План Оптимізація операційної діяльності за критерієм витрат Напрями підвищення ефективності управління витратами




Скачати 108.84 Kb.
НазваПлан Оптимізація операційної діяльності за критерієм витрат Напрями підвищення ефективності управління витратами
Дата конвертації30.06.2013
Розмір108.84 Kb.
ТипДокументы
skaz.com.ua > Спорт > Документы
Тема 9. Адаптація операційної системи до зміни її завантаження за критерієм витрат

План

  1. Оптимізація операційної діяльності за критерієм витрат

  2. Напрями підвищення ефективності управління витратами


1. Процес оптимізації діяльності підприємства пов'язаний із по­шуком такої організації діяльності, за якої підприємство отриму­вало б максимальний ефект з мінімальними витратами.

Основна діяльність більшості підприємств полягає у виробни­цтві та реалізації продукції (робіт, послуг). Оптимізація опера­ційної діяльності відбувається способом зіставлення обсягів ви­робництва та реалізації продукції, витрат на її виробництво й реалізацію, а також прибутку, який отримає підприємство вна­слідок здійснення операційної діяльності.

З огляду на це, оптимізацію діяльності підприємства за крите­рієм витрат доцільно проводити на основі аналізу взаємозв'язку «витрати-обсяг-прибуток» та операційного левериджу.

Оптимізація операційної діяльності передбачає не тільки оптимізацію витрат підприємства, а також удосконалення цінової політики підприємства.

При розробці цінової політики необхідно проаналізувати, до чого приведе зміна ціни на продукцію, яку продають. На основі дослідження взаємозв'язку «витрати-обсяг-прибуток» оцінюють обсяг реалізації за цінами, що змінилися, і вплив чинника цін на прибуток.

Отже, загальна методика оптимізації операційної діяльності підприємства за критерієм витрат (на основі аналізу беззбитково­сті) має такий вигляд (рис. 9.1).

1.Визначення точки критичного обсягу

2.Визначення достатньої зони прибутковості

3.Аналіз чутливості прибутку до зміни ринкових чинників

  • Вплив зміни цін реалізації

  • Вплив зміни постійних витрат

  • Аналіз покриття постійних витрат

  • Вплив зміни змінних витрат

  • Аналіз спі­льного впливу чинників

4. Оптимізація операційної діяльності

  • Ціноут­ворення




  • Обгрунту­вання до­даткових видатків

  • Вибір і заміна устатку­вання

  • Доціль­ність при­йняття додатко­вого за­мовлення

  • Виробниц­тво або за­купівля на­півфабрика­тів, ком­плектуючих виробів

Виробничі запаси відіграють важливу роль у забезпеченні операційної діяльності підприємства і є суттєвою часткою його оборотних активів. Тому необхідно ефективно управляти цими запасами. Управління запасами матеріалів різного виду і призначення має два аспекти: перший — своєчасне замовляння і поставка потрібних матеріалів на склад підприємства з мінімальними витратами на підтримування запасів; другий — організація забезпечування матеріалами підрозділів підприємства згідно зі встановленою програмою їх діяльності, відповідними нормами та лімітами.

За певної річної потреби у матеріалах режим їх поставки і зберігання на складі в запасах безпосередньо впливає на величину витрат. При цьому даний вплив є неоднозначним. Закупівля і поставка матеріалів великими партіями, з одного боку, збільшує запаси і, відповідно, витрати на їх зберігання, призводить до втрати доходу від відволікання коштів на створення запасів. З іншого боку, закупівля матеріалів великими партіями зменшує кількість поставок, що знижує транспортно-заготівельні витрати. Зворотний ефект маємо у разі зменшення партій поставок матеріалів: витрати на зберігання запасів зменшуються, транспортно-заготівельні витрати зростають. Отже, оптимальною є така партія поставки матеріалів, яка забезпечує мінімальні транспортно-заготівельні витрати та витрати на зберігання їх запасів.

Транспортно-заготівельні витрати за певний період (як правило, рік) можна визначити за формулою



де Ст.з — загальні транспортно-заготівельні витрати за певний період;

М — потреба у поставці матеріалів за даний період у натуральному вимірі;

МП — партія поставки матеріалів;

См — витрати на одну поставку (умовно вважаються однаковими для різних партій поставки).

Витрати на зберігання запасів і втрати від відволікання коштів на їх створення вважаються пропорційними величині запасу і визначаються за формулою

,

де Сс.з — витрати на зберігання запасів і втрати від відволікання коштів у їх створення;

Цм — ціна одиниці матеріалів;

Рм — показник, який враховує втрати від відволікання коштів у запаси та витрати на їх зберігання по відношенню до величини запасів (в частках одиниці).

Загальні витрати на поставку і зберігання запасів є сумою зазначених їх складових:



У системі управління запасами важливе значення має оцінка матеріалів за їх передачі у виробництво та іншого вибуття зі складу. Згідно зі світовою практикою та Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 «Запаси» застосовуються такі методи оцінювання вибуття запасів:

  • за собівартістю перших за часом надходжень запасів, або коротко — «перший—перший» (FIFO);

  • за собівартістю останніх за часом надходжень запасів, або «останній—перший» (LIFO);

  • за середньозваженою собівартістю запасів;

  • за нормативними витратами;

  • за ідентифікованою собівартістю;

  • за ціною продажу.

Операційна система підприємства не може постійно працювати у незмінному режимі. Він змінюється внаслідок різних причин і передусім під впливом зміни обсягу операційної діяльності (виробництва). Йдеться про те, як оптимально використати устаткування за виконання певного обсягу роботи (виготовлення продукції). Критерієм тут є експлуатаційні витрати.

Система технологічного устаткування адаптується до заданого обсягу виробництва (його зміни) за кількістю машин, інтенсивністю і часом їх роботи. Саме ці параметри визначають кількість виконуваної роботи. Економічна сутність задачі проста для розуміння, але методика її розв’язання є досить складною. Спочатку слід сформулювати функції витрат агрегатів, де змінними є інтенсивність і час їх роботи, після чого здійснюється оптимальний розподіл виробництва між машинами, що виконують однакові операції. При цьому витрати на даних машинах можуть бути як однаковими, так і різними.

У разі незмінних інтенсивності та часу роботи адаптація здійснюється за кількістю машин. Отже, є три форми чистої адаптації. На практиці вони можуть змішуватися з урахуванням конкрет­них умов виробництва.

Кількісна адаптація устаткування безпосередньо пов’язана зі зміною його наявної кількості, тобто передбачає придбання або вилучення з експлуатації певних машин. Першочергове значення має перша проблема, що потребує інвестиційних витрат. Є декілька фінансових альтернатив придбання устаткування. До них належать купівля устаткування за власні кошти, за взятий в банку кредит і придбання його за договором лізингу (оренди). Слід з’ясувати переваги і вади цих форм придбання устаткування і засвоїти методику вибору з них оптимальної. Критерієм тут, як правило, є витрати на проект у поточній вартості. До таких витрат у наведених варіантах належать: вартість устаткування (з урахуванням доставки і монтажу), повернення кредиту з відсотками, сума лізингових платежів (орендної плати) і вартості викупу устаткування (у разі фінансовому лізингу).
2. У процесі проведення прогнозного аналізу потрібно вивчити можливості скорочення постійних витрат або необхідність їхньо­го збільшення. Наприклад, якщо на підприємстві планують зрос­тання витрат на аналітичні дослідження або розробку нових про­дуктів чи планують здійснити витрати на підвищення кваліфі­кації працівників, або припускають зростання орендної плати, необхідно вивчити наслідки цих змін. Зміна постійних витрат приведе до зміни критичного обсягу реалізації та зони прибутко­вості для підприємства.

Управління витратами на сьогодні потребує свого вдоскона­лення з метою підвищення ефективності господарювання.

Досягнення своєї кінцевої мети - зниження витрат виробни­цтва на підприємствах у сучасних умовах — повинно розгляда­тися як стратегічний напрям їх розвитку, який має забезпечити конкурентоспроможність продукції на внутрішніх і зовнішніх ринках, підвищити прибутковість діяльності.

Витрати виробництва як предмет управління ними повинні розглядатися з позицій активного і своєчасного впливу на них з метою зниження рівня непродуктивних витрат, уникнення втрат виробництва, зниження впливу факторів, які підвищують витрати виробництва і знижують ефективність роботи підприємств.

Одним із напрямів підвищення ефективності управління ви­тратами слід вважати, безперечно, формування її комплексної си­стеми. Важливими умовами формування системи управління ви­тратами виробництва мають стати такі:

□ оперативне забезпечення інформацією адміністрації під­приємств, яка необхідна для прийняття ними управлінських рі­шень з питань регулювання витрат виробництва з урахуванням економічних наслідків прийнятих рішень і їх впливу на ефектив­ність роботи підприємства;

□ спостереження і контроль за фактичним рівнем витрат у відповідності з визначеними у плановій або нормативній докуме­нтації величинами;

□ виявлення відхилень фактичних витрат від установлених нор­мативів і оцінка їх впливу на показники ефективності виробництва;

□ систематизація інформації управлінського обліку виробни­чої діяльності підприємств;

□ вироблення заходів щодо зниження витрат виробництва по забезпеченню заданих параметрів ефективності: рентабельності виробництва, якості продукції, прибутковості роботи підприємс­тва, забезпечення стабільності його фінансового стану.

До складу завдань комплексної системи управління витратами можна віднести збір, нагромадження, контроль і аналіз витрат не лише на стадії виготовлення продукції, а на усіх без винятку ста­діях життєвого циклу продукту.

У практичній діяльності реалізація заходів щодо зниження ви­трат виробництва дуже часто вимагає додаткових витрат на удоско­налення технологічних процесів, введення додаткових контрольних, облікових операцій. У тих випадках необхідно здійснювати техніко-економічні розрахунки, на основі яких оцінюється доцільність управлінських рішень. Такі питання є досить чітко розроблені в си­стемах управління виробничо-господарською діяльністю зарубіж­них фірм. Зниження витрат на виробництво при забезпеченні висо­коякісної продукції є фактором підвищення ефективності виробництва, додатковою можливістю зниження цін на продукцію і досягнення пріоритетів на ринках її збуту.

В умовах перехідної економіки України більшість державних і недержавних підприємств не зацікавлені у зниженні витрат виро­бництва, оскільки досягнення такої мети є досить трудомістким процесом, реалізація якого потребує здійснення значного обсягу робіт щодо впровадження науково обґрунтованих норм і норма­тивів обліку витрат і контролю за їх ефективним формуванням. Послаблення державного контролю і підвищення самостійності керівників підприємств вирішувати питання, пов'язані з управ­лінням виробництвом, у тому числі і витратами, сприяло тому, що більшість підприємств працюють на межі банкрутства, тобто коли витрати виробництва майже дорівнюють доходам від виро­бничо-господарської діяльності, а прибуток підприємств мініма­льний. У той час як питання раціональності здійснення витрат залишаються поза увагою владних структур. На теперішній час державою не визначені ефективні важелі впливу на інтереси під­приємств у напрямах зниження витрат виробництва.

Отже, на період, коли важелі ринкової економіки ще не про­явилися у повному обсязі в напрямах створення таких умов, які сприяють ефективному формуванню витрат виробництва на під­приємствах державної і недержавної форм власності, держава повинна виробити стратегію ефективного використання ресурсів і взяти на себе контроль за її реалізацією.

Доцільно ввести в практику господарювання у базових галузях економіки стандартну норму витрат виробництва. Під стандартною нормою слід розуміти науково обгрунтовану величину витрат виро­бництва, розраховану в результаті аналізу середньогалузевих норм витрат з урахуванням прогресивності технологій, цін на продукцію і сировинно-матеріальні ресурси, оплату праці та накладні витрати на типові види продукції. Введення у практику управління витратами виробництва стандартних норм дасть можливість оцінювати вітчиз­няне виробництво з позицій міжнародних стандартів, виробляти за­ходи з наближення вітчизняних виробів до міжнародного рівня

Поряд із необхідністю підвищення ефективності управління витратами на загальнодержавному рівні неабияке значення має і мікрорівень.

На рівні підприємств і організацій досягнення мети зниження витрат виробництва має тісно пов'язуватися з показниками ефек­тивності виробництва та якості продукції. Саме на зв'язок витрат виробництва з показниками ефективності виробництва необхідно звернути особливу увагу при визначенні напрямів, форм і методів управління витратами. Проблема полягає в тому, що знижувати витрати виробництва можна за рахунок різних факторів, які пев­ним чином вплинуть на кінцеві результати роботи підприємств.

Реалізація сформованих напрямів спрямована на підвищення ролі витрат виробництва у забезпеченні ефективності роботи підприємств, перехід від пасивних методів обліку витрат за ми­нулий період до активних методів втручання у виробництво на основі аналізу ефективності формування витрат, виявлення сут­тєвих відхилень від встановлених норм і нормативів.

Мета: підвищення ефективності виробництва на основі зниження витрат виробництва

  • Органійзаційно-технічні напрями

  • Удосконалення обліку і контролю витрат виробництва

  • Створення центрів витрат і зон відповідальності

  • Створення групи аналітичних розрахунків і аналізу ефективності формування витрат

  • Стимулювання працівників за зниження витрат виробництва

  • Соціально-економічні напрями

  • Удосконалення системи управління витратами виробництва

  • Прогнозування витрат виробництва відповідно до стратегії розвитку підприємства

  • Планування витрат виробництва

  • Введення системи норм і нормативів витрат виробництва

  • Регулювання витрат

Важливим критерієм в оцінці ефективності управління витра­тами є випередження темпів зростання результатів виробництва порівняно з темпами зростання витрат. Слід враховувати, що при зіставленні результатів виробництва і витрат, які забезпечили ці результати, можуть мати місце різні ситуації.

Ситуація перша — при незмінних затратах виробництва ре­зультати виробництва мають тенденцію до зростання. Така ситу­ація свідчить про підвищення ефективності управління витрата­ми виробництва.

Ситуація друга — за період, що аналізується, спостеріга­ється зростання результатів виробництва і витрат на їх досяг­нення. У цій ситуації доцільно визначити темпи зростання ре­зультатів і витрат та зіставити їх. Якщо результати виробництва підвищуються вищими темпами, ніж збільшу­ються витрати, можна робити висновок про підвищення ефек­тивності їх формування.

При цьому доцільно дослідити, за рахунок яких факторів зро­стають результати виробництва. Якщо виявлені зміни не зумов­лені роботою підприємств, а викликані змінами зовнішнього ха­рактеру (зокрема, зростанням цін на кінцеву продукцію), висновки потребують додаткових обґрунтувань.

Ситуація третя — аналіз результатів виробництва не виявляє однозначної тенденції до їх зростання або зниження, а витрати виробництва мають чітку тенденцію до зростання. Наприклад, прибуток підприємства за аналізований період збільшився в той час, як продуктивність праці знизилася, а енергоємність продук­ції і виробничих процесів підвищилася. В таких випадках необ­хідно здійснювати більш глибокий аналіз причин і факторів, що вплинули на показники ефективності виробництва і вияснити функції витрат у цих змінах.

Схожі:

План Оптимізація операційної діяльності за критерієм витрат Напрями підвищення ефективності управління витратами icon«Оптимізація комунікацій в організації як засіб підвищення ефективності управління»
Методичні вказівки до виконання курсової роботи з курсу «Основи менеджменту» для студентів спеціальності 050201 «Менеджмент організацій»...
План Оптимізація операційної діяльності за критерієм витрат Напрями підвищення ефективності управління витратами iconПрибуток, його норма І напрями використання
Бухгалтерський прибуток — це виручка фірми за вирахування явних, зовнішніх витрат виробництва (у радянській економічній літературі...
План Оптимізація операційної діяльності за критерієм витрат Напрями підвищення ефективності управління витратами iconМетодичні рекомендації щодо підготовки та захисту магістерської дипломної роботи
Головним завданням магістерської роботи є теоретичне обґрунтування напрямків удосконалення управління діяльності окремих суб'єктів...
План Оптимізація операційної діяльності за критерієм витрат Напрями підвищення ефективності управління витратами icon10 комплексне оцінювання ефективності інноваційної діяльності
Техніко–економічне обґрунтування нової техніки: показник «річних наведених витрат»
План Оптимізація операційної діяльності за критерієм витрат Напрями підвищення ефективності управління витратами iconПлан. Методологічні аспекти оцінки ефективності інновацій. Види ефектів...
В умовах ринкових перетворень необхідна цілісна модель оцін­ки ефективності інно- вацій, яка надавала б можливість розглянути таку...
План Оптимізація операційної діяльності за критерієм витрат Напрями підвищення ефективності управління витратами icon1. Поняття та види судових витрат
Під судовими витратами слід розуміти витрати осіб, які беруть участь у розгляді справи, а у випадках їх звільнення від сплати судових...
План Оптимізація операційної діяльності за критерієм витрат Напрями підвищення ефективності управління витратами icon3. Перспективи розвитку І шляхи вдосконалення системи воєнної безпеки України
Основні напрями вдосконалення воєнної організації держави визначаються загальною орієнтацією на підвищення її ефективності, зміцнення...
План Оптимізація операційної діяльності за критерієм витрат Напрями підвищення ефективності управління витратами iconФункція соціології, що визначає міру участі соціології у розробці...

План Оптимізація операційної діяльності за критерієм витрат Напрями підвищення ефективності управління витратами icon«Витрати на підвищення кваліфікації менеджера»
Ціль роботи – розглянути науково-теоретичні, методичні підходи щодо витрат на підвищення кваліфікації менеджера. Виходячи з цілі...
План Оптимізація операційної діяльності за критерієм витрат Напрями підвищення ефективності управління витратами icon40. Нормативно-методичне забезпечення в управлінні персоналом Технологія...
Керівники І робітники підрозділів системи управління персоналом організації також вирішують питання оцінки діяльності підрозділів...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2015
звернутися до адміністрації
skaz.com.ua
Головна сторінка