4. психологія управлінської діяльності лекція 9




Назва4. психологія управлінської діяльності лекція 9
Сторінка6/11
Дата конвертації29.06.2013
Розмір1.65 Mb.
ТипЛекція
skaz.com.ua > Психологія > Лекція
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11

5. Підходи до класифікації функцій управління

^ У функціях управління дістають конкретне відображення психологічна специфіка управлінської діяльності, форма існування організації, система відносин у ній. Саме через психологічний зміст функцій управління проходить весь механізм диференціації та інтеграції праці, саме психологія функцій характеризує процес управління.

Психологічний аналіз змісту управлінської діяльності можна достатньо повно розкрити через структурування функцій управління та виявлення механізмів їх взаємозв'язку. Аналіз теоретичних і прикладних досліджень функціонального змісту управлінської діяльності свідчить про багатоманітність підходів. В першу чергу, однією із труднощів теоретичного характеру є відсутність у літературі чітко вираженого та обгрунтованого поняття функцій управління: теорія управління найчастіше ототожнює дану дефініцію з поняттями «роль», «коло обов'язків»; теорія організації визначає функцію як таке відношення частини до цілого, коли існування та зміна частини забезпечують існування та розвиток цілого; в системному аналізі під функцією розуміється характеристика, яка визначає зміну її станів, призначення та необхідність існування певної системи. Загальне, що об'єднує ці позиції, - це формулювання поняття "функція" як перетворення ресурсів та знань на задоволені суспільні потреби. В основі наведених точок зору лежить операційно-стадійний підхід, згідно з яким дефініція "функція" /від латинської functio - виконання/ трактується як сукупність специфічних дій та операцій, а управлінська діяльність - як система послідовно виконуваних операцій. В окремих дослідженнях специфічні функції управління представлені як системи завдань, які відображають способи діяльності щодо досягнення окреслених цілей, а функції організації - як створення функціональної структури, яка виконує конкретні операції.

В наш час відбувається значне розширення змістовного складу функцій управління, що пов'язане з реалізацією на практиці принципу самостійності підприємств, особливо у зв'язку з переходом до ринкової економіки та відносин. У відповідності до цього здійснюються спроби доповнити існуючий перелік управлінських функцій новими. Традиційні елементи управлінського процесу, виокремлені французьким фахівцем в галузі управління А. Файолем в його класичній праці "Загальна і промислова адміністрація", мають місце в усіх наступних працях з управління: планування, організація діяльності, контроль, розпорядннцтво (вони щоправда зазнали деяких термінологічних змін). Перелік нових функцій поповнюється за рахунок включення соціальних функцій управління, функцій творчої та підприємницької активізації персоналу та інших. На думку В. Третьяченко, ці наскрізні функції не вкладаються в схему традиційної моделі, що грунтується на уявленні про функції як поетапно виконувані операції. З погляду вченого, є певна суперечність між змістом функцій, об'єктивним збільшенням їх кількості та існуючими теоретичними моделями, які неможливо сформулювати виходячи лише з кількісних критеріїв збільшення складу функцій.

Щодо класифікацій функцій управління, то тут спостерігаються певні труднощі, які пов'язані з відсутністю чіткого критерію відособлення окремих різновидів управлінської діяльності, що не дає можливості однозначно визначити склад та ієрархію функцій управління. У сучасній соціально-економічній літературі традиційним принципом класифікації функцій управління є аналіз змісту виконуваних робіт. За цією ознакою всі функції управління дослідники поділяють на загальні (головні) та специфічні (особливі). При цьому одні автори вважають, що загальними функціями управління, виходячи із змісту виконуваних робіт, є прийняття рішень та організаційна діяльність, інші — планування, організація, контроль, мотивація та лідерство, треті — прогнозування, постановка мети, аналіз та узагальнення зібраної інформації, прийняття рішень, їх здійснення та контроль за виконанням /Д. Бодді, В.Гончаров, А. Кредісов, І. Кіллен, Б. Мільнер, А. Омаров, Є. Панченко, Р.Пейтон, Б.Смирнов та інші/.

Психологи й соціологи, аналізуючи та вивчаючи функції управління, в основу їх класифікації кладуть не управлінський цикл, а всю структуру діяльності керівника в організації. Так, характеризуючи функціональне багатство соціального управління в промисловому виробництві, В Шепель виокремлює чотири загальні (збереження здоров'я персоналу і навколишнього середовища, колективна згуртованість, соціальна мотивація та професійна підготовка) та три (інформаційно-діагностична, розпорядчо-виконавська, соціального прогнозу) специфічні функції На думку вченого за допомогою загальних функцій забезпечується змістовна визначеність гуманітарної діяльності підприємства, а специфічні функції є робочим інструментарієм здійснення загальних функцій соціального управління. Призначення функції збереження здоров'я персоналу та навколишнього середовища полягає в забезпеченні гуманітарної експертизи умов праці, стану техніки безпеки, санітарно-гігієнічного режиму на кожному робочому місці. В зміст даної функції також входять питання виробничого харчування, організації пауз для відпочинку, медичного обслуговування. Самостійне коло проблем пов'язане з виробничою і позавиробничою екологією. Функція колективної згуртованості передбачає зміцнення духовної спільності працівників та їх професійної відповідальності за імідж організації. Існує пряма залежність між взаємовідносинами у структурах (виробничими підрозділами, управлінськими та допоміжними службами) і різними формами спілкування персоналу підприємства: чим більш упорядкованими є взаємовідносини, тим більше консенсусу між різними формами спілкування. Важливою, за В. Шепелем, є функція професійної підготовки, адже умовою життєдіяльності організації є наявність в ній системи професійної підготовки і перепідготовки кадрів. Отже, підвищення кваліфікації - одне з пріоритетних завдань установи, організації, фірми, на забезпечення якої має витрачатися значна частина капіталовкладень. Функція соціальної мотивації передбачає стимулювання участі працівників у прийнятті ділових рішень. Разом з економічним управлінням соціальне управління покликане засвоїти систему матеріального і духовного стимулювання поведінки працівника, яке характеризувалося б його високою особистою зацікавленістю в роботі, в дотриманні норм професійної етики тощо. В дану функцію входять також заходи виховного характеру: надання психологічної і педагогічної допомоги молодим працівникам, а також тим, хто її потребує в силу свого морально-психологічного стану, життєвих обставин тощо. Інформаційно-діагностична функція покликана забезпечити збір і збереження соціальної інформації, в якій фіксуються дані про кадровий склад підприємства, його структуру та інфраструктуру, загальнокультурну і професійну підготовку персоналу, про лідерський потенціал виробничих підрозділів, про "зони соціальної напруги", стан і причини плинності кадрів тощо. З цією метою служби соціального управління широко використовують соціально-психологічні методи для вивчення громадської думки Розпорядчо-виконавська функція передбачає підготовку спеціальної документації (інструкції, рекомендації, узагальнення досвіду роботи тощо), координацію діяльності таких інститутів як служби обслуговування, медичних установ, культурно-освітніх закладів. Функція соціального прогнозу має на меті прогностичне визначення параметрів змін на підприємстві та тих наслідків, що викликані нововведеннями. Як бачимо, керівник в даному випадку розглядається не тільки в рамках своєї адміністративної ролі, але також з урахуванням всієї багатоманітності його соціально-політичних, морально-психологічних та професійно-особистісних якостей.

Оригінальну класифікацію функцій, притаманних керівникові, розробили американські вчені Д.Креч, Р.Крачфілд та Е.Белаші. Ними виокремлено 14 провідних функцій:

1) керівник як виконавець функція, яка характеризує особисту участь керівника в діяльності групи;

2) керівник як плануючий орган групи функція творця довгострокового планування та «єдиного зберігача цілісного плану», решта членів групи, на думку авторів, ознайомлені лише з окремими етапами плану;

3) керівник як той, хто визначає політику групи функція, яка є найбільш відповідальною функцією керівника і складається з

трьох джерел:

• «зверху» — через вказівки вищих органів;

• «знизу» — через рішення, прийняті членами групи;

• через самостійно прийняті рішення керівника;

4) керівник як експерт функція, яка характеризує керівника як знавця-інформатора, який має добрі знання, що стосуються певного виробництва;

5) керівник як зовнішній представник групи функція, яка характеризує керівника як офіційного представника групи, через якого передаються повідомлення з групи у зовнішні соціальні інститути та з них у групу;

6) керівникяк особистість, яка регулює внутрішні відносини, ця функція притаманна керівникові через те, що він більше, ніж будь-який інший член групи, регулює особливі відносини в структурі групи. І якщо керівник не відокремлений від більшості членів групи, то він характеризується як «один з нас»;

7) керівник як особистість, яка мас право нагороджувати та карати;

8) керівник як арбітр та посередник, маючи офіційні повноваження, може нагороджувати та карати; це накладає на нього обов'язок «бути суддею й вести неупереджений судовий розгляд»;

9) керівник як зразок поведінки функція, яка зобов'язує керівника бути прикладом для членів групи;

10) керівник як символ групи - ця функція керівника є наслідком прагнення групи до єдності;

11) керівник як особистість, яка позбавляє підлеглих індивідуальної відповідальності ця функція зобов'язує керівника у виробничих питаннях брати підлеглих під свій захист; це становище, яке дозволяє окремим членам організації, покладаючись на свого керівника, усуватися від прийняття самостійних рішень;

12) керівник як ідеолог групи у цьому випадку автори припускають, що дуже часто керівник виробляє для групи ідеологію, є для окремих членів групи джерелом поглядів, цінностей, норм. Не дивлячись на те, що ця ідеологія може відрізнятися від поглядів окремих членів організації, офіційна ідеологія проникає в групу й справляє вплив на її членів. Це становище діє передусім там, на думку авторів, де під керівництвом перебуває потік інформації в групу;

13) керівник як протекційна-захисна особа ця функція відтворює емоційні якості керівника;

14) керівник як винуватець усіх бід - це функція, яка має право на існування, адже керівник окрім позитивних почуттів з боку групи, може у разі невдачі стати «мішенню» для розчарованої групи.

Інший підхід запропонували В. Рубахін та А.Філіпов, котрі розрізняють основні та спеціальні функції управління. Згідно з їх класифікацією, до перших належать:

• визначення цілей та головних напрямків діяльності, перспектив розвитку колективу та виробництва загалом;

• створення згуртованого, дисциплінованого колективу та виробництва;

• формування раціональної організаторської структури, розподіл функціональних обов'язків, сил та коштів у колективі тощо.

Спеціальні функції представлені планово-економічною, кадровою та технолого-управлінською.

На думку Є.Кузьміна, І.Волкова та Ю.Ємельянова, зміст управлінської діяльності розкривається в наступних функціях: адміністративна (накази, розпорядження щодо діяльності, координація індивідуальних дій та нагляд за виконанням), стратегічна (визначення цілей та вибір методів їх досягнення, планування та прогнозування), експертно-консультативна, комунікативно-регулятивна, функція представництва у зовнішньому середовищі, дисциплінарна, виховна та психотерапевтична.

Л.Бляхман та А.Маркін називають такі функції: цілепокладальна (визначення цілей колективу та засобів їх досягнення); адміністративно-організаційна (формування керівних органів, розподіл завдань між підлеглими, узгодженість їхніх дій та контроль за виконанням рішень); експертна (консультація робітників та спеціалістів); дисциплінарно-стимулююча (оцінка якості роботи підлеглих, визначення заохочувань та покарань); представницька (перед зовнішніми організаціями); пропагандистсько-виховна (створення сприятливого соціально-психологічного клімату в колективі, розвиток здібностей та ініціативи підлеглих, підбір і розстановка кадрів, участь у навчанні резерву на висування).

Р.Шакуров виокремлює три групи функцій: цільові (виробничі -вони підпорядковані соціальному замовленню суспільства); соціально-психологічні (орієнтовані на інтереси людей, на задоволення їхніх матеріальних та духовних запитів, передусім шляхом створення на роботі комфортних умов праці, сприятливого мікроклімату; спрямовані на формування у виробничого колективу такого соціально-психологічного клімату, який є необхідним для продуктивної діяльності - організація педагогічного колективу його активізація засобами стимулювання, згуртування, вдосконалення. розвитку у ньому самоврядування); операційні (планування, інструктаж, контроль, аналіз, координація та регулювання).

О. Бандурка, С. Бочарова та О. Землянська функції управління класифікують за їх загальним значенням, виокремлюючи цільові та організаційні. Оскільки сутність управління полягає у досягненні цілі, то цільові функції, на думку авторів, є не тільки необхідним, але й визначальним елементом управлінської діяльності. Призначення організаційних функцій полягає у використанні оптимальних методів об'єднання спеціалістів, працівників з метою реалізації цільової функції системи. Управління включає також функції прогнозування і планування, де прогноз - це передбачення суб'єктом кінцевого результату роботи системи в майбутньому створення образу цілі і способів, що необхідні для її досягнення, а планування - це розробка рішення про те, якими повинні бути конкретні результати, їх виконавці, етапи виконання, шляхи досягнення. До організаційних функцій вчені відносять такі: загально-організаційна (передбачає розподіл доручень між співробітниками, організацію дисципліни, відповідальності за доручену справу, можливість організації нових підрозділів для виконання певних завдань), матеріально-технічного забезпечення (визначає справжні потреби системи та її підсистем у матеріальних ресурсах, виявляє можливості суспільства для задоволення потреби даної системи, розподіляє матеріально-технічні засоби, слідкує за раціональним їх використанням), фінансово-економічного розвитку (визначає реальну вартість виконуваного завдання), обліку і контролю (забезпечує збір, передачу, збереження й обробку даних обліку; контроль забезпечує зворотній зв'язок, тобто дає фактичну інформацію про досягнення об'єктом управління поставлених перед ним цілей), політико-правова (дозволяє керівнику орієнтуватися в політико-правовому просторі суспільства і одночасно забезпечує ефективне управління підлеглими в межах організації), соціальна (спрямована на ефективне розв'язання суперечностей, сприяє соціальному захисту працівників), мотиваційна (спрямована на забезпечення добросовісного виконання підлеглими їх зобов'язань).

В даному контексті варто звернути увагу на підхід до класифікації функцій управління, запропонований Б. та X. Швальбе /див. рис. б/. Особливо автори наголошують на важливості таких складових функціонального змісту управлінської діяльності керівника, як вміння спрямовувати, мотивувати діяльність підлеглих, поважати особистість кожного працівника, розуміти людей та ситуацію. Не менш значущою є, на думку авторів, комунікація як функція управління, яка має здійснюватися як зверху вниз, так і у зворотному напрямку та базуватися на чітких, логічних висловлюваннях і помітній, адекватній реакції на них. Комунікативні можливості, які є у розпорядженні керівника, надзвичайно об'ємні: підведення підсумків роботи, оцінка діяльності, співбесіда при прийнятті на роботу, допомога у підвищенні кваліфікації, аналіз документації, індивідуальні бесіди, спілкування по телефону. організація дозвілля, проведення конференцій тощо. Головне, за Б. і X. Швальбе, не перетворити ці можливості у дорогу з одностороннім рухом, а використати їх як засіб формування дійсного комунікативного спілкування.

Аналіз наукової літератури щодо ознак класифікації функцій управління показав, що найбільш конструктивним є спосіб їх багатоаспектної класифікації. Г.Попов з цього приводу зазначає, що у дійсності поділ праці в управлінні та виокремлення функцій відбуваються під впливом різних причин і різні функції по-різному перетинаються одна з одною. Саме тому й виникає необхідність класифікації функцій управління за кількома ознаками одночасно. Цієї ж точки зору дотримується В. Третьяченко, яка також вважає -що більш конструктивною, обгрунтованою й тому більш перспективною уявляється класифікація за багатьма аспектами чи ознаками. Така класифікація дозволяє розкрити всю багатозначність

^ Рис. 6. Функціональний зміст управління (за Б. та Х.Швальбе)

зв'язків і залежностей, процесів і феноменів цього, мабуть, найскладнішого різновиду людської діяльності. Крім того, на думку автора, вона охоплює природу не тільки соціально-економічних явищ, але й соціально-психологічні механізми регуляції організованої поведінки. Функції управлінської діяльності В Третьяченко об'єднує у дві великі групи: організаційно-адміністративні та соціально-психологічні.

Організаційно-адміністративні функції управління автор умовно ділить на загальні та спеціальні. До загальних функцій належать формування мети, головних напрямків діяльності та перспектив розвитку колективу Спеціальні функції управління — це планово-економічні, кадрові та технолого-управлінські дії. Здійснення функції планування передбачає визначення потреби в людських та матеріальних ресурсах, контроль за їх наявністю та використанням, прогнозування можливих ускладнень та заходів щодо їх усунення. Прогнозування є найбільш творчим елементом управлінської діяльності, оскільки здійснення цієї функції пов'язане із застосуванням методів соціологічного, економічного та психологічного аналізу. Функція прогнозування передбачає планування економічного та соціального розвитку своєї організації. функція керівництва кадрами полягає в комплектуванні організації працівниками відповідної кваліфікації, у вивченні їхніх особистих якостей та їх розстановці відповідно до здібностей, у забезпеченні професійного зростання, у розробці систем морального та матеріального стимулювання працівників, у запобіганні та усуненні міжособистісних конфліктів, які виникають через різні причини, Технолого-управлінська функція зводиться до розв'язання завдань, які випливають із загальних виробничих цілей організації. Вона включає постановку, з'ясування та виконання конкретних виробничих завдань, вироблення й прийняття рішень з технологічних питань, оцінку підсумків виробничої діяльності. Автор відмічає, що не важко помітити, що будь-яка загальна та спеціальна функція управління є тісно пов'язаною з рухом та переробкою інформації. Прийняття управлінських рішень, регулювання та координація, контроль та оцінка досягнутих результатів — все це можливо, якщо в системі управління чітко налагоджені потоки інформації та її розподіл за змістом на політичну, економічну, науково-технічну, організаційну, правову, якщо точно дотримуються принципи роботи з інформацією, які забезпечують її об'єктивність та своєчасність, правильне співвідношення між первинною (фактологічною) та вторинною (узагальненою) інформацією. Переробка інформації в організації здійснюється згідно з «поверхами» управлінської структури й на кожному «поверсі» відбуваються відбір та узагальнення окремих відомостей для передавання на більш високий рівень, а також диференціація інформації при її підготовці для передавання підлеглим. Рух інформації створює системи прямих та зворотних зв'язків, які дозволяють об'єднати в єдине ціле керуючу та керовану частини організації й тим самим забезпечити досягнення цілей її діяльності.

Щодо другої групи функцій - соціально-психологічної, то серед них В. Третьяченко виокремлює наступні: комунікативна функція, у ході якої реалізується потреба людини у підтриманні зв'язків з іншими людьми, від яких вона отримує необхідну їй інформацію та підтвердження правильності своєї ціннісної орієнтації, схвалення своєї поведінки та своєї діяльності; функція постановки мети та мобілізації, яка включає в себе вміння керівника визначити й довести до свідомості кожного члена групи цілі спільної діяльності — найближчі та перспективні, постійно орієнтувати групу на певні соціальні цінності, роз'яснювати суспільну або особистісну значущість; функція психологічної підтримки, яка передбачає схвалення правильних дій працівників, похвала за добре виконане завдання, підтвердження значущості зробленого з боку групи та особливо керівника, що є надійною підтримкою і допомогою індивіду у асоціюванні своєї ролі з достатньо високим статусом.

Стислий опис сучасних підходів до класифікації функцій управління представлений у таблиці 4.

^ Таблиця 4. Огляд позицій авторів з питань визначення поняття та складу функцій управління

Автори

Визначення функцій управління, їх класифікація

Головні принципи (підходи) до кла­сифікації

Г.Черч

Функції — це групи діяльності: проекту­вання устаткування (створює необхідні фізичні умови), розпорядництво (специфікує завдання й наказує), обліку (вимірює, фіксує, складає), оперування (виконує розпорядження). Вивчення та нагромадження позитивного досвіду, координацію, заохочення та заощадження зусиль Г.Черч включає до розпорядництва

Операційно-стадійний підхід

А.Файоль

Функції — це групи операцій: технічних, комерційних, фінансових, операцій з охорони майна та осіб, розрахункових операцій та адміністрування. А.Файоль під функціями має на увазі головні напрямки управління виробництвом. Всі "органічні" функції він об'єднав під назвою "адміністрування". Адміністрування, згідно з А.Файолем, включає в себе вивчення очікуваного майбутнього та складання програм дій; організацію, тобто створення матеріального та соціального організму підприємства; координацію — об'єднання та пов'язування дій та умов: контроль — спостереження за виконанням розпоряджень та встановлених правил


Операційно-стадійний підхід

П. Кер-женцев

Функції — це бази організованої діяльності. Вони включають в себе три головних фази складання організаційного плану, передавання іншим передбачених у плані робіт, контроль. План включає в себе сім головних елементів: мету діяльності; тип організації, необхідної для досягнення мети; методи роботи; людські та матеріальні ресурси; терміни та послідовність виконання робіт; спосіб організації контролю. Особливість цієї схеми полягає в тому, що в ній не виокремлена як самостійна фаза коор­динація, тобто мається на увазі, що ця фаза здійснюється на всіх етапах управління


Операційно-стадійний підхід

Г.Слезін-гер

Цей автор без істотних змін відтворює схему управлінських функцій, розроблену П.Керженцевим. Тільки "планування" за­мінюється прийняттям рішень і розподіляється на 3 — 4 фази. Решта функцій — доведення завдання до виконавців та контроль залишаються без змін

Операційно-стадійний підхід

В.Афана-сьєв

Під "функціями управління" мають на увазі різновиди управлінської діяльності (дій, робіт), які послідовно змінюють один одного. Фази управління: прийняття рішень; організація виконання рішень; регулювання та коригування роботи організації у зв'язку із змінюваними умовами діяльності; контроль


Операційно-стадійний підхід

А. Глу-хов, В.Ейтігон

До функцій управління, крім планування організації та контролю, ці автори відносять також координацію та активізацію діяльності

Операційно-стадійний підхід

Г.Попов

Функціями називаються цілеспрямовані дії, які забезпечують процес управління та певні зміщення при здійсненні управлінського циклу

Операційно-стадійний підхід

Д. Крук

Зміст управління як процесу розкривається в його функціях, які репрезентують різновиди діяль-ності, за допомогою яких суб'єкт управління впливає на керований об'єкт. Поза функціями управління не можна уявити собі процес управління, його зміст

Функції управління виокремлюються й визначаються за озна-кою узагальнених різ-новидів управлінської діяльності

О.Козло-ва, І.Кузнє-цов

Функції управління — це угруповання різновидів діяльності за загальністю змісту розв'язуваних завдань, за їхньою цільовою спрямованістю. Ці автори показали, що не всі функції управління виконуються у певній послідовності. Кожна функція відрізняється передусім єдністю змісту розв'язуваних суб'єктом управління завдань

Функції групуються за загальністю змісту розв’язуваних завдань

Б.Міль-нер, В.Рапо-порт, Л.Евенко

Під функцією управління розуміється спеціалі-зована частина регулярної організаційної діяль-ності інформаційно-управлінського характеру, яка відрізняється однорідністю цілей, дій або об'єктів докладання цих дій

Функції групуються за принципом однорід-ності цілей


Узагальнюючи аналіз підходів щодо класифікації функцій управління, слід зазначити, що будь-яка з управлінських дій, чи то планування, організація діяльності, чи мотивація, контроль або комунікативна діяльність керівника, включає в себе психологічні особливості, адже пов'язана з відображенням дійсності у свідомості суб'єктів управління, з урахуванням індивідуальних можливостей і здібностей людини при розподілі роботи, досягненні поставлених цілей, виробленні та прийнятті управлінських рішень. Віддаючи належне чеснотам особистості підлеглого, підтверджуючи значущість виконаного ним завдання, позитивно оцінюючи та схвалюючи його дії, керівник тим самим впливає на його авторитет і на ставлення до нього членів групи, що створює сприятливу морально-психологічну атмосферу для всієї діяльності в організації. Багатоманітність функцій у процесі здійснення управлінської діяльності вимагає високої міри компетентності, відповідальності і психологічної готовності керівника. Ефективність управлінської діяльності залежить також від розуміння керівником управлінських функцій, завдань, способів стимулювання та об'єднання зусиль усіх членів організації у напрямку реалізації її цілей. З огляду на сказане, проаналізуємо зміст функцій управління: планування, організації, мотивації, контролю та соціально-психологічної функції.

Тема 4.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11

Схожі:

4. психологія управлінської діяльності лекція 9 iconЗагальна психологія словник основних термінів І понять психологія
Психологія – наука, що вивчає психічні явища як відображення навколишньої дійсності завдяки діяльності головного мозку з метою регуляції...
4. психологія управлінської діяльності лекція 9 iconЛекція №12 Тема: Система інформаційного забезпечення управлінської діяльності
Види соціально-педагогічної інформації та принципи її добору (за Л. М. Калініною)
4. психологія управлінської діяльності лекція 9 iconКурс лекцій Галузь знань: 0301 Соціально-політичні науки Напрям підготовки:...
Лекція Психокорекційна практика як основна форма діяльності практичного психолога
4. психологія управлінської діяльності лекція 9 iconЛекція 11. Соціально-психологічні параметри управління освітою
Йдеться, загалом, про широкий діапазон комунікативних знань, вмінь І навичок, якими повинен бути наділений керівник І які є необхідною...
4. психологія управлінської діяльності лекція 9 iconТема Питання
...
4. психологія управлінської діяльності лекція 9 icon— це конкретний вид управлінської діяльності, який здійснюється спеціальними...
Функції менеджменту — це конкретний вид управлінської діяльності, який здійснюється спеціальними прийомами та способами, а також...
4. психологія управлінської діяльності лекція 9 icon16. Документування діяльності органів публічної влади регіону Документування...
...
4. психологія управлінської діяльності лекція 9 iconВідповідальності за підроблення
Відсутність в обігу підроблених документів, штампів, печаток І бланків є важливою передумовою інформаційного забезпечення правомірної...
4. психологія управлінської діяльності лекція 9 iconПитання білету – І рівень складності
Білет містить три питання відповідно до трьох розділів психології, які вивчалися студентами: «Соціальна психологія», «Вікова психологія»...
4. психологія управлінської діяльності лекція 9 icon9. бюджетний контроль
Систему управління бюджетом можна представити як комбінацію двох елементів І сукупності органів управління та етапів І методів управлінської...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2015
звернутися до адміністрації
skaz.com.ua
Головна сторінка