Розвиток ринкових відносин в Україні, необхідність її входження в світовий інтеграційний процес, лібералізація зовнішньоекономічної діяльності (зед). надання
Скачати 2.08 Mb.
|
| ^ Управління ЗЕД на підприємстві багато в чому залежить від того, які умови будуть створені в країні для розвитку його діяльності в зовнішній сфері, від ролі держави в регулюванні і підтримці розвитку ЗЕД на національному рівні .Тому вивченню менеджменту ЗЕД на рівні підприємств передує аналіз регулювання ЗЕД на рівні держави. 2.1. Суть, мета і принципи державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності У всіх країнах без винятку, а особливо в державах з перехідною економікою, де економічні відносини нестабільні, державне втручання в розвиток ЗЕД являється об'єктивною необхідністю. Це пов'язано головним чином з метою захисту національних інтересів при здійсненні ЗЕД. більш повного використання ЗЕД як фактору економічного росту. В період до перебудови економіка країни носила автократичний (закритий) характер. Управління економікою (в тому числі ЗЕД) будувалось на монополії держави і переважно на адміністративних методах управління. В таких умовах безпосередній виробник не був зацікавлений в розвитку експортної діяльності. Прямі зв’язки між виробниками і споживачами були відсутні. Не було чіткої концепції ЗЕД. яка б відображала її мету, пріоритети і методи їх досягнення. В умовах ринкових відносин(переходу до них) характер впливу держави на економіку країни, в т.ч. ЗЕД, докорінно змінюється. Цей вплив набуває форми державного регулювання, що означає створення відповідних умов, сприятливих ефективному розвитку економіки країни в цілому і її складових частин. Таким чином, державне регулювання ЗЕД підприємства в умовах переходу до ринкової економіки повинно полягати в створенні умов і сприянні розвитку його зв'язків із зарубіжними партнерами. Слід відзначити, що термін регулювання" економіки, в т, ч. ЗЕД, в основному використовується в країнах СНД. В західних країнах і документах ГАТТ/ВТО по відношенню до зовнішньої торгівлі використовується термін "регламентування". Нами використовуються надалі обидва названі терміни. Державне регулювання являє собою систему заходів законодавчого, виконавчого і контролюючого характеру, покликаних удосконалювати ЗЕД в Інтересах національної економіки. Державне регулювання ЗЕД здійснюється методом розробки і реалізації державної зовнішньоекономічної політики. В сучасних умовах зовнішньоекономічна політика — це система міроприємств спрямованих на найбільш сприятливий розвиток економічних, науково-технічних, виробничих зв’язків із зарубіжними країнами, поглиблення і розширення участі в МРТ з метою вирішення стратегічних завдань соціально-економічного розвитку країни. Зовнішньоекономічна політика — складова частина внутрішньої економічної політики держави. Звичайно, вирішення загальних завдань зовнішньоекономічної політики в кожній країні має свої специфічні особливості. Основні складові зовнішньоекономічної політики України: —зовнішньоторгова політика; —інвестиційна політика; —політика науково-технічного співробітництва; —валютно-фінансова політика; —політика міграції робочої сили та ін. Кожне з направлень зовнішньоекономічної політики вирішує проблеми з урахуванням етапу розвитку країни і сучасних тенденцій розвитку світового господарства. Регулювання ЗЕД в Україні здійснюється з урахуванням наступної мети: — забезпечення збалансованості економіки І рівноваги внутрішнього ринку країни; — стимулювання прогресивних ринкових структурних змін в економіці; — створення сприятливих умов для входження економіки України в систему міжнародного розподілу праці(2). Державне регулювання повинно забезпечити: — захист економічних Інтересів України і законних інтересів суб’єктів ЗЕД; — створення рівних можливостей для суб’єктів ЗЕД з метою розвитку всіх видів підприємницької діяльності, незалежно від форм власності; — розвиток конкуренції і ліквідацію монополії. Розрізняють два типи зовнішньоторгової політики держави: 1. Вільна торгівля. 2.Протекціонізм. Політика вільної торгівлі являє собою мінімальне втручання держави у зовнішньоекономічну діяльність, необмежений доступ на вітчизняні ринки іноземних товарів. Політика протекціонізму передбачає втручання держави у зовнішньоекономічну діяльність, введення різних обмежень по відношенню до зарубіжних товарів з метою підтримки національного виробника. Незважаючи на переваги політики вільної торгівлі, всі держави в тій чи іншій мірі використовують протекціонізм. В реальній дійсності в чистому вигляді ні один з цих підходів не використовується, а в тій чи іншій комбінації. 2.2. Органи державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності Визнати необхідність державного регулювання ЗЕД в умовах ринкової економіки ще недостатньо. Масштаби і ефективність зовнішньоекономічної діяльності істотно залежить від організації її регулювання і управління, як на рівні держави (регіону), так і на рівні підприємства. Система органів ЗЕД в країнах світу має деякі загальні риси: По-перше, в кожній країні в регулюванні ЗЕД приймає участь впершу чергу вищий законодавчий орган. В США — це Конгрес, у Франції — Національні збори, в Японії — Парламент і т.д. В Україні таким органом являється Верховна Рада. Незалежно від назви ці органи виконують наступні функції: — приймають закони, що регулюють зовнішньоекономічну діяльність; — ратифікують відповідні угоди; — асигнують фінансові засоби для ефективного розвитку ЗЕД. По-друге, в кожній країні є вищий виконавчий орган, який: — видає розпорядження на основі прийнятих законів про розвиток ЗЕД; — контролює виконання цих законів; — виявляє піклування про раціональне використання виділених коштів на розвиток ЗЕД. В Україні таким органом являється Кабінет Міністрів. По-третс, найбільший вплив на регулювання та розвиток ЗЕД здійснюють міністерства, які безпосередньо займаються економічними зв’язками із зарубіжними країнами і питаннями реалізації державної зовнішньоекономічної політики. В США — це Міністерство торгівлі і Держдепартамент, у Великобританії — Міністерство торгівлі і промисловості, в Японії — Міністерство зовнішньої торгівлі і промисловості і МЗС. в Україні — Міністерство економіки, в рамках якого регулюванням ЗЕД займається безпосередньо 4 департаменти. І. Департамент державної політики в сфері зовнішньої торгівлі, що містить в собі три управління: - Управління зовнішньої політики; - Управління моніторингу зовнішньої торгівлі; - Управління митно-тарифної політики і захисту внутрішнього ринку. 2. Департамент міжнародного торгово-економічного співробітництва, нараховує 5 управлінь: - Управління багатостороннього економічного співробітництва; - Управління іноземних представництв; - Управління торгово-економічних зв'язків з країнами Європи, США, Канади; - Управління торгово-економічних зв'язків з країнами Азії. Тихоокеанського регіону, Африки і Латинської Америки: - Управління торгово-економічних зв'язків з країнами СНД. 3. Департамент торгових обмежень і контролю за зовнішньоекономічною діяльністю, що нараховує 3 управління: - Управління тарифного регулювання І контрактного обліку; - Управління контролю за зовнішньоекономічною діяльністю; - Управління торгових обмежень і недобросовісної конкуренції. 4. Департамент міжнародного розвитку і європейської інтеграції, що нараховує 5 управлінь: - Управління міжнародного кредитного співробітництва; - Управління Європейської і атлантичної інтеграції; - Управління двостороннього співробітництва в галузі координації міжнародної технічної допомоги; - Управління співробітництва з ЄС і багатостороннього співробітництва в галузі координації міжнародної технічної допомоги; - Управління міжнародних інвестиційних програм і проектів. По-четверте, в регулюванні ЗЕД, в розробці і реалізації зовнішньоекономічної політики в країнах світу приймають участь й інші міністерства і державні структури, наприклад, Міністерство фінансів, Міністерство сільського господарства (чи агропромисловості). Міністерство оборони (якщо країна приймає участь експортно-імпортних поставках зброї), структури митниці і т.д. По-п 'яте. розвитку й регулюванню ЗЕД сприяють різноманітні недержавні і напівдержаві організації. Це торгово-промислові палати, союзи підприємців, об "єднання експортерів, імпортерів, інвестиційні фонди і т.д. По-шосте, в кожній державі функціонують ті чи інші органи місцевого (регіонального) управління ЗЕД. В сучасних умовах хід економічної реформи в Україні характеризується тим, що центр тяжіння переноситься на місця, тобто в регіони. Все більше розширюються права регіонів у вирішенні соціально-економічних проблем. враховуючи зовнішню сферу. На регіональному рівні, так як і на державному, відбувається становлення системи управління взагалі і зовнішньоекономічної діяльності зокрема. До органів місцевого управління ЗЕД в Україні відносяться: - місцеві Ради народних депутатів України і їх виконавчі й розпорядчі органи; - територіальні підрозділи (відділення) органів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України. Компетенція місцевих Рад. їх виконавчих і розпорядчих органів визначається Законом України "Про зовнішньоекономічну діяльність"'. "Про місцеві Ради народних депутатів України і місцеве самоуправління та ін. Нормативні акти місцевих Рад народних депутатів України і підлеглих їм виконавчих і розпорядчих органів відносно регулювання ЗЕД приймаються тільки в рамках, передбачених законами. В даний час основним органом управління ЗЕД на місцевому рівні являється Управління зовнішніх відносин і зовнішньоекономічної діяльності обласної. Київської і Севастопольської міської державної адміністрації. Подібне Управління в регіонах являється органом державної виконавчої влади. Воно створюється в складі обласної (міської) державної адміністрації з метою виконання її повноважень в сфері міжнародних відносин і співробітництва, зовнішньоекономічних зв’язків й іноземної інвестиційної діяльності. Управління підлягає обласній (міській в Києві й Севастополі) державній адміністрації, Міністерству економіки, Міністерству закордонних справ України і обласній Раді народних депутатів в межах делегованих повноважень. Основними завданнями даного Управління являються: - формування і реалізація на обласному (міському) рівні єдиної державної політики в сфері міжнародних відносин і співробітництва, зовнішньоекономічних зв'язків іі іноземної інвестиційної діяльності; - сприяння розвитку міжнародного співробітництва в галузі економіки, захисту прав людини, боротьба з тероризмом, економічної безпеки, охорони здоров'я, науки освіти, культури, туризму, фізкультури і спорту; - участь в складанні угод з іноземними партнерами при співпраці в межах компетенції, визначеної законом; - сприяння активізації зовнішньоекономічної діяльності підприємств і організацій, розміщених на території області (міста), незалежно від форм власності; - сприяння розвитку експортного потенціалу області (міста); - сприяння створенню належних умов для організації прикордонної і прибережної торгівлі; - сприяння діяльності місцевих органів і прикордонних служб для їх належного функціонування; - внесення в установчому порядку у відповідні органи пропозицій по залученню іноземних інвестицій для розвитку економічного потенціалу області (міста). Управління у відповідності до покладених на нього завдань виконує цілий ряд конкретних функцій, спрямованих на активізацію і підвищення ефективності ЗЕД в області (місті) і більш повне її використання для соціально-економічного розвитку регіону і країни в цілому. В Донецькій області таким органом являється Управління зовнішніх відносин і зовнішньоекономічної діяльності Донецької обласної державної адміністрації. В Управлінні сьогодні функціонують два відділи: координації зовнішньоекономічної діяльності та іноземних інвестицій і зарубіжних представництв. Процес удосконалення організаційної структури управління продовжується. В регулюванні ЗЕД і сприянні ЇЇ розвитку в Донецькій області приймають участь також Донецька торгово-промислова палата. Донбаська митниця, Донецький антимонопольний комітет, Агентство регіонального розвитку Донбасу, Рада по вільних та економічних зонах і територіях пріорітетного розвитку та інші підрозділи (відділення) органів державного і недержавного регулювання ЗЕД України їх діяльність направлена на підвищення експортного потенціалу регіону, розвиток і розширення ЗЕД (4). Основні поняття: державне регулювання (регламентування) ЗЕД. зовнішньоекономічна політика держави, стратегія розвитку ЗЕД держави, вільна торгівля, протекціонізм, помірний протекціонізм, колективний протекціонізм, селективний протекціонізм, захист вітчизняного виробника, органи державного регулювання ЗЕД, засоби регулювання ЗЕД, інститути, що сприяють розвитку ЗЕД, торгово-промислова палата. Запитання і навчальні завдання 1. Які головні фактори передбачають необхідність державного регулювання ЗЕД в сучасних умовах? 2. В чому специфіка державного регулювання ЗЕД? 3. Яка суть і особливості зовнішньоекономічної політики держави в сучасних умовах? 4. Поясніть особливості політики держави вільної торгівлі і її протекціоністської політики. 5. Яким чином побудована система органів державного управління ЗЕД в Україні? 6. Які основні інститути, що сприяють розвитку ЗЕД. вам відомі? Дайте їм характеристику. 7. Яка роль Міністерства економіки України в регулюванні ЗЕД? 8. Охарактеризуйте повноваження регіональних (обласних) органів влади по регулюванню ЗЕД в Донецькій області. ^ і 3.1. Митно-тарифне регулювання Державне регулювання ЗЕД здійснюється за допомогою широкого кола засобів, кількість яких постійно зростає. Класичним засобом регулювання зовнішньої торгівлі являються митні тарифи, які по характеру впливу відносяться до економічних регуляторів. Митний тариф являє собою систематизований перелік (зведення) митних ставок , які визначають розмір оплати по експортних та імпортних товарах, тобто мита. ГАТТ\ВТО не забороняє захист національної економіки. Згідно з принципами ГАТТ/ВТО вона повинна будуватися в цілому на митних тарифах, а не на інших комерційних заходах .Мета цього правила — чітке визначення об'єму захист)' і зведення до мінімуму пов'язаного з ним захисту торгівлі. На протязі всіх восьми раундів переговорів ГАТТ/ВТО питання про скорочення тарифів було одним із основних. За цей час ставка імпортних тарифів зменшилася з 40% в 1947 р. до 3,5% на початку 90-х рр. Незважаючи на зниження митних тарифів, роль їх в регулюванні ЗЕД різних країн залишається важливою. Митно-тарифне регулювання виконує дві функції: 1 .Протекціоністську (захист вітчизняних товарів від іноземної конкуренції). 2.Фіксальну (поповнення державного бюджету). Крім того, може впливати на приплив валюти, розвиток регіонів країни, особливо, якщо мова йде про вільні економічні зони та ін. Митні тарифи можуть бути: - простими (одноколонними), тобто мати єдину ставку для одного товару чи товарної групи незалежно від країни походження; - складними (багатоколонними), коли встановлюються дві і більше ставок по кожному товару в залежності від країни походження. Ставки підрозділяються на: - максимальні — діють для країн, з якими відсутні торгові угоди; - мінімальні — встановлюються по відношенню до країн, яким надається режим найбільшого сприяння; - префенціальні — встановлюються по відношенню ввозу окремих товарів з окремих країн, в тому числі тих. що розвиваються. Основним елементом митного тарифу являється мито. По своєму змісту і характер впливу вони теж відносяться до економічних регуляторів Мито являє собою грошовий збір чи податок, який бере держава з товарів, власності та інших цінностей при перетині кордону. В Україні використовуються експортні, імпортні і транзитні види стягнень. В свою чергу вони поділяються: І.По методу нарахування на: - адвалорні (нараховуються у відсотках до митної вартості); - специфічні — (нараховуються в твердій сумі до одиниці виміру ваги, площі, об'єму і т.д.); - змішані — об’єднують і адвалорні. і специфічні. ^ - автономні — вводяться тією чи іншою державою в односторонньому порядку, без згоди з іншою країною; - конвенційні — встановлюються в процесі угоди чи домовленості з іншою стороною і фіксуються в одному із цих документів. ^ - спеціальне. Використовується для захисту вітчизняних виробників від імпортних конкурентних товарів; для попередження недобросовісної конкуренції: у відповідь на дискримінаційні дії з боку інших держав. Ставка соціального мита встановлюється в кожному окремому випадку; - антидемпінгова. Демпінг полягає в проникненні товарів на зовнішній ринок за рахунок зниження експортних цін вище середнього рівня в даних країнах. ГАТТ/ВТО з метою захисту від демпінгу вітчизняних виробників може вводити антидемпінгове мито. Останнє використовується у випадку виявлення факту демпінг)', тобто імпорту на територію України товарів по ціні значно вище їх конкурентної ціни в країні-скспортері при тому, що даний імпорт наносить шкоди вітчизняним виробникам аналогічних товарів. - компенсаційне — встановлюється у випадку ввозу на територію України товарів, при виробництві чи експорті яких використовувались субсидії випадку експорту з території України товарів, при виробництві чи експорті яких використовувались субсидії; якщо експорт протирічить інтересам держави. Ставка даного мита не може перевищувати розмір виділеної субсидій. Особливе мито вводиться тільки після спеціального розслідування відповідного департаменту Міністерства економіки України на замовлення українських чи іноземних державних органів, які в цьому зацікавлені В світовій практиці і в Україні використовується також сезонне мито, яке встановлюється в основному на окремі товари на певний період (в Україні не більше чотирьох місяців). Згідно Закону України "Про єдиний митний тариф окремі види товарів звільняються від накладання мита, серед них: транспортні засоби, які здійснюють транспортні міжнародні вантажні -перевезення; валюта України, іноземна валюта, цінні папери; товари, які вироблені на Україні і ввозяться назад на її територію без переробки, а також товари іноземного походження, які вивозяться назад з України без переробки; товари, які імпортуються всеукраїнськими і міжнародними об'єднаннями громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; товари, що імпортуються за рахунок коштів державного валютного фонду України та іноземних кредитів, котрі надаються під гарантію Кабінету Міністрів України , а також інші групи товарів згідно з різними договорами, угодами і законами України. 3.2. Нетарифне регулювання Нетарифне регулювання — це комплекс заходів обмежено-заборонного порядку, що перешкоджають проникненню іноземних товарів на внутрішній ринок країни. Мета тарифного регулювання полягає: 1.В покращенні конкурентних умов в імпонуючій країні; 2. Головне — в захисті національної промисловості, здоров'я населення, охороні навколишнього середовища, моралі, релігії і національній безпеці. Нетарифні обмеження являються заходами прихованого протекціонізму. На думку спеціалістів, у зовнішній торгівлі використовуються більше 50 таких заходів і можуть здійснюватися як через адміністративні, так і фінансові інструменти регулювання. ^ 1. Заборони експорту та імпорту. Цс вимушені заходи, визнані міжнародною практикою. Заборони можуть виступати у відкритій ізакритій формі. Різновидом заборони відкритої форми являються часткові заборони, які, в свою чергу, можуть мати безумовний і умовний характер. Заборони безумовного характеру встановлюються на Імпорт товарів, здатних заподіяти шкоду різним сферам життєдіяльності держави. Умовні заборони використовують тоді, коли постачальник імпортної продукції не дотримується встановлених правил і норм. Крім постійно діючих заборон, використовуються також сезонні і тимчасові заборони на ввіз. 2. Кількісні обмеження експорту та імпорту. Вони являються традиційними методами кількісного обмеження в міжнародній торгівлі. До них відносяться квотування і ліцензування. Квотування являє собою лімітування розміру імпорту (експорту) з допомогою квот (контингентів). Квота — це встановлення у вартісному чи фізичному вираженні певного об'єму експорту (імпорту) на визначений період (рік, квартал, і т.ін.). Квотування здійснюється з метою ліквідації торгового і платіжного дисбалансу з окремими країнами; регулювання попиту і пропозиції на внутрішньому ринку; виконання міжнародних зобов'язань і досягнення взаємовигідних домовленостей. В Україні використовують такі види квот: - глобальні — встановлюються для товарів без визначення конкретних країн, куди вони експортуються чи з яких вони імпортуються; - групові — для товарів з визначенням групи країн, куди вони експортуються чи з яких вони імпортуються; - індивідуальні — для товарів з визначенням конкретної країни, куди вони можуть експортуватися чи з якої вони можуть імпортуватися [2]. Ліцензування — це обмеження у вигляді одержання права чи дозволу(ліцензії) від уповноважених державних органів на ввіз (вивіз) певного об'єму товарів. На Україні використовуються такі види ліцензій: - генеральна — відкритий дозвіл на експортні (імпортні) операції по окремому товару чи окремій країні (групі країн) на протязі періоду дії режиму ліцензування по даному товару; - разова (Індивідуальна) — одноразовий дозвіл, який має іменний характер і видається для здійснення кожної окремої операції конкретним суб'єктом ЗЕД на період, необхідний для її здійснення; - відкрита (індивідуальна) — дозвіл на експорт (імпорт) товару на протязі конкретного періоду (але не менше одного місяця) з визначенням його загального об'єму [2]. Ліцензії на експортно-імпортні операції видаються на основі заявок суб'єктів ЗЕД згідно з формою, затвердженою в даний час Міністерством економіки України. Рішення про встановлення режиму ліцензування і квотування зовнішньоекономічних операцій приймається Кабінетом Міністрів України з визначенням списку конкретних товарів, які підлягають під режим ліцензування і квотування, а також періоду дії цього режиму. Реалізація квот і ліцензій на окремі товари здійснюється Міністерством економіки України. 3. "Добровільні" обмеження експорту, їх відносять в особливу групу кількісних обмежень Вони являють собою неофіційну домовленість між експортером та імпортером про обмеження ввозу певних товарів на ринок імпортера. Ще в кінці 50-х рр. США почали нав'язувати азіатським країнам угоду про добровільне обмеження в односторонньому порядку в СТА текстилю, а пізніше — стального прокату і ряду інших товарів. З 1969 р. система "добровільних" квот почала діяти на світовому ринку чорних металів, охопивши майже 2/3 світового ринку цих товарів. І таких прикладів можна навести багато. В даний час в світі країнами досягнуто більше 100 угод про ''добровільне" обмеження експорту і про встановлення мінімальних імпортних цін [13]. Ці угоди в першу чергу торкаються торгівлі текстильної, швейної, взуттєвої промисловості, чорної металургії, молочними продуктами, побутовою електронікою, легковими автомобілями, металооброблюваними станками та ін. 4. Антидемпінгові заходи — специфічні заходи нетарифного регулювання. Являють собою судові та адміністративні тяжби, претензії, які пред'являють національні підприємці Іноземним постачальникам, звинувачуючи їх у продажу товарів по занижених цінах (вище "нормальних" цін), що може нанести шкоду місцевим виробникам. Антидемпінгові заходи часто використовуються країною-імпортером для здійснення тиску на експортерів з метою захисту свого ринку. Демпінгові санкції можуть бути різними: чи демпінговий товар обкладається антидемпінговим митом, чи експортеру знижується квота доставки товару. 5.Технічні бар'єри. Це перешкоди для імпорту іноземних товарів, що виникають в зв'язку з їх невідповідністю до національних стандартів систем виміру та інспекції якості, вимог техніки безпеки, санітарно-ветеринарних норм, правил упаковки, маркерування та інших вимог. Перевірка відповідності ввезеного в країну товару всім цим вимогам обумовлюється об’єктивними вимогами виробництва і споживання продукції. В той же час вони можуть виконувати протекціоністську роль. 6. Заходи, пов'язані з виконанням митних формальностей. До них відносяться: - прикордонний податок, який накладається на товари за факт перетину кордону; - платежі, пов'язані з оформленням документів на митниці, митним оглядом товарів, перевіркою їх якості; - інші платежі (портові, статистичні, фітосанітарні і т.д.). Наприклад, в Україні за митне оформлення товарів в залежності від митної вартості при перевищенні 1000дол. США береться митний збір в розмірі 0,2% від митної вартості. 7. Імпортний депозит. Це попередня застава, яку імпортер повинен внести в свій банк перед закупівлею іноземного товару. Розмір застави залежить від вартості угоди. Імпортер не одержує по депозиту проценти, і через кілька місяців сума застави повертається. Протекціоністське значення імпортних депозитів полягає в тому, що вони збільшують витрати імпортера під час даної операції і підвищують ціну імпортного товару. Вкінці можна зробити висновок про те, що успішна зовнішньоекономічна діяльність багато в чому залежить не тільки від ступеня нормалізації конкуренції на внутрішньому ринку, підвищення конкурентноздатності вітчизняної продукції, але й від знання можливостей її збуту, дотримання умов роботи на зовнішніх ринках, норм і правил національних і міжнародних засобів впливу на зовнішню торгівлю. Основні поняття: економічні методи регулювання ЗЕД, адміністративні методи регулювання ЗЕД, митно-тарифне регулювання, нетарифне регулювання, митні тарифи, прості (одноколонні) тарифи, складні (багатоколонні) тарифи; мито, адвалорне мито, специфічне і змішане мито, антидемпінгове мито, компенсаційне мито, заборона експорту й імпорту; квотування, ліцензування, "добровільні" обмеження експорту, антидемпінгові заходи, технічні бар'єри, прикордонні податки, імпортний депозит. |
Схожі:
 | Правові засади аудиторської діяльності в Україні В умовах формування ринкових відносин та різноманітності форм власності виникла необхідність удосконалення функцій управління процесом... | | 1. Поняття І сутність менеджменту Розвиток ринкових відносин в Україні сприяє підвищенню ролі менеджменту. У сучасних умовах менеджмент розглядається як один з базисних... |
| Запитання до іспиту Правовий статус господарських судів в Україні, їх роль в умовах формування ринкових відносин | | 1. Необхідність та сутність кредиту Необхідність кредиту викликана існуванням товарно-грошових відносин. Його передумовою є наявність вільних коштів у суб'єктів економічних... |
| Робоча програма для студентів заочного відділення з дисципліни Публічна адміністрація Для спеціальностей Менеджмент організацій, Менеджмент зовнішньо-економічної діяльності | | Зед в системі категорій міжнародної економіки Під зовнішньоекономічною діяльністю (зед) розуміють діяльність суб’єктів господарської діяльності України та іноземних суб’єктів... |
| Перехід України до багатоукладної економіки обумовлює необхідність... Е господарство виникають все більш широкі можливості для ділової співпраці українських І зарубіжних суб'єктів господарювання. Ця... | | Во-практичної конференції «Реформування законодавства України та... Реформування законодавства України та розвиток суспільних відносин в Україні: питання взаємодії: Матеріали міжнародної науково-практичної... |
| Мета викладання навчальної дисципліни «Нотаріат України». Виконана... У процесі формування ринкових відносин, яке зумовило посилення цивільно-правової активності населення, розвиток підриємництва, цивільного... | | Тема 8 Страхування зовнішньо – економічних ризиків Ризики — це можливі несприятливі події, що можуть відбутися, І в результаті яких можуть виникнути збитки, майнові втрати учасників... |