Розвиток ринкових відносин в Україні, необхідність її вход­ження в світовий інтеграційний процес, лібералізація зовнішньо­економічної діяльності (зед). надання




НазваРозвиток ринкових відносин в Україні, необхідність її вход­ження в світовий інтеграційний процес, лібералізація зовнішньо­економічної діяльності (зед). надання
Сторінка8/13
Дата конвертації19.06.2013
Розмір2.08 Mb.
ТипДокументы
skaz.com.ua > Спорт > Документы
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   13
^

Глава 10. Торгово-посередницькі операції на зовнішньому ринку



10.1. Зміст поняття "торгово-посередницькі операції"
Під торгово-посередницькими операціями у зовнішньое­кономічній діяльності розуміють операції, пов’язані з купівлею-продажем товарів, що здійснюються за дорученням експортера чи імпортера незалежним посередником на основі спеціальних угод чи окремих доручень.

Посередники — це особи, що з'єднують сторони, які ба­жають укласти угоду. Самостійна торгівля на зовнішніх ринках часто буває не під силу самим виробникам, тому вони й викорис­товують посередників. В ролі останніх можуть виступати спеціалізовані посередницькі фірми або такі форми продажу, як торги, аукціони, біржі.

Торгово-посередницькі фірми в юридичному відношенні не залежать від виробників і споживачів товарів. До них не відно­сяться дочірні підприємства, філіали і представництва іноземних компаній.

Функції, які виконують посередницькі фірми, різноманітні. Вони пов'язані не тільки зі збутом і покупкою товару, але й охоп­люють широке коло операцій і послуг, частково такі:

пошук іноземних партнерів;

вивчення ринку збуту;

транспортування і страхування;

кредитно-фінансове обслуговування учасників угоди;

оформлення документів при укладенні угод;

виконання митних формальностей;

проведення рекламних та інших міроприємств для руху

товару на зовнішні ринки;

технічне обслуговування після продажу. З перерахованого видно, що сфера діяльності посеред­ницьких фірм досить широка. Однак в основному вони займають­ся комерційною діяльністю. Хоч деякі великі фірми виконують і виробничі операції, пов"язаиі, як правило, з обробкою товарів, що купляються й реалізуються.

Вплив посередницьких компаній по країнах і товарних по­токах різний. В більшій мірі він проглядається в Японії, Південній Кореї і Англії, в Скандінавських країнах. Так, в Японії 8 тис. торгових компаній контролюють 67% імпорту і 60% екс­порту. В Південній Кореї три відомих торгових доми — "Самсунг"', "Хєнде"і "Даєку" — обслуговують 40% зовнішньої торгівлі країни. В США, Франції та інших країнах багато великих компаній здійснюють продаж своєї продукйії на світових ринках через посередників. В той же час в США 3\4 малих фірм здійсню­ють експорт самостійно.

Головна мета залучення посередників полягає в підви­щенні економічності зовнішньоторгових операцій. І це можливо, поскільки використання посередників має ряд переваг:

1) дозволяє залучати їх капітал для здійснення транспортних, страхових, збуту і сервісних операцій, що дає можливість експортеру економити власні кошти;

2) посередники часто беруть на себе обов"язки і ризик по до­ставці товару в країну експортера, підготовці його до збу­ту, сортуванню упаковці, маркуванню і т.д.;

3) посередники часто мають власну сітку збуту, складські приміщення, роздрібні магазини, що дозволяє економити кошти експортерів при здійсненні збуту товарів;

4) посередники, як правило, мають більше інформації про умови ринку, можуть оперативніше реагувати на зміни кон’єктури, що дає їм можливість успішніше працювати на ринку в інтересах експортера;

5) посередники мають більш тісні контакти із споживачами, тому володіють більшою інформацією про їх вимоги до якості, конкурентноздатності, краще знають їх попит і мо­жуть активніше реагувати на його зміни. В деяких випадках використання посередників стає не­обхідністю, частково, при таких обставинах, коли:

окремі ринки збуту монополізовані і закриті для са­мостійного проникнення виробників;

підприємства і організації не мають юридичного права на проведення зовнішньоторгових операцій; підприємства не можуть самостійно здійснювати дос­лідження закордонних ринків, займатися пошуком парт­нерів, грамотно розробляти умови контракту і т.д.; : - підприємства, що виходять на зовнішній ринок, зму­шені використовувати посередників через те, що так склались міжнародні торгівельні звичаї (наприклад, при операціях на аукціонах, при торгівлі на біржі певни­ми товарами і т.д.).

доцільно діяти через посередників при виході на віддалені й слабше вивчені ринки, а також на відомий ринок з новими товарами. Цс дає можливість не витрачати додаткові засоби вкорінення на новий ринок, знижує ступінь ризику підпри­ємницької діяльності

Збут продукції через посередників має певні недоліки: по-перше, це призводить до підвищення цін на імпортні товари і зни­ження доходів від експорту, так як частина виручки залишається у посередника; по-друге, експортер безпосередньо не зв'язаний з ринком, не вивчає самостійно його кон’єктуру, попит своїх по­купців і т.п.

Проте дані негативні явища не зменшують той факт, що в практиці світової торгівлі посередники використовуються досить часто, тому що це вигідно покупцям і продавцям.
10.2. Види торгово-посередницьких операцій
В залежності від характеру взаємовідносин між продавцем чи покупцем і торговим посередником, а також від функції, яку виконує торговий посередник, можна виділити декілька видів торгово-посередницьких операцій: операції по перепродажу, комісійні, агентські і брокерські.

Операції по перепродажу. Здійснюються торговими посе­редниками від свого імені і за свій рахунок. Це означає, що тор­говий посередник виступає стороною договору як з експортером, так і з кінцевим покупцем і стає власником товару після його оп­лати. У світовій торговій практиці розрізняють два види операцій по перепродажу.

До першого відносяться операції, в яких торговий посеред­ник по відношенню до експортера виступає як покупець, що придбав товари на основі договору купівлі-продажу. Він стає власником товарів і може реалізувати їх на свій лад на будь-яко­му ринку і по будь-якій ціні. Відносини між експортером і посе­редником такого виду припиняються після виконання сторонами зобов'язань по договору купівлі-продажу.

До другого виду відносяться операції, в яких експортер на­дає посередник право продажу своїх товарів на певній території на протязі узгодженого терміну на основі договору про надання права на продаж. Цей договір встановлює тільки загальні умови, що регулюють взаємовідносини сторін по реалізації товарів. Для його виконання сторони укладають самостійні контракти купівлі-продажу.

Торгового посередника в різних країнах називають по-різно­му. В США і Великобританії — дистриб'юторами, в Німеччині — торгівцем по договору чи торгівцем за свій рахунок, в Бельгії і Греції — концесіонером, в Україні все більш розповсюдженим стає назва такого посередника — дистриб'ютор.

Комісійні операції. Суть даних операцій полягає у здійсне­нні одною стороною, названої комісіонером, за дорученням другої сторони, названої комітентом, угод від свого імені, але за рахунок комітента. Комісіонер не купляє товарів комітента, а лише укла­дає угоди по купівлі-продажу товарів за рахунок комітента. Це оз­начає, що комітент залишається власником товару до його пере­дачі в користування кінцевого споживача

Взаємовідносини між комітентом і комісіонером регулю­ються договором комісії. Механізм здійснення комісійної угоди полягає в наступному: посередник, що добре знає ринок, підписує договір комісії (комісійний договір) з комітентом про поставку то­вару на реалізацію, знаходить покупця і укладає з ним договір купівлі-продажу. Одержаний платіж від покупця за розрахунком комісійної винагороди на протязі вказаного в договорі періоду пе­реводиться на рахунок комітента.

Таким чином, комісіонер являється посередником тільки з погляду комітента. Для третьої особи (покупця), з якою він за до­рученням комітента укладає угоду, комісіонер являється сторо­ною договору купівлі-продажу.

При укладенні договорів купівлі-продажу комісіонер пови­нен дотримуватися узгоджених з комітентом умов продажу то­варів, особливо відносно ціни, умов платежу, терміну поставки.

За свої послуги комісіонери одержують винагороду, зазна­чену в договорі.

Різновидом комісійних операцій являються операції кон­сигнації. Суть їх полягає в тому, що експортер (консигнант) дору­чає посереднику (консигнатору) реалізацію товару із складу на протязі встановленого періоду. Консигнатор не купляє цей товар у свою власність, а продає його від свого імені і здійснює платежі консигнатору в силу реалізації зі складу товару покупцеві.

Консигнаційна форма продажу використовується при слаб­кому освоєнні ринку або ж при поставці нових товарів, мало відо­мих місцевим покупцям. На умовах консигнації реалізуються в основному товари масового серійного виробництва, автомобілі, трактори, запасні частини, інструменти і т.п.

Агентські операції. Полягають в дорученні одною сторо­ною, названої принципалом, незалежній від неї другій стороні, названій торговим чи комерційним агентом, здійснення фактич­них і юридичних дій, пов'язаних з продажем чи покупкою товару на оговореній території за рахунок і від Імені принципала.

Агентські операції носять більш чи менш тривалий харак­тер. Мінімальний термін агентської угоди, як правило, два роки.

В ролі агентів можуть діяти навіть фізичні особи, але в більшості випадків — це юридичні особи, зареєстровані в торго­вому реєстрі.

Незалежність агента виражається в тому, що він не знахо­диться в трудових відносинах з принципалом І може здійснювати свою діяльність самостійно за певну винагороду.

Взаємовідносини між принципалом і агентом визначаються укладеною між ними агентською угодою, яка регулює загальні умови їх співробітництва, а поставка товару здійснюється за са­мостійними контрактами купівлі-продажу, підписаними з ураху­ванням посередницьких договорів.

Агенти лише сприяють здійсненню угоди купівлі-продажу, але самі в ній в ролі сторони контракту не приймають участі. Во­ни не купляють за свій рахунок товари і не продають їх від свого імені. Агенти діють лише як представники принципала в рамках відповідальності, покладеної на них угодою між сторонами (агентом і принципалом).

Технологія, що використовується до агентів в різних країнах, різна. В Німеччині, Австрії, Бельгії їх називають торго­вими представниками; у Великобританії, США, Швейцарії, Скандінавських країнах — агентами; у Франції — представника­ми. В практиці США й Англії термін "агент" використовується як у вузькому значенні (посередник, який уповноважений для укла­дення угод і здійснення інших дій від імені і за рахунок особи, яку він представляє), так і в широкому (посередник, що охоплює всі види представництва і посередництва).

Брокерські операції. Даний вид операцій полягає у вста­новленні через посередника-брокера контакту між продавцем і покупцем. Інакше кажучи, вони зводять зацікавлених продавців і покупців, самі при цьому не являються стороною в договорі і не приймають участі в ньому своїм капіталом.

На відміну від агента брокер не являється представником, не знаходиться в договірних відносинах ні з одною із сторін і діє на основі окремих доручень.

Брокер готує проект договору і направляє його сторонам для підписання, а потім передає кожній стороні належно підписа­ний екземпляр договору. Брокеру можуть бути доручені контроль за виконанням укладеного контракту і надання рекламацій. Він не стає власником товару І не уповноважений на одержання пла­тежів.

За свої послуги брокер одержує обумовлену, часто встанов­лену торговим звичаєм, винагороду. Брокери не мають права представляти інтереси другої сторони угоди і приймати від дру­гої сторони комісію чи винагороду.

Посередників такого виду в різних країнах називають по-різному: у Франції — куртьє, в Німеччині і Швейцарії — макле­рами, а в Англії — брокерами.

На практиці один і той же посередник може виступати од­ночасно в різній ролі. За різними видами угод він може бути аген­том і дистриб'ютором, брокером і агентом, виконувати імпортні й експортні операції і т.д. Це важливо враховувати менеджерам при організації ЗЕД торгово-посередницької ланки.
10.3. Договори із зовнішньоторговими посередниками
Відносини відповідно до угод з посередниками можуть рег­ламентуватися як іноземним, так і національним законодавством. В Україні немає спеціального торгового кодексу, який регулював би зовнішньоекономічні зв'язки. Відносини між підприємствами і комісіонерами, а також підприємствами й агентами визначають­ся Громадянським кодексом України.

В міжнародній практиці використовуються декілька видів договорів про посередництво, частково:

договір про надання права на продаж; договір комісії; договір консигнації; агентський договір.

Незалежно від виду посередника тексти договорів мають деяку схожість. Будь-який договір починається з визначення сторін. Визначається характер взаємовідносин між сторонами: право власності на товар і право посередника продавати про­дукцію від свого імені. Визначається також об'єм прав, які на­дасть посередникам експортер. Ці права можуть бути невинятковими, винятковими, переважаючими.

У всіх договорах про посередництво визначаються номенк­латура товарів; територія, на якій працюють посередники; діяльність сторін по рекламуванню товарів; організація технічно­го обслуговування, особливості і хід збуту товарів, період дії до­говору та ін.

Разом з тим зміст договору з різними видами посеред­ництва має свою специфіку.

Договір про надання права на продаж. Назва цього дого­вору ще повністю не склалася. В США. Англії. Німеччині цей до­говір називається договором про надання права на продаж або до­говором на виняткове розповсюдження товарів; у Франції, Бельгії, Швейцарії — його визначають як договір про комерційну концесію.

Даний вид договору діє на практиці, але в законодавстві ли­ше небагатьох країн, а саме США, Бельгії та ін., наявні норми, що регулюють відносини сторін за даним контрактом.

В договорі про надання права на продаж закріплюються правила відносин між постачальником товарів і посередником, який придбав його у свою власність і потім від свого імені ре­алізує цей товар на ринку. Одночасно в договорі встановлюються права й обов'язки сторін, пов'язані з перепродажем товару посе­редником своїм клієнтам. Обов'язковою умовою договору яв­ляється надання посереднику виняткового права продажу на пев­ний товар на визначеній в договорі території.

Як правило, в договорі міститься умова " про не конкуренцію", яка зобов'язує торгового посередника не купляти в інших експортерів аналогічні товари для продажу. Щоб стимулю­вати закупки посередником товарів, в договір вноситься обмовка про мінімальний обіг. Посередник бере на себе обов'язки повідо­мляти контрагенту інформацію про ринковий попит на товари, приймати участь в їх рекламі, надавати покупцю сервісні послу­ги, здійснювати після продажне обслуговування і т.д.

З а своїм змістом договір про надання права на продаж виз­начає організаційні й комерційні відносини контрагентів. Для них характерні тривалі періоди дії.

Договір комісії. Сторонами даного договору являються комісіонер і комітент. Під договором комісії розуміють договір, згідно якого комісіонер зобов'язується за дорученням комітента за винагороду укласти угоду від свого імені, але за рахунок комітента.

При проведенні зовнішньоторгових комісійних операцій відносини між посередником і комітентом України регламенту­ються Громадянським кодексом України (гл. "Комісія").

В сучасній комерційній практиці договір комісії одержав широке розповсюдження при проведенні угод купівлі-продажу товарів, фрахтуванні суден, страхуванні вантажів і при виконанні, різного роду банківських операцій з цінними паперами. Дана форма договору використовується як у внутрішній, так і в зовнішній торгівлі.

В договорі комісії вказується назва і асортимент товару, те­риторія реалізації, право власності на товари, умови ціни І плате­жу, порядок виплати винагороди. Ряд зобов'язань посередника, обумовлених в контракті, пов'язані зі збереженням товару комітента.

Особливе значення надається вказівкам комітента відносно ціни реалізації товару. В договорі комісії можуть бути передба­чені й інші права й обов'язки сторін відносно поставки і ре­алізації товару. Обов'язковою умовою договору являється подан­ня комісіонерам звіту про виконання доручень. Уклавши угоду з третьою особою, посередник повинен без затримки повідомити про це комітента. Розмір і порядок винагороди визначається в до­говорі комісії за узгодженням сторін.

Договір консигнації. Даний договір являється різно­видністю договору комісії. Сторонами договору консигнації явля­ються консигнант І консигнатор. За договором консигнації кон­сигнант дає доручення консигнатору на продаж товару зі складу за кордоном на протязі певного періоду (терміну консигнації) за винагороду.

Консигнатор одержує право на продаж товару тільки на обумовленій території. В контракті обумовлюється територія, визначається максимальна кількість товарів, яку консигнатор мо­же тримати у себе на складі. Асортимент товарів строго конкре­тизований, наприклад, вказані марки і типи виробів. Номенклату­ра і якість товару вказується або в самому контракті, або в спе­цифікації, приложеній до нього.

Терміни консигнації можуть бути різні, але, як правило, во­ни коливаються між 6 і 24 місяцями, а для машин і обладнання складають 12 місяців. Термін дії договору консигнації зазвичай більше періоду консигнації, в більшості угод він складає від року до п’яти років. Особливе значення в договорі мають вказівки кон­сигнанта по відношенню до цін. В договорі можуть встановлюва­тися мінімальні продажні ціни, нище яких консигнатор не може продавати товар без попередньої письмової згоди консигнанта.

В контракті визначається порядок розрахунку за поставлені на консигнацію товари: валюта і строки платежу і т.д.

В договорі визначаються обов'язки сторін в зв’язку з ор­ганізацією консигнаційного складу. В обов'язки консигнатора можуть входити:

- підготовка приміщення для консигнаційного складу,

- наймання персоналу;

забезпечення повного збереження якості товарів в період його знаходження на консигнаційному складі;

- страхування товарів, що знаходяться на консигнаційно­му складі:

- здійснення реклами, показ товарів в демонстраційних залах;

- післяпродажне технічне обслуговування;

Основний обов'язок консигнанта — поставка товарів на консигнаційний склад до вказаного терміну і в обумовленому асортименті.

Обов'язковою умовою контракту являється визначення ви­ду, розміру і порядку виплати консигнатору винагороди. Вона мо­же бути у вигляді визначеного відсотку від вартості проданих то­варів чи у вигляді різниці між визначеною комітентом ціною і тою. більш вигідною ціною, за якою консигнатор здійснює угоду. Розмір винагороди за договором консигнації визначається угодою сторін.

Агентський договір. Сторонами агентського договору вис­тупають принципал і торговий агент. Під агентським договором розуміють договір про здійснення агентом дій за дорученням за рахунок принципала.

Агентські операції в Україні регламентуються Громадянсь­ким кодексом України (гл. "Доручення").

В агентському договорі визначається характер взаємовідно­син між принципалом і агентом, договірна територія, на якій агенту надається право вести операції.

Так само, як і в договорі про надання права на продаж, в агентському договорі вказується об'єм прав, які надає агенту принципал. Ці права можуть бути простими, винятковими і ви­нятковими з обмовкою.

При простому праві принципал зберігає за собою право ве­сти переговори з покупцями на території агента без його участі. При винятковому праві (монопольному) в договорі обумов­люється, що товари принципала не будуть поступати на тери­торію агента. При винятковому праві з обмовкою в агентський договір вноситься поза територіальна обмовка, згідно якої агенту надається право продавати товари принципала поза виділеною для агента територією.

Відносини між сторонами агентського договору складають­ся таким чином. Агент бере на себе широке коло обов’язків як по відношенню до організації збуту, так і захисту Інтересів принци­пала. Обов'язки визначаються шляхом внесення в агентський до­говір спеціальних обмовок: про неконкурентність. про мінімаль­ний обіг, дслькредере. а також відносно здійснення реклами, післяпродажного обслуговування, про надання інформації і звітності принципалу.

Агент повинен періодично інформувати принципала про свою діяльність, про стан коньюктури ринку, валютні і митні пра­вила, правила регулювання імпорту в своїй країні, про конку­рентів, про ціни і т.п. Терміни й періодичність надання інфор­мації і звітності визначаються конкретними умовами договору.

В обов'язки принципала входить надання агенту матеріалів, необхідних для здійснення його діяльності.

В агентському договорі передбачається розмір, термін і спосіб виплати винагороди. Термін виплати винагороди .як пра­вило, ставиться в залежність від часу платежу третьою особою, з якою агент уклав угоду.

Агент має право на винагороду також від угод, не викона­них через вину принципала. Право на винагороду, як правило, втрачається із закінченням дії агентського договору.

В агентському договорі, як і в будь-якому Іншому контракті про посередницьку діяльність, встановлюються терміни його дії і порядок дочасного розторгнення.

Ключові поняття: посередник, торгово-посередницькі операції, торгово-посередницькі фірми, операції по перепродажу, торговець за договором, дистриб'ютор, комітент, комісіонер, кон­сигнант, консигнатор, агент, принципал, брокер, виняткове право продажу, договір про надання права на продаж, договір комісії, договір консигнації, обмовка делькредере, експортні фірми, імпортні фірми, торгові доми.

Питання і навчальні завдання

1. Що розуміється під торгово-посередницькими операціями?

2. Чим зумовлюється доцільність використання посередників в зовнішньоекономічній діяльності?

3. Які види посередницьких операцій вам відомі? Дайте корот­ку характеристику кожного з них.

4. В чому особливості операцій по перепродажу товарів?

5. Які переваги консигнаційного договору?

6. Що являє собою виняткове, невиняткове і переважаюче (мо­нопольне) право продажу?

7. Які умови обговорюються в агентському договорі відносно винагороди агента?

8. Дайте порівняльну характеристику договорів із зовнішньо­торговими посередниками, відзначте їх специфіку.

1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   13

Схожі:

Розвиток ринкових відносин в Україні, необхідність її вход­ження в світовий інтеграційний процес, лібералізація зовнішньо­економічної діяльності (зед). надання iconПравові засади аудиторської діяльності в Україні
В умовах формування ринкових відносин та різноманітності форм власності виникла необхідність удосконалення функцій управління процесом...
Розвиток ринкових відносин в Україні, необхідність її вход­ження в світовий інтеграційний процес, лібералізація зовнішньо­економічної діяльності (зед). надання icon1. Поняття І сутність менеджменту
Розвиток ринкових відносин в Україні сприяє підвищенню ролі менеджменту. У сучасних умовах менеджмент розглядається як один з базисних...
Розвиток ринкових відносин в Україні, необхідність її вход­ження в світовий інтеграційний процес, лібералізація зовнішньо­економічної діяльності (зед). надання iconЗапитання до іспиту
Правовий статус господарських судів в Україні, їх роль в умовах формування ринкових відносин
Розвиток ринкових відносин в Україні, необхідність її вход­ження в світовий інтеграційний процес, лібералізація зовнішньо­економічної діяльності (зед). надання icon1. Необхідність та сутність кредиту
Необхідність кредиту викликана існуванням товарно-грошових відносин. Його передумовою є наявність вільних коштів у суб'єктів економічних...
Розвиток ринкових відносин в Україні, необхідність її вход­ження в світовий інтеграційний процес, лібералізація зовнішньо­економічної діяльності (зед). надання iconРобоча програма для студентів заочного відділення з дисципліни Публічна адміністрація
Для спеціальностей Менеджмент організацій, Менеджмент зовнішньо-економічної діяльності
Розвиток ринкових відносин в Україні, необхідність її вход­ження в світовий інтеграційний процес, лібералізація зовнішньо­економічної діяльності (зед). надання iconЗед в системі категорій міжнародної економіки
Під зовнішньоекономічною діяльністю (зед) розуміють діяльність суб’єктів господарської діяльності України та іноземних суб’єктів...
Розвиток ринкових відносин в Україні, необхідність її вход­ження в світовий інтеграційний процес, лібералізація зовнішньо­економічної діяльності (зед). надання iconПерехід України до багатоукладної економіки обумовлює необхідність...
Е господарство виникають все більш широкі можливості для ділової співпраці українських І зарубіжних суб'єктів господарювання. Ця...
Розвиток ринкових відносин в Україні, необхідність її вход­ження в світовий інтеграційний процес, лібералізація зовнішньо­економічної діяльності (зед). надання iconВо-практичної конференції «Реформування законодавства України та...
Реформування законодавства України та розвиток суспільних відносин в Україні: питання взаємодії: Матеріали міжнародної науково-практичної...
Розвиток ринкових відносин в Україні, необхідність її вход­ження в світовий інтеграційний процес, лібералізація зовнішньо­економічної діяльності (зед). надання iconМета викладання навчальної дисципліни «Нотаріат України». Виконана...
У процесі формування ринкових відносин, яке зумовило посилення цивільно-правової активності населення, розвиток підриємництва, цивільного...
Розвиток ринкових відносин в Україні, необхідність її вход­ження в світовий інтеграційний процес, лібералізація зовнішньо­економічної діяльності (зед). надання iconТема 8 Страхування зовнішньо – економічних ризиків
Ризики — це можливі несприятливі події, що можуть відбутися, І в результаті яких можуть виникнути збитки, майнові втрати учасників...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2015
звернутися до адміністрації
skaz.com.ua
Головна сторінка