Характеризує високий рівень педагогічної діяльності. А. С. Макаренко стверджував: Педагогічна майстерність це високе мистецтво навчання І виховання, що




Скачати 78.06 Kb.
НазваХарактеризує високий рівень педагогічної діяльності. А. С. Макаренко стверджував: Педагогічна майстерність це високе мистецтво навчання І виховання, що
Дата конвертації27.06.2013
Розмір78.06 Kb.
ТипДокументы
skaz.com.ua > Психологія > Документы
Педагогічна майстерність характеризує високий рівень педагогічної діяльності. А.С.Макаренко стверджував: "Педагогічна майстерність - це високе мистецтво навчання і виховання, що постійно вдосконалюється, доступне кожному педагогу, основу якого складають професійні знання, вміння і здібності." Професійні знання викладача ВНЗ - це бездоганне знання змісту предмету, який він викладає, та його методики, знання психології і педагогіки, логіки, принципів, форм і методів навчання і виховання, знання індивідуально-психологічних особливостей студентів. Педагогічна майстерність грунтується на педагогічних здібностях.
^ 1.Педагогічні здібності викладача університету

Діяльність викладача має комплексний характер. У спілкуванні з студентами він вирішує навчаючі, виховні, організаційні і дослідницькі завдання. Для цього йому необхідно розвивати свої педагогічні здібності.

Виділяють наступні види:

1.гностичні;

2.конструктивні;

3.організаційні;

4.комунікативні

Гностичні здібності - це система знань і умінь викладача, які складають основу його професійної діяльності. Окрім основних спеціальних знань до них належить світогляд і культурний рівень.

Робота зі студентами потребує значних зусиль у сфері внутрішнього розвитку. Викладач повинен орієнтуватися на сучасний стан культури, бути цікавою всебічно розвиненою особистістю. Не зупинятися на досягнутому і своїм прикладом спонукати духовне зростання студентів.

Конструктивні здібності - це вміння організувати навчальний процес на належному рівні. Такі вимоги базуються на певному комплексі критеріїв, необхідних для проведення роботи зі студентами:

1.варіювання стимуляції на засвоєння і сприйняття знань (наприклад, відмова від монологу у спілкуванні з аудиторією);

2.установка на сприйняття: залучення нетрадиційного матеріалу, несподівані приклади, провокування самостійності шляхом "хибних" висновків і багато іншого;

3.педагогічне грамотні висновки, які сприяють комплексному засвоєнню матеріалу;

4.ефективне використання пауз, невербальних засобів комунікацій (міміки, жестів, погляду);

5.система позитивних і негативних підкріплень;

6.використання навідних питань, протиріч;

7.питання на повторення, узагальнення матеріалу; питання, що встановлюють між-предметні зв'язки;

8.проведення робіт, базованих на самостійному пошуку, обробці і систематизації матеріалу; творчі роботи і завдання, що стимулюють не лише професійний, а і особистісний ріст.

Орієнтація певної частини викладачів на монологічно-лекційний вид роботи склалася внаслідок не лише певного традиціоналізму. Нестача матеріалу, невідповідність опублікованого сучасним вимогам, нестача технічних ресурсів також не сприяють поліпшенню організації занять. Але навчити студента працювати самостійно досить важко, особливо коли неможливо ретельно і систематично перевіряти усіх. З іншого боку монологічно-лекційний вид потребує менше зусиль при підготовці і "убезпечує" викладача від "сюрпризів" з боку студентів.

Організаційні здібності - це вміння педагога оптимальним чином здійснити часову організацію роботи.

Цей вид здібностей базується на змісті попередніх. Організація роботи залежить від того, як добре викладач володіє матеріалом і чи зможе він правильно розрахувати час, потрібний на його засвоєння. Обмеженість у кількості годин вимагає раціонального підходу до планування лекційних і практичних занять, самостійної роботи студентів і перевірки її результатів.

Організаційні здібності впливають не лише на професійну діяльність викладача. Від них залежить, як він організовує власний час: скільки виділяє на підготовку, на власну наукову роботу і, зрештою, скільки залишиться вільного часу. Від цього залежить якість викладання і настрій, з яким педагог спілкується з аудиторією. Якщо часова організація вдала, то матеріал буде вивчено і залишиться час на міжособистісне спілкування. У протилежному випадку викладач може бути втомленим, роздратованим, що негативно позначиться на якості роботи.

А. А. Леонтьєв зазначає: через природні причини організаційні здібності знижуються з віком. Молодим викладачам простіше спланувати роботу, у них більше сил для реалізації поставлених завдань. Проте старше покоління компенсує ці моменти за рахунок досвіду і звички працювати організовано (якщо, звісно, такі звички виробилися у процесі викладацької діяльності).

Комунікативні здібності - це не лише знання психології студента, а й вміння їх використати для налагодження продуктивного спілкування, інтерес до окремих особистостей.

Розвиток комунікативних здібностей залежить, по-перше, від особистісних якостей викладача: наскільки він відкритий для спілкування, як ставиться до власної роботи і до людей взагалі. По-друге, від його вміння практично застосувати знання, використати попередній досвід, побачити власні недоліки і працювати над ними.

Із комунікативними здібностями пов'язана проблема педагогічного спілкування.

Труднощі, що виникають під час роботи, мають дуже різноманітний характер:

етносоціокультурні проблеми. Належність до різних націй, релігій, соціальних груп обов'язково впливає на спілкування. Інколи абсолютно різне ставлення до окремих моментів і відповідна реакція на них не просто ускладнюють відносини, а й призводять до конфліктів;

статусно-позиційно-рольові труднощі (залежать від того, чи співпадають бачення власного статусу і статусу партнерів у викладача і студентів). Наприклад, чи дотримуються студенти вимог, поставлених педагогом;

вікові труднощі. Різниця між поколіннями завжди залишатиметься, але проблемною вона стане у випадку негативного акценту алізації ("У наш час так себе не поводили, не вчилися!" і т. д.). З іншого боку, молодих викладачів часом сприймають як рівних і ставляться відповідно;

індивідуально-психологічні проблеми: типові невідповідності особистостей, характерів, темпераментів, пізнавальних процесів тощо;

Певні психологічні якості педагога можуть викликати негативні моменти у процесі роботи:

неспівпадання установок; негативна установка на аудиторію;

страх перед аудиторією;

відсутність контакту (автономність) у проведенні занять;

звуження функції спілкування до передачі фактичного матеріалу;

страх помилок, немотивоване наслідування старших, більш досвідчених чи успішних колег.

А. А. Реан та Я. А. Коломенський рекомендують наступні умови успішного педагогічного спілкування: - мова викладача повинна бути доступною аудиторії; - максимально демонструвати форми спільності (спільні інтереси, цілі, задачі, точки зору); - щирий інтерес до проблем аудиторії; - іноді доречна вербалізація емоційного стану; - активне вислуховування; - уникання "позиції зверхності"; - не переносити негативну оцінку діяльності на особистість і навпаки.

Успішна викладацька діяльність можлива лише за постійного розвитку педагогічних здібностей і критичного підходу до власної діяльності.

Оптимальне співвідношення здібностей

Різне поєднання педагогічних здібностей зумовлює унікальність особистості викладача, проте існує певна типологія залежно від домінування певної функції (навчаючої, виховної, організаційної чи дослідницької) у професійній діяльності.

Дуже важливим є поєднання наукової і педагогічної роботи. За таких умов збагачується внутрішній світ викладача, розширюється його творчий потенціал, зростає рівень знань. Педагогічна діяльність спонукає до узагальнення, систематизації матеріалу, формування нових ідей, висновків, виявляє додаткові питання ї нові гіпотези.

Науковий пошук, у свою чергу, сприяє більш ранньому досягненню професійної майстерності.

Приблизно у 2/5 викладачів домінує педагогічна спрямованість, у 1/5 - дослідницька діяльність, близько 1/3 має однакові співвідношення .

Можливість такого поєднання є перевагою викладацької діяльності. У порівнянні з працівниками науково-дослідних організацій та вчителями шкіл педагоги вищих навчальних закладів швидше здобувають певні наукові степені. Педагогічна діяльність органічно доповнює наукову, а наукова сприяє вдосконаленню педагогічної.
^ 14. Дати визначення лекції і лекторській майстерності.

Ле́кція (лат. lectio - читання) — основна форма проведення навчальних занять, призначених для засвоєння теоретичного матеріалу.

Лекція є основною формою навчального процесу у вищій школі. Мета лекції – розкрити основні положення теми, досягнення науки , з’ясувати невирішені проблеми, узагальнити досвід роботи, дати рекомендації щодо використання основних висновків за темами на практичних заняттях.

Педагогу-оратору слід знати, що багатослів'я може набувати форми плеоназму - надлишку. Плеоназмом називається вживання у вимові близьких за змістом і тому зайвих сліз ("головна суть", "темний морок", "передчувати заздалегідь" тощо). Однак до плеоназму іноді вдаються спеціально: "думав довгу думку", "сум-нудьга". Різновидом плеоназму є тавтологія - повторне позначення іншими словами вже названого поняття ("запитати питання", "незвичайний феномен", "мізерні дрібниці", "юний вундеркінд"). Тавтологія свідчить про те, що той, хто говорить, не розуміє точного смислу запозиченого слова.

Важливою умовою лекторської майстерності викладача є стислість мовлення. Вживання складних речень - характерна ознака книжкових стилів. При усному викладі лекції бажано використовувати більш прості речення, однак міркування філософського характеру потребують ускладненого синтаксису.

Лектор в аудиторії повинен турбуватися про те, щоб мова не порушувала логічних законів . Зокрема, закону тотожності: предмет думки в межах одного міркування повинен залишатися незмінним. Закон вимагає, щоб у процесі міркування одне знання про предмет не замінювалось іншим. Цей закон спрямований проти такого недоліку в мові як невизначеність, неконкретність міркувань. Ці недоліки стають причиною такої помилки як "заміна тези": почавши говорити про одне, у процесі міркування людина непомітно для себе починає говорити про щось інше.

Закон протиріччя: не можуть бути одночасно істинними два висловлювання, одне з яких стверджує, а інше заперечує те ж саме і в той же час.

Закон виключення третього: якщо є два протилежних одне одному судження про предмет, то одне з них істинне, а інше - ні, між ними не може бути середнього, тобто такого судження, яке було б істинним у тому ж відношенні.

Закон достатнього обгрунтування: для того щоб визнати судження істинним, слід обгрунтувати свою точку зору, потрібно довести істинність висунутих положень, послідовність та аргументованість висловлювань. Вага доказів покладається на того, хто стверджує.
^ 15. Оволодіння принципами дидактики вищої школи як основа педмайстерності.

Дидактика – це галузь педагогіки, що містить теорію навчання.

Засновником дидактики вважають Яна Амоса Коменського. Коменський був новатором в області дидактики. Він висунув багато глибоких, прогресивних дидактичних ідей, принципів і правил організації учбової роботи (учбовий рік, канікули, розподіл учбового року на учбові четверті, одночасний прийом учнів восени, класно-урочна система, облік знань учнів, тривалість учбового дня і інше).

Засновником української дидактики був великий педагог Д. Ушинський.

Коменській вперше в історії дидактики не тільки вказав на необхідність керуватися принципами в навчанні, але розкрив суть цих принципів:

1. Принцип виховання.

2. Принцип науковості.

3. Принцип свідомості, активності та самостійності.

4. Принцип систематичності і послідовності.

5. Принцип доступності.

6. Принцип наочності

(Наочність Коменській вважав золотим правилом навчання).

7. Принцип індивідуального підходу до учнів.

8. Принцип міцності знань.

Схожі:

Характеризує високий рівень педагогічної діяльності. А. С. Макаренко стверджував: Педагогічна майстерність це високе мистецтво навчання І виховання, що iconМетодика викладання та педагогічна майстерність плани семінарських...
Плани семінарських занять з дисципліни “Методика викладання та педагогічна майстерність” / Укладач: канд педагогічних наук, доцент...
Характеризує високий рівень педагогічної діяльності. А. С. Макаренко стверджував: Педагогічна майстерність це високе мистецтво навчання І виховання, що iconУрок спеціальна форма навчання. Класики І сучасні педагоги про урок
Головна мета виховання А. С. Макаренко, В. О. Сухомлинського про можливості виховання
Характеризує високий рівень педагогічної діяльності. А. С. Макаренко стверджував: Педагогічна майстерність це високе мистецтво навчання І виховання, що iconМетодичні рекомендації до педагогічної практики бакалавра фізико-математичного...
Педагогічна практика – один із напрямів підготовки майбутніх учителів до самостійної педагогічної діяльності. Вона займає чільне...
Характеризує високий рівень педагогічної діяльності. А. С. Макаренко стверджував: Педагогічна майстерність це високе мистецтво навчання І виховання, що iconПлан науковий апарат педагогічної психології педагогічна психологія...
Психологічний розвиток. Індивідуальна свідомість. Онтогенез. Ведуча діяльність. Дія. Інтелект. Предмет наукової дисципліни. Метод....
Характеризує високий рівень педагогічної діяльності. А. С. Макаренко стверджував: Педагогічна майстерність це високе мистецтво навчання І виховання, що iconПрограма педагогічної практики студентів III курсу факультету початкового...

Характеризує високий рівень педагогічної діяльності. А. С. Макаренко стверджував: Педагогічна майстерність це високе мистецтво навчання І виховання, що iconПлан курс «Педагогіка вищої школи» та його значення у підготовці...
Тема Педагогіка вищої школи як галузева наука та навчальний предмет. Вища школа як педагогічна система
Характеризує високий рівень педагогічної діяльності. А. С. Макаренко стверджував: Педагогічна майстерність це високе мистецтво навчання І виховання, що iconАрістотель. Поетика. Псевдо-Лонгіи. А8І про високе. Горацій. Про...
Античні поетики. Арістотель. Поетика. Псевдо-Лонгіи. А8І про високе. Горацій. Про поетичне мистецтво / Упорял. М. Борецький, В. Зварич....
Характеризує високий рівень педагогічної діяльності. А. С. Макаренко стверджував: Педагогічна майстерність це високе мистецтво навчання І виховання, що icon1: педагогічна майстерність І особистість керівника закладу освіти. План
Виговська О. Місія директора// Директор школи, ліцею, гімназії. 2002. №1 С. 95-110
Характеризує високий рівень педагогічної діяльності. А. С. Макаренко стверджував: Педагогічна майстерність це високе мистецтво навчання І виховання, що iconКорекційно-педагогічна робота при навчанні дітей з порушеннями опорно-рухової системи
Корекційне навчання І виховання дітей із дцп в умовах масової загальноосвітньої школи
Характеризує високий рівень педагогічної діяльності. А. С. Макаренко стверджував: Педагогічна майстерність це високе мистецтво навчання І виховання, що iconПредмет та основні категорії педагогіки
Випишіть зі статті К. Д. Ушинського «Про користь педагогічної літератури» судження про роль педагогічної науки в успішності педагогічної...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2015
звернутися до адміністрації
skaz.com.ua
Головна сторінка