4. психологія управлінської діяльності лекція 9




Назва4. психологія управлінської діяльності лекція 9
Сторінка7/11
Дата конвертації29.06.2013
Розмір1.65 Mb.
ТипЛекція
skaz.com.ua > Психологія > Лекція
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11
^

Лекція 10. Психологічний зміст функцій управління

1. Психологічні особливості планування та прийняття управлінських рішень.


2. Організація діяльності.

3. Мотивація.

4. Соціально-психологічна функція.

5. Функція контролю.
^

1. Психологічні особливості планування та прийняття управлінських рішень


Планування визначають як одну з пріоритетних функцій управління, як процес підготовки до змін, формування майбутніх варіантів дій. У результаті планування з'являється план - система взаємопов'язаних, об'єднаних загальною метою завдань, що передбачають терміни, порядок, послідовність, умови, ресурси (людські, економічні, соціальні) та результат виконання. План, таким чином, включає п'ять компонентів, які потребують розв'язання: що потрібно робити, хто буде це робити, яким чином цю роботу виконувати, коли, який ефект від проведеної роботи (який результат). Отже, плануючи роботу, керівник повинен вміти заглядати наперед, прогнозувати майбутнє, готуватись до нього і оцінювати його. Це доволі важка справа. Вона залежить від багатьох чинників як зовнішнього, так і внутрішнього середовища. Плануючи роботу, майбутні результати, потрібно враховувати потенційні можливості організації (здібності та професійну підготовленість суб'єктів і об'єктів управління, морально-психологічний клімат в організації та інше), зміни зовнішнього середовища (як може відбитися на організації поведінка клієнтів, конкурентів, зміна законодавства тощо).

Успішна реалізація планів передбачає також ефективну систему комунікацій і участь в діяльності організації всіх її членів. Отже керівник, перш ніж затвердити план, розробляти стратегію дій або вносити в неї корективи, повинен оцінити ділові можливості і здібності організації. Спеціалісти з управління Дж. Джонсон і К. Скоулз вважають, що стратегічні можливості організації виходять з трьох чинників: ресурсів, що доступні організації, основних ділових здібностей, що реалізуються в діяльності компанії; балансу ресурсів, видів діяльності і бізнес-одиниць. При цьому можливості організації представляються як сукупність навичок і технологій, де акцент робиться на інтеграції навичок і процесів. Таким чином, поняття ділові здібності є інтегральним поняттям і воно стосується організації в цілому і не може використовуватися тільки стосовно окремих індивідів.

Важливим кроком, який визначає всю подальшу діяльність фірми, установи є вміння керівника визначити загальну концепцію. стратегію організації. Стратегія, на думку Дж. Харрісона, дозволяє з'ясувати місію організації, встановити чіткі довгострокові її цілі. сформулювати зрозумілі інтегровані кроки, спрямовані на їх досягнення. Р. Пейтон і Д. Бодді визначають стратегію як прийняття рішення про те, у чому має полягати бізнес організації, де він буде здійснюватися і яким чином компанія досягне поставлених цілей Дослідники виокремлюють корпоративну й операційну стратегії. При цьому корпоративна стратегія відноситься до вибору фірмою бізнесу, ринків і видів діяльності, визначає загальні межі та напрямки розвитку організації, а операційна стратегія розробляється різними функціональними відділами організації, такими як виробництво, маркетинг; фінанси й менеджмент людських ресурсів і вносить свій вклад у виконання корпоративної стратегії. Іншими словами, стратегія - це довгостроковий курс розвитку організації, спосіб досягнення цілей, який визначає для себе фірма, керуючись власними міркуваннями, це загальна схема дій, всебічний план досягнення цілей /А. Кредісов та інші/.

Визначаючи те, що повинна робити організація, керівник (або колективні суб'єкти управління) організації має дати відповідь на запитання: Чому організація повинна займатися плануванням? фахівець з управління Р. Сміт виокремлює чотири основних причини, зміст яких поєднує в собі і психологічні аспекти: з'ясувати наміри; погодити наміри (організація повинна координувати рух всіх й підрозділів в одному напрямку або до однієї системи цілей); участь у реалізації намірів (співробітники мають поділяти основні положення стратегії, потрібно також з'ясувати, чи має організація певні фінансові, трудові та інші ресурси); створення структури прийняття оперативних рішень.

Дослідники /Дж. Джонсон, К. Скоулз, Р. Сміт, Дж. Кей та ін./, розглядаючи стадії стратегічного процесу (планування), звертають увагу на взаємозв'язок між двома фазами: формулювання стратегії та її реалізація. Проаналізуємо ці стадії з урахуванням їх психологічних особливостей.

^ 1. Місія фірми, її цілі і цінності. Місія фірми - це чітко сформульована, лаконічна причина існування організації, її особлива роль, й візитна картка. Це наміри організації, те, якою вона має бути. В місії робиться наголос на потребах споживача, на послугах, на кращих технологіях, а не на прибутках. Місія робиться із урахуванням національно-психологічних інтересів споживачів. Фахівці радять зазначати у місії ще й такі етико-психологічні та соціально-психологічні аспекти, як відповідальність за якість товару, гідність у ставленні до потреб суспільства, культура організації, й традиції, робочий клімат. Ці ж поради стосуються цілей (загальних довгострокових орієнтирів) і цінностей організації. Звичайно фірма підкреслює такі цінності, як справедливість, рівність, пріоритет інтересам споживачів, якісне обслуговування, соціально-відповідальна підприємницька діяльність. В психологічному аспекті визначення місії, цілі й цінностей організації - це вольовий акт, результатом якого є вибір варіанту з декількох можливих. Загалом, визначення місії, цілі й цінностей організації - це відповідь на запитання про те, що входить в наміри фірми і якою організацією в майбутньому вона хоче бути.

^ Приклади місій

Британська рада з вищої освіти - Місія Британської ради з вищої освіти полягає в просуванні високоякісного, ефективного в частині витрат навчання і проведення з урахуванням національних інтересів досліджень у фінансове здоровому секторі вищої освіти. Фірма "Моторола" - гідно слугувати задоволенню потреб суспільства, забезпечувати споживачів продукцією і послугами найвищої якості за помірну ціну.

^ 2. Аналіз навколишнього середовища. Аналіз навколишнього середовища передбачає відповідь на запитання про те, якою є фірма тепер, і вміщує в себе збір та інтерпретацію інформації про ділове середовище, тобто про внутрішнє і зовнішнє середовище (людські, економічні, фінансові та інші ресурси, результати діяльності в порівнянні з конкурентами) та очікування зацікавлених груп. Оцінка можливостей організації в абсолютному її вираженні є надзвичайно важкою справою і навряд чи доцільна. Дослідники Г. Хемел і К Прахалад підкреслюють, що управлінській діяльності організації варто сконцентруватися на найбільш значущих ділових здібностях, які допоможуть досягти запланованої цілі, тобто таких чинниках, які відрізняють організацію від конкурентів. Такі відмінності, що створюють конкурентні переваги, часто називають відмінними можливостями або основними діловими здібностями організації. В якості першого кроку, спрямованого на виявлення організаційних можливостей, Дж. Джонсон і К. Скоулз пропонують провести аудит матеріальних, фінансових і людських ресурсів компанії, який передбачає отримання відповідей на наступні питання:

• В якому стані знаходиться виробниче устаткування?

• Як оцінюється розміщення ресурсів?

• Наскільки ефективна структура персоналу?

• Чи мають співробітники відповідні якості й навички?

• Як оцінюється фінансова структура?

• Наскільки є ефективними фінансові системи контролю?

• Чи має організація такі нематеріальні ресурси як гудвілл (гудвілл - добра воля, бухгалтерській термін, умовна оцінка вартості ділових зв'язків фірми, репутації компанії)?

• Чи має компанія доступ до ресурсів поза межами організації (таких, як хороші стосунки з основними постачальниками чи

споживачами)?

Як бачимо, питому вагу серед питань, що потребують аудиту, займає вивчення психологічних та соціально-психологічних проблем організації. В даному контексті важливо звернути увагу на наявність відповідності внутрішніх ділових можливостей та здібностей організації зовнішнім умовам. Мовиться про ідентифікацію ключових питань. При цьому застосовується метод, який носить назву ССМЗ аналізу (абревіатура ССМЗ означає "сильні" й "слабкі" сторони організації, її "можливості" та потенційні "загрози" навколишнього середовища). Для прикладу, до сильних сторін організації можна віднести висококваліфіковану робочу силу, а до слабких - застарілі виробничі лінії, технології. Щодо можливостей, то виходячи з наведеного прикладу, нова лінія, нові технології відкривають хороші перспективи росту організації, загроза полягає у відносно дешевих конкуруючих імпортних товарах.

3. Завдання фірми. В завданнях (конкретних короткострокових діях, орієнтирах) більш детально формулюються цілі організації. В психологічних дослідженнях підкреслюється, що перед співробітником або групою робітників одночасно може бути поставлено не більше трьох-п'яти оперативних цілей (завдань). Якщо їх більше, то можна рахувати, що вони відсутні взагалі. В даній ситуації спрацьовує такий важливий психологічний механізм, як вміння людини концентрувати увагу на об'єкті: одночасно людина може ефективно контролювати діяльність не більше п'яти об'єктів, якщо їх більше, то увага людини розпорошується, а отже ефективність діяльності знижується. Відомий американський психолог Е. Титченер зазначав, що людина, перебуваючи під постійним напливом нових вражень, фіксує лише невелику їх частину. І тільки ця частина зовнішніх вражень і внутрішніх відчуттів виокремлюється нашою увагою, стає змістом наших роздумів. Отже, психологи /Р. Немов та інші/ визначають увагу людини як психофізіологічний процес, стан, який дозволяє їй зосередитися на одній інформації та проігнорувати іншу. Увага людини наділена п'ятьма основними властивостями: стійкість (здібність на протязі довгого часу зберігати стан уваги на певному об'єкті, не відволікаючись і не послаблюючи її); зосередженість (проявляється у відмінностях, які мають місце у ступені концентрації уваги на одних об'єктах та її відвернення від інших); переключення (переведення уваги з одного об'єкта на інший); розподіл (здатність паралельно виконувати декілька видів діяльності); об'єм уваги (ця характеристика визначається кількістю інформації, яку одночасно людина здатна зберегти у сфері підвищеної уваги). Знання цих властивостей уваги допоможе керівникові формулювати цілі, завдання, перевіряти їх на сумісність, щоб виконання одного завдання не заважало іншому. При цьому кожне із завдань має мати свої критерії оцінки. Тільки за таких умов керівник може здійснювати індивідуальну і групову мотивацію працівників на досягнення поставленої мети.

Під завданням в психології зазвичай розуміють ціль, що поставлена в певних умовах і яка досягається шляхом перетворення цих умов. Завдання, які ставляться всередині організації, носять назву управлінських. Розв'язання управлінських завдань передбачає встановлення складних відносин багаторівневого характеру між розмаїттям елементів завдань. Завдання стає логіко-психологічною категорією, коли воно пред'являється іншому суб'єкту і приймається ним до розв'язання. Коли суб'єкт шукає спосіб вирішення завдання, включається процес мислення (мислення в даному випадку трактується як здібність розв'язувати завдання). Коли вирішуються завдання, то проявляються такі закономірності мислення, як логічні. інтелектуальні, емпіричні, інтуїтивні тощо. Порівняння логічного та інтелектуального ходу розв'язання завдань показує, що вони не співпадають. Це є підставою, щоб говорити про об'єктивну і суб'єктивну логіку розв'язання завдань, про не співвіднесення інформації, що використовується, з об'єктивною інформацією. Наведені міркування в однаковій мірі стосуються і управлінських завдань. З точки зору психології необхідною передумовою успішного розв'язання завдань є рефлексія, тобто усвідомлення їх значущих аспектів, оцінка їх смислу, намагання включити їх в певні

відношення.

У процесі розв'язання управлінських завдань проявляються інтелектуальні і особистісні можливості керівників. Серед найбільш типових стилів мислення керівників психологи виокремлюють наступні:

1. Системний стиль, при якому наголос робиться на визначення методу розв'язання завдання. За такої ситуації керівник намагається поділити проблему на окремі компоненти.

2. Інтуїтивний стиль. Він характеризується великим ступенем усвідомлення проблеми в цілому і намаганням використати різні методи вирішення завдання.

3. Рецептивний стиль. Для нього властива концентрація уваги на окремих деталях проблеми.

4. Перцептивний стиль. При ньому проявляються намагання встановити відносини між різними частинами проблеми.

^ Специфіка управлінських завдань проявляється в наступному: 1) завдання можуть мати не визначені, а в окремих випадках і суперечливі умови; 2) в завданні може бути відсутньою достатня інформація про можливі засоби його розв'язання; 3) відсутні чіткі алгоритми вирішення завдання; 4) завдання часто вирішуються в умовах дефіциту часу.

Аналіз теоретичної наукової літератури з психології управління, вивчення практичної управлінської діяльності дає підставу виокремити три основних типи управлінських завдань:

1. Завдання концептуального характеру (пов'язані з довгостроковим плануванням, прогнозуванням).

2. Завдання, пов'язані з технологічним боком функціювання виробництва.

3. Завдання, пов'язані з дією людського чиннику (кадрові

питання, урахування соціально-психологічного клімату тощо). Психологами виокремлюються критерії, за якими можуть бути класифіковані названі типи управлінських завдань: 1) змістовний критерій, згідно з яким всі управлінські завдання поділяються на значущі та малозначущі; 2) критерій виконуваності завдань, на підставі якого всі завдання поділяються на завдання, які вирішуються, і завдання, які не вирішуються; 3) критерій обізнаності керівника про завдання. Згідно з цим критерієм виокремлюються завдання, які входять в сферу компетенції керівників, і завдання, які не входять у цю сферу; 4) критерій ступеня оцінки функціональних витрат, згідно з яким завдання поділяються на легкі та важкі.

При розв'язанні управлінських завдань кожний керівник використовує свою систему суб'єктивних оцінок стосовно рішення тої чи іншої проблеми. Управлінська практика показує, що на шляху розв'язання завдань виникають труднощі, які виходять за межі компетенції керівника (проблема взаємовідносин з вищими керівними органами, велика кількість незапланованих нарад тощо) і такі, що пов'язані з об'єктивними обставинами самого виробництва (плинність кадрів, територіальна віддаленість об'єктів управління тощо). Отже, щоб вирішити завдання, потрібно усунути труднощі, створити умови для його розв'язання. Важливо також підкреслити і наступну обставину: для вибору адекватного шляху розв'язання завдання керівник має не тільки правильно оцінювати управлінську ситуацію, але й правильно співвіднести перспективні і поточні завдання. Таким чином він має відповісти на такі запитання:

1. Чи доцільно в даній ситуації ставити і вирішувати конкретне управлінське завдання?

2. Чи є умови для реалізації поставленого завдання?

3. Чи обов'язковим е розв'язання даного управлінського завдання?

Теоретичний та практичний аналіз управлінської діяльності показує, що чим більше суб'єктивні оцінки керівника будуть співпадати з об'єктивною значущістю завдань, тим більша вірогідність вибору ним найбільш ефективного шляху розв'язання завдання.

^ 4. Стратегічний вибір можливих альтернатив, який передбачає опис правил, процедур, методів досягнення цілей і завдань. Вважається, що вибір керівником того чи іншого способу, тактики розв'язання управлінського завдання залежить від його індивідуального досвіду роботи на управлінській посаді, об'єктивних вимог управлінської ситуації, особистісних особливостей керівника. В залежності від превалювання того чи іншого чинника складається індивідуальне уявлення керівника про актуальність і значущість конкретного управлінського завдання. Психологи називають цей феномен індивідуальною управлінською концепцією керівника.

Надзвичайно важливим чинником, який визначає психологічний механізм вибору методів, тактик досягнення цілей і завдань, є характеристика того, наскільки необхідними та важливими є вони для керівника. Управлінська практика показує, що при розв'язанні завдань, які умовно можна віднести до "чужої" галузі, керівник може проявляти ініціативу, ризик. Якщо ж мова йде про вирішення завдань внутрігалузевого плану, тобто того, що характеризується як "його завдання", то керівник буде намагатися не ризикувати.

Вивчаючи проблему вибору керівниками тактик вирішення конкретних управлінських завдань, можна виокремити ті з них, яким керівники віддають перевагу:

1. Тактика ризику з підвищеною відповідальністю.

2. Тактика довготривалого розв'язання завдання з метою зняти з себе відповідальність.

3. Тактика самостійного вирішення проблеми з ризиком, але обачним.

4. Тактика застосування мінімуму самостійних дій і

відповідальності за можливе нерозв'язання завдання. Розрізняють також варіанти вибору керівником тактик розв'язання управлінських завдань в умовах конфлікту всередині організації: 1) суперництво (протиборство). Дана тактика характеризується тим, що керівник намагається завоювати командну роль, диктувати партнерам свою власну позицію у відповідності із своєю індивідуальною мотивацією. Ця тактика сприяє досягненню успіху, але не за рахунок погодження дій з підлеглими, а за рахунок приниження та ігнорування їх інтересів; 2) співробітництво (кооперація). Так як і в першому випадку керівник намагається досягти успіху в діяльності. Тобто мова також йде про позитивну мотивацію, але якщо перша тактика базується лише на урахуванні власних інтересів, то друга - на урахуванні не лише власних, але й інтересів партнерів; 3) компроміс. Ця тактика характеризується установкою керівника знайти оптимальний варіант вирішення завдання, який задовольняв би всіх. Керівник обирає середню позицію між протиборством і співробітництвом. Названа тактика є не в повній мірі результативною, вона в більшій мірі націлена на встановлення людських контактів, аніж на вирішення самого управлінського завдання. Можна назвати такі психологічні причини, які лежать в основі цієї тактики: позитивна мотивація на досягнення певного порозуміння, намагання встановити контакт з діловим партнером, звичка рахуватися з думкою інших людей, намагання уникнути конфлікту, ризикованої дії, боязнь відповідальності; 4) уникнення. Дана тактика обирається керівником в таких випадках, коли він проявляє певну некомпетентність в сфері управлінської діяльності, свідомо чи інтуїтивно намагається виключити із зони актуальної значущості конкретну управлінську ціль. В основі вибору цієї тактики лежать наступні психологічні причини: боязнь прийняття управлінського завдання; нездатність вирішувати питання, пов'язані з вибором методик, засобів розв'язання завдання; боязнь відповідальності і покарання; мотивація уникнути неуспіху в діяльності; нездатність прийти до ділової згоди з партнером; 5) пристосування. Ця тактика характеризується слабкою активністю, ініціативністю, зацікавленістю керівника у досягненні поставлених завдань. Дії керівника спрямовані головним чином на те, щоб уникнути конфліктних стосунків з іншими керівниками. В основі даної тактики лежать наступні психологічні причини: нездатність осмислити значущість завдання в часі і просторі; боязнь брати на себе відповідальність; намагання уникнути ситуації; боязнь покарання за негативні наслідки; відсутність позитивної мотивації досягнення успіху.

Вибір засобів, методів, тактик розв'язання завдань залежить і від типології самих керівників. Доведено, що керівник з яскраво вираженими лідерськими якостями навряд чи обере тактику пристосування чи уникнення: він скоріше за все обере тактику протиборства, або співробітництва і буде намагатися не йти на компроміс. Керівники, які орієнтовані на себе, схильні обирати "агресивну" тактику - протиборство, а керівники, котрі орієнтовані на інших, обирають тактику співробітництва або компромісу. Загалом, знаючи характер взаємодії конкретного керівника, а також його орієнтованість або на ціль, або на відносини з людьми, можна з певною долею переконаності зробити прогноз відносно вибору ним тої чи іншої тактики стосовно розв'язання конкретного управлінського завдання. З іншого боку, сама тактика, яку обирає керівник, може слугувати характеристикою його особистісних

якостей.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11

Схожі:

4. психологія управлінської діяльності лекція 9 iconЗагальна психологія словник основних термінів І понять психологія
Психологія – наука, що вивчає психічні явища як відображення навколишньої дійсності завдяки діяльності головного мозку з метою регуляції...
4. психологія управлінської діяльності лекція 9 iconЛекція №12 Тема: Система інформаційного забезпечення управлінської діяльності
Види соціально-педагогічної інформації та принципи її добору (за Л. М. Калініною)
4. психологія управлінської діяльності лекція 9 iconКурс лекцій Галузь знань: 0301 Соціально-політичні науки Напрям підготовки:...
Лекція Психокорекційна практика як основна форма діяльності практичного психолога
4. психологія управлінської діяльності лекція 9 iconЛекція 11. Соціально-психологічні параметри управління освітою
Йдеться, загалом, про широкий діапазон комунікативних знань, вмінь І навичок, якими повинен бути наділений керівник І які є необхідною...
4. психологія управлінської діяльності лекція 9 iconТема Питання
...
4. психологія управлінської діяльності лекція 9 icon— це конкретний вид управлінської діяльності, який здійснюється спеціальними...
Функції менеджменту — це конкретний вид управлінської діяльності, який здійснюється спеціальними прийомами та способами, а також...
4. психологія управлінської діяльності лекція 9 icon16. Документування діяльності органів публічної влади регіону Документування...
...
4. психологія управлінської діяльності лекція 9 iconВідповідальності за підроблення
Відсутність в обігу підроблених документів, штампів, печаток І бланків є важливою передумовою інформаційного забезпечення правомірної...
4. психологія управлінської діяльності лекція 9 iconПитання білету – І рівень складності
Білет містить три питання відповідно до трьох розділів психології, які вивчалися студентами: «Соціальна психологія», «Вікова психологія»...
4. психологія управлінської діяльності лекція 9 icon9. бюджетний контроль
Систему управління бюджетом можна представити як комбінацію двох елементів І сукупності органів управління та етапів І методів управлінської...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2015
звернутися до адміністрації
skaz.com.ua
Головна сторінка