4. психологія управлінської діяльності лекція 9




Назва4. психологія управлінської діяльності лекція 9
Сторінка2/11
Дата конвертації29.06.2013
Розмір1.65 Mb.
ТипЛекція
skaz.com.ua > Психологія > Лекція
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11

^ 2. Морально-психологічні засади управління

Зростання ролі морально-психологічного чинника в управлінні - це закономірне явище цивілізованої економіки /латинське слово moralis, тогех означає "вдача", "натура", "склад душі", "звичка"; етимологічне воно збігається з грецьким ейіоз, що також означає "вдача", "звичка". Ми дотримуємося тої точки зору, згідно з якою дані поняття є синонімами, адже в нашому контексті їх розмежування є не суттєвим/. Отже, актуалізується значення постаті особистості в управлінні, її морального потенціалу. Моральність в даному контексті якраз і виступає тим самим виміром, який визначає поведінку людини, її ставлення до суспільства, включає в себе внутрішню потребу особистості до здійснення моральних дій та вчинків. Але не завжди управлінці дотримуються етичних норм, не завжди також ті самі дії, вчинки, поведінка набувають в різних країнах однакової етичної форми та етичної оцінки.

Звернення до реальної практичної діяльності вітчизняних керівників, її конкретний аналіз дає можливість виокремити декілька причин їх неетичної поведінки й побажань на адресу керівників щодо етико-психологічної взаємодії та поліпшення етичної поведінки:

1. Конкурентна боротьба, значний обсяг "тіньової" економіки відсувають на дальній план етичні проблеми. В той же час недопустимо порушувати загальноприйняті правила управління, економіко-етичну, правову та етико-психологічну основу управлінської діяльності. Діловий ризик немає нічого спільного з ризиком переступати закон. Професіоналізм, патріотизм, порядність і відповідальність - складові морального авторитету керівника.

2. Морально-психологічна непідготовленість управлінців, яка проявляється в паталогічному ставленні до грошей, нерозумінні важливості використання доходу на зміцнення фірми, організації для підвищення її конкурентноздатності. Все це не сприяє утвердженню позитивної репутації в суспільстві та серед партнерів, у тому числі й за кордоном. Характерною особливістю практики керівників є також незнання етико-технологічних аспектів переговорного процесу, психології переконуючого впливу, етнопсихологічних особливостей етики інших народів (міжнародної етики), етики відносин зі співробітниками, споживачами, партнерами, конкурентами тощо. Отже, навчання етичній поведінці керівників і рядових членів організації стає актуальним завданням органів управління.

3. Загальне зниження ролі етики як в окремій організації, так і загалом в суспільстві, низькі моральні якості членів організацій, фірм, відсутність належного стимулювання етичної поведінки керівників, що актуалізує значення роботи в організації комітетів з етики, які мають робити повсякденну оцінку етичної практики; підвищує роль соціальних ревізій; сприяє запровадженню в організації спеціальних посад з етики (адвоката, соціального працівника тощо).

Усе це ще раз свідчить про важливість етико-психологічних питань не лише у сфері міжнародних відносин, але й у сфері вітчизняного управління. Поєднання етики і психології в даному контексті невипадкове. Хоча етика і психологія - це самостійні галузі наукового знання, разом з тим вони взаємопов'язані. Етика як система моральних принципів, як загальна характеристика поведінки людей, котра відповідає або ж не відповідає моральним вимогам, роз'яснює моральне значення тих чи інших дій, мотивів, характерів, що вивчаються психологами. Психологія допомагає розкрити психічну природу і умови формування цих моральних явищ. Етика зобов'язує людину відрізняти правильну поведінку від неправильної, психологія розкриває психічну природу тої чи іншої поведінки. Специфіка дотримання моральних принципів полягає в тому, що забезпечення загального блага іншої людини виступає особистісним мотивом, стає потребою людини.

Такі компоненти морального здоров'я особистості керівника як моральні переконання, моральні якості (почуття відповідальності, совість, безкомпромісність тощо), моральні звички, здібності та дії виконують вищу регулюючу функцію стосовно процесу формування професійних навичок в управлінській діяльності, вони є кращим підтвердженням морального здоров'я суб'єктів та об'єктів управління. Високий рівень моральної культури особистості дозволяє людині не тільки свідомо та систематично долати негативні риси свого характеру, але й у вищій мірі інтенсифікувати свою інтелектуальну та фізичну працю.

Інтереси представників ділових кіл утверджуються тим, наскільки вони послідовно втілюють у своїй управлінській діяльності загальнолюдські норми й принципи, дотримуються кодексу поведінки, яка передбачає певний тип моральних взаємовідносин в різних сферах прояву етики: порядність - візитна картка ділової людини; рекламуючи себе, не ганьби своїх суперників; вмій обирати партнера, не спалюй мостів спілкування з ним тощо. Дослідники розрізняють етику всередині організації та етику взаємовідносин установи з навколишнім середовищем. Є певні загальнолюдські норми й правила, яких потрібно дотримуватися в будь-якій сфері життя. Це, в першу чергу такі моральні якості, які виражаються поняттями добра, совісті, обов'язку, честі, гуманності, справедливості, відповідальності.

Важливо також усвідомлювати, що зміст моральних понять завжди характеризувався історичною мінливістю: те, що було моральним в одну епоху може стати аморальним в іншу. Дослідження основних закономірностей професійної управлінської діяльності особистості свідчить, що моральність виступає в якості важливої умови, повноцінного розвитку керівника. Отже, професійні якості особистості не повинні розглядатися ізольовано, а в сукуп­ності із етикою. Розглядаючи мораль в якості основи професійної управлінської діяльності, головну увагу слід зупинити на особистості професіонала. Народна мудрість говорить, що той, хто встигає у науці, але відстає від моральних норм, той більше відстає ніж встигає. Досвід ринкової економіки підтверджує даний вислів і переконує, наскільки ефективні управлінські дії, коли вони базуються на принципах справедливості, порядності, гуманізму. І навпаки: аморальна поведінка керівника спричиняє погіршення людських взаємовідносин, моральну ерозію. Важливою рисою професіоналізму керівника є його здатність до прояву гуманізму, поваги, дотримання прав людини, справедливості. Для суб'єкта управлінської діяльності моральна цінність визначається цілями, особистісним смислом, через які в кінцевому результаті здійснюється вплив на інтелектуально-емоційні комплекси різних процесуальних сторін поведінки. Таким чином, управлінська діяльність (а вона має суспільну цінність) потенційно володіє морально-виховними можливостями. Прийняття особистістю конкретних управлінських рішень пов'язані із психологічними труднощами: досить важко втримати себе в рамках моралі, тоді як постійно існує спокуса матеріального самозбагачення, порушення закону Саме тоді, коли вибір форм економічного зростання не суперечитиме загальнолюдським нормам моралі, коли матеріальна міцність досягатиметься не за рахунок добробуту людей, тоді професійна управлінська діяльність носитиме високоморальний характер. Аморальні, беззаконні форми досягнення успіху в управлінні не можуть бути віднесені ні до якої системи моралі. Здійснивши моральний вчинок, людина відчуває почуття задоволення, усвідомлює, що її совість чиста. І навпаки, усвідомлюючи, що її вчинок далекий від норм моралі, вона здатна до переживання, тобто моральна задоволеність - необхідний компонент і умова ефективної управлінської діяльності. Адже досить часті переживання щодо правильності морального вибору в тій чи іншій управлінській ситуації можуть стати причиною психічного перевантаження, а звідси низька продуктивність праці з усіма наслідками, що випливають з цього.

Якщо керівник не дбає про інтереси фірми, про співробітників, а прагне лише власного збагачення, більше того, досягає успіху за рахунок інших, він свідомо йде на порушення моральних принципів і правових норм. Для такого керівника мораль - тільки перешкода у життєвій боротьбі, бо вона вимагає дотримуватися суспільних інтересів, відповідних правил чесності.

Моральні потреби особистості виступають основною рушійною силою, що спонукає людину до включення у моральну діяльність. Моральні потреби показують моральне обличчя особи стосовно дійсності і самої себе, ту міру її вимогливості, яка здатна стати вирішальною силою процесу, спрямованого на реалізацію вимог, ідеалів і цілей. Моральні потреби слугують своєрідним пусковим механізмом, який виявляє боротьбу добра і зла, що й робить їх актуальним об'єктом управлінської діяльності.

Неабияке значення в управлінській діяльності займають моральні традиції, що являють собою своєрідні ступені духовного вдосконалення. Завдяки традиціям управлінська діяльність носить високоморальний характер, а повсякденне їх дотримання є запорукою продуктивності укладених ділових угод. Мовиться, в першу чергу про такі моральні традиції як чесність, професійний обов'язок, честь, гідність. Вони мають стати основою професійної діяльності кожного керівника, критеріями оцінки діяльності кожного учасника ділової взаємодії. Професійна адаптація особистості відбувається за умов взаєморозуміння, підтримки, делікатності v розмові з партнером, доброзичливості при ефективній дії механізмів моральної саморегуляції. За результатами такого процесу у людини розвиваються всі позитивні особистісні якості справжнього сучасного професіонала.

Ще одним показником професійної управлінської діяльності керівника з позицій етики є дотримання моральних принципів взаємодії, в процесі якої реалізується не тільки соціальний, а й психологічний контакт, що пов'язаний із психічним станом взаємодіючих. Взаємодія немислима без спільної матеріальної і духовної діяльності. Незадоволені потреби при цьому приводять до деградації особистості, появи безпринципності. Саме тому свою професійну діяльність керівник повинен будувати на основі моральних засад співробітництва.

Щодо етики взаємовідносин всередині організації, то серед її аспектів слід виокремити наступні характеристики:

• відповідність моральних цінностей організації загальнолюдським цінностям;

• відповідність моральних цінностей організації її соціокультурному та етнопсихологічному контексту;

• орієнтація, інтегрування інтересів працівників навколо поставлених цілей;

• свідома трудова дисципліна;

• орієнтація на потреби й можливості людини;

• моральна задоволеність членів організації комунікативними зв'язками, взаємодією, спільною трудовою діяльністю;

• моральна захищеність особистості в організації;

• моральна зацікавленість членів організації в опануванні моральними цінностями;

• стимулювання етичної поведінки працівників; наявність в організації моральних традицій.

Показники зовнішньої етики взаємовідносин (тут можна скористатися окремими вимогами, які подаються в книзі "Менеджмент для керівників". - К., 1999 р. і яких дотримуються провідні міжнародні компанії у своїй діяльності, за оцінками Гарвардської школи бізнесу) залежать від об'єкта ділового контакту. Якщо мова йде про етику відносин із співробітниками, то наголос робиться на таких характеристиках, як: відсутність будь-якої дискримінації у сфері зайнятості; особливий статус працівників із обмеженою дієздатністю; охорона здоров'я і техніка безпеки; обговорення кар'єри тощо. Етика відносин із споживачами передбачає дотримання наступних норм: безпечність товарів; надання інформації про товари та технологію їх виготовлення; право вибору покупцем товару; урахування вимог споживачів; зменшення шкідливості товарів тощо. Цікавими є поради щодо етики відносин із партнерами: дотримання зобов'язань; недопущення маніпулювання інвестиціями; урахування інтересів партнерів під час розподілу прибутку. Не менш цінними є поради щодо етики відносин із державою та норм міжнародної етики. Етика відносин з державою передбачає: добросовісну звітність; дотримання законодавства; виконання державних замовлень у зазначені терміни; уникнення хабарництва у взаємовідносинах із державними службовцями. Міжнародна етика характеризується такими показниками: вироблення етичних стандартів, прийнятних у всьому світі; урахування національної культури; залучення місцевого персоналу; підтримування країн, що розвиваються, шляхом розвитку фірм із міжнародними конкурентними стратегіями; дотримання відповідальності між країнами в умовах вимушеного закриття підприємств.

Продуктивність управлінської діяльності забезпечується також за умов розвитку високого рівня соціально-моральної зрілості, яка характеризується трудовою дисципліною, розвинутим почуттям відповідальності, потребою в турботі про інших людей, здатністю до активної участі у житті суспільства, до ефективного використання своїх знань і здібностей, до психологічної та моральної близькості з іншою людиною, до конструктивного вирішення різноманітних життєвих проблем на шляху до самореалізації Реальними показниками соціально-моральної зрілості також є усвідомлення професіоналами економічних інтересів організації, поліпшення споживчої цінності продуктів, охорона здоров'я персоналу, підтримка навчання персоналу тощо. Тільки за умови високої соціально-моральної зрілості учасників професійної взаємодії можна сподіватися, що їх спільна діяльність матиме реальні можливості для досягнення вершин професіоналізму.

В даному контексті важливо з'ясувати питання про співвідношення інтелектуального і морального розвитку індивіда. З точки зору вчених, представників когнітивної психології ( Ж. Піаже, Л. Кольберг та ін.) існує зв'язок між когнітивними та моральними «рядами» розвитку, і саме когнітивному «ряду» належить провідна роль. Вчені М. Воловікова, Т.Ребенко ставлять під сумнів висновок про обов'язкове випередження інтелектуального розвитку в порівнянні з моральним, говорять про багатоваріантний характер цього процесу: інтелектуальна і моральна сфери (за різних рівнів їх розвитку) можуть дати картину як погодженої взаємодії, так і відносно незалежного один від одного функціювання, а також зворотного впливу морального розвитку на інтелектуальний. Отже, удосконалення моральних якостей керівників має мати не менш високі темпи, аніж опанування технологічними, економічними, соціальними та психологічними методами керівництва. Окрім того, важливо, щоб це було стійкою тенденцією в розвитку суб'єктів і об'єктів управління, керованої організації та й суспільства загалом.

Такі, в основному, теоретичні етико-психологічні засади управлінської діяльності. Вони є підґрунтям професійної етики керівника, яка в останні роки активно розробляється, зокрема проблеми службової й адміністративної етики, етики господарського керівника. При цьому головна увага звертається на обгрунтування принципів і норм моральної поведінки всіх членів взаємодії, що беруть участь в організації й управлінні виробництвом (фірмою), акцентується увага на неприпустимості наявності у керівників якостей, що мають підвищену соціальну небезпеку (до таких в першу чергу відносяться: нескромність, несправедливість, хабарництво, необ'єктивний підбір кадрів, зловживання владою). Таким чином, управлінська етика керівника передбачає наявність системи теоретико-прикладних етичних знань і практичних рекомендацій, зорієнтованих на якісне виконання адміністративно-господарських функцій. Вона містить у собі зразки кращого досвіду морально-психологічного рішення конкретних проблем управління. До основних її принципів можна віднести:

• гуманізм і демократизм;

• соціальна справедливість;

• суверенність особистості (особиста гідність кожного є недоторканною);

• розкриття інтелектуального потенціалу людей, що працюють поруч;

• постійне вивчення людей, знання їх потреб та інтересів;

• дбайливе ставлення до природи;

• особистий приклад в безперервності духовного і професійного вдосконалення.

Знати людей, робити їх щасливими, здатними насолоджуватися працею - це не гуманітарна наївність. До розуміння цінності морально-психологічних засад управління приходить усе більше число ділових людей. При цьому теоретики і практики /В. Шепель, Б. і X. Швальбе та ін./ звертають увагу на моральне здоров'я керівників, яке базується на фізичному і психічному здоров'ї людини. Моральне здоров'я має свої специфічні умови відтворення і компоненти, до яких відносять: моральні почуття, моральна позиція, моральні звички, моральний самоконтроль. Названі чотири компоненти є надзвичайно стійкими і характеризують моральні принципи і норми, що особистістю засвоєні. Економічну й соціальну цінність морально-психологічного потенціалу людей у даний час усвідомлюють багато керівників і звідси їх підвищений діловий інтерес до оволодіння знаннями і навичками діагностування стану морального здоров'я працівників, рекомендацій щодо прийняття ефективних заходів усунення його «недуг». Вважається, що моральне здоров'я доцільніше підтримувати і зміцнювати за допомогою превентивних мір, а не після того, коли зафіксовані якісь відхилення чи аномальні стани. Кожна людина відповідальна за стан свого морального здоров'я; однак турбота про нього є також професійним обов'язком керівника організації. Вивчення стану морального здоров'я працівників за зазначеними вище параметрами і надання їм відповідної допомоги е невід'ємною частиною управлінської діяльності.

Щодо методів морального впливу керівника на працівників організації, то слід виокремити наступні: моральне переконання, у результаті якого досягається свідоме засвоєння людьми етичних знань, формуються в них мотиви активного опанування конкретних моральних навичок; моральний приклад, який характеризується вмінням керівника поділитися власним досвідом, здатність керівника на власному прикладі застосовувати моральні норми і правила поведінки. Наслідування виступає в якості важливого соціально-психологічного засобу поширення норм моралі та їх переростання у традиції й звички; етична консультація; етична експертиза, яка широко застосовується при розв'язанні конфліктів, що виникають в організації; рольова гра - активний метод, що допомагає придбанню моральних знань, формуванню морального досвіду. В процесі гри розвивається моральна уява в умовах оперативного прийняття конкретного морального вибору; метод іміджування, призначення якого полягає в умілому моральному звеличуванні добропорядних учинків людей, в моральному захисті тих, хто діє чесно і принципово.

Моральна поведінка керівника, стиль його роботи - це ланцюжок повсякденних учинків, в яких виявляється його відношення до людей, суспільства, своєї діяльності. І чим послідовніше в діях керівника проявляються названі моральні цінності, тим шляхетніше його повсякденні вчинки. Поведінка керівника має бути реально сприйманим моральним орієнтиром для підлеглих. Своїми вчинками й діями він не тільки має вчити, але й привчати працівників поводитися гідним образом. Все це зобов'язує його бути морально відповідальним, бездоганно виконувати свій професійний обов'язок. При цьому вміння та звички керівника є тими компонентами, з яких складаються його реальні вчинки, це стійкі індикатори його моральних позицій і переконань. Саме тому люди оцінюють керівника не за етичною його освітою, а за моральними уміннями і

звичками керівника.

Серед складових морального обличчя керівника виокремлюють систему загальних, конкретних та специфічних моральних якостей. До загальних моральних якостей відносять наступні: патріотизм - вірність своїй Батьківщині, дотримання й розвиток кращих традицій свого народу тощо; гуманізм - визнання суверенності особистості й недоторканності її достоїнства, віра в невичерпність людської доброзичливості; справедливість - об'єктивна оцінка індивідуально-ділових якостей людей і їхніх дій, визнання їхньої індивідуальності, відкритість до спілкування, самокритичність. На думку вищезгаданих вчених зазначені моральні якості - це три духовні опори, на яких ґрунтується моральне обличчя керівника. Щодо конкретних моральних якостей, то вони можуть бути представлені наступними: совість - загострене почуття особистої відповідальності перед суспільством і людьми; моральна воля - уміння домагатися мети, завойовувати повагу людей, розвинутий самоконтроль; професійна чесність - ділова вимогливість, самовіддача в роботі, уміння говорити правду «в очі»; організованість, товариськість; мужність - сміливість, уміння переносити особисті неприємності та службові невдачі; принциповість - повага думки інших, уміння відстоювати свою позицію та інші. Серед специфічних якостей дослідники виокремлюють наступні: скромність - ретельність, розумне використання влади, критичне ставлення до своїх заслуг і недоліків; відповідальність - єдність слова та діла, «смак» до ділового ризику; щедрість - безкорисливість, надання допомоги людям, співчутливість; оптимізм - віра в себе й людей, у свій моральний вибір, у краще майбутнє; великодушність - терпимість до недоліків людей, уміння прощати образи, не бути злопам'ятним та інші. Специфічні моральні якості в основному зорієнтовані на технологію спілкування керівника, на його «ефект чарівності». Вони є похідними від загальних і конкретних моральних якостей. Усі названі моральні якості взаємозалежні, сприяють прояву один одного, відтворюють у цілому модель морального складу керівника. Дослідники радять періодично (наприклад, два рази в рік) проводити етикометрію, тобто спеціальне вивчення суспільної думки про загальні, конкретні й специфічні моральні якості всіх керівників організації. При проведенні етикометрії можна використовувати соціально-психологічні методи дослідження - соціометрію та референтометрію.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11

Схожі:

4. психологія управлінської діяльності лекція 9 iconЗагальна психологія словник основних термінів І понять психологія
Психологія – наука, що вивчає психічні явища як відображення навколишньої дійсності завдяки діяльності головного мозку з метою регуляції...
4. психологія управлінської діяльності лекція 9 iconЛекція №12 Тема: Система інформаційного забезпечення управлінської діяльності
Види соціально-педагогічної інформації та принципи її добору (за Л. М. Калініною)
4. психологія управлінської діяльності лекція 9 iconКурс лекцій Галузь знань: 0301 Соціально-політичні науки Напрям підготовки:...
Лекція Психокорекційна практика як основна форма діяльності практичного психолога
4. психологія управлінської діяльності лекція 9 iconЛекція 11. Соціально-психологічні параметри управління освітою
Йдеться, загалом, про широкий діапазон комунікативних знань, вмінь І навичок, якими повинен бути наділений керівник І які є необхідною...
4. психологія управлінської діяльності лекція 9 iconТема Питання
...
4. психологія управлінської діяльності лекція 9 icon— це конкретний вид управлінської діяльності, який здійснюється спеціальними...
Функції менеджменту — це конкретний вид управлінської діяльності, який здійснюється спеціальними прийомами та способами, а також...
4. психологія управлінської діяльності лекція 9 icon16. Документування діяльності органів публічної влади регіону Документування...
...
4. психологія управлінської діяльності лекція 9 iconВідповідальності за підроблення
Відсутність в обігу підроблених документів, штампів, печаток І бланків є важливою передумовою інформаційного забезпечення правомірної...
4. психологія управлінської діяльності лекція 9 iconПитання білету – І рівень складності
Білет містить три питання відповідно до трьох розділів психології, які вивчалися студентами: «Соціальна психологія», «Вікова психологія»...
4. психологія управлінської діяльності лекція 9 icon9. бюджетний контроль
Систему управління бюджетом можна представити як комбінацію двох елементів І сукупності органів управління та етапів І методів управлінської...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2015
звернутися до адміністрації
skaz.com.ua
Головна сторінка