Розвиток ринкових відносин в Україні, необхідність її вход­ження в світовий інтеграційний процес, лібералізація зовнішньо­економічної діяльності (зед). надання




НазваРозвиток ринкових відносин в Україні, необхідність її вход­ження в світовий інтеграційний процес, лібералізація зовнішньо­економічної діяльності (зед). надання
Сторінка7/13
Дата конвертації19.06.2013
Розмір2.08 Mb.
ТипДокументы
skaz.com.ua > Спорт > Документы
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   13
^

Запитання і навчальні завдання


1. В чому суть контракту купівлі-продажу?

2. Які види контрактів купівлі-продажу існують в міжнародній практиці?

3. Які основні вимоги ставляться до оформлення контракту?

4.Що таке істотні й неістотні умови контракту?

5. Що являє собою типовий контракт?

6. Що треба розуміти під змістом контракту купівлі-продажу?

7. Які основні методи визначення якості продукції можуть бути обумовлені в контракті? Від чого залежить їх вибір?

8. Які способи фіксації ціни в контракті вам відомі?

9. Що таке базисні умови поставки?

10. Якими міжнародними документами регулюється основний

зміст базисних умов поставки?

11.3 якою метою робиться посилання на Інкотермс в контракті?

12. Що налічують в собі умови платежу в контракті?

13. Складіть зразок типового контракту купівлі-продажу товару, дайте йому обґрунтування.

РОЗДІЛ 11. ОРГАНІЗАЦІЯ 1 ТЕХНІКА ВЕДЕННЯ ЗОВНІШНЬОТОРГОВИХ ОПЕРАЦІЙ
^

Глава 8. Арендні операції в зовнішньоекономічній діяльності



8.1. Поняття і види міжнародних орендних операцій
Міжнародні арендні операції одержали широке розповсюд­ження на початку 60-х років і являються порівняно новим видом зовнішньоекономічної діяльності. Суть арендної операції полягає в наданні одною стороною (арендодавцем) іншій стороні (аренда­тору) об'єкта аренди у виняткове користування на встановлений період за відповідну винагороду.

Арендна операція здійснюється на основі арендного дого­вору. На відміну від договору купівлі-продажу. при якому право власності на товар переходить від продавця до покупця, договір аренди зберігає за арендодавцсм право власності на майно, здане в аренду. надаючи арендатору лише право на тимчасове користу­вання цим майном.

Міжнародні арендні операції поділяються на експортні й імпортні. Арендна операція, в якій арендодавець купляє об'єкт аренди в національної фірми і віддає в аренду іноземному аренда­тору, вважається експортною арендною операцією.

Арендна операція, під час якої арендодавець купляє об'єкт аренди в іноземної фірми і здає в аренду національному аренда-' торуч1 називається імпортною арендною операцією.

Таким чином, характерною рисою міжнародної арендної Операції являється участь в ній іноземного контрагента (чи арендодавця,,чи арендатора, чи виробника-поставщика об"єкта аренди). Інакше кажучи, міжнародною арендною операцією яв­ляється така операція, сторони якої знаходяться в різних країнах.

Що може бути об"єктом міжнародної аренди? Це:

— обладнання загального промислового призначення (стан­дартне й унікальне);

— транспортні засоби (вантажні автомобілі, літаки,верто-льоти, судна, контейнери, спсцвагони і т.д.);

— підйомно-транспортне та будівельне обладнання (наван­тажувачі, будівельні машини, підйомні крани та ін.);

— засоби обчислювальної техніки й обробки інформації;

— офісне й поліграфічне обладнання;

- товари споживчого призначення (автомобілі, холодиль­ники, телевізори, відеотехніка І т.д.).

Об’єктом аренди може бути і обладнання, яке було в корис­туванні. Наприклад, фірма, яка потребує фінансових засобів, мо­же продати своє обладнання фірмі-арендодавцю. одержати за нього кошти , а тоді взяти цс ж обладнання в аренду.

Суть арендних операцій полягає в тому, що

- вони дозволяють одержати додаткові об'єми збуту про­дукції в умовах жорстокої конкурентної боротьби на світових ринках;

- дають можливість арендатору застерегти себе від швид­кого морального старіння обладнання: це особливо важ­ливо для малих і середніх підприємств;

- дозволяють арендаторам одержати сучасне обладнання,

не роблячи попередніх великих затрат. В міжнародній практиці існують різні види міжнародної аренди. В залежності від термінів розрізняють три види аренди:

1) довготривалу з терміном від 3-х до 5-ти років, інколи до 15 років, що отримала назву "лізинг";

2) середньотривалу — від 1 до 2-3 років, названу "хайринг";

3) короткотривалу з терміном від кількох годин до 1 року,що одержала назву "рейтинг"

Об'єктом лізингу являються, як правило, офісне обладнан­ня, будівельно-монтажні комплекси, технологічні системи, про­мислові підприємства. Страхування й технічне обслуговування здійснюється арендатором.

Об'єктом хайрингу зазвичай являються транспортні засоби, дорожньо-будівельні та сільськогосподарські машини, монтажне обладнання, спортивні товари та ін. Страхування і технічне об­слуговування здійснюється за домовленістю чи арендатором, чи арендодавцем.

Об'єкт рейтингу — це транспортні засоби, туристичні і спортивні товари короткотривалого користування. Страхування й технічне обслуговування при даному виді аренди входить в обов'язки арсндодавця.

Найбільше поширення в міжнародній торгівлі одержали лізингові операції.
8.2. Умови міжнародного арендного договору й обов'яз­ки сторін
Предметом арендного договору, на відміну від договору купівлі-продажу. являється здача об'єкта в найми, в тимчасове ко­ристування на встановлений термін за певну винагороду. Цей мо­мент багато в чому визначає особливості умов договору.

При перегляді статті "Термін дії договору" треба мати на увазі, що тривалість терміну залежить від виду аренди: при ко­роткочасній мінімальний срок аренди — 1 день, при довготри­валій його тривалість звичайно співпадає з періодом амортизації обладнання. Термін, вказаний в арендному договорі, називається безвідзивним. Це означає, що сторони можуть розірвати договір тільки в тому випадку, якщо одна із сторін не виконує свої зо­бов'язання. Термін дії договору може бути продовжений тільки зі згоди обох сторін. Коли термін договору кінчається, арендатор може або вернути обладнання, або викупити його за кінцевою вартістю.

В статті з умовами про форми і розмір винагородження (арендної плати) повинні бути обговорені порядок встановлення арендної плати, форми і терміну платежу та ін. В арендну плату звичайно включається повна ціна обладнання, мито і податки, а також витрати на технічне обслуговування і ремонт.

Арендна плата може бути встановлена у вигляді: постійної ставки на протязі терміну дії договору; прогресивно-понижувальної ставки в залежності від тривалості терміну дії договору.

Арендна плата може вноситися щомісячно, щоквартально чи щорічно в залежності від умов договору. Деколи використову­ються авансові платежі. При короткотривалій аренді арендода-вець звичайно вимагає заплатити всю суму аренди зразу після підписання договору.

Особливо пунктуально повинна бути розроблена стаття арендного договору відносно обов"язків сторін. Поскільки арендодавець. відповідно до договору аренди, залишається власником об’єкта аренди. звичайно він зацікавлений в збереженні своєї власності. Тому в договорі повинні бути передбачені його обов’язки у вказаний термін доставити обладнання в придатному для експлуатації стані; сприяти орендатору в навчанні персоналу; здійснити за свій рахунок ремонт і. можливо, взяти на себе повне технічне обслуговування об’єкта.

Арендатор же зобов’язаний взяти на себе обов’язки використовувати обладнання відповідно до вимог технічних інструкцій; піддержувати його в робочому стані, не вносити ніяких змін, пе­рероблень і т.п. Він може застрахувати обладнання за свій раху­нок, хоч частіше всього це робить арендодавець. враховуючи вартість страхування в арендну плату.

Арендатор має право передати обладнання третій особі — субарендатору, але це повинно бути вказано в договорі аренди. Після закінчення договору (контракту) арендатор зобов'язується повернути об'єкт аренди арендодавцю. Сторони обговорюють й інші статті арендного договору.
8.3. Лізинг. Умови лізингового договору
Серед арсндних операцій найбільше поширення в міжна­родній торговій практиці одержали лізингові операції. Цікавлять лізингові операції й українських підприємців. Правда, в Україні процес становлення лізингу знаходиться в початковій стадії, але активно розвивається. Тому знання теоретичних основ лізингу в зовнішньоекономічній діяльності, техніки його організації має важливе значення для майбутніх вітчизняних спеціалістів і прак­тиків сфери ЗЕД.

Що стосується суті лізингу, треба відзначити, що єдиної думки відносно даного явища поки що нема. Спеціалісти вважа­ють, що лізинг являє собою дещо середнє між кредитом і арен-дою, тому він схожий і з кредитом, і з арендою.

Економічна суть лізингу полягає в передачі одною сторо­ною (лізингодавцем) другій стороні (лізингоодержувачу) ма­теріальних цінностей в тимчасове користування з виплатою вар­тості послуг лізингоодсржувача у відсотках за кредит.

Таким чином, одним із завдань лізингової операції яв­ляється кредитування зданого в аренду об'єкта. Звідси схожість лізинга з кредитом. Проте поняття "лізинг" і "кредит" не тотожні. На відміну від кредиту після закінчення терміну лізингу і випла­ти всієї суми арендної плати об'єкт лізингу залишається у влас­ності лізингодавця (якщо договором не передбачено його викуп).

Лізинг має ряд спільних рис з традиційною арендою. Разом з тим, на відміну від традиційної аренди. він має свої особливості:

- здача об'єкта лізингу в аренду, як правило, здійснює­ться фінансовими закладами (лізинговими компаніями);

- тривалість лізингу менше періоду зношення об'єкта лізингу. Він відповідає терміну налогової амортизації (3-7 років); на відміну від традиційної аренди. в лізинговій операції приймають участь, як правило, 3 суб'єкта:

1) арсндодавець — лізинговий посередник, фірма, яка •'. спеціалізується на купівлі-продажу і будівництві рухомого й нерухомого майна виробничого характеру;

2) арендатор — користувач чи споживач об'єкта аренди у вигляді промислового чи торгового підприємства;3) продавець, постачальник — фірма виробничого чи торгового профілю по випуску або доставці обладнання згідно до заявки арендатора.

Лізинг являється міжнародним, коли лізингова компанія і арендатор, лізингова компанія і постачальник чи всі три учасни­ки операції знаходяться в різних країнах.

В рамках міжнародного лізингу виділяють прямий лізинг, тобто арендну угоду між юридичними особами різних країн ,і не­прямий іноземний лізинг, в якому арендатор і арендодавець явля­ються юридичними особами одної країни, але капітал останнього частково належить іноземним фірмам, чи якщо арендодавцем вис­тупає дочірня компанія іноземної ТНК.

Прямий лізинг поділяється на експортний та імпортний. В останні роки багато західних економістів до міжнародного лізин­гу відносять тільки прямий лізинг, а операцію по непрямому лізингу відносять до угод в середині країни.

Розрізняють два основних види лізингу — оперативний і фінансовий.

^ Оперативний лізинг характеризується здачею предмета аренди на період, значно менший повного терміну амортизації.

Предметом оперативного лізингу звичайно бувають авто­мобілі, персональні комп'ютери, копіювальне обладнання, побу­това техніка. В такому випадку арендні платежі лише частково компенсують початкову вартість об'єкта аренди. Після закінчен­ня терміну лізингового договору він другий раз здається в арен-ду, можливо іншому арсндатору.

^ Фінансовий лізинг характеризується середнім і довготри­валим характером договору, амортизацією повної чи більшої час­тини об"єкта.

В статті 4 Закону України "Про лізинг" фінансовий лізинг визначається як договір лізингу, в результаті підписання якого лізингоодержувач за своїм замовленням отримує в платне корис­тування від лізингодавця об'єкт лізингу на період, не менше того, на протязі якого амортизується 60% вартості об'єкта лізингу, визначеної вдень підписання договору. Після закінчення терміну дії контракту арендатор може повернути об'єкт аренди арендодавцю чи купити його за кінцевою вартістю.

Існує багато різновидів лізингових угод (наприклад, групо­вий лізинг, з поверненням, пов'язаний з податковими пільгами, із спеціальними послугами, генеральний лізинг, компенсаційний і т.д.)

Лізингові операції мають як переваги, так і недоліки, що важливо враховувати при їх здійсненні в будь-якій країні, особли­во в країнах з перехідною економікою.

Переваги лізингу для лізингоодержувача полягає в наступ­ному:

1) можливість використання нової дорогої техніки, високих технологій без значних одноразових витрат;

2) питання фінансування і придбання обладнання вирішується одночасно. Лізинг дозволяє 100%-е кредиту­вання угоди;

3) не використовується позичений капітал, і в балансі підприємства підтримується оптимальне співвідношення власного й позиченого капіталу;

4) лізинг дозволяє також спочатку використати машини, а потім купити їх, а обладнання в сезонних галузях арендувати лише на період його фактичної експлуатації;

5) лізингові платежі в повному об'ємі відносяться на собівартість продукції (робіт, послуг), виробленої лізинго-одержувачем, і власне знижують податкове обкладення прибутку;

6) порядок здійснення лізингових платежів більш гнучкий, ніж при кредитних угодах;

7) арендні платежі частіше всього фіксовані, що сприяє стабільності фінансових планів арендатора. Серед переваг для лізингоодержувача можна виділити такі:

1) розширюється коло банківських операцій, росте кількість клієнтів і, відповідно збільшується дохід;

2) знижується ризик витрат від неплатіжоздатності клієнтів;

3) податкові пільги частково одержує і арендодавець;

4) банк одержує дохід у вигляді комісійних від лізингу;

5) встановлюються більш тісні зв'язки з виробниками, що створює для лізингодавця нові можливості ділового співробітництва;

6) документація більш проста і коротша (у часі) у порівнянні з банківським кредитуванням.

Для постачальника (продавця) основною перевагою лізингу являється розширення можливостей збуту продукції, одержання термінового платежу готівкою.

Як бачимо, лізингові операції мають великі переваги для всіх учасників цих операцій.

В той же час лізинг має деякі недоліки:

1) в деяких випадках лізинг може бути дорожчий від купівлі за рахунок банківської позики;

2) лізингоодержувач, не будучи власником товару, обмежений в користуванні об'єктом, взятим в аренду;

3) у деяких випадках лізинг промислового обладнаня (особли­во короткотерміновий) при несприятливій коньюктурі може виявитися збитковим для арендатора.

Проте ці недоліки можна перебороти при умові грамотного-оформлення лізингової угоди.

При підготовці лізингового договору сторони повинні вра­ховувати, що в існуючій практиці нема єдиних типових лізинго­вих договорів. Однак вони повинні містити в собі такі основні статті, як назву сторін; об'єкт лізингу; термін, на який прий­мається договір; доставка і прийом в експлуатацію об'єкта лізин­гу; розмір і порядок виплати лізингових платежів: використання обладнання; умови повернення об"єкта лізингу; умови страхуван­ня об'єкта лізингу; права й обов'язки сторін; порядок вирішення суперечок; форс-мажорні обставини; різне; додатки.

При визначенні об'єкта лізингового договору вимагається його чіткий опис, точна назва і вказівка на приналежність. В до­говорі повинно бути чітко визначено місцезнаходження об'єкта договору. При переміні місця його знаходження потрібна письмо­ва згода лізингової фірми.

В статті про період дії лізингового договору треба вказати термін, на протязі якого договір не можна розірвати. Він. як пра­вило, становить від 40 до 90% терміну користування майном у відповідності до вимог експлуатації. В різних країнах термін дії лізингового договору може бути різним (наприклад, в Австралії він становить до 90% терміну служби обладнання).

Лізинговий договір вступає в силу з дати підписання акту прийому обладнання як об'єкта угоди, зданого в експлуатацію, і діє на протязі встановленого в ньому терміну

Не пізніше . ніж за місяць до закінчення терміну договору, лізингодавець може запропонувати лізингоодержувачу переговори про форму дальшого користування об єктом договору. Лізин­гоодержувач має право або прдовжити термін дії договору на тих же чи інших умовах . або купити об"єкт договору по ціні, раніше встановленій в договорі, чи по кінцевій вартості.

В статті "Права й обов"язки сторін" лізингового договору передбачаються обов'язки лізингодавця:

підписати договір купівлі-продажу з фірмою-постачаль-ником на узгоджених комерційних і технічних умовах;

- відправити постачальнику розпорядження про поставку об'єкта угоди.

Лізингоодержувач має право після повідомлення постачаль­ника про готовність об'єкта до поставки оглянути його і пе­ревірити комплектність. Він зобов'язаний підписати протокол прийому після введення об'єкта в експлуатацію. Після підписан­ня даного протоколу лізингодавець звільняється від будь-якої відповідальності перед лізингоодержувачем, поскільки останній сам собі підібрав об'єкт угоди і його постачальника.

Лізингоодержувач повинен:

1) прийняти всі права лізингодавця по відношенню до постачальника і звільнити його від усіх зв'язаних з цим витрат;

2) провести прийом об'єкта лізингової угоди, здійснити за свій рахунок монтаж і введення обладнання в ек­сплуатацію;

3) при виявленні недоліків, їх перелік вказується в про­токолі приймання і повідомляється лізингодавцю. який повинен вимагати від постачальника їх усу­нення.

Лізингоодержувач проводить за свій рахунок технічне об­слуговування обладнання І необхідний ремонт, виплачує всі по­датки, що сплачуються в країні відповідно до лізингового кон­тракту.

' В статті "Лізингові платежі" вказується їх склад, розмір, спосіб, форма і періодичність виплат, а також метод визначення лізингових платежів за згодою сторін.

Лізингові платежі являють "собою виплати лізингодавцю. що проводяться лізингоодержувачем за надане йому право кори­стування майном.

До складу лізингових входять такі платежі: ті, що поверта­ють повну (чи близьку до неї) вартість майна; виплачувані лізингодавцю для погашення проценту за кредит для придбання майна: комісійна винагорода лізингодавцю; страхові платежі відповідно договору страхування майна, якщо воно застраховане лізингодавцсм; за додаткові послуги лізингодавця; податки на власників транспортних засобів і т.д.

За формою лізингові платежі можуть бути грошовими, ком­пенсаційними (продукцією або послугами), змішані. За періодичністю виплат — щорічними, піврічними, квартальними, щомісячними.

Загальна сума лізингових платежів складається з кількості платежів, кожен із яких враховує виплату вартості майна (аморти­заційні відрахування) і відсотків з невиплачсної вартості лізинго­вого майна

Лізингові платежі не являються постійною величиною. Чим швидше буде погашатися сума лізингового майна (шляхом аван­су), тим менше будуть нараховуватися відсотки на вартість, що залишилася. Розрахунок лізингових платежів може здійснювати­ся за такою схемою:

ЛП=А+ПК+ПКОМ+ПУ+НД,

де ЛП — сума лізингового платежу;

А — сума, що повертає вартість лізингового майна (аморти­заційні відчислення);

ПК — сума , виплачена лізингоодержувачу за взятий кредит на покупку майна;

ПКОМ — сума комісійної винагороди лізингодавця (у відсотках до невиплаченої вартості майна);

ПУ — сума платежів за додаткові послуги лізингодавця;

НД — сума НДС, яку виплачує лізингодавець в бюджет.

(Докладніше розрахунок лізингових платежів за даною схе­мою див.: Лізинг. Що і як? Вісник ДТПП. — 1998. — №13-14 — С. 15.)

Розрахунок лізингових платежів дає можливість оцінити доцільність лізингового пректу.

Міжнародними арендними операціями займається велика кількість фірм. Вони різні за характером і сферою діяльності.пра­вовому становищу, характеру власності і контролю. Найбільше значення в міжнародній аренді мають спеціалізовані лізингові фірми, а також фірми, що входять в систему банків та інших кре­дитних закладів.

Лізингові фірми рідко виступають як незалежні. В більшості вони являються філіалами і дочірніми компаніями великих промислових і торгових фірм, банків І страхових това­риств.

Ключові поняття: арснда. арендодавець. арсндатор. арсн-дні операції, імпортні арендні операції, довготривала аренда. ко­роткотривала арснда. безвідзивний термін аренди. викупна ціна, арендна плата, субарендатор, лізинг, міжнародні лізингові опе­рації, фінансовий лізинг, операційний лізинг, прострочені пла­тежі, спеціалізовані лізингові фірми.
Запитання і навчальні завдання

1. В чому суть міжнародної арендної операції?

2. Опишіть види міжнародних арендних операцій.

3. Які основні умови арендного договору ви знаєте?

4. Чим відрізняється лізинг від традиційної аренди?

5. Чим фінансовий лізинг відрізняється від операційного?

6. Охарактеризуйте переваги й недоліки лізингу для лізингодав­ця. лізингоодержувача і продавця обладнання.

7. Які основні умови лізингового контракту?

8. Зробіть аналіз законодавчих основ лізингу на Україні.
ганізації комерційних операцій у міжнародній сфері. І це важли­во враховувати вітчизняним підприємцям, які здійснюють екс-порно-імпортш операції.

9.2. Види міжнародних компенсаційних операцій

Міжнародні операції зустрічної торгівлі дуже різно­манітні й класифікуються в залежності від характеру взаємних зустрічних зобов'язань, форми компенсації поставок, термінів їх виконання.

Міжнародні зустрічні угоди поділяються на три види:

1. Товарообмінні й компенсаційні на бсзвалютній основі.

2. Компенсаційні на комерційній основі.

3. Компенсаційні на основі угод про виробниче співробіт­ництво.

На долю першого виду припадає приблизно 4-5% міжнарод­ної зустрічної торгівлі, другого — 9-Ю і третього — 55-60%.

Всі зустрічні операції, незалежно від форми, об'єднують­ся одним принципом — принципом компенсації, разом з тим во­ни відрізняються технологією їх здійснення, що визначається ме­тою і характером цих угод.

1. Товарообмінні й компенсаційні угоди на безвалютній основі визначають оплату поставок в товарній формі, коли про­даж одного чи кількох товарів одночасно зв'язується з покупкою іншого товару і розрахунки в іноземній валюті не проводяться.

Розрізняють: І) угоди з одночасною поставкою (бартерні й прямі компенсаційні угоди) і 2) угоди з довготривалим терміном поставки, так звані загальні глобальні угоди.

Бартерні угоди — це операції по обміну узгодженої кількості одного товару на інший без використання грошових форм розрахунків. В такій угоді встановлюється кількість то­варів, що взаємно постачатимуться, чи сума, на яку сторони зо­бов'язуються доставити товари. При визначенні вартості товарів взаємного постачання оцінювання робиться на основі світових цін з урахуванням витрат на товарообіг.

Бартерні угоди мають такі особливості:

- разовий характер "угоди й участь в ній, як правило, двох сторін;

- оформлення угоди одним контрактом;

- визначення в контракті кількості та якості товарів взаємного постачання, інколи без запису в договорі їх грошової оцінки;

- здійснення угоди повністю на основі зустрічних зобов’язань без використання грошових переказів:

  • одночасне виконання зустрічних поставок. Бартерні угоди були дуже поширені в перші роки після дру­гої світової війни в умовах підвищеного попиту на окремі товари і нестачі засобів міжнародних платежів. Частка їх в сучасній міжнародній торгівлі незначна. Частіше всього зустрічаються угоди типу "сировина — сировина", '"сировина — готові вироби" між розвиненими і тими, що розвиваються країнами. В Україні, як і в інших країнах СНД. бартер складає достатньо велику час­тину зовнішнього товарообігу. Проте в останні роки спос­терігається його зниження.

Мета бартеру:

1) пом'якшення проблеми інвалютного фінансування імпорту;

2) спрощення порядку розрахунків;

3) розширення можливостей вкорінення на ринок країни контра­гента;

4) додаткова можливість одержання імпортного обладнання, ре­алізація якого утрудняється на звичайних комерційних умовах та ін.

В Україні головна причина використання бартеру в зовнішньоторговому обігу — нестача інвалютних засобів, непла­тоспроможність багатьох господарських суб'єктів.

Прямі компенсаційні угоди так само, як і бартерні, передба­чають взаємну поставку товарів на однакову вартість без розра­хунків у грошовій формі. Проте, на відміну від бартерної угоди, вони передбачають узгодження цін на взаємно доставлену про­дукцію. В даній угоді беруть учать не два товари, а значно біль­ше. Сторони направляють один одному два списки товарів: один — з переліком товарів, вказівкою їх кількості і цін. дру­гий — з переліком запропонованих в компенсацію товарів. В про­цесі переговорів сторони виробляють два списки взаємо доставленних товарів і додають їх до компенсаційної угоди. На відміну від бартеру , тут може передбачатися неконвертоване грошове саль­до, яке повинно бути використане в країні кредитора.

Угоди даного типу, як правило, підписуються універсальни­ми торговими фірмами, експортно-імпортними фірмами та інши­ми, які мають широку номенклатуру товарів.

Товарообмінні угоди з тривалим терміном виконання — цс угоди, які підписуються на безвалютній основі на рівні фірми. В світовій практиці вони одержали назву загальних (глобальних) угод. Такі угоди підписуються між великими компаніями з одного боку, і державними організаціями, міністерствами, зовнішньотор­говими об'єднаннями — з другої. Ці угоди можуть підписуватися у вигляді загальних протоколів, що містять списки товарів, що бу­дуть взаємно доставлятися, технологій і послуг. Глобальні угоди можуть виступати як у формі базових угод, так і угод про товаро­обіг на основі листів- зобов’язань.

2. Компенсаційні угоди на комерційній основі (другий вид компенсаційних угод) являє собою угоди, в яких поставка й відповідно зустрічна поставка товарів здійснюється на протязі встановленого періоду на основі або одного контракту купівлі-продажу, або на основі контракту купівлі-продажу і дода­них до нього угод про зустрічні закупки. Такі угоди мають узгод­жений механізм грошових розрахунків, здійснених як шляхом пе­реказу іноземної валюти, так і застосуванням клірингу.

Компенсаційні угоди на комерційній основі, в свою чергу, поділяються на три підвиди:

1) короткочасні компенсаційні угоди;

2) зустрічні закупки;

3) авансові закупки.

Короткочасні компенсаційні угоди, як і бартерні угоди, містять зобов'язання експортера закупити товари в імпортера. Проте при компенсації, на відміну від бартеру, поставки оплачу­ються незалежно одна від одної. Зустрічні закупки можуть бути зг повною чи частковою компенсацією.

Повна компенсація передбачає стовідсотковий обмін това­рами. Компенсацйна закупка дорівнює або перевищує за вартістю експортну поставку.

При частковій компенсації передбачається, що частина екс­порту повинна компенсуватися закупкою товарів в країні імпор­тера, а інша частина оплачується готівкою.

Зустрічні закупки. За умовами даної угоди продавець по­стачає покупцю товар за звичайними комерційними умовами й одночасно зобов'язується закупити в нього зустрічний товар. Угода може бути оформлена двома або трьома самостійними кон­трактами.

В ролі головного виступає первинний контракт купівлі-продажу. Другий цс контракт зустрічної закупки, де спеціаль­ним пунктом передбачається зобов'язання продавця здійснити зустрічну закупку товарів. У випадку невиконання даної умови, передбачається штраф від 20 до 50% від суми невиконаних зо­бов'язань. Інколи сторони підписують третій контракт — про­токол, який зв’язує первинний і вторинний контракти в єдину угоду про зустрічну закупку.

Зустрічні закупки мають такі різновиди: паралельні угоди ,угоди '"офсет", трикутні угоди й угоди з передачею фінансових зобов'язань.

Паралельні угоди — це угоди, які оформляються трьома контрактами. Один контракт оформляється на експорт товарів і їх оплат)-, другий — на контрзакупку і її оплату. Третій являється базовою угодою, яка взаємопов'язує договори на експорт та імпорт.

Обов'язком угоди "офсет" являється те, що зустрічні зобо­в'язання юридичне не оформляються. Вони являються джентельменською угодою по відношенню до зустрічної поставки.

Трикутні компенсації полягають в переключенні потоків. При даній угоді зустрічна поставка здійснюється не в адрес екс­портера, а організується в яку-небудь третю країну. Третя країна здійснює платіж на користь експортера.

Угода з передачею фінансових зобов'язань одержала назву від англ. "зи'іїсЬ" — переключення. Порядок проведення торго­вих операцій може бути такою ж, як і при трикутній компенсації, але, крім того, існує двохстороння клірингова угода між імпорте­ром і третьою стороною. Угоди "світч" — це не товарні угоди, а операції з іноземною валютою.

Авансові закупки являють собою паралельну зустрічну уго­ду, виконану в зворотньому порядку. При авансових закупках ек­спортер одержує товари у фірми в обмін на її зобов'язання заку­пити в майбутньому еквівалентний об'єм товарів експортера.

3. Компенсаційні угоди на основі виробничого співробіт­ництва (третій вид компенсаційних угод) передбачають, що по­ставки промислового обладнання будуть оплачуватися зустрічни­ми поставками товарів, виготовлених з допомогою закупленого обладнання. Даний вид компенсаційних угод характеризується такими рисами:

- підписання як мінімум трьох контрактів:

1) для поставки обладнання і надання технічних послуг;

2) зустрічну поставку на основі довгострокового контракту;

3) банківська угода про фінансування поставок обладнання;

- довгострокові терміни виконання зобов’язань по зустрічних компенсаційних закупках ( можуть охоплювати період від 20 до 25років);

- широке використання кредитування за рахунок урядових кредитів в рамках міждержавних угод, а також банківських кредитів;

- зворотні закупки, які можуть значно перевищувати вартість підприємства;

- перегляд цін до закінчення терміну договору про промисло­ве співробітництво.

Компенсаційні угоди на основі угод про промислове співробітництво різноманітні, їх можна поділити:

1) на великомасштабні довгострокові компенсаційні угоди зі зворотною закупкою товарів;

2) угоди "про розподіл продукції";

3) угоди "розвиток-імпорт";

4) операції на давальницьку сировину.

Найбільше розповсюдження одержали проекти зі зворотньою закупкою на компенсаційній основі товарів (бай-бек). Такі уго­ди передбачають поставку на умовах кредиту комплектного об-і( ладнання, будівництво промислових об'єктів, надання інжинірин­гових послуг з оплатою надалі зустрічними поставками продукції, виготовленої на цих підприємствах. Зустрічна угода зазвичай пов'язана з поставками сировини й палива.

Реалізація великомасштабних компенсаційних угод значно ч- складніша, ніж бартерних чи звичайних компенсаційних. і Складність тут пов'язана з тим, що приходиться вирішувати масу проблем, що з'являються при будівництві об'єкта: вибір постачальників, оформлення підрядних робіт, проведення дослідниць­ких І пошукових робіт і т.д. Разом з тим ці угоди вигідні як для замовника, так і для постачальника.

Для замовника така угода дає можливість використовувати місцеву сировину, матеріали і робочу силу. Перевагою, на його думку, можна рахувати безвалютну основу взаєморозрахунків, розширення експортного потенціалу, наявність гарантійного рин­ку, скорочення періоду будівництва, а також зайвих витрат.

Для постачальника дані компенсаційні угоди означають створення умов для погашення кредитів, передумов для розши­рення спеціаіізаціі і кооперації, можливість одержання товару, необхідного для внутрішнього ринку і більш дешевого, мож­ливість створення великомасштабного виробництва на протязі великого періоду.

Реалізація переваг компенсаційного співробітництва для учасників угоди багато в чому залежить від якості планування, визначення доцільності створення підприємства, глибини опра­цювання техніко-економічного обґрунтування, врахування кон’єктури світового ринку.

Угоди "про розподіл продукції" здійснюються на основі до­говорів про будівництво промислових об'єктів "під ключ". В да­ному випадку експортер може передавати свою технологію, ліцензії на винаходи і "ноу-хау", постачати обладнання і ма­теріали. Випуск продукції організовується на основі його спе­цифікацій. Оплата будівництва підприємства передбачається по­стачальниками виробленої на даному підприємстві продукції у встановленій раніше пропорції до всієї випущеної продукції. Цс. як правило складає від 20 до 40%.

Угоди "розвиток-імпорт "пов'язані з будівництвом підприємств оброблювальної промисловості або з поставкою комплектного обладнання для таких підприємств на основі довго­строкового кредитування. Здійснення угод "розвиток-імпорт" (проектів розвитку для імпорту) передбачає, що зустрічні постав­ки продукції із побудованих підприємств будуть покривати іно­земної фірми-постачальника комплектного обладнання, послуг і кредитів.

При поставках обладнання експортер може бути не зацікав­лений у зустрічній закупці продукції, виробленої на підприємстві, яке він побудував. Тоді експортер повинен або сам організувати реалізацію продукції зустрічної поставки, або пере­продувати ї третій стороні. Умови про передання зустрічної по­ставки називається цесією і включається експортером в договір про зустрічну закупку.

Суть угоди на давальницьку сировину полягає в тому, що од­на країна, що володіє ресурсами, але не володіє достатніми ви­робничими потужностями для його переробки, відправляє части­ну даної сировини для переробки в іншу країну і розраховується за це частиною виробленої продукції.

Сировина, що передається на переробку, а потім повер­тається назад у вигляді готового продукту, називається даваль­ницькою сировиною.

Операції на давальницьку сировину не являються чисто компенсаційними. Але вони володіють ознаками зустрічної торгівлі, бо збалансовані, безвалютні і наперед оцінені. Зо­бов'язання сторін про поставку сировини й імпорту продукції оформляються одним контрактом із вказівкою вартості сировини й готової продукції.

Поставками давальницької сировини покриваються не тільки всі узгоджені витрати переробника, враховуючи витрати на транспортування, виплату митаі т.д., але й забезпечується одержання ним запланованого прибутку. З цією метою в кон­тракті вказуються світові ціни на сировину , на продукт перероб­ки, фіксується вартість транспортування і переробки.

Ефективність операції на давальницькій сировині для по­стачальника гарантується тільки в тому випадку, якщо вартість одержаної після переробки продукції на світовому ринку вище вартості давальницької сировини.

Треба відзначити, що така форма торгівлі розвивається і в Україні. Нею в даний час охоплені багато підприємств текстиль­ної і швейної промисловості. Розміщення іноземних замовлень на вітчизняних підприємствах забезпечують завантаження робочих місць, дають можливість вижити в цей важкий час і. одночасно, одержати відповідний досвід в організації виробництва.

Разом з тим. велика орієнтація у виробництві й торгівлі на давальницьку схему негативно впливає на розвиток національно­го ринку і підприємств-суб'єктів ЗЕД, що приймають участь в цих умовах.

Ключові поняття: зустрічна торгівля, компенсаційні опе­рації, бартерні угоди, прямі компенсаційні угоди, угоди з довго­строковими періодами поставки, повна компенсація, часткова компенсація, зустрічні закупки, паралельна угода, угода офсет, трикутна компенсація, авансові закупки, операція "бай-бек", уго­да "про розподіл продукції", угода "розвиток-імпорт", операції на давальницькій сировині.
Запитання і навчальні завдання

1. В чому суть міжнародної зустрічної торгівлі?

2. В чому проявляється регулююча роль міжнародної зустрічної торгівлі?

3. Якими факторами треба керуватися при класифікації міжна­родних зустрічних угод?

4. Що таке бартерні угоди, які їх переваги і недоліки?

5. В чому суть угоди на основі договорів про зустрічні закупки?

6. На які види поділяються компенсаційні угоди на основі дого­ворів про виробниче співробітництво?

7. Проаналізуйте позитивні сторони і проблеми великомасштаб­них довгострокових компенсаційних угод зі зворотньою за­купкою.

1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   13

Схожі:

Розвиток ринкових відносин в Україні, необхідність її вход­ження в світовий інтеграційний процес, лібералізація зовнішньо­економічної діяльності (зед). надання iconПравові засади аудиторської діяльності в Україні
В умовах формування ринкових відносин та різноманітності форм власності виникла необхідність удосконалення функцій управління процесом...
Розвиток ринкових відносин в Україні, необхідність її вход­ження в світовий інтеграційний процес, лібералізація зовнішньо­економічної діяльності (зед). надання icon1. Поняття І сутність менеджменту
Розвиток ринкових відносин в Україні сприяє підвищенню ролі менеджменту. У сучасних умовах менеджмент розглядається як один з базисних...
Розвиток ринкових відносин в Україні, необхідність її вход­ження в світовий інтеграційний процес, лібералізація зовнішньо­економічної діяльності (зед). надання iconЗапитання до іспиту
Правовий статус господарських судів в Україні, їх роль в умовах формування ринкових відносин
Розвиток ринкових відносин в Україні, необхідність її вход­ження в світовий інтеграційний процес, лібералізація зовнішньо­економічної діяльності (зед). надання icon1. Необхідність та сутність кредиту
Необхідність кредиту викликана існуванням товарно-грошових відносин. Його передумовою є наявність вільних коштів у суб'єктів економічних...
Розвиток ринкових відносин в Україні, необхідність її вход­ження в світовий інтеграційний процес, лібералізація зовнішньо­економічної діяльності (зед). надання iconРобоча програма для студентів заочного відділення з дисципліни Публічна адміністрація
Для спеціальностей Менеджмент організацій, Менеджмент зовнішньо-економічної діяльності
Розвиток ринкових відносин в Україні, необхідність її вход­ження в світовий інтеграційний процес, лібералізація зовнішньо­економічної діяльності (зед). надання iconЗед в системі категорій міжнародної економіки
Під зовнішньоекономічною діяльністю (зед) розуміють діяльність суб’єктів господарської діяльності України та іноземних суб’єктів...
Розвиток ринкових відносин в Україні, необхідність її вход­ження в світовий інтеграційний процес, лібералізація зовнішньо­економічної діяльності (зед). надання iconПерехід України до багатоукладної економіки обумовлює необхідність...
Е господарство виникають все більш широкі можливості для ділової співпраці українських І зарубіжних суб'єктів господарювання. Ця...
Розвиток ринкових відносин в Україні, необхідність її вход­ження в світовий інтеграційний процес, лібералізація зовнішньо­економічної діяльності (зед). надання iconВо-практичної конференції «Реформування законодавства України та...
Реформування законодавства України та розвиток суспільних відносин в Україні: питання взаємодії: Матеріали міжнародної науково-практичної...
Розвиток ринкових відносин в Україні, необхідність її вход­ження в світовий інтеграційний процес, лібералізація зовнішньо­економічної діяльності (зед). надання iconМета викладання навчальної дисципліни «Нотаріат України». Виконана...
У процесі формування ринкових відносин, яке зумовило посилення цивільно-правової активності населення, розвиток підриємництва, цивільного...
Розвиток ринкових відносин в Україні, необхідність її вход­ження в світовий інтеграційний процес, лібералізація зовнішньо­економічної діяльності (зед). надання iconТема 8 Страхування зовнішньо – економічних ризиків
Ризики — це можливі несприятливі події, що можуть відбутися, І в результаті яких можуть виникнути збитки, майнові втрати учасників...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2015
звернутися до адміністрації
skaz.com.ua
Головна сторінка