Розвиток ринкових відносин в Україні, необхідність її вход­ження в світовий інтеграційний процес, лібералізація зовнішньо­економічної діяльності (зед). надання




НазваРозвиток ринкових відносин в Україні, необхідність її вход­ження в світовий інтеграційний процес, лібералізація зовнішньо­економічної діяльності (зед). надання
Сторінка2/13
Дата конвертації19.06.2013
Розмір2.08 Mb.
ТипДокументы
skaz.com.ua > Спорт > Документы
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   13
^

Глава 2. Управління зовнішньоекономічною діяльністю на рівні держави



Управління ЗЕД на підприємстві багато в чому залежить від того, які умови будуть створені в країні для розвитку його діяль­ності в зовнішній сфері, від ролі держави в регулюванні і підтримці розвитку ЗЕД на національному рівні .Тому вивченню менеджменту ЗЕД на рівні підприємств передує аналіз регулю­вання ЗЕД на рівні держави.
2.1. Суть, мета і принципи державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності
У всіх країнах без винятку, а особливо в державах з пе­рехідною економікою, де економічні відносини нестабільні, дер­жавне втручання в розвиток ЗЕД являється об'єктивною не­обхідністю. Це пов'язано головним чином з метою захисту національних інтересів при здійсненні ЗЕД. більш повного вико­ристання ЗЕД як фактору економічного росту.

В період до перебудови економіка країни носила автократичний (закритий) характер. Управління економікою (в тому числі ЗЕД) будувалось на монополії держави і переважно на адміністративних методах управління. В таких умовах безпосе­редній виробник не був зацікавлений в розвитку експортної діяльності. Прямі зв’язки між виробниками і споживачами були відсутні. Не було чіткої концепції ЗЕД. яка б відображала її мету, пріоритети і методи їх досягнення.

В умовах ринкових відносин(переходу до них) характер впливу держави на економіку країни, в т.ч. ЗЕД, докорінно змінюється. Цей вплив набуває форми державного регулювання, що означає створення відповідних умов, сприятливих ефективно­му розвитку економіки країни в цілому і її складових частин.

Таким чином, державне регулювання ЗЕД підприємства в умовах переходу до ринкової економіки повинно полягати в ство­ренні умов і сприянні розвитку його зв'язків із зарубіжними партнерами.

Слід відзначити, що термін регулювання" економіки, в т, ч. ЗЕД, в основному використовується в країнах СНД. В західних країнах і документах ГАТТ/ВТО по відношенню до зовнішньої торгівлі використовується термін "регламентування". Нами вико­ристовуються надалі обидва названі терміни.

Державне регулювання являє собою систему заходів законо­давчого, виконавчого і контролюючого характеру, покликаних удосконалювати ЗЕД в Інтересах національної економіки.

Державне регулювання ЗЕД здійснюється методом розробки і реалізації державної зовнішньоекономічної політики. В сучас­них умовах зовнішньоекономічна політика — це система міроприємств спрямованих на найбільш сприятливий розвиток еко­номічних, науково-технічних, виробничих зв’язків із зарубіжни­ми країнами, поглиблення і розширення участі в МРТ з метою вирішення стратегічних завдань соціально-економічного розвит­ку країни.

Зовнішньоекономічна політика — складова частина внутрішньої економічної політики держави. Звичайно, вирішення загальних завдань зовнішньоекономічної політики в кожній країні має свої специфічні особливості.

Основні складові зовнішньоекономічної політики України:

—зовнішньоторгова політика;

—інвестиційна політика;

—політика науково-технічного співробітництва;

—валютно-фінансова політика;

—політика міграції робочої сили та ін.

Кожне з направлень зовнішньоекономічної політики вирішує проблеми з урахуванням етапу розвитку країни і сучас­них тенденцій розвитку світового господарства.

Регулювання ЗЕД в Україні здійснюється з урахуванням на­ступної мети:

— забезпечення збалансованості економіки І рівноваги внутрішнього ринку країни;

— стимулювання прогресивних ринкових структурних змін в економіці;

— створення сприятливих умов для входження економіки України в систему міжнародного розподілу праці(2). Державне регулювання повинно забезпечити:

— захист економічних Інтересів України і законних інте­ресів суб’єктів ЗЕД;

— створення рівних можливостей для суб’єктів ЗЕД з ме­тою розвитку всіх видів підприємницької діяльності, незалежно від форм власності;

— розвиток конкуренції і ліквідацію монополії. Розрізняють два типи зовнішньоторгової політики держави:

1. Вільна торгівля.

2.Протекціонізм.

Політика вільної торгівлі являє собою мінімальне втручання держави у зовнішньоекономічну діяльність, необмежений доступ на вітчизняні ринки іноземних товарів.

Політика протекціонізму передбачає втручання держави у зовнішньоекономічну діяльність, введення різних обмежень по відношенню до зарубіжних товарів з метою підтримки національ­ного виробника.

Незважаючи на переваги політики вільної торгівлі, всі дер­жави в тій чи іншій мірі використовують протекціонізм. В ре­альній дійсності в чистому вигляді ні один з цих підходів не ви­користовується, а в тій чи іншій комбінації.
2.2. Органи державного регулювання зовнішньоеко­номічної діяльності

Визнати необхідність державного регулювання ЗЕД в умо­вах ринкової економіки ще недостатньо. Масштаби і ефек­тивність зовнішньоекономічної діяльності істотно залежить від організації її регулювання і управління, як на рівні держави (регіону), так і на рівні підприємства.

Система органів ЗЕД в країнах світу має деякі загальні риси:

По-перше, в кожній країні в регулюванні ЗЕД приймає участь впершу чергу вищий законодавчий орган. В США — це Конгрес, у Франції — Національні збори, в Японії — Парламент і т.д. В Україні таким органом являється Верховна Рада.

Незалежно від назви ці органи виконують наступні функції:

— приймають закони, що регулюють зовнішньоекономічну діяльність;

— ратифікують відповідні угоди;

— асигнують фінансові засоби для ефективного розвитку ЗЕД.

По-друге, в кожній країні є вищий виконавчий орган, який:

— видає розпорядження на основі прийнятих законів про розвиток ЗЕД;

— контролює виконання цих законів;

— виявляє піклування про раціональне використання виділених коштів на розвиток ЗЕД. В Україні таким органом яв­ляється Кабінет Міністрів.

По-третс, найбільший вплив на регулювання та розвиток ЗЕД здійснюють міністерства, які безпосередньо займаються еко­номічними зв’язками із зарубіжними країнами і питаннями ре­алізації державної зовнішньоекономічної політики. В США — це Міністерство торгівлі і Держдепартамент, у Великобританії — Міністерство торгівлі і промисловості, в Японії — Міністерство зовнішньої торгівлі і промисловості і МЗС. в Україні — Міністер­ство економіки, в рамках якого регулюванням ЗЕД займається безпосередньо 4 департаменти.

І. Департамент державної політики в сфері зовнішньої торгівлі, що містить в собі три управління:

- Управління зовнішньої політики;

- Управління моніторингу зовнішньої торгівлі;

- Управління митно-тарифної політики і захисту внутрішнього ринку.

2. Департамент міжнародного торгово-економічного співробітництва, нараховує 5 управлінь:

- Управління багатостороннього економічного співробіт­ництва;

- Управління іноземних представництв;

- Управління торгово-економічних зв'язків з країнами Євро­пи, США, Канади;

- Управління торгово-економічних зв'язків з країнами Азії. Тихоокеанського регіону, Африки і Латинської Америки:

- Управління торгово-економічних зв'язків з країнами СНД.

3. Департамент торгових обмежень і контролю за зов­нішньоекономічною діяльністю, що нараховує 3 управління:

- Управління тарифного регулювання І контрактного обліку;

- Управління контролю за зовнішньоекономічною діяльністю;

- Управління торгових обмежень і недобросовісної конку­ренції.

4. Департамент міжнародного розвитку і європейської інте­грації, що нараховує 5 управлінь:

- Управління міжнародного кредитного співробітництва;

- Управління Європейської і атлантичної інтеграції;

- Управління двостороннього співробітництва в галузі коор­динації міжнародної технічної допомоги;

- Управління співробітництва з ЄС і багатостороннього співробітництва в галузі координації міжнародної технічної до­помоги;

- Управління міжнародних інвестиційних програм і про­ектів.

По-четверте, в регулюванні ЗЕД, в розробці і реалізації зовнішньоекономічної політики в країнах світу приймають участь й інші міністерства і державні структури, наприклад, Міністерство фінансів, Міністерство сільського господарства (чи агропромисловості). Міністерство оборони (якщо країна приймає участь експортно-імпортних поставках зброї), структури мит­ниці і т.д.

По-п 'яте. розвитку й регулюванню ЗЕД сприяють різно­манітні недержавні і напівдержаві організації. Це торгово-про­мислові палати, союзи підприємців, об "єднання експортерів, імпортерів, інвестиційні фонди і т.д.

По-шосте, в кожній державі функціонують ті чи інші орга­ни місцевого (регіонального) управління ЗЕД.

В сучасних умовах хід економічної реформи в Україні ха­рактеризується тим, що центр тяжіння переноситься на місця, тобто в регіони. Все більше розширюються права регіонів у вирішенні соціально-економічних проблем. враховуючи зовнішню сферу. На регіональному рівні, так як і на державному, відбувається становлення системи управління взагалі і зовнішньоекономічної діяльності зокрема.

До органів місцевого управління ЗЕД в Україні відносяться:

- місцеві Ради народних депутатів України і їх виконавчі й розпорядчі органи;

- територіальні підрозділи (відділення) органів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України.

Компетенція місцевих Рад. їх виконавчих і розпорядчих ор­ганів визначається Законом України "Про зовнішньоекономічну діяльність"'. "Про місцеві Ради народних депутатів України і місцеве самоуправління та ін. Нормативні акти місцевих Рад на­родних депутатів України і підлеглих їм виконавчих і розпоряд­чих органів відносно регулювання ЗЕД приймаються тільки в рамках, передбачених законами.

В даний час основним органом управління ЗЕД на місцево­му рівні являється Управління зовнішніх відносин і зовнішньое­кономічної діяльності обласної. Київської і Севастопольської міської державної адміністрації. Подібне Управління в регіонах являється органом державної виконавчої влади. Воно ство­рюється в складі обласної (міської) державної адміністрації з ме­тою виконання її повноважень в сфері міжнародних відносин і співробітництва, зовнішньоекономічних зв’язків й іноземної інвестиційної діяльності. Управління підлягає обласній (міській в Києві й Севастополі) державній адміністрації, Міністерству еко­номіки, Міністерству закордонних справ України і обласній Раді народних депутатів в межах делегованих повноважень.

Основними завданнями даного Управління являються:

- формування і реалізація на обласному (міському) рівні єдиної державної політики в сфері міжнародних відносин і співробітництва, зовнішньоекономічних зв'язків іі іноземної інвестиційної діяльності;

- сприяння розвитку міжнародного співробітництва в галузі економіки, захисту прав людини, боротьба з тероризмом, еко­номічної безпеки, охорони здоров'я, науки освіти, культури, ту­ризму, фізкультури і спорту;

- участь в складанні угод з іноземними партнерами при співпраці в межах компетенції, визначеної законом;

- сприяння активізації зовнішньоекономічної діяльності підприємств і організацій, розміщених на території області (міста), незалежно від форм власності;

- сприяння розвитку експортного потенціалу області (міста);

- сприяння створенню належних умов для організації прикордонної і прибережної торгівлі;

- сприяння діяльності місцевих органів і прикордонних служб для їх належного функціонування;

- внесення в установчому порядку у відповідні органи про­позицій по залученню іноземних інвестицій для розвитку еко­номічного потенціалу області (міста).

Управління у відповідності до покладених на нього завдань виконує цілий ряд конкретних функцій, спрямованих на ак­тивізацію і підвищення ефективності ЗЕД в області (місті) і більш повне її використання для соціально-економічного розвит­ку регіону і країни в цілому.

В Донецькій області таким органом являється Управління зовнішніх відносин і зовнішньоекономічної діяльності Донецької обласної державної адміністрації. В Управлінні сьогодні функціонують два відділи: координації зовнішньоекономічної діяльності та іноземних інвестицій і зарубіжних представництв.

Процес удосконалення організаційної структури управління продовжується.

В регулюванні ЗЕД і сприянні ЇЇ розвитку в Донецькій об­ласті приймають участь також Донецька торгово-промислова па­лата. Донбаська митниця, Донецький антимонопольний комітет, Агентство регіонального розвитку Донбасу, Рада по вільних та економічних зонах і територіях пріорітетного розвитку та інші підрозділи (відділення) органів державного і недержавного регу­лювання ЗЕД України їх діяльність направлена на підвищення експортного потенціалу регіону, розвиток і розширення ЗЕД (4). Основні поняття: державне регулювання (регламентуван­ня) ЗЕД. зовнішньоекономічна політика держави, стратегія роз­витку ЗЕД держави, вільна торгівля, протекціонізм, помірний протекціонізм, колективний протекціонізм, селективний про­текціонізм, захист вітчизняного виробника, органи державного регулювання ЗЕД, засоби регулювання ЗЕД, інститути, що спри­яють розвитку ЗЕД, торгово-промислова палата.
Запитання і навчальні завдання
1. Які головні фактори передбачають необхідність держав­ного регулювання ЗЕД в сучасних умовах?

2. В чому специфіка державного регулювання ЗЕД?

3. Яка суть і особливості зовнішньоекономічної політики держави в сучасних умовах?

4. Поясніть особливості політики держави вільної торгівлі і її протекціоністської політики.

5. Яким чином побудована система органів державного уп­равління ЗЕД в Україні?

6. Які основні інститути, що сприяють розвитку ЗЕД. вам відомі? Дайте їм характеристику.

7. Яка роль Міністерства економіки України в регулюванні ЗЕД?

8. Охарактеризуйте повноваження регіональних (обласних) органів влади по регулюванню ЗЕД в Донецькій області.


^

Глава 3. Методи державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності


і

3.1. Митно-тарифне регулювання
Державне регулювання ЗЕД здійснюється за допомогою ши­рокого кола засобів, кількість яких постійно зростає.

Класичним засобом регулювання зовнішньої торгівлі явля­ються митні тарифи, які по характеру впливу відносяться до еко­номічних регуляторів.

Митний тариф являє собою систематизований перелік (зве­дення) митних ставок , які визначають розмір оплати по експорт­них та імпортних товарах, тобто мита.

ГАТТ\ВТО не забороняє захист національної економіки. Згідно з принципами ГАТТ/ВТО вона повинна будуватися в ціло­му на митних тарифах, а не на інших комерційних заходах .Мета цього правила — чітке визначення об'єму захист)' і зведення до мінімуму пов'язаного з ним захисту торгівлі.

На протязі всіх восьми раундів переговорів ГАТТ/ВТО пи­тання про скорочення тарифів було одним із основних. За цей час ставка імпортних тарифів зменшилася з 40% в 1947 р. до 3,5% на початку 90-х рр. Незважаючи на зниження митних тарифів, роль їх в регулюванні ЗЕД різних країн залишається важливою.

Митно-тарифне регулювання виконує дві функції:

1 .Протекціоністську (захист вітчизняних товарів від інозем­ної конкуренції).

2.Фіксальну (поповнення державного бюджету).

Крім того, може впливати на приплив валюти, розвиток регіонів країни, особливо, якщо мова йде про вільні економічні зони та ін.

Митні тарифи можуть бути:

- простими (одноколонними), тобто мати єдину ставку для одного товару чи товарної групи незалежно від країни походження;

- складними (багатоколонними), коли встановлюються дві і більше ставок по кожному товару в залежності від країни поход­ження.

Ставки підрозділяються на:

- максимальні — діють для країн, з якими відсутні торгові угоди;

- мінімальні — встановлюються по відношенню до країн, яким надається режим найбільшого сприяння;

- префенціальні — встановлюються по відношенню ввозу окремих товарів з окремих країн, в тому числі тих. що розвива­ються.

Основним елементом митного тарифу являється мито. По своєму змісту і характер впливу вони теж відносяться до еко­номічних регуляторів

Мито являє собою грошовий збір чи податок, який бере дер­жава з товарів, власності та інших цінностей при перетині кордо­ну.

В Україні використовуються експортні, імпортні і транзитні види стягнень. В свою чергу вони поділяються:

І.По методу нарахування на:

- адвалорні (нараховуються у відсотках до митної вартості);

- специфічні — (нараховуються в твердій сумі до одиниці виміру ваги, площі, об'єму і т.д.);

- змішані — об’єднують і адвалорні. і специфічні.

^ 2.По характеру походження на:

- автономні — вводяться тією чи іншою державою в одно­сторонньому порядку, без згоди з іншою країною;

- конвенційні — встановлюються в процесі угоди чи домо­вленості з іншою стороною і фіксуються в одному із цих доку­ментів.

^ 3. Особливі види мита. До них відносяться:
- спеціальне. Використовується для захисту вітчизняних ви­робників від імпортних конкурентних товарів; для попередження недобросовісної конкуренції: у відповідь на дискримінаційні дії з боку інших держав. Ставка соціального мита встановлюється в кожному окремому випадку;

- антидемпінгова. Демпінг полягає в проникненні товарів на зовнішній ринок за рахунок зниження експортних цін вище се­реднього рівня в даних країнах. ГАТТ/ВТО з метою захисту від демпінгу вітчизняних виробників може вводити антидемпінгове мито. Останнє використовується у випадку виявлення факту демпінг)', тобто імпорту на територію України товарів по ціні значно вище їх конкурентної ціни в країні-скспортері при тому, що даний імпорт наносить шкоди вітчизняним виробникам ана­логічних товарів.

- компенсаційне — встановлюється у випадку ввозу на тери­торію України товарів, при виробництві чи експорті яких викори­стовувались субсидії випадку експорту з території України то­варів, при виробництві чи експорті яких використовувались суб­сидії; якщо експорт протирічить інтересам держави. Ставка даного мита не може перевищувати розмір виділеної субсидій.

Особливе мито вводиться тільки після спеціального розслідування відповідного департаменту Міністерства еко­номіки України на замовлення українських чи іноземних держав­них органів, які в цьому зацікавлені

В світовій практиці і в Україні використовується також се­зонне мито, яке встановлюється в основному на окремі товари на певний період (в Україні не більше чотирьох місяців).

Згідно Закону України "Про єдиний митний тариф окремі види товарів звільняються від накладання мита, серед них: транс­портні засоби, які здійснюють транспортні міжнародні вантажні -перевезення; валюта України, іноземна валюта, цінні папери; то­вари, які вироблені на Україні і ввозяться назад на її територію без переробки, а також товари іноземного походження, які виво­зяться назад з України без переробки; товари, які імпортуються всеукраїнськими і міжнародними об'єднаннями громадян, що по­страждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; товари, що імпортуються за рахунок коштів державного валютного фонду України та іноземних кредитів, котрі надаються під гарантію Кабінету Міністрів України , а також інші групи товарів згідно з різними договорами, угодами і законами України.

3.2. Нетарифне регулювання
Нетарифне регулювання — це комплекс заходів обмежено-заборонного порядку, що перешкоджають проникненню інозем­них товарів на внутрішній ринок країни.

Мета тарифного регулювання полягає:

1.В покращенні конкурентних умов в імпонуючій країні;

2. Головне — в захисті національної промисловості, здо­ров'я населення, охороні навколишнього середовища, моралі, релігії і національній безпеці.

Нетарифні обмеження являються заходами прихованого протекціонізму. На думку спеціалістів, у зовнішній торгівлі вико­ристовуються більше 50 таких заходів і можуть здійснюватися як через адміністративні, так і фінансові інструменти регулювання.

^ До нетарифних заходів регулювання відносяться:

1. Заборони експорту та імпорту. Цс вимушені заходи, визнані міжнародною практикою. Заборони можуть виступати у відкритій ізакритій формі. Різновидом заборони відкритої форми являються часткові заборони, які, в свою чергу, можуть мати бе­зумовний і умовний характер. Заборони безумовного характеру встановлюються на Імпорт товарів, здатних заподіяти шкоду різним сферам життєдіяльності держави. Умовні заборони вико­ристовують тоді, коли постачальник імпортної продукції не до­тримується встановлених правил і норм. Крім постійно діючих заборон, використовуються також сезонні і тимчасові заборони на ввіз.

2. Кількісні обмеження експорту та імпорту. Вони яв­ляються традиційними методами кількісного обмеження в міжна­родній торгівлі. До них відносяться квотування і ліцензування.

Квотування являє собою лімітування розміру імпорту (екс­порту) з допомогою квот (контингентів). Квота — це встановлен­ня у вартісному чи фізичному вираженні певного об'єму експор­ту (імпорту) на визначений період (рік, квартал, і т.ін.). Квотуван­ня здійснюється з метою ліквідації торгового і платіжного дисба­лансу з окремими країнами; регулювання попиту і пропозиції на внутрішньому ринку; виконання міжнародних зобов'язань і до­сягнення взаємовигідних домовленостей.

В Україні використовують такі види квот:

- глобальні — встановлюються для товарів без визначення конкретних країн, куди вони експортуються чи з яких вони імпор­туються;

- групові — для товарів з визначенням групи країн, куди во­ни експортуються чи з яких вони імпортуються;

- індивідуальні — для товарів з визначенням конкретної країни, куди вони можуть експортуватися чи з якої вони можуть імпортуватися [2].

Ліцензування — це обмеження у вигляді одержання права чи дозволу(ліцензії) від уповноважених державних органів на ввіз (вивіз) певного об'єму товарів.

На Україні використовуються такі види ліцензій:

- генеральна — відкритий дозвіл на експортні (імпортні) операції по окремому товару чи окремій країні (групі країн) на протязі періоду дії режиму ліцензування по даному товару;

- разова (Індивідуальна) — одноразовий дозвіл, який має іменний характер і видається для здійснення кожної окремої опе­рації конкретним суб'єктом ЗЕД на період, необхідний для її здійснення;

- відкрита (індивідуальна) — дозвіл на експорт (імпорт) то­вару на протязі конкретного періоду (але не менше одного міся­ця) з визначенням його загального об'єму [2].

Ліцензії на експортно-імпортні операції видаються на основі заявок суб'єктів ЗЕД згідно з формою, затвердженою в да­ний час Міністерством економіки України.

Рішення про встановлення режиму ліцензування і квотуван­ня зовнішньоекономічних операцій приймається Кабінетом Міністрів України з визначенням списку конкретних товарів, які підлягають під режим ліцензування і квотування, а також періоду дії цього режиму. Реалізація квот і ліцензій на окремі товари здійснюється Міністерством економіки України.

3. "Добровільні" обмеження експорту, їх відносять в особливу групу кількісних обмежень Вони являють собою не­офіційну домовленість між експортером та імпортером про обме­ження ввозу певних товарів на ринок імпортера. Ще в кінці 50-х рр. США почали нав'язувати азіатським країнам угоду про доб­ровільне обмеження в односторонньому порядку в СТА тексти­лю, а пізніше — стального прокату і ряду інших товарів. З 1969 р. система "добровільних" квот почала діяти на світовому ринку чорних металів, охопивши майже 2/3 світового ринку цих то­варів. І таких прикладів можна навести багато. В даний час в світі країнами досягнуто більше 100 угод про ''добровільне" обмежен­ня експорту і про встановлення мінімальних імпортних цін [13].

Ці угоди в першу чергу торкаються торгівлі текстильної, швейної, взуттєвої промисловості, чорної металургії, молочними продуктами, побутовою електронікою, легковими автомобілями, металооброблюваними станками та ін.

4. Антидемпінгові заходи — специфічні заходи нетарифного регулювання. Являють собою судові та адміністративні тяжби, претензії, які пред'являють національні підприємці Іноземним постачальникам, звинувачуючи їх у продажу товарів по заниже­них цінах (вище "нормальних" цін), що може нанести шкоду місцевим виробникам.

Антидемпінгові заходи часто використовуються країною-імпортером для здійснення тиску на експортерів з метою захисту свого ринку.

Демпінгові санкції можуть бути різними: чи демпінговий товар обкладається антидемпінговим митом, чи експортеру зни­жується квота доставки товару.

5.Технічні бар'єри. Це перешкоди для імпорту іноземних товарів, що виникають в зв'язку з їх невідповідністю до національних стандартів систем виміру та інспекції якості, вимог техніки безпеки, санітарно-ветеринарних норм, правил упаковки, маркерування та інших вимог. Перевірка відповідності ввезеного в країну товару всім цим вимогам обумовлюється об’єктивними вимогами виробництва і споживання продукції. В той же час во­ни можуть виконувати протекціоністську роль.

6. Заходи, пов'язані з виконанням митних формальностей. До них відносяться:

- прикордонний податок, який накладається на товари за факт перетину кордону;

- платежі, пов'язані з оформленням документів на митниці, митним оглядом товарів, перевіркою їх якості;

- інші платежі (портові, статистичні, фітосанітарні і т.д.).

Наприклад, в Україні за митне оформлення товарів в залеж­ності від митної вартості при перевищенні 1000дол. США береть­ся митний збір в розмірі 0,2% від митної вартості.

7. Імпортний депозит. Це попередня застава, яку імпортер повинен внести в свій банк перед закупівлею іноземного товару. Розмір застави залежить від вартості угоди. Імпортер не одержує по депозиту проценти, і через кілька місяців сума застави повер­тається. Протекціоністське значення імпортних депозитів поля­гає в тому, що вони збільшують витрати імпортера під час даної операції і підвищують ціну імпортного товару.

Вкінці можна зробити висновок про те, що успішна зовнішньоекономічна діяльність багато в чому залежить не тільки від ступеня нормалізації конкуренції на внутрішньому ринку, підвищення конкурентноздатності вітчизняної продукції, але й від знання можливостей її збуту, дотримання умов роботи на зовнішніх ринках, норм і правил національних і міжнародних засобів впливу на зовнішню торгівлю.

Основні поняття: економічні методи регулювання ЗЕД, адміністративні методи регулювання ЗЕД, митно-тарифне регу­лювання, нетарифне регулювання, митні тарифи, прості (одноколонні) тарифи, складні (багатоколонні) тарифи; мито, адвалорне мито, специфічне і змішане мито, антидемпінгове мито, компенсаційне мито, заборона експорту й імпорту; квотування, ліцензу­вання, "добровільні" обмеження експорту, антидемпінгові захо­ди, технічні бар'єри, прикордонні податки, імпортний депозит.

1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   13

Схожі:

Розвиток ринкових відносин в Україні, необхідність її вход­ження в світовий інтеграційний процес, лібералізація зовнішньо­економічної діяльності (зед). надання iconПравові засади аудиторської діяльності в Україні
В умовах формування ринкових відносин та різноманітності форм власності виникла необхідність удосконалення функцій управління процесом...
Розвиток ринкових відносин в Україні, необхідність її вход­ження в світовий інтеграційний процес, лібералізація зовнішньо­економічної діяльності (зед). надання icon1. Поняття І сутність менеджменту
Розвиток ринкових відносин в Україні сприяє підвищенню ролі менеджменту. У сучасних умовах менеджмент розглядається як один з базисних...
Розвиток ринкових відносин в Україні, необхідність її вход­ження в світовий інтеграційний процес, лібералізація зовнішньо­економічної діяльності (зед). надання iconЗапитання до іспиту
Правовий статус господарських судів в Україні, їх роль в умовах формування ринкових відносин
Розвиток ринкових відносин в Україні, необхідність її вход­ження в світовий інтеграційний процес, лібералізація зовнішньо­економічної діяльності (зед). надання icon1. Необхідність та сутність кредиту
Необхідність кредиту викликана існуванням товарно-грошових відносин. Його передумовою є наявність вільних коштів у суб'єктів економічних...
Розвиток ринкових відносин в Україні, необхідність її вход­ження в світовий інтеграційний процес, лібералізація зовнішньо­економічної діяльності (зед). надання iconРобоча програма для студентів заочного відділення з дисципліни Публічна адміністрація
Для спеціальностей Менеджмент організацій, Менеджмент зовнішньо-економічної діяльності
Розвиток ринкових відносин в Україні, необхідність її вход­ження в світовий інтеграційний процес, лібералізація зовнішньо­економічної діяльності (зед). надання iconЗед в системі категорій міжнародної економіки
Під зовнішньоекономічною діяльністю (зед) розуміють діяльність суб’єктів господарської діяльності України та іноземних суб’єктів...
Розвиток ринкових відносин в Україні, необхідність її вход­ження в світовий інтеграційний процес, лібералізація зовнішньо­економічної діяльності (зед). надання iconПерехід України до багатоукладної економіки обумовлює необхідність...
Е господарство виникають все більш широкі можливості для ділової співпраці українських І зарубіжних суб'єктів господарювання. Ця...
Розвиток ринкових відносин в Україні, необхідність її вход­ження в світовий інтеграційний процес, лібералізація зовнішньо­економічної діяльності (зед). надання iconВо-практичної конференції «Реформування законодавства України та...
Реформування законодавства України та розвиток суспільних відносин в Україні: питання взаємодії: Матеріали міжнародної науково-практичної...
Розвиток ринкових відносин в Україні, необхідність її вход­ження в світовий інтеграційний процес, лібералізація зовнішньо­економічної діяльності (зед). надання iconМета викладання навчальної дисципліни «Нотаріат України». Виконана...
У процесі формування ринкових відносин, яке зумовило посилення цивільно-правової активності населення, розвиток підриємництва, цивільного...
Розвиток ринкових відносин в Україні, необхідність її вход­ження в світовий інтеграційний процес, лібералізація зовнішньо­економічної діяльності (зед). надання iconТема 8 Страхування зовнішньо – економічних ризиків
Ризики — це можливі несприятливі події, що можуть відбутися, І в результаті яких можуть виникнути збитки, майнові втрати учасників...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2015
звернутися до адміністрації
skaz.com.ua
Головна сторінка