№8 “Організація санітарно-гігієнічного та протиепідемічного забезпечення населення за умов надзвичайних ситуацій”




Скачати 189.4 Kb.
Назва№8 “Організація санітарно-гігієнічного та протиепідемічного забезпечення населення за умов надзвичайних ситуацій”
Дата конвертації12.12.2013
Розмір189.4 Kb.
ТипДокументы
skaz.com.ua > Спорт > Документы


Тема №8 “Організація санітарно-гігієнічного та протиепідемічного забезпечення населення за умов надзвичайних ситуацій”.

  1. Організація санітарно-гігієнічного та протиепідемічного забезпечення населення у зоні природних і техногенних катастроф. Державна надзвичайна протиепідемічна комісія, її завдання

і організація роботи

З розвитком цивілізації поряд з стихійними лихами все більшого значення набували надзвичайні ситуації, пов’язані з людським фактором. Зростаючий вплив катастроф на біосферу стає все більш агресивним, несе загрозу не тільки на індивідуальному, але й на популяційному рівні.

Техногенні катастрофи і стихійні лиха при відсутності профілактичних і корегуючи заходів сприяють погіршенню стану здоров’я людей, які опинились в осередку надзвичайної ситуації, призводять до виникнення групових і масових інфекційних захворювань.

Формування і динаміка санітарно-епідемічної обстановки в осередку надзвичайної ситуації залежить від багатьох факторів, серед яких основними є:

  • - епідемічний стан осередку надзвичайної ситуації;

  • - інтенсивна міграція населення в осередку надзвичайної ситуації

  • -руйнування і пошкодження житлово-комунальних об’єктів, систем енергопостачання, водопостачання, об’єктів громадського харчування, харчової промисловості та торгівлі;

- хронічний психічний стрес серед населення.

При надзвичайній ситуації можуть виникнути вторинні осередки радіаційного, хімічного і бактеріологічного забруднення у результаті руйнування відповідних об’єктів, що ще більш ускладнить санітарно-епідемічну обстановку

Слід відзначити, що епідемічний процес за умов надзвичайної ситуації має ряд характерних особливостей, що відрізняє його від великих епідемічних спалахів. В умовах надзвичайної ситуації важко встановити джерело інфекції при наявності загального фактора передачі. Відбувається “вибух” інфекційних захворювань, і тільки після цього реєструється так званий “хвіст” епідемії, який надалі буде зумовлювати зараження населення, яке спілкувалося з хворими передусім у місцях скупчення людей, що може привести до виникнення епідемічного осередку.

^ Епідемічний осередок - це територія, на якій у певних часових і просторових межах відбулося зараження людей збудниками інфекційних захворювань і набуло масового характеру поширення інфекційних захворювань.

До факторів, що сприяють виникненню епідемічних осередків відносяться:

  • наявність в зоні надзвичайної ситуації неізольованих інфекційних хворих серед населення і можливість поширення ними збудників;

  • уражені, які потребують госпіталізації, і розглядаються з погляду ризику зараження;

  • здорове населення, яке контактувало з інфекційними хворими, і розглядається з погляду ризику зараження ( потребує обсервацію);

  • довкілля, небезпечне для зараження людей.

Для епідемій, що виникають при стихійних лихах, характерна одночасна реалізація різних шляхів поширення. Одночасне масове зараження людей може привести до “епідемічного вибуху”.

Основні принципи організації невідкладних санітарно-гігієнічних і протиепідемічних заходів при надзвичайній ситуації базуються на загальних принципах охорони здоров’я, наданні медичної допомоги населенню в районах стихійних лих і техногенних катастроф, запобіганні виникненню і поширенню інфекційних захворювань.

Санітарно-гігієнічне та протиепідемічне забезпечення в умовах надзвичайної ситуації починається безпосередньо в осередку надзвичайної ситуації і продовжується на шляхах евакуації аж до самого місця розміщення евакуйованого населення.

При надзвичайній ситуації формується складна санітарна і епідемічна обстановка, яка потребує проведення відповідних заходів. Для забезпечення їх ефективності необхідно:

  • завчасно прогнозувати санітарну і епідемічну обстановку;

  • в перші години після надзвичайної ситуації забезпечити проведення санітарно-епідемічної розвідки;

  • дати оцінку санітарно-епідемічному стану осередку надзвичайної ситуації ;

  • з’ясувати особливості розвитку епідемічного процесу;

  • спрогнозувати санітарні втрати серед населення;

  • визначити необхідну кількість медичних сил і засобів, порядок використання і управління ними;

  • встановити особливості лікувально-евакуаційного забезпечення інфекційних хворих.

Ефективність санітарно-протиепідемічного забезпечення населення досягається шляхом своєчасного наближення сил і засобів санітарно-епідеміологічної служби до осередку надзвичайної ситуації .Для забезпечення його найбільшої ефективності необхідно знати особливості лікувально-евакуаційного забезпечення інфекційних хворих за умов надзвичайної ситуації .

Завдання санітарно-епідеміологічної служби формуються з врахуванням двох напрямів протиепідемічних заходів: в районах стихійного лиха і на шляхах евакуації населення.

^ В районі стихійного лиха – дотримання протиепідемічного режиму на етапі медичної евакуації серед уражених, інфекційних хворих, медичного персоналу відповідного етапу з метою попередження заносу і поширення інфекції на наступні етапи.

Це досягається за рахунок:

  • медичного сортування уражених з метою виявлення серед них інфекційних хворих;

  • проведення серед уражених, хворих, населення, що потерпіло, та персоналу етапів медичної евакуації екстреної неспецифічної і специфічної профілактики інфекційних захворювань;

  • дезінфекції транспорту і нош після евакуації інфекційних хворих;

  • виконання вимог протиепідемічних заходів, що передбачені для ізоляторів і лікувальних закладів;

  • підтримання санітарних умов на території розгортання етапів медичної евакуації.

^ На шляхах евакуації населення – санітарно-протиепідемічне забезпечення населення, яке евакуюється із району катастрофи.

Безумовно ці два напрями взаємопов’язані, а основні санітарно-гігієнічні і протиепідемічні заходи ідентичні і можуть виконуватись одночасно силами і засобами одного санітарно-епідемічного закладу (СЕС, СЕЗ).

В умовах евакуації населення при виникненні епідемічних осередків необхідно чітко визначити характер протиепідемічних заходів:

  • розширити зону карантину до меж адміністративної території;

  • забезпечити максимальне зниження епідемічної небезпеки для населення, що евакуюється;

  • забезпечити суворий протиепідемічний режим виявлення і ізоляції інфекційних хворих на шляхах евакуації, в місцях тимчасового перебування або в населених пунктах, куди буде евакуйовано населення із епідемічного осередку;

  • забезпечити проведення санітарно-епідемічних заходів серед місцевого населення, де будуть розміщено евакуйовані із осередку ураження.

Успішне вирішення вище перерахованих завдань залежить від рівня професійної підготовки медичних кадрів.

В період евакуації населення в санітарно-гігієнічні і протиепідемічні заходи необхідно включати:

  • контроль за підтриманням санітарного стану в місцях і приміщеннях тимчасового перебування евакуйованого населення, в ізоляторах для розміщення інфекційних хворих;

  • контроль за дотриманням санітарно-гігієнічних правил забезпечення питною водою і зберіганням харчових продуктів, що призначені для евакуйованих;

  • забезпечення населення індивідуальними засобами знезараження води;

  • організацію епідемічного нагляду, а також виявлення хворих та їх госпіталізацію;

  • контроль за організацією лазнево-прального обслуговування населення в місцях його розселення;

  • боротьбу з комахами і гризунами;

  • контроль за видаленням і знезараженням нечистот і харчових відходів на шляхах евакуації і в районах розселення.

При цьому необхідно враховувати і мати на увазі, що обсяг і характер протиепідемічного забезпечення населення можуть суттєво змінюватись з врахуванням конкретних місцевих умов і можливостей відповідних служб, а саме:

  • комунального облаштування;

  • санітарного благополуччя місцевості;

  • імунного стану населення;

  • інфекційної захворюваності;

  • укомплектованості медичними кадрами; ліжковим фондом, в т.ч. і резервним;

  • пропускною можливістю лазнево-пральних закладів.

На кожному потязі, морському чи повітряному судні, що задіяні до евакуації населення, повинен бути медичний персонал, на який покладається періодичний обхід вагонів (кают) з метою виявлення хворих, в тому числі і інфекційних, санітарний контроль за станом транспортного засобу; ведення санітарних щоденників.

При виявленні в дорозі інфекційних хворих з підозрою на особливо-небезпечну інфекцію (ОНІ), вони знімаються з транспортного засобу в найближчому пункті пересування, де є стаціонарні лікувальні заклади.

За організацію евакуації хворих особливо-небезпечною інфекцією несе відповідальність санітарно-епідеміологічна служба.

Для організації боротьби з інфекційними захворюваннями в умовах надзвичайної ситуації утворюється ^ Державна надзвичайна протиепідемічна комісія (ДНПК), до складу якої входять керівники органів управління охороною здоров’я, лікарі – інфекціоністи, гігієністи, епідеміологи, ветеринари та інші фахівці.

^ Основними завданнями ДНПК є:

  • здійснення загального керівництва і контролю за своєчасним і повним проведенням протиепідемічних заходів для локалізації і ліквідації осередку інфекційного захворювання;

  • розробка, затвердження і впровадження комплексу заходів з метою ліквідації осередку особливо-небезпечної або карантинної інфекції;

  • організація встановлення кордонів осередку;

  • контроль за виконанням санітарно-гігієнічних норм і правил;

  • мобілізація необхідних сил і засобів для забезпечення проведення запланованих заходів, вирішення питань взаємодії між різними службами;

  • прийняття рішень щодо встановлення або зняття режимів карантину чи обсервації;

  • визначення порядку в’їзду і виїзду з осередку, порядку евакуації хворих, їх ізоляції та лікування;

  • коригування плану протиепідемічних заходів, з’ясування причин виникнення осередку і проведення епідеміологічного аналізу спалаху.

Для забезпечення чіткості і ефективності роботи ДНПК у її структурі створюються лікувальна, протиепідемічна, карантинна, лабораторна і дезінфекційна групи.

^ Лікувальна група здійснює керівництво і контроль за проведенням заходів діагностики і лікування хворих, контролює і надає допомогу в організації ізоляторів (обсерваторів) і патологоанатомічної служби.

^ Протиепідемічна група здійснює керівництво і надання допомоги у проведенні заходів щодо визначення кордонів вогнища, розвідки і оцінки санітарно-епідемічного стану району надзвичайної ситуації, проведення епідемічного обстеження, медичної евакуації, ізоляції і лікування хворих, організації екстреної профілактики.

^ Карантинна група здійснює керівництво і контроль за організацією ізоляційно-обмежувальних і режимних заходів, виконанням вимог протиепідемічного режиму в ізоляторах, обсерваторах і лікарнях.

^ Лабораторна група організує проведення лабораторної діагностики і дослідження матеріалів від хворих, контактуючих з ними, об’єктів довкілля.

Дезінфекційна група організує і забезпечує проведення санітарної обробки і дезінфекції.

^ 2.Організація санітарно-гігієнічної та епідемічної розвідки в осередку надзвичайної ситуації

У разі виникнення надзвичайної ситуації, за розпорядженням територіального центру екстренної медичної допомоги здійснюється санітарно-епідемічне обстеження території і виявлення інфекційних хворих.

За вказівкою Державної надзвичайної протиепідемічної комісії в осередок катастрофи направляють спеціалізовані пересувні медичні формування із складу санітарно-епідеміологічної служби,а саме:

1.^ Група епідемічної розвідки (ГЕР), до складу якої включають лікаря-епідеміолога (старший групи), фельдшера (помічника санітарного лікаря), водія-санітара. При необхідності, до складу ГЕР можуть включати таких фахівців, як гігієніст, токсиколог, паразитолог, зоолог та інші.

^ Основним завданням ГЕР є з’ясування епідемічної обстановки в зоні надзвичайної ситуації шляхом огляду місцевості, опитування населення і медичних працівників лікувально-профілактичних закладів, а також відбір проб ґрунту, повітря, води, продуктів харчування, позначення заражених ділянок місцевості та об’єктів тощо.

Особовий склад ГЕР оснащений індивідуальними засобами захисту органів дихання, шкіри, має укладки для відбору проб ґрунту, води, харчових продуктів, матеріалу хворих і загиблих людей, тварин, засоби зв’язку, автотранспорт. ГЕР протягом 12 годин повинна здійснити санітарно-епідемічне обстеження території площею 25-30 км2 і відібрати 8-12 проб, які направляють у СЕС (СЕЗ) для аналізу.

^ 2. Рухомий протиепідемічний загін (РПЕЗ). Призначений для проведення комплексу санітарно-протиепідемічних заходів у осередку бактеріального зараження.

Завдання загону:

  • організація і проведення санітарно-епідемічної розвідки;

  • організація і проведення санітарно-протиепідемічних заходів у осередку надзвичайної ситуації та бактеріального зараження;

  • санітарна експертиза води та продовольства;

  • організація і проведення екстренної неспецифічної і спеціфічної профілактики;

  • проведення дезінфекції, дезінсекції, деритизації та повної санітарної обробки населення.

До складу загону входять 3 підрозділи:

  • санітарно-протиепідемічний;

  • дезінфекційний;

  • лабораторний.

На основі отриманої інформації робиться попередній аналіз і розробляються пропозиції щодо санітарно-протиепідемічного захисту населення. Результатом аналізу є санітарно-гігієнічний і епідемічний прогноз, на якому базується прийняття управлінських рішень.

Основні дані, необхідні для розробки прогнозу:

  • інфекційна захворюваність, її структура, рівень та динаміка серед населення;

  • наявність природно-вогнищевих захворювань;

  • сезон року;

  • імунна захищеність населення;

  • наявність, стан і спроможність санітарно-епідеміологічних закладів;

  • наявність умов для дотримання населенням санітарно-гігієнічних норм і правил при організації харчування, водопостачання, комунального обслуговування;

Після оцінки санітарно-епідемічної обстановки робиться прогноз:

  • можливих санітарних втрат від інфекційних хвороб;

  • потреби у силах і засобах для проведення екстреної профілактики у осередку катастрофи;

  • потреби у ліжковому фонді.

В системі протиепідемічних заходів велике значення приділяють знезараженню осередку інфекційних хвороб. В епідемічних осередках дезінфекція проводиться працівниками СЕС, дезінфекція квартир – самим населенням, а об’єкти, що забезпечують життєдіяльність і виробничі потреби населення, знезаражує комунально-технічна служба та служба протирадіаційного і протихімічного захисту.

Для забезпечення ефективності вищезазанечених заходів необхідні попередня плавномірна підготовка особового складу, який буде залучатися до роботи, накопичення засобів знезараження і координація дій між відповідними службами.

За результатами проведення епідемічної розвідки і проведення лабораторних досліджень складають висновок щодо придатності до використання населенням питної води і харчових продуктів та визначають санітарно-епідемічний стан осередку надзвичайної ситуації, який може бути:

сприятливий – серед населення інфекційна захворюваність відсутня або мають місце поодинокі випадки, що не пов’язані між собою;

нестійкий – виявляються поодинокі випадки інфекційних захворювань, раніше не зареєстрованих в даній місцевості або виникають групові інфекційні захворювання без подальшого розповсюдження;

несприятливий – виникають групові інфекційні захворювання з тенденцією до подальшого поширення або реєструються поодинокі випадки особливо небезпечних інфекцій;

надзвичайний – серед населення виникає епідемія або реєструються групові захворювання на особливо небезпечні інфекції, пов’язані між собою.

^ 3.Поняття карантину і обсервації та організація режимно-обмежувальних заходів

Спалахи особливо небезпечних інфекцій, а також інфекційних хвороб, природа яких не встановлена, потребують введення режиму карантину або обсервації на певній адміністративній території.

Карантин – це комплекс ізоляційно-обмежувальних, правових, адміністративних, санітарно-гігієнічних та протиепідемічних заходів спрямованих на попередження виносу збудника інфекції за межі епідемічного осередку і підвищення ефективності заходів для його локалізації та ліквідації.

^ Карантин запроваджується органами виконавчої влади за поданням органів охорони здоров¢я.

Запровадження карантину передбачає:

  • введення комендантської служби;

  • озброєну охорону осередку та заборону в’їзду і виїзду з нього без спеціального дозволу;

  • заборону вивозу будь якого майна без попередньої дезінфекції;

  • закриття дитячих дошкільних установ, шкіл, кінотеатрів, бібліотек, навчальних закладів тощо;

  • заборона проведення масових заходів, максимальне обмеження контакту між людьми;

  • проведення санітарної обробки, дезінфекції одягу і взуття;

  • проведення заходів з дезінфекції, дезінсекції та дератизації;

  • проведення активного медичного огляду населення, виявлення, ізоляція і лікування інфекційних хворих;

  • на в¢їзді та виїзді із зони карантину розгортаються контрольно-пропускні (КПП) та санітарно – контрольні пункти (СКП);

  • проведення санітарно-освітньої роботи.

Режим карантину скасовується через термін, що дорівнює максимальному інкубаційному періоду інфекційного захворювання з моменту виявлення і госпіталізації останнього хворого і проведення заключної дезінфекції.

Обсервація - це комплекс ізоляційно-обмежувальних, протиепідемічних, санітарно-гігієнічних та адміністративних заходів медичного спостереження за ізольованими здоровими людьми, які мали контакт з інфекційними хворими, або тими, які покидають зону карантину.

Введення режиму обсервації передбачає:

  • обмежене пересування населення в зоні обсервації,

  • контроль за харчуванням та водопостачанням,

  • медичне спостереження за населенням та негайну ізоляцію підозрілих або хворих,

  • проведення дезінфекційних, дезінсекційних, дератизаційних та інших робіт.

З метою раннього і активного виявлення інфекційних хворих медичні працівники організують щоденні відвідування населення в зоні обсервації з обов’язковим вимірюванням температури тіла.

Необхідною умовою якісного санітарно-гігієнічного забезпечення в зоні карантину і обсервації є суворий санітарний контроль за епідемічно небезпечними об’єктами, до яких належать:

  • системи водопостачання та каналізації;

  • об’єкти харчової промисловості, торгівлі, тимчасові пункті харчування;

  • підприємства комунального обслуговування;

  • потенційно небезпечні об’єкти (СДОР, РР, БЗ);

  • лікувально - профілактичні заклади та їх харчоблоки;

  • маршрути евакуації та місця тимчасового розселення населення;

  • пункти санітарної обробки.

Для проведення санітарної обробки населення використовують всі наявні засоби комунально-технічної служби (лазні, санітарні пропускники, душово- дезінфекційні камери на автомобілях ).

До визначення виду збудника проводиться екстрена неспецифічна профілактика антибіотиками широкого спектру дії. Після його лабораторної ідентифікації організується специфічна профілактика (сироватки, вакцини, анатоксини).

В залежності від конкретної епідемічної обстановки обмежувальні режими можуть зніматися поступово з окремих населених пунктів або одразу з усієї зони.

^ 4.Організація і робота інфекційного стаціонару в осередку надзвичайної ситуації, пов’язаної з особливо небезпечними інфекціями.

Ліквідація санітарно-гігієнічних і епідемічних наслідків надзвичайної ситуації потребуватиме значних сил і засобів, у тому числі залучення до цієї роботи мережі лікувально-профілактичних закладів (ЛПЗ).

^ У планах переводу ЛПЗ на роботу в умовах суворого протиепідемічного режиму необхідно передбачити:

  • роздільний прийом хворих з підвищеною температурою (підозрілих на інфекційні захворювання) і хворих з нормальною температурою;

  • зосередження уваги на ранній діагностиці інфекційних хвороб;

  • епідеміологічний аналіз показників інфекційної захворюваності;

  • забезпечення приймальних відділень ЛПЗ дезінфікуючими засобами.

Враховуючи можливість появи великої кількості інфекційних хворих у епідемічному осередку, необхідно передбачити створення резервного ліжкового фонду. Цього можна досягти виконанням наступних заходів:

  • створення стаціонарів для хворих особливо небезпечними інфекціями на базі існуючих інфекційних лікарень і відділень;

  • перепрофілізація ліжкового фонду, створення стаціонарів для хворих особливо небезпечними інфекціями на базі дільничних лікарень за допомогою спеціалізованих бригад постійної готовності другої черги (інфекційних) Державної служби медицини катастроф;

  • розгортання інфекційних стаціонарів на базі відомчих лікувальних закладів або інших об’єктів з використанням сил і засобів Державної служби медицини катастроф.

Усі інфекційні лікарні в осередку надзвичайної ситуації, пов’язаної з особливо небезпечними інфекціями , повинні працювати в режимі стаціонару для хворих з особливо небезпечними інфекціями , персонал їх переводиться на казармене положення, забезпечується цілодобова охорона. Час повного розгортання таких лікарень 10-12 годин.

^ Основні завдання інфекційної лікарні:

  • надання кваліфікованої і спеціалізованої медичної допомоги хворим і ураженим бактеріологічною (біологічною) зброєю;

  • застосування сучасних методів діагностики і лікування, найбільш доступних для використання в умовах надзвичайної ситуації.

^ На інфекційну лікарню в умовах суворого протиепідемічного режиму покладається:

  • прийом, реєстрація, медичне сортування, госпіталізація (ізоляція) інфекційних хворих у лікувальні відділення за нозологічними і клінічними формами хвороб;

  • проведення дозиметричного контролю, санітарної обробки уражених, дезінфекції ,дезінсекції, дегазації і дезактивації їх одягу та взуття;

  • організація і проведення комплексу режимно-обмежувальних заходів і дезінфекційних робіт з метою попередження поширення госпітальної інфекції за межі лікарні;

  • ведення медичного обліку і звітності;

  • санітарно-просвітницька робота.

В період розгортання інфекційної лікарні персоналу проводиться екстрена неспецифічна профілактика (до індикації збудника) і специфічна - після його індикації.

Інфекційна лікарня розгортається з врахуванням вимог протиепідемічного режиму і поділяється на дві частини:

  • зона суворого протиепідемічного режиму;

  • зона обмеження.

На межі двох зон створюється санітарний пропускник для персоналу лікарні і місця для передачі продуктів харчування, медичного і господарчого майна.

На контрольно-пропускному пункті, розташованому поруч із сортувальним майданчиком, проводиться розподіл хворих за характером і тяжкістю ураження, вказується напрям руху транспорту з хворими.

В приймально-діагностичному відділенні встановлюється діагноз, оформляється історія хвороби, призначається лікування і вид санітарної обробки. При необхідності хворим і ураженим надається екстренна медична допомога, здійснюється забір матеріалу для бактеріологічного (вірусологічного) дослідження. В приймально-діагностичному відділенні прийом хворих з різними групами інфекційних хвороб і підозрілих на інфекційне захворювання здійснюється роздільно. Останніх до встановлення попереднього діагнозу затримують в ізоляторі, а уражених з психомоторними розладами направляють в спеціальний ізолятор лікувального відділення.

Хворі і уражені, які потребують інтенсивного лікування безпосередньо направляються у лікувально-діагностичне або лікувальні відділення. Останні призначені для прийому і лікування уражених збудниками особливо небезпечними інфекціями , інфекційних хворих з однією або декількома нозологічними формами в умовах, що виключають можливість госпітального зараження. Лікувально-діагностичне відділення складається із боксів для повної ізоляції хворих із різними інфекціями, полубоксів для хворих з гострими респіраторними інфекціями, загальних палат та палат інтенсивної терапії. Окрім того,до складу інфекційної лікарні входять:

  • аптека, рентгенкабінет, клініко-діагностична лабораторія з бактеріологічним відділенням , морг;

  • мийно-дезінфекційне відділення;

  • підрозділи обслуговування (їдальня, пральня, господарче і транспортне відділення).

Весь персонал інфекційної лікарні для лікування і догляду за хворими використовує спецодяг, що захищає дихальні шляхи та шкіру від невідомого агресивного агенту, а після ідентифікації збудника особливо небезпечної інфекції - протичумні костюми. Їх існує чотири типи.

^ Протичумний костюм призначений для захисту від збудників особливо небезпечної інфекції при всіх основних шляхах зараження і складається із піжами або комбінезона, протичумного халата, капюшона або великої косинки розміром 90х90х125 см, ватно-марлевої маски або респіратора, захисних окулярів, гумових, кирзових або шкіряних чобіт чи глибоких калош, шкарпеток або панчох, гумових рукавичок, рушника. Для деяких робіт костюм доповнюється прогумованим або поліетиленовим фартухом, такими ж нарукавниками, другою парою гумових рукавичок.

^ Протичумний костюм одягають до входу в осередок або приміщення, де знаходяться хворі чи заразний матеріал в наступній послідовності: піжама або комбінезон, шкарпетки, чоботи або глибокі калоші, фонендоскоп,капюшон або велика косинка, протичумний халат, респіратор або ватно-марлева маска, окуляри, рукавички і за пасок рушник. При розтині трупів додатково одягають прогумований або поліетиленовий) фартух, таки ж нарукавники, другу пару гумових рукавичок.

^ Протичумний костюм знімають у спеціальному приміщенні повільно, у суворо установленій черговості. :Спочатку миють руки в рукавичках в дезінфекційному розчині, виймають із-за паска і занурюють у дезрозчин рушник, потім змоченим антисептиком рушником протирають фартух, нарукавники, знімають їх і акуратно згортають зовнішньою стороною до середини. Чоботи або калоші протирають змоченими у дезінфекційному розчині тампонами (для кожного чобота окремий тампон). Акуратно знімають фонендоскоп, занурюють його в банку з 70% спиртом , таким же чином поступають і із окулярами. Ватно-марлеву пов’язку згортають так, щоб її зовнішній бік опинився усередині. Таким же способом знімають халат і капюшон. Ще раз протирають чоботи і знімають їх. Руки обробляють 70% спиртом, а потім миють з милом.

Після роботи в протичумному костюмі рекомендується прийняти душ.

Після госпіталізації хворого в інфекційну лікарню транспорт і предмети, що використовувались, знезаражуються на майданчику спеціальної обробки, а супроводжуючий персонал проходить повну санітарну обробку.

Персоналу, який працює в зоні суворого протиепідемічного режиму, щоденно, перед початком роботи, вимірюють температуру тіла. В санітарному пропускнику для медичного персоналу він переодягається у захисний одяг. Після закінчення роботи вихід в зону обмеження дозволяється тільки через санітарний пропускник і проходження повної санітарної обробки. Захисний одяг підлягає знезараженню. Медичному персоналу під час роботи в зоні суворого протиепідемічного режиму забороняється:

  • працювати натще, без захисного одягу;

  • їсти, пити воду, палити, користуватись туалетом;

  • виносити із відділення зони різні предмети без попередньої дезінфекції;

  • виходити із приміщень на територію і в господарські служби в захисному одязі (халати, піжами);

  • передавати хворим продукти харчування та інші предмети від відвідувачів.

Історії хвороби, рецепти та інші медичні документи, що підлягають зберіганню, необхідно заповнювати в приміщеннях для медичного персоналу простим олівцем. Перед виносом із зони медичні документи знезаражуються в дезінфекційних камерах пароповітряним або газовим методами.

Із лікарні реконвалесценти виписуються після повного клінічного одужання, закінчення термінів ізоляції і виділення збудника у зовнішнє середовище. Перед випискою пацієнти проходять повну санітарну обробку. і отримують продезинфіковані одяг і особисті речі.

Після виписки всіх інфекційних хворих, медичний персонал проходить обсервацію, повну санітарну обробку. і інфекційна лікарня згортається. У всіх приміщеннях проводиться заключна дезінфекція.


Схожі:

№8 “Організація санітарно-гігієнічного та протиепідемічного забезпечення населення за умов надзвичайних ситуацій” icon1 Запропонувати основні заходи із санітарно-гігієнічного та протиепідемічного...
Запропонувати основні заходи із санітарно-гігієнічного та протиепідемічного забезпечення населення залежно від санітарно-епідемічного...
№8 “Організація санітарно-гігієнічного та протиепідемічного забезпечення населення за умов надзвичайних ситуацій” icon№7 “Організація лікувально-евакуаційного забезпечення населення за умов надзвичайних ситуацій”
Лікувально-евакуаційного забезпечення при надзвичайних ситуаціях,його мета І основні завдання
№8 “Організація санітарно-гігієнічного та протиепідемічного забезпечення населення за умов надзвичайних ситуацій” iconЦз-система стратегічного забезпечення життєдіяльності держави. Система...
Цз-система стратегічного забезпечення життєдіяльності держави. Система вкл організаційні, інженерно-технічні, санітарно-гігієнічні...
№8 “Організація санітарно-гігієнічного та протиепідемічного забезпечення населення за умов надзвичайних ситуацій” icon1. Мета, завдання, структура та правова основа „Цивільного захисту”. Історія становлення
Державної політики щодо забезпечення політки захисту населення І територій, матеріальних І культурних цінностей та довкілля від негативних...
№8 “Організація санітарно-гігієнічного та протиепідемічного забезпечення населення за умов надзвичайних ситуацій” icon31. Основні заходи І засоби захисту населення І територій
Основним завданням цивільного захисту при виникненні надзвичайних ситуацій є захист населення
№8 “Організація санітарно-гігієнічного та протиепідемічного забезпечення населення за умов надзвичайних ситуацій” iconКафедра тактики та бойового забезпечення
Рівень національної безпеки не може бути достатнім, якщо в загальнодержавному масштабі не буде вирішено завдання захисту населення,...
№8 “Організація санітарно-гігієнічного та протиепідемічного забезпечення населення за умов надзвичайних ситуацій” iconЛекція з дисципліни «Організація професійної підготовки особового складу»
Тема : «Організація діловодства в Міністерстві надзвичайних ситуацій України»
№8 “Організація санітарно-гігієнічного та протиепідемічного забезпечення населення за умов надзвичайних ситуацій” iconОрганізація роботи санітарно-епідеміологічних закладів
...
№8 “Організація санітарно-гігієнічного та протиепідемічного забезпечення населення за умов надзвичайних ситуацій” icon31. Основні заходи та засоби захисту населення в нс та застосування...
Основним завданням цивільного захисту при виникненні надзвичайних ситуацій є захист населення
№8 “Організація санітарно-гігієнічного та протиепідемічного забезпечення населення за умов надзвичайних ситуацій” iconЗапобігання виникненню надзвичайних ситуацій
Підготовка І реалізація комплексу правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних та інших заходів,...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2015
звернутися до адміністрації
skaz.com.ua
Головна сторінка