Тема 8 Страхування зовнішньо – економічних ризиків




Скачати 65.74 Kb.
НазваТема 8 Страхування зовнішньо – економічних ризиків
Дата конвертації27.06.2013
Розмір65.74 Kb.
ТипДокументы
skaz.com.ua > Спорт > Документы
Змістовний модуль 2. Тема 8Страхування зовнішньо – економічних ризиків

  1. Класифікація зовнішньо - економічних ризиків

  2. Страхування валютних ризиків

  3. Страхування біржових ризиків

    1. Класифікація зовнішньо - економічних ризиків

Комерційна, підприємницька діяльність на зовнішньому ринку неминуче пов´язана з ризиками, що загрожують різним майновим інтересам учасників зовнішньоекономічної діяльності. Ризики — це можливі несприятливі події, що можуть відбутися, і в результаті яких можуть виникнути збитки, майнові втрати учасників ЗЕД. Робота з управління зовнішньоекономічними ризиками має включати такі основні складові:

— аналіз ситуації і визначення можливих ризиків;

— оцінка ймовірного збитку й прийняття рішення щодо управління потенційними ризиками;

— реалізація прийнятих рішень і контроль за їх виконанням.
^ Політика учасника ЗЕД щодо потенційних ризиків має декілька різновидів.
1. Виключення ризиків — це відмова від здійснення будь-яких дій, пов´язаних з можливістю появи ризиків у ЗЕД.

2. Прийняття ризиків означає, що підприємство бере на себе відповідальність за проведення зовнішньоекономічної операції та ризики, пов´язані з нею.

3. Зменшення ризиків — це прийняття рішень, які дають змогу знизити рівень витрат від прийнятих ризиків.

4. Передача ризиків означає, що підприємство передає відповідальність за ризики своєму партнеру або третій особі.

Структура ризиків у зовнішньоекономічній діяльності доволі змістовна і нараховує сотні різновидів, які можна класифікувати за певними ознаками. Ризики, зовнішні щодо контракту, поділяються на політичні, юридичні, макроекономічні, маркетингові. Політичні ризики — це можливість виникнення збитків чи скорочення розмірів прибутку внаслідок державної політики регулювання зовнішньоекономічних відносин. Політичні ризики розподіляють на чотири групи:

1) ризик націоналізації та експропріації;

2) ризик трансферту, пов´язаний з можливими обмеженнями конвертування національної валюти;

3) ризик розриву контракту через діяльність влади тієї країни, де знаходиться підприємство-контрагент;

4) ризик військових дій та громадських заворушень.

При проведенні зовнішньоекономічних операцій слід врахувати фактори ризиків, пов´язані з платіжним потенціалом країни-дебітора, тому потрібно здійснювати аналіз її макроеко-номічних показників та ринкового потенціалу. Отже, слід розглянути:

— внутрішню економіку країни;

— економіки країн-партнерів;

— заборгованість держави (внутрішню і зовнішню).

Інформацію про ризики по конкретній країні можна отримати, використавши періодичні публікації консалтингових фірм, що спеціалізуються на оцінках ризиків. Підприємство, зазвичай, цікавить політична стабільність у країні, ризики поточної економічної ситуації, можливості для переказу капіталу та прибутків, можливості отримання прибутків. Ймовірність виникнення ризиків залежить від країни, з якою передбачається укладення зовнішньоекономічного контракту. Заздалегідь слід передбачити, що сума збитків може досягти розміру, який перевищить загальну суму контракту.

Для зменшення ризиків за укладеними зовнішньоекономічними контрактами слід попередньо перевірити потенційного партнера. З цією метою пропонується оцінити ефективність його функціонування. Керуючись інформацією про потенційного партнера, можна зробити конкретні висновки щодо його надійності та платоспроможності. Якщо підприємство задовольняє потенційний партнер, то перед ним стоїть питання укладення зовнішньоекономічної угоди з мінімізацією можливих ризиків, використовуючи всі можливі застереження. Так, ризику невиконання партнером зобов´язань за контрактом можна уникнути за рахунок:

— укладення договору про наміри, де оговорюється строк, протягом якого сторони можуть внести зміни;

— відображення в договорі намірів щодо матеріальної відповідальності за відмову від підписання контракту;

— відображення умови про розгляд можливих суперечок через арбітражний суд;

— відображення в контракті умови про штрафні санкції за невиконання будь-якого зобов´язання за контрактом;

— відображення в контракті умови про виникнення можливих форс-мажорних обставин.

Для подолання загрози неплатоспроможності партнера використовують такі інструменти:

— передбачення умови про чинність контракту після над
ходження коштів на розрахунковий рахунок виконавця;

— передача права власності замовнику після повної сплати вартості товару (послуги);

— використання послуг банку щодо акредитивної форми розрахунків;

— укладення угоди з банком на факторингове обслуговування можливої дебіторської заборгованості.

Найбільшою групою ризиків у зовнішньоекономічній діяльності є маркетингові ризики, пов´язані з реалізацією товару на ринках збуту. До таких ризиків відносять інформаційні, інноваційні та кон´юнктурні ризики. Для проведення успішної збутової діяльності на зовнішніх ринках потрібно проводити їх ретельний ситуаційний аналіз, який ґрунтується на розробці таких експертних чи маркетингових систем, які дають змогу враховувати невизначеність інформації про ринок.

Інформаційний ризик — ризик відсутності, невизначеності чи недостовірності інформації, що стосується юридичної бази для підготовки контракту, стану справ партнера і його банку, загального стану ринку товарів (послуг), на якому функціонує підприємство.

Інноваційний ризик — можливість втрат, що виникають внаслідок вкладення підприємством коштів у виробництво нових товарів (послуг), які, можливо, не знайдуть попиту на ринку.

Кон´юнктурний ризик — можливість втрат через зміну ринкової кон´юнктури, зміну як економічного стану галузі, в якій функціонує підприємство, так і суміжних з нею галузей.

Транспортні ризики — ризики, які виникають у зовнішньоекономічній діяльності при укладенні зовнішньоекономічних угод, а саме при переміщенні товару від продавця (постачальника) до покупця.

Запобігти виникненню інноваційного ризику можливо тільки шляхом проведення ретельних маркетингових досліджень, спрямованих на виявлення потреб споживачів на тому ринку, де функціонує підприємство.

При запобіганні кон´юнктурному ризику слід врахувати діяльність підприємства в цій галузі, а також суміжних галузях за певний період часу; сталість функціонування цієї галузі порівняно з економічним станом у країні в цілому; результати діяльності різних підприємств у межах однієї й тієї ж галузі. Оцінка маркетингової групи ризиків ґрунтується на визначенні ступеня можливості виникнення маркетингових ризиків, тобто на їх імовірності. Маркетингові ризики багатономенклатурні, їх зумовлюють як внутрішні, так і зовнішні фактори, дію яких досить важко скерувати в потрібному напрямку.

Усі транспортні ризики можна поділити за "Інкотермс-2000" на чотири групи. Група Е (EXW) передбачає ситуацію, коли покупець несе всі ризики і витрати, пов´язані з доставкою товару від складу продавця (виробника) до кінцевого пункту споживання.

Група F містить три конкретні варіанти передачі відповідальності і ризиків:
1. FCA — ризики і відповідальність продавця переходять на покупця (посередника) у момент передачі товару у визначеному місці, при передачі товару перевізнику, визначеному покупцем.

2. FAS — відповідальність і ризик за товар переходять від постачальника до покупця у визначеному договором порту.

3. FOB — продавець знімає з себе відповідальність після переміщення товару через борт судна.

Група С включає ситуації, коли експортер (продавець) укладає із покупцем договір на транспортування, але не бере на себе ніякого ризику. Вона включає такі базові умови:

1. CFR — продавець оплачує вартість транспортування до порту прибуття, але ризик і відповідальність за цілісність та неушкодженість товару, а також додаткові витрати бере на себе покупець. Перехід ризиків і відповідальності відбувається в момент завантаження судна.

2. CIF — крім обов´язків, як у випадку CFR, продавець повинен забезпечити та оплатити страхування ризиків під час транспортування.

3. СРТ — продавець і покупець розподіляють між собою ризики і відповідальність. У певний момент (зазвичай, у будь-якому проміжному, географічному пункті) ризики цілком переходять від продавця до покупця.

4. СІР — ризики переходять від продавця до покупця у визначеному проміжному пункті транспортування, але продавець забезпечує і сплачує вартість страхування товару.

Група D означає, що всі транспортні ризики несе продавець. До цієї групи включають такі базові умови:

1. DAF — продавець бере на себе ризики до визначеного у договорі пункту на кордоні. Далі ризики приймає на себе покупець.

2. DES — передача ризиків продавцем покупцю відбувається на борту судна у порту призначення.

3. DEQ — передача ризиків відбувається після розвантаження товару в порту призначення.

4. DDU — продавець бере на себе транспортні ризики псування, втрати, розкрадання товару тощо, до визначеного договором місця (зазвичай, митний склад) на території покупця.

5. DDP — продавець відповідає за всі транспортні ризики до визначеного місця на території покупця.

При настанні ризиків, про які йдеться в "Інкотермс-2000", покупець зобов´язаний сплатити ціну товару навіть при отриманні товару у стані, який не відповідає умовам договору, чи при повній його втраті. У цьому полягає "ціна ризику". Якщо ж ушкодження не обумовлене транспортним ризиком, то покупець має право не тільки ухилитися від оплати товару, але і вважати продавця відповідальним за порушення умов договору.

Схожі:

Тема 8 Страхування зовнішньо – економічних ризиків iconЗакон України „Про страхування”
Необхідність та особливості страхування авіаційних ризиків. Законодавча база в аварійному страхуванні
Тема 8 Страхування зовнішньо – економічних ризиків iconРеферат на тему: «Методи аналізу І оцінки ризиків інвестиційних проектів»
Метою аналізу проектних ризиків є надання оцінки всім видам ризиків проекту, а також визначення: а можливих шляхів зниження ризиків;...
Тема 8 Страхування зовнішньо – економічних ризиків iconПерестрахування
Система економічних відносин, у процесі яких страховик, приймаючи на страхування ризики, частину відповідальності по них передає...
Тема 8 Страхування зовнішньо – економічних ризиків iconТема: США. Населення. Галузева та територіальна структура господарства....
Торіальної структури господарства сша, виокремити галузі міжнародної спеціалізації, визначити найбільші промислові та сільськогосподарські...
Тема 8 Страхування зовнішньо – економічних ризиків iconТема сутність, принципи І роль страхування. 5
Класифікація за формами здійснення (обов’язкові І добровільні види страхування) 15
Тема 8 Страхування зовнішньо – економічних ризиків icon1 Невід'ємною ознакою існування людства є ризик, навіть тоді, коли...
Західні філологи вважають, що термін "страхування" має латинське походження й означає "безтурботний", отже, відображає ідею застереження,...
Тема 8 Страхування зовнішньо – економічних ризиків iconОскільки страхові суми в екологічному страхуванні досить значні І...
Екологічне страхування в регіоні це створення за рахунок грошових коштів економічних суб’єктів резервних (страхових) фондів, призначених...
Тема 8 Страхування зовнішньо – економічних ризиків icon10. Статистика страхування
Методологічною основою, що визначає суть предмету І методів статистики страхування, є її зв’язок із законом великих чисел, на якому...
Тема 8 Страхування зовнішньо – економічних ризиків iconЗакон про страхування
Верховною Радою України 7 березня 1996 року. Регулює відносини у сфері страхування І спрямований на розвиток ринку страхових послуг,...
Тема 8 Страхування зовнішньо – економічних ризиків icon5. Страхування майна громадян Страхування майна громадян (фізичних...
Страхування майна громадян (фізичних осіб) це підгалузь майнового страхування, яка історично виникла першою. Страхування майна фізичних...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2015
звернутися до адміністрації
skaz.com.ua
Головна сторінка