Конспект лекцій для студентів денного відділення спеціальностей




НазваКонспект лекцій для студентів денного відділення спеціальностей
Сторінка1/11
Дата конвертації14.07.2013
Розмір1.75 Mb.
ТипКонспект
skaz.com.ua > Право > Конспект
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

МАКІЇВСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ ТЕХНІКУМ

Основи охорони праці

Конспект лекцій для студентів

денного відділення спеціальностей:

5.05070104 Монтаж і експлуатація електроустаткування підприємств і цивільних споруд»;

5.05050302 «Технологія обробки матеріалів на верстатах і автоматичних лініях»;

5.05070205 «Обслуговування і ремонт електроустаткування автомобілів і тракторів»

2012 р.

Конспект лекцій з дисципліни «Основи охорони праці»

Підготувала Бабяк О. Б. – викладач Макіївського металургійного технікуму – 2012
Викладено матеріал лекцій, спрямований на оволодіння студентами

знань з охорони праці та вироблення вміння в сфері формування сучасної моделі управління умовами, охороною і безпекою праці
Для викладачів дисципліни «Основи охорони праці» вищих навчальних закладів I-II рівнів акредитації.
Розглянуто та схвалено на засіданні циклової комісії електротехнічних дисциплін

Протокол №_____ від ________ 2012 р.

Голова циклової комісії _______________ І. І. Болдарева

ЗАТВЕРДЖЕНО :

Заступник директора з навчальної роботи І. В. Ковязіна

Л е к ц і я 1

Тема : 1. Вступ. Загальні питання охорони праці

План лекції

1. Сучасний стан охорони праці в Україні та за кордоном.

2. Основні терміни та визначення у галузі охорони праці.

3 Основні розділи дисципліни «Основи охорони праці».

4. Класифікація небезпечних і шкідливих виробничих факторів.

5. Соціальне і економічне значення охорони праці
Зміст лекції

1. Сучасний стан охорони праці в Україні та за кордоном.

За статистичними даними МОП кількість нещасних випадків на виробництві у світі неухильно зростає, і становить на теперішній час приблизно 125 млн. щорічно. Рівень травматизму і профзахворюваності значно вищий у країнах, що розвиваються, ніж у промислово розвинених державах. Так, у кранах Європейського Союзу щорічно жертвами нещасних випадків і профзахворювань стають близько 10 млн. чол., з них майже 8 тис. гине. В Україні щоденно на виробництві травмується в середньому 140-180 чоловік, з них 20 стають інвалідами, а 4-5 гинуть.

Статистичні дані свідчать, що:

- кожні ^ 3 хвилини внаслідок виробничої травми чи професійного захворювання у світі помирає одна людина;

- в Україні внаслідок травм кожні 5 годин помирає одна людина;

- кожної секунди у світі на виробництві травмується 4 людини;

- в Україні кожні 8 хвилин травмується одна людина;

- кожного місяця у світі на виробництві травмується така кількість людей, яка дорівнює населенню Парижа.

Міжнародне бюро праці встановило, що в середньому в світі на 100 тис. працюючих щорічно припадає приблизно 6 нещасних випадків зі смертельними наслідками. В Україні цей показник майже вдвічі вищии.

Коли люди гинуть на війні або помирають від невиліковних хвороб, з цим злом хоча й важко примиритись, однак його неминучість ще можна зрозуміти. Коли ж у мирний час у звичайній повсякденній праці люди отримують каліцтва, від яких стають інвалідами або вмирають, якщо це трапляється з сотнями, тисячами здорових молодих людей (найчастіше віком 20-40 років), то подібне явище сприймається не тільки трагічно, воно просто не вкладається у свідомість.

^ 2. Основні терміни та визначення у галузі охорони праці

Основи охорони праці - це комплексна дисципліна, яка вивчається з метою формування у майбутніх фахівців з вищою освітою необхідного в їхній подальшій професійній діяльності рівня знань та умінь з правових і організаційних питань охорони праці, з питань гігієни праці, виробничої санітарії, техніки безпеки та пожежної безпеки, визначеного відповідними державними стандартами освіти, а також активної позиції щодо практичної реалізації принципу пріоритетності охорони життя та здоров'я працівників по відношенню до результатів виробничої діяльності. Дана дисципліна є комплексною й базується· як на загальноосвітніх (фізика, хімія, математика тощо) так і на загально-технічних та спеціальних дисциплінах (опір матеріалів, електротехніка, технологія та устаткування виробничих процесів тощо). Особливо тісно дисципліна «Основи охорони праці» пов'язана з безпекою життєдіяльності, науковою організацією праці, ергономікою, інженерною психологією та технічною естетикою. Всі вищевказані дисципліни належать до комплексу наук, що вивчають людину в процесі праці. В них єдина мета - сприяти збереженню здоров'я та працездатності людини, підвищенню її продуктивності праці, усуненню або зменшенню впливу на неї шкідливих і небезпечних виробничих чинників.

Під працею розуміють цілеспрямовану діяльність людини, в результаті якої створюються матеріальні блага, необхідні для задоволення її власних потреб, а також духовні цінності, що слугують суспільству. З фізіологічної точки зору праці – це витрачення людиною фізичної та розумової енергії.

Праця є умовою існування людини та суспільства загалом. Однак за певних умов, коли в процесі праці мають місце шкідливі та небезпечні чинники, які безпосередньо впливають на працюючу людину. можуть проявлятися негативні наслідки праці. Ось чому з поняття «праця» супутньо слідує й інше «охорона праці».

Охорона праці – це систем а правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних та лікувально-профілактичних заходів і засобів, спрямованих на збереження здоров’я та працездатності людини в процесі труда.

Умови праці – сукупність чинників виробничого середовища і трудового процесу, які впливають на здоров’я та працездатність людини під час виконання нею трудових обов’язків.

Виробнича травма – пошкодження тканини, порушення анатомічної цілісності організму людини або його функцій внаслідок впливу виробничих факторів.

Нещасний випадок на виробництві – обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов’язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров’ю або настала смерть.

Професійне захворювання - захворювання. що виникло внаслідок професійної діяльності та спричинене винятково або переважно впливом речовин і певних видів робіт та інших факторів, пов’язаних з роботою.
3. Класифікація небезпечних і шкідливих виробничих факторів

Несприятливі чинники, в тому числі й виробничі підрозділяються на шкідливі та небезпечні.

Небезпечний виробничий фактор – виробничий фактор, дія якого на працівника за певних умов призводить до травми чи раптового погіршення здоров’я.

Шкідливий виробничий фактор - виробничий фактор, дія якого на працівника за певних умов призводить до захворювання або зниження працездатності.

Згідно ГОСТ 12.0.003 - 74 системи стандартів безпеки праці небезпечні та шкідливі виробничі фактори підрозділяються по природі дії на:

- фізичні,

- хімічні,

- біологічні,

- психофізіологічні.

Кожна з цих груп факторів в свою чергу підрозділяється на підгрупи.

Група фізичних небезпечних і шкідливих виробничих факторів включає 25 підгруп, серед яких: рухомі машини і механізми; незахищені рухливі елементи виробничого обладнання; вироби, які пересуваються, заготовки, матеріали, підвищена або знижена температура повітря робочої зони, підвищена або знижена вологість повітря робочої зони, загазованість, запиленість та інші.

Група хімічних чинників містить дві підгрупи, що об'єднують небезпечні та шкідливі хімічні речовини:

- за характером впливу на організм людини: загально токсичні, канцерогенні,

подразнювальні, сенсибілізуючі, мутагенні та такі, що впливають на репродуктивну функцію;

- по шляху проникнення в організм.

Біологічні небезпечні та шкідливі виробничі фактори поділяються на:

- мікроорганізми (бактерії, віруси і т. п.);

-макроорганізми (рослини і тварини).

У групі психофізіологічних небезпечних і шкідливих виробничих факторів розрізняють:

- фізичні ( статичні і динамічні ) перевантаження;

- нервово-психічні перевантаження (розумове перенапруження, монотонність праці, емоційні перевантаження).

Один і той же небезпечний і шкідливий виробничий чинник за природою своєї дії може належати одночасно до різних груп.

^ 4. Основні розділи дисципліни «Основи охорони праці».

Методологічною основою дисципліни «Основи охорони праці» є науковий аналіз умов праці, технологічних процесів, виробничого обладнання, робочих місць, трудових операцій, організації виробництва з метою виявлення шкідливих і небезпечних виробничих чинників, виникнення можливих аварійних ситуацій. На підставі такого аналізу розробляються заходи та засоби щодо усунення небезпечних і шкідливих виробничих чинників, створення здорових і безпечних умов праці.

Дисципліна «Основи охорони праці» складається з чотирьох розділів:

- правові та організаційні питання охорони праці;

- основи фізіології, гігієни праці та виробничої санітарії;

- основи техніки безпеки;

- пожежна безпека.

Основна мета дисципліни - надати майбутнім фахівцям знання основ охорони праці, реалізація яких на практиці сприятиме покращенню умов праці, підвищенню її продуктивності, запобіганню професійних захворювань, виробничого травматизму, аварій.

^ 5. Соціальне і економічне значення охорони праці

Коли люди гинуть на війні або помирають від невиліковних хвороб, з цим злом хоча й важко примиритись, однак його неминучість ще можна зрозуміти. Коли ж у мирний час у звичайній повсякденній праці люди отримують каліцтва, від яких стають інвалідами або вмирають, якщо це трапляється з сотнями, тисячами здорових молодих людей (найчастіше віком 20-40 років), то подібне явище сприймається не тільки трагічно, воно просто не вкладається у свідомість.

Із вищезазначеного стає зрозумілим, що охорона праці відіграє важливу роль як соціальний чинник, оскільки, якими б вагомими не були трудові здобутки, вони не можуть компенсувати людині втраченого здоров'я, а тим більше життя - те й інше дається лише один раз. Необхідно пам'ятати, що внаслідок нещасних випадків та аварій гинуть на виробництві не просто робітники та службовці, на підготовку яких держава витратила значні кошти, а перш за все люди годувальники сімей, батьки або матері дітей.

Окрім соціального, охорона праці має, безперечно, важливе економічне значення - це й висока продуктивність праці, зниження витрат на оплату лікарняних, компенсацій за важкі та шкідливі умови праці тощо. Незадовільний же стан охорони праці важким тягарем лягає на економіку держави. Так. в Україні щорічно майже 17 тис. чоловік стають інвалідами, чисельність пенсіонерів внаслідок трудового каліцтва перевищила 150 тис. чоловік, щорічна загальна сума виплат на фінансування пільгових пенсій та пенсій з трудового каліцтва, відшкодування заподіяної шкоди потерпілим на виробництві та інших виплат, пов'язаних із незадовільними умовами праці, перевищує 1 млрд. грн.

Контрольні питання

1.Зробіть висновки про стан охорони праці в Україні та інших країнах.

2.Дайте визначення та схарактеризуйте основні поняття в галузі охорони праці.

3.Що являє собою дисципліна «Основи охорони праці», яка її мета та завдання?

4. Назвіть розділи дисципліни «Основи охорони праці».

5. Дайте визначення понять шкідливий і небезпечний чинники. Наведіть приклади шкідливих і небезпечних чинників.

6. Класифікація небезпечних і шкідливих виробничих чинників.

7. Наведіть приклади фізичних чинників.

8. Наведіть приклади хімічних чинників.

9. Наведіть приклади біологічних чинників.

10. Наведіть приклади психофізіологічних чинників.

11.Вкажіть, яке значення має охорона праці з соціальної і економічної точок зору.
Література

Жидецький В.Ц. Основи охорони праці. Львів: УАД - 2006 - 336 с.

Стор. 13-20.


Л е к ц і я 2

Тема : Правові та організаційні основи охорони праці.
План лекції.
1. Основні законодавчі акти про охорону праці.
2.Основні принципи державної політики в галузі охорони праці.
3. Гарантії прав працівників на охорону праці, пільги і компенсації за тяжкі та шкідливі умови праці.

4. Охорона праці жінок.

5. Охорона праці неповнолітніх

6. Охорона праці інвалідів.

7.Відповідальність посадових осіб і працівників за порушення законодавства про охорону праці.

Зміст лекції

1. Основні законодавчі акти про охорону праці.

Правовою основою законодавства по охороні праці є Конституція України, загальні Закони України : «Про охорону праці», «Про охорону» здоров'я, «Про пожежну безпеку», «Про використання ядерної енергії і радіаційний захист», «Про забезпечення санітарного і епідеміологічного благополуччя населення», «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, що викликають втрату працездатності», а також Кодексі законів про працю України (КЗпП) і прийняті відповідно до них нормативно-правові акти (спеціальні законодавчі акти).

(Вивчити ст. 43 - право на працю; 45 - право на відпочинок; 46 - право на соціальний захист - Конституції України).

У ст. 43 КУ записане: «Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яка він самостійно вибирає і погоджується», « кожен має право на безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату не нижче, встановленою законом», «Використання праці жінок і неповнолітніх на небезпечних для їх здоров'я роботах забороняється».

Кожен, хто працює, має право на відпочинок (ст.45 КУ). Це право забезпечується наданням щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня для окремих професій і виробництв, скороченої тривалості робіт в нічний час.

У ст.46 КУ вказано на те, що громадянин має право на соціальний захист, що включає право на забезпечення у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття за незалежними від нього обставинами, а також в старості ін. випадках, передбачених законом.

Єдині законодавчі акти містять вимоги по охороні праці стосовно усіх працівників підприємств, установ і організацій незалежно від того, до якої галузі народного господарства вони відносяться.

Основоположним законодавчим документом у галузі охорони праці є Закон України «Про охорону праці», дія якої поширюється на усі підприємства, установи і організації, незалежно від форм власності і видів їх діяльності, на усіх громадян, які працюють, а також залучені до праці на цих підприємствах. Згідно з цим законом функції управління і нагляду за охороною праці закріплені за державою, тобто держава виступає гарантом створення безпечних і нешкідливих умов праці працівникам підприємств і установ усіх форм власності.

Закон України «Про охорону праці» визначає основні положення відносно реалізації конституційного права працівників на охорону їх життя і здоров'я в процесі трудової діяльності, на належні, безпечні і здорові умови праці, регулює за участю відповідних органів державної влади відношення між працедавцем і працівником з питань безпеки, гігієна праці і виробничого середовища і встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні.

Закон України «Про охорону праці» і КЗпП регламентують основні норми єдиного законодавства про охорону праці : гарантії прав громадян, а також обов'язки власника підприємства і працівників в області охорони праці; режим праці і відпочинку; тривалість робочого часу; стимулювання виконання вимог охорони праці; порядок здійснення державного нагляду і громадського контролю за охороною праці на виробництві; порядок надання пільгових норм певним категоріям трудящих і вирішення трудових суперечок; управління і організацію роботи в області охорони праці та ін.


^ 2.Основні принципи державної політики в галузі охорони праці.
У законі України «Про охорону праці» задекларовані основні принципи державної політики в області охорони праці :

  • пріоритет життя і здоров'я трудящих по відношенню до результатів виробничої діяльності підприємства;

  • повна відповідальність працедавця за створення безпечних і нешкідливих умов праці;

  • підвищення рівня промислової безпеки шляхом забезпечення суцільного технічного контролю за станом виробництв, технологій і продукції;

  • обов'язковий соціальний захист працівників, повне відшкодування збитку особам, що потерпіли від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань;

  • використання економічних методів управління охороною праці, проведення політики пільгового оподаткування, що сприяє створенню безпечних і нешкідливих умов праці;

  • комплексне рішення завдань охорони праці на підставі загальнодержавних, галузевих, регіональних програм з цих питань і з урахуванням інших напрямів економічної і соціальної політики, досягнень в галузі науки і техніки і охорони довкілля;

  • встановлення єдиних нормативів по охороні праці для усіх підприємств, незалежно від форм власності і видів їх діяльності;

  • здійснення навчання населення, професійної підготовки і підвищення кваліфікації працівників з питань охорони праці;

  • співпраця і проведення консультацій між працедавцями і профспілками (представниками трудових колективів) при ухваленні рішень по охороні праці;

  • міжнародна співпраця в області охорони праці, використання світового досвіду.


^ 3. Гарантії прав працівників на охорону праці, пільги і компенсації за тяжкі та шкідливі умови праці.
Забезпечуються статтями закону України «Про охорону праці»

^ Права громадян на охорону праці при укладенні трудового договору «При укладенні трудового договору роботодавець повинен проінформувати працівника під розписку про умови праці і про наявність на його робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих чинників, які ще не усунені, можливих наслідках їх впливу на здоров'ї і про права працівника на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до законодавства і колективного договору».;

^ Права працівників на охорону праці під час роботи на підприємстві «Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування і інших засобів виробництва, стан засобів колективного і індивідуального захисту, використовуваних працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам законодавства. Працівник має право відмовитися від дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація. небезпечна для його життя або здоров'я, для людей, що оточують його, або для виробничого або оточуючого середовища»;

^ Права працівників на пільги і компенсації за важкі і шкідливі умови праці «Працівники, зайняті на роботах у важкими і шкідливими умовами праці, безкоштовно забезпечується лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці в підвищеному розмірі і інші пільги і компенсації, що надаються, визначеному законодавством порядку»;

^ Забезпечення працівників спецодягом, ін. засобами індивідуального захисту, миючими і знешкоджуючими засобами. На роботах з шкідливими і небезпечними умовами праці, а також роботах, пов'язаних із забрудненням, або несприятливими метеорологічними умовами, працівникам видаються безкоштовно по встановлених нормах спецодяг, спецвзуття та ін. засобу індивідуального захисту, а також миючі і знешкоджуючі засоби.

^ Відшкодування власником збитку працівникам у разі ушкодження їх здоров'я або у разі смерті. «Відшкодування збитку, заподіяного працівникові в наслідок ушкодження його здоров'я або у разі смерті працівника, здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків відповідно до Закону України »Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, що викликають втрату працездатності«;

^ Обов'язки роботодавця щодо створення безпечних і нешкідливих умов праці. Власник зобов'язаний створити в кожному структурному підрозділі і на робочому місці умови праці відповідно до вимог нормативних актів, а також забезпечити додержання прав працівників, гарантованих законодавством про охорону праці.

У разі виникнення на підприємстві надзвичайних ситуацій і нещасних випадків власник зобов'язаний вжити термінових заходів для допомоги потерпілим, залучити при необхідності професійні аварійно-рятувальні формування.

^ Соціальне страхування від нещасних випадків і професійних захворювань. Усі працівники підлягають обов'язковому соціальному страхуванню власником від нещасних випадків і професійних захворювань. Страхування здійснюється в порядку і на умовах, що визначаються законодавством і колективним договором (угодою, трудовим договором). .

^ Обов'язки працівника виконувати вимоги нормативних актів про охорону праці. Працівник зобов'язаний:

- знати і виконувати вимоги нормативних актів про охорону праці, правила поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, користуватися засобами колективного та індивідуального захисту;

- додержувати зобов'язань щодо охорони праці, передбачених колективним договором (угодою, трудовим договором) та правилами внутрішнього трудового розпорядку підприємства;

- проходити у встановленому порядку попередні та періодичні медичні огляди.

^ Обов'язкові медичні огляди працівників певних категорій. «Працедавець зобов'язаний за свої засоби забезпечити фінансування і організувати проведення попереднього ( при прийомі на роботу) і періодичних ( впродовж трудової діяльності) медичних оглядів працівників, зайнятих на важких роботах, роботах з шкідливими і небезпечними умовами праці або таких, де є необхідність в професійному відборі, щорічного обов'язкового огляду осіб у віці до 21 року. За результатами періодичних медоглядів у разі потреби працедавець повинен забезпечити проведення відповідних оздоровчих заходів. Працівник має право у встановленому законом порядку притягнути працівника, що ухиляється від проходження обов'язкового медичного огляду, до дисциплінарної відповідальності, а також зобов'язаний усунути його від роботи без збереження заробітної плати
^ 2. Охорона праці жінок

Конституція України (ст. 24) на вищому законодавчому рівні закріпила рівність прав жінки і чоловіка. Разом з тим, трудове законодавство, враховуючи фізіологічні особливості організму жінки, інтереси охорони материнства і дитинства, встановлює спеціальні норми, що стосуються охорони праці та здоров'я жінок.

Відповідно до ст. 174 КЗпП забороняється застосування праці жінок на важких роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах, крім деяких підземних робіт (нефізичних робіт або робіт по санітарному та побутовому обслуговуванню).

Забороняється також залучати жінок до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для жінок норми. Міністерство охорони здоров'я України 10 грудня 1993 року видало наказ № 241, яким встановлені граничні норми підіймання і переміщення важких речей жінками:

- підіймання і переміщення вантажів при чергуванні з іншою роботою (до .2 разів на годину) - 10 кг;

- підіймання і переміщення вантажів постійно протягом робочої зміни - 7 кг..

Сумарна вага вантажу, який переміщується протягом кожної години робочої зміни, не повинна перевищувати: з робочої поверхні - 350 кг; з підлоги - 175 кг.

Залучення жінок до робіт у нічний час (з 22.00 до 6.00) не допускається, за винятком тих галузей народного господарства, де це викликається необхідністю і дозволяється як тимчасовий захід (ст. 175 КЗпП).

У законодавчих актах про охорону праці приділяється значна увага наданню пільг вагітним жінкам і жінкам, які мають дітей віком до трьох років. Таких жінок забороняється залучати до роботи у нічний час, до надурочних робіт і робіт у вихідні дні, а також направляти у відрядження (ст. 176 КЗпП). Крім цього, жінки, що мають дітей віком від трьох до чотирнадцяти років або дітей-інвалідів, не можуть залучатися до надурочних робіт або направлятися у відрядження без їх згоди (ст. 177 КЗпП). Вагітним жінкам, відповідно до медичного висновку, знижують норми виробітку, норми обслуговування, або вони переводяться на іншу роботу, яка є легшою і виключає вплив несприятливих виробничих чинників, із збереженням середнього заробітку за попередньою роботою (ст. 178 КЗпП).

Відповідно до Закону України «Про відпустки» (ст. 17) на підставі медичного висновку жінкам надається оплачувана відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами тривалістю 126 календарних днів (70 днів до і 56 після пологів). Після закінчення відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами за бажанням жінки їй надається відпустка для догляду за диrиною до досягнення нею трирічного віку та додаткова неоплачувана відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею віку шести років. Час цих відпусток зараховується як у загальний, так і в безперервний стаж роботи і в стаж за спеціальністю (ст. 181 КЗпП).

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про відпустки» жінці, яка працює і має двох і більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда, за її бажанням щорічно надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 7 календарних днів.

Забороняється відмовляти жінкам у прийнятті на роботу і знижувати їм заробітну плату за мотивів, пов'язаних з вагітністю або наявністю дітей віком до трьох років. Звільняти жінок, які мають дітей віком до трьох (шести) років, з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, але з обов'язковим працевлаштуванням (ст. 184 КЗпП).


  1. ^ Охорона праці неповнолітніх (молоді).


Держава враховує певні фізичні, фізіологічні та інші особливості неповнолітніх і виявляє турботу про здоров'я молодого покоління. Законодавчо це закріплено, зокрема, в ст. 43 Конституції України. Законом України «Про охорону праці» забороняється застосування праці неповнолітніх, тобто осіб віком до вісімнадцяти років, на важких роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах.

Забороняється також залучати неповнолітніх до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми. Граничні норми підіймання і переміщення важких речей неповнолітніми затверджені МОЗ України від 22. 03. 1996 р. № 59 (табл. 1.1).

^ Таблиця 1

Граничні норми підйому і переміщення важких предметів неповнолітніми


Календарний вік, років

Граничні норми ваги вантажу (кг)

Короткочасна робота

Тривала робота

юнаки

дівчата

юнаки

дівчата

14

5

2,5

-

-

15

12

6

8,4

4,2

16

14

7

11,2

5,6

17

16

8

12,6

6,3

Не допускається прийняття на роботу осіб молодше від шістнадцяти років. Однак, як виняток, можуть прийматися на роботу особи, які досягнули п'ятнадцяти років за згодою одного з батьків або особи, що його замінює. Для підготовки молоді до продуктивної праці допускається прийняття на роботу учнів загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних і середніх спеціальних навчальних закладів для виконання легкої роботи, яка не завдає шкоди здоров'ю і не порушує процесу навчання, у вільний від навчання час по досягненні ними чотирнадцятирічного віку за згодою одного з батьків або особи, що його замінює (ст. 188 КЗпП).

Забороняється залучати неповнолітніх до нічних, надурочних робіт та робіт у вихідні дні (ст. 192 КЗпП) . Усі особи молодше від вісімнадцяти років приймаються на роботу лише після попереднього медичного огляду і в подальшому, до досягнення 21 року, щороку підлягають обов'язковому медичному оглядові (ст. 191 КЗпП).

Для неповнолітніх у віці від 16 до 18 років встановлений скорочений 36-годинний робочий тиждень, а для п'ятнадцятирічних - 24-годинний. Заробітна плата працівникам молодше від вісімнадцяти років при скороченій тривалості щоденної роботи виплачується в такому ж розмірі, як працівникам відповідних категорій при повній тривалості щоденної роботи (ст. 194 КЗпП).

Щорічні відпустки неповнолітнім надаються в літній час або, на їх бажання, в будь-яку іншу пору року (ст. 195 КЗпП). Тривалість такої відпустки один календарний місяць.

Звільнення неповнолітніх з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім додержання загального порядку звільнення, тільки за згодою районної (міської) комісії в справах неповнолітніх (ст. 198 КЗпП).


^ 6.Охорона праці інвалідів.

У випадках, передбачених законодавством, власник зобов'язаний організувати навчання, перекваліфікацію і працевлаштування інвалідів відповідно до медичних рекомендацій, встановити неповний робочий день або неповний робочий тиждень і пільгові умови праці на прохання інвалідів.

Залучення інвалідів до надурочних робіт, у нічний час без їх згоди не допускається.

Підприємства, які використовують працю інвалідів, зобов'язані створювати для них умови праці з урахуванням рекомендацій медико-соціальної експертизи та індивідуальних програм реабілітації, вживати додаткових заходів щодо безпеки праці, які відповідають специфічним особливостям цієї категорії працівників.

Інваліди в Україні володіють усією повнотою соціально-економічних, політичних, особистих прав і свобод, закріплених Конституцією України та іншими законодавчими актами. Дискримінація інвалідів забороняється і переслідується законом (ст. 1 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

Інвалідами вважаються особи із стійким розладом функцій організму, зумовленим захворюванням, наслідком травм або з уродженими дефектами, що призводить до обмеження життєдіяльності, і необхідності у соціальній допомозі і захисті.

Інвалідність як міра втрати здоров'я визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи Міністерства охорони здоров'я України.

Експертиза тривалої або стійкої втрати працездатності здійснюється медико-соціальними експертними комісіями (МСЕК), і які встановлюють ступінь та причину інвалідності, визначають для інвалідів роботи та професії, доступні їм; за станом здоров'я, перевіряють правильність використання праці інвалідів згідно з висновком експертної комісії та сприяють відновленню працездатності інвалідів.
^ 7. Відповідальність за порушення законодавства про охорону праці.

Відповідно до ЗУ «Про охорону праці» за порушення законів та інших нормативно-правових актів з охорони праці, створення перешкод у діяльності посадових осіб органів державного нагляду за охороною праці, а також представників профспілок, їх організацій та об’єднань винні особи притягаються до дисциплінарної, адміністративної, матеріальної, кримінальної відповідальності згідно із законом.

Дисциплінарна відповідальність - полягає в накладенні дисциплінарних стягнень (догана, звільнення з роботи; ст.147 КЗпП). Право накладати таке стягнення має адміністрація підприємства і органи, що здійснюють державний і громадський контроль за охороною праці. За кожне порушення можна застосувати тільки одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення роботодавець повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, попередню роботу працівника.

Дисциплінарне стягнення застосовується роботодавцем безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не враховуючи звільнення працівника від роботи у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня виникнення проступку. До застосування дисциплінарного стягнення роботодавець повинен зажадати від працівника, що провинився, письмового пояснення. Якщо працівник не надав такого пояснення у визначений термін, то дисциплінарне стягнення може бути накладене на основі наявних матеріалів. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) повідомляється працівникові під розписку.

Якщо протягом року з дня накладання дисциплінарного стягнення працівника не було піддано новому дисциплінарному стягненню, то він вважається таким, що не мав дисциплінарного стягнення.

Адміністративна відповідальність - накладається на посадових осіб, винних у порушеннях законодавства про охорону праці у вигляді грошового штрафу. Право накладати адміністративні стягнення мають службові особи Держпромгірнагляду. Розміри та види штрафів визначаються чинним законодавством. Максимальний розмір штрафу не може перевищувати п’яти від сотків місячного фонду заробітної плати юридичної чи фізичної особи, яка відповідно до законодавства використовує найману працю.

Матеріальна відповідальність - включає відповідальність, як працівника, так і роботодавця. У ст.130 КзпП зазначається, що працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству через порушення покладених на нього обов'язків, у тому числі, і внаслідок порушення вимог охорони праці. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди. Матеріальна відповідальність може бути накладена незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності.

Власник підприємства несе матеріальну відповідальність за заподіяний збиток працівникові, незалежно від провини, якщо не доведе, що збиток нанесений внаслідок непереборної сили або наміру потерпілого. Збитки виражаються у відшкодуванні потерпілому втраченого заробітку, одноразову допомогу, додаткові витрати на лікування, протезування, а також витрати на поховання, у разі смерті потерпілого, одноразову допомогу на сім'ю і утриманців.

Кримінальна відповідальність настає, якщо порушення вимог законів та інших нормативно-правових актів з охорони праці створило небезпеку для життя або здоров'я громадян. Суб'єктом кримінальної відповідальності з питань охорони праці може бути будь-яка службова особа підприємства, незалежно від форм власності, а також громадянин - власник підприємства. Карна відповідальності визначається в судовому порядку.

Контрольні питання
1. Які законодавчі акти визначають основні положення з питань охорони праці?

2. Які гарантії надані в законодавчому порядку щодо прав громадян на охорону праці?

3. Які пільги та компенсації надаються працівникам за важкі та шкідливі умови праці?

4. Сформулюйте основні положення законодавчих актів щодо охорони праці жінок.

5. Поясніть, якими пільгами користуються працюючі вагітні жінки.

6. Сформулюйте основні положення законодавчих актів щодо охорони праці неповнолітніх..

7. Приведіть граничні норми щодо маси перенесення важких речей для неповнолітніх (юнаків і дівчат).

8. Сформулюйте основні положення законодавчих актів щодо охорони праці інвалідів.

9. Які види відповідальності передбачені за порушення законодавства з охорони праці.
Література

Жидецький В.Ц. Основи охорони праці. Львів: УАД - 2006 - 336 с.

Стр.37 – 42

Л е к ц і я 3

Тема : Нормативно-правові акти з охорони праці.
План лекції.
1. Нормативно-правові акти з охорони праці: визначення, призначення, структура, види.
2. Нормативні акти по охороні праці, що діють на підприємстві.

3. Інструкції з охорони праці.

Зміст лекції.

Нормативний акт з охорони праці (НПАОП) — це офіційний документ органу державного управління охороною праці, яким встановлюються обов’язкові для виконання норми (правила). Нормативно-правові акти з охорони праці призначені для уточнення, поглиблення та конкретизації положень законодавчих актів з питань охорони праці, а також регламентації вимог безпеки щодо виробничого середовища, трудового процесу, виробничого устаткування, знарядь праці, засобів захисту працюючих, порядку ведення робіт тощо.

Законодавством передбачено, що залежно від сфери дії ДНАОП можуть бути міжгалузевими або галузевими.

- міжгалузевий нормативний акт про охорону праці — це ДНАОП загальнодержавного користування, дія якого поширюється на всі підприємства, установи, організації народного господарства України незалежно від їх відомчої (галузевої) належності та форм власності. Міжгалузеві нормативні акти містять вимоги по забезпеченню безпеки і нешкідливості деяких видів робіт, виробництв або типів устаткування, що використовуються не в одній, а в різних (декількох) галузях. Наприклад, «Правила по монтажу і безпечній експлуатації ліфтів», «Правила безпеки при виконанні вантажно-розвантажувальних робіт» та ін.

- галузевий нормативний акт про охорону праці — це ДНАОП, дія якого поширюється на підприємства, установи і організації незалежно від форм власності, що відносяться до певної галузі. Вони розробляються і затверджуються в установленому порядку установами міністерств або інших вищих управлінських структур спільно або за узгодженням з профспілковими організаціями. Ці нормативні документи призначаються для забезпечення безпечних, нешкідливих і сприятливих умов праці, характерних для цієї галузі в цілому або для окремих її підрозділів, спеціалізацій і ін.

Опрацювання та прийняття нових, перегляд і скасування чинних ДНООП здійснюється за участю Держпромгірнагляду, профспілок і Фонду соціального страхування від нещасних випадків та за погодженням з іншими органами державного нагляду за охороною праці. Переглядаються вони в міру впровадження досягнень науки і техніки, що сприяють поліпшенню безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, але не рідше одного разу за десять років.

Структурна схема кодування Державних нормативно-правових актів з охорони праці:

^ ДНАОП X.XX - X. XX - ХХ

Вид економічної діяльності (група) -X.XX

Вид нормативного акту та порядковий номер у межах даного виду - X. XX

Рік видання - ХХ.

Вид економічної діяльності (група, клас) у коді ДНАОП установлюється відповідно до державного кваліфікатора ДК 009-96 (код КВЕД). Якщо нормативно-правові акти поширюються на всі або кілька видів економічної діяльності, зазначається код 0.00.

Група 0.00 - Держнаглядохоронпраці

0.01 – МВС Пожежна безпека

0.02 – МВС ДАІ Безпека руху

0.03 - МОЗдоров’я

0.04 - Мінекобезпеки

0.05 – Міністерство праці та соціальної політики

0.06 - Держстандарт

0.07 – Державний комітет будівництва та архітектури.

Види державних нормативних актів мають цифрове позначення:

1 – Правила.

2 – Переліки.

3 – Норми.

4 – Положення, статуси.

5 – Інструкції.

6 – Порядки.

7 – Технічні умови безпеки.

Серед нормативно-правових актів з охорони праці важливе місце посідають державні стандарти Системи стандартів безпеки праці (ГОСТ ССБТ) Система стандартів безпеки праці (ССБТ) - комплекс взаємозв'язаних стандартів, що містять вимоги, норми, правила, які спрямовані на забезпечення безпеки праці. Стандарти, що входять в цю систему діляться на міждержавні (ГОСТи) і державні стандарти України (ДСТУ). Вони не відміняють дію норм і правил, затверджених в установленому порядку відповідними органами державної влади, але виконання заходів що містяться в них, засобів і вимог по охороні праці, є обов'язковими.

Вимоги щодо охорони праці регламентуються також Державними стандартами України з питань охорони праці, Будівельними нормами та правилами, Санітарними нормами, Правилами улаштування електроустановок (ПУЕ), нормами технічного проектування та іншими нормативно-правовими актами.

Державні (державні) санітарні норми (ДСН) - регулюють вимоги до параметрів виробничого середовища, забезпечуючи відносну їх нешкідливість в певних межах. Наприклад, ДСН 3.3.6.042-99 «Державні санітарні норми мікроклімату виробничих приміщень».

Будівельні норми і правила діляться на міждержавні (СНиП) і державні (ДБН). У них містяться вимоги охорони праці до будівельних споруд і їх елементів, що забезпечують безпечні, нешкідливі і сприятливі умови праці і пожежний захист. Наприклад, СНиП 2.04.05-91 «Опалювання, вентиляція і кондиціонування повітря»; ДБН В. 2.5-13-98. « Інженерне обладнання будинків і споруд. Пожежна автоматіка будинків і споруд».
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11

Схожі:

Конспект лекцій для студентів денного відділення спеціальностей iconКонспект лекцій для студентів денного І заочного відділень
Конспект лекцій містить теоретичні та практичні аспекти з роботи інформаційних систем у фінансових установах у середовищі програм...
Конспект лекцій для студентів денного відділення спеціальностей iconКонспект лекцій для студентів всіх спеціальностей І форм навчання Затверджено
Васійчук В. О., Гончарук В.Є., Дацько О. С., Качан С.І., Козій О.І., Ляхов В. В., Мохняк С. М., Петрук М. П., Романів А. С., Скіра...
Конспект лекцій для студентів денного відділення спеціальностей iconКонспект лекцій для студентів всіх спеціальностей І форм навчання Затверджено
Васійчук В. О., Гончарук В.Є., Дацько О. С., Качан С.І., Козій О.І., Ляхов В. В., Мохняк С. М., Петрук М. П., Романів А. С., Скіра...
Конспект лекцій для студентів денного відділення спеціальностей iconКонспект лекцій для студентів всіх спеціальностей І форм навчання Затверджено
С. М., Гончарук В.Є., Васійчук В. О., Дацько О. С., Козій О.І., Качан С.І., Романів А. С., Скіра В. В., Гельжинський І.І. Безпека...
Конспект лекцій для студентів денного відділення спеціальностей iconІ. М. Чістякова, Б. Г. Шевченко, Г. В. Воробйова, С. Й. Лебединський...
Правознавство. Конспект лекцій для студентів усіх спеціальностей. Одеса: Наука І техніка, 2011. 149 с
Конспект лекцій для студентів денного відділення спеціальностей iconКонспект лекцій з курсу «політологія» для студентів усіх спеціальностей...
Конспект лекцій з курсу «Політологія» (Модуль 2) для студентів всіх спеціальностей денної І заочної форм навчання / Уклад.: А. О....
Конспект лекцій для студентів денного відділення спеціальностей iconЗадача 1
Наводиться комплексне завдання для студентів денного відділення спеціальностей 2305, 2306 за напрямком “Телекомунікації” з дисципліни...
Конспект лекцій для студентів денного відділення спеціальностей iconКонспект лекцій з курсу «політологія» для студентів усіх спеціальностей...
Конспект лекцій з курсу «Політологія» (Модуль 1) для студентів усіх спеціальностей денної та заочної форм навчання / Укл.: Л. Г....
Конспект лекцій для студентів денного відділення спеціальностей iconПравознавство
Правознавство Методичні вказівки для підготовки до семінарських занять ( для студентів денного відділення усіх спеціальностей) /...
Конспект лекцій для студентів денного відділення спеціальностей iconЗатверджено
Опорні конспекти для студентів денного відділення всіх спеціальностей коледжу розглянуто на засіданні методичної ради коледжу та...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2015
звернутися до адміністрації
skaz.com.ua
Головна сторінка