Криміналістична характеристика та особливості розслідування злочинів проти життя особи




Скачати 353.32 Kb.
НазваКриміналістична характеристика та особливості розслідування злочинів проти життя особи
Сторінка1/4
Дата конвертації29.06.2013
Розмір353.32 Kb.
ТипДокументы
skaz.com.ua > Спорт > Документы
  1   2   3   4

  1. Криміналістична характеристика та особливості розслідування злочинів проти життя особи.

Вбивство є злочином проти життя особи і являє со­бою умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині (ст. 115 КК).

Ефективному розслідуванню злочинів сприяє з'ясу­вання даних, що складають криміналістичну характерис­тику вбивств, тобто сукупності криміналістичне значущих елементів, які допомагають найбільш швидкому розслідуван­ню. До елементів криміналістичної характеристики вбивств належать:

1) спосіб вчинення; При розгляді першого елемента характеристики - способу вчинення злочину - важливо з'ясувати, як саме вбивство було вчинено - в умовах неочевидності або очевидності. З'ясування цієї обставини впливає на планування та організацію розслідування. У першому випадку факт вчинення вбивства неочевидний, і особа, яка вчинила цей злочин, невідома. Завданням розслідування є встановлен­ня особи злочинця, обставин вчинення злочину та особи потерпілого. Вбивство, вчинене в умовах очевидності, характеризу­ється тим, що особа злочинця відома, злочин вчинено в присутності інших осіб. Завданням розслідування є вста­новлення обставин злочину, виявлення речових доказів, встановлення особи потерпілого і мотивів убивства.

2)спосіб приховування; Найбільш традиційними спосо­бами приховування є: знищення слідів злочину; прихо­вування чи знищення знарядь і засобів; інсценування вбивства під нещасний випадок чи самогубство; знищення трупа (спалювання, утеплення, розчленування, закопу­вання); спотворення трупа з метою приховування особи потерпілого. Як правило, такі дії пов'язані з бажанням вбивці уникнути відповідальності, приховати свою причет­ність до злочину.

3) місце, час та обстановка; Звичайно зло­чинець обирає час, коли немає свідків, коли потерпілий один у будинку чи в офісі або в іншому місці, нерідко ве­чірній або нічний. Місце вчинення вбивства - це найчас­тіше безлюдна місцевість чи квартира, в якій потерпілий може бути один. Місце злочину, як і обстановка, є надзвичайно важливим джерелом інформації, бо воно містить велику кількість слідів і речових доказів, що визначають напрям розслідування і висунення слідчих версій.

  1. «слідова картина»; «слідову картину» утворюють обставини і сліди події злочину. Ви­явлення їх, аналіз, встановлення причинних зв'язків доз­воляють побудувати картину події, сформувати уявні або дійсні моделі злочину, механізм його вчинення.

  2. особа злочинця; соціальний і психологічний портрет вбивці має різноманітні риси залежно від того, чи є злочин умисним або вчинений з необережності. Дії злочинця на місці події дозволя­ють дійти висновків щодо його обережності, продуманості дій, наявності фахових навичок, сили, жорстокості та ін.

  3. особа потерпілого; особа потерпілого нерідко вказує на особу злочинця. Тому вивчення особи потерпілого дозволяє висунути версії щодо вбивці, мотивів учинення злочину, в окремих випадках щодо віктимної поведінки потерпілого.

У процесі розслідування вбивств необхідно з'ясувати ряд обставин, що сприяють встановленню істини. До них належать: 1) безпосередня причина смерті;2) що мало місце - насильницьке заподіяння смерті чи смерть сталася з інших причин (нещасний випадок, хвороба);

3) яким способом, за допомогою яких знарядь вчинено вбивство; час настання смерті (має важливе значення для встановлення багатьох обставин, зокрема часу вчинення злочину, визначення кола можливих свідків, організації оперативно-розшукових заходів, пов'язаних з пошуком злочинця, та ін.); місце вчинення вбивства; обставини, за яких вчинено вбивство;

  1. особа жертви (може бути встановлена у разі виявлення документів, які посвідчують особу, а також пред'явлення для впізнання особам, котрі першими виявили потерпілого, або тим, які проживають поруч з місцем події; особа жертви може бути встановлена шляхом звернення до криміналістичних обліків, зокрема, до дактилоскопічного і обліку осіб, які зникли безвісти); співучасники вбивства і роль кожного з них у вчиненні злочину; особа вбивці; мотиви вбивства; обставини, що сприяли вбивству, заходи, яких треба вжити для попереджен­ня таких злочинів. Перелічені обставини є основними питаннями при роз­слідуванні вбивств, але не вичерпують їх.

Початкові слідчі дії – це огляд місця події (злочину); допит очевидців; пред’явлення для впізнання; судово-медична експертиза.

Залежно від одержаних матеріалів можуть бути висунуті такі слідчі версії: а) смерть є наслідком убивства; б) смерть є наслідком самогубства; в) смерть є наслідком нещасного випадку; г) природна смерть.

На наступному етапі характерними є проведення таких слідчих дій: 1) Допит свідків; 2) Освідування; 3) Обшук у особи, яка підозрюється у вчиненні злочину; 4) Призначення криміналістичних експертиз; 5) Допит підозрюваного.

^ 87. Криміналістична характеристика та особливості розслідування злочинів проти здоров’я особи.

Тілесні ушкодження - це протиправне заподіяння шкоди здоров’ю іншої людини, що виражається у порушенні цілісності або фізіологічної функції органів і тканин людського тіла. Тілесне ушкодження є посяганням на здоров’я іншої людини.

Обставини, які підлягають доказуванню: Чи мало місце заподіяння тілесного ушкодження і якого саме? Які час і місце вчинення злочину? Яким є спосіб заподіяння? Яким знаряддям заподіяно ушкодження? Чи скоєне діяння в стані необхідної оборони, або при перевищенні необхідної оборони, або в стані крайньої необхідності?

Слідчий також повинен дати відповіді на такі питання: Ким заподіяно тілесне ушкодження? Тілесне ушкодження заподіяно навмисно чи з необережності? Яке ставлення винного до дій і наслідків злочину? Які мотиви і цілі скоєння злочину тощо?

На початковому етапі розслідування заподіяння тілесних ушкоджень складаються дві типові слідчі ситуації: 1) надходження інформації з лікувального закладу щодо потерпілого, доставленого з тілесними ушкод­женнями; 2) відомий факт заподіяння тілесних ушкоджень, є інформація про характер події і коло осіб, у якому може перебувати злочинець.

На початку розслідування даних справ проводяться такі слідчі дії, які спрямовані на встановлення події злочину і виявлення винного: допит потерпілого, огляд місця події; допит свідків; призначення судово-медичної експертизи та інших судових експертиз: дослідження одягу потер­пілого (слідів крові, пошкоджень одягу), знарядь або зброї, якими злочинець заподіяв тілесні ушкодження.

Судово-медична експертиза повинна призначатися негайно і її метою є не тільки визначення ступеня тяжкості тілесного ушкодження, а й встановлення часу і механізму їх заподіяння, виявлення даних про можливу родову належність використаної зброї або знаряддя.

^ 88.Криміналістична характеристика та особливості розслідування зґвалтувань.

Найбільш тяжкими злочинами проти статевої свободи і найбільш поширеним серед них є зґвалтування, тобто статеві зносини із застосуванням фізичного насильства, погрози його застосування або з використанням безпорадного стану потерпілої особи (ст.152 КК). Криміналістична характеристика цих злочинів складається з таких елементів: способи вчинення та приховування злочину; найбільш характерні сліди, пов'язані з насильством; особа злочинця; особа потерпілої (потерпілого); місце і час вчинення злочину; обстановка злочину.

Спосіб вчинення зґвалтування визначений у ст. 152 КК - із застосуванням насильства, погрози його застосування або з використан­ням безпорадного стану потерпілої особи (малолітній вік, фізичні ва­ди, психічна хвороба, непритомний стан). Найбільш поширеним способом приховування цього злочину є різно­го роду дії насильника з маскування своєї зовнішності, замовчуван­ий даних про себе або повідомлення неправдивих даних, вбивство потерпілої особи.

Серед найбільш поширених слідів зґвалтування - пошкоджений одяг потерпілої особи, тілесні ушкодження на її тілі та на тілі підозрюваного як результат боротьби та самооборони під час зґвалтування (подряпини, крововиливи, укуси - переважно на руках, шиї, обличчі, стегнах). На одязі підозрюваного та потерпілої особи (білизна), як правило, залишаються сліди виділень людського організму (крові, сперми тощо), волокна-накладення, які входили до складу одягу, був на потерпілій особі та підозрюваному. На місці вчинення злочину залишаються елементи одягу: нижня білизна, ґудзики та інші предмети.

Особа злочинця. Злочинців можна поділити на дві групи: ті, що невідомі потерпілій особі, і ті, які їй раніше були відомі. Перші переважно обирають для зґвалтування зручну обстановку: темне, глухе, безлюдне місце, пі­зній час, а особи, які раніше були відомі потерпілій особі, - використовують або створюють таку обстановку, до якої жертва потрапляє за своєю волею, а вже там під впливом насильства, погроз або в безпорадному стані позбавляється можливості вчинити опір злочинцю.

Місцем, вчинення зґвалтувань, як правило, є місця, де немає лю­дей: підвали, квартири, горища, парки, підсобні приміщення, пустирі.

Особа потерпілої (потерпілого) також має суттєве криміналістич­не значення, оскільки вірна її оцінка під час розслідування дозволяє краще розібратися в розвитку кримінальної ситуації і визначенні способу та обстановки зґвалтування. Частина потерпілих, у силу своєї аморальної або легковажної поведінки, створюють сприятливу обстановку для зґвалтування і якоюсь мірою провокують ґвалтівника на вчинення насильницького статевого акту.

До найпоширеніших ситуацій початкового етапу розслідування зґвалтувань відносять такі: зґвалтування (яке підпадає під ч. ст. 152 КК) вчинено знайомим потерпілої особи; насильник невідомий потерпілій особі; потерпілій особі спричинені особливо тяжкі слідки або насильство потягло за собою смерть потерпілої.

Під час розслідування справ зазначеної категорії на слідчого покладені обов'язки встановлення: події злочину (чи мав місце статевий акт, здійснений всупереч волі потерпілої особи); особи, яка вчи­нила зґвалтування, та її винності у вчиненні злочину, а також обставин, які визначають характер і ступінь відповідальності; при­чин та умов, які сприяли зґвалтуванню.

Після початку кримінального провадження на по­чатковому етапі розслідування зґвалтувань проводяться: допит потерпілої особи, а також виїмка та огляд її одягу; огляд місця події; розшук і за­тримання підозрюваного; впізнання, виїмка та огляд одягу підозрюваного; призначення судово-медичної експертизи потерпілої особи та підозрюваного.

На наступному етапі розслідування прово­диться комплекс судових експертиз, предметом дослідження яких є одяг потерпілої особи та підозрюваного.

^ 89. Криміналістична характеристика злочинів проти власності.

Відповідно до ст. 185 КК крадіжка - таємне викрадання чужого майна.

Криміналістична характеристика крадіжок містить відомості про своєрідні ознаки (елементи), а саме:

  1. обстановку, в якій готуються і вчиняються крадіжки; За характером зв'язку злочинних дій з особливостями місця їх вчинення можна виділити три різновиди крадіжок: а) місце заздалегідь обирається злочинцем і є одним із чинників формування способу приготування та вчинення крадіжки. б) місце, що пов'язане з предметом крадіжки (склади, будівельні майданчики та ін.); в) крадіжки, в яких обрання місця реалізації злочинних дій є випадковим (кишенькові крадіжки).

  2. предмет злочинного посягання, визначення предмета крадіжки під час розслідування конкретного злочину сприяє встановленню інших його елементів, зокрема окремих характеристик особи злочинця, обстановки вчинення та ін. Предмет крадіжки – різноманітні речі, гроші, коштовності, антикваріат, відеокамери, фотоапарати, автомобілі.

  3. спосіб вчинення крадіжок, який є найбільш інформативним джерелом у криміналістичній характеристиці крадіжок, оскільки вони набули рис організованої і професійної спрямованості, відрізняються кваліфікованими способами їх вчинення, що включають різноманітні дії при підготовці до крадіжки, безпосередньому заволодінні майном, а також приховуванні слідів злочинного посягання.

  4. типові сліди; механізм утворення слідів під час вчинення крадіжок зумовлюється характером взаємодії злочинця з оточуючою матеріальною обстановкою. На місці події слі­ди залишають: а) злочинець (сліди рук, ніг, зубів, губ, крові, слини, інших виділень, мікрочастинок одягу і взуття, запахові сліди та ін.) та б) знаряддя злочину.

  5. особа злочинця; злочинців, які вчиняють кра­діжки, можна умовно поділити на дві групи: професіональні злодії та особи, які вчинили крадіжку через конкретні обставини, що склалися.

  6. особа потерпілого від злочину; у криміналістичній характе­ристиці крадіжок головним чином акумулюється інформація про потерпілого та його поведінку, що дозволяє дійти висновків про специ­фіку його взаємовідносин зі злочинцем, спосіб виникнення цього зв'язку.

Основні обставини, які слід встановити під час розслідування крадіжок, такі: а) факт таємного викра-дення майна; б) місце, час та умови вчинення крадіжки; в) предмет крадіжки, його вартість, ознаки; г) спосіб вчинення крадіжки, технічні засоби, що були застосовані для таємного викрадення і приховування; ґ) тривалість перебування і конкретні дії злочинця на місці кра­діжки; д) суб'єкт крадіжки, винність в її вчиненні, мотиви поведінки; е) наявність злочинної групи та роль кожного з її членів; є) спосіб, час та місце збуту вкраденого; ж) обставини, що сприяли вчиненню крадіжки.

^ 90. Типові слідчі ситуації початкового етапу розслідування злочинів проти власності.

Найбільш типовими слідчими ситуаціями початкового етапу розслідування крадіжок є такі.

1. Факт крадіжки виявлено і підозрюваного затримано з речовими доказами або по «гарячих слідах». Як правило, це ті випадки, коли інформування про проникнення злодія у приміщення здійснюється за допомогою заздалегідь установлених у ньому засобів охоронної сигналізації чи інформація надійшла від конкретних очевидців злочину, які часто самостійно або з участю працівників міліції затримують злочинців з краденим. Основне тактичне завдання в даній ситуації - закріпити сліди злочину. Типові версії у цій ситуації: факт крадіжки мав місце і вчинена вона затриманим; затриманий придбав крадене майно або взяв його для схову та ін.

2. Факт крадіжки встановлено, є відомості про передбачуваного злочинця (групу осіб), проте нікого не затримано. У розслідуваній ситуації визначальним чинником є час. Дії слідчого і працівника карного розшуку мають відзначатися максимальною оперативністю і спрямованістю на збирання пошукової експресс-інформації шляхом короткого опитування обізнаних осіб про кількість, індивідуальні прикмети зовнішності злочинців (стать, вік, особливі прикмети, одяг та ін.), в якому напрямі вони зникли, можливі місця їх перебування, а також характер чи специфічні ознаки викраденого ними майна. Після цього негайно здійснюється переслідування злодія по «гарячих слідах», а також використання оперативних можливостей органів дізнання.

3. Факт крадіжки встановлено (зламані вхідні двері, своєрідний безлад у приміщенні, відсутнє певне майно), але дані про суб'єкта злочину відсутні. Така слідча ситуація в інформаційному плані є найменш сприятливою, а в організаційному - найскладнішою. Основні завдання - встановлення особи, яка вчинила крадіжку, і виявлення викраденого.

На наступному етапі розслідування крадіжок можуть скластися такі типові слідчі ситуації.

1. Подія злочину не мала місця (предмет крадіжки виявлено потерпілим в іншому місці; інсценування злочину).

  1. Факт крадіжки і особа, яка її вчинила, встановлені, злочинець затриманий і визнає себе винним у повному обсязі пред'явленого обвинувачення, його показання не суперечать зібраним у справі доказам, викрадене майно виявлене.

  2. Факт крадіжки встановлено, зібрано докази про винність особи, яка її вчинила, однак особа визнає свою вину частково (визнає, що вкрав лише майно, яке виявлено у нього під час обшуку, заперечує окремі епізоди злочинної діяльності, наприклад, факт виготовлення заздалегідь знаряддя злому, збуту викраденого тощо). У даній ситуації слідчий на підставі аналізу показань підозрюваного висуває версії по кожному пункту як зізнання, так і заперечення пред'явленого обвинувачення. З метою перевірки висунутих версій проводяться допити нових свідків, очні ставки.

  3. Факт крадіжки встановлено, зібрано докази винності підозрюваного в її вчиненні, але він пред'явленого обвинувачення не визнає, посилаючись на алібі (називає місце перебування на момент крадіжки та осіб, які можуть це підтвердити), викрадене майно не знайдено. У даній ситуації перевіряються версії щодо місця знаходження підозрюваного (чи міг він перебувати у вказаному ним місці на момент крадіжки), а також причетності осіб, на свідченні яких базується алібі підозрюваного, до його злочинної діяльності.
  1   2   3   4

Схожі:

Криміналістична характеристика та особливості розслідування злочинів проти життя особи iconРозділ VII. Проблеми протидії насильницьким злочинам § Поняття та види насильницьких злочинів
З часом правові норми багатьох держав світу визнали життя І здоров'я людини найвищою соціальною цінністю, піддавши кримінальному...
Криміналістична характеристика та особливості розслідування злочинів проти життя особи iconЗаконодавчі основи боротьби з організованою злочинністю І завдання криміналістичної методики
Криміналістична характеристика злочинів, які вчиняються організованими злочинними группами
Криміналістична характеристика та особливості розслідування злочинів проти життя особи iconЗлочини проти власності Загальний механізм кримінально-правової охорони власності в Україні
Загальна характеристика кваліфікуючих та особливо кваліфікуючих ознак злочинів проти власності
Криміналістична характеристика та особливості розслідування злочинів проти життя особи iconПитання для студентів магістратури на комплексний державний іспит
Особливості кримінальної відповідальності за умисне вбивство з обтяжуючими обставинами (ст. 115 Кк). Постанова Пленуму Верховного...
Криміналістична характеристика та особливості розслідування злочинів проти життя особи iconНавчально-методичний комплекс навчальної дисципліни кримінальне-процесуальне...
Розслідування злочинів, розгляд матеріалів кримінального провадження – це сфера кримінально-процесуальної діяльності органів досудового...
Криміналістична характеристика та особливості розслідування злочинів проти життя особи icon§ Досудове розслідування: поняття та форми
Найбільш небезпечними для суспільства порушеннями закону є вчинення злочинів, тому протидія злочиннос­ті постає важливою складовою...
Криміналістична характеристика та особливості розслідування злочинів проти життя особи iconПоняття об‘єкта злочину та його структура. Класифікація об‘єктів...
Об‘єкт як елемент складу злочину – це цінності, що охороняються кримінальним законом, проти яких спрямоване злочинне діяння І яким...
Криміналістична характеристика та особливості розслідування злочинів проти життя особи iconПрограма спецкурсу "Теоретичні основи кваліфікації злочинів" для...
Особливості кримінально-правової оцінки фактичних обставин при кваліфікації злочинів
Криміналістична характеристика та особливості розслідування злочинів проти життя особи iconМакет
Старший викладач кафедри організації розслідування злочинів, кандидат юридичних наук, майор міліції Анапольська А.І
Криміналістична характеристика та особливості розслідування злочинів проти життя особи iconРеферат на тему
Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту. Поняття та система транспортних злочинів
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2015
звернутися до адміністрації
skaz.com.ua
Головна сторінка