Розвиток ринкових відносин в Україні, необхідність її входження в світовий інтеграційний процес, лібералізація зовнішньоекономічної діяльності (зед). надання
Скачати 2.08 Mb.
|
| ^ 1.Які основні функції митно-тарифного регулювання ? 2.Що таке митний тариф ? 3.В чому суть мита ? 4.Які види мита використовують в Україні ? 5.В чому суть особливих видів мита ? В яких випадках вони використовуються ? 6.Які види товарів звільняються від стягнення мита і чому? 7.Назвіть основні форми ліцензування вітчизняного виробника-скспортера. 8.Що являє собою нетарифне регулювання ЗЕД ? 9.З якою мстою здійснюється нетарифне регулювання ? 10. Які основні заходи нетарифного регулювання ? 11.Що входить в кількісні заходи нетарифного регулювання ? В чому їх суть і значення ? 12. Які види квот і ліцензій застосовуються в Україні ? 13. Що являє собою “добровільне" обмеження експорту й імпорту ? 14. Які заходи тарифного регулювання зв'язані з виконанням митних формальностей 15. Яка роль ГАТТ/ВТО в розвитку світової торгівлі ? Глава 4. Управління зовнішньоекономічною діяльністю на рівні виробничого підприємства 4.1. Планування зовнішньоекономічної діяльності Планування являється важливою частиною менеджменту ЗЕД, основною її функцією. Підприємство, яке не вміє планувати чи не вважає потрібним це робити, навряд чи може досягнути серйозних успіхів в своєму розвитку. Звичайно, планування — не панацея від усіх бід, проте уважний підхід до цього важливого етапу роботи створює основу для успішної діяльності підприємства як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринку. Суть планування можна визначити як уміння передбачити мету підприємства, результати його діяльності і ресурси, потрібні для досягнення цієї мети. В сфері ЗЕД планування означає також уміння визначати мету ЗЕД як складової частини загальної системи внутрішнього планування. Основна мета ЗЕД не повинна розходитися із загальною метою підприємства, повинна бути спрямована на їх успішне здійснення за рахунок зовнішніх факторів економічного росту. Планування допомагає відповісти на важливі запитання: 1. Де підприємство знаходиться в даний час, які його економічні позиції, в тому числі в зовнішній сфері ? 2. Яким чином, при допомозі яких ресурсів може бути досягнута мета підприємства, в тому числі по ЗЕД, і як може бути використана зовнішньоекономічна діяльність для його успішного соціально-економічного розвитку? Планування ЗЕД являється об'єктивно необхідним для будь-якого підприємства-субєкта ЗЕД. Це визначається насамперед: - прагненням підприємств, функціонуючих в умовах глобалізації ринку, одержати додатковий прибуток за рахунок більш повного використання переваг міжнародної праці, міжнародної економічної інтеграції; передбачити несприятливі дії зовнішніх факторів, різноманітні непередбачені обставини, котрі можуть відбутися на світовому ринку; - і головне — необхідність прогнозування свого майбутнього. Для цього важливо визначити яким буде ринок в майбутньому, в якому буде розвиватися, чого чекають споживачі від підприємства, які його можливості у збільшенні експортного потенціалу, об'єму продажу і т.д. Визначаючи бажані і можливі орієнтири своєї майбутньої діяльності на світовому ринку, підприємства тим самим зменшують можливість непередбачених дій зовнішніх факторів, ступінь ризику, пов’язаного з їх діями. Багато підприємств працюють без офіційно прийнятих планів. На їх думку, ситуація на ринку міняється дуже швидко, особливо на зовнішньому, щоби планування приносило яку-не-будь користь. Дійсно, зовнішнє середовище бізнесу, особливо міжнародного, характеризується швидкими змінами. В західних країнах цс пояснюється високою насиченістю споживацького попиту, його індивідуалізацією, різноманітним характером. Ці зміни попиту диктують зрушення інших факторів середовища: технології, засобів зв'язку і т.д. Відповідно й бізнес повинен швидко мінятися. В економіці України рухливість середовища, зумовлена насамперед перехідним характером нашого господарства, стрімким входженням нашої країни в світовий інтеграційний процес, лібералізацією ЗЕД і, як наслідок, нестабільністю соціально-економічної сфери. Однак, як свідчить світовий досвід і деякі приклади господарювання вітчизняних підприємств (наприклад, НКМЗ ВАТ Концерну "Стірол", ДМЗ та ін.). формальне планування має важливі переваги: - планування заохочує керівників постійно думати перспективно; - веде до більш чіткої координації діяльності підприємства; - стимулює менеджерів до реалізації своїх рішень в подальшій роботі; - сприяє більш чіткому визначенню фірмою своєї мети і завдань; - покращує забезпечення фірми необхідною імформацією; - допомагає більш раціональному розподілу ресурсів; - сприяє активізації роботи по вивченню світового ринку, пошуку необхідних партнерів по бізнесу; - робить фірму більш підготовленою до несподіваних змін; - полегшує контроль за діяльністю на підприємстві і т.д. В сучасних умовах жорстокої конкурентної боротьби на світовому ринку потреба в плануванні ЗЕД значно зростає. В залежності від ступеня невизначеності в плануванні, тимчасових орієнтацій ідей планування, меж планування і т.д., в світовій практиці використовують різні типи планування ЗЕД. Наприклад, в залежності від того, яку межу (період) часу охоплюють плани, складені на підприємстві, планування поділяється на три типи: довготривалі, середньо тривалі , короткочасні . Довготривале планування охоплює довгі періоди часу. 10-25 років. Деякий час довготривале планування ототожнювалось із стратегічним, але ці два поняття розглядаються окремо. Стратегічне планування по своєму змісту багато складніше довготривалого. Середньотривале планування конкретизує орієнтири, визначені в довготривалих планах. Вони розраховані на більш короткий час. Донедавно середньотривале планування розраховувалось на 5 років, проте швидкість змін зовнішнього середовища зумовила необхідність скоротити термін цього типу планування приблизно до 2-3 років. В сфері ЗЕД ссрсдньотривалі плани вирішують завдання, пов'язані з перебудовою існуючих виробничих потужностей, оновленням асортименту, розширенням чи звуженням експорту (імпорту), пошуком нових ринків збуту і т.д. ^ — вироблення планів на 1-2 роки. Зазвичай це річний план, який нараховує в собі конкретні завдання по здійсненню експортно-імпортних операцій. Вони (операції) містять інформацію про сроки. об'єми, асортимент, черговість поставок і т.ін. Весь процес планування ЗЕД. як і внутріфірмсного, можна умовно поділити на дві стадії: 1. Розробка стратегії ЗЕД (стратегічне планування). 2 Визначення тактики здійснення виробленої стратегії (оперативне чи тактичне планквання). Стратегія виробничого підприємства — це сукупність головної мети і основних способів досягнення накресленої мсти. Інакше кажучи, розробка стратегії підприємства означає визначення загальних напрямків його розвитку. Розробка стратегії ЗЕД означає визначення основних напрямків діяльності фірми в міжнародній сфері, на світовому ринку. Важливо ще раз підкреслити, що стратегічні плани розвитку ЗЕД повинні бути інтегровані в загальну стратегію розвитку підприємства в цілому. Стратегічне планування зазвичай розраховане на довгий період, хоч на багатьох підприємствах стратегія базується на середньотривалому плануванні (другий спосіб більш прийнятний для підприємств України, що працюють в умовах великої невизначеності). В галузі ЗЕД стратегічне планування може охоплювати період від 4 до 7 років. Як уже відзначалося, не варто ототожнювати стратегічне і довготривале планування. Стратегічне планування — це не функція часу, а насамперед функція направленості. Вона не просто зосереджена наданому періоді часу, а нараховує в собі сукупність глобальних ідей розвитку підприємства, в тому числі в сфері ЗЕД. Тактичне планування як правило охоплює короткочасний і середньотривалий періоди від 0,5 до 2 років (зазвичай рік). Воно має справу з вирішенням того, як повинні бути розраховані ресурси підприємства для досягнення стратегічної мети. Якщо головним питанням стратегічного планування являється питання: "Чого хоче досягти підприємство?", то тактичне планування спрямоване на вирішення іншого питання: "'Як підприємство повинно досягти такого стану?". Процес планування ЗЕД в свою чергу полягає з цілого ряду етапів (фаз). Проте ще до початку роботи над планами ЗЕД підприємству важливо володіти інформацією з таких питань: - Що і коли експортувати (імпортувати)? - В яких умовах належить здійснювати ЗЕД ? - Які види і форми ЗЕД доцільно вибрати? - Які ресурси має підприємство для здійснення ЗЕД? - Якою повинна бути організаційна структура управління ЗЕД? - Який результат очікується від ЗЕД (приблизний розмір прибутку, рентабельність, розміри розширення збуту, валютна виручка і т.д.)? Процес планування може бути виражений такими етапами: 1-ий. Визначення місії і комплексу завдань .Складання "дерева завдань". 2-ий. Аналіз і оцінка внутрішнього і зовнішнього середовища. Інколи даний етап передує етапу визначення завдань. 3-ій. Стратегічний аналіз. Фірма порівнює завдання і результати дослідження факторів внутрішнього й зовнішнього середовища, визначає розрив між ними, формує різноманітні варіанти стратегій. 4-ий. Порівняння і визначення одної з альтернативних стратегій, її розробка. 5-ий. Готується остаточний стратегічний план діяльності фірми в галузі ЗЕД. 6-ий. Середньотривале планування. Розроблення середньотривалих планів і програм. 7-ий. На основі стратегічного і середньотривалого планування розробляються річні оперативні плани і проекти. 8-ий. Контроль за виконанням рішень, втілених у планах. Цей етап не являється стадією безпосереднього процесу планування, проте він має важливе значення для планування і реалізації стратегії ЗЕД підприємства, тому що дає можливість більш раннього виявлення можливого розриву між плановими показниками і фактичним виконанням та внесення відповідних корективів в цей процес. В цілому процес планування являє собою нібито замкнутий цикл з прямим і зворотнім зв'язком. Результатом процесу планування являється система планів, яку можна поділити на такі елементи: 1. Стратегічний план (чи генеральний план), який частіше всього складається на 5 років. 2. Загальнофірмовий план, основу якого складає "план розвитку", що містить в собі і розвиток ЗЕД. 3. Оперативні плани підприємства. Вони можуть містити в собі загальнофірмові плани поточної діяльності підприємства, а також поточні плани підрозділів. Крім планів на підприємстві можуть розроблятися програми і проекти. Можливі три типи стратегії розвитку підприємства в галузі ЗЕД: 1. Насиченість ринку. Мета даної стратегії полягає в забезпеченні економічного росту на освоєних ринках з традиційними товарами Ця мета може бути досягнута за рахунок зниження стягнень (відповідно, і цін в порівнянні з конкурентами), підвищення якості товарів. 2. Диференціація продукту. Можливі два варіанти даної стратегії: а) імпортується товар, відомий за кордоном, але не відомий у своїй країні, або налагоджується його виробництво на основі здобутої ліцензії; б) експортується товар, освоєний у своїй країні, але не відомий на іноземному ринку, чи налагоджується виробництво даного товару за кордоном. Ефект досягається за рахунок монопольного становища даного підприємства в своїй країні чи за кордоном. 3. Диверсифікація виробництва. Дана стратегія передбачає початок виробництва за кордоном принципово нової продукції, раніше не властивої для підприємства. В результаті диверсифікації створюються кращі умови для господарського маневру, розширюються можливості впливу на економіку підприємства несприятливої світової господарської коньюктури, в тому числі погіршення "умов торгівлі". Цим самим скорочується ризик, характерний для вузькоспеціалізованих фірм. Для розробки і вибору стратегічних рішень підприємства в галузі ЗЕД важливе значення має аналіз і планування свого господарського портфеля. Останній являє собою набір видів продукції, яку випускає чи планує випускати підприємство в майбутньому. В залежності від видів продукції портфель підприємства ділиться на частини, які називаються стратегічними господарськими підрозділами (СГП) [33, 34]. В міжнародній практиці виділяють 4 види СГП: "Знак питання". "Зірка", "Дійні корови", "Собаки". Якщо продукт знаходиться в сегменті "Знак питання", то для нього характерні високі темпи росту збуту і відносно низька частка ринку. Для сегменту товарів "Зірка" характерні високі темпи росту збуту і велика частка ринку. Ці товари вважаються лідерами. "Дійні корови" характеризуються невисокими темпами росту збуту і високою часткою ринку. Для "Собак" характерні низькі темпи росту збуту і невелика частка ринку. Всі види СГП взаємопов'язані між собою і в цьому взаємозв'язку впливають один на одного і на розвиток підприємства в цілому. Том)', плануючи свій господарський портфель, підприємство повинно постійно тримати в полі зору становище кожного свого СГП на ринку і забезпечувати оптимальне співвідношення між ними в портфелі Довготривале відхилення від оптимальної збалансованості в портфелі може привести до кризисного стану підприємства. Важливими показниками планування ЗЕД на підприємстві являються: валютна виручка з розподілом на товари і товарні групи; експортна виручка: рентабельність експортних та імпортних операцій; асортимент експортної та імпортної продукції; доля експорт}' у вартості продукції. 4.2. Організація зовнішньоекономічної діяльності підприємства Організація ЗЕД — дуже складна і клопітка робота. Вона вимагає уважного опрацювання таких питань як коньюнктура ринку, потенціальні покупці і продавці, встановлення ділових контактів з ними, проведених переговорів, підписання угод і т.д. Тому, для ефективного керівництва ЗЕД на рівні підприємства, необхідна адекватна до умов його роботи структура управління. Слово "структура" означає каркас, основу. Будь-яке підприємство має відповідний каркас, що пов’язує всі його підрозділи, служби, органи. Розрізняють: - організаційно-виробничу структуру; - структуру управління; - організаційну структуру підприємства. На будь-якому підприємстві є системи, які управляють і якими управляють. До першої відносяться органи, служби, аппарат управління. До іншої — виробничі підрозділи (цехи, участки, відділи) Організаційно-виробнича структура відображає побудову системи, якою управляють, структура управління — системи, яка управляє, а організаційна структура підприємства — побудову і взаємозв'язок обидвох даних систем. Таким чином, структура управління ЗЕД відображає побудову системи управління в даній сфері, тобто органи, служби, аппарат, що здійснює управління ЗЕД. Аппарат управління будується з урахуванням необхідного оновлення ланок (по горизонталі) і ступенів чи рівнів управління (по вертикалі). Ланка управління — це структурний підрозділ чи окремі спеціалісти, що виконують відповідні функції управління. Організаційна структура управління ЗЕД як складова частина внутріфірмового управління визначається, насамперед, загальною стратегією підприємства, а також стратегією ЗЕД як її складової. Загальноприйнято вважати стратегію засобом виживання фірми шляхом адаптування до середовища, а структуру — конструкцією, що її підтримує. Ланки ланцюга "середовище — стратегія — структура" взаємопов'язані і взаємозумовлені. Якщо вони не відповідають одне одному, то під загрозу ставиться саме існування фірми. Організаційна структура управління ЗЕД визначається тією метою і завданнями, які вона покликана вирішувати. її мета — максималізація прибутку на довготривалий період за рахунок ефективної участі в міжнародному підприємництві. Організаційна структура управління ЗЕД, як і внутріфірмового управління, повинна постій но розвиватися і вдосконалюватися, пристосовуватися до змін у зовнішньому середовищі і сфері управління. Її форми і методи не можуть залишатися незмінними. Перед підприємствами — суб'єктами ЗЕД завжди стоять два важливих питання: 1. Як сформувати найбільш сприйнятливу і ефективну оргструктуру управління? 2. Як керувати нею. щоб досягти поставленої мети? На формування організаційної структури управління ЗЕД значний вплив здійснюють такі фактори: - розмір фірми: - значення і характер зарубіжної діяльності; - ступінь диверсифікації і складність продукції, що випускається; - характер експортної і виробленої на іноземних підприємствах продукції; - специфіка ринків приймаючих країн і рівень конкуренції на них та ін. Організаційні форми управління ЗЕД на виробничих підприємсвах в Україні багато в чому індивідуалізовані. Разом з тим можна виділити деякі загальні риси. На виробничих підприємствах, що приймають активну участь у зовнішньоекономічній діяльності, зовнішньоекономічний аппарат в даний час існує в основному в двох формах: 1. Відділу зовнішньоекономічних зв'язків (ВЗЕЗ) в рамках діючого апарату управління. 2. Зовнішньоторгової фірми (ЗТФ). Відділ зовнішньоекономічних зв'язків (ВЗЕЗ) не являється самостійним структурним підрозділом підприємства. Він являє собою частину апарату управління. Його головне завдання полягає в управлінні ЗЕД як елементом єдиної цілісної системи внутріфірмового управління. Цей відділ не займається безпосередньо транспортуванням вантажів, митними процедурами і т. д. Він створюється, як правило, для планування, організації і координації ЗЕД (хоч на практиці зустрічаються й інші варіанти). Головними завданнями ВЗЕЗ підприємства можуть бути: 1. Участь в розробці стратегії ЗЕД підприємства. 2.Сприяння розвитку ЗЕД підприємства з метою прискорення його соціально-економічного розвитку. 3.Управління експортним потенціалом підприємства, постійне його зміцнення й розвиток. 4.Забезпечення виконання зобов'язань, що випливають з договорів та угод із зарубіжними партнерами. 5.Вивчення коньюктури іноземних ринків, збір і накопичення відповідної інформації. 6. Організація експортно-імпортних операцій, забезпечення їх ефективності. 7. Здійснення рекламної діяльності. 8. Організація протокольних міроприємств та ін. Відповідно до завдань визначаються функції ВЗЕЗ і формується оргструктура управління. ВЗЕЗ зазвичай очолює начальник відділу. Відділ складається із ланок (груп, секторів, бюро і спеціалістів). В нашому прикладі оргструктура управління ВЗЕЗ підприємства схематично може бути представлена таким чином (рис. 4.1.). Рис. 4.1. Приблизна схема відділу зовнішньоекономічних зв 'язків Кожен із секторів (груп) має свої конкретні завдання і виконує відповідні функції. Наприклад, комерційний сектор повинен забезпечувати: виконання зобов'язань по міжнародних контрактах і угодах, участь у підготовці і проведенні комерційних переговорів; організацію поставок згідно контракту і контроль за їх виконанням; перегляд-рекламацій по експорту й імпорту та ін. Екологічний сектор покликаний забезпечувати прогнозування і планування ЗЕД підприємства; аналіз ефективності експортно-імпортних операцій; контроль за виконанням плану; валютний контроль і т.д. Сектор маркетингу як ведуча служба підприємства вивчає коньюктуру світових товарних ринків, приймає участь у визначенні цін на експортну продукцію, в розробці і здійсненні рекламних міроприємств, аналізі конкурентів, можливостей руху товару і т. ін. Завдання науково-технічного сектору: вивчати діючі на світовому ринку технічні вимоги до товару; аналізувати технічний рівень і якість продукції, її конкурентноздатність; брати участь в розробці пропозицій по оновленню виробництва, випуску нової продукції; забезпечувати технічне обслуговування експортної продукції та ін. Протокольний сектор готує і організовує протокольні міроприємства . виконує доручення керівництва фірми по зустрічах, прийому І проводах представників зарубіжних фірм, які прибули на підприємство з візитом. Організаційні принципи побудови управління ЗТФ залежить від її завдань і функцій, зображених в уставі. Основними завданнями ЗТФ, як правило, являються: 1 Планування, організація і регулювання зовнішньоторгових угод. 2.Збільшення об'єму експорту і вдосконалення його структури. 3.Підвищення ефективності імпортних закупок у відповідності до стратегії підприємства. 4.Підвищення конкурентноздатності продукції за кордоном, сприяння покращенню її якості. 5.Вивчення коньюктури товарних світових ринків і виявлення критеріїв та вимог, які ставляться до конкурентноздатності товарів. 6.Вивчення діяльності конкурентів, їх сильних і слабких сторін. 7.Організація післяпродажного обслуговування за кордоном. 8 .Ввироблення рекламних міроприємств з метою розширення експорту. 9.Забезпечення правового захисту зовнішньоекономічних інтересів підприємства. 10 .Участь разом з іншими підрозділами в організації транспортування і збереження продукції. 11 Участь в купівлі-продажу патентів і ліцензій, "ноу-хау". 12.Участь в здійсненні протокольних міроприємств і т. д. Вирішення цих та інших завдань, що стоять перед ЗТФ, визначає її функції і організаційну структуру управління. Директор ЗТФ, як правило, підлягає директору підприємства чи його заступнику по зовнішньоекономічних зв'язках. Основними функціональними підрозділами ЗТФ являється маркетингова і оперативно-комерційна служба. Також створюються служби, що забезпечують обслуговування ЗЕД фірми: планово-економічних розрахунків, валютно-фінансових операцій, обліку і звітності, юридичних та інженерно-технічних питань. Кожна із даних служб виконує відповідні функції. В компетенцію маркетингової служби входять: - участь фірми в розробці стратегії і планів ЗЕД підприємства; - вивчення ринків збуту і можливостей виходу на них; - забезпечення реклами і руху товару; - підготовка конкурентних матеріалів і конкурентного листа, необхідних для формування базисних умов контракту; - прогнозування коньюктури товарних ринків і динаміки цін; - аналіз ефективності експортно-імпортних операцій і окремих угод; - збирання, накопичення і обробка необхідної інформації; - методичне забезпечення роботи по вивченню зовнішніх ринків і вимог до якості продукції; - забезпечення участі фірми у виставках, ярмарках, аукціонах, торгах та ін. Функціями оперативно-комерційної служби являються: - проведення переговорів з іноземними фірмами; - підготовка комерційних розрахунків по базисних і валютно-фінансових умовах контракту; - організація поставок (перевезення, страхування зовнішньоторгових вантажів) відповідно до контракту7 і контроль за їх виконанням; - забезпечення технічного і гарантійного обслуговування експортної та імпортної продукції; - перегляд рекламацій по експорту й імпорту; - ведення комерційної переписки з іноземними фірмами та ін. В міру розвитку ЗТФ виконання технічних і підготовчих операцій, які здійснюють комерційні й допоміжні підрозділи, може бути централізоване шляхом створення спеціалізованих служб, наприклад, копіювально-розмножувального бюро, бюро переказів, відділу автоматизованої обробки даних, групи комерційних розрахунків та ін. Чи варто створювати ЗТФ в складі підприємства-суб'єкта ЗЕД? Для того, щоб відповісти на цс питання, треба співставити затрати підприємства при відсутності власної такої фірми і витрати на її утримання. При цьому треба мати на увазі, що ефект діяльності ЗТФ буде видно тільки після 1-2 років її роботи. 4.3. Маркетинг в управлінні зовнішньоекономічною діяльністю підприємства Підприємства, що виходять на світовий ринок, зустрічають сьогодні жорстоку конкурентну боротьбу. Щоб вижити в цій боротьбі і досягти успіху, необхідно використовувати можливості маркетингу. Саме на основі маркетингової діяльності проводиться більшістю комерційних операцій на світовому ринку. Спеціальними дослідженнями встановлено, що більше 75% комерційних невдач відбувається через помилки в маркетинговій діяльності. Тому майбутнім спеціалістам-мснеджерам ЗЕД необхідно уважно і творчо віднестися до вивчення теорії і практики міжнародного маркетингу, досвіду західних і вітчизняних фірм в цій галузі. Більш докладно ці проблеми розглядаються в спецкурсі "Міжнародний маркетинг". При їх вивченні треба звернути увагу на необхідність і важливість маркетингового забезпечення управління ЗЕД підприємства, відзначити деякі основні "точки" взаємодії. Термін "маркетинг" походить від англійського слова тагксі (ринок) і означає діяльність в сфері ринку збуту. На українську мову цей термін не перекладається. Під маркетингом розуміється система внутріфірмсного управління, спрямована на вивчення і облік ринкового попиту, потреб і вимог конкретних споживачів до продукту для більш обґрунтованої орієнтації виробничої діяльності фірми і діяльності в сфері збуту [4]. Міжнародний маркетинг ґрунтується на принципах внутрішнього (національного) маркетингу. Тому використані в ньому стратегії, принципи і методики являються характерними і для міжнародного маркетингу. Разом з тим міжнародний маркетинг має свої специфічні особливості. При виході на зовнішній ринок виникає принципово нова ситуація, більш різноманітнішим стає зовнішнє середовище, збільшується число факторів, що впливають на прийняття рішень. Це призводить до того, що: 1) підвищується ступінь невизначеності в діяльності підприємства; 2) зростає ступінь ризику, з'являється додатковий ризик його діяльності; 3) збільшується потреба в інформаційному забезпеченні підприємства; 4) підвищуються вимоги до координації різних напрямків і сфер їх діяльності. Все це і визначає специфіку міжнародного маркетингу, робить необхідним його використання в управлінні ЗЕД. Міжнародний маркетинг входить до складу функцій, які здійснює підприємство в рамках ЗЕД. Разом з тим він являє собою самостійну галузь діяльності підприємства при виході на зовнішні ринки. Міжнародний маркетинг можна визначити як систему планування, реалізації, контролю й аналізу міроприємств, спрямованих на багатонаціональне ринкове середовище і пристосування до його умов підприємства, яке здійснює свою діяльність більш як в одній країні. В розвитку міжнародного маркетингу виділяють три основних етапи: 1-ий. Традиційний маркетинг. Він являє собою звичайний продаж товарів за кордон, коли експортер несе відповідальність тільки до моменту доставки товару. Подальша доля проданого товару його, як правило, не цікавить. 2-й. Експортний маркетинг. Тут експортер займається систематичним вивченням цільового іноземного ринку і пристосовує своє виробництво до вимог даного ринку, що постійно міняються. 3-й. Міжнародний маркетинг. В умовах використання міжнародного маркетингу експортер глибоко вивчає ринок, використовуючи для цього широке коло маркетингових інструментів. При цьому міжнародний маркетинг поширюється не тільки на чисто торгові операції, але й на інші види і форми ЗЕД (на спільні підприємства, дочірні підприємства, технологічний обмін, надання транспортних, страхових, туристичних та Інших послуг). Міжнародний маркетинг набирає все більш глобального характеру. Використання міжнародного маркетингу в управлінні ЗЕД насамперед вимагає його планування, розробки стратегічної маркетингової програми. Важливо відзначити, що стратегічна маркетингова програма складає основу загального стратегічного плану фірми, в області ЗЕД. Ринкова ситуація постійно міняється, тому фірма завжди повинна мати стратегічну маркетингову програму на наступні 3-5 років. Планування міжнародного маркетингу також має свої стадії. Це: 1)аналіз середовища діяльності підприємства і прогнозування тенденцій його розвитку; 2) визначення системи завдань на основі загальних завдань підприємства: 3) визначення пріорітетних напрямків діяльності; 4) сегментація іноземних ринків, вибір цільових сегментів; 5) розробка стратегії виходу підприємства на іноземні ринки і поведінки на них; 6) розробка міроприємств маркетингового комплексу, тобто політики: товарної, збуту, цінової, стимулюючої .чи комунікаційної і т.д. 7) організація міжнародногомаркетингу підприємства; 8) контроль за досягненням завдань міжнародного маркетингу і, при необхідності, корекція стратегії міжнародного маркетингу. Перш ніж вирішити вийти на світовий ринок, підприємству необхідно багато чого дізнатись, досконало розібратися в особливостях внутрішнього й зовнішнього середовища. До внутрішнього середовища відносяться функціональні структури підприємства, система розробки, виробництва і збуту товарів, кваліфікація кадрів і їх використання, системи передачі інформації між ланками управління та ін. До зовнішнього (оточуючого) середовища відносяться конкуренти, покупці, посередник, фінансові установи, митні та державні органи і т. п. Важливу роль відіграє економічна ситуація в країні ,політична обстановка, природні умови, культура, традиції та ін. Всі фактори внутрішнього й зовнішнього середовища розподіляються на ті, що піддаються управлінню з боку підприємства, і ті, що не піддаються, тобто такі, до яких треба пристосовуватись. Зовнішнє середовище відносно до міжнародного маркетингу ділять на дві частини: економічну і культурну. Проте, з мстою більш детального вивчення, її справедливо було б розподілити на такі чотири сфери: економічну, соціально-культурну, політико-правову і природну. Економічне середовище країни (її ринку) розкриває справжні потенціальні можливості споживання товарів і послуг. Головними показниками, що характеризують економічне середовище, являються: рівень життя, валовий національний продукт, рівень розвитку економіки, стабільність валюти. До числа основних елементів соціально-культурного середовища міжнародного маркетингу відноситься мова (в світі налічується близько 100 офіційних мов і приблизно 3000 самостійних діалектів), символи (жести, слова, об'єкти, зображення), особливості релігії, освіта, розподіл соціальних ролей між членами суспільства. Політико-правове середовище охоплює такі аспекти, як політична система, законодавство приймаючої країни (торгове і господарське право, трудове право та ін.). національне законодавство про регулювання ЗЕД, норми міжнародного права та ін. До основних елементів природного середовища міжнародного маркетингу відносяться: клімат, характеристика рельєфу, наявність корисних копалин і природних ресурсів, особливості інфраструктури і т.д. Аналіз складових частин внутрішнього і зовнішнього середовища здійснюється по окремих країнах, регіонах чи з точки зору світового ринку в цілому. Важливе місце в системі міжнародного маркетингу займає дослідження іноземних ринків, під яким, як правило, розуміють процес пошуку, збору, обробки й аналізу даних про проблеми, пов'язані з маркетингом товарів і послуг. Головна мета маркетингових досліджень — зменшення невизначеності і ризику при прийнятті комерційних рішень. Маркетингові дослідження, що проводяться на зарубіжних ринках ,як правило, складаються із двох великих блоків: дослідження ринків; дослідження потенціальних можливостей підприємства. Перший блок дослідження ринків включає в себе такі аспекти: - вивчення й аналіз умов ринку; - аналіз попиту; - аналіз пропозицій; - аналіз вимог споживача до товару; - аналіз перспектив розвитку ринку; - вивчення форм і методів торгівлі; - вивчення і оцінка діяльності підприємств-конкурентів; - вивчення підпрємств-покупців товару, що їх зацікавив; - вивчення комерційної практики, транспортних, торгово-політичних умов; - вивчення умов руху товарів та ін. Другий блок — дослідження потенціальних можливостей підприємства передбачає: - аналіз господарської діяльності підприємства; - аналіз конкурентноздатності підприємства; - аналіз конкурентноздатності продукції підприємства; - оцінка його потенціальних конкурентних можливостей. При дослідженні іноземних ринків використовуються традиційні методи та інструменти. Разом з тим тут є своя специфіка, яка визначається об'єктом дослідження В залежності від техніки проведення досліджень, характеру інформації, способів її надходження і використання, маркетингові дослідження у зовнішньоекономічній сфері можна розділити на такі види: ^ . Вони, як правило, проводяться на основі вторинної інформації, яка може бути одержана в результаті вивчення урядових звітів, досьє зовнішньоторгових організацій, комп'ютерних банків даних і т.д. Такі дослідження відносно недорогі і дають можливість одержати відповідь на ряд запитань, що цікавлять підприємство. Наприклад, про стан митного законодавства, стан економіки окремих країн, стан і тенденції розвитку коньюктури окремих ринків, торгово-політичні режими, вартість перевезень різними видами транспорту та ін. З кабінетних досліджень і починаються маркетингові дослідження іноземних ринків. Проте такі дослідження не дають можливості одержати відповідь на всі запитання, що цікавлять підприємство, і не всі країни володіють такою інформацією. ^ . Являє собою дослідження ринку на місці. Воно найбільш складне й дороге, але це самий ефективний метод вивчення ринку. Цей вид дослідження дозволяє отримати первинну інформацію, оцінити реальний споживацький попит і фактори, що його формують, враховувати результати досліджень для розробки керівництвом підприємства тактики поведінки на ринку. Крім розглянутих, використовуються і такі методи дослідження Іноземних ринків, як метод пробного продажу, підтримки особистих ділових контактів з представниками іноземних фірм та ін. [8] Маркетингове дослідження, що проводиться на іноземрих ринках, відрізняється від того, Ідо проводиться на внутрішньому ринку. Ця різниця полягає: - в складності одержання первинної інформації; - нестачі( чи відсутності) вторинної інформації; - значних затратах на проведення польових досліджень; - необхідності координації досліджень на ринках різних країн Маркетингові дослідження проводяться підприємством або самостійно, або на його замовлення спеціалізованим маркетинговим фірмам. Щоб маркетингові дослідження були ефективними, вони повинні проводитися систематично і охоплювати якомога більше джерел інформації. Аналіз оточуючого середовища міжнародного маркетингу і пов'язаного з ним ринку дає можливість визначити систему завдань міжнародного маркетингу, які являються складовою частиною стратегічної маркетингової програми. Завдання міжнародного маркетингу зумовлені загальними завданнями діяльності підприємства, в т.ч. у зовнішній сфері. Можна виділити такі групи завдань: І.Ті, що характеризують становище підприємства на ринку (досягнення певного становища ринку, показники обігу, освоєння нових ринків). 2. Виробничого характеру (ефективне використання ресурсів, продуктивність праці). 3. Рентабельність (цільові показники прибутковості підприємства). 4. Фінансові (кредитна здатність, ліквідність, структура капіталу). 5. Соціального характеру (становище робітників та ін.). 6. Забезпечення і підтримка іміджу підприємства. Безпосередньо завдання міжнародного маркетингу являють собою конкретизацію першої Групи загальних завдань підприємства. Це забезпечення цільового становища ринку І виходу підприємства на традиційні і нові ринки, підвищення об’єму продажу (закупок), формування попиту, стимулювання збуту і т.д. Для успішної реалізації поставлених завдань підприємство розробляє різні маркетингові стратегії: охоплення ринків і ринкових сегментів, конкурентні, виходу на нові ринки, виходу на ринки з новим товаром, цільові, ринкового попиту, товарної політики і т.д. їх зміст багато в чому залежить від загальної стратегії підприємства, в т.ч. в галузі ЗЕД. Основою планування виходу підприємства на зовнішні ринки являється вибір оптимального способу проникнення його на ці ринки. В сучасних умовах склались три основних способи виходу підприємства на зовнішні ринки: 1. Створення власної ланки збуту на цільових іноземних ринках .Такий спосіб поряд з функцією збуту дозволяє добре вивчити особливості конкретних ринків, умови роботи на них Однак він вимагає великих затрат і може бути вигідним в тому випадку, якщо підприємство має значні об'єми реалізації продукції, що дозволяють окупити витрати на створення власної ланки збуту. 2 Використання ланки збуту за кордоном. Цей спосіб дає можливість використання незалежних торгових посередників. Він особливо потрібен при виході підприємства на нові ринки, коли власна ланка збуту ще не створена чи її створення неефективне. Робота торгових співробітників вимагає опрацювання ряду важливих питань, таких як передача повноважень по експорту товару, винагорода, відповідальність за реалізацію та ін. Всі ці питання виясняються в контрактах про торгово-посередницькі операції (особливості організації торгово-посередницьких операцій розглядаються в главі 10). 3. Спосіб виходу на іноземні ринки шляхом створення власного виробництва товарів за кордоном (СП, дочірніх філіалів та ін.). Такий спосіб вигідний тоді, коли даний ринок для підприємства перспективний, а виробництво товарів на місці може дати відчутну економічну вигоду за рахунок економії на транспортних витратах, мита, нетарифних обмежень, використання кваліфікованої, але більш дешевої робочої сили, приближення виробництва до джерел сировини і т.п. Організувавши вихід на іноземні ринки таким чином, підприємство може значно підвищити ефективність ЗЕД. Однак при цьому необхідно добре знати умови діяльності в даній країні, її законодавчі акти. На основі дослідження, оцінки й вибору іноземних ринків, розробляється товарна, цінова, збуту та інші види політики, тобто міроприємства маркетингового комплексу, що входять в стратегічну маркетингову програму. Майбутнім спеціалістам в галузі ЗЕД і тим, хто займається даною діяльністю, настійно рекомендується глибше знайомитися з основними завданнями й перевагами використання маркетингу в управлінні ЗЕД. поскільки: 1) міжнародний маркетинг озброює підприємство-суб'єкт ЗЕД чіткою програмою дій; 2) маркетингове забезпечення менеджменту ЗЕД дає можливість підприємству максимально врахувати вимоги конкретних іноземних ринків, конкретних споживачів, тенденції і перспективи їх розвитку. І одночасно впливати на ці ринки у вигідному для себе напрямку. На жаль, вітчизняні підприємства ще недостатньо використовують міжнародний маркетинг в управлінні ЗЕД Очевидно, що більш активну участь українських підприємств-суб'єктів ЗЕД в цій діяльності дозволило б значно підвищити якісний рівень управління ЗЕД, зміцнити позиції на іноземних ринках. Ключові поняття: планування ЗЕД, стратегічне планування, тактичне планування, типи стратегій розвитку підприємства в галузі ЗЕД. планування господарського портфеля, організаційна структура управління, відділ ЗЕЗ, ЗТФ, міжнародний маркетинг, сфера міжнародного маркетингу, природне середовище, соціально-культурне середовище, природне середовище, дослідження іноземних ринків, сегментація ринків, методи виходу на іноземні ринки, організація міжнародного маркетингу. |
Схожі:
 | Правові засади аудиторської діяльності в Україні В умовах формування ринкових відносин та різноманітності форм власності виникла необхідність удосконалення функцій управління процесом... | | 1. Поняття І сутність менеджменту Розвиток ринкових відносин в Україні сприяє підвищенню ролі менеджменту. У сучасних умовах менеджмент розглядається як один з базисних... |
| Запитання до іспиту Правовий статус господарських судів в Україні, їх роль в умовах формування ринкових відносин | | 1. Необхідність та сутність кредиту Необхідність кредиту викликана існуванням товарно-грошових відносин. Його передумовою є наявність вільних коштів у суб'єктів економічних... |
| Робоча програма для студентів заочного відділення з дисципліни Публічна адміністрація Для спеціальностей Менеджмент організацій, Менеджмент зовнішньо-економічної діяльності | | Зед в системі категорій міжнародної економіки Під зовнішньоекономічною діяльністю (зед) розуміють діяльність суб’єктів господарської діяльності України та іноземних суб’єктів... |
| Перехід України до багатоукладної економіки обумовлює необхідність... Е господарство виникають все більш широкі можливості для ділової співпраці українських І зарубіжних суб'єктів господарювання. Ця... | | Во-практичної конференції «Реформування законодавства України та... Реформування законодавства України та розвиток суспільних відносин в Україні: питання взаємодії: Матеріали міжнародної науково-практичної... |
| Мета викладання навчальної дисципліни «Нотаріат України». Виконана... У процесі формування ринкових відносин, яке зумовило посилення цивільно-правової активності населення, розвиток підриємництва, цивільного... | | Тема 8 Страхування зовнішньо – економічних ризиків Ризики — це можливі несприятливі події, що можуть відбутися, І в результаті яких можуть виникнути збитки, майнові втрати учасників... |