт, закордонні закупки та ін.) знаходились у віданні держави та її органів, що максимально знижувало зацікавленість виробників у розвитку експортної продукції, покращення її якості та технічних характеристик. Багато із названих негативних факторів були зумовлені переважно екстенсивним характером економічного росту, а також специфікою відповідних механізмів управління економікою, враховуючи зовнішньоекономічні зв’язки. В умовах екстенсивного росту головним було досягнення кількісних результатів, а витрати виробництва, якість продукції, її конкурентноздатність, технічний прогрес, соціальні проблеми відходили на другий план, що нега­тивно впливало на соціально-економічний розвиток країни.

III. 1987-1991 рр. – етап перебудови. Для якого характерний початок реформ зовнішньоекономічної діяльності, ліквідація державної монополії на зовнішню торгівлю та зміна принципів організації управління у сфері зовнішньоекономічної діяльності. В цей період вирішуються два основних завдання:

1. Розширення прав міністерств і відомств, об’єднань та підприємств для виходу на зовнішній ринок, установлення прямих зв’язків розвитку виробничої і науково-технічної кооперації.

2. Вдосконалення державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Було прийнято ряд важливих урядових постанов. Серед яких постанова «Про дальший розвиток зовнішньоеко­номічної діяльності державних, кооперативних та інших суспільних об’єднань і організацій» (від 12.12. 1988 р.) у відповідності з якою всі підприємства отримали право виходу на зовнішній ри­нок. Значна увага на даному етапі приділяється перебудові зовнішньоторгового апарату на рівні підприємств, регіонів і країни в цілому. Підприємства, що одержали право виходу на зовнішній ринок, не володіли належним досвідом ведення експортно-імпортних операцій, достатніми знаннями в галузі ділових відносин і етиці міжнародного бізнесу. Керівники підприємств законними і незаконними засобами намагалися звільнитися від експортних поставок, орієнтували виробництво виключно на внутрішній ринок, який у зв’язку з тотальним дефіцитом взагалі не висував ніяких вимог до якості продукції. У структурі радянського експорту домінували енергоносії, сировина, золото і зброя. За рахунок імпорту держава мінімально забезпечувала внутрішній споживчий ринок товарами широкого вжитку, а промисловість – необхідним обладнанням. Серед населення і підприємств побутував «культ імпортних товарів», які різко відрізнялися за якістю та технологічним рівнем виробництва від вітчизняної продукції.

^ IV. З 1991 р. до даного часу – сучасний етап для якого характерні наступні періоди:

- 1992-1994 рр. – стартовий період, в якому розпочався курс на глибокі ринкові перетворення (багатоукладна економіка, роздержавлення, демократизація відносин власності);

- 1995-1999 рр. – якісні глибокі перетворення в економіці (антиінфляційна політика, стабілізація грошової одиниці, фінансова санація країни);

- 2000 – по даний час – в економіці утверджено основи ринкової інфраструктури.

Після проголошення в 1991 р. незалежності України були здійснені заходи, спрямовані на істотну лібералізацію зовнішньоекономічної діяльності в країні, розширення прав підприємств і організацій у цій сфері. Зовнішньоекономічну діяльність почали розглядати не тільки як складову господарської діяльності підприємства, але й як важливий фактор економічного зростання, створення передумов більш інтенсивного розвитку інтеграційних процесів на мікрорівні. У цей період були прийняті важливі законодавчі акти, зокрема закони України «Про зовнішньоекономічну діяльність», «Про єдиний митний тариф», «Про режим іноземного інвестування», Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» та ін.

Вагомим інструментом регулювання експорту стали так звані індикативні ціни, які вказували експортерам мінімальні рівні експортних цін для широкого спектра товарів. Іншим заходом контролю за експортом з листопада 1994 р. стала реєстрація певних категорій зовнішньоекономічних контрактів (особливо бартерних операцій). Однак дуже скоро цей захід був обмежений під впливом суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності України та міжнародних фінансових організацій.

За даний період значно збільшилось число суб’єктів, що здійснюють зовнішньоекономічну діяльність, зріс об’єм зовнішньоторгового обігу, розширилася географія зовнішньоекономічних зв’язків.

У сучасних умовах зовнішньоекономічна діяльність держав – це система еко­номічних відносин, які складаються при обміні ресурсами між країнами та їх економічними суб’єктами. Економічні відносини відображають усі аспекти економічного життя держави: виробництво, торгівлю, інвестиційну сферу та фінанси. Проте в організації й управлінні зовнішньоекономічною діяльністю в Україні залишається ще багато невирішених проблем. Структура зовнішньоторгового обігу як і раніше має переважно сировинний характер, все ще нераціональним є імпорт, недостатньо ефективно функціонують спільні підприємства з іноземним капіталом. Великої уваги потребують і такі питання, як створення стабільної правової бази, сприятливого інвестиційного клімату, ефективної системи управління зовнішньоекономічною діяльністю на рівні підприємств, підвищення якості експортної продукції та багато інших.

У сучасному світі чіткіше простежується тенденція до інтеграції в міжнародний економічний простір. Доказом цього є тісна взаємозалежність виробництва і міжнародної торгівлі. Сьогодні більшість товарів надходить на ринок через зовнішню торгівлю або виготовляється з використанням складників, що завозяться із-за кордону.
  1   2   3   4

Схожі:

Змістовий модуль Основні напрями І показники зовнішньоекономічної діяльності в Україні iconЗмістовий модуль Система регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні
Ключові терміни: зовнішньоекономічна політика держави; механізм регулювання зовнішньоекономічної діяльності; цілі, суб’єкти та інструменти...
Змістовий модуль Основні напрями І показники зовнішньоекономічної діяльності в Україні iconЗмістовий модуль 13. Структура І зміст зовнішньоекономічних контрактів
України зазначено, що зовнішньоекономічний договір (контракт) – матеріально оформлена угода двох або більше суб’єктів зовнішньоекономічної...
Змістовий модуль Основні напрями І показники зовнішньоекономічної діяльності в Україні iconЗмістовий модуль Загальнодержавні податки у сфері зовнішньоекономічної діяльності
Ключові терміни: загальнодержавні податки; акцизний збір; мито; податок на додану вартість; внутрішні податки І збори
Змістовий модуль Основні напрями І показники зовнішньоекономічної діяльності в Україні iconНавчально-тематичний план лекцій І семінарських занять 6 змістовий...
Змістовий модуль природа масовоінформаційної діяльності. Масова інформація як соціальний
Змістовий модуль Основні напрями І показники зовнішньоекономічної діяльності в Україні iconЛекція 1 Змістовий модуль І
Змістовий модуль І. Теоретичні основи та методологічне забезпечення роботи практичного психолога
Змістовий модуль Основні напрями І показники зовнішньоекономічної діяльності в Україні iconЗмістовий модуль Нетарифне регулювання зовнішньоекономічної діяльності
Ключові терміни: нетарифне регулювання; квотування; ліцензування; «добровільні» експортні обмеження; технічні бар’єри; внутрішні...
Змістовий модуль Основні напрями І показники зовнішньоекономічної діяльності в Україні iconЕкзаменаційна програма дисципліни «Менеджмент» Змістовий модуль Основні категорії управління
Менеджмент як різновид практичної діяльності. Поняття менеджменту. Особливості менеджменту на сучасному етапі розвитку ринкових відносин....
Змістовий модуль Основні напрями І показники зовнішньоекономічної діяльності в Україні iconЗмістовий модуль основи конституційного ладу
Які суб’єкти в Україні володіють правом визначати та змінювати конституційний лад ?
Змістовий модуль Основні напрями І показники зовнішньоекономічної діяльності в Україні iconКількість годин
Змістовий модуль Принципи діяльності та організація роботи медичної сестри терапевтичного стаціонару
Змістовий модуль Основні напрями І показники зовнішньоекономічної діяльності в Україні icon2. Опис. Змістові модулі. Змістовий модуль Призначення ваговимірювального устаткування
Змістовий модуль Призначення ваговимірювального устаткування. Теоретичні основи зважування. Метрологічні вимоги що ставляться до...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2015
звернутися до адміністрації
skaz.com.ua
Головна сторінка