Розвиток ринкових відносин в Україні, необхідність її вход­ження в світовий інтеграційний процес, лібералізація зовнішньо­економічної діяльності (зед). надання




НазваРозвиток ринкових відносин в Україні, необхідність її вход­ження в світовий інтеграційний процес, лібералізація зовнішньо­економічної діяльності (зед). надання
Сторінка6/13
Дата конвертації19.06.2013
Розмір2.08 Mb.
ТипДокументы
skaz.com.ua > Спорт > Документы
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   13
^

Запитання і навчальні завдання


1. Яке значення має правильний вибір партнера для здійснення зовнішньоторгової угоди?

2. За якими критеріями класифікуються фірми, що діють на світовому ринку?

3. На які види поділяються фірми за правовим положенням?

4. Яке значення має знання правового положення фірми при ви­борі її в якості контрагента?

5. Які фактори треба враховувати при виборі партнера на світо­вому ринку?

6. З яких принципів треба виходити при веденні роботи по ви­бору контрагента?

7. Які джерела інформації по вивченню іноземних фірм явля­ють найбільшу практичну цінність?

8. Як краще організувати роботу по збору інформації і вивчен­ню контрагента?

9. Як складається досьє на фірму?

10. Що являє собою карта фірми? Розкрийте її зміст.

11. Підберіть інформацію по конкретній іноземній фірмі, вивчіть її і складіть на неї досьє.

Глава 7. Зовнішньоторговий контракт купівлі-продажу


7.1. Суть і особливості оформлення зовнішньоторгового контракту
В міжнародній комерційній практиці використовуються різні способи підписання експортно-імпортних угод. Найбільш поширеним, як уже відзначалося, являється підписання контрак­ту контрагентами, що приймають в ньому участь.

В міжнародній практиці контрактом називають договір купівлі-продажу товарів в матеріально-речовій формі. Контракт — це документ, який свідчить про те. що одна сторона угоди (про­давець) зобов'язується доставити товар у власність іншій стороні (покупцю), яка, в свою чергу, зобов'язується прийняти його і за­платити ціну за товар. Контракт — основний комерційний доку­мент, що визначає права й обов'язки сторін. По суті в ньому ви­кладений комплекс дій по здійсненню зовнішньоторгового обміну.

Беззаперечною умовою контракту купівлі-продажу є перехід права власності на товар від продавця до покуп­ця. Цей контракт купівлі-продажу відрізняється від усіх інших контрактів, наприклад, орендного, ліцензійного і т.д.

Форма контракту може бути письмовою чи усною. Віденсь­ка конвенція (1980 р.) не вимагає, щоб договір купівлі-продажу обов'язково оформлявся в письмовій формі. Проте законодавства ряду країн, в тому числі й України, вимагають обов'язкової пись­мової форми договору купівлі-продажу. В письмовій формі по­винні вноситися і всі зміни в контракт, направляться офорти, акцепти, запити й інші пропозиції та відповіді.

Недотримання фор­ми таких угод стає причиною їх недійсності.

Суб'єкти, що являються сторонами зовнішньоторгового до­говору (контракту) купівлі-продажу повинні мати повноваження на підписання договору у відповідності з законами України і з урахуванням її міжнародних договорів. У випадку, якщо зовнішньоекономічний договір підписується фізичною особою, потрібен тільки його підпис. Від імені інших суб’єктів ЗЕД зовнішньоекономічний договір підписують дві особи: особа, що має таке право відповідно до посади і згідно з документами за­снування фірми, та особи, вповноваженої дорученням, виданим за підписом керівника суб'єкта ЗЕД одноосібне, якщо документи заснування не передбачають іншого.

Права й обов'язки сторін зовнішньоторгового контракту визначаються правом місця його підписання, якщо сторони не уз­годили іншого, і відображаються в умовах контракту.

Підписання зовнішньоекономічного контракту являє собою цілий ряд дій сторін (контрагентів) під час узгодження його умов Початковим етапом являються попередні переговори, які деколи називаються "трактацією угоди''. Це серйозний І складний про­цес. Тим. хто починає безпосередню роботу по узгодженню всіх конкретних умов (статей) майбутнього контракту можна пореко­мендувати наступне:

І. Дуже важливо чітко уявити мету угоди, що ви хочете зроби­ти і що одержати. Щоб успішно вирішити цю проблему, поста­райтесь створити ідеальну модель майбутньої операції, накресліть схему, поділіть її на етапи, стадії, визначте сроки. вира­хуйте ризик. Подумайте, що повинні зробити ви і що повинен зробити ваш партнер. І тільки після цього можна приступати до формулювання умов договору, звертатися за консультаціями до спеціалістів, готувати всі необхідні документи.

2. Проект майбутнього договору краще готувати самим, а не доручати контрагенту. Таким чином, ви зможете реалізувати свої інтереси.

3. Ніколи не підписуйте договір, поки його не переглянув і не завізував ваш юрист чи юрист іншої незалежної фірми. В До­нецькій торгово-промисловій палаті, наприклад, є спеціальний відділ, який може надати кваліфіковану допомогу в перевірці і виправленні формулювань проекту договору.

4. Формуючи умови договору, не допускайте двоякості вислов­лювань, розпливчастих фраз, нечіткості. В договорі має значення кожна буква, кожна кома.

Даючи загальну характеристику контракту купівлі-продажу, треба відзначити джерела правового регулювання зовнішньотор­гових контрактів. Звичайно, вони мають певну специфіку. До ос­новних джерел відносяться:

1) міжнародні договори;

2) національне законодавство;

3) звичаї.

В практиці міжнародної торгівлі використовуються такі дже­рела правового регулювання міжнародної купівлі-продажу:

Конвенція 00Н про договори міжнародної купівлі-про­дажу товарів (1980 р );

Конвенція ООН про давність позову в міжнародній купівлі-продажу товарів (1974 р.); Конвенція про право, що використовується до договорів міжнародної купівлі-продажу товарів (1985 р.). та ін.

Найбільш широко в практиці міжнародної торгівлі викорис­товується Віденська конвенція ООН про договори міжнародної купівлі -продажу, прийнята у Відні в 1980 р Вона являє собою міжнародний документ, що має практичне значення при підпи­санні і виконанні зовнішньоторгових контрактів. Віденська кон­венція була розроблена комісією ООН про право міжнародної торгівлі (ЮНСІТРАЛ) з мстою визначення єдиних норм, що регу­лювали б міжнародні торгові договори.

Учасниками Віденської конвенції являються більше ЗО країн. До них відносяться Австрія, Китай. Німеччина, Італія, Польща. Швейцарія. США, Ірак. Франція та ін. На території Ук­раїни Конвенція вступила в дію з 1 лютого 1991 року.

Віденська конвенція складається з чотирьох частин і 101 статті, в яких докладно визначається порядок підписання догово­ру міжнародної купівлі-продажу (частина ІІ) і його основні умови (частина III). Треба мати на у вазі , що Віденська конвенція не рег­ламентує всі аспекти міжнародної купівлі-продажу.

Значення даної Конвенції полягає в усуненні значних розбіжностей в національних законодавствах, що регулюють міжнародну купівлю-продаж товарів; визначенні рис міжнарод­ного характеру договору: встановленні переліку видів договорів і послуг, на які не розповсюджується її дія; визначенні головних прав і обов’язків сторін за договором; встановленні форми кон­тракту купівлі-продажу; визначенні засобів правового захисту у випадку порушення договору продавцем чи покупцем та ін.

Разом з тим Віденська конвенція носить диспозитивний ха­рактер. Це означає . що сторони можуть в договорі відступити від будь-якого положення Конвенції чи змінити його дії. І це повин­но бути вказано в контракті. Якщо в контракті купівлі-продажу таких відступів не передбачено, до нього повинні використовува­тись норми Віденської конвенції 1980 р.

Що стосується національного законодавства, треба сказати, що практично в усіх країнах прийняті законодавчі акти, що містять норми, які регулюють відносини міжнародної купівлі-продажу. В одних країнах — це торгові кодекси (Франція, Німеч­чина, США. Швейцарія і т.д.), в інших — спеціальні законодавчі акти про міжнародну купівлю-продаж (Великобританія та Ін.). В Україні відносини міжнародної купівлі-продажу регулюються За­коном України ''Про зовнішньоекономічну діяльність", Декретом Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулюван­ня І валютного контролю"'. Законом України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті".

Значний вплив на зміст зобов’язань сторін за контрактом купівлі-продажу здійснюють прийняті в міжнародній практиці звичаї й звичайності. Вони відіграють вирішальну роль при вирішенні суперечок в арбітражі.
7.2. Типовий міжнародний контракт купівлі-продажу товарів
В практиці міжнародної торгівлі широко використовуються різні типові форми контрактів. Вони стали розроблятися великими експортерами й імпортерами ще в кінці XIX ст. Чому? Справа в то­му, що складання будь-якого контракту, в т.ч. контракту купівлі-продажу — дуже клопітка робота, яка вимагає великих витрат, зу­силь і часу. Тому ділові люди здавна прагнули якось уніфікувати, стандартизувати, зробити їх типовими. За деякими підрахунками на світовому ринку сьогодні використовується більше 10млн. ти­пових контрактів [33].

Типовий контракт — це розроблений у відповідності до встановлених правил документ, який містить ряд уніфікованих умов, прийнятих в практиці міжнародної торгівлі, тобто ніби на­перед узгоджених, типових умов. Другу частину типового кон­тракту складають статті, умови яких вимагають узгодження. Це статті, які містять умови про предмет контракту, ціну товару, його якості, термінах поставок, умовах платежу та ін.

Типові контракти на світовому ринку можуть використову­ватися в різних формах. Як правило, вони складаються на блан­ках, виготовлених в типографії.

Найбільш поширеною формою являється такий типовий контракт, в якому викладаються й формулюються належним чи­ном статті, що містять в собі загальні умови купівлі-продажу. А в тих статтях, умови яких вимагають узгодження, залишається місце для уточнення. Після узгодження в контракт вносяться індивідуальні умови угоди, і він готовий до підписання. Інколи V всіх пунктах залишається місце для уточнення.

Друга форма типового контракту відрізняється тим. що статті, які містять з собі загальні умови, друкуються на звороті контракт},' чи інших листках, а статті, умови яких вимагають уз­годження, друкуються на лицьовій стороні контракту.

Є й такий варіант типового контракту, в якому загальні умови купівлі-продажу не викладаються. Вони наперед узгоджені, і на них робиться посилання на зворотній стороні контракту, а на лицьовому боці друкуються мінімум 3-4 статті, умови яких вима­гають узгодження (тобто про кількість, ціну, терміни й інколи якість доставки)

Використання типового контракту може здійснюватися дво­ма способами:

1) беззаперечне приєднання одної зі сторін до умов кінце­вої форми типового контракту, яку запропонувала інша сторона;

2) використання типового контракту як зразка, який може бути змінений у відповідності до конкретної угоди.

Частіше всього типовий контракт , розроблений одною із сторін угоди, береться за зразок і на його основі шляхом узгод­ження кожної статті, кожної умови контракту розробляється індивідуальний контракт, який підписується сторонами.

Типові форми контрактів розробляються в основному вели­кими експортерами даного виду продукції, об'єднаннями про­мисловців І підприємців, асоціаціями, союзами, торгово-промис­ловими палатами, біржовими комітетами. Наприклад, типові кон­тракти на промислову сировину розробляють союзи підприємців. Це, як правило, національні союзи. Проте по багатьох товарах — зернових, лісопиломатеріалах. шкірсировині — велике значення мають типові контракти, розроблені міжнародними союзами підприємців.

Найбільше поширення в торгівлі зерновими, масляними, цу­кром, кольоровими металами, бавовною, натуральним каучуком і т.д. одержали типові контракти, розроблені біржовими комітета­ми. Галузеві об єднання розробляють зазвичай декілька варіантів типових контрактів для кожного виду товарів. Різниця між цими варіантами полягає звичайно в методі визначення ціни (ФОБ, СІФ та ін.). способу доставки товару (цілими пароплавами чи дрібними відправками); напрямку перевезення, що може вплину­ти на упаковку товару, умови страхування і т.д.

Велику увагу розробці типових контрактів приділяє Євро­пейська економічна комісія (ЄЕК) ООН. Під керівництвом ЄЕК було розроблено більше ЗО варіантів типових контрактів і загаль­них умов купівлі-продажу, частково, договір купівлі-продажу зернових (16 варіантів, переглянуті в 1965 р.); загальні умови ек­спортних доставок машинного обладнання (1955 р.); загальні умови монтажу машинного обладнання за кордоном (1963 р.): загальні умови купівлі-продажу для експорту товарів довготрива­лого користування та інших металовиробів серійного вироб­ництва (1961 р.): загальні умови купівлі-продажу цитрусових (1958р.)та ін.

Типові форми контрактів являються обов'язковими для сторін тільки за їх згодою. Звичайно зміст таких угод ґрунтується на праві і практиці країни-розроблювача. І це необхідно врахову­вати українським підприємцям, які укладають контракт з інозем­ним партнером.
7.3. Структура і зміст зовнішньоторгового контракту купівлі-продажу товарів
Зовнішньоторгові контракти за змістом індивідуальні, але за структурою схожі Кожен контракт має індивідуальний номер, текст контракту починається з преамбули, після чого розміщені такі статті:

- Предмет контракту.

- Кількість товару.

- Якість товару.

- Термін і дата доставки.

- Базисні умови доставки.

- Ціна.

- Упаковка й маркірування.

- Порядок здачі-прийому.

- Умови про гарантії.

- Рекламації.

- Штрафні санкції і повернення втрат. Обставини непереборної сили.

- Арбітражна замітка. Інші умови контракту. Юридичні адреси сторін. Підписи продавця й покупця.

Названі умови можуть бути кваліфіковані з точки зору їх обов'яз­ковості для продавця і покупця і з точки зору їх універсальності. Зміст контракту визначається сторонами угоди. Формулю­вання статей вони вибирають самостійно, в залежності від пред­мету договору, торгових звичаїв, наявності міжнародних угод, а також від довготривалості взаємних ділових контактів.

Відзначимо деякі типові підходи до складання зовнішньо­торгового контракту купівлі-продажу.

1. Вступна частина чи преамбула. Текст контракту починається з вступної частини. В ній дається повна юридична назва сторін, вказується номер контракту, місце і дата його підписання, визначення сторін, що підписують угоду ("продавець", ""поку­пець", "постачальник", "замовник" і т.д.).

2. Предмет контракту. В цій статті вказується назва, вид, сорт, марка, модель товару, що постачається.

Якщо дані товари різного асортименту чи різних якісних характеристик, вони звичайно наводяться в специфікації, що су­проводжує контракт.

Якщо постачається обладнання, дається докладна технічна характеристика товару, яка оформляється як додаток до контракту.

3. Кількість товару. При визначенні кількості товару в кон­тракті встановлюється:

- одиниця виміру кількості. Це може бути вага, об'єм, до­вжина, площа, штуки і т.д.;

- порядок визначення кількості. Воно може бути визначено чи твердо фіксованою цифрою, чи в установлених межах з обмов­кою "близько", знаком +-...% (наприклад, при поставках масових сировинних товарів насипом, навалом чи наливом);

  • система мір і ваги, так як в різних країнах використову­ються різні метричні системи.

Так, в світовій практиці викорис­товується метрична тонна — 1000 кг, а американська (коротка) тонна — 907 кг, англійська (довга) тонна — 1016 кг.

В контракті вказується також чи враховується тара і упаков­ка в кількість товару. В залежності від цього розрізняють вагу то­вару брутто. Нетто і брутто за нетто.

4. Якість товару. В цій статті вказується спосіб визначення якості товару, а також документи, які підтверджують його. Вибір способу визначення якості залежить від характеру товару і від прак­тики, що склалася в світовій торгівлі даним товаром. Існують такі методи визначення якості товару:

- за стандартом. Якість товару повинна відповідати відповідній системі стандарту міжнародного чи національного. В деяких випадках стандарти розробляються великими промисло­вими фірмами;

- специфікації, доданої до контракту. Специфікації містять необхідні технічні параметри, що характеризують товар. В кон­тракті вимагається вказати організацію, що склала специфікацію, і навести основні показники специфікації;

- технічних умовах. Цей спосіб використовується для не­стандартних виробів, що виготовляються на основі індивідуальних замовлень;

- зразку .Цей спосіб передбачає відповідність якості товару певному зразку, прийнятому за еталон і підтвердженому покуп­цем В міжнародній практиці звичайно відбираються 3 зразки. Один екземпляр зразка зберігається в покупця, другий — у про­давця, третій — в якій-небудь центральній організації (напри­клад, в торговій палаті);

- за вмістом певної речовини в товарі (наприклад, певний відсоток марганцю в руді), за виходом готового продукту з това­ру (наприклад, пряжі із шерсті);

- інші методи визначення якості: за описом (наприклад, ав­томобіля); за попереднім оглядом (товари, що реалізуються на аукціонах, із складів); за способом "Іеііе-еиеііе" ("який він є"), без гарантій продавця на якість товару та ін.

При визначенні якості товару звичайно використовують не один із названих способів, а два-три в комбінації. Основним документом, який підтверджує якість, являється сертифікат якості. Він може видаватися видавцем, продав­цем чи спеціальною організацією, частково ТІШ. 5. Термін і дата поставки. Термін поставки товару розгля­дається як тимчасовий період, на протязі якого продавець зо­бов'язаний передати товар у власність покупцю. Товар може бути доставлений одночасно чи частинами. При доставці частинами в контракті вказуються проміжні терміни доставки.

Згідно до Конвенції ООН (ст. 33) продавець повинен до­ставити товар:

- у визначені сроки, якщо договір дає можливість визначити точну дату поставки;

- на протязі періоду, якщо договір дозволяє визначити його;

- в розумний срок після підписання контракту.

В деяких випадках використовується прийнятий в торгівлі термін "термінова поставка" чи "зі складу" (від 1 до 14 днів). Крім сроків поставки в контракт купівлі-продажу в бага­тьох випадках вноситься обмовка про дату поставки. Вона визна­чає момент передачі товару в користування покупця. В залеж­ності від способу поставки датою поставки може бути:

- дата, вказана на транспортнім документі, що свідчить про прийняття вантажу до перевезення;

- дата складського свідоцтва;

- дата підписання приймально-передавального акту пред­ставниками продавця і покупця.

6. Базисні умови поставки. Базисними умовами поставки називають спеціальні умови, які визначають обов'язки продавця і покупця по доставці товарів і встановлюють момент переходу ризику від продавця до покупця при випадковій загибелі чи пошкодженні товару.

Базисні умови, таким чином, визначають того, хто несе ви­трати, пов'язані з транспортуванням товару від продавця-експортера до покупця-імпортсра. Ці витрати значні, інколи становлять 40-50% ціни товару. Тому при складанні контракту продавець і покупець детально розраховують витрати по всіх транспортних операціях.

Витрати на доставку товару , які несе продавець, врахову­ються в ціну товару і визначать її базис. Тому й умови поставки називаються базисними.

Тлумачення базисних умов поставки містився в такому міжнародне визнаному документі як ''Інкотермс". розробленому Міжнародною торговою палатою.

Запропоновані в правилах Інкотермс пояснення термінів відповідають найбільш поширеним торговим звичаям і правилам, що склалися в міжнародній практиці. Головна мета Інтермс — чітке визначення умов контракту по відношенню обов'язків про­давця по дставці товару покупцю й уніфікація обов"язків сторін контракту. Разом з тим, правила носять рекомендаційний харак­тер, їх використання в тому чи іншому об'ємі залежить від ба­жання сторін, які підписують угоду.

В даний час в міжнародній практиці використовується Інко­термс в редакції 2000 року.

7. Ціна товару. При встановленні ціни в контракті купівлі-продажу визначається

- одиниця вимірювання, за якою встановлюється ціна (ваги, довжини, площі, об'єму, поштучно і т.д.);

- базис ціни, який встановлює, чи входить в ціну товарів транспортні, страхові й інші витрати по доставці товару. Базис ціни звичайно визначається шляхом використання одного із ко­мерційних термінів (ФАС, ФОБ, СІФ та ін.) з вказівкою пункту здачі товару;

- спосіб фіксації ціни. Ціна в контракті може бути зафіксо­вана в момент його підписання, на протязі терміну його дії чи до моменту його виконання. В залежності від способів фіксації розрізняють такі види цін: 1) тверда, 2) гнучка, 3) рухлива, 4) з наступною фіксацією.

Тверді ціни встановлюються в момент підписання контрак­ту, звичайно з обмовкою "ціна тверда, змінам не підлягає".

Гнучка в момент підписання контракту і коректується у випадку зміни витрат виробництва в період виконання контракту. При використанні гнучкої ціни обговорюється її структура, вка­зується джерело, на основі якого можна говорити про зміни вит­рат виробництва.

Гнучка ціна в практиці часто вираховується за формулою, запропонованою Європейською економічною комісією ООН. ви­кладеної в загальних умовах експортних поставок машинного об­ладнання. Цей метод передбачає використання такої формули:

де ЦІ — кінцева ціна;

Цо — базова ціна, встановлена на день підписання контракту;

МІ — середньоарифметична чи середньозважена ціна на си­ровину і матеріали в момент виконання контракту;

Мо — ціна (чи індекс цін) на сировину і матеріали в момент підписання контракту;

§І — середньоарифметична чи середньозважена зарплата в момент виконання контракту;

5о — зарплата (відповідні індекси) в момент підписання контракту;

а. Ь. с — частини, що приходяться в ціні на окремі затрати: постійні витрати, витрати на матеріал, на зарплату

Рухлива ціна. Вона фіксується в момент підписання кон­тракту, а надалі може бути переглянута в залежності від зміни ринкових цін.

Ціни з наступною фіксацією. В даному випадку ціни не обго­ворюються в момент підписання контракту. Проте в договорі регла­ментується порядок її обчислення до моменту платежу.

- валюти ціни. Ціна може бути встановлена у валюті країни-експортера. імпортера чи у валюті третьої країни:

- рівень ціни. При визначенні рівня ціни в контракті зви­чайно орієнтуються на два рівні цін: 1) опубліковані ціни (довідкові ціни, біржове квотування.

ціни аукціонів, фактичних угод та ін.);

3) розрахункові ціни постачальника, встановлені в контрак­тах на нестандартне обладнання, виготовлене, як правило, за Індивідуальним замовленням.

8. Умови платежу. Передбачають встановлення в контракті купівлі-продажу:

- валюти платежу. Такою може бути валюта країни-експортера, країни-імпортера чи третьої країни. Вона може не співпада­ти з валютою ціни товару. Тоді в контракті необхідно вказати курс, за яким валюта ціни буде переведена у валюту платежу;

- термінів платежу. Сторони вказують у контракті кон­кретні терміни платежу. Якщо такі не називаються, то. згідно Конвенції ООН. покупець повинен заплатити ціну, коли прода­вець передає йому чи сам товар, чи товаросупроводжувальні до­кументи (ст. 58);

- способів платежу. В практиці міжнародної торгівлі існує декілька способів платежу: готівкою, з авансом і в кредит;

- форми розрахунків. Формн розрахунків, які використовують іноземні партнери, дуже різноманітні. Основними серед них явля­ються інкасова, акредитивна, розрахунки за відкритим рахунком та інші. Переважна частина розрахунків за зовнішньоторговими оцінками здійснюється в інкасовій й акредитивній формах розра­хунків. Вони будуть розглянуті в гл. 15.

9. Упаковування й маркірування. В міжнародній торгівлі упакування й маркірування виконують ряд важливих функцій:

- рекламують товар;

- зберігають його при транспортуванні і перевантаженні;

- забезпечують оптимальну заповнюваність транспортних за­собів;

- інформують населення про товар, його користь і правила ко­ристування.

В статті "Упаковка" вказується вид упаковки, її характерис­тика, якість, розміри, спосіб оплати, а також нанесення на упа­ковку кожного місця маркірування. Вид упаковки залежить від особливостей товару. Розрізняють упаковку зовнішню і внутрішню. В більшості випадків упаковка переходить у власність покупця разом з товаром.

Маркірування вантажів зазвичай передбачає вказівку на такі моменти як реквізити експортера й імпортера, номер контракту, місця призначення характеристику ваги і габаритів місця, номер місця і число місць в партії, спеціальні позначення ("обережно, крихке", "верх не кантувати", "центр тяжкості").

10. Здача - прийом. Під здачею-прийомом розуміють пере­дачу товару продавцем у власність покупця у відповідності до умов контракту. Оскільки покупець повинен своєчасно підготу­ватися до приймання товару, в контракті передбачається обов’язок продавця повідомити покупця про готовність товару до відвантаження і про фактичне відвантаження.

В даному розділі контракту узгоджуються такі питання як вид. місце і термін здачі-прийому, порядок приймання товару за кількістю і якістю, ким здійснюється здавання-приймання товару.

В залежності від виду приймання поділяється на попереднє і кінцеве. Попереднє відбувається на підприємстві продавця з ме­тою встановлення відповідності товару, його упаковки і маркіровки до умов контракту .Мета кінцевої здачі-прийому — встановити фактичне виконання поставки за кількістю і якістю в обумовленому місці і в певний період.

Здача-прийом за кількістю і якістю, як правило, відбу­вається в різний період. Здачу-прийом за кількістю необхідно проводити зразу після прибуття товару. Для другої встанов­люється довший період.

В контракті вказується, на основі яких документів буде про­водитися приймання за кількістю і якістю. За кількістю воно про­водиться, як правило, за специфікацією, транспортною наклад­ною і пакувальному листку. За якістю — на основі сертифікату якості й способу визначення якості, узгодженого в контракті.

11. Умови про гарантії. При поставці машин, обладнання чи іншої техніки в контрактах міститься умова про гарантійне об­слуговування. В умовах даної статті визначаються: об'єм наданої гарантії, гарантійний термін. обов"язки продавця у випадку вияв­лення дефекту товару чи його невідповідності до умов контракту. Термін гарантії може бути від кількох місяців до кількох років, що залежить насамперед від характеру товару. В даній статті пе­релічуються також всі випадки, на які гарантії не поширюються (наприклад, на деталі, що швидко зношуються, та запасні части­ни: на пошкодження через велике навантаження, поганого збере­ження і неправильного обслуговування). Якщо за домовленістю сторін гарантійне обслуговування проводиться силами покупця, продавець в такому випадку повинен заплатити йому витрати.

12. Рекламації — це претензії покупця до продавця в зв'яз­ку з невідповідністю кількості та якості доставленого товару до умов контракту. В контракті сторони встановлюють порядок і терміни пред'явлення рекламацій, права й обов'язки сторін, спо­соби врегулювання рекламації.

Врегулювання рекламації може бути здійснено шляхом усу­нення дефектів, заміни товару іншим, повернення заплаченої вартості, надання скидки з договірної ціни та ін. Вибір способу вре­гулювання рекламації залежить від товару. Якщо знайдено де­фект в товарі, що володіє індивідуальними ознаками, треба замінити його іншим. На сировинні товари звичайно надається скидка з контрактної ціни чи проводиться уцінка вартості всієї партії.

13. Штрафні санкції. В контракті можуть бути передбачені різного роду санкції в формі пені, неустойки, штрафів, які пла­тять продавці чи покупці у випадку невиконання своїх зо­бов'язань відповідно до договору.

Крім неустойки, в контракті може передбачатися право сторін на повернення втрат.

14. Обставини непереборної сили. В ході виконання кон­тракту можуть з'явитись обставини, що перешкоджають виконан­ню договору. Такі обставини називаються непередбаченими чи форс-мажорними. Тому всі контракти купівлі-продажу містять умови , які дозволяють переносити термін виконання договору або звільняти сторони від повного чи часткового виконання зо­бов'язань договору у випадку виникнення непередбачених обста­вин. До таких обставин відносяться:

- різного роду стихійні лиха (землетруси, паводки, урагани, пожежі, замерзання морів і т.п.);

- різного роду політичні і торгово-політичні дії (війна, блока­да, заборона експорту й імпорту, валютні обмеження та ін.).

В інтересах обох сторін угоди заздалегідь точно визначити, які обставини вони відносять до форс-мажорних.

При настанні форс-мажорних обставин, виконання контрак­ту може бути призупинено на період їх дії. Якщо такі обставини будуть продовжуватися довше узгодженого в контракті терміну, то кожна із сторін має право відмовитися від дальшого виконан­ня своїх зобов'язань відповідно контракту. В контракті сторони вказують також назву організації, яка буде свідчити про початок і довготривалість форс-мажорних обставин. Як правило, це торго­во-промислова палата.

15. Арбітраж. В цій статті контракту встановлюється поря­док вирішення суперечок, які можуть "виникнути між сторонами, якщо вони не можуть вирішити протиріччя іншим шляхом.

При підписанні контракту купівлі-продажу сторони можуть внести в нього й інші умови. Текст контракту закінчується вказівкою юридичних адрес і підписами продавця і покупця. Контракт вважається дійсним, якщо він підписаний особами, що мають на це повноваження. З моменту підписання контракту по­чинають діяти права і обов’язки сторін щодо його виконання.

Ключові поняття: контракт, типовий контракт купівлі-продажу, умови контракту: обов'язкові, додаткові, універсальні, індивідуальні умови контракту, правові основи контракту, струк­тура контракту, зміст контрату купівлі-продажу, базисні умови поставки, види цін, рекламації, арбітраж.

1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   13

Схожі:

Розвиток ринкових відносин в Україні, необхідність її вход­ження в світовий інтеграційний процес, лібералізація зовнішньо­економічної діяльності (зед). надання iconПравові засади аудиторської діяльності в Україні
В умовах формування ринкових відносин та різноманітності форм власності виникла необхідність удосконалення функцій управління процесом...
Розвиток ринкових відносин в Україні, необхідність її вход­ження в світовий інтеграційний процес, лібералізація зовнішньо­економічної діяльності (зед). надання icon1. Поняття І сутність менеджменту
Розвиток ринкових відносин в Україні сприяє підвищенню ролі менеджменту. У сучасних умовах менеджмент розглядається як один з базисних...
Розвиток ринкових відносин в Україні, необхідність її вход­ження в світовий інтеграційний процес, лібералізація зовнішньо­економічної діяльності (зед). надання iconЗапитання до іспиту
Правовий статус господарських судів в Україні, їх роль в умовах формування ринкових відносин
Розвиток ринкових відносин в Україні, необхідність її вход­ження в світовий інтеграційний процес, лібералізація зовнішньо­економічної діяльності (зед). надання icon1. Необхідність та сутність кредиту
Необхідність кредиту викликана існуванням товарно-грошових відносин. Його передумовою є наявність вільних коштів у суб'єктів економічних...
Розвиток ринкових відносин в Україні, необхідність її вход­ження в світовий інтеграційний процес, лібералізація зовнішньо­економічної діяльності (зед). надання iconРобоча програма для студентів заочного відділення з дисципліни Публічна адміністрація
Для спеціальностей Менеджмент організацій, Менеджмент зовнішньо-економічної діяльності
Розвиток ринкових відносин в Україні, необхідність її вход­ження в світовий інтеграційний процес, лібералізація зовнішньо­економічної діяльності (зед). надання iconЗед в системі категорій міжнародної економіки
Під зовнішньоекономічною діяльністю (зед) розуміють діяльність суб’єктів господарської діяльності України та іноземних суб’єктів...
Розвиток ринкових відносин в Україні, необхідність її вход­ження в світовий інтеграційний процес, лібералізація зовнішньо­економічної діяльності (зед). надання iconПерехід України до багатоукладної економіки обумовлює необхідність...
Е господарство виникають все більш широкі можливості для ділової співпраці українських І зарубіжних суб'єктів господарювання. Ця...
Розвиток ринкових відносин в Україні, необхідність її вход­ження в світовий інтеграційний процес, лібералізація зовнішньо­економічної діяльності (зед). надання iconВо-практичної конференції «Реформування законодавства України та...
Реформування законодавства України та розвиток суспільних відносин в Україні: питання взаємодії: Матеріали міжнародної науково-практичної...
Розвиток ринкових відносин в Україні, необхідність її вход­ження в світовий інтеграційний процес, лібералізація зовнішньо­економічної діяльності (зед). надання iconМета викладання навчальної дисципліни «Нотаріат України». Виконана...
У процесі формування ринкових відносин, яке зумовило посилення цивільно-правової активності населення, розвиток підриємництва, цивільного...
Розвиток ринкових відносин в Україні, необхідність її вход­ження в світовий інтеграційний процес, лібералізація зовнішньо­економічної діяльності (зед). надання iconТема 8 Страхування зовнішньо – економічних ризиків
Ризики — це можливі несприятливі події, що можуть відбутися, І в результаті яких можуть виникнути збитки, майнові втрати учасників...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2015
звернутися до адміністрації
skaz.com.ua
Головна сторінка