Законом України «Про загальні засади створення І функціонування спеціальних (вільних) економічних зон»




Скачати 367.18 Kb.
НазваЗаконом України «Про загальні засади створення І функціонування спеціальних (вільних) економічних зон»
Сторінка2/3
Дата конвертації09.07.2013
Розмір367.18 Kb.
ТипЗакон
skaz.com.ua > Право > Закон
1   2   3
§2. Правове регулювання господарської діяльності у Збройних Силах України
^ 2.1. Поняття господарської діяльності у Збройних Силах України

Відповідно до ч. 3 ст. 414 ГК України господарська діяльність у Збройних Силах України - це специфічна діяльність військових частин, закладів, установ та організацій Збройних Сил України, пов'язана із забезпеченням їх повсякденної життєдіяльності, що передбачає ведення підсобного господарства, виробництво продукції, виконання робіт і надання послуг, передачу в оренду рухомого та нерухомого військового майна (за винятком озброєння, боєприпасів, бойової та спеціальної техніки) у межах і в порядку, визначених законом.

У Збройних Силах України може здійснюватися лише некомерційна (неприбуткова) господарська діяльність.

Відносини, пов'язані із здійсненням господарської діяльності в Збройних Силах України, регулюються ГК України та іншими законами, зокрема, Законом України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України» від 21 вересня 1999 р.14, а також низкою підзаконних нормативно-правових актів.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України» господарська діяльність у Збройних Силах України здійснюється з метою одержання додаткових джерел фінансування життєдіяльності військ (сил) для підтримання на належному рівні їх бойової та мобілізаційної готовності. При цьому:

- господарська діяльність у Збройних Силах України не повинна негативно позначатися на їх боєготовності та боєздатності;

- не допускається залучення військовослужбовців до виробництва продукції, виконання робіт і надання послуг, не передбачених Законом України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України».

Постановою КМ України від 25 липня 2000 р. № 1171 «Перелік видів господарської діяльності, здійснення якої дозволяється військовим частинам Збройних Сил», у якому передбачено достатньо широкий набір видів господарської діяльності, включаючи оптову та роздрібну торгівлю. Однак передбачається, що військові частини, що займаються оптовою та роздрібною торгівлею, реалізовують тільки ту продукцію, що виробляється ними безпосередньо. Ці військові частини не можуть реалізовувати закріплене за ними військове майно та займатися посередницькою діяльністю.

Кошти, одержані від здійснення військовими частинами господарської діяльності, зараховуються до Держбюджету України та використовуються виключно на національну оборону відповідно до кошторису Міноборони України.

КМ України за поданням Міноборони України, узгодженим з центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики, затверджує види військового майна, яке не підлягає приватизації.

^ 2.2. Особливості ведення господарської діяльності військовими частинами

Суб'єктами господарської діяльності у Збройних Силах України є військові частини, заклади, установи та організації Збройних Сил України, які утримуються за рахунок коштів Держбюджету України, ведуть відокремлене господарство, мають кошторис надходжень та видатків, рахунки в установах банків, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням. Як зазначається у ст. 4 Закону України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України» військові частини як суб'єкти господарської діяльності у Збройних Силах України реєструються у порядку, який визначається КМ України.

Постановою КМ України від 3 травня 2000 р. № 749 затверджено «Порядок реєстрації військових частин як суб'єктів господарської діяльності у Збройних Силах», відповідно до п. 3 котрого реєстрація військових частин як суб'єктів господарської діяльності проводиться Міноборони України, яке веде реєстр військових частин як суб'єктів господарської діяльності. У разі реєстрації військової частини як суб'єкта господарської діяльності Міноборони України видає свідоцтво за затвердженим зразком. Військова частина у десятиденний термін з моменту одержання зазначеного свідоцтва інформує про свою реєстрацію податковий орган та орган державного казначейства за своїм місцезнаходженням. У разі зміни місцезнаходження, найменування та інших відомостей військова частина у такий же термін зобов'язана в установленому порядку повідомити про це зазначені органи.

Здійснення господарської діяльності, яка відповідно до закону підлягає ліцензуванню, здійснюється військовими частинами після одержання у встановленому порядку ліцензії без справляння плати за видачу такої ліцензії.

Особливе регулювання законодавець встановив для господарських відносин з передачі в оренду рухомого та нерухомого майна у Збройних Силах України. Так, відповідно до ст. 7 Закону України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України» військові частини можуть передавати без шкоди бойовій та мобілізаційній готовності закріплене за ними рухоме та нерухоме військове майно в оренду юридичним і фізичним особам.

Забороняється надання в оренду озброєння, боєприпасів, бойової та спеціальної техніки.

Передача військового майна в оренду юридичним і фізичним особам здійснюється виключно на конкурсній основі з урахуванням необхідності підтримання на належному рівні бойової та мобілізаційної готовності. Умови та порядок проведення конкурсів визначаються ФДМ України за погодженням з Міноборони України.

Оцінка вартості майна, що підлягає передачі в оренду, проводиться комісіями, до складу яких входять фахівці (уповноважені особи) Міноборони України або іншого органу військового управління та ФДМ України чи його регіонального відділення (представництва) за методикою, що затверджується КМ України.

Акт оцінки майна, яке передається в оренду, погоджується з ФДМ України чи його регіональним відділенням (представництвом) і затверджується Міноборони України.

Порядок надання дозволу військовим частинам на передачу закріпленого за ними рухомого та нерухомого майна в оренду встановлюється КМ України.

Відповідно до положень ст. 6 Закону України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України» господарську діяльність військової частини може бути обмежено або припинено за рішенням Міноборони України в порядку, встановленому КМ України.

^ 2.3. Особливості господарської відповідальності військових частин як суб’єктів господарської діяльності

За невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань, а також за шкоду і збитки, заподіяні довкіллю, правам та інтересам фізичних і юридичних осіб та державі, військова частина як суб'єкт господарської діяльності несе відповідальність, передбачену законом та договором.

Військова частина як суб'єкт господарської діяльності за своїми зобов'язаннями відповідає коштами, що надходять на її рахунок по відповідних статтях кошторису (крім захищених статей), а в разі їх недостатності відповідальність за зобов'язаннями військової частини несе Міноборони України.

Особливістю господарської деліктоздатності військової частини як суб’єкта господарської діяльності у Збройних Силах України є те, що відповідно до ст. 5 Закону України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України» стягнення за зобов'язаннями військової частини не може бути звернено на майно, за нею закріплене.


§3. Правовий режим господарської діяльності у виключній (морській) економічній зоні України, на державному кордоні України та на інших зонах, територіях і об'єктах із особливим режимом

^ 3.1. Режим здійснення господарської діяльності у виключній (морській) економічній зоні України

Відповідно ч. 1 та 2 ст. 411 ГК України, а також ст. 2 Закону України «Про виключну (морську) економічну зону України» від 16 травня 1995 р. морські райони, зовні прилеглі до територіального моря України, включаючи райони навколо островів, що їй належать, становлять виключну (морську) економічну зону України. Ширина виключної (морської) економічної зони становить до 200 морських миль, відлічених від тих самих вихідних ліній, що і територіальне море України15.

Згідно з ч. 5 ст. 411 ГК України режим здійснення господарської діяльності у виключній (морській) економічній зоні встановлюється законом про виключну (морську) економічну зону України, іншими законодавчими актами, що регулюють питання, пов'язані з правовим режимом виключної (морської) економічної зони України. Спеціальним законом, яким встановлено основи правового режиму господарської діяльності у виключній (морській) економічній зоні України, є Закон України «Про виключну (морську) економічну зону України» від 16 травня 1995 р.16 Відповідно до ст. 4 цього Закону Україна у своїй виключній (морській) економічній зоні має:

- суверенні права щодо розвідки, розробки і збереження природних ресурсів як живих, так і неживих у водах, що покривають морське дно, на морському дні та в його надрах, а також з метою управління цими ресурсами і щодо здійснення інших видів діяльності по економічній розвідці та розробці зазначеної зони, у тому числі виробництву енергії шляхом використання води, течій і вітру;

- юрисдикцію, передбачену відповідними положеннями цього Закону та нормами міжнародного права, щодо створення і використання штучних островів, установок і споруд, здійснення морських наукових досліджень, захисту та збереження морського середовища;

- інші права, передбачені цим Законом, іншими законодавчими актами України та загальновизнаними нормами міжнародного права.

Суверенні права та юрисдикція України щодо морського дна виключної (морської) економічної зони і його надр реалізуються відповідно до законодавства України про континентальний шельф17 та Кодексу України про надра18 (відповідно до ст. 5 вказаного Кодексу державний фонд надр включає як ділянки надр, що використовуються, так і ділянки надр, не залучені до використання, в тому числі континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони).

Відповідно до ч. 4 ст. 411 ГК України держава у виключній (морській) економічній зоні України має виключне право створювати, а також дозволяти і регулювати спорудження, експлуатацію та використання штучних островів, установок і споруд для морських наукових досліджень, розвідки і розробки природних ресурсів, інших економічних цілей відповідно до законодавства України.

Україна, як вказується у ст. 7 Закону України «Про виключну (морську) економічну зону України», забезпечує оптимальне використання рибних та інших живих ресурсів у своїй виключній (морській) економічній зоні шляхом вжиття відповідних заходів для їх збереження та управління ними. Промисел рибних та інших живих ресурсів, а також дослідження, розвідка та інші операції, пов'язані з таким промислом у виключній (морській) економічній зоні України, здійснюються іноземними юридичними та фізичними особами лише на підставі міжнародних угод. Іноземні юридичні та фізичні особи, які ведуть рибний промисел у виключній (морській) економічній зоні України згідно з цією статтею, повинні дотримувати вимог щодо збереження рибних та інших живих ресурсів, а також інших положень і умов, установлених цим Законом та іншими актами законодавства України.

З метою забезпечення суверенних прав України на розвідку, експлуатацію, збереження живих ресурсів та управління ними у виключній (морській) економічній зоні держава вживає заходів (включаючи огляд, інспекцію, арешт і судовий розгляд) щодо забезпечення додержання суб'єктами господарювання вимог законодавства України. Відповідно до ст. 31 Закону України «Про виключну (морську) економічну зону України» охорона суверенних прав України у виключній (морській) економічній зоні та контроль за реалізацією прав і виконанням зобов'язань інших держав, українських та іноземних юридичних і фізичних осіб, міжнародних організацій у ній здійснюється Державною прикордонною службою України, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері рибного господарства, і центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища у порядку, що встановлюється КМ України19, з належним урахуванням інтересів інших держав, передбачених нормами міжнародного права.

Заходи відповідальності, включаючи санкції за незаконну промислову діяльність20 у вигляді адміністративно-господарського штрафу, передбачені у Законі України «Про виключну (морську) економічну зону України» (ст. 21 та 22, 24 тощо).

^ 3.2. Особливості здійснення господарської діяльності на державному кордоні України

Відповідно до ст. 412 ГК України господарська діяльність на державному кордоні України (судноплавство, користування водними об'єктами для потреб лісосплаву та інші види водокористування, створення гідроспоруд, провадження інших робіт у внутрішніх водах України, користування землею, лісами, об'єктами тваринного світу, ведення геологічних розвідувань та інша господарська діяльність) здійснюється з урахуванням особливостей режиму державного кордону України відповідно до законодавства України та чинних міжнародних договорів, згоду на обов'язковість яких надано ВР України.

Згідно з абз. 1 ст. 23 Закону України «Про державний кордон України» від  4 листопада 1991 р.21 у прикордонній смузі та контрольованому прикордонному районі в порядку, що визначається КМ України, встановлюється прикордонний режим, який регламентує відповідно до закону та інших актів законодавства України правила в'їзду, перебування, проживання, пересування громадян України та інших осіб, провадження робіт, обліку та тримання на пристанях, причалах і в пунктах базування самохідних та несамохідних суден, їх плавання та пересування у внутрішніх водах України.

Умови здійснення на державному кордоні України господарської діяльності визначаються відповідними органами державної влади України з урахуванням місцевих умов згідно з вимогами закону.

Так, «Інструкцією про порядок розміщення на територіях пунктів пропуску через державний кордон України підприємств, що здійснюють господарську або іншу діяльність, пов'язану із забезпеченням діяльності пунктів пропуску, і підприємств (установ) сфери обслуговування», що затверджена наказом Державної митної служби України, Адміністрацією Державної прикордонної служби України від 24 січня 2006 р. № 51/49 встановлено єдиний порядок розміщення на територіях пунктів пропуску через державний кордон України підприємств, що здійснюють господарську або іншу діяльність, пов'язану із забезпеченням діяльності пунктів пропуску, і підприємств (установ) сфери обслуговування.

Повноваження суб’єкта господарювання на здійснення господарської діяльності в пункті пропуску на державному кордоні виникають із відповідного рішення компетентного органу. Згідно з п. 2.1. Інструкції заявник подає митному органу й органу охорони державного кордону, у зоні діяльності яких планується розміщення підприємства, заяву про видачу рішення про можливість розміщення підприємства в пункті пропуску через державний кордон України. За результатами розгляду заяви складається спільний висновок у двох примірниках про можливість розміщення підприємства в пункті пропуску.

Відповідно до п. 2.13. Інструкції графік роботи підприємства, що отримало рішення, погоджується начальником митного органу й начальником органу охорони державного кордону з урахуванням режиму роботи пункту пропуску. Підприємство, що отримало таке рішення, розміщується поза межами зон прикордонного й митного контролю пунктів пропуску.

Працівники підприємства, що мають допуск на територію пункту пропуску, зобов'язані дотримуватись вимог режиму, установленого в пункті пропуску. Контроль за додержанням режиму в пункті пропуску працівниками підприємства, що мають допуск на територію пункту пропуску, здійснюється відповідно до компетенції митним органом і органом охорони державного кордону.

У випадках і в порядку, передбачених законом, сполучення через державний кордон України на окремих ділянках за рішенням КМ України може бути тимчасово обмежено чи припинено або встановлено заходи карантину для людей, тварин, вантажів, насіннєвого, садивного матеріалу та іншої продукції тваринного і рослинного походження, що перетинають державний кордон України.

^ 3.3. Особливості здійснення господарської діяльності в санітарно-захисних та інших охоронних зонах, на територіях і об'єктах, що особливо охороняються

Особливості здійснення господарської діяльності в санітарно-захисних та інших охоронних зонах, на територіях і об'єктах, що особливо охороняються, встановлені у ст. 413 ГК України та деталізовані у спеціальному законодавстві. Зокрема:

- господарська діяльність у санітарно-захисних, водоохоронних зонах, зонах санітарної охорони та інших охоронних зонах здійснюється з урахуванням правового режиму таких зон, що встановлюється у ЗК України, а також у Законах України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25 червня 1991 р.22, «Про природно-заповідний фонд» від 16 червня 1992 р.23, «Про залізничний транспорт» від 4 липня 1996 р.24, «Про електроенергетику» від 16 жовтня 1997 р.25 тощо;

- господарська діяльність на територіях і об'єктах природно-заповідного фонду України, курортних, лікувально-оздоровчих, рекреаційних та інших територіях і об'єктах, віднесених законодавством до таких, що особливо охороняються, здійснюється відповідно до вимог правового режиму цих територій і об'єктів, встановлених Законом України «Про природно-заповідний фонд України», Законом України «Про курорти» від 5 жовтня 2000 р.26 та іншими законодавчими актами;

- передбачається, що законом встановлюються додаткові вимоги щодо здійснення господарської діяльності та соціальних гарантій працюючих на територіях, радіоактивно забруднених внаслідок Чорнобильської катастрофи. Таким законом, зокрема, є Закон України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи»27.
1   2   3

Схожі:

Законом України «Про загальні засади створення І функціонування спеціальних (вільних) економічних зон» iconРекомендований перелік питань з навчальної дисципліни «інвестиційне право»
Правове регулювання порядку створення І ліквідації спеціальних (вільних) економічних зон
Законом України «Про загальні засади створення І функціонування спеціальних (вільних) економічних зон» iconЗакону України «Про правові засади цивільного захисту»
Тобто Законом України «Про правові засади цивільного захисту» створено одну систему замість двох, яка вирішує завдання, що стосуються...
Законом України «Про загальні засади створення І функціонування спеціальних (вільних) економічних зон» iconЗакон україни
України та інших осіб, які перебувають на її території, екстреною медичною допомогою, у тому числі під час виникнення надзвичайних...
Законом України «Про загальні засади створення І функціонування спеціальних (вільних) економічних зон» iconОрганізаційно-правові основи функціонування Національного банку України
України є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження...
Законом України «Про загальні засади створення І функціонування спеціальних (вільних) економічних зон» iconЗаконодавство України
Про затвердження Національного стандарту n 1 "Загальні засади оцінки майна І майнових прав"
Законом України «Про загальні засади створення І функціонування спеціальних (вільних) економічних зон» iconСтатут
У своїй діяльності Організація керується Конституцією України, Законом України «Про громадські об'єднання», Законом України "Про...
Законом України «Про загальні засади створення І функціонування спеціальних (вільних) економічних зон» iconПоложення про порядок організації та проведення виборів депутатів...
Молодіжна рада регулюється цим Положенням, розробленим відповідно до Конституції України, Закону України «Про місцеве самоврядування...
Законом України «Про загальні засади створення І функціонування спеціальних (вільних) економічних зон» iconПлан поняття І принципи державного регулювання економіки Загальні...
Система центральних І місцевих органів управління в сфері економіки їх компетенція
Законом України «Про загальні засади створення І функціонування спеціальних (вільних) економічних зон» iconЯк повідомили в даі, відповідно до пункту 21-1 статті 11 Закону України...
Закону України Про міліцію (зі змінами, внесеними Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо усунення...
Законом України «Про загальні засади створення І функціонування спеціальних (вільних) економічних зон» iconТипове положення
Закону України "Про вищу освіту" від 17 січня 2002 р. (із змінами та доповненнями), регламентує порядок створення та функціонування...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2015
звернутися до адміністрації
skaz.com.ua
Головна сторінка