Академічний курс Підручник Міністерство освіти І науки України транспортне




Скачати 11.32 Mb.
НазваАкадемічний курс Підручник Міністерство освіти І науки України транспортне
Сторінка7/109
Дата конвертації19.06.2013
Розмір11.32 Mb.
ТипДокументы
skaz.com.ua > Спорт > Документы
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   109
Глава і

ням державного регулювання діяльності автомобільного транс­порту є формування ринку його послуг шляхом реалізації єдиної економічної, інвестиційної, науково-технічної та соціальної політики. Державне регулювання залежить від видів авто­мобільного транспорту.

Згідно з чинним законодавством до складу автомобільного транспорту належать:

— підприємства автомобільного транспорту, що здійснюють перевезення пасажирів і вантажів;

— авторемонтні та шиноремонтні підприємства;

— рухомий склад автомобільного транспорту;

— транспортно-експедиційні підприємства;

— автовокзали та автостанції;

— навчальні заклади;

— ремонтно-будівельні організації та соціально-побутові заклади;

— інші підприємства, установи та організації незалежно від форм власності, що забезпечують роботу автомобільного транс­порту.

Також Закон України «Про транспорт» виділяє окремо серед видів транспорту міський електричний та відомчий транспорт. Однак у нашій класифікації їх, за великим рахунком, можна відне­сти їх до автомобільного транспорту.

До складу міського електротранспорту належать:

— підприємства міського електротранспорту, що здійснюють перевезення пасажирів та вантажів;

— рухомий склад;

— трамвайні та тролейбусні лінії;

— ремонтно-експлуатаційні депо;

— слулсбові приміщення;

— фунікулери;

— канатні дороги;

— ескалатори;

— заводи з ремонту рухомого складу та виготовлення запасних частин;

— споруди енергетичного господарства та зв'язку;

— промислові, ремонтно-будівельні, торговельні та постачаль­ницькі організації;

54

Нормативно-правове регулювання транспортної діяльності

— навчальні заклади;

— науково-дослідні та проектно-конструкторські установи;

— заклади охорони здоров'я, відпочинку, фізичної культури і спорту та інші культурно-побутові заклади і підприємства, устано­ви та організації незалежно від форм власності, що забезпечують роботу міського електротранспорту.

До складу відомчого транспорту належать транспортні засоби підприємств, установ та організацій.

Розкриваючи склад автомобільного транспорту, Закон України «Про автомобільний транспорт» виділяє:

— автомобільний транспорт загального користування: перевіз­ники, автостанції, автовокзали, виконавці ремонту та технічного обслуговування автомобільних транспортних засобів, вантажні термінали (автопорти), вантажні автомобільні станції та контей­нерні пункти; автомобільні транспортні засоби перевізників, що використовуються ними для надання послуг з перевезень паса­жирів і вантажів;

— відомчий автомобільний транспорт: автомобільні транс­портні засоби суб'єктів підприємницької діяльності, установ та ор­ганізацій, що використовуються ними тільки для власних потреб;

— індивідуальний автомобільний транспорт: автомобільні транспортні засоби фізичних осіб, що використовуються ними тільки для власних потреб.

З огляду на цю класифікацію законодавець висуває підвищені вимоги до транспорту загального користування порівняно з відо­мчим та індивідуальним автомобільним транспортом. Проте суб'єкти першого виду автомобільного транспорту мають більш ефективну підтримку з боку держави.

Фінансування діяльності підприємств автомобільного транс­порту загального користування здійснюється відповідно до щорічних законів України про Державний бюджет. Багато під­приємств (особливо державних та комунальних) фінансується з Державного бюджету. Саме з цим джерелом пов'язане організа­ційне, науково-технічне та методичне забезпечення, державне ре­гулювання та контроль, міжнародна діяльність автомобільного транспорту загального користування.

55

Глава і

Державне регулювання діяльності автомобільного транс­порту здійснюється:

— ВР України, яка, приймаючи закони та постанови, визначає основні напрями державної політики у сфері автомобільного транспорту, законодавчі основи її реалізації;

— Кабінетом Міністрів України, що як вищий орган виконавчої влади здійснює загальне державне регулювання діяльності авто­мобільного транспорту;

— Міністерством транспорту та зв'язку України, яке забезпе­чує проведення державної політики на автомобільному транспорті через свої територіальні органи, службу міжнародних авто­мобільних перевезень. Органи Міністерства транспорту та зв'язку України організовують контроль за виконанням законодавства про автомобільний транспорт та підготовку пропозицій щодо його вдосконалення, у встановленому порядку беруть участь у здійсненні стандартизації та сертифікації, ліцензування переве­зень, формують пропозиції щодо тарифної політики, відповідно до законодавства забезпечують захист прав споживачів послуг авто­мобільного транспорту загального користування;

— місцевими державними адміністраціями, що організовують та контролюють автомобільні перевезення відповідно до законо­давства.

Основними функціями державного регулювання діяльності ав­томобільного транспорту є:

— формування ринку послуг;

— контроль за виконанням законодавства про автомобільний транспорт;

— нормативно-правове регулювання з питань автомобільного транспорту;

— ліцензування діяльності перевізників;

— стандартизація і сертифікація;

— організація та контроль автомобільних перевезень;

— тарифна, інноваційна та інвестиційна політика;

— державне замовлення на соціально значущі послуги авто­мобільного транспорту загального користування;

— захист прав споживачів послуг автомобільного транспорту.

56

Нормативно-правове регулювання транспортної діяльності

Державний контроль на автомобільному транспорті здійсню­ють центральний орган виконавчої влади в галузі транспорту, його територіальні органи, зокрема служба міжнародних авто­мобільних перевезень, та урядовий орган державного управління на автомобільному транспорті, а також інші органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до законо­давства. Переважно роль цього «центрального органу виконавчої влади в галузі транспорту» виконує Міністерство транспорту та зв'язку України.

Розвиток автомобільного транспорту загального користування здійснюється відповідно до загальнодержавної програми розвитку і вдосконалення транспорту.

Відповідно до загальнодержавної програми розвитку та вдоско­налення транспорту ВР АР Крим, обласними та Київською і Сева­стопольською міськими радами затверджуються регіональні програми розвитку автомобільного транспорту загального кори­стування, якими визначається мережа автобусних маршрутів загального користування на відповідній території.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень сприяють створенню сталих та безпеч­них умов роботи автомобільного транспорту загального користу­вання.

Розвиток автомобільного транспорту загального користування забезпечується підтримкою органів державної влади шляхом ство­рення умов для:

— надання соціально значущих послуг;

— придбання автомобільних транспортних засобів та засобів для їхнього технічного обслуговування і ремонту;

— стимулювання розвитку ринку послуг.

Інвестиційну політику на автомобільному транспорті загально­го користування реалізовують суб'єкти підприємницької діяль­ності шляхом використання своїх внутрішніх ресурсів, зовнішніх інвестиційних ресурсів, а також позичкових та залучених коштів. Інвестиційні проекти на автомобільному транспорті загального користування, спрямовані на реалізацію положень загальнодер­жавної програми розвитку та вдосконалення транспорту, регіональних програм розвитку автомобільного транспорту за­

57

Глава і

гального користування, реалізовуються на конкурсних засадах у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Слід зазначити, що автомобільному транспорту приділяється особлива увага у вирішенні проблеми перевезень пасажирів у ме­жах міста. Законом України «Про автомобільний транспорт», іншими законами та підзаконними актами визначаються вимоги до підприємств — превізників пасажирів, до власне транспортних засобів, встановлюються правила проведення конкурсів щодо отримання дозволу на перевезення пасажирів міськими та між­міськими маршрутами, визначаються умови проведення таких конкурсів та передбачаються вимоги до учасників і зобов'язання переможців тощо. Особливості укладення та виконання госпо­дарських і цивільно-правових договорів у сфері транспортної діяльності (транспортних договорів) та решту інших питань буде розглянуто у наступних главах.

2.2. Особливості правового регулювання діяльності залізничного транспорту

Залізничний транспорт України є найбільш розвиненим порівняно з іншими видами вітчизняного транспорту. Так, Україна входить до 10 країн світу з найвищими показниками інтенсивності пасажирських перевезень, до 10 країн світу з найвищими показни­ками інтенсивності вантажоперевезень і до 20 країн з найбільшою протяжністю залізниць. Виконання значних завдань зумовлює на­явність великої кількості різноманітних правовідносин у сфері залізничного транспорту. Для врегулювання цих правовідносин в Україні діють закони і підзаконні акти.

До складу залізничного транспорту України належать:

— підприємства залізничного транспорту, що здійснюють пере­везення пасажирів і вантажів;

— рухомий склад залізничного транспорту;

— залізничні шляхи сполучення;

— промислові, будівельні, торговельні та постачальницькі під­приємства;

— навчальні заклади;

— технічні школи;

— дитячі дошкільні заклади;

58

Нормативно-правове регулювання транспортної діяльності

— заклади охорони здоров'я, фізичної культури та спорту, куль­тури;

— науково-дослідні, проектно-конструкторські організації;

— підприємства промислового залізничного транспорту;

— інші підприємства, установи та організації незалежно від форм власності, що забезпечують діяльність і розвиток залізнич­ного транспорту.

Основу техніки або технічного оснащення залізничного транс­порту в Україні складають: залізничний шлях зі штучними спору­дами, станції та інші розмежувальні пункти з пасажирськими, ван­тажними та екіпірувальними пристроями, рухомий склад, депо, пристрої енергопостачання, спеціальні засоби для врегулювання руху та управління експлуатаційною роботою, засоби зв'язку.

Як бачимо, залізничний транспорт представлений значною кількістю суб'єктів та об'єктів. Тому регулювання діяльності суб'єктів господарювання та суб'єктів управління з питань вико­ристання відповідних об'єктів (засобів) залізничного транспорту здійснюється значною кількістю нормативно-правових актів.

Серед нормативно-правових актів, якими регулюється діяль­ність залізничного транспорту, виділяється Статут залізниць України. На підставі цього Статуту Міністерство транспорту та зв'язку затверджує:

а) Правила перевезення вантажів;

б) Технічні умови навантаження і кріплення вантажів;

в) Правила перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України;

г) інші нормативні документи.

Нормативні документи, що визначають порядок і умови пере­везень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху, охорони праці, громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної без­пеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті, є обов'язковими для всіх суб'єктів господарювання і фізичних осіб на території України.

Статут залізниць України крім загальних положень містить розділи, які регулюють:

59

Глава і

— вантажне господарство, пристрої для обслуговування паса­жирів;

— планування та організацію перевезення вантажів;

— залізничні під'їзні колії;

— перевезення вантажів у прямому змішаному сполученні за участю залізниць та інших видів транспорту;

— перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти;

— відповідальність залізниці, вантажовідправників, вантажо­одержувачів і пасажирів; акти, претензії, позови.

Крім цього, одним з основних нормативно-правових актів, яким регулюється окреслена дільність, є Закон України «Про залізничний транспорт» від 4 липня 1996 р. № 273/96-ВР. Виокремлено такі розділи:

— загальні положення;

— основні економічні та фінансові засади діяльності залізнич­ного транспорту;

— безпека руху, охорона вантажів та об'єктів на залізничному транспорті, організація його роботи в умовах надзвичайних обставин;

— трудові відносини і дисципліна працівників залізничного транспорту;

— транспортне забезпечення зовнішньоекономічних зв'язків України та взаємодія з іншими видами транспорту;

— права, обов'язки та відповідальність на залізничному транс­порті;

— заключні положення.

Крім вітчизняних нормативно-правових актів, якими регу­люється діяльність у сфері залізничних перевезень, основними ак­тами законодавства також є міжнародні конвенції, ратифіковані ВР України. Зокрема, 5 червня 2003 р. Україна приєдналася до Конвенції про міжнародні залізничні перевезення (КОТІФ) від 9 травня 1980 р. Ця Конвенція містить такі розділи:

— загальні положення;

— структура і діяльність організації (Міжурядової організації міжнародних залізничних перевезень);

— арбітраж;

— різні положення;

60

Нормативно-правове регулювання транспортної діяльності

— внесення змін та доповнень до Конвенції;

— заключні положення.

До того ж Конвенція містить заяви та застереження (Україна також приєдналася до Конвенції із застереженнями). Значний обсяг Конвенції займають Протокол про привілеї та імунітети Міжурядової організації міжнародних залізничних перевезень; до­даткові повноваження для перевірки рахунків; додаток А «Єдині правила до договору про міжнародне залізничне перевезення паса­жирів і багажу»; додаток В «Єдині правила до договору про міжна­родне залізничне перевезення вантажів»; додаток І «Регламент міжнародних залізничних перевезень небезпечних вантажів»; до­даток III «Регламент міжнародних залізничних перевезень кон­тейнерів»; додаток IV «Регламент міжнародних залізничних пере­везень вантажобагажу».

Проте більшу питому вагу серед нормативно-правових актів, якими регулюється господарська діяльність та цивільно-правові відносини на залізничному транспорті, займають підзаконні нор­мативно-правові акти. Серед них виділяються постанови Кабінету Міністрів України. Основними є такі постанови:

— «Про порядок обслуговування громадян залізничним транс­портом» від 19 березня 1997 р. № 252;

— «Про затвердження Положення про Державну адміністрацію залізничного транспорту України» від 29 лютого 1996 р. № 262;

— «Про проїзд великогабаритних та великовагових транспорт­них засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами» від 18 січня 2001 р. № ЗО;

— «Про заходи державної підтримки залізничного транспорту» від 2 червня 1998 р. № 769 та від 23 квітня 1999 р. № 661;

— «Про перелік робіт (послуг), що належать до основної діяль­ності залізничного транспорту, та Порядок розподілу доходних надходжень від основної діяльності залізничного транспорту» від 16 лютого 1998 р. № 173;

— «Про встановлення пільгового тарифу на перевезення дітей залізничним транспортом» від 28 липня 2004 р. № 976;

— «Про забезпечення охорони вантажів, що перевозяться залізничним транспортом» від 22 лютого 1994 р. № 106;

61

Глава і

— «Про посилення контролю за ввезенням і транзитом підакциз­них товарів залізничним транспортом» від 4 березня 1997 р. № 206 тощо.

Велике значення мають також накази Міністерства транспорту та зв'язку України:

— «Про затвердження Збірника тарифів на перевезення ван­тажів залізничним транспортом України і Коефіцієнтів, що засто­совуються до тарифів цього Збірника» від 15 листопада 1999 р. № 551;

— «Про затвердження Правил технічної експлуатації залізниць України» від 20 грудня 1996 р. № 411;

— «Про затвердження Правил перевезень пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України» від 28 липня 1998 р. № 297;

— «Про затвердження ставок плати за користування вагонами і контейнерами залізниць» від 2 лютого 1999 р. № 53;

— «Про затвердження Тарифів на перевезення пасажирів, бага­жу та вантажобагажу залізничним транспортом у міжнародному сполученні» від 16 вересня 2005 р. № 559;

— «Про затвердження Правил пожежної безпеки на залізнич­ному транспорті» від 1 липня 1997 р. № 240;

— «Про затвердження Правил перевезення пошти та експлуа­тації поштових вагонів на залізницях України» від 20 березня 1997 р. № 26/90.

Особливістю правового регулювання у сфері залізничного транспорту є те, що ця діяльність, крім усього, регулюється Зако­ном України «Про природні монополії».

Також основною особливістю господарської та іншої діяльності у сфері залізничного пранспорту є наявність структури, що одно­часно є і суб'єктом господарювання, і органом господарського керівництва. Цією структурою є Укрзалізниця. Правовий статус Укрзалізниці визначається положенням «Про Державну адмініст­рацію залізничного транспорту України», затвердженим постано­вою Кабінету Міністрів України від 29 лютого 1996 р. № 262.

Згідно із названим положенням, Державна адміністрація залізничного транспорту (Укрзалізниця) є органом управління залізничним транспортом загального користування, підвідомчим

62

Нормативно-правове регулювання транспортної діяльності

Міністерству транспорту та зв'язку. Укрзалізниця здійснює цент­ралізоване управління процесом перевезень у внутрішньому і міжнародному сполученні та регулює виробничо-господарську діяльність залізниць у сфері організації цього процесу.

Укрзалізниця має статус юридичної особи, має самостійний ба­ланс, розрахункові рахунки в установах банків, печатку із зобра­женням Державного герба України і своїм найменуванням.

Укрзалізницю очолює генеральний директор, який призна­чається відповідно до законодавства України, має заступників, які за поданням міністра транспорту призначаються Кабінетом Міністрів України. Генеральний директор розподіляє обов'язки між своїми заступниками, визначає структуру та повноваження апарату Укрзалізниці, затверджує кошторис витрат на його утри­мання, а також несе персональну відповідальність за виконання покладених на Укрзалізницю завдань і здійснення нею своїх функцій, встановлює ступінь відповідальності своїх заступників і керівників підрозділів Укрзалізниці.

Для розроблення основних напрямів розвитку залізничного транспорту, вирішення найважливіших питань його господарської діяльності створюється рада Укрзалізниці. Склад ради та поло­ження про неї затверджуються міністром транспорту. Рішення ра­ди набувають сили після видачі наказів генерального директора Укрзалізниці.

До залізничного транспорту загального користування, яким ке­рує Укрзалізниця, належать шість залізниць України — Донецька, Львівська, Одеська, Південна, Південно-Західна та Придніпров­ська. Крім них Укрзалізниця здійснює управління іншими суб'єктами господарювання, некомерційними підприємствами та їхніми об'єднаннями у сфері залізничного транспорту. До таких суб'єктів постановою Кабінету Міністрів України «Про передачу Укрзалізниці повноважень з управління державними корпоратив­ними правами відкритих акціонерних товариств» від 31 березня 2003 р. № 415 і наказом Міністерства транспорту та зв'язку Ук­раїни «Про передачу в управління Укрзалізниці державних підприємств та державних корпоративних прав відкритих акціонерних товариств» від 16 травня 2003 р. № 363 було відне­

63

1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   109

Схожі:

Академічний курс Підручник Міністерство освіти І науки України транспортне iconМіністерством освіти І науки України (лист №1/11-125 від 13 лютого 2005р.)
Езо екологічне право України. Академічний курс: Підручник / За заг- ред. Ю. С. Шемшученка. — К.: Тов «Видавництво «Юридична думка»,...
Академічний курс Підручник Міністерство освіти І науки України транспортне iconМіністерство освіти І науки україни пр. Перемоги
Міністерство освіти І науки, молоді та спорту Автономної Республіки Крим, управління (департаменти) освіти І науки, Київської, Севастопольської...
Академічний курс Підручник Міністерство освіти І науки України транспортне iconМіністерство внутрішніх справ України Національна академія внутрішніх справ України
Затверджено Міністерством освіти І науки України як підручник для вищих навчальних закладів
Академічний курс Підручник Міністерство освіти І науки України транспортне iconМалиновський А. С., Рибак М. Ф. Т 19 Метрологія, стандартизація І...
Затверджено Міністерством освіти І науки України як підручник для студентів вищих навчальних закладів
Академічний курс Підручник Міністерство освіти І науки України транспортне iconМіністерство освіти І науки україни пр. Перемоги
Міністерству освіти І науки, молоді та спорту Автономної Республіки Крим, департаментам (управлінням) освіти І науки обласних, Київської...
Академічний курс Підручник Міністерство освіти І науки України транспортне iconПрограма зовнішнього незалежного оцінювання 2013 року Пояснювальна записка
Зно) розроблено з урахуванням чинних програм зі світової літератури для 5–9 класів (лист Міністерства освіти І науки України №1/11-6611...
Академічний курс Підручник Міністерство освіти І науки України транспортне iconПрограма зовнішнього незалежного оцінювання 2013 року Пояснювальна записка
Зно) розроблено з урахуванням чинних програм зі світової літератури для 5–9 класів (лист Міністерства освіти І науки України №1/11-6611...
Академічний курс Підручник Міністерство освіти І науки України транспортне iconОснови бухгалтерського обліку
Рекомендовано Міністерством освіти І науки України як навчальний посібник (лист Міністерство освіти І науки України від 21. 11. 2005...
Академічний курс Підручник Міністерство освіти І науки України транспортне iconКурс лекцій Київ 2006 міністерство освіти І науки україни
Затверджено на засіданні науково-методично-редакційної ради Інституту економіки та менеджменту нау 30 березня 2006 року
Академічний курс Підручник Міністерство освіти І науки України транспортне iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту України
Методичні вказівки складено стосовно до установок, які діють в лабора­торії санітарно-технічного обладнання кафедри твв та допоможуть...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2015
звернутися до адміністрації
skaz.com.ua
Головна сторінка