Навчально-методичний посібник для студентів




НазваНавчально-методичний посібник для студентів
Сторінка1/35
Дата конвертації20.06.2013
Розмір4.23 Mb.
ТипНавчально-методичний посібник
skaz.com.ua > Спорт > Навчально-методичний посібник
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   35


МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ХЕРСОНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ФАКУЛЬТЕТ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ ТА СПОРТУ

Голяка С.К., Возний С.С.
Фізіологічні основи

фізичної культури та спорту

Навчально-методичний посібник для студентів

факультету фізичного виховання та спорту

ХЕРСОН

2012

Фізіологічні основи фізичної культури та спорту. Навчально-методичний посібник для студентів факультету фізичного виховання та спорту.

Укладачі:

Голяка С.К. – кандидат біологічних наук, доцент кафедри медико-біологічних основ фізичного виховання та спорту Херсонського державного університету.

Возний С.С. – завідувач кафедри медико-біологічних основ фізичного виховання та спорту, кандидат наук з фізичного виховання та спорту, доцент Херсонського державного університету.


Рецензенти:

Лизогуб В.С. – директор Науково-дослідного інституту фізіології ім. Михайла Босого, завідувач кафедри анатомії та фізіології людини і тварин Черкаського національного університету ім. Богдана Хмельницького, доктор біологічних нпаук, професор.
Ровний А.С. – завідувач кафедри біологічних основ фізичного виховання та спорту Харківської державної академії фізичної культури, доктор наук з фізичного виховання, професор.

Обговорено на засіданні кафедри медико-біологічних основ фізичного виховання та спорту

Протокол № 1 від 3 вересня 2012 р.
Розглянуто на засіданні науково-методичної ради факультету фізичного виховання та спорту

Протокол № 1 від 19 вересня 2012 р.
Схвалено науково-методичною радою ХДУ

Протокол № 3 від 20 грудня 2012 р.
Рекомендовано до друку Вченою радою ХДУ

Протокол № 5 від 24 грудня 2012 р.

ПЕРЕДМОВА
Серед дисциплін медико-біологічного профілю курс «Фізіологічні основи фізичної культури та спорту» займає одне з найважливіших місць для підготовки студентів факультету фізичного виховання і спорту. Основним змістом цього курсу є фізіологія м’язової діяльності людини, зокрема спортивної діяльності, так як вона являється біологічною основою фізичного виховання та спорту. М’язова діяльність пов’язана, як правило, з межевим або майже позамежевим напруженням ведучих фізіологічних систем, що забезпечують її діяльність. Однією із задач фізіології фізичних вправ є надання кількісної характеристики фізіологічних реакцій окремих систем і всього організму для різних видів фізкультурно-оздоровчої та спортивної діяльності. Отже, метою даного курсу є формування у студентів знань з біологічних основ фізичного виховання і спорту, а також набуття ними основних вмінь та навичок оцінки функціонального стану організму людини у зв’язку із впливом фізичних навантажень.

Навчально-методичний посібник призначений для студентів факультету фізичного виховання та спорту різних форм навчання, і розроблений з урахуванням навчальних програм і планів дисципліни «Фізіологічні основи фізичної культури та спорту». Необхідність подібного посібника зумовлена деякими причинами. По-перше, щоб полегшити студенту задачу з пошуком сучасних уявлень щодо основних понять та визначень з даної дисципліни, з цією метою пропонуються основні фізіологічні закономірності перебігу занять м’язовою діяльністю з урахуванням сучасних досягнень науки. По-друге, наявність подібного посібника дозволить студентам при слуханні лекційних курсів більше уваги приділяти не записуванню визначень і термінів, а зосередити увагу на доказовому матеріалі.

У навчально-методичному посібнику матеріал представлений у вигляді двох розділів. У першому розділі розглядаються теоретичні питання фізіології фізичних вправ з врахуванням вікових особливостей тих хто займається ними, зокрема розглядаються основні закономірності адаптаційних процесів організму під час м’язової діяльності, особливості систем руху, забезпечення та регуляції організму людини під час занять фізичними вправами. Другий розділ присвячений практичним засадам вивчення фізіології фізичних вправ. В ньому запропоновані методичні рекомендації до проведення лабораторних робіт з даної дисципліни.

Таким чином даний посібник може бути розрахований на широке коло читачів: студентів, які навчаються у ВУЗі та фахівців, які працюють в даній області, а також всім бажаючим, хто хоче знати особливості функціонування свого організму під час виконання фізичних вправ.

ЧАСТИНА 1.
^ ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФІЗІОЛОГІЇ ФІЗИЧНИХ ВПРАВ

Розділ 1. Загальні закономірності фізіології фізичних вправ.

Розділ 2. Нервова система і руховий апарат людини та їх роль у забезпеченні м’язової діяльності.

Розділ 3. Фізіологічні особливості вегетативних систем забезпечення м’язової діяльності.

Розділ 4. Обмін речовин та енергозабезпечення м’язової діяльності.

Розділ 5. Фізіологічні основи розвитку фізичних якостей. Вікові особливості їх розвитку.

Розділ 6. Фізіологічні закономірності оздоровчої фізичної культури.


РОЗДІЛ 1.

^ ЗАГАЛЬНІ ЗАКОНОМІРНОСТІ ФІЗІОЛОГІЇ ФІЗИЧНИХ ВПРАВ


    1. ВВЕДЕННЯ. ЦІЛІ, ЗАВДАННЯ ТА РОЗВИТОК

ФІЗІОЛОГІЇ ФІЗИЧНИХ ВПРАВ
Фізіологія – наука про функції, тобто про життєдіяльність органів, систем органів та про організм вцілому. Вона вивчає закономірності, що лежать в основі життєво важливих процесів, які якісно відрізняють живе від неживого.

На сучасному етапі фізіологія володіє величезним фактичним матеріалом. Це призвело до того, що від фізіології, як цілісної науки про функції організму, відокремились і стали самостійними декілька наукових напрямків. Серед них самостійними гілками фізіології стали й фізіологія фізичних вправ та вікова фізіологія.

Фізіологія фізичної культури та спорту вивчає зміни структур і функцій організму під впливом термінових та довгочасних фізичних навантажень. Вона вивчає фізіологічну адаптацію організму до стресу термінового навантаження при заняттях фізичними вправами та адаптацією до хронічного стресу тривалого навантаження під час фізичного тренування (А.С.Ровний, В.С.Язловецький, 2005).

Як відомо, будова та функції будь-якого органу нерозривно пов’язані. Неможна пізнавати функції організму, його органів, тканин та клітин, не знаючи їх будови. Тому в основі фізіологічних наук лежать морфологічні науки, зокрема анатомії людини, гістології, цитології, динамічної морфології тощо.

В свою чергу фізіологія фізичних вправ, як самостійна наука може поділятися на окремі наукові гілки, зокрема фізіологію фізичної культури та фізіологію спорту. Обидві ці науки, як складові фізіології фізичних вправ застосовують її концепції у процесі занять фізичними вправами з оздоровчою метою, а також для поліпшення спортивної діяльності.

Дуже важливим є вивчення занять фізичною культурою та спортом різних категорій населення, як у віковому, так і у статевому аспекті. Відповідно фізіологія фізичних вправ також вивчає закономірності вікової фізіології.

Вікова фізіологія вивчає особливості життєдіяльності організму в різноманітні періоди онтогенезу, функції органів, систем органів та організму вцілому по мірі його росту та розвитку, своєрідність цих функцій на кожному віковому етапі.

Перший підручник з фізіології фізичних вправ «Фізіологія фізичної вправи» був написаний 1889 році Фернандо Ла Гранжем, але фундаментальну спробу систематичного викладення фізіологічної характеристики видів спорту зробив радянський вчений О.М.Крестовніков у посібнику «Фізіологія спорту».

Вивчення ролі і значення фізіологічних систем при м’язовій діяльності займалася велика плеяда науковців. Зокрема вивченню впливу фізичних вправ на м’язову систему та розвиток фізичних якостей займалися М.В.Зімкін, Я.М.Коц, В.С.Фарфель Н.А.Фомін та ін.; на нервову систему, аналізаторів і керування рухами Н.А.Бернштейн, А.С.Ровний та ін.; на серцево-судинну систему О.Г.Дембо, В.Л.Карпман, М.М.Амосов та ін.; на дихальну систему В.М. Волков, О.Б.Гандельсман, Л.Я.Євгеньєва та ін.; ендокринну систему А.А. Віру та ін., вікових та статевих особливостей при заняттях фізичною культурою та спортом А.В.Коробков, А.А.Маркосян, Ю.А.Єрмолаєв, М.М.Амосов та ін.; втоми під час рухової діяльності Ю.І. Данько, В.В.Розенблат та ін.

Результати багатьох різнопланових фізіологічних досліджень, що пов’язані з фізіологією фізичних вправ, лягли в основу раціоналізації навчання та тренування спортсменів, а також фізичного виховання людей різного віку і статті.

Фізіологія фізичних вправ, як і фізіологія взагалі, - наука експериментальна, тому основним методом вивчення механізмів і закономірностей впливу фізичних вправ на організм людини є експеримент.

До експериментальних методів дослідження можна віднести наступні:

  • Спостереження;

  • Метод графічної реєстрації фізіологічних процесів;

  • Метод реєстрації біоелектричних потенціалів;

  • Метод електричного подразнення органів та тканин;

  • Біохімічні та біофізичні методи;

  • Радіометрія, телеметрія тощо.

Дослідження фізіологічних функцій організму людини на фізичне навантаження можна здійснювати у польових та лабораторних умовах.

Під час польових умов не завжди можна отримати абсолютно точні параметри. Тому, на допомогу цьому способу обов’язково проводять лабораторні вимірювання, що в свою чергу дозволить отримати точнішу інформацію.

В лабораторних умовах найчастіше використовують для діагностики фізіологічних функцій під час навантаження деякі різновиди ергометрів.

Ергометр – є прилад який дозволяє контролювати (стандартизувати) та вимірювати кількість і інтенсивність фізичної роботи, що виконується людиною. Найбільш розповсюдженими є велоергометри, тредбани та інші.

Велоергометри – це найбільш придатні прилади для оцінки змін субмаксимальної фізіологічної реакції перед тренуванням та після нього у обстежуваних, маса тіла котрих не змінюється. Опір на велоергометрі не залежить від маси тіла. Тривалий час велоергометри були основними приладами, котрі використовувалися під час тестування, і нині їх широко застосовують, які під час досліджень, так і у клініці. У велоергометрах звичайно використовується один з чотирьох видів опору: механічне тертя, електричний опір, опір повітря та гідравлічний опір.

Тредбани – ергометри на яких досягають більш високих пікових показників майже усіх вимірюваних фізіологічних перемінних, таких як частота серцевих скорочень (ЧСС), вентиляція легень та максимальне споживання кисню.

Тредбани є ергометрами вибору. На відміну від більшості велоергометрів інтенсивність роботи на тредбанах не потрібно контролювати: якщо обстежуваний не підтримує швидкість, що дорівнює швидкості руху стрічки, тоді обстежуваний просто «зійде» з нього.

^ Основні принципи тренувальних навантажень

1. Принцип індивідуальності. У людей неоднакова здатність адаптуватися до тренувальних навантажень. Спадковість відіграє головну роль у визначенні того, як швидко і якою мірою організм адаптується до тренувальної програми. За виключенням монозиготних близнюків, немає двох осіб, які мають абсолютно однакові генетичні характеристики. Тому адаптація різних людей до однієї і тієї ж самої програми навантажень буде різною. Коливання інтенсивності клітинного розвитку, обміну речовин, а також нервової та ендокринної регуляції також обумовлюють значні індивідуальні відмінності. Саме ці відмінності пояснюють, чому в одних людей спостерігаються значні поліпшення після занять за даною програмою тренувальних навантажень, а в інших після такої ж програми поліпшення є мінімальними або взагалі його немає. Саме тому будь-яка програма тренувальних навантажень має ураховувати специфічні потреби та здатності окремих спортсменів. Це є принцип індивідуальності.

^ 2. Принцип припинення тренувальних навантажень (систематичності). Відомо, що регулярні фізичні навантаження підвищують здатність м'язів продукувати більше енергії та менше стомлюватися. Так само тренувальні заняття, спрямовані на розвиток витривалості, поліпшують здатність людини виконувати більший обсяг роботи протягом більш тривалого періоду часу. Однак, якщо людина припинить тренування, то рівень її підготовленості помітно знизиться. Все, чого вона досягла внаслідок тренування, втратиться. Цей принцип припинення тренувальних навантажень породив популярний вислів «використайте, бо втратите». Тренувальна програма має включати план збереження досягнутого.

^ 3. Принцип прогресивного перевантаження (поступовості). Два важливих поняття — перевантаження та прогресивне тренування — є основою усіх видів тренування. Відповідно до принципів прогресивного перевантаження, всі тренувальні програми мають включати ці два компоненти. Наприклад, щоб збільшити силу м'язів, їх слід перевантажувати. Це означає, що навантаження має перевищувати звичайне. Прогресивне силове тренування має на увазі, що зі збільшенням сили м'язів для подальшого її стимулювання необхідна пропорційно більша величина опору.

Наприклад, візьмемо молодого чоловіка, котрий може виконати лише 10 повторень жиму на лаві ваги 68 кг, перш ніж досягне стану стомлення. Через 1-2 тижні силових тренувань він зможе збільшити число повторень до 14-15 (вага та ж сама). Потім, збільшивши вагу на 2,3 кг, він зможе виконати 8-10 повторень. Продовжуючи тренування, він знову збільшить кількість повторень і протягом наступних 1-2 тижнів буде підготовлений для того, щоб додати ще 2,3 кг до ваги снаряда. Таким чином здійснюється прогресивне збільшення ваги, котру піднімають. Так само можна прогресивно збільшити тренувальний обсяг (інтенсивність і тривалість) під час анаеробних та аеробних тренувань.

Найпоширенішими є наступні види тренувальних програм:

  1. силове тренування; 2. інтервальне тренування; 3. непереривне тренування; 4. колове тренування;

Багаторічний процес фізичного виховання та спортивного тренування може бути успішно здійснений при умові чіткого контролю вікових особливостей розвитку людини, рівня її підготовленості, специфіки вибраного виду спорту, особливостей розвитку фізичних якостей та формування рухових навичок.
^ КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ

1. Зв'язок фізіології фізичних вправ з іншими науками.

2. Роль вітчизняних вчених у розвитку фізіології фізичних вправ.

3. Методи дослідження функцій організму людини при виконанні фізичних вправ.

4. Охарактеризуйте основні принципи тренувальних навантажень.

^ 1.2. ФІЗІОЛОГІЧНА КЛАСИФІКАЦІЯ ФІЗИЧНИХ ВПРАВ СПОРТИВНОЇ ТА ОЗДОРОВЧОЇ СПРЯМОВАНОСТІ
З точки зору фізіології сукупність непереривно пов’язаних один з одним рухових дій (рухів), що спрямовані на досягнення певної цілі (вирішення рухової задачі) є вправою.

Значна кількість фізичних, в тому числі і спортивних, вправ обумовлюють необхідність їх класифікації.

При фізичній систематизації м’язової роботи в якості класифікаційних ознак виділяють обсяг активної роботи м’язової групи, тип м’язових скорочень, силу та потужність скорочень м’язів, енерговитрати (Б.И.Ткаченко, 1994).

В залежності від обсягу працюючих м’язів виділяють:

  • локальні навантаження, при яких активуються менше 1/3 всієї м’язової маси тіла (стрільба з лука, пістолета, певні гімнастичні вправи тощо);

  • регіонарні, коли скорочуються від 1/3 до 2/3 всієї м’язової маси (гімнастичні вправи, що виконуються тільки м’язами рук та поясу верхніх кінцівок, м’язами тулуба тощо);

  • глобальні, у здійсненні яких задіяні більше 2/3 всієї м’язової маси тіла (біг, веслування, їзда на велосипеді тощо).

У відповідності з типом скорочення основних м’язів, що здійснюють виконання заданої роботи, виділяють:

  • статичні напруження (збереження фіксованого положення тіла, деякі вправи у гімнастів, стійка «стрілка» та інші);

  • динамічні напруження (ходьба, біг, їзда на велосипеді, плавання та інші).

При класифікації фізичних вправ за силою скорочення ведучих м’язових груп слід врахувати дві залежності: «сила-швидкість» та «сила-витривалість» м’язового скорочення.

При динамічному скороченні сила, що проявляється зворотно пропорційно вкороченню м’язів: чим більша швидкість, тим менше проявляється сила. Інше формулювання цієї залежності: чим більше зовнішнє навантаження, тим нижче швидкість вкорочення і тим більше проявляється сила, і навпаки, чим менше зовнішнє навантаження, тим вища швидкість рухів і менше проявляється сила м’язів. Залежність «сила-витривалість» м’язових скорочень виражається в тому, що чим більша сила (або потужність) скорочень м’язів, тим коротша їх межова витривалість. За цією класифікацією фізичні вправи можна розділити на три групи:

^ Силового характеру - основні м’язові групи, що приймають участь в роботі, розвивають максимальні або майже максимальні напруження в статичному або динамічному режимі, при малій швидкості руху в умовах більшого зовнішнього опору.

До швидкісно-силових відносять такі види роботи, при якій ведучі м’язові групи проявляють відносно велику силу (30-50% від максимальної) і швидкість скорочення (30-60% від максимальної швидкості скорочення).

При роботі на витривалість активні м’язи розвивають не дуже великі за силою та швидкістю скорочення, але здатні виконувати їх протягом тривалого часу (декількох хвилин до багатьох годин).

Фізичні вправи за показниками енерговитрат зазвичай поділяють на: легкі, помірні, важкі та дуже важкі фізичні навантаження.

За потужністю, що розвиває людина під час виконання різних видів спортивних вправ, виділяють роботу максимальної потужності (час виконання до 20-30 с), субмаксимальної потужності (від 20-30 с до 3-5 хв), великої потужності (від 3-5 хв до 30-40 хв) та відносно помірної потужності (більше 30-40 хв). Ці зони потужності являються загальними для всіх циклічних вправ.

У відповідності із загальною кінематичною характеристикою вправ, тобто характеру зміни структури рухів у часі всі фізичні вправи поділяють на циклічні та ациклічні.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   35

Схожі:

Навчально-методичний посібник для студентів iconНавчально-методичний посібник для самостійної роботи студентів
Навчально-методичний посібник обговорений І затверджений на засіданні кафедри вищої математики дуікт
Навчально-методичний посібник для студентів iconНавчально-методичний посібник Суми
Медична генетика: навчально-методичний посібник для студентів внз / В. Е. Маркевич, М. П. Загородній, І. Е. Зайцев, А. М. Лобода,...
Навчально-методичний посібник для студентів iconНавчально-методичний посібник для самостійної роботи
Навчально-методичний посібник для самостійної роботи та практичних (семінарських) занять з логіки для студентів I курсу денних факультетів...
Навчально-методичний посібник для студентів iconНавчально-методичний посібник Чернігів 2011
Організація педагогічної практики студентів ІV і V курсів. Навчально-методичний посібник для студентів ІV-V курсів Інституту історії,...
Навчально-методичний посібник для студентів iconНавчально-методичний посібник для самостійної роботи
Навчально-методичний посібник для самостійної роботи та семінарських занять з навчальної дисципліни “Соціологія” (відповідно до вимог...
Навчально-методичний посібник для студентів iconНавчально-методичний посібник для практичних занять
Навчально-методичний посібник для практичних занять та самостійної роботи з навчальної дисципліни “Господарське право” (відповідно...
Навчально-методичний посібник для студентів iconНавчально-методичний посібник для самостійної роботи
Навчально-методичний посібник для самостійної роботи та практичних занять з навчальної дисципліни “Основи інформатики та обчислювальної...
Навчально-методичний посібник для студентів iconНавчально-методичний посібник з навчальної дисципліни
Навчально-методичний посібник для самостійної роботи та практичних занять з навчальної дисципліни “Організація судових та правоохоронних...
Навчально-методичний посібник для студентів iconНавчально-методичний посібник для самостійної роботи
Навчально-методичний посібник для самостійної роботи та практичних занять з навчальної дисципліни “Цивільне право України”. Ч. 1...
Навчально-методичний посібник для студентів iconНавчально-методичний посібник для самостійної роботи
Навчально-методичний посібник для самостійної роботи та практичних занять з навчальної дисципліни “Цивільне право України”. Ч. 1...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2015
звернутися до адміністрації
skaz.com.ua
Головна сторінка