Закон гражданства (lex nationalis)




Скачати 111.08 Kb.
НазваЗакон гражданства (lex nationalis)
Дата конвертації29.06.2013
Розмір111.08 Kb.
ТипЗакон
skaz.com.ua > Право > Закон
Формулы прикрепления в коллизионных нормах
Формулы прикрепления в коллизионных нормах – это принципы, используемые в привязках коллизионных норм, в соответствии с которыми определяется право, подлежащее применению к данным правоотношениям. Данные принципы применяются в коллизионных нормах всех государств. Обозначаются формулы прикрепления на латинском языке.
Различают следующие виды привязок:

1) личный закон физического лица (lex personalis):
– закон гражданства (lex nationalis);
– закон местожительства (lex domicilii);

2) личный закон юридического лица (lex societatis);

3) закон местонахождения вещи (lex rei sitae);

4) закон, избранный сторонами гражданских правоотноше ний (lex voluntatis);

5) закон места совершения акта (lex loci actus):
– закон места исполнения договора (lex loci solutionis);
– закон места заключения договора (lex loci contractus);
– закон места причинения вреда (lex loci delicti commissi);
– закон места заключения брака (lex loci celebrationis);
6) закон, применяемый к определению формы сделки (locus regit actum);

7) закон суда (lex fori);

8) закон страны продавца (lex venditoris);

9) закон, с которым данное отношение наиболее тесно связано;

10) закон места совершения правонарушения (lex loci delic- ti commissi);

11) закон, регулирующий статут отношения (lex causae);

12) закон флага (lex flagi);

13) закон, применяемый в области международных трудовых правоотношений (lex loci laboris).
^ Зворотне відсилання та відсилання до права третьої країни
Зворотне відсилання (гепиоі першого ступеня) та відсилання до закону третьої країни (гепиоі другого ступеня) — одна з найбільш складних проблем, що існують у міжнародному приватному праві.
Зворотне відсилання — це результат зіткнення (колізії) колізійних норм різних держав, який призводить до того, що іноземне право, обране на підставі вітчизняної колізійної норми, відсилає назад чи до права третьої країни.
Колізії колізійних норм можуть бути як позитивні, так і негативні.
Позитивні колізії — дві й більше держави розглядають певні правовідносини з участю іноземного елементу як предмет регулювання свого власного права.
Негативні колізії — жодна держава, з якою пов'язані певні правовідносини, не розглядає його як предмет регу­лювання свого власного права. Саме негативні колізії є підставою виникнення інституту зворотного відсилання.
Проблема зворотного відсилання з'явилася у доктрині міжнародного приватного права ще у 19 ст. і стала відомою світовій практиці (справа Форго 1878 року) під французьким терміном «гепуоі». Цей приклад якнайкраще може проілюструвати проблему зворотного відсилання, суть якого полягає у такому. Форго був баварським підданим, але постійно проживав у Франції. Після його смерті потрібно було вирішити питання про спадкування майна, яке знахо­дилось у Франції. Французька колізійна норма з цих питань відсилала до закону «доміциля походження», тобто до ба­варського права. Баварський закон, у свою чергу, містив колізійну норму, яка відсилала до закону «французького доміциля» (фактичного доміциля), тобто до французького закону. Французький суд прийняв зворотне відсилання і використав свій закон.
Проблема зворотного відсилання з'являється тому, що іноземне право, до якого відсилає вітчизняна колізійна норма, розглядається як іноземне право в цілому, включаючи і його колізійні норми, які відсилають назад до вітчизняного права.
Результатом прийняття відсилання є застосування матеріального права держави суду або третьої держави (в іншому випадку застосування не матеріального права, а правопорядку в цілому зводиться до того, що пошук застосовного права починається з початку).
Проект Закону України «Про міжнародне приватне право» передбачає прийняття зворотного відсилання при ви­значенні особистого та сімейного стану фізичної особи, а також приписує розглядати будь-яке відсилання до іноземного права як відсилання до матеріального, а не до колізійного права відповідної країни, якщо інше не встановлено законом (ст. 8).
^ Взаємність і реторсія
Україна, прагнучи до Європейської спільноти та взаємовигідного співробітництва з іншими країнами планети, активно виступає за розвиток економічних науково-технічних, культурних зв'язків з усіма країнами світу. На це спрямовані окремі положення внутрішнього законодавства та міжнародні договори.
Доктрина міжнародного права закріпила положення про рівність країн, а тому країни є взаємозалежними. Кожна із країн має взаємно визнавати закони іншої країни незалежно від належності держави до тої чи іншої формації.
Взаємність передбачає надання фізичним і юридичним особам іноземної держави певних прав за умови, що фізичні та юридичні особи України користуватимуться такими самими правами в тій країні. Таким чином, наша держава за­безпечує своїм суб'єктам користування певним комплексом прав у зарубіжній країні, де вони перебувають.
Наука міжнародного приватного права виділяє два види взаємності:

матеріальну, за якої фізичні та юридичні особи-іно-земці мають ту суму прав і повноважень, що й у своїй дер­жаві, та

формальну, за якої іноземцям надаються права і повноваження, які випливають із місцевого закону; іноземні юридичні та фізичні особи можуть бути поставлені в рівне становище з місцевими за умови, що такий же підхід застосовується під час визначення статусу вітчизняних осіб у даній іноземній державі.
Досить часто взаємне надання фізичним і юридичним особам прав в однаковому обсязі неможливе в силу відмінності у правовому регулюванні. Тому в міжнародних угодах йдеться зазвичай про надання іноземцям на засадах взаємності національного режиму або режиму найбільшого сприяння. Закріплення того чи іншого режиму здійсню­ється за загальними принципами у нормах міжнародного договору.
На принципах взаємності в міжнародних відносинах іноді застосовуються реторсії1 — заходи примусового впливу у відповідь на недружні дії іншої держави.
Метою реторсії є відміна обмежень, встановлених окремою державою, якщо ця держава вчинила заходів, що несуть необґрунтовану, в порядку дискримінації, шкоду інтересам іншої країни або її громадян.
Україна у разі встановлення обмежень дискримінаційного характеру щодо її громадян чи юридичних осіб іншою країною може провадити в порядку реторсії відповідні заходи стосовно громадян і юридичних осіб цієї країни.
Цілою низкою нормативних актів України закріплена можливість вжиття одного чи кількох видів заходів примусового характеру:
обмеження імпорту;
підвищення митних зборів;
введення режиму ліцензування та/або квотування зовнішньоекономічних операцій;
введення індикативних цін у зовнішньоекономічній сфері тощо.
Відповідно до доктрини міжнародного права, застосування заходів обмежувального характеру щодо конкретної іно­земної країни (її органів, юридичних осіб, громадян) як реторсії не може вважатися порушенням принципу недис-кримінації.
^ Застереження про публічний порядок
Застереження про публічний порядок (огйге риЬІіе; риЬІіе роїісу; УогЬепа1і;зк1аизе1) належить до числа загальних понять і є загальноприйнятим інститутом міжнародного приватного права.
Оскільки колізійна норма може обирати право будь-якої держави, а передбачити всі наслідки цього вибору немож­ливо, то з метою запобігання настання можливих негативних наслідків і вживається застереження про публічний порядок. Таким чином, призначення застереження — обмежити дію колізійної норми, вилучивши застосування іно­земного закону, — несумісне з публічним порядком країни суду. Воно закріплено в законодавстві багатьох держав, у міжнародних договорах і застосовується при визнанні й виконанні іноземних судових і арбітражних рішень.
Розрізняють позитивне й негативне застереження, які пов'язані зі становленням концепції публічного порядку.
Загальна позитивна концепція («франко-італійська») базується на сукупності матеріально-правових норм, які в силу принципової важливості для захисту суспільних і моральних підвалин даної держави застосовуються завжди, навіть якщо вітчизняна колізійна норма відсилає до іноземного права (такі норми часто іменуються надімперативни-ми). У даному випадку певні принципи і норми національного права мають особливе значення, тобто позитивне значення для держави.
Найчастіше позитивне застереження використовується при розгляді питань, пов'язаних із спадкуванням нерухомого майна, з відповідальністю за умисне заподіяння шкоди, з суспільним станом особи (правове положення одружених жінок, усиновлених дітей та інших), а також питань щодо іноземного інвестування (саме існування Закону України «Про режим іноземного інвестування» виключає можливість застосування іноземного закону). «Чи слід ці норми кваліфікувати як норми публічного порядку в «позитивному» розумінні цього слова, чи належить вважати, що вони взагалі поза колізійним правом і при їх застосуванні колізійне питання взагалі не виникає? Та чи інша точка зору приводить до однакових наслідків, і в цьому розумінні обидві точки зору є ідентичними»1.
Негативна концепція (її джерела звернені до германської доктрини) вбачає підстави для незастосування іноземної правової норми у властивостях самої норми, які роблять її такою, що вона не може бути застосована.
У судах західних держав застереження про публічний порядок багаторазово вживалося для обмеження дії ра­дянських законів при невизнанні права власності радянської держави.
Негативне застереження про публічний порядок (хоча воно і значно поширене), як і позитивне, не має чіткого змісту. Категорія «публічного порядку» залишається неви-значеною, тому на практиці виникають труднощі, пов'язані з її застосуванням.
Майже повсюдно застереження про публічний порядок закріплюється в негативному варіанті, що визначено самим механізмом звернення до іноземного права на основі колізійних норм.
Нині негативна концепція публічного порядку має місце в деяких нормативних актах і включається до міжнародних договорів за участю України. Так, у ст. 291 Сімейного кодексу України вказано, що сімейне законодавство іноземних держав застосовується в Україні, якщо воно не суперечить основним засадам регулювання сімейних відносин, встановлених цим кодексом.
Негативне застереження про публічний порядок знайшло своє відображення і у проекті Закону України «Про міжнародне приватне право», у ст. 11 якого зазначено, що норма іноземного права не застосовується у випадках, коли її застосування призводить до результату, явно несумісного із засадами правопорядку України. Відмова у застосуванні іноземного права не може ґрунтуватися лише на відмінності правової, політичної або економічної системи відповідної іноземної держави від правової, політичної або економічної системи України
^ Проблема квалификации в МЧП

Квалификация в МЧП — это установление содержания правовых понятий, образующих коллизионную норму или толкование юридических категорий применимой правовой системы.
Различают два этапа или два вида квалификации: первичную, которая предшествует применению коллизионной нормы, и вторичную — осуществляемую при толковании терминов и понятий выбранной посредством коллизионной нормы правовой системы.
Вторичная квалификация осуществляется в соответствии с правилами и положениями выбранной правовой системы, т.е. того иностранного права, которое является применимым для конкретного правоотношения.

Проблема, возникающая при установлении содержания правовых понятий, существует преимущественно на первой стадии квалификации или, как она обозначается в МЧП, - на стадии первичной квалификации. Эта проблема связана с наличием «скрытых коллизий» и состоит в том, что в правовых системах разных государств имеются текстуально совпадающие юридические термины и понятия, наделенные разным содержанием. К их числу относятся такие понятия, как «движимое и недвижимое имущество», «место жительства», «вещные права», «наследники», «место заключения договора» и т.п.
Получается, что коллизионные нормы в законодательстве разных стран могут иметь текстуально одинаковые объем и привязку и, таким образом, иметь «идентичный вид». Однако в силу «скрытых коллизий» (различного содержания одноименных терминов) действие коллизионных норм каждой правовой системы будет обеспечивать «собственное», отличное от других, регулирование правоотношения.

«Скрытые коллизии» — это условное понятие, используемое в МЧП для обозначения таких ситуаций, при которых в законодательстве разных государств содержатся текстуально совпадающие юридические термины, наделенные при этом различным содержанием.
Проблема квалификации состоит в том, что фактическим обстоятельствам, к которым необходимо применить коллизионную норму, следует дать правовое толкование, которое зависит от содержания еще не выбранного применимого права.
Принято различать три способа квалификации:
• квалификация по закону суда (lex fori) — применение и толкование юридических терминов по праву того государства, где рассматривается спор;
• квалификация по праву, к которому отсылает коллизионная норма (lex causae);
• квалификация, осуществляемая путем обобщения одинаковых понятий различных правовых систем (т.е. наделение одноименных юридических понятий общим смыслом), так называемая «автономная квалификация».
^ Обратная отсылка и отсылка к праву третьей страны

«Обратная отсылка» - это ситуация, при которой коллизионная норма одной правовой системы в качестве применимой указывает на другую правовую систему, а коллизионная норма последней — на исходную правовую систему.
Обратная отсылка обусловлена наличием в каждой правовой системе коллизионных норм, одинаковых по объему (т.е. регулирующих одни и те же правоотношения) и различных по коллизионным привязкам. Эта ситуация, помимо рассмотренных наследственных отношений, часто встречается во внешнеэкономической сфере: правовые системы стран континентальной Европы и романо-германских стран содержат разные коллизионные привязки к определению права места заключения договора, исковой давности, при регулировании отношений сторон.
Существует два варианта отношения к обратной отсылке: признавать обратную отсылку, т.е. применять национальное право, которое первоначально указало на компетенцию иностранного правопорядка, и не признавать, т.е. применять иностранное материальное право без учета коллизионных норм. Каждая правовая система содержит свои положения об обратной отсылке: к примеру, правовые системы Австрии, Венгрии, Польши, Швейцарии «принимают» отсылку.

Отсылка к праву третьей страны — это ситуация, при которой коллизионная норма одной правовой системы в качестве применимой указывает на другую правовую систему, а коллизионная норма последней — на правовую систему третьего государства.
Все ранее сказанное об обратной отсылке относится и к отсылке к праву третьей страны: также существует неоднозначное отношение к вопросу ее принятия или непринятия; в некоторых странах (Швейцарии, Швеции) эта проблема решена, а в большинстве других (Венгрия, Вьетнам, Румыния, Япония) — нет.

^ Встановлення змісту та застосування іноземного права
Безпосереднє застосування іноземного права — це пра-возастосовчий процес, який здійснюється судом та іншими правозастосовчими органами (нотаріусами, органами державної виконавчої влади тощо) на підставі та в межах на­ціонального права згідно із загальновизнаними принципами міжнародного права, такими як суверенна рівність дер­жав, самовизначення, невтручання у внутрішні справи.
Юридичною підставою застосування іноземного права на території певної держави є колізійна норма. Суд не зо­бов'язаний заздалегідь знати зміст іноземного права, до якого відсилає вітчизняна колізійна норма. Але, якщо ко­лізійне питання вирішене і застосуванню підлягає іноземне право, то суд повинен визначити зміст його норми. Пер­шочергове завдання суду полягає в тому, щоб застосувати іноземне право так, як воно застосовується «у себе на батьківщині».
Орган певної держави, який застосовує норми іноземного права, встановлює їхній зміст відповідно до офіційних тлумачень, практики застосування та доктрини.
З метою встановлення змісту норм іноземного права суди та інші органи, які його застосовують, мають право звертатися за роз'ясненням до Міністерства юстиції України та до інших компетентних органів і установ в Україні й за кордоном або залучати експертів. Законодавець дозволяє особам, які беруть участь у справі, надавати документи, що підтверджують зміст відповідних норм іноземного права. Якщо зміст норм іноземного права, незважаючи навжиті заходи, не встановлений, застосовуються норми права України.
Необхідно зазначити, що ці положення були закріплені у ст. 7 проекту Закону України «Про міжнародне приватне право».
Значну роль у вирішенні проблеми встановлення змісту норм іноземного права відіграють договори про надання правової допомоги, які містять зобов'язання сторін здійснювати обмін інформацією з правових питань. Так, Конвенція про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах, яка підписана державами СНД 1993 року, передбачає, що центральні установи юстиції Договірних Сторін на прохання надають один одному відомості про чинне або про таке, що втратило чинність на їхніх територіях, внутрішнє законодавство та про прак­тику його застосування установами юстиції (Мінська конвенція 1993 року, Кишинівська конвенція 2002 року). Ана­логічні положення містяться у двосторонніх угодах, однією стороною яких є Україна.

Схожі:

Закон гражданства (lex nationalis) iconОсновний закон” – “lex fundamentalis
У спеціальній довідковій літературі походження слова “конституція” пов’язують з латинським “constitutio”, що в перекладі на українську...
Закон гражданства (lex nationalis) icon1 Всесвітньо відомі історики, філософи, економісти, письменники,...
Так, політична економія називає закон вартості, закон попиту І пропозиції, закон грошового обігу, закон концентрації виробництва...
Закон гражданства (lex nationalis) iconЗакон тотожності вимагає, щоб одна І та сама думка, яка наводиться...
Найчастіше софізми та паралогізми виникають, коли міркування порушують закони логіки: закон тотожності, закон суперечності, закон...
Закон гражданства (lex nationalis) iconПерелік основних питань до іспиту
Основні закони хімії – закон збереження маси, закон сталості речовин, закон еквівалентів, газові закони. Хімічні одиниці маси речовини...
Закон гражданства (lex nationalis) iconЗакон (загально) на людину – обмежує
Говорячи про Десять Божих Заповідей, однозначно говоримо, що це є Божий Закон. Тож, роздумаймо собі, як діє закон (загально) на людину...
Закон гражданства (lex nationalis) iconТема Законодавство України про охорону праці
Основні законодавчі акти з охорони праці: Закон України "Про охорону праці". Кодекс законів про працю. Закон України "Про забезпечення...
Закон гражданства (lex nationalis) iconЛекція 7 Етичні засади бізнесу
Але етика більш широке розуміння, ніж закон. Моральна людина правдива, чесна І добропорядна тоді, коли навіть закон цього не потребує....
Закон гражданства (lex nationalis) iconЗакон УкраЇни
Цей Закон регулює відносини, пов’язані з провадженням волонтерської діяльності в Україні
Закон гражданства (lex nationalis) iconЗакон україни
Цей Закон визначає правові засади, організацію та порядок проведення всеукраїнського референдуму
Закон гражданства (lex nationalis) iconЗакон україни
Цей закон визначає статус державної контрольно-ревізійної служби в Україні, її функції та правові основи діяльності
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2015
звернутися до адміністрації
skaz.com.ua
Головна сторінка