Розвиток ринкових відносин в Україні, необхідність її вход­ження в світовий інтеграційний процес, лібералізація зовнішньо­економічної діяльності (зед). надання




НазваРозвиток ринкових відносин в Україні, необхідність її вход­ження в світовий інтеграційний процес, лібералізація зовнішньо­економічної діяльності (зед). надання
Сторінка3/13
Дата конвертації19.06.2013
Розмір2.08 Mb.
ТипДокументы
skaz.com.ua > Спорт > Документы
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   13
^

Запитання і навчальні завдання


1.Які основні функції митно-тарифного регулювання ?

2.Що таке митний тариф ?

3.В чому суть мита ?

4.Які види мита використовують в Україні ?

5.В чому суть особливих видів мита ? В яких випадках вони ви­користовуються ?

6.Які види товарів звільняються від стягнення мита і чому?

7.Назвіть основні форми ліцензування вітчизняного виробника-скспортера.

8.Що являє собою нетарифне регулювання ЗЕД ?

9.З якою мстою здійснюється нетарифне регулювання ?

10. Які основні заходи нетарифного регулювання ?

11.Що входить в кількісні заходи нетарифного регулювання ? В чому їх суть і значення ?

12. Які види квот і ліцензій застосовуються в Україні ?

13. Що являє собою “добровільне" обмеження експорту й імпор­ту ?

14. Які заходи тарифного регулювання зв'язані з виконанням митних формальностей

15. Яка роль ГАТТ/ВТО в розвитку світової торгівлі ?

Глава 4. Управління зовнішньоекономічною діяльністю на рівні виробничого підприємства

4.1. Планування зовнішньоекономічної діяльності
Планування являється важливою частиною менеджменту ЗЕД, основною її функцією. Підприємство, яке не вміє планувати чи не вважає потрібним це робити, навряд чи може досягнути серйозних успіхів в своєму розвитку. Звичайно, планування — не панацея від усіх бід, проте уважний підхід до цього важливого етапу роботи створює основу для успішної діяльності підприємства як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринку.

Суть планування можна визначити як уміння передбачити мету підприємства, результати його діяльності і ресурси, потрібні для досягнення цієї мети.

В сфері ЗЕД планування означає також уміння визначати ме­ту ЗЕД як складової частини загальної системи внутрішнього планування. Основна мета ЗЕД не повинна розходитися із загаль­ною метою підприємства, повинна бути спрямована на їх успішне здійснення за рахунок зовнішніх факторів економічного росту. Планування допомагає відповісти на важливі запитання:

1. Де підприємство знаходиться в даний час, які його еко­номічні позиції, в тому числі в зовнішній сфері ?

2. Яким чином, при допомозі яких ресурсів може бути досяг­нута мета підприємства, в тому числі по ЗЕД, і як може бути ви­користана зовнішньоекономічна діяльність для його успішного соціально-економічного розвитку?

Планування ЗЕД являється об'єктивно необхідним для будь-якого підприємства-субєкта ЗЕД. Це визначається насамперед:

- прагненням підприємств, функціонуючих в умовах гло­балізації ринку, одержати додатковий прибуток за рахунок більш повного використання переваг міжнародної праці, міжнародної економічної інтеграції; передбачити несприятливі дії зовнішніх факторів, різноманітні непередбачені обставини, котрі можуть відбутися на світовому ринку;

- і головне — необхідність прогнозування свого майбутньо­го. Для цього важливо визначити яким буде ринок в майбутньому, в якому буде розвиватися, чого чекають споживачі від підприємства, які його можливості у збільшенні експортного по­тенціалу, об'єму продажу і т.д. Визначаючи бажані і можливі орієнтири своєї майбутньої діяльності на світовому ринку, підприємства тим самим зменшують можливість непередбачених дій зовнішніх факторів, ступінь ризику, пов’язаного з їх діями.

Багато підприємств працюють без офіційно прийнятих планів. На їх думку, ситуація на ринку міняється дуже швидко, особливо на зовнішньому, щоби планування приносило яку-не-будь користь. Дійсно, зовнішнє середовище бізнесу, особливо міжнародного, характеризується швидкими змінами. В західних країнах цс пояснюється високою насиченістю споживацького по­питу, його індивідуалізацією, різноманітним характером. Ці зміни попиту диктують зрушення інших факторів середовища: технології, засобів зв'язку і т.д. Відповідно й бізнес повинен швидко мінятися.

В економіці України рухливість середовища, зумовлена на­самперед перехідним характером нашого господарства, стрімким входженням нашої країни в світовий інтеграційний процес, лібе­ралізацією ЗЕД і, як наслідок, нестабільністю соціально-еко­номічної сфери.

Однак, як свідчить світовий досвід і деякі приклади госпо­дарювання вітчизняних підприємств (наприклад, НКМЗ ВАТ Концерну "Стірол", ДМЗ та ін.). формальне планування має важ­ливі переваги:

- планування заохочує керівників постійно думати перспек­тивно;

- веде до більш чіткої координації діяльності підприємства;

- стимулює менеджерів до реалізації своїх рішень в по­дальшій роботі;

- сприяє більш чіткому визначенню фірмою своєї мети і за­вдань;

- покращує забезпечення фірми необхідною імформацією;

- допомагає більш раціональному розподілу ресурсів;

- сприяє активізації роботи по вивченню світового ринку, пошуку необхідних партнерів по бізнесу;

- робить фірму більш підготовленою до несподіваних змін;

- полегшує контроль за діяльністю на підприємстві і т.д.

В сучасних умовах жорстокої конкурентної боротьби на світовому ринку потреба в плануванні ЗЕД значно зростає.

В залежності від ступеня невизначеності в плануванні, тим­часових орієнтацій ідей планування, меж планування і т.д., в світовій практиці використовують різні типи планування ЗЕД. Наприклад, в залежності від того, яку межу (період) часу охоплю­ють плани, складені на підприємстві, планування поділяється на три типи: довготривалі, середньо тривалі , короткочасні .

Довготривале планування охоплює довгі періоди часу. 10-25 років. Деякий час довготривале планування ототожнювалось із стратегічним, але ці два поняття розглядаються окремо. Стра­тегічне планування по своєму змісту багато складніше довготри­валого.

Середньотривале планування конкретизує орієнтири, виз­начені в довготривалих планах. Вони розраховані на більш корот­кий час. Донедавно середньотривале планування розраховува­лось на 5 років, проте швидкість змін зовнішнього середовища зумовила необхідність скоротити термін цього типу планування приблизно до 2-3 років. В сфері ЗЕД ссрсдньотривалі плани вирішують завдання, пов'язані з перебудовою існуючих виробни­чих потужностей, оновленням асортименту, розширенням чи зву­женням експорту (імпорту), пошуком нових ринків збуту і т.д.

^ Короткочасне планування — вироблення планів на 1-2 ро­ки.

Зазвичай це річний план, який нараховує в собі конкретні завдання по здійсненню експортно-імпортних операцій. Вони (операції) містять інформацію про сроки. об'єми, асортимент, черговість поставок і т.ін.

Весь процес планування ЗЕД. як і внутріфірмсного, можна умовно поділити на дві стадії:

1. Розробка стратегії ЗЕД (стратегічне планування).

2 Визначення тактики здійснення виробленої стратегії (опе­ративне чи тактичне планквання).

Стратегія виробничого підприємства — це сукупність голо­вної мети і основних способів досягнення накресленої мсти. Інакше кажучи, розробка стратегії підприємства означає визна­чення загальних напрямків його розвитку. Розробка стратегії ЗЕД означає визначення основних напрямків діяльності фірми в міжнародній сфері, на світовому ринку. Важливо ще раз підкрес­лити, що стратегічні плани розвитку ЗЕД повинні бути інтегро­вані в загальну стратегію розвитку підприємства в цілому.

Стратегічне планування зазвичай розраховане на довгий період, хоч на багатьох підприємствах стратегія базується на середньотривалому плануванні (другий спосіб більш прийнятний для підприємств України, що працюють в умовах великої невиз­наченості). В галузі ЗЕД стратегічне планування може охоплюва­ти період від 4 до 7 років.

Як уже відзначалося, не варто ототожнювати стратегічне і довготривале планування.

Стратегічне планування — це не функція часу, а насампе­ред функція направленості. Вона не просто зосереджена надано­му періоді часу, а нараховує в собі сукупність глобальних ідей розвитку підприємства, в тому числі в сфері ЗЕД.

Тактичне планування як правило охоплює короткочасний і середньотривалий періоди від 0,5 до 2 років (зазвичай рік). Воно має справу з вирішенням того, як повинні бути розраховані ре­сурси підприємства для досягнення стратегічної мети. Якщо го­ловним питанням стратегічного планування являється питання: "Чого хоче досягти підприємство?", то тактичне планування спрямоване на вирішення іншого питання: "'Як підприємство по­винно досягти такого стану?".

Процес планування ЗЕД в свою чергу полягає з цілого ряду етапів (фаз). Проте ще до початку роботи над планами ЗЕД підприємству важливо володіти інформацією з таких питань:

- Що і коли експортувати (імпортувати)?

- В яких умовах належить здійснювати ЗЕД ?

- Які види і форми ЗЕД доцільно вибрати?

- Які ресурси має підприємство для здійснення ЗЕД?

- Якою повинна бути організаційна структура управління ЗЕД?

- Який результат очікується від ЗЕД (приблизний розмір прибутку, рентабельність, розміри розширення збуту, валютна ви­ручка і т.д.)?

Процес планування може бути виражений такими етапами:

1-ий. Визначення місії і комплексу завдань .Складання "де­рева завдань".

2-ий. Аналіз і оцінка внутрішнього і зовнішнього середови­ща. Інколи даний етап передує етапу визначення завдань.

3-ій. Стратегічний аналіз. Фірма порівнює завдання і ре­зультати дослідження факторів внутрішнього й зовнішнього сере­довища, визначає розрив між ними, формує різноманітні варіан­ти стратегій.

4-ий. Порівняння і визначення одної з альтернативних стра­тегій, її розробка.

5-ий. Готується остаточний стратегічний план діяльності фірми в галузі ЗЕД.

6-ий. Середньотривале планування. Розроблення середньотривалих планів і програм.

7-ий. На основі стратегічного і середньотривалого плану­вання розробляються річні оперативні плани і проекти.

8-ий. Контроль за виконанням рішень, втілених у планах. Цей етап не являється стадією безпосереднього процесу плану­вання, проте він має важливе значення для планування і ре­алізації стратегії ЗЕД підприємства, тому що дає можливість більш раннього виявлення можливого розриву між плановими по­казниками і фактичним виконанням та внесення відповідних ко­рективів в цей процес. В цілому процес планування являє собою нібито замкнутий цикл з прямим і зворотнім зв'язком.

Результатом процесу планування являється система планів, яку можна поділити на такі елементи:

1. Стратегічний план (чи генеральний план), який частіше всього складається на 5 років.

2. Загальнофірмовий план, основу якого складає "план розвитку", що містить в собі і розвиток ЗЕД.

3. Оперативні плани підприємства. Вони можуть містити в собі загальнофірмові плани поточної діяльності підприємства, а також поточні плани підрозділів.

Крім планів на підприємстві можуть розроблятися програми і проекти.

Можливі три типи стратегії розвитку підприємства в галузі ЗЕД:

1. Насиченість ринку. Мета даної стратегії полягає в забез­печенні економічного росту на освоєних ринках з традиційними товарами Ця мета може бути досягнута за рахунок зниження стягнень (відповідно, і цін в порівнянні з конкурентами), підви­щення якості товарів.

2. Диференціація продукту. Можливі два варіанти даної стратегії:

а) імпортується товар, відомий за кордоном, але не відомий у своїй країні, або налагоджується його виробництво на основі здобутої ліцензії;

б) експортується товар, освоєний у своїй країні, але не відо­мий на іноземному ринку, чи налагоджується виробництво даного товару за кордоном. Ефект досягається за рахунок монопольного становища даного підприємства в своїй країні чи за кордоном.

3. Диверсифікація виробництва. Дана стратегія передба­чає початок виробництва за кордоном принципово нової про­дукції, раніше не властивої для підприємства. В результаті дивер­сифікації створюються кращі умови для господарського маневру, розширюються можливості впливу на економіку підприємства несприятливої світової господарської коньюктури, в тому числі погіршення "умов торгівлі". Цим самим скорочується ризик, ха­рактерний для вузькоспеціалізованих фірм.

Для розробки і вибору стратегічних рішень підприємства в галузі ЗЕД важливе значення має аналіз і планування свого гос­подарського портфеля. Останній являє собою набір видів про­дукції, яку випускає чи планує випускати підприємство в майбут­ньому. В залежності від видів продукції портфель підприємства ділиться на частини, які називаються стратегічними господарсь­кими підрозділами (СГП) [33, 34].

В міжнародній практиці виділяють 4 види СГП: "Знак пи­тання". "Зірка", "Дійні корови", "Собаки".

Якщо продукт знаходиться в сегменті "Знак питання", то для нього характерні високі темпи росту збуту і відносно низька част­ка ринку. Для сегменту товарів "Зірка" характерні високі темпи росту збуту і велика частка ринку. Ці товари вважаються лідерами. "Дійні корови" характеризуються невисокими темпами росту збу­ту і високою часткою ринку. Для "Собак" характерні низькі темпи росту збуту і невелика частка ринку.

Всі види СГП взаємопов'язані між собою і в цьому взаємозв'язку впливають один на одного і на розвиток підприємства в цілому. Том)', плануючи свій господарський порт­фель, підприємство повинно постійно тримати в полі зору стано­вище кожного свого СГП на ринку і забезпечувати оптимальне співвідношення між ними в портфелі Довготривале відхилення від оптимальної збалансованості в портфелі може привести до кризисного стану підприємства.

Важливими показниками планування ЗЕД на підприємстві являються: валютна виручка з розподілом на товари і товарні гру­пи; експортна виручка: рентабельність експортних та імпортних операцій; асортимент експортної та імпортної продукції; доля ек­спорт}' у вартості продукції.
4.2. Організація зовнішньоекономічної діяльності підприємства
Організація ЗЕД — дуже складна і клопітка робота. Вона вимагає уважного опрацювання таких питань як коньюнктура рин­ку, потенціальні покупці і продавці, встановлення ділових кон­тактів з ними, проведених переговорів, підписання угод і т.д.

Тому, для ефективного керівництва ЗЕД на рівні підприємства, необхідна адекватна до умов його роботи структу­ра управління.

Слово "структура" означає каркас, основу. Будь-яке підпри­ємство має відповідний каркас, що пов’язує всі його підрозділи, служби, органи.

Розрізняють:

- організаційно-виробничу структуру;

- структуру управління;

- організаційну структуру підприємства.

На будь-якому підприємстві є системи, які управляють і яки­ми управляють. До першої відносяться органи, служби, аппарат управління. До іншої — виробничі підрозділи (цехи, участки, відділи)

Організаційно-виробнича структура відображає побудову системи, якою управляють, структура управління — системи, яка управляє, а організаційна структура підприємства — побудову і взаємозв'язок обидвох даних систем.

Таким чином, структура управління ЗЕД відображає побудо­ву системи управління в даній сфері, тобто органи, служби, аппа­рат, що здійснює управління ЗЕД.

Аппарат управління будується з урахуванням необхідного оновлення ланок (по горизонталі) і ступенів чи рівнів управління (по вертикалі). Ланка управління — це структурний підрозділ чи окремі спеціалісти, що виконують відповідні функції управління.

Організаційна структура управління ЗЕД як складова части­на внутріфірмового управління визначається, насамперед, загаль­ною стратегією підприємства, а також стратегією ЗЕД як її скла­дової. Загальноприйнято вважати стратегію засобом виживання фірми шляхом адаптування до середовища, а структуру — конст­рукцією, що її підтримує. Ланки ланцюга "середовище — стра­тегія — структура" взаємопов'язані і взаємозумовлені. Якщо вони не відповідають одне одному, то під загрозу ставиться саме існу­вання фірми.

Організаційна структура управління ЗЕД визначається тією метою і завданнями, які вона покликана вирішувати. її мета — максималізація прибутку на довготривалий період за рахунок ефективної участі в міжнародному підприємництві. Ор­ганізаційна структура управління ЗЕД, як і внутріфірмового уп­равління, повинна постій но розвиватися і вдосконалюватися, пристосовуватися до змін у зовнішньому середовищі і сфері управління. Її форми і методи не можуть залишатися незмінними.

Перед підприємствами — суб'єктами ЗЕД завжди стоять два важливих питання:

1. Як сформувати найбільш сприйнятливу і ефективну оргструктуру управління?

2. Як керувати нею. щоб досягти поставленої мети? На формування організаційної структури управління ЗЕД значний вплив здійснюють такі фактори:

- розмір фірми:

- значення і характер зарубіжної діяльності;

- ступінь диверсифікації і складність продукції, що випус­кається;

- характер експортної і виробленої на іноземних підп­риємствах продукції;

- специфіка ринків приймаючих країн і рівень конкуренції на них та ін.

Організаційні форми управління ЗЕД на виробничих підприємсвах в Україні багато в чому індивідуалізовані. Разом з тим можна виділити деякі загальні риси.

На виробничих підприємствах, що приймають активну участь у зовнішньоекономічній діяльності, зовнішньоеконо­мічний аппарат в даний час існує в основному в двох формах:

1. Відділу зовнішньоекономічних зв'язків (ВЗЕЗ) в рамках діючого апарату управління.

2. Зовнішньоторгової фірми (ЗТФ).

Відділ зовнішньоекономічних зв'язків (ВЗЕЗ) не являється самостійним структурним підрозділом підприємства. Він являє собою частину апарату управління. Його головне завдання поля­гає в управлінні ЗЕД як елементом єдиної цілісної системи внутріфірмового управління. Цей відділ не займається безпосе­редньо транспортуванням вантажів, митними процедурами і т. д. Він створюється, як правило, для планування, організації і координації ЗЕД (хоч на практиці зустрічаються й інші варіанти).

Головними завданнями ВЗЕЗ підприємства можуть бути:

1. Участь в розробці стратегії ЗЕД підприємства.

2.Сприяння розвитку ЗЕД підприємства з метою прискорен­ня його соціально-економічного розвитку.

3.Управління експортним потенціалом підприємства, постійне його зміцнення й розвиток.

4.Забезпечення виконання зобов'язань, що випливають з до­говорів та угод із зарубіжними партнерами.

5.Вивчення коньюктури іноземних ринків, збір і накопичен­ня відповідної інформації.

6. Організація експортно-імпортних операцій, забезпечення

їх ефективності.

7. Здійснення рекламної діяльності.

8. Організація протокольних міроприємств та ін.

Відповідно до завдань визначаються функції ВЗЕЗ і фор­мується оргструктура управління. ВЗЕЗ зазвичай очолює началь­ник відділу. Відділ складається із ланок (груп, секторів, бюро і спеціалістів).

В нашому прикладі оргструктура управління ВЗЕЗ підприємства схематично може бути представлена таким чином (рис. 4.1.).

Рис. 4.1. Приблизна схема відділу зовнішньоекономічних зв 'язків

Кожен із секторів (груп) має свої конкретні завдання і вико­нує відповідні функції.

Наприклад, комерційний сектор повинен забезпечувати: ви­конання зобов'язань по міжнародних контрактах і угодах, участь у підготовці і проведенні комерційних переговорів; організацію поставок згідно контракту і контроль за їх виконанням; перегляд-рекламацій по експорту й імпорту та ін.

Екологічний сектор покликаний забезпечувати прогнозуван­ня і планування ЗЕД підприємства; аналіз ефективності експорт­но-імпортних операцій; контроль за виконанням плану; валютний контроль і т.д.

Сектор маркетингу як ведуча служба підприємства вивчає коньюктуру світових товарних ринків, приймає участь у визна­ченні цін на експортну продукцію, в розробці і здійсненні рек­ламних міроприємств, аналізі конкурентів, можливостей руху то­вару і т. ін.

Завдання науково-технічного сектору: вивчати діючі на світовому ринку технічні вимоги до товару; аналізувати технічний рівень і якість продукції, її конкурентноздатність; бра­ти участь в розробці пропозицій по оновленню виробництва, випуску нової продукції; забезпечувати технічне обслуговування експортної продукції та ін.

Протокольний сектор готує і організовує протокольні міроприємства . виконує доручення керівництва фірми по зустрічах, прийому І проводах представників зарубіжних фірм, які прибули на підприємство з візитом.

Організаційні принципи побудови управління ЗТФ залежить від її завдань і функцій, зображених в уставі.

Основними завданнями ЗТФ, як правило, являються:

1 Планування, організація і регулювання зовнішньоторго­вих угод.

2.Збільшення об'єму експорту і вдосконалення його струк­тури.

3.Підвищення ефективності імпортних закупок у відповідності до стратегії підприємства.

4.Підвищення конкурентноздатності продукції за кордоном, сприяння покращенню її якості.

5.Вивчення коньюктури товарних світових ринків і виявлен­ня критеріїв та вимог, які ставляться до конкурентноздатності то­варів.

6.Вивчення діяльності конкурентів, їх сильних і слабких сторін.

7.Організація післяпродажного обслуговування за кордо­ном.

8 .Ввироблення рекламних міроприємств з метою розширен­ня експорту.

9.Забезпечення правового захисту зовнішньоекономічних інтересів підприємства.

10 .Участь разом з іншими підрозділами в організації транс­портування і збереження продукції.

11 Участь в купівлі-продажу патентів і ліцензій, "ноу-хау".

12.Участь в здійсненні протокольних міроприємств і т. д.

Вирішення цих та інших завдань, що стоять перед ЗТФ, виз­начає її функції і організаційну структуру управління.

Директор ЗТФ, як правило, підлягає директору підприємства чи його заступнику по зовнішньоекономічних зв'язках.

Основними функціональними підрозділами ЗТФ являється маркетингова і оперативно-комерційна служба. Також створю­ються служби, що забезпечують обслуговування ЗЕД фірми: пла­ново-економічних розрахунків, валютно-фінансових операцій, обліку і звітності, юридичних та інженерно-технічних питань.

Кожна із даних служб виконує відповідні функції. В компе­тенцію маркетингової служби входять:

- участь фірми в розробці стратегії і планів ЗЕД підприємства;

- вивчення ринків збуту і можливостей виходу на них;

- забезпечення реклами і руху товару;

- підготовка конкурентних матеріалів і конкурентного лис­та, необхідних для формування базисних умов контракту;

- прогнозування коньюктури товарних ринків і динаміки цін;

- аналіз ефективності експортно-імпортних операцій і окре­мих угод;

- збирання, накопичення і обробка необхідної інформації;

- методичне забезпечення роботи по вивченню зовнішніх ринків і вимог до якості продукції;

- забезпечення участі фірми у виставках, ярмарках, аукціонах, торгах та ін.

Функціями оперативно-комерційної служби являються:

- проведення переговорів з іноземними фірмами;

- підготовка комерційних розрахунків по базисних і валют­но-фінансових умовах контракту;

- організація поставок (перевезення, страхування зовнішньоторгових вантажів) відповідно до контракту7 і контроль за їх виконанням;

- забезпечення технічного і гарантійного обслуговування експортної та імпортної продукції;

- перегляд рекламацій по експорту й імпорту;

- ведення комерційної переписки з іноземними фірмами та ін.

В міру розвитку ЗТФ виконання технічних і підготовчих операцій, які здійснюють комерційні й допоміжні підрозділи, мо­же бути централізоване шляхом створення спеціалізованих служб, наприклад, копіювально-розмножувального бюро, бюро переказів, відділу автоматизованої обробки даних, групи ко­мерційних розрахунків та ін.

Чи варто створювати ЗТФ в складі підприємства-суб'єкта ЗЕД?

Для того, щоб відповісти на цс питання, треба співставити за­трати підприємства при відсутності власної такої фірми і витрати на її утримання. При цьому треба мати на увазі, що ефект діяль­ності ЗТФ буде видно тільки після 1-2 років її роботи.
4.3. Маркетинг в управлінні зовнішньоекономічною діяльністю підприємства
Підприємства, що виходять на світовий ринок, зустрічають сьогодні жорстоку конкурентну боротьбу. Щоб вижити в цій бо­ротьбі і досягти успіху, необхідно використовувати можливості маркетингу.

Саме на основі маркетингової діяльності проводиться більшістю комерційних операцій на світовому ринку. Спеціальни­ми дослідженнями встановлено, що більше 75% комерційних не­вдач відбувається через помилки в маркетинговій діяльності. То­му майбутнім спеціалістам-мснеджерам ЗЕД необхідно уважно і творчо віднестися до вивчення теорії і практики міжнародного маркетингу, досвіду західних і вітчизняних фірм в цій галузі.

Більш докладно ці проблеми розглядаються в спецкурсі "Міжнародний маркетинг". При їх вивченні треба звернути увагу на необхідність і важливість маркетингового забезпечення уп­равління ЗЕД підприємства, відзначити деякі основні "точки" взаємодії.

Термін "маркетинг" походить від англійського слова тагксі (ринок) і означає діяльність в сфері ринку збуту. На українську мо­ву цей термін не перекладається. Під маркетингом розуміється система внутріфірмсного управління, спрямована на вивчення і облік ринкового попиту, потреб і вимог конкретних споживачів до про­дукту для більш обґрунтованої орієнтації виробничої діяльності фірми і діяльності в сфері збуту [4].

Міжнародний маркетинг ґрунтується на принципах внут­рішнього (національного) маркетингу. Тому використані в ньому стратегії, принципи і методики являються характерними і для міжнародного маркетингу. Разом з тим міжнародний маркетинг має свої специфічні особливості. При виході на зовнішній ринок виникає принципово нова ситуація, більш різноманітнішим стає зовнішнє середовище, збільшується число факторів, що впливають на прийняття рішень. Це призводить до того, що:

1) підвищується ступінь невизначеності в діяльності

підприємства;

2) зростає ступінь ризику, з'являється додатковий ризик йо­го діяльності;

3) збільшується потреба в інформаційному забезпеченні

підприємства;

4) підвищуються вимоги до координації різних напрямків і

сфер їх діяльності.

Все це і визначає специфіку міжнародного маркетингу, ро­бить необхідним його використання в управлінні ЗЕД.

Міжнародний маркетинг входить до складу функцій, які здійснює підприємство в рамках ЗЕД. Разом з тим він являє со­бою самостійну галузь діяльності підприємства при виході на зовнішні ринки. Міжнародний маркетинг можна визначити як си­стему планування, реалізації, контролю й аналізу міроприємств, спрямованих на багатонаціональне ринкове середовище і присто­сування до його умов підприємства, яке здійснює свою діяльність більш як в одній країні.

В розвитку міжнародного маркетингу виділяють три основ­них етапи:

1-ий. Традиційний маркетинг. Він являє собою звичайний продаж товарів за кордон, коли експортер несе відповідальність тільки до моменту доставки товару. Подальша доля проданого то­вару його, як правило, не цікавить.

2-й. Експортний маркетинг. Тут експортер займається сис­тематичним вивченням цільового іноземного ринку і пристосовує своє виробництво до вимог даного ринку, що постійно міняються.

3-й. Міжнародний маркетинг. В умовах використання міжнародного маркетингу експортер глибоко вивчає ринок, використовуючи для цього широке коло маркетингових інструментів. При цьому міжнародний маркетинг поширюється не тільки на чи­сто торгові операції, але й на інші види і форми ЗЕД (на спільні підприємства, дочірні підприємства, технологічний обмін, надан­ня транспортних, страхових, туристичних та Інших послуг). Між­народний маркетинг набирає все більш глобального характеру.

Використання міжнародного маркетингу в управлінні ЗЕД насамперед вимагає його планування, розробки стратегічної мар­кетингової програми. Важливо відзначити, що стратегічна марке­тингова програма складає основу загального стратегічного плану фірми, в області ЗЕД.

Ринкова ситуація постійно міняється, тому фірма завжди по­винна мати стратегічну маркетингову програму на наступні 3-5 років.

Планування міжнародного маркетингу також має свої стадії.

Це:

1)аналіз середовища діяльності підприємства і прогнозуван­ня тенденцій його розвитку;

2) визначення системи завдань на основі загальних завдань підприємства:

3) визначення пріорітетних напрямків діяльності;

4) сегментація іноземних ринків, вибір цільових сегментів;

5) розробка стратегії виходу підприємства на іноземні рин­ки і поведінки на них;

6) розробка міроприємств маркетингового комплексу, тобто політики: товарної, збуту, цінової, стимулюючої .чи ко­мунікаційної і т.д.

7) організація міжнародногомаркетингу підприємства;

8) контроль за досягненням завдань міжнародного марке­тингу і, при необхідності, корекція стратегії міжнародного марке­тингу.

Перш ніж вирішити вийти на світовий ринок, підприємству необхідно багато чого дізнатись, досконало розібратися в особли­востях внутрішнього й зовнішнього середовища.

До внутрішнього середовища відносяться функціональні структури підприємства, система розробки, виробництва і збуту товарів, кваліфікація кадрів і їх використання, системи передачі інформації між ланками управління та ін.

До зовнішнього (оточуючого) середовища відносяться конку­ренти, покупці, посередник, фінансові установи, митні та державні органи і т. п. Важливу роль відіграє економічна ситуація в країні ,політична обстановка, природні умови, культура, традиції та ін.

Всі фактори внутрішнього й зовнішнього середовища роз­поділяються на ті, що піддаються управлінню з боку підприємст­ва, і ті, що не піддаються, тобто такі, до яких треба пристосову­ватись.

Зовнішнє середовище відносно до міжнародного маркетин­гу ділять на дві частини: економічну і культурну.

Проте, з мстою більш детального вивчення, її справедливо було б розподілити на такі чотири сфери: економічну, соціально-культурну, політико-правову і природну.

Економічне середовище країни (її ринку) розкриває справжні потенціальні можливості споживання товарів і послуг. Головними показниками, що характеризують економічне середо­вище, являються: рівень життя, валовий національний продукт, рівень розвитку економіки, стабільність валюти.

До числа основних елементів соціально-культурного сере­довища міжнародного маркетингу відноситься мова (в світі налічується близько 100 офіційних мов і приблизно 3000 са­мостійних діалектів), символи (жести, слова, об'єкти, зображен­ня), особливості релігії, освіта, розподіл соціальних ролей між членами суспільства.

Політико-правове середовище охоплює такі аспекти, як політична система, законодавство приймаючої країни (торгове і гос­подарське право, трудове право та ін.). національне законодавство про регулювання ЗЕД, норми міжнародного права та ін.

До основних елементів природного середовища міжнарод­ного маркетингу відносяться: клімат, характеристика рельєфу, на­явність корисних копалин і природних ресурсів, особливості інфраструктури і т.д.

Аналіз складових частин внутрішнього і зовнішнього сере­довища здійснюється по окремих країнах, регіонах чи з точки зо­ру світового ринку в цілому.

Важливе місце в системі міжнародного маркетингу займає дослідження іноземних ринків, під яким, як правило, розуміють процес пошуку, збору, обробки й аналізу даних про проблеми, пов'язані з маркетингом товарів і послуг.

Головна мета маркетингових досліджень — зменшення не­визначеності і ризику при прийнятті комерційних рішень.

Маркетингові дослідження, що проводяться на зарубіжних ринках ,як правило, складаються із двох великих блоків: дослідження ринків; дослідження потенціальних можливостей підприємства.

Перший блок дослідження ринків включає в себе такі ас­пекти:

- вивчення й аналіз умов ринку;

- аналіз попиту;

- аналіз пропозицій;

- аналіз вимог споживача до товару;

- аналіз перспектив розвитку ринку;

- вивчення форм і методів торгівлі;

- вивчення і оцінка діяльності підприємств-конкурентів;

- вивчення підпрємств-покупців товару, що їх зацікавив;

- вивчення комерційної практики, транспортних, торгово-політичних умов;

- вивчення умов руху товарів та ін.

Другий блок — дослідження потенціальних можливостей підприємства передбачає:

- аналіз господарської діяльності підприємства;

- аналіз конкурентноздатності підприємства;

- аналіз конкурентноздатності продукції підприємства;

- оцінка його потенціальних конкурентних можливостей.

При дослідженні іноземних ринків використовуються тра­диційні методи та інструменти. Разом з тим тут є своя специфіка, яка визначається об'єктом дослідження

В залежності від техніки проведення досліджень, характеру інформації, способів її надходження і використання, маркетин­гові дослідження у зовнішньоекономічній сфері можна розділити на такі види:

^ 1. Кабінетні дослідження. Вони, як правило, проводяться на основі вторинної інформації, яка може бути одержана в ре­зультаті вивчення урядових звітів, досьє зовнішньоторгових ор­ганізацій, комп'ютерних банків даних і т.д. Такі дослідження відносно недорогі і дають можливість одержати відповідь на ряд запитань, що цікавлять підприємство. Наприклад, про стан мит­ного законодавства, стан економіки окремих країн, стан і тен­денції розвитку коньюктури окремих ринків, торгово-політичні режими, вартість перевезень різними видами транспорту та ін.

З кабінетних досліджень і починаються маркетингові дослідження іноземних ринків. Проте такі дослідження не дають можливості одержати відповідь на всі запитання, що цікавлять підприємство, і не всі країни володіють такою інформацією.

^ 2. Польове дослідження. Являє собою дослідження ринку на місці. Воно найбільш складне й дороге, але це самий ефектив­ний метод вивчення ринку. Цей вид дослідження дозволяє отри­мати первинну інформацію, оцінити реальний споживацький по­пит і фактори, що його формують, враховувати результати досліджень для розробки керівництвом підприємства тактики по­ведінки на ринку.

Крім розглянутих, використовуються і такі методи дослідження Іноземних ринків, як метод пробного продажу, підтримки особистих ділових контактів з представниками іно­земних фірм та ін. [8]

Маркетингове дослідження, що проводиться на іноземрих ринках, відрізняється від того, Ідо проводиться на внутрішньому ринку. Ця різниця полягає:

- в складності одержання первинної інформації;

- нестачі( чи відсутності) вторинної інформації;

- значних затратах на проведення польових досліджень;

- необхідності координації досліджень на ринках різних країн

Маркетингові дослідження проводяться підприємством або самостійно, або на його замовлення спеціалізованим маркетинго­вим фірмам. Щоб маркетингові дослідження були ефективними, вони повинні проводитися систематично і охоплювати якомога більше джерел інформації.

Аналіз оточуючого середовища міжнародного маркетингу і пов'язаного з ним ринку дає можливість визначити систему за­вдань міжнародного маркетингу, які являються складовою части­ною стратегічної маркетингової програми. Завдання міжнародно­го маркетингу зумовлені загальними завданнями діяльності підприємства, в т.ч. у зовнішній сфері.

Можна виділити такі групи завдань:

І.Ті, що характеризують становище підприємства на ринку (досягнення певного становища ринку, показники обігу, освоєння нових ринків).

2. Виробничого характеру (ефективне використання ре­сурсів, продуктивність праці).

3. Рентабельність (цільові показники прибутковості підприємства).

4. Фінансові (кредитна здатність, ліквідність, структура капіталу).

5. Соціального характеру (становище робітників та ін.).

6. Забезпечення і підтримка іміджу підприємства.

Безпосередньо завдання міжнародного маркетингу являють собою конкретизацію першої Групи загальних завдань підприємства. Це забезпечення цільового становища ринку І вихо­ду підприємства на традиційні і нові ринки, підвищення об’єму продажу (закупок), формування попиту, стимулювання збуту і т.д.

Для успішної реалізації поставлених завдань підприємство розробляє різні маркетингові стратегії: охоплення ринків і ринко­вих сегментів, конкурентні, виходу на нові ринки, виходу на рин­ки з новим товаром, цільові, ринкового попиту, товарної політики і т.д.

їх зміст багато в чому залежить від загальної стратегії підприємства, в т.ч. в галузі ЗЕД.

Основою планування виходу підприємства на зовнішні рин­ки являється вибір оптимального способу проникнення його на ці ринки. В сучасних умовах склались три основних способи виходу підприємства на зовнішні ринки:

1. Створення власної ланки збуту на цільових іноземних ринках .Такий спосіб поряд з функцією збуту дозволяє добре вив­чити особливості конкретних ринків, умови роботи на них Однак він вимагає великих затрат і може бути вигідним в тому випадку, якщо підприємство має значні об'єми реалізації продукції, що дозволяють окупити витрати на створення власної ланки збуту.

2 Використання ланки збуту за кордоном. Цей спосіб дає можливість використання незалежних торгових посередників. Він особливо потрібен при виході підприємства на нові ринки, коли власна ланка збуту ще не створена чи її створення неефек­тивне. Робота торгових співробітників вимагає опрацювання ря­ду важливих питань, таких як передача повноважень по експорту товару, винагорода, відповідальність за реалізацію та ін. Всі ці питання виясняються в контрактах про торгово-посередницькі операції (особливості організації торгово-посередницьких опе­рацій розглядаються в главі 10).

3. Спосіб виходу на іноземні ринки шляхом створення влас­ного виробництва товарів за кордоном (СП, дочірніх філіалів та ін.). Такий спосіб вигідний тоді, коли даний ринок для підприємства перспективний, а виробництво товарів на місці мо­же дати відчутну економічну вигоду за рахунок економії на транспортних витратах, мита, нетарифних обмежень, викорис­тання кваліфікованої, але більш дешевої робочої сили, приближення виробництва до джерел сировини і т.п.

Організувавши вихід на іноземні ринки таким чином, підприємство може значно підвищити ефективність ЗЕД.

Однак при цьому необхідно добре знати умови діяльності в даній країні, її законодавчі акти.

На основі дослідження, оцінки й вибору іноземних ринків, розробляється товарна, цінова, збуту та інші види політики, тоб­то міроприємства маркетингового комплексу, що входять в стра­тегічну маркетингову програму.

Майбутнім спеціалістам в галузі ЗЕД і тим, хто займається даною діяльністю, настійно рекомендується глибше знайомитися з основними завданнями й перевагами використання маркетингу в управлінні ЗЕД. поскільки:

1) міжнародний маркетинг озброює підприємство-суб'єкт ЗЕД чіткою програмою дій;

2) маркетингове забезпечення менеджменту ЗЕД дає мож­ливість підприємству максимально врахувати вимоги кон­кретних іноземних ринків, конкретних споживачів, тен­денції і перспективи їх розвитку. І одночасно впливати на ці ринки у вигідному для себе напрямку. На жаль, вітчизняні підприємства ще недостатньо використо­вують міжнародний маркетинг в управлінні ЗЕД Очевидно, що більш активну участь українських підприємств-суб'єктів ЗЕД в цій діяльності дозволило б значно підвищити якісний рівень уп­равління ЗЕД, зміцнити позиції на іноземних ринках.

Ключові поняття: планування ЗЕД, стратегічне плануван­ня, тактичне планування, типи стратегій розвитку підприємства в галузі ЗЕД. планування господарського портфеля, організаційна структура управління, відділ ЗЕЗ, ЗТФ, міжнародний маркетинг, сфера міжнародного маркетингу, природне середовище, соціаль­но-культурне середовище, природне середовище, дослідження іноземних ринків, сегментація ринків, методи виходу на іноземні ринки, організація міжнародного маркетингу.

1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   13

Схожі:

Розвиток ринкових відносин в Україні, необхідність її вход­ження в світовий інтеграційний процес, лібералізація зовнішньо­економічної діяльності (зед). надання iconПравові засади аудиторської діяльності в Україні
В умовах формування ринкових відносин та різноманітності форм власності виникла необхідність удосконалення функцій управління процесом...
Розвиток ринкових відносин в Україні, необхідність її вход­ження в світовий інтеграційний процес, лібералізація зовнішньо­економічної діяльності (зед). надання icon1. Поняття І сутність менеджменту
Розвиток ринкових відносин в Україні сприяє підвищенню ролі менеджменту. У сучасних умовах менеджмент розглядається як один з базисних...
Розвиток ринкових відносин в Україні, необхідність її вход­ження в світовий інтеграційний процес, лібералізація зовнішньо­економічної діяльності (зед). надання iconЗапитання до іспиту
Правовий статус господарських судів в Україні, їх роль в умовах формування ринкових відносин
Розвиток ринкових відносин в Україні, необхідність її вход­ження в світовий інтеграційний процес, лібералізація зовнішньо­економічної діяльності (зед). надання icon1. Необхідність та сутність кредиту
Необхідність кредиту викликана існуванням товарно-грошових відносин. Його передумовою є наявність вільних коштів у суб'єктів економічних...
Розвиток ринкових відносин в Україні, необхідність її вход­ження в світовий інтеграційний процес, лібералізація зовнішньо­економічної діяльності (зед). надання iconРобоча програма для студентів заочного відділення з дисципліни Публічна адміністрація
Для спеціальностей Менеджмент організацій, Менеджмент зовнішньо-економічної діяльності
Розвиток ринкових відносин в Україні, необхідність її вход­ження в світовий інтеграційний процес, лібералізація зовнішньо­економічної діяльності (зед). надання iconЗед в системі категорій міжнародної економіки
Під зовнішньоекономічною діяльністю (зед) розуміють діяльність суб’єктів господарської діяльності України та іноземних суб’єктів...
Розвиток ринкових відносин в Україні, необхідність її вход­ження в світовий інтеграційний процес, лібералізація зовнішньо­економічної діяльності (зед). надання iconПерехід України до багатоукладної економіки обумовлює необхідність...
Е господарство виникають все більш широкі можливості для ділової співпраці українських І зарубіжних суб'єктів господарювання. Ця...
Розвиток ринкових відносин в Україні, необхідність її вход­ження в світовий інтеграційний процес, лібералізація зовнішньо­економічної діяльності (зед). надання iconВо-практичної конференції «Реформування законодавства України та...
Реформування законодавства України та розвиток суспільних відносин в Україні: питання взаємодії: Матеріали міжнародної науково-практичної...
Розвиток ринкових відносин в Україні, необхідність її вход­ження в світовий інтеграційний процес, лібералізація зовнішньо­економічної діяльності (зед). надання iconМета викладання навчальної дисципліни «Нотаріат України». Виконана...
У процесі формування ринкових відносин, яке зумовило посилення цивільно-правової активності населення, розвиток підриємництва, цивільного...
Розвиток ринкових відносин в Україні, необхідність її вход­ження в світовий інтеграційний процес, лібералізація зовнішньо­економічної діяльності (зед). надання iconТема 8 Страхування зовнішньо – економічних ризиків
Ризики — це можливі несприятливі події, що можуть відбутися, І в результаті яких можуть виникнути збитки, майнові втрати учасників...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2015
звернутися до адміністрації
skaz.com.ua
Головна сторінка