Академічний курс Підручник Міністерство освіти І науки України транспортне




Скачати 11.32 Mb.
НазваАкадемічний курс Підручник Міністерство освіти І науки України транспортне
Сторінка2/109
Дата конвертації19.06.2013
Розмір11.32 Mb.
ТипДокументы
skaz.com.ua > Спорт > Документы
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   109
Глава і

— онтологічна функція опосередковує здійснення процесу пізнання транспортної діяльності як предмета транспортного пра­ва і, як наслідок, пояснення закономірностей і випадковостей явищ у ньому;

— прогностична (прогнозна) функція має завданням охоп­лення усієї системи знань, оволодіння певними тенденціями й за­кономірностями розвитку суспільних відносин у транспортній сфері, визначення тенденцій розвитку окремих явищ у найближ­чому та відповідно віддаленому майбутньому;

— комунікативна функція дає змогу вирішити проблему за­стосування нових знань і досягнень різних правових наук у галузі власне транспортного права;

— системоутворююча функція визначає місце, роль і значен­ня транспортного права у системі галузей права та правових наук і передбачає певну побудову транспортного права як системи.

На відміну від самостійних галузей права, в Україні немає жод­ної наукової школи з транспортного права, хоча питання регулю­вання діяльності єдиної транспортної системи, окремих її еле­ментів, транспортних договорів, законодавства про транспортну діяльність інтенсивно вивчалися вітчизняними вченими з появи перших парових, електричних та інших транспортних засобів із двигунами внутрішнього згоряння (з кінця XIX ст.). Врегулюван­ня проблемних питань у транспортній сфері здійснювалося з по­зицій цивільного та адміністративного права. Окремої школи транспортного права в колишньому СРСР і в Україні утворено не було. Зараз дослідження проблем транспортного права і розробку пропозицій з їхнього подолання здійснюють вчені, які належать до наукових шкіл господарського, цивільного та адміністративного права. У межах цих шкіл працюють окремі групи вчених або на­укові відділи, що здійснюють дослідження з метою удосконалення транспортного законодавства.

Можливо, пізніше, з розвитком нових видів транспорту, ускладненням транспортних правовідносин та їхнім правовим регулюванням, з'являться окремі самостійні наукові школи транс­портного права. Однак ці школи все одно будуть мати таку спря­мованість, яку вчені з інших правових наукових шкіл оберуть під час заснування перших наукових шкіл транспортного права.

12

Основні засади транспортного права

Як більшість інших самостійних та комплексних галузей права, транспортне право має свою систему. Система транспортного права поділяється на загальну та особливу частини.

Загальна частина транспортного права містить теоретичні положення і норми законодавства про загальну організацію діяль­ності єдиної транспортної системи, визначення понять та кате­горій транспортного права, організаційні засади діяльності всіх сфер транспорту в комплексі, загальні засади транспортних договорів тощо.

Особлива частина транспортного права складається із теоре­тичних положень та правових норм, що визначають особливості організації й діяльності громадян України, підприємств, установ, організацій та державних органів в окремих сферах транспорту — в автомобільній, залізничній, авіаційній, морській, трубопро- водній та ін.

До суб'єктів транспортного права слід віднести:

1) громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які володіють, користуються і розпоряджаються транспортними засо­бами з метою задоволення власних побутових потреб;

2) громадян України та іноземців, які володіють, користуються і розпоряджаються транспортними засобами, здійснюючи підприємницьку діяльність, як суб'єкти підприємницької діяль­ності без отримання статусу юридичної особи. Слід зазначити, що попри те, що Конституція України, ГК України та інші нормативні акти надають право здійснювати підприємницьку діяльність осо­бам без громадянства, на практиці виникає значна кількість дріб­них перепон, які у сукупності зводять таку можливість нанівець;

3) підприємства, установи, організації та їхні об'єднання, створені на основі різних форм власності та в різних організаційно-правових формах суб'єктів господарювання, які володіють, користуються і розпоряджаються транспортними засо­бами, здійснюють їхній огляд та ремонт з метою отримання прибутку або досягнення інших соціально-економічних ефектів;

4) органи державної влади та місцевого самоврядування, а також недержавні організації, які прямо чи опосередковано впли­вають на виробництво транспортних засобів, їхню реалізацію, використання у підприємницькій діяльності суб'єктами господа­рювання та у повсякденному побутовому житті фізичними особа­

13

Глава і

ми, оподаткування операцій з продажу та використання транс­портних засобів, організацію дорожнього руху, здійснюють огляд транспортних засобів та нагляд і контроль за усією транспортною інфраструктурою тощо. До державних органів, що є суб'єктами транспортного права, належать усі органи законодавчої, виконав­чої та судової влади.

За іншою класифікацією серед суб'єктів транспортного права можна виокремити:

1) перевізників, до яких належать Укрзалізниця та її підрозділи, морські та річкові пароплавства, повітряні та автопід- приємства тощо;

2) інші адміністративно-господарські підрозділи транспорту — станції, порти, пристані тощо;

3) споживачів (клієнтів) транспортних послуг — відправників, отримувачів вантажів та пошти, пасажирів тощо;

4) органи управління транспортним господарством — міністер­ства, управління, інші центральні органи виконавчої влади тощо.

Говорячи про методи, що застосовуються у сфері транспорту, слід відзначити, що необхідно відокремити методи як засоби регу­лювання правовідносин у сфері транспортної діяльності, а також методи пізнання, за допомогою яких здійснюється дослідження предмета регулювання транспортного права.

Отже, оскільки транспортне право є комплексною галуззю, то методами вивчення різних аспектів транспортного права є мето­ди, які застосовуються під час регулювання окремих аспектів, пов'язаних із цивільними, господарськими та адміністративними правовідносинами.

Адміністративні методи є найбільш швидкими у виконанні. За допомогою адміністративних методів держава в особі органів виконавчої влади або їхніх посадових осіб шляхом прямих вказівок чи примусу досягає необхідних результатів в управлінні транспортною системою країни.

Ці методи є найбільш швидкими з точки зору досягнення необхідного результату.

За допомогою цивільно-правових методів здійснюється регу­лювання правовідносин між фізичними особами, суб'єктами госпо­дарювання та державними органами у випадку їхньої рівності.

14

Основні засади транспортного права

Також усі суб'єкти господарювання, їхні об'єднання та фізичні особи — суб'єкти підприємницької діяльності, а також різні дер­жавні органи перебувають під об'єктивним впливом правового гос­подарського порядку, сформованого на основі оптимального поєд­нання ринкового саморегулювання економічних відносин суб'єктів господарювання та державного регулювання макроекономічних процесів, керуючись конституційною вимогою відповідальності держави перед людиною за свою діяльність та визначення України як суверенної і незалежної, демократичної, соціальної, правової держави. Загальне підпорядкування суб'єктів транспортного права, які здійснюють господарську діяльність, правовому госпо­дарському порядку становить господарсько-правовий метод регулювання правовідносин у транспортному праві.

За іншою класифікацією можна виокремити дві групи методів регулювання транспортної діяльності:

— адміністративні (імперативні) методи, або метод обов'язко­вих приписів (підпорядкування);

— економічні (диспозитивні) методи, або метод автономних рішень (узгодження) чи координації.

Перша група методів характеризується наявністю обов'язкових вказівок. При цьому певний державний орган з адміністративною компетенцією має можливість ухвалювати рішення, що будуть обов'язковими для учасників транспортних правовідносин. Так са­мо одна сторона, що має господарську компетенцію, автоматично спираючись на законодавство, отримує право приймати обов'яз­кові для іншої сторони управлінські рішення.

Друга група методів спирається на методи автономних рішень, координації і рекомендації. Методи автономних рішень надають можливість суб'єктам транспортної діяльності, керуючись прин­ципом «дозволено все, що прямо не заборонено законом», обирати напрями своєї поведінки у межах чинного транспортного законо­давства. Метод координації дозволяє суб'єктам транспортного права приймати рішення після узгодження з іншими суб'єктами або державними органами. Завдяки методу рекомендацій різні державні органи, що здійснюють контроль за діяльністю транс­портної системи, можуть надавати суб'єктам транспортного права пропозиції щодо напрямів їхньої діяльності, а суб'єкт може обира­

15

Глава і

ти власну поведінку — погодитися чи відмовитися, враховуючи власні інтереси та важливість суспільного чи корпоративного інтересу, для реалізації якого було надано рекомендацію.

Крім цих груп методів можна також виокремити метод реко­мендацій. Ця група методів полягає у виданні різними державни­ми органами, транспортними підприємствами, установами, організаціями чи їхніми об'єднаннями, наділеними адміністратив­ною або господарською компетенцією, різних рекомендацій і про­позицій для інших суб'єктів транспортної діяльності. Виконання цих рекомендацій суб'єктами, яким вони адресовані, не є обов'яз­ковим, однак може мати наслідком певні привілеї чи пільги. Водночас, невиконання рекомендацій може тягнути втрату окре­мих можливостей або привілеїв.

З метою дослідження правовідносин у сфері транспортного пра­ва застосовується комплекс загальнонаукових та спеціальних ме­тодів наукового пізнання, серед яких можна окремо виділити істо­ричний, історико-порівняльний, історико-правовий, діалектичний, статистичний, формально-логічний, формально-юридичний, метод абстрагування, прогнозний, моделювання, системно-функціональ­ний, системно-структурний, статистичний, порівняльно-правовий (компаративістський), політологічний, логіко-юридичний, аналітико-синтетичний та інші методи.

Застосування комплексу методів дозволяє робити узагальнен­ня, проводити порівняння, визначати та уточнювати поняття окремих явищ та процесів у транспортних правовідносинах, роз­робляти пропозиції щодо шляхів удосконалення транспортного законодавства та практики його застосування, з'ясовувати перева­ги й недоліки засобів організації процесу перевезення пасажирів і вантажів та ін.

Крім цього, досліджувати різні питання транспортного права і винаходити шляхи вирішення проблем можливо за рахунок засто­сування сучасних методологічних основ дослідження, заснованих на синергетиці та герменевтиці. Методи, що спираються на основи синергетики та герменевтики, дають можливість досліджувати процеси діяльності та визначати закономірності нелінійних сис­тем. Сучасну світову та українську транспортну систему можна вважати нелінійною, оскільки неможливо однозначно передбачити

16

Основні засади транспортного права

появу нових видів транспорту, нових правовідносин, як і неможли­во прогнозувати розвиток транспортного законодавства. Тому ре­гулювання транспортних правовідносин підпадає під закони філо­софії сучасності — синергетики та герменевтики. Використання зазначених методологічних напрямів дозволяє з різних боків роз­глядати найрізноманітніші об'єкти досліджень, виявляти загально- системні закономірності та пояснювати не зрозумілі раніше суспільні явища, що виникають та існують у транспортному праві.

Оскільки транспортне право є комплексною галуззю права, то його суб'єкти в своїй діяльності спираються на загальноправові принципи, конституційно-правові, цивільно-правові, госпо­дарсько-правові та адміністративно-правові принципи.

У випадку здійснення суб'єктами транспортного права — фізичними особами повноважень із володіння, користування та розпорядження транспортними засобами у процесі повсякденного життя без отримання прибутку застосовуються принципи цивільного права, які згідно з ЦК України полягають у такому:

— неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини;

— неприпустимість позбавлення права власності, крім випад­ків, встановлених Конституцією України та законом;

— забезпечення свободи договору;

— забезпечення свободи підприємницької діяльності, яка не заборонена законом;

— здійснення судового захисту цивільного права та інтересу;

— утвердження справедливості, добросовісності і розумності та ін.

У випадку здійснення господарської діяльності суб'єктами

транспортного права застосовуються загальні принципи господа­рювання:

— забезпечення економічної багатоманітності та рівний захист державою усіх суб'єктів господарювання;

— свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом;

— вільний рух капіталів, товарів та послуг на території України;

— обмеження державного регулювання економічних процесів у зв'язку з необхідністю забезпечення соціальної спрямованості еко­номіки, добросовісної конкуренції у підприємництві, екологічного

17

Глава і

захисту населення, захисту прав споживачів та безпеки суспільства і держави;

— захист національного товаровиробника;

— заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб у госпо­дарські відносини та ін.

Крім принципів інших галузей права, що застосовуються у сфері транспортних правовідносин, окремі вітчизняні вчені (Е. Ф. Демський, В. К. Гіжевський, С. Е. Демський, А. В. Міла- шевич) виділяють окрему систему принципів транспортного пра­ва, що містить:

— принцип відповідальності, суть якого полягає в покладанні відповідальності за несприятливі наслідки на суб'єктів, які не ви­конують або виконують неналежним чином свої обов'язки у сфері транспортної діяльності;

— принцип планування, що передбачає необхідність плано­мірного пропорційного розвитку транспортного процесу із роз­робленням і виконанням програм розвитку окремих видів транс­порту та єдиної транспортної системи України взагалі;

— принцип законності, який полягає в тому, щоб кожний суб'єкт — учасник транспортного процесу діяв у межах наданих йому прав, виконував передбачені обов'язки, суворо керувався приписами законів та інших нормативних актів;

— принцип доцільності, суть якого полягає в тому, що транс­портний процес повинен забезпечувати своєчасне, повне і якісне задоволення потреб населення та суспільного виробництва у пере­везеннях1.

Визначивши основні елементи транспортного права як науки, навчальної дисципліни та галузі права, можна визначити, що транспортне право — це наука, галузь права та навчальна дис­ципліна, що досліджує, вивчає та розкриває цивільно-, адмініст­ративно-, господарсько-правові й інші правовідносини, що вини­кають та діють між громадянами України, іноземцями, суб'єктами

1 Транспортне право України: Навч. посіб. / Демський Е. Ф., Гіжевський В. К., Демсь­кий С. Е., Мілашсвич А. В.: За заг. ред. В. К. Гіжевського, Е. Ф. Дсмського. — К.: Юрінком Іптер, 2002. - С. 24-25.

18

Основні засади транспортного права

господарювання, державними органами, із володіння, користу­вання та розпорядження транспортними засобами, забезпечення функціонування єдиної транспортної системи, надання послуг із перевезення вантажів та пасажирів, спираючись на загальнопра- вові та окремі галузеві принципи, і пропонує напрями й механізми вдосконалення законодавства та правової практики з метою задоволення потреб держави, суб'єктів господарювання та фізичних осіб — громадян у перевезенні вантажів і пасажирів.

2. Місце транспортного права у системі наук, його зв'язок з юридичними та іншими науками. Джерела транспортного права

Як зазначалося, транспортне право є комплексною галуззю права, оскільки не має жодного власного методу, предмет транс­портного права є частиною предмета деяких інших галузей права, не має власних правових принципів (хоча вони можуть виокрем­люватися із принципів, притаманних іншим правовим наукам), не має правових шкіл (хоча багато вчених досліджують різні аспекти транспортного права) тощо. З огляду на зазначене, транспортне право буде найбільш тісно пов'язане з одними галузями права (конституційним, адміністративним, цивільним, господарським) і відповідно менш тісно — з іншими.

Крім цього, транспортне право має комплексне розгалужене за­конодавство, акти якого можна одночасно віднести до актів інших галузей права. Нормативно-правове регулювання правовідносин у транспортному праві буде розглянуто у наступній главі.

Отже, транспортне право найбільш сильно пов'язане з само­стійними галузями права — цивільним, господарським, адміні­стративним. Крім цього, транспортне право спирається на засади конституційного права і пов'язане з кримінальним правом у ви­падку вчинення злочинів суб'єктами транспортного права або їхніми співробітниками — фізичними особами. Взаємодію транс­портного права з цими самостійними галузями права було стисло розглянуто у попередньому пункті.

Також транспортне право пов'язане із міжнародним правом. Серед джерел транспортного законодавства України виділяються міжнародні дво- та багатосторонні договори, угоди, конвенції, зго­

19

1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   109

Схожі:

Академічний курс Підручник Міністерство освіти І науки України транспортне iconМіністерством освіти І науки України (лист №1/11-125 від 13 лютого 2005р.)
Езо екологічне право України. Академічний курс: Підручник / За заг- ред. Ю. С. Шемшученка. — К.: Тов «Видавництво «Юридична думка»,...
Академічний курс Підручник Міністерство освіти І науки України транспортне iconМіністерство освіти І науки україни пр. Перемоги
Міністерство освіти І науки, молоді та спорту Автономної Республіки Крим, управління (департаменти) освіти І науки, Київської, Севастопольської...
Академічний курс Підручник Міністерство освіти І науки України транспортне iconМіністерство внутрішніх справ України Національна академія внутрішніх справ України
Затверджено Міністерством освіти І науки України як підручник для вищих навчальних закладів
Академічний курс Підручник Міністерство освіти І науки України транспортне iconМалиновський А. С., Рибак М. Ф. Т 19 Метрологія, стандартизація І...
Затверджено Міністерством освіти І науки України як підручник для студентів вищих навчальних закладів
Академічний курс Підручник Міністерство освіти І науки України транспортне iconМіністерство освіти І науки україни пр. Перемоги
Міністерству освіти І науки, молоді та спорту Автономної Республіки Крим, департаментам (управлінням) освіти І науки обласних, Київської...
Академічний курс Підручник Міністерство освіти І науки України транспортне iconПрограма зовнішнього незалежного оцінювання 2013 року Пояснювальна записка
Зно) розроблено з урахуванням чинних програм зі світової літератури для 5–9 класів (лист Міністерства освіти І науки України №1/11-6611...
Академічний курс Підручник Міністерство освіти І науки України транспортне iconПрограма зовнішнього незалежного оцінювання 2013 року Пояснювальна записка
Зно) розроблено з урахуванням чинних програм зі світової літератури для 5–9 класів (лист Міністерства освіти І науки України №1/11-6611...
Академічний курс Підручник Міністерство освіти І науки України транспортне iconОснови бухгалтерського обліку
Рекомендовано Міністерством освіти І науки України як навчальний посібник (лист Міністерство освіти І науки України від 21. 11. 2005...
Академічний курс Підручник Міністерство освіти І науки України транспортне iconКурс лекцій Київ 2006 міністерство освіти І науки україни
Затверджено на засіданні науково-методично-редакційної ради Інституту економіки та менеджменту нау 30 березня 2006 року
Академічний курс Підручник Міністерство освіти І науки України транспортне iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту України
Методичні вказівки складено стосовно до установок, які діють в лабора­торії санітарно-технічного обладнання кафедри твв та допоможуть...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2015
звернутися до адміністрації
skaz.com.ua
Головна сторінка