Розвиток ринкових відносин в Україні, необхідність її входження в світовий інтеграційний процес, лібералізація зовнішньоекономічної діяльності (зед). надання
Скачати 2.08 Mb.
|
| ^ 1. В чому суть планування ЗЕД? 2. Які фактори зумовлюють необхідність планування ЗЕД в ринкових умовах? 3. Чим відрізняється стратегічне планування ЗЕД від довгострокового? 4. Які існують способи виходу на Іноземний ринок? 5. Як краще планувати господарський портфель фірми? 6. Якою повинна бути організаційна структура ЗЕД підприємства в сучасних умовах? 7. Чим визначається побудова відповідної структури ЗЕД підприємства? 8. В яких формах переважно створюється зовнішньоторговий апарат на виробничих підприємствах? 9. Чим відрізняється міжнародний маркетинг від внутрішнього? 10.Яке значення має аналіз середовища міжнародного маркетингу для роботи підприємства на зовнішньому ринку? 11. Порахуйте елементи оточуючого середовища міжнародного маркетингу, дайте їм коротку характеристику. 12. В чому суть маркетингових досліджень іноземних ринків? 13. Назвіть основні методи досліджень іноземних ринків? 14. Визначте основні напрямки посилення маркетингу в управлінні ЗЕД на вітчизняних підприємствах. ^ 5.1. Зміст понять "зовнішньоторгова операція" і "зовнішньоторгова угода", їх види Обмін між виробниками різних країн здійснюється через зовнішньоторгові операції. Для того, щоб обмін відбувся, необхідно провести відповідні взаємо пов'язані дії: 1) знайти покупця: 2) підписати з ними угоду, в якій обговорити всі умови (товар, його кількість і якість, ціну, терміни поставок і т.п.); 3) виконати договір, тобто підготувати товар до поставки, доставити його покупцю, провести розрахунок за доставлений товар. Сукупність цих дій складає зміст зовнішньоторгової операції. Таким чином, під зовнішньоторговою операцією треба розуміти комплекс дій контрагентів різних країн, спрямованих на здійснення торгового обміну. Такі дії носять комерційний характер, тому операції обміну стають комерційними. По своїй суті вони являються керівною діяльністю. Зміст управління обміном, тобто здійснення операцій обміну, полягає в тому, щоб організовувати, направляти, регулювати різні види діяльності контрагентів, що здійснюють обмін матеріальними цінностями й послугами. Зовнішньоторгова операція як керівна діяльність передбачає наявність суб'єктів, які здійснюють цю діяльність, і об'єктів, на які ця діяльність спрямована. Суб'єктами зовнішньоторгових операцій являються підприємства, фірми, організації, котрі одержали від держави право виходу на зовнішній ринок. Об’єктами зовнішньоторгових операцій виступають матеріальні процеси, що проявляють себе в процесі обміну товарами, послугами, результатами виробничого і науково-технічного співробітництва. Ці об’єкти визначають види зовнішньоторгових операцій на світовому ринку. .Зовнішньоторгові операції поділяються на основні і допоміжні[8]. До основних відносяться операції, які здійснюються на розрахунковій основі між безпосередніми учасниками цих операцій (контрагентами різних країн). Це операції: 1)по обміну науково-технічними знаннями в формі торгівлі патентами, ліцензіями. ;'ноу-хау"; 2)по обміну товарами в матеріально-речовій формі (експортно-імпортні операції ); 3) по обміну технічними послугами в формі консультативного і будівельного інженірінга; 4)арендні, в тому числі лізингові: 5)по наданню консультаційних послуг в галузі інформації та удосконалення управління; 6) по міжнародному туризму; 7)по обміну кінофільмами, телепрограмами та ін. До допоміжних зовнішньоторгових відносяться операції: 1) по міжнародних перевезеннях; 2) транспортно-експедиторські; 3) по страхуванню вантажів; 4) по збереженню вантажів при міжнародних перевезеннях; 5) операції по міжнародних розрахунках та ін. Допоміжні операції одержали назву операцій товаропросування, тому що пов'язані з рухом товару до споживача. Зовнішньоторгові операції мінялися й ускладнювалися в міру розвитку зовнішньої торгівлі. Першими операціями, які склалися до появи грошових знаків, були операції обміну. Пізніше, з появою грошей, операції обміну були витіснені операціями купівлі-продажу, котрі переважають і в наші дні. Однак форми і види зовнішньоторгових операцій продовжують розвиватися й вдосконалюватися. Основними операціями купівлі-продажу товарів являються експортні, імпортні, реекспортні і реімпортні. Експортні операції передбачають продаж і вивіз товарів за кордон для передачі їх у власність іноземному контрагенту. Імпортні операції — закупівля і ввіз іноземних товарів для дальшої їх реалізації на внутрішньому ринку своєї країни чи використання підприємством-імпортером. Реекспортні й реімпортні операції являються різновидом експортно-імпортних. Реекспортні операції пов'язані з продажем і вивезенням із країни раніше ввезеного до неї товару без якого-небудь перероблення. Реімпортні операції являють собою експортні угоди, що не відбулися, тобто ввіз вкраїну раніше вивезеного товару, який там не перероблявся. Це можуть бути товари, не продані на аукціоні, повернені з консигнаційного складу, забраковані споживачем та ін. Здійснення зовнішньоторгової операції вимагає застосування певної правової форми і використання конкретних способів (методів) її здійснення. Правовою формою, що опосередковує зовнішньоторгові операції, і являється зовнішньоторгова угода. Обов'язкова умова угоди — підписання її з іноземним партнером, тобто контрагентом. Таким чином, під зовнішньоторговою угодою розуміється договір (угода) між двома чи кількома сторонами, що знаходяться в різних країнах, про доставку товарів або наданню послуг. В практиці світової торгівлі спостерігається велика різноманітність зовнішньоторгових угод. Це пов'язано: 1) з предметом угоди (товар, послуги, результати інтелектуальної діяльності, аренда обладнання та ін.); 2) з особливостями предмету угоди (сировинні товари, готова продукція, машинотехнічна продукція і т.д.); 3) з організаційними формами торгівлі на світовому ринку (аукціонна, біржова, посередництво і т.д.); 4) із залежністю від каналу збуту і характеру взаємовідносин між контрагентами. В даному випадку угоди можуть підписуватись напряму між експортером й імпортером чи через посередників. Не будь-яка зовнішньоторгова угода являється міжнародною. Договір купівлі-продажу не вважається міжнародним, якщо він підписаний між сторонами різної державної приналежності, підприємства яких знаходяться на території одної держави. Разом з тим договір вважається міжнародним, якщо він підписаний між сторонами одної державної приналежності, підприємства яких знаходяться на території різних держав. Такий зміст договору міститься в Конвенції 00Н "Про угоди міжнародної купівлі-продажу товарів" (Віденська конвенція 1980 року). Вся різноманітність угод в міжнародній торгівлі в залежності від їх предмету (об'єкту) розподіляється на такі види: - купівлі-продажу товарів; - купівлі-продажу послуг; - купівлі-продажу об’єктів інтелектуальної власності. Зовнішньоторгові угоди оформляються у вигляді - документа, підписаного обома сторонами (звичайного договору); - твердого офорта продавця акцептованого покупцем. В цьому випадку продавець відправляє покупцю докладно розроблений офорт й угода вважається підписаною шляхом обміну листами — офорта і акцепту; - замовлення, зробленого покупцем (замовником) продавцю (постачальнику) і підтвердженим останнім. В цьому випадку угода оформляється двома документами — замовленням покупця і підтвердженням поставщика. Найбільш поширеним методом оформлення угоди являється перший, у вигляді договору. 5.2. Етапи оформлення типової зовнішньоторгової угоди купівлі - продажу Реалізація типової зовнішньоторгової угоди проходить ряд етапів. В свою чергу, етапи складаються з послідовних стадій її підготовки. Кожна із стадій має конкретне цільове признечсння і оформляється відповідними супроводжуючими документами [22]. Всі разом вони являють собою єдиний технологічний процес створення і реалізації продукції, враховуючи початкові фази, про які говорилося вище (маркетингові дослідження, вибір продукції, визначення стратегії). Розглянемо чотири основних етапи оформлення типової зовнішньоторгової угоди купівлі-продажу. Перший етап. Встановлення ділового контакту із зарубіжним партнером. Цей етап складається із таких етапів: 1) вимога покупця відомостей про товар чи виклик на торги продавця і 2) отримання відповіді; відповідь покупця на розміщення замовлення; 3) перевірка продавцем платоспроможності покупця і підтвердження її. Реалізація даної частини угоди вимагає оформлення і підтвердження такими основними документами, як запити, ініціативними листами, відповіді на запити, офорт твердий і вільний, посвідки, банківське чи комерційне відправлення і т.д. Оформлення запитів і пропозицій на даному етапі забезпечується з допомогою Ініціативних листів-пропозицій чи листів про продаж. Офорт являється одним із таких документів. Під офортом розуміється письмова пропозиція продавця покупцю про продаж товарів на визначених ним умовах. Твердий офорт — це письмова пропозиція на продаж відповідної партії товарів одному можливому покупцю з вказівкою терміну відповіді, на протязі якого він являється пов'язаним зі своєю пропозицією іне може зробити пропозицію іншим покупцям. Якщо покупець згоден з пропозицією продавця, він відправляє лист-підтвердження, що містить акцепт. Якщо не згоден — відправляє контрофорт з вказівкою своїх умов угоди. Вільний офорт зазвичай робиться одночасно на одну і ту ж партію товарів багатьом покупцям і не містить терміну для відповіді. І тому не пов’язує оферента своєю пропозицією. Якщо покупець згоден з умовами даного офорта, він підтверджує цей факт твердим офортом. Якщо ініціатива в пошуку товару виходить від покупця в процесі переговорів, його звернення до продавця з проханням вислати офорт називається запросом. Другий етап. Оформлення замовлення покупцем. Стадії даного етапу: 1) письмова вказівка покупця про доставку товарів чи надання послуг; 2) встановлення графіка доставок; 3) визначення мінімальної ціни; 4) прийняття замовлення. Оформлення угоди на другому етапі супроводжується наступними документами: замовлення, акцепт пропозиції покупця, проект контракту, акцепт твердого офорту продавця, зустрічний офорт, графік доставки, закупівельний ордер, індент. Оформлення замовлення покупцем і означає письмову вказівку про доставку йому товарів чи надання послуг. Замовлення оформляється частіше всього на спеціальному бланку з обгрунтуванням ціни. Одночасно складається закупівельний ордер, тобто супроводжувальний лист чи індент (закупівельний ордер, орієнтований на експорт). Замовлення не стає контрактом до моменту одержання письмової згоди підписати, договір на попередніх умовах (угода у вигляді акцепту чи зустрічного офорта). Третій етап. Забезпечення доставки і розрахунків. Стадії даного етап}': 1) визначення контрактної ціни: 2) визначення базисних умов доставки; 3) узгодження умов розрахунку і методи платежу покупцем. Документи, необхідні для оформлення даної частини угоди: консульський рахунок, рахунок-фактура, фірмені каталоги, прейскуранти, біржові котирування, конкурентний лист, Інкотермс-2000, акредитивний лист, інкасове доручення,трати, чеки та ін. Визначення контрактної ціни товару здійснюється на основі документів. А в договорі обов'язково робиться посилання на до- 54 Менеджмент човнішньоекономічної діяльності підприємства кументи. які використовуються з цією мстою (консульський рахунок, рахунок проформа, сертифікат походження товару та ін.). При цьому консульський рахунок надається разом з експортованим товаром, якщо це вимагається в країні-імпортері. Консульський рахунок — це доручення, в якому підтверджується походження товару. Він виписується в країні експортера консулом країни імпортера після виплати консульського збору. Відносно визначення конкретної ціни експортного товару в угоді передбачається, що імпортер повинен знати всі складові елементи товару (ціна товару в місці його находження в момент продажу) чи базову ціну з урахуванням вартості упаковки, транспортування, витрат на страхування. мито. Ці витрати являються типовими і обумовлюються торговими звичаями міжнародної комерційної практики. Відповідно до умов доставки здійснюються на основі системи Інкотермс. В даний час використовується Інкотермс в редакції 2000 р., який являє собою зібрання правил тлумачення міжнародних комерційних термінів. По суті Інкотермс являється методикою систематизації й оформлення 13 термінів торгових звичаїв, які в даний час класифікуються за чотирма категоріями. В основі кожної із категорій закладена різниця в об'ємі зобов'язань контрагентів з доставки товарів. Перша категорія ("Е") — відправлення товарів. В першу категорію входить один термін "франко-завод" (ЕХ\¥). Цей термін передбачає ситуацію, коли продавець передає покупцю товар безпосередньо в місці знаходження продавця і показує мінімальний об'єм обов'язків продавця. Друга категорія ("F") — основний фрахт не заплачений. В другу категорію входять три терміни: "франко-перевізник" (РСА), "вільний біля борту судна" (РАЗ), "вільний на борту" (РОВ). Ці терміни відображають умови, коли в обов'язки продавця входить доставка товару перевізнику, визначеному покупцем. Третя категорія ("С") — основний фрахт заплачений. В цю категорію входять чотири терміни: "вартість і фрахт" (САР), "вартість, страхування, фрахт" (СІР), "доставка заплачена до..." (СРТ), "доставка і страхування заплачені до..." (СІР). Ця категорія враховує умови, згідно яких продавець повинен забезпечити доставку, але не зобов'язаний брати на себе ризик (а значить і витрати) випадкової загибелі товару, його пошкодження чи інших додаткових витрат, які з'являються уже після відправлення товарів. Четверта категорія ("Д") — доставка товарів. Дана категорія охоплює п"ять термінів: "доставлено на кордон" (ОАР). "доставлено з борту судна"' (ОЕ5). "доставлено з пристані" (ОЕО). "доставлено без оплати мита" (ООІІ), "доставлено з оплатою мита" (ООР). Ці терміни враховують всі витрати і ризики, які можуть появитися в процесі доставки вантажу в країну призначення і які оплачуються продавцем. Четвертий етап. Виконання замовлення продавцем. Його стадії: 1) підготовка товару до відвантаження (упаковка товару у відповідності до правил, норм і стандартів); 2) доставка і транспортування; 3) страхування вантажу — оформлення страхового поліса; 4) митне очищення — заповнення митної декларації; 5) виставлення платіжного рахунку. Оформлення угоди на даному етапі супроводжується випискою товаросупроводжувальних і розрахункових документів, таких як: рахунок-проформа, рахунок-специфікація, пакувальний листок, сертифікати (продукції, якості, походження товару), повідомлення про готовність до відвантаження, інвойс, відванта-жувальний ордер, повідомлення про доставку, транспортна накладна, коносамент, повідомлення про відвантаження, транзитний сертифікат, страховий поліс, митна декларація, виписка із рахунку та ін. Відзначимо суть деяких із названих документів. Інвойс (комерційний рахунок) являє собою пакет документів, що служать основою для розрахункових операцій. До його складу входить рахунок-фактура, з докладним переліком відправлених покупцю товарів і повної інформації про кількість, якість І ціну товару, про нумерацію і маркирування вантажних місць, про способи постачання товару покупцеві. Крім цього, в інвойсі перераховуються всі додаткові витрати, а також проставляється номер контракту, вказується величина скидки і методи її надання, номер замовлення і накладної, дата відвантаження, умови і форми платежу. Повідомлення про готовність товару висилається покупцю. Складається накладна, яка супроводжує вантаж. Транспортування вантажу доповнюється завантажувальним ордером. На даному етапі здійснюється процедура рахунку, тобто виписка документів, необхідних для виставлення рахунку покупцеві. Ключові поняття: зовнішньоторгова операція, основні й додаткові зовнішньоторгові операції, експортні операції, імпортні операції, реекспортні й рсімпортні операції, зовнішньоторгова угода, способи оформлення зовнішньоторгової угоди, типова зовнішньоторгова угода купівлі-продажу, офорт твердий, офорт вільний, система Інкотермс |
Схожі:
 | Правові засади аудиторської діяльності в Україні В умовах формування ринкових відносин та різноманітності форм власності виникла необхідність удосконалення функцій управління процесом... | | 1. Поняття І сутність менеджменту Розвиток ринкових відносин в Україні сприяє підвищенню ролі менеджменту. У сучасних умовах менеджмент розглядається як один з базисних... |
| Запитання до іспиту Правовий статус господарських судів в Україні, їх роль в умовах формування ринкових відносин | | 1. Необхідність та сутність кредиту Необхідність кредиту викликана існуванням товарно-грошових відносин. Його передумовою є наявність вільних коштів у суб'єктів економічних... |
| Робоча програма для студентів заочного відділення з дисципліни Публічна адміністрація Для спеціальностей Менеджмент організацій, Менеджмент зовнішньо-економічної діяльності | | Зед в системі категорій міжнародної економіки Під зовнішньоекономічною діяльністю (зед) розуміють діяльність суб’єктів господарської діяльності України та іноземних суб’єктів... |
| Перехід України до багатоукладної економіки обумовлює необхідність... Е господарство виникають все більш широкі можливості для ділової співпраці українських І зарубіжних суб'єктів господарювання. Ця... | | Во-практичної конференції «Реформування законодавства України та... Реформування законодавства України та розвиток суспільних відносин в Україні: питання взаємодії: Матеріали міжнародної науково-практичної... |
| Мета викладання навчальної дисципліни «Нотаріат України». Виконана... У процесі формування ринкових відносин, яке зумовило посилення цивільно-правової активності населення, розвиток підриємництва, цивільного... | | Тема 8 Страхування зовнішньо – економічних ризиків Ризики — це можливі несприятливі події, що можуть відбутися, І в результаті яких можуть виникнути збитки, майнові втрати учасників... |