Розвиток ринкових відносин в Україні, необхідність її вход­ження в світовий інтеграційний процес, лібералізація зовнішньо­економічної діяльності (зед). надання




НазваРозвиток ринкових відносин в Україні, необхідність її вход­ження в світовий інтеграційний процес, лібералізація зовнішньо­економічної діяльності (зед). надання
Сторінка5/13
Дата конвертації19.06.2013
Розмір2.08 Mb.
ТипДокументы
skaz.com.ua > Спорт > Документы
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   13
^

Запитання і навчальні завдання


1. В чому суть зовнішньоторгової операції?

2. Розкрийте зміст зовнішньоторгової угоди.

3. Які основні етапи оформлення зовнішньоторгової угоди?

4. Які комерційні документи супроводжують оформлення зовнішньоторгової угоди на кожному з її етапів?

5. Дайте характеристику основним зовнішньоторговим докумен­там.

Глава 6. Вибір та вивчення іноземних партнерів

при виході на зовнішні ринки
6.1. Класифікація фірм, діючих на світовому ринку
Будь-яка зовнішньоторгова операція українських підприємств починається з вибору підходящого партнера, тобто контрагента.

Контрагентами в міжнародній торгівлі називають сторони, що знаходяться в договірних відносинах з купівлі-продажу то­варів чи наданню послуг.

І ноземними контрагентами наших українських підприємств виступають фірми та організації, що являють собою протилежну сторону зовнішньоторгової угоди. Контрагентом експортера вис­тупає імпортер, арендодавця — арендатор, підрядчика — замов­ник і т.д.

Вдалий вибір іноземного контрпартнера має важливе зна­чення для забезпечення ефективності ЗЕД, попередження непо­розумінь, фінансових втрат. Серед контрагентів, що діють на світовому ринку, можна виділити фірми та державні органи й ор­ганізації.

Найчастіше у зовнішньоторгових операціях приймають участь фірми. Під фірмою розуміється відособлене в процесі суспільного розподілу праці підприємство, що здійснює госпо­дарську діяльність з метою одержання прибутку. Фірми, що діють на світовому ринку . класифікуються за такими критеріями:

1) виду господарської діяльності і характеру операцій;

2) правовому становищу;

3) характеру власності;

4) приналежності капіталу і контролю;

5) об'єму операцій.

В залежності від виду господарської діяльності та харак­теру операцій фірми поділяються на промислові, торгові, транс­портні, страхові, інженерінгові, туристичні та ін.

Промислові компанії складають одну з найбільш багаточислених груп. До них відносяться фірми, в яких 50% обігу і більше складає продукція, випущена на власних підприємствах. В США, Японії і Німеччині таких компаній 2 млн. Першорядне місце серед них займають автомобільні, авіакосмічні, машинобудівні, електро­технічні, електронні і приладобудівні фірми.

В країнах з високорозвиненою ринковою економікою знач­не місце займають сільськогосподарскі й агропромислові компани (США, Німеччина. Франція, Бельгія, Нідерланди, Швеція. Данія, Канада, Австрія і т.д.).

Торгові фірми займаються операціями купівлі-продажу і можуть входити чи в систему збуту промислових фірм, чи висту­пати в ролі незалежних торгових посередників

В економіці всіх західних, а також країн, що розвиваються, важливу роль відіграють транспортні, інженерінгові, телеко­мунікаційні, банківські, страхові, фінансово-інвестиційні, лізин­гові, інноваційні та інші компанії.

Говорячи про класифікацію фірм по правовому становищу, треба відзначити, що кожна фірма, що приймає участь в госпо­дарській діяльності, в т.ч. пов'язаної з виходом на світовий ри­нок, відноситься до відповідної правової форми. У відповідності до норм громадянського й торгового права окремих держав пра­вові форми фірм мають специфічні для кожної країни особли­вості. Разом з тим можна виділити основні види правових форм, характерних для більшості країн. Це насамперед: індивідуальні підприємці; об'єднання підприємців.

До індивідуальних підприємців відносяться фізичні особи, що здійснюють господарські операції в різних сферах діяльності (промислової, торгової, транспортної, банківської і т.д.). Фірми даної категорії підписують комерційні угоди від свого імені й не­суть повну відповідальність всім своїм майном відповідно до зо­бов'язань фірми. Вони підлягають публічній звітності і не явля­ються юридичними особами.

Об'єднання підприємців, в свою чергу, реалізуються в двох видах: товариство і спілка.

При організації товариств підприємці не тільки об'єднують свої капітали, але й приймають безпосередню участь в діяльності фірми, керують нею. Члени товариств несуть необмежену майно­ву відповідальність відповідно до зобов'язань фірми.

При організації спілок об'єднуються тільки капітали підприємців, а самі вони не приймають участі у веденні справ фірми. Керівництво фірмою здійснюють професіональні менед­жери, яких призначають самі вкладники. Товариства і спілки поділяються на певні види. Існують і проміжні форми між това­риствами і спілками (наприклад, командитне товариство, акціонерно-командитне товариство та ін.).

Проте, більша частина фірм — це акціонерні компанії чи товариства з обмеженою діяльністю.

За характером власності фірми поділяються на приватні, державні, кооперативні; на приналежністю капіталу і контролю — на національні, іноземні й змішані.

Національними називають фірми, капітал яких належить підприємцям своєї країни. Національна приналежність визна­чається також місцезнаходженням і реєстрацією основної (голо­вної) компанії. Наприклад, найбільша в світі компанія з вироб­ництва конторського обладнання і електронно-обчислювальних машин "ІВМ" при міжнародному характері діяльності являється національною фірмою США. Національними являються і найбільші американські автомобільні компанії — "Сепегаї Моїогз" , " Ропі Моїогз " ,"Сгуз1ег".

До іноземних відносяться фірми, капітал яких належить іноземним підприємцям повністю чи в певній частині, що забез­печує їм контроль Іноземні фірми створюються в формі філіалів, дочірніх і акціонерних компаній закордонних головних фірм і реєструються в країні місцезнаходження. Інколи іноземні фірми грають провідну роль на ринку тої чи іншої країни, тому треба знати , якої материнської (головної) компанії належить іноземна фірма і який характер її підлеглості.

Змішаними по капіталу називають фірми, капітал яких на­лежить підприємцям двох або кількох країн. Реєстрація змішаної форми здійснюється в країні одного із засновників на основі діючого в ній законодавства, що визначає місцезнаходження її штаб-квартири. Змішані по капіталу компанії називаються спільними підприємствами в тому випадку, коли мета їх створен­ня — здійснення спільної підприємницької діяльності.

Форми змішаних по капіталу компаній різноманітні. Частіше всього в формі змішаних створюються такі міжнародні об'єднання як картелі, синдикати, трести, концерни. Фірми, капітал яких належить підприємцям кількох країн, називаються багатонаціональними. Прикладом таких фірм можуть бути англо-голандські концерни — нафтової "Яоіі ОиІсЬ-БсЬеІГ і харчової "Ьіпііеуег", англо-америко-канадський ніксльовий трест "Іпїегпаїіопаї пікеї Со от" Сапасіа, Ілс1("Іпко")г', бельгійсько-фран-ко-американо-швейцарський концерн "РЬіПірх"' та ін.

За об’ємом операцій фірми діляться на великі, середні і малі компанії. Тут треба мати на увазі, що в різних країнах ці по­няття не являються однаковими.

Правильний вибір контрагентів, діючих на світових ринках, багато в чому залежить від виявлення: фірменої структури конкретної галузі; ролі провідних фірм на світовому і національному то­варному ринку; організаційних форм їх діяльності; методів діяльності збуту зарубіжних фірм; фінансових і виробничих можливостей та інших питань.
6.2. Вибір партнерів на світовому ринку
Вибір торгового партнера залежить від багатьох спе­цифічних факторів. Разом з тим існують деякі положення, якими керуються всі підприємці при здійсненні експортно-імпортних операцій.

Насамперед, вибір партнера визначається:

1) характером зовнішньоторгової угоди (експортна, імпортна, компенсаційна і т.д.);

2) предметом угоди (купівля-продаж товару чи надання по­слуг);

3) характером предмету угоди (сировинна чи готова продукція, машинно-технічна продукція чи товари народного спожи­вання).

Дальше важливо визначити країну, в яку найбільш вигідно експортувати чи з якої найбільш вигідно імпортувати товар (по­слуги). При порівнянні варіантів з виходу на ринок різних країн беруться до уваги такі критерії:

— політична й економічна стабільність;

— витрати виробництва;

— транспортна інфраструктура;

— державні пільги й стимули;

— наявність як кваліфікованої, так і відносно дешевої робо­чої сили;

— ємкість ринку даної країни;

— наявність торгових обмежень;

— наявність необхідних постачальників сировини, ма­теріалів.

Крім економічних критеріїв, важливо враховувати й харак­тер торгово-політичних відносин з даною країною. Перевага на­дається тій, з якою налагоджені нормальні ділові відносини, підтверджені договірно-правовою основою, і яка не допускає по відношенню до нашої країни різного роду дискримінацій.

При виборі фірми в першу чергу необхідно вивчити різні аспекти потенційних партнерів, а саме:

1) технологічний (вивчити технічний рівень про­дукції фірми, рівень і технологічної бази і виробничі можли­вості);

2) науково-технічний (вивчити організацію НДДКР і витрат на них);

3) організаційний (організацію управління фірми, враховуючи ЗЕД );

4) економічний (дати оцінку фінансового становища фірми);

5) правовий (вивчити норми і правила, що діють в даній країні і мають відношення до співробітництва з по­тенційним партнером).

В міжнародній практиці з урахуванням загальноприйнятих методик оцінки потенційних партнерів виділяють наступні прин­ципи, які важливо враховувати при організації даної роботи [11]:

1) оцінка степеня солідності потенційного партнера. Під сте­пенем солідності фірми розуміють кількісні показники діяльності, масштаб операцій , ступінь платоспромож­ності і т.д. Для оцінки солідності фірми можна викорис­тати й інші показники, такі як кількість зайнятих (в т.ч. в НІОКР), число підприємств, частка продукції, що нас цікавить, в об'ємі виробництва фірми й галузі та ін.

2) оцінка ділової репутації. Ділова репутація фірми визна­чається тим, наскільки вона добросовісно і скрупульозно виконує свої зобов'язання, який у неї досвід у даній сфері бізнесу, вміння вести переговори на цивілізовано­му рівні;

3) врахування досвіду минулих угод. При наявності рівно­правних умов у потенційних партнерів перевага на­дається тому, хто добре зарекомендував себе в колишніх угодах;

4) врахування становища фірми на зовнішньому ринку , тобто чи являється вона посередником або безпосереднім ви­робником (споживачем) продукції. Якщо фірма яв­ляється посередником, то в такому випадку треба серй­озно підійти до вибору посередника. Насамперед не­обхідно звернути увагу на її фінансове становище. І, крім того, отримати інформацію про її кредитну здатність, виявити характер товару, що продається, і об'єм реалізації, наявність власної ланки збуту. Важливо звернути увагу і на особисті якості посередника.

6.3.Вивчення фірм іноземних партнерів
Процес підготовки і успішного здійснення зовнішньоторго­вої операції вимагає детального вивчення як потенційних контра­гентів, так і фірм партнерів. Вивчення діяльності майбутніх фірм-партнерів являється складовою частиною зовнішньоторгової опе­рації. Тому даному питанню всі учасники міжнародної торгівлі приділяють велику увагу.

Для докладного вивчення потенційних фірм-партнерів потрібна відповідна інформація. На іноземних ринках є цілий ряд джерел, які володіють інформацією про фірми. Серед них найбільш цікавими є довідники про фірми, публікації фірм ( річні звіти, каталоги, ювілейні та рекламні видання, проспекти). На­явні також матеріали спеціалізованих інформаційних компаній, періодичної преси, довідки банків, статистичні публікації окре­мих країн і спеціалізованих органів 00Н по економіці і окремих галузях

Особливе місце серед джерел інформації займають довідни­ки про фірми. Вони видаються інформаційно-довідковими агент­ствами, різними асоціаціями, торгово-промисловими палатами. Довідники про фірми поділяються на національні, що охоплюють фірми одної країни, і міжнародні, що містять відомості про фірми різних країн.

Довідники профірми мають певні переваги в порівнянні з іншими джерелами інформації:

1) вони охоплюють велику кількість фірм;

2) являються практично єдиним джерелом, в якому відо­мості про фірми публікуються регулярно і в систематизованому вигляді;

3) дають можливість одержати досить повну інформацію про всі аспекти діяльності фірми.

В залежності від призначення і характеру публікацій довідники про фірми поділяються на такі види:

1) адресні;

2) товарно-фірмені;

3) загальнофірмені;

4) галузеві:

5) за акціонерними товариствами;

6) за фінансовими зв'язками;

7) директорські;

8) бібліографічні та ін.

Товарно-фірмені довідники, розраховані для визначення окремих фірм, що випускають той чи інший товар чи торгують ним, побудовані за принципом "товар-фірма". Всі фірми погруповані за товарними рубриками. Під назвою кожного товару (послуги) в алфавітному порядку перераховуються компанії, які виробляють його чи торгують ним Окремі довідники цього виду групують фірми одночасно за товарними і географічними ознаками.

Для зручності в користуванні товарно-фірмені довідники оснащені на декількох мовах алфавітним переліком товарів і по­слуг чи товарних груп. Прикладом такого довідника може бути відомий Котразз, виданий в більшості країн західної Європи.
6.4. Організація роботи по збору інформації та вивченню фірм-партнерів

Робота по збору інформації та вивченню фірм-партнерів по­винна бути добре організована і методично забезпечена. І головне — ця робота повинна проводитися постійно й сумлінно.

Оперативно-комерційна робота по вивченню фірм повинна використовувати різні аспекти: збір інформації про фірми, з яки­ми передбачається підписання угод; спостереження за фірмами, з якими підписані угоди; пошук нових фірм-партнерів; вивчення фірм-конкурентів, які відіграють провідну роль на ринках, що нас цікавлять.

Вивчення фірм, діючих на окремих ринках, складається зі збору інформації про фірму і систематизації зібраних відомостей.

Інформація про фірму, одержана з різних джерел, підби­рається й систематизується в досьє на фірму. Питання, за якими підбирається матеріал для досьє, можна поділити на дві групи:

1) пов'язані із загальною характеристикою фірми, враховуючи вид діяльності, номенклатуру виробництва і торгівлі, роль фірми на ринку даного товару;

2) питання за спеціальними аспектами, пов'язані безпосеред­ньо з підписанням контрактів.

До останніх відносяться питання, що характеризують кре-дитоздатність. фінансове становище фірми, завантаження замовленнями, зацікавленість в одержанні замовлень від іноземних партнерів, вияснення її взаємодії з іншими фірмами і державними органами, а також ділова характе­ристика представників фірми, з якою передбачається про­ведення переговорів. Найбільш цінною інформацією для досьє вважаються відомості, одержані при особистому знайомстві з фірмою. Ці відомості доповнюються інфор­мацією з фірмених довідників

Досьє фірми складається з ряду документів. До них відно­сяться:

1) карта фірми;

2) відомості про переговори з фірмою;

3) відомості про ділові контакти.

Карта фірми — це базовий документ. Він являє собою анкету, запитання якої характеризують різні сторони діяльності фірми, а саме:

І) країна, поштова адреса, телефон, факс;

2) рік заснування;

3) предмети торгівлі, виробництва чи характер послуг;

4) виробничі потужності, торгівельний обіг, число робітників;

5) дані, що характеризують фінансове становище;

6) філіали, дочірні підприємства, участь та інші зв'язки;

7) найважливіші конкуренти;

8) власники, керівники фірми, особи, що мають безпосередній контакт з фірмою;

9) обіг, в т.ч. на різних ринках;

10) негативні сторони, що характеризують фірму (невиконан­ня зобов'язань, рекламації, арбітражні й судові справи і

Крім даних, які перераховані в карті, в досьє фірми повинні бути і такі відомості, як:

1.характеристика власників, керівників фірми, які безпосе­редньо контактують з вашими організаціями;

2) дані про баланси фірми за господарський рік;

3) дані про розвиток торгових відносин з фірмою (відомості про поведінку фірми під час переговорів про підписан­ня угод, про хід їх реалізації, про результати угод, про зацікавленість фірми в роботі на українському ринку). Карта фірми являється необхідним джерелом її вивчення. При вивченні державних, напівдержав них і кооперативних ор­ганізацій поряд з картою фірм використовують ще й інші ма­теріали.

Важливе місце в досьє займають названі вище документи: "відомості про переговори" і "відомості про ділові контакти". Во­ни охоплюють інформацію, джерелом якої являються особисті спостереження і враження оперативних робітників, отримані в процесі переговорів, в ході виконання контрактів і відвідання підприємств фірми.

Досьє на фірму поповнюється систематично. При цьому перед початком фінансового року і при підготовці великих угод важливо зібрати відомості про фінансове становище контрагента незалежно від наявності даних за минулий період.

Свій варіант досьє на фірму може підготовити для себе кож­на організація. Разом з тим, для проведення даної роботи можна використати каталог спеціалізованих організацій і відомств.

І снує велика кількість показників оперативної і фінансової звітності фірми, з допомогою яких дається оцінка результатів її діяльності.

Основними формами звітності фірми, які використовуються для аналізу, являються баланс, рахунок прибутку й втрат, розра­хунок надходжень і витрат грошових засобів.

Баланс — документ, що відображає у вартісному відобра­женні активи фірми і джерела їх формування за станом на визна­чену дату, частіше на кінець кварталу чи року.

Рахунок прибутку і втрат відображає результати госпо­дарської діяльності фірми за звітний період І поряд з балансом являється важливою обов'язковою формою фінансової звітності акціонерних товариств.

Рахунок надходжень і витрат засобів дозволяє визначити об'єм самофінансування і фінансування за рахунок позичених за­собів, поточних капітальних вкладень та інших витрат.

Показники, що використовуються в процесі аналізу, можна поділити на абсолютні й відносні.

До абсолютних відносяться різні дані, що характеризують масштаб операцій фірми, її виробничі потужності, результати ви­робничої діяльності і т.д. В більшості випадків ці дані беруться з її фінансової й оперативної звітності.

Відносні показники являють собою різні коефіцієнти чи відносини, вирахувані шляхом співвідношення абсолютних по­казників один з одним. Всю сукупність абсолютних і відносних показників можна об'єднати в групи показників, що характеризу­ють економічний потенціал фірми, ефективність її діяльності, конкурентноздатність і фінансове становище.

Вибір тих чи інших показників, що характеризують фірму, залежить від мети, яку ставить перед собою підприємство при ви­борі іноземного партнера. В будь-якому випадку найбільш важли­вими факторами, якими необхідно керуватися, являються: репу­тація фірми і її продукції, надійне фінансове становище і платос­проможність, достатній виробничий і науково-технічний по­тенціал.

Ключові поняття: контрагенти, критерії класифікації фірм, вибір іноземних партнерів, фактори вибору партнерів, принципи вибору партнерів, степінь солідності, ділова репутація, становище фірми на ринку, вивчення фірми партнера, джерела інформації, фірмені довідники, досьє на фірму, карта фірми.

1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   13

Схожі:

Розвиток ринкових відносин в Україні, необхідність її вход­ження в світовий інтеграційний процес, лібералізація зовнішньо­економічної діяльності (зед). надання iconПравові засади аудиторської діяльності в Україні
В умовах формування ринкових відносин та різноманітності форм власності виникла необхідність удосконалення функцій управління процесом...
Розвиток ринкових відносин в Україні, необхідність її вход­ження в світовий інтеграційний процес, лібералізація зовнішньо­економічної діяльності (зед). надання icon1. Поняття І сутність менеджменту
Розвиток ринкових відносин в Україні сприяє підвищенню ролі менеджменту. У сучасних умовах менеджмент розглядається як один з базисних...
Розвиток ринкових відносин в Україні, необхідність її вход­ження в світовий інтеграційний процес, лібералізація зовнішньо­економічної діяльності (зед). надання iconЗапитання до іспиту
Правовий статус господарських судів в Україні, їх роль в умовах формування ринкових відносин
Розвиток ринкових відносин в Україні, необхідність її вход­ження в світовий інтеграційний процес, лібералізація зовнішньо­економічної діяльності (зед). надання icon1. Необхідність та сутність кредиту
Необхідність кредиту викликана існуванням товарно-грошових відносин. Його передумовою є наявність вільних коштів у суб'єктів економічних...
Розвиток ринкових відносин в Україні, необхідність її вход­ження в світовий інтеграційний процес, лібералізація зовнішньо­економічної діяльності (зед). надання iconРобоча програма для студентів заочного відділення з дисципліни Публічна адміністрація
Для спеціальностей Менеджмент організацій, Менеджмент зовнішньо-економічної діяльності
Розвиток ринкових відносин в Україні, необхідність її вход­ження в світовий інтеграційний процес, лібералізація зовнішньо­економічної діяльності (зед). надання iconЗед в системі категорій міжнародної економіки
Під зовнішньоекономічною діяльністю (зед) розуміють діяльність суб’єктів господарської діяльності України та іноземних суб’єктів...
Розвиток ринкових відносин в Україні, необхідність її вход­ження в світовий інтеграційний процес, лібералізація зовнішньо­економічної діяльності (зед). надання iconПерехід України до багатоукладної економіки обумовлює необхідність...
Е господарство виникають все більш широкі можливості для ділової співпраці українських І зарубіжних суб'єктів господарювання. Ця...
Розвиток ринкових відносин в Україні, необхідність її вход­ження в світовий інтеграційний процес, лібералізація зовнішньо­економічної діяльності (зед). надання iconВо-практичної конференції «Реформування законодавства України та...
Реформування законодавства України та розвиток суспільних відносин в Україні: питання взаємодії: Матеріали міжнародної науково-практичної...
Розвиток ринкових відносин в Україні, необхідність її вход­ження в світовий інтеграційний процес, лібералізація зовнішньо­економічної діяльності (зед). надання iconМета викладання навчальної дисципліни «Нотаріат України». Виконана...
У процесі формування ринкових відносин, яке зумовило посилення цивільно-правової активності населення, розвиток підриємництва, цивільного...
Розвиток ринкових відносин в Україні, необхідність її вход­ження в світовий інтеграційний процес, лібералізація зовнішньо­економічної діяльності (зед). надання iconТема 8 Страхування зовнішньо – економічних ризиків
Ризики — це можливі несприятливі події, що можуть відбутися, І в результаті яких можуть виникнути збитки, майнові втрати учасників...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2015
звернутися до адміністрації
skaz.com.ua
Головна сторінка