Частина ІІ основи зовнішньоекономічної діяльності з розділ 8 міст І особливості розвитку зовнішньоекономічної діяльності підприємства

Частина ІІ Основи зовнішньоекономічної діяльності З Розділ 8 МІСТ І ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ зовнішньоекономічної діяльності ПІДПРИЄМСТВА Поняття «зовнішньоекономічна діяльність» (ЗЕД) охоплює велику кількість різноманітних сфер діяльності людини: міжнародний маркетинг, фінансування, кредитування, валютні відносини, страхування, право, діловий протокол і етикет та інші. Практика здійснення зовнішньоекономічної діяльності в сучасних умовах має декілька напрямків: зовнішня торгівля; спільне підприємництво на території України і за її кордонами; іноземне підприємництво на території України; торгівля ліцензіями і технологією; науково-технічна співпраця; співробітництво у вільних економічних зонах та інші. ЗЕД підприємств ототожнюють, перш за все, зі здійсненням експортних та імпортних торговельних операцій. Після вивчення розділу Ви зможете: зрозуміти сутність ЗЕД підприємства і усвідомити її роль у підвищенні ефективності діяльності будь-якого суб’єкта господарювання; визначати різні види ЗЕД підприємства, її функції та елементи; охарактеризувати особливості експортних, імпортних, реекспортних та реімпортних зовнішньоторговельних операцій; ознайомитися з регулюванням ЗЕД на різних рівнях управління та класифікацією заходів, що використовуються для цього; пояснити роль і сутність митно-тарифного регулювання та нетарифних обмежень ЗЕД; описати заходи щодо стимулювання і підтримки експорту на державному рівні. 8.1. Зовнішньоекономічна діяльність: поняття, види, причини розвитку ЗЕД являє собою таку форму господарювання, котра виходить за межі національних кордонів і пов’язана із залученням до багатоетапного циклу відносин їх різнонаціональних суб’єктів. Згідно з Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність» вона визначається як «діяльність суб’єктів господарської діяльності України і іноземних суб’єктів господарської діяльності, котра побудована на взаємовідносинах між ними і має місце як на території України, так і за її межами». ^ Суб’єктами ЗЕД в Україні є: фізичні та юридичні особи, об’єднання фізичних та юридичних осіб; структурні одиниці суб’єктів господарювання; спільні підприємства за участю українських та іноземних суб’єктів господарської діяльності. До іноземних суб’єктів господарської діяльності в Україні належать суб’єкти господарювання, котрі мають постійне місцезнаходження або постійне місце проживання за межами України. ЗЕД, як складна система, характеризується певною стратегічною метою, яка упорядковує безліч станів усіма різноманітними цілями: встановлення відносної рівноваги, виходячи з інтересів економіки держави; забезпечення потреб внутрішнього ринку за рахунок імпорту товарів, які є дефіцитними, і вигідного експорту продукції, виходячи з внутрішніх можливостей; активне використання досвіду інших країн для структурної перебудови національного господарства. Іноземним аналогом поняття «ЗЕД» є термін «міжнародний бізнес», який включає будь-які господарські операції, котрі проводяться двома або більше країнами. Такі ділові взаємовідносини можуть виникати на рівні як приватних, так і державних організацій та установ. У випадку участі приватних компаній у міжнародному бізнесі господарські операції здійснюються з метою отримання прибутку. Діяльність фірм, які субсидуються урядовими органами, не завжди зорієнтована на прибуток. До основних причин, які стимулюють розвиток ЗЕД, відносять специфіку географічного положення, природних та кліматичних умов країни; рівень науково-технічного розвитку; нерівномірність розміщення фінансових ресурсів; відмінності в людських та сировинних ресурсах; різницю в економічному розвитку різних країн та інші. Головними мотивами участі підприємств у ЗЕД є збільшення обсягів збуту і відповідно рівня прибутків, придбання більш дешевих або унікальних чи дефіцитних ресурсів, можливість диверсифікації джерел постачання та збуту у зв’язку з тим, що економічні цикли у країнах світу зазвичай не співпадають. ЗЕД підприємства має різні види (рис. 8.1), серед яких домінують: зовнішньоторговельна діяльність (ЗТД); інвестиційне співробітництво; валютні та фінансово-кредитні операції. При цьому під зовнішньоторговельною діяльністю розуміють підприємництво в області міжнародного обміну товарами, роботами, послугами, інформацією, результатами інтелектуальної діяльності. Обов’язковими умовами ЗЕД є виконання певних операцій із забезпечення товароруху від продавця до покупця; зі своєчасного надання різних зовнішньоторговельних послуг – транспортувальних, експедиторських, страхувальних, банківських і таке інше, а також наявність комерційної і валютно-фінансової інформації щодо кон’юнктури зовнішніх ринків. ЗЕД підприємства являє собою сукупність його виробничо-господарських, організаційно-економічних і комерційних функцій, що мають низку елементів (рис. 8.2). ЗЕД підприємств часто ототожнюють із здійсненням експортних та імпортних торговельних операцій, які складають майже 80% всіх укладених угод. Сучасне українське підприємство розгортає експортну діяльність в основному за двох, або однієї з двох умов: різниці в цінах (ціни на аналогічні товари на зарубіжних ринках є вищими, ніж на внутрішньому ринку) та можливості збільшити обсяг продажу, а отже й прибутку. ^ Т ЗОВНІШНЯ ТОРГІВЛЯ ТОВАРАМИ, ПОСЛУГАМИ ЕКСПОРТ (ІМПОРТ) КАПІТАЛУ оргівля на іноземних Закордонне інвестування ринках (експорт) (створення спільних підприємств і філіалів за кордоном) Імпорт товарів або Залучення іноземних інвестицій послуг (створення спільних підприємств у своїй країні) Внутрішньофірмова торгівля із закордонними Міжнародний кредит філіалами ЗОВНІШНЯ ТОРГІВЛЯ ТЕХНОЛОГІЄЮ ТОРГІВЛЯ ВАЛЮТОЮ Продаж технологій на іноземних ринках Купівля-продаж іноземної валюти Імпорт технологій на валютних ринках Внутрішньофірмова торгівля технологіями із закордонними філіалами Рис. 8.1. Основні види зовнішньоекономічної діяльності підприємства Реалізація різних видів ЗЕД здійснюється за допомогою зовнішньоторговельних операцій – комплексу дій контрагентів різних країн, спрямованих на здійснення торговельного обміну і забезпечуючих такий обмін. Ці операції здійснюються на базі міжнародних торговельних угод – договорів між двома або декількома сторонами, що знаходяться в різних країнах. Розрізняють чотири види зовнішньоторговельних операцій. ^ Експортна операція – комерційна діяльність, що пов’язана з продажем і вивезенням за кордон товарів для передачі їх у власність іноземному партнеру. Імпортна операція – комерційна діяльність, що пов’язана із закупівлею і ввезенням з-за кордону товарів з наступною їх реалізацією покупцям на внутрішньому ринку. ^ Реекспортна операція – комерційна діяльність, що пов’язана з вивезенням за кордон раніше завезеного в країну товару, який в цій країні не підлягав переробці, або відвантаженню товару в іншу країну без завезення в країну експортера. При здійсненні реекспортних операцій країна-реекспортер має прибуток від посередницької діяльності, вигоду від перевезення реекспортних товарів, що здійснюється, як правило, своїми транспортними засобами. ^ Реімпортна операція – комерційна діяльність, що пов’язана з ввезенням з-за кордону раніше експортованого і не переробленого там товару. Як реімпорт зараховується повернення з-за кордону товару, раніше поставленого посередникам і нереалізованого ними на ринку, а також товару, від котрого відмовився покупець внаслідок його низької якості або за інших причин. Повернення товару, що постачався на консигнацію, виставки, ярмарки на умовах тимчасового ввезення, до реімпорту не відноситься, оскільки вивезення товару не супроводжується їх продажем. Реімпортні операції у зовнішній торгівлі зустрічаються рідко. При здійсненні імпортної діяльності підприємства беруть до уваги перш за все можливість економії при заміні обладнання або сировини вітчизняного походження більш ефективною іноземною продукцією, а також збільшення прибутку за рахунок захоплення нових сегментів внутрішнього ринку внаслідок збагачення асортименту, поліпшення якості товарів або поширення обсягів їх виробництва. ЗЕД формується і відбувається під впливом різноманітних регуляторів, які можуть бути економічними, організаційно-правовими та адміністративними. Їх сутність і основні види розглянуто в наступному параграфі даного розділу. ^ 8.2. Регулювання зовнішньоекономічної діяльності Зовнішньоекономічна діяльність регулюється: державою в особі її керівних органів (Верховної Ради України, Кабінету Міністрів, НБУ, Міністерства економіки та ін.); недержавними органами управління економікою (товарними, фондовими, валютними біржами, торговельними палатами на ін.); самими суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності. Регулювання здійснюється за допомогою законів України; актів тарифного та нетарифного регулювання, що видаються державними органами в межах їх компетенції; економічних засобів оперативного регулювання в межах чинного законодавства. До державного регулювання ЗЕД належить: митне регулювання; валютне регулювання; ліцензування та квотування зовнішньоекономічних операцій; введення спеціальних економічних зон; застосування спеціальних санкцій за порушення ЗЕД. Згідно з класифікацією Світової організації торгівлі (СОТ) заходи регулювання ЗЕД поділяють: за спрямованістю дій на економічні процеси: протекціоністські (спрямовані на захист внутрішнього ринку від іноземної конкуренції); лібералізаційні (спрямовані на усунення обмежень у зовнішній торгівлі); за характером впливу на економічні процеси (рис. 8.3): організаційно-правові; адміністративні; економічні. Адміністративні заходи передбачають використання засобів прямого обмеження експорту або імпорту шляхом впровадження ліцензій, квот, ембарго. Рис. 8.3. Класифікація заходів регулювання зовнішньоекономічної діяльності підприємств [17] ^ Економічні заходи впливають на ЗЕД через економічні інтереси їх учасників (політику встановлення мит, акцизів; систему оподаткування; політику встановлення банківської облікової ставки, курсу валюти та ін.). Класичним засобом регулювання є митні тарифи, котрі являють собою систематизований перелік (зведення) митних ставок, які визначають розмір оплати по експортним та імпортним товарам, тобто мита. ^ Митно-тарифне регулювання виконує дві функції: протекціоністську; фіскальну (поповнення державного бюджету) і може впливати на приплив валюти, розвиток регіонів країни, особливо коли мова йде про вільні економічні зони та ін. Митні тарифи бувають простими (одноколонними), тобто мають єдину ставку для товару чи товарної групи незалежно від країни походження; складними (багатоколонними), коли встановлюються дві і більше ставок для товару в залежності від країни походження. У свою чергу, виділяють ставки: максимальні (для країн, з якими відсутні торгові угоди); мінімальні (для країн, яким надається режим найбільшого сприяння); префенціальні (для окремих товарів з окремих країн головним чином тих, що розвиваються). Мито являє собою грошовий збір чи податок, який бере держава з товарів, власності та інших цінностей при перетині кордону. В Україні використовуються експортні, імпортні і транзитні види стягнень. За методом нарахування вони поділяються на: адвалерні (нараховуються у відсотках до митної вартості); специфічні (нараховуються у виді фіксованої суми до одиниці виміру ваги, площі, обсягу і т.ін.); змішані (об’єднують адвалерні і специфічні). За характером походження виокремлюють: автономні (вводяться державою в односторонньому порядку, без згоди з іншою країною); конвенційні (встановлюються в процесі угоди чи домовленості з іншою країною і фіксуються в одному з цих документів). Крім того, існують особливі види мита, до яких належать: спеціальне (використовується для захисту вітчизняних виробників від іноземних конкурентів, для попередження недобросовісної конкуренції або у відповідь на дискримінаційні дії з боку інших держав); антидемпінгове (застосовується у разі імпорту товарів на територію України за ціною, що значно нижче їх ціни в країні-експортері); компенсаційне (встановлюється для імпортованих або експортованих товарів, при виробництві чи експорті яких використовувалися субсидії). ^ Особливе мито вводиться тільки після спеціального розслідування відповідного департаменту Міністерства економіки України на замовлення вітчизняних або іноземних державних органів, які в цьому зацікавлені. У світовій практиці і в Україні використовується також сезонне мито, яке встановлюється на окремі товари на певний період. Більш поширеними формами і заходами регулювання ЗЕД є нетарифні, котрі поділяють на три категорії: 1) заходи безпосереднього обмеження, що спрямовані на захист інтересів національної економіки (ліцензування і квотування); 2) заходи, які пов’язані з виконанням митних чи адміністративних функцій (імпортні податки; депозити, сертифікація); 3) валютні обмеження і валютний контроль. ^ Нетарифні обмеження являють собою заходи прихованого протекціонізму. Найбільш поширеною формою нетарифного обмеження є квотування, яке являє собою лімітування розміру імпорту (експорту) за допомогою квот (контингентів). Квота – це встановлення у вартісному або кількісному вираженні певного обсягу імпорту (експорту) на визначений період. В Україні використовуються квоти: глобальні (для товарів без визначення конкретних країн, з яких вони імпортуються чи до яких експортуються); групові (для товарів з визначенням групи країн, з яких вони імпортуються чи до яких експортуються); індивідуальні (для товарів з визначенням конкретної країни, з якої вони можуть імпортуватися чи до якої можуть експортуватися). Зазвичай квотування здійснюється шляхом ліцензування, тобто обмеження у виді одержання права чи дозволу (ліцензії) від уповноважених державних органів на ввіз (вивіз) певного обсягу товару. В Україні використовуються ліцензії: генеральні – відкритий дозвіл на імпортні (експортні) операції за окремим товаром чи окремою країною (групою країн) протягом періоду дії режиму ліцензування за даним товаром; разові (індивідуальні) – одноразовий дозвіл, який має іменний характер і видається для здійснення кожної окремої операції конкретним суб’єктом ЗЕД на період, котрий потрібен для її здійснення; відкриті (індивідуальні) – дозвіл на імпорт (експорт) товару протягом конкретного періоду (але не менше одного місяця) з визначенням його загального обсягу. Менш поширеними є «добровільні» обмеження експорту, коли країна-імпортер встановлює квоту, а країни-експортери самі беруть на себе зобов’язання щодо обмеження експорту в певну країну. Такі обмеження є не добровільними, а вимушеними, оскільки вводяться або в результаті політичного тиску країни-імпортера, або під впливом погроз застосувати більш жорсткі протекціоністські заходи (наприклад, порушити антидемпінгове розслідування). Специфічними заходами нетарифного регулювання є антидемпінгові, котрі являють собою судові та адміністративні тяжби, які пред’являють національні підприємці іноземним постачальникам, звинувачуючи їх у продажу товарів за заниженими цінами, що можуть нанести шкоду місцевим виробникам. При цьому демпінговий товар може обкладатися антидемпінговим митом або експортеру знижується квота поставки товару. В останні роки значно поширилося використання технічних бар’єрів, котрі являють собою різновид адміністративного регулювання, при якому відбувається дискримінація імпортних товарів на користь вітчизняних за рахунок введення специфічних стандартів якості, норм безпеки, санітарно-ветеринарних норм, правил упаковки, маркірування та інших вимог. Заходом нетарифного регулювання можна вважати і режим митного оформлення. До заходів державного регулювання ЗЕД належить і стимулювання та підтримка експорту, серед яких можна виділити такі напрямки: державна фінансова підтримка; податкове стимулювання; митно-тарифне стимулювання; спеціальні заходи; засоби загальноекономічного характеру. У регулюванні ЗЕД на державному рівні приймають участь керівні органи країни і різні державні структури. Розвитку і регулюванню ЗЕД сприяють також різноманітні недержавні і напівдержавні організації (торгово-промислові палати, союзи підприємців, об’єднання експортерів та імпортерів, інвестиційні фонди і т. ін.). Окрім того, в кожній державі функціонують ті чи інші органи місцевого (регіонального) управління ЗЕД. Оскільки у сучасних умовах основною ланкою зовнішньоекономічного комплексу країни є підприємство, то для ефективного управляння ЗЕД на його рівні потрібне створення відповідної структури управління, склад, мету і завдання якої кожен суб’єкт господарювання визначає залежно від спрямованості функціонування. В^ ИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 8 Зовнішньоекономічна діяльність – це діяльність вітчизняних та іноземних суб’єктів господарювання, яка заснована на взаємовідносинах між ними і здійснюється як на території України, так і за її межами. Основними причинами, які стимулюють розвиток ЗЕД, є специфіка географічного положення, природних та кліматичних умов країни; рівень науково-технічного розвитку; нерівномірність розміщення фінансових ресурсів; відмінності в людських та сировинних ресурсах; різниця в економічному розвитку різних країн та інші. Головні мотиви участі підприємств у ЗЕД: збільшення обсягів збуту і відповідно рівня прибутків; придбання більш дешевих або унікальних чи дефіцитних ресурсів; можливість диверсифікації джерел постачання та збуту у зв’язку з тим, що економічні цикли у країнах світу не співпадають. Домінуючими видами ЗЕД підприємства є зовнішньоторговельна діяльність, інвестиційне співробітництво, валютні та фінансово-кредитні операції. ЗЕД підприємства – сукупність його виробничо-господарських, організаційно-економічних і комерційних функцій, які містять низку елементів. Реалізація різних видів ЗЕД відбувається за допомогою експортних, імпортних, реекспортних та реімпортних зовнішньоторговельних операцій. Регулювання ЗЕД здійснюється державою в особі її керівних органів, недержавними органами управління економікою та самими суб’єктами господарювання. Державне регулювання ЗЕД передбачає використання широкого кола заходів, кількість яких постійно зростає. Найбільш поширеними серед них є нетарифні обмеження та митно-тарифні заходи. Важливе значення також мають стимулювання та підтримка експорту. На рівні підприємства регулювання ЗЕД здійснюється через відповідну структуру управління, склад, мета і завдання якої визначаються самим суб’єктом господарювання залежно від спрямованості його функціонування. Ключові терміни Зовнішньоекономічна діяльність, Міжнародний бізнес, Зовнішня торгівля, Інвестиційне співробітництво, Зовнішньоторговельна операція, Експортна операція, Імпортна операція, Реекспортна операція, Реімпортна операція, Митне регулювання, Валютне регулювання, Ліцензування, Квотування (контингентування), Митні тарифи, Мито, АдвАлЕрне мито, Специфічне мито, Особливі види мита, Сезонне мито, Ембарго торговельне, Нетарифні обмеження, «Добровільні» обмеження експорту, Антидемпінгові заходи, Технічні бар’єри, Режим митного оформлення За якими напрямками може здійснюватися ЗЕД у сучасних умовах? У чому полягають головні функції ЗЕД підприємства? Зазначте обов’язкові умови здійснення ЗЕД. Які головні чинники передбачають необхідність державного регулювання ЗЕД в умовах сьогодення? Які засоби регулювання ЗЕД підприємств існують і яким чином вони класифікуються? У чому полягає сутність митно-тарифного регулювання ЗЕД? Які використовують засоби для кількісного контролю зовнішньоторговельних операцій? У якому випадку застосовується спеціальне мито? Які види квот (контингентів) використовуються в Україні? Чим відрізняються засоби митно-тарифного і нетарифного регулювання? Контрольні тести Суб’єктами ЗЕД в Україні можуть бути: Фізичні та юридичні особи. Спільні підприємства за участю українських та іноземних суб’єктів господарювання. Об’єднання фізичних та юридичних осіб. Усі відповіді правильні. До організаційно-економічних функцій ЗЕД підприємства належать (зазначте зайве): Зовнішньоторговельна діяльність. Міжнародна виробнича кооперація. Виробництво експортної продукції. Міжнародне інвестиційне співробітництво. Комерційна діяльність, що пов’язана із закупівлею та ввезенням іноземних товарів з наступною реалізацією їх на внутрішньому ринку, - це: Імпортна зовнішньоторговельна операція. Експортна зовнішньоторговельна операція. Реекспортна зовнішньоторговельна операція. Реімпортна зовнішньоторговельна операція. При здійсненні реекспортних операцій країна-реекспортер: Має прибуток від посередницької діяльності. Має вигоду від перевезення реекспортованих товарів. Має прибуток на різниці курсів валюти. Правильні усі відповіді. Як реімпорт зараховують повернення з-за кордону: Товару, що був раніше поставлений посередникам і нереалізований ними на ринку збуту. Товару, від якого відмовився покупець внаслідок його низької якості або з інших причин. Правильне і перше, і друге. Товару, що був раніше поставлений за кордон на виставки або ярмарки на умовах тимчасового ввезення або оренди. Який з указаних нижче заходів не має відношення до економічних методів регулювання ЗЕД? Митне регулювання. Ліцензування. Податкове регулювання. Державне кредитування експорту. Засоби регулювання ЗЕД залежно від спрямованості дії на економічні процеси поділяються на: Адміністративні та економічні. Митно-тарифні. Протекціоністські та лібералізаційні. Жодна відповідь невірна. Нараховується у відсотках до митної вартості мито: Адвалорне. Специфічне. Змішане. Особливе. Дозвіл, який надається на імпорт/експорт товару протягом конкретного періоду (але не менше місяця) з визначенням його загального обсягу, являє собою ліцензію: Генеральну. Разову. Відкриту. Спеціальну. Заходами нетарифного регулювання ЗЕД є (зазначте зайве): Використання технічних бар’єрів. Режим митного оформлення. «Добровільні» обмеження експорту. Застосування сезонного мита. Задачі Задача 1. Визначити економічну ефективність імпорту обладнання. Підприємству необхідно прийняти рішення про закупівлю обладнання для потреб виробництва. Є два варіанти закупівлі обладнання: всередині країни та за кордоном. Необхідно виконати розрахунок ефективності шляхом порівняння показників придбання та використання вітчизняного та імпортного обладнання за весь строк служби. Всі вихідні дані наведені у табл. 1. Таблиця 1 Вихідні дані Показник Імпортне обладнання Вітчизняне обладнання Ціна обладнання (контрактна ціна) $20000 90000 грн. Витрати, що пов’язані з закупівлею та доставкою обладнання $10000 10000 грн. Строк служби обладнання, років 6 5 Річні витрати, що пов’язані з експлуатацією обладнання, грн. 50000 80000 Курс валюти, грн./$ 8 8 РІШЕННЯ Ціна придбання обладнання: а) імпортного =(20000+10000)*8=240000 грн.; б) вітчизняного = 90000+10000=100000грн. 2. Експлуатаційні витрати за весь строк служби: а) імпортного обладнання = 50000*5=250000 грн.; б) вітчизняного обладнання = 80000*5=400000грн. 3. Ціна споживання: а) імпортного обладнання =240000+250000=490000 грн.; б) вітчизняного обладнання =100000+400000=500000 грн. 4. Ефект від імпорту 500000-490000= 10000 грн. 5. Ефективність імпорту 500000/490000=1,02. Примітка 1. При розрахунку ціни споживання експлуатаційні витрати взяті за 5 років в обох варіантах, тобто період роботи імпортного обладнання прирівняний до вітчизняного. 2. Урахування фактора часу при складанні різночасових витрат (експлуатаційних витрат) для простоти не проводився, оскільки строк здійснення витрат однаковий. Висновок: Як показують розрахунки, ефективність імпорту обладнання пояснюється більш низькими експлуатаційними витратами, незважаючи на те, що контрактна ціна імпортного обладнання вище. Задача 2. Визначити ефективність та рентабельність експортної операції Вихідні дані: 1. Валютна виручка за одиницю товару, що експортується, дол. 1550 2. Вільна оптова ціна підприємства (без ПДВ), грн. 10800 3. Собівартість виробництва одиниці товару при R = 20%, грн. 9000 4. Накладні додаткові витрати всередині країни, грн./од. 100 5. Митні витрати, грн./од. 20 6. Курс валюти, грн./$ 8,0 РІШЕННЯ 1. Чистий гривневий еквівалент валютної виручки експортера (за вирахуванням накладних та митних витрат): Це = Ве * Кв – Де – Ме; Це = 1550*8,0 – 100 – 20 = 12280 грн./од. 2. Ефективність експорту (по відношенню до внутрішньої оптової ціни): Еекс = Це/Цоп; Еекс = 12280/10800 = 1,13 або 13%. 3. Рентабельність експортної операції: Ре = (Це/Ве)*100%; Ре = (12280/9000) = 1,364 або 36,4%. Таким чином, продажа товару на зовнішньому ринку більш вигідна порівняно з реалізацією на внутрішньому ринку, так як Це/Цоп>1. Задача 3. Визначити економічний ефект від експортного продажу продукції у кредит. Вихідні дані: Українське машинобудівне підприємство постачає верстати на зовнішній ринок (в далеке зарубіжжя). Витрати на виробництво та реалізацію верстатів – 1500 тис. грн. з урахуванням фактора часу, включаючи витрати на транспорт до кордону, рекламу та ін. Ціна контракту – $800 тис. Замовнику надається кредит строком на 5 років. Погашення вартості контракту проводиться рівними частинами протягом 5 років. Погашення відсотків за кредитом здійснюється протягом року, який передує часу відповідної оплати. Кредитна ставка – 5% річних. Дисконтна ставка – 0,15 (15%). Отримана від експорту валюта використовується на придбання підприємством нового обладнання, тому із неї не проводяться відрахування державі. Ринковий курс продажу валюти прийнято таким, що дорівнює 8,0 грн./$. Для стимулювання експорту податки в держбюджет не нараховуються та не стягуються. Необхідно: 1. Визначити ефект від продажу верстатів з урахуванням коефіцієнта кредитного впливу. 2. Порівняти ефект від експорту верстатів у кредит і ефект від експорту верстатів за готівку. 3. Визначити втрати від продажу верстатів у кредит у порівнянні з оплатою готівкою. РІШЕННЯ Складемо таблицю для визначення суми валютних надходжень від експортного продажу обладнання в кредит (табл.1) Таблиця 1 Розрахунок величини валютних надходжень № п/п Показник Валютні надходження по роках (тис. $) 1 2 3 4 5 1 Погашення основної суми кредиту 160 160 160 160 160 2 Погашення %-ів за кредит 40 32 24 16 8 3 Разом валютних надходжень 200 192 184 176 168 4 Коефіцієнт дисконтування 1,150 1,322 1,520 1,748 2,010 5 Валютні надходження з урахуванням коефіцієнта дисконтування 173,9 145,2 121,1 10,7 83,6 6 Загальна сума валютних надходжень 624,5 1. Погашення %-ів за кредит (тис. $): 1 – 800*5%=40; 2 – (800–160)*5%=32; 3 – (800–320)*5%=24; 4 – (800–480)*5%=16; 5 – (800–540)*5%=8. 2. Коефіцієнт дисконтування: 1 – 1+0,15 = 1,15; 2 – (1+0,15)^2 = 1,322; 3 – (1+0,15)^3 = 1,520; 4 – (1+0,15)^4 = 1,748; 5 – (1+0,15)^5 = 2,010. 3. Коефіцієнт кредитного впливу: Ккр = Ве/Цк; Ккр = 624,465/800 = 0,78, де Цк – ціна контракту, тис. $. 4. Ефект від продажу верстатів у кредит: Еекс. кред. = Ве*Кв*Ккр – Зе; Еекс. кред. = 800*8,0*0,78 – 1500 = 4992 – 1500 = 3492 тис. грн. 5. Ефект від продажу станків за готівку: Еекс. гот. = 800*8,0 – 1500 = 6400 – 1500 = 4900 тис. грн. 6. Втрати від продажу станків у кредит: Еекс = 4900 – 3492 = 1408 тис. грн. Таким чином, при продажу товару у кредит у порівнянні з реалізацією за готівку підприємство втрачає більш ніж 1400 тис. грн. Це обумовлено урахуванням фактора часу при визначенні величини валютних надходжень або коефіцієнта дисконтування. Ефективність продажу обладнання в кредит для виробника зменшується, оскільки надається відстрочка платежу для покупця.

Схожі:

	Змістовий модуль Система регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні Ключові терміни: зовнішньоекономічна політика держави; механізм регулювання зовнішньоекономічної діяльності; цілі, суб’єкти та інструменти...		Економічний аналіз зовнішньоекономічної діяльності підприємства Ключові терміни: економічний аналіз; ефективність зовнішньоекономічної діяльності; беззбитковість зовнішньоторговельної ціни; прибуток;...
	1. Сутність менеджменту зовнішньоекономічної діяльності Теорія меркантилізму. Характерні особливості першого еволюційного етапу розвитку зед		6. види правопрушень у сфері зовнішньоекономічної діяльністі Зед, загальними засадами відповідальності суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, формами відповідальності у зовнішньоекономічній...
	Тема: Складання та оформлення документів Скласти та оформити документацію з господарської та зовнішньоекономічної діяльності підприємства		Проблеми міжнародної трудової міграції в сучасних умовах Аналіз зовнішньоекономічної діяльності підприємства І розробка пропозицій щодо її поліпшення
	• регламентуються встановлення, зміна чи припинення взаємних прав та обов'язків Особливості укладання договорів (контрактів) у сфері зовнішньоекономічної діяльності України		Лекція 27 аналіз зовнішньоекономічної діяльності підприємства Аналіз відповідності трансформації оборотних активів у готівку та термінів погашення кредиторської заборгованості
	«Основи зовнішньоекономічної діяльності» Студенти напряму підготовки 030601 “Менеджмент” зобов’язані протягом семестру виконати розрахункову роботу І до початку екзаменаційної...		Розділ особливості комерційної діяльності промислового підприємства... Важливим розділом поточного плану підприємства є виробнича програма або план виробництва та реалізації продукції