Законом України «Про загальні засади створення І функціонування спеціальних (вільних) економічних зон»




Скачати 367.18 Kb.
НазваЗаконом України «Про загальні засади створення І функціонування спеціальних (вільних) економічних зон»
Сторінка1/3
Дата конвертації09.07.2013
Розмір367.18 Kb.
ТипЗакон
skaz.com.ua > Право > Закон
  1   2   3
РОЗДІЛ 10. СПЕЦІАЛЬНІ РЕЖИМИ ГОСПОДАРЮВАННЯ
Тема 28. Спеціальні режими господарювання

§1. Особливості правового режиму господарської діяльності у спеціальних (вільних) економічних зонах та на територіях пріоритетного розвитку

§2. Правовий режим господарської діяльності у Збройних Силах України

§3. Правовий режим господарської діяльності у виключній (морській) економічній зоні України, на державному кордоні України та в інших зонах, територіях і об'єктах із особливим режимом

§4. Особливості господарської діяльності в умовах надзвичайного стану, надзвичайної екологічної ситуації та воєнного стану
§1. Особливості правового режиму господарської діяльності у спеціальних (вільних) економічних зонах та на територіях пріоритетного розвитку
1.1. Поняття вільної економічної зони

Законом України «Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон»1 від 13 жовтня 1992 р. регулюється порядок створення, ліквідації та механізм функціонування спеціальних (вільних) економічних зон на території України, загальні правові і економічні основи їх статусу, а також загальні правила регулювання відносин суб'єктів економічної діяльності цих зон з місцевими радами народних депутатів, органами державної виконавчої влади та іншими органами.

Слід вказати, що практика створення та функціонування економічних зон з особливим режимом ведення підприємницької діяльності є широко розповсюдженою у світі, причому як у розвинутих країнах, включаючи США, Японію, Німеччину, Іспанію, так і у країнах, що розвиваються. Наприклад, у Китаї через спеціальні економічні зони залучається до 80 % іноземних інвестицій, а у США функціонує 1,5 тисячі підприємницьких зон на 700 територіях міст, районів, поселень. Однак правовий режим та практика діяльності спеціальних економічних зон у різних країнах не співпадають.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон», а також згідно із ст. 401 ГК України спеціальна (вільна) економічна зона являє собою частину території України, на якій встановлюються і діють спеціальний правовий режим економічної діяльності та порядок застосування і дії законодавства України. На території спеціальної (вільної) економічної зони запроваджуються пільгові митні, валютно-фінансові, податкові та інші умови економічної діяльності національних та іноземних юридичних і фізичних осіб2.

Метою створення спеціальних (вільних) економічних зон є залучення іноземних інвестицій та сприяння їм, активізація спільно з іноземними інвесторами підприємницької діяльності для нарощування експорту товарів і послуг, поставок на внутрішній ринок високоякісної продукції та послуг, залучення і впровадження нових технологій, ринкових методів господарювання, розвитку інфраструктури ринку, поліпшення використання природних і трудових ресурсів, прискорення соціально-економічного розвитку України.

Статус і територія спеціальної (вільної) економічної зони, а також строк, на який вона створюється, визначаються ВР України шляхом прийняття окремого закону для кожної спеціальної (вільної) економічної зони. Так, відповідно до Закону України «Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон» були прийняті Закони України «Про спеціальні економічні зони та спеціальний режим інвестиційної діяльності в Донецькій області»3 від 24 грудня 1998 р., «Про спеціальну економічну зону «Яворів»4 від 15 січня 1999 р., «Про спеціальну економічну зону туристично-рекреаційного типу «Курортополіс Трускавець»5 від 18 березня 1999 р. та інші закони. Всього в Україні було створено 11 спеціальних (вільних) економічних зон.

^ 1.2. Види спеціальних (вільних) економічних зон

Згідно зі ст. 403 ГК України, Законом України «Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон» від 13 жовтня 1992 р. та «Концепцією створення спеціальних (вільних) економічних зон в Україні», затвердженою постановою КМ України від 14 березня 1994 р. № 167, в Україні залежно від господарської спрямованості та економіко-правових умов діяльності можуть створюватися такі вільні економічні зони ( скорочено – СЕЗ):

1) зовнішньоторговельні зони – частина території держави, де товари іноземного походження можуть зберігатися, купуватися та продаватися без сплати мита і митних зборів або з її відстроченням. Створюються ці зони з метою активізації зовнішньої торгівлі (імпорт, експорт, транзит) за рахунок надання митних пільг, послуг щодо зберігання і перевалки вантажів, надання в оренду складів, приміщень для виставочної діяльності, а також послуг щодо доробки, сортування, пакетування товарів тощо. Форми їх організації: вільні порти («порто-франко»), вільні митні зони (зони франко), митні склади;

2) комплексні виробничі зони – частина території держави, на якій запроваджується спеціальний (пільговий податковий, валютно-фінансовий, митний тощо) режим економічної діяльності з метою стимулювання підприємництва, залучення інвестицій у пріоритетні галузі господарства, розширення зовнішньоекономічних зв'язків, запозичення нових технологій, забезпечення зайнятості населення. Вони можуть мати форму експортних виробничих зон, де розвивається насамперед експортне виробництво, орієнтоване на переробку власної сировини та переважно складальні операції, та імпортоорієнтованих зон, головна функція яких – розвиток імпортозамінних виробництв;

3) науково-технічні зони – СЕЗ, спеціальний правовий режим яких орієнтований на розвиток наукового і виробничого потенціалу, досягнення нової якості економіки через стимулювання фундаментальних і прикладних досліджень, з подальшим впровадженням результатів наукових розробок у виробництво. Вони можуть існувати у формі регіональних інноваційних центрів-технополісів, районів інтенсивного наукового розвитку, високотехнологічних промислових комплексів, науково-виробничих парків (технологічних, дослідницьких, промислових, агропарків), а також локальних інноваційних центрів та опорних інноваційних пунктів;

4) туристсько-рекреаційні зони – вільні економічні зони, які створюються в регіонах, що мають багатий природний, рекреаційний та історико-культурний потенціал, з метою ефективного його використання і збереження, а також активізації підприємницької діяльності (в тому числі із залученням іноземних інвесторів) у сфері рекреаційно-туристичного бізнесу;

5) банківсько-страхові (офшорні) зони – це зони, в яких запроваджується особливо сприятливий режим здійснення банківських та страхових операцій в іноземній валюті для обслуговування нерезидентів. Офшорний статус надається банківським та страховим установам, які були створені за участю лише нерезидентів і обслуговують лише ту їхню підприємницьку діяльність, що здійснюється за межами України;

6) зони прикордонної торгівлі – частина території держави на кордонах із сусідніми країнами, де діє спрощений порядок перетину кордону і торгівлі.

Крім вищезазначених, в Україні можуть створюватися ВЕЗ інших типів, а також комплексні спеціальні (вільні) економічні зони, які поєднують у собі риси та елементи зон різних типів.

У спеціальних (вільних) економічних зонах для суб’єктів господарювання створюються сприятливі митні та податкові умови. На всі об'єкти та суб'єкти економічної діяльності спеціальної (вільної) економічної зони поширюється система державних гарантій захисту інвестицій, передбачена законодавством України про інвестиційну діяльність та іноземні інвестиції. Держава гарантує суб'єктам господарської діяльності спеціальної (вільної) економічної зони право на вивезення прибутків і капіталу, інвестованого в спеціальну (вільну) економічну зону, за межі спеціальної (вільної) економічної зони і України6.

Органами управління вільних економічних зон є місцеві ради та місцеві державні адміністрації в межах повноважень, встановлених законодавством, а також спеціальний орган господарського розвитку та управління вільної економічної зони. Інвестори діють на підставі і в межах затвердженого інвестиційного проекту та згідно відповідного договору, який укладається з уповноваженим органом управління (наприклад, у СЕЗ «Славутич» це виконавчий комітет Славутської міської Ради).

Спеціальна (вільна) економічна зона вважається ліквідованою з моменту закінчення строку, на який її було створено, якщо його не буде продовжено ВР України. Спеціальна (вільна) економічна зона може бути ліквідована ВР України до закінчення строку, на який її було створено, за поданням Президента України або КМ України.

^ 1.3. Режим оподаткування господарської діяльності інвесторів у спеціальних (вільних) економічних зонах

У попередній редакції ст. 12 Закону України «Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон»7 передбачалося, що у спеціальних (вільних) економічних зонах створюються сприятливі митні умови та режим митного оподаткування: пільгові режим та рівень оподаткування, специфічні валютно-фінансові умови, банківсько-кредитна система, система кредитування і страхування, умови окремих видів платежів та система державного інвестування.

Серед типових податкових пільг, що раніше діяли в межах СЕЗ, найістотнішими були такі:

- звільнення від сплати податку на прибуток протягом перших трьох років та сплата його за ставкою 50 відсотків протягом ще трьох наступних років;

- звільнення від сплати ввізного мита та податку на додану вартість на сировину, матеріали, устаткування та обладнання, що ввозяться на територію України для реалізації інвестиційного проекту, протягом перших п’яти років;

- звільнення від сплати платежів до Державного інноваційного фонду та Державного фонду сприяння зайнятості населення (як правило, від трьох до п’яти років);

- звільнення від плати за землю протягом перших п’яти років.

У чинній редакції ст. 12 Закону України «Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон» законодавець передбачає, що у спеціальних (вільних) економічних зонах створюються сприятливі валютно-фінансові умови для розвитку банківсько-кредитної системи, страхування та системи державного інвестування (ця редакція викладена згідно із Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» та деяких інших законодавчих актів України» від 25 березня 2005 р.). Однак прямих вказівок на пільги, що можуть бути впроваджені в межах СЕЗ, вищевказаний закон уже не містить. У цьому зв’язку доцільно відзначити, що надання саме податкових пільг суб’єктам інвестиційної діяльності у межах СЕЗ призводило до поточного обмеження бюджетних надходжень, а також надавало суб’єктам СЕЗ певну конкурентну перевагу порівняно із тими національними товаровиробниками, які працювали у звичайному податковому режимі. Зважаючи на це, можливо, більш ефективним інструментом було б запровадження іншого виду фінансової підтримки суб’єктів, які реалізують інвестиційні проекти у СЕЗ, а саме їх державне кредитування за зниженими відсотковими ставками (оскільки інвестори часто формують свій капітал за рахунок залучених коштів).

^ 1.2. Особливості правового режиму господарської діяльності на територіях пріоритетного розвитку

1.2.1. Поняття території пріоритетного розвитку

Термін «територія пріоритетного розвитку» вперше був застосований законодавцем у Законі України «Про зайнятість населення» від 1 березня 1991 р.8, у ст. 16 якого зазначалося, що КМ України визначає території (насамперед трудонадлишкові і з високим рівнем безробіття, сільські та гірські райони), де розвиток робочих місць заохочується державою. Зазначалося, що такі території на певний період набувають статусу територій пріоритетного розвитку.

^ Територія пріоритетного розвитку у сучасному розумінні – це територія, на якій склалися несприятливі соціально-економічні умови та на якій запроваджується спеціальний режим інвестиційної діяльності для створення нових робочих місць. Відповідно до ст. 415 ГК України статус території пріоритетного розвитку визначається законом за поданням відповідного органу місцевого самоврядування в межах міста, району. Порядок здійснення господарської діяльності на території пріоритетного розвитку також встановлюється законом.

Станом на 31 грудня 2012 р. спеціальними законами України було визначено дев’ять територій пріоритетного розвитку (скорочено - ТПР) у АР Крим, Волинській, Донецькій, Житомирській, Закарпатській, Луганській, Чернігівській областях, а також у місті Харкові та у місті Шостка Сумської області. Наприклад:

1) до ТПР належать у своїх адміністративно-територіальних межах міста Брянка, Краснодон, Свердловськ, Первомайськ, Стаханов, Красний Луч, а також Антрацитівський, Кремінський та Краснодонський райони Луганської області (відповідно до Закону України «Про спеціальний режим інвестиційної діяльності на територіях пріоритетного розвитку в Луганській області» від 15 липня 1999 р.)9;

2) відповідно до Закону України «Про спеціальний режим інвестиційної діяльності на територіях пріоритетного розвитку в Житомирській області» від 3 грудня 1999 р.10 до ТПР належать у своїх адміністративно-територіальних межах міста Бердичів, Коростень, Новоград-Волинський, а також Коростенський, Новоград-Волинський, Лугинський, Народицький, Овруцький, Олевський, Малинський, Ємільчинський, Володарсько-Волинський райони Житомирської області;

3) до ТПР у Волинській області належать у своїх адміністративно-територіальних межах місто Нововолинськ та селище Жовтневе міста Нововолинська відповідно до Закону України «Про спеціальний режим інвестиційної діяльності на території пріоритетного розвитку у Волинській області» від 5 квітня 2001 р.11;

4) згідно із Законом України «Про спеціальний режим інвестиційної діяльності на територіях пріоритетного розвитку в Чернігівській області» від 18 листопада 2003 р.12 до ТПР віднесено у своїх адміністративно-територіальних межах Городнянський, Корюківський, Новгород-Сіверський, Ріпкинський, Семенівський, Чернігівський, Щорський райони Чернігівської області тощо.

Спеціальний режим інвестиційної діяльності на ТПР запроваджується з метою залучення інвестицій у пріоритетні галузі виробництва для створення нових робочих місць та працевлаштування працівників, які вивільняються у зв'язку із закриттям, реструктуризацією та перепрофілюванням гірничодобувних та інших підприємств, для впровадження новітніх технологій, розвитку зовнішньоекономічних зв'язків, збільшення обсягів високоякісних товарів та послуг, створення сучасної виробничої, транспортної та ринкової інфраструктури, ефективного використання природних ресурсів. Наприклад, відповідно до ст. 3 Закону України «Про спеціальний режим інвестиційної діяльності на території пріоритетного розвитку у Волинській області» спеціальний режим інвестиційної діяльності на території пріоритетного розвитку у Волинській області запроваджено на 30 років. При цьому у цій ТПР було зареєстровано 24 інвестиційних проекти загальною кошторисною вартістю 47 мільйонів доларів США. А загальний обсяг залучених інвестицій по ТПР у Волинській області станом на 1 січня 2007 р. складав 32,2 мільйонів доларів США, було створено 1721 робоче місце, що дозволило зберегти інфраструктуру будівельних, транспортних та інших галузей. Однак із нестабільністю економічної та політичної ситуації в Україні, порушенням місцевою владою зобов’язань перед інвесторами останні переносять свої виробничі потужності на території сусідніх країн13.

^ 1.2.2. Органи управління територією пріоритетного розвитку

Органами управління територією пріоритетного розвитку є органи місцевого самоврядування адміністративно-територіальної одиниці, яка визнається ТПР, а також рада (комітет) з питань території пріоритетного розвитку.

Органи місцевого самоврядування здійснюють свої повноваження на ТПР відповідно до Конституції України та законів України з урахуванням особливостей, визначених законом.

До сфери повноважень органів місцевого самоврядування, зокрема, можуть належать наступні повноваження:

  • внесення пропозицій про зміни в статусі ТПР у порядку, встановленому законодавством України;

  • забезпечення необхідних умов функціонування державних органів, розташованих на території пріоритетного розвитку;

  • укладення договору (контракту) з суб'єктом підприємницької діяльності щодо умов реалізації інвестиційного проекту;

  • регулювання залучення до роботи на території пріоритетного розвитку іноземних працівників;

  • здійснення інших повноважень, передбачених законом.

Рада (Комітет) з питань території пріоритетного розвитку є спеціально уповноваженим органом управління спеціальним режимом інвестиційної діяльності.

До повноважень Ради (Комітету) з питань територій пріоритетного розвитку належать:

  • розроблення та забезпечення реалізації стратегії та поточних програм розвитку території пріоритетного розвитку;

  • розгляд і затвердження інвестиційних проектів у порядку, встановленому КМ України;

  • видача свідоцтв про затвердження інвестиційних проектів;

  • здійснення в межах своїх повноважень згідно з законом відповідного контролю за реалізацією інвестиційних проектів суб'єктами підприємницької діяльності на території пріоритетного розвитку;

  • підготовка відповідних пропозицій щодо встановлення ставок орендної плати, плати за комунальні послуги, тарифів та інших платежів;

  • організація підготовки та перепідготовки кадрів;

  • прийняття у межах своєї компетенції рішень, обов'язкових до виконання на території пріоритетного розвитку при реалізації інвестиційних проектів;

  • розгляд у досудовому порядку спорів, що виникають між органами місцевого самоврядування та суб'єктами підприємницької діяльності при реалізації інвестиційних проектів;

  • надання Мінфіну України та Мінекономрозвитку України інформації щодо наслідків запровадження спеціального режиму інвестиційної діяльності;

  • реалізація інших повноважень, передбачених законом.

Матеріально-технічне забезпечення Ради з питань територій пріоритетного розвитку може здійснюватися за рахунок відрахувань суб'єктів підприємницької діяльності, які реалізують інвестиційні проекти. Розмір відрахувань встановлюється Радою з питань територій пріоритетного розвитку за погодженням з Мінфіном України.

^ 1.2.3. Умови провадження підприємницької діяльності на території пріоритетного розвитку

На території пріоритетного розвитку можуть провадитися всі види підприємницької діяльності, за винятком заборонених законами України.

Спеціальний правовий режим підприємницької діяльності, встановлений на території пріоритетного розвитку, поширюється на суб'єктів підприємницької діяльності - юридичних осіб виключно під час реалізації ними на цій території інвестиційних проектів, затверджених у встановленому законом порядку.

Затвердження Радою з питань територій пріоритетного розвитку інвестиційного проекту та видача свідоцтва про його затвердження є підставою для укладення органом місцевого самоврядування договору (контракту) з суб'єктом підприємницької діяльності щодо умов реалізації інвестиційного проекту, укладення договорів оренди землі, приміщень тощо. Порядок укладення договору (контракту) визначається органом місцевого самоврядування.

У разі невиконання або неналежного виконання суб'єктом підприємницької діяльності умов договору (контракту), укладеного з органом місцевого самоврядування, такий суб'єкт підприємницької діяльності несе майнову та іншу відповідальність, передбачену законом та відповідним договором (контрактом). У разі порушення суб'єктом підприємницької діяльності законодавства України, установчих документів, договору (контракту) з органом місцевого самоврядування щодо умов реалізації затвердженого у встановленому законом порядку інвестиційного проекту Рада з питань територій пріоритетного розвитку може скасувати рішення про затвердження інвестиційного проекту та внести пропозиції органу місцевого самоврядування про розірвання у встановленому законодавством порядку договору (контракту), укладеного з суб'єктом підприємницької діяльності.

Також у разі порушення суб'єктом підприємницької діяльності законодавства України, установчих документів, договору (контракту) з органом місцевого самоврядування щодо умов реалізації затвердженого у встановленому законом порядку інвестиційного проекту орган місцевого самоврядування може прийняти рішення про розірвання у встановленому законодавством порядку укладеного з ним договору (контракту), а також внести пропозиції Раді з питань територій пріоритетного розвитку про скасування рішення про затвердження інвестиційного проекту.

^ 1.2.4. Особливості здійснення інвестиційних проектів, що реалізовуються на території пріоритетного розвитку

КМ України на виконання законів України, якими регулюються особливості здійснення інвестиційної діяльності на територіях пріоритетного розвитку, приймає відповідні нормативно-правові акти, якими затверджує перелік галузей (підгалузей) виробництва, що є пріоритетними для реалізації інвестиційних проектів на територіях пріоритетного розвитку та порядок розгляду і затвердження інвестиційних проектів, що реалізуються у пріоритетних галузях (підгалузях) виробництва на територіях пріоритетного розвитку.

Так, постановою КМ України «Про затвердження переліку галузей (підгалузей) виробництва, які є пріоритетними для реалізації інвестиційних проектів на територіях пріоритетного розвитку в Луганській області» від 26 липня 2001 р. № 895 визначено галузі виробництва, в яких рекомендується здійснення інвестиційної діяльності. До них віднесено, наприклад, у сфері сільського господарства вирощування зернових та решти культур, не віднесених до інших класів рослинництва, розведення великої рогатої худоби, у сфері добувної промисловості - підземне видобування кам'яного вугілля, видобування природного газу, у харчовій промисловості - м'ясна промисловість (виключно з вітчизняної сировини), у сфері целюлозно-паперової промисловості - виробництво гофрованого паперу, у хімічному виробництві - виробництво технічного вуглецю, виробництво вибухових речовин, в металургії та обробленні металу - виробництво сталевих труб, холодне витягування дроту тощо.

Слід зазначити, що договір на реалізацію інвестиційного проекту на території пріоритетного розвитку повинен відповідати вимогам «Типового договору (контракту) на реалізацію інвестиційного проекту», який затверджений постановою КМ України «Про затвердження Типового договору (контракту) на реалізацію інвестиційного проекту на території пріоритетного розвитку, в спеціальній (вільній) економічній зоні» від 5 липня 1999 р. № 1199.

Порядок розгляду і затвердження інвестиційних проектів, що реалізуються на територіях пріоритетного розвитку, визначається постановами КМ України. Відповідно до п. 2 постанови КМ України «Про затвердження Порядку схвалення інвестиційних проектів, що реалізуються у пріоритетних видах економічної діяльності на територіях пріоритетного розвитку в Чернігівській області» від 3 серпня 2000 р. № 1206 суб'єкт підприємницької діяльності, який має намір реалізувати інвестиційний проект, або уповноважена ним в установленому порядку особа подає до Ради з питань територій пріоритетного розвитку такі документи:

  • заяву про розгляд інвестиційного проекту за формою згідно з додатком;

  • інвестиційний проект, виконаний відповідно до затверджених Радою з питань територій пріоритетного розвитку вимог, підписаний заявником, прошитий і пронумерований (у трьох примірниках);

  • нотаріально засвідчені копії свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності та засновницьких документів юридичної особи;

  • у разі коли заявником є іноземна юридична особа, - документи, що свідчать про реєстрацію іноземної юридичної особи у країні її місцезнаходження (витяг з торговельного, банківського або судового реєстру тощо). Ці документи повинні бути засвідчені відповідно до законодавства країни, яка їх видала, перекладені на українську мову та легалізовані у встановленому порядку;

  • проект договору щодо реалізації інвестиційного проекту, складений відповідно до «Типового договору (контракту) на реалізацію інвестиційного проекту на території пріоритетного розвитку, в спеціальній (вільній) економічній зоні», що був затверджений постановою КМ України від 5 липня 1999 р. № 1199;

  • висновки щодо інвестиційного проекту органу місцевого самоврядування (місцевої державної адміністрації), органів, що здійснюють контроль за додержанням безпеки виробництва та праці, протипожежної і екологічної безпеки, інших органів та організацій відповідно до їх компетенції за переліком, установленим Радою з питань територій пріоритетного розвитку;

  • довідку органу державної податкової служби за місцезнаходженням заявника про стан розрахунків із сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) - для юридичних осіб, зареєстрованих в Україні.

У разі потреби Рада з питань територій пріоритетного розвитку може вимагати від заявника подання інших документів, що підтверджують спроможність заявника реалізувати інвестиційний проект.

  1   2   3

Схожі:

Законом України «Про загальні засади створення І функціонування спеціальних (вільних) економічних зон» iconРекомендований перелік питань з навчальної дисципліни «інвестиційне право»
Правове регулювання порядку створення І ліквідації спеціальних (вільних) економічних зон
Законом України «Про загальні засади створення І функціонування спеціальних (вільних) економічних зон» iconЗакону України «Про правові засади цивільного захисту»
Тобто Законом України «Про правові засади цивільного захисту» створено одну систему замість двох, яка вирішує завдання, що стосуються...
Законом України «Про загальні засади створення І функціонування спеціальних (вільних) економічних зон» iconЗакон україни
України та інших осіб, які перебувають на її території, екстреною медичною допомогою, у тому числі під час виникнення надзвичайних...
Законом України «Про загальні засади створення І функціонування спеціальних (вільних) економічних зон» iconОрганізаційно-правові основи функціонування Національного банку України
України є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження...
Законом України «Про загальні засади створення І функціонування спеціальних (вільних) економічних зон» iconЗаконодавство України
Про затвердження Національного стандарту n 1 "Загальні засади оцінки майна І майнових прав"
Законом України «Про загальні засади створення І функціонування спеціальних (вільних) економічних зон» iconСтатут
У своїй діяльності Організація керується Конституцією України, Законом України «Про громадські об'єднання», Законом України "Про...
Законом України «Про загальні засади створення І функціонування спеціальних (вільних) економічних зон» iconПоложення про порядок організації та проведення виборів депутатів...
Молодіжна рада регулюється цим Положенням, розробленим відповідно до Конституції України, Закону України «Про місцеве самоврядування...
Законом України «Про загальні засади створення І функціонування спеціальних (вільних) економічних зон» iconПлан поняття І принципи державного регулювання економіки Загальні...
Система центральних І місцевих органів управління в сфері економіки їх компетенція
Законом України «Про загальні засади створення І функціонування спеціальних (вільних) економічних зон» iconЯк повідомили в даі, відповідно до пункту 21-1 статті 11 Закону України...
Закону України Про міліцію (зі змінами, внесеними Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо усунення...
Законом України «Про загальні засади створення І функціонування спеціальних (вільних) економічних зон» iconТипове положення
Закону України "Про вищу освіту" від 17 січня 2002 р. (із змінами та доповненнями), регламентує порядок створення та функціонування...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2015
звернутися до адміністрації
skaz.com.ua
Головна сторінка