Рівність сторін у тих можливостях, які надані ним для захисту своїх прав І інтересів; суб’єкти цивільного процесуального права вправі здійснювати або не здійснювати свої права; система гарантій прав суб’єктів цивільного процесу. Система
Скачати 166.14 Kb.
|
| 1. Поняття, предмет, метод, система цивільного процесуального права Поняття цивільного процесуального права (це сукупність правових норм, що регулюють порядок розгляду і вирішення судом цивільних справ, тобто правосуддя в цивільних справах). Що є предметом цивільного процесуального права (суспільні відносини, що виникають у сфері цивільного судочинства, тобто цивільні процесуальні відносини. Ці відносини виникають у результаті діяльності суду, осіб, що приймають участь у процесі, органів виконання судових постанов, здійснюваної відповідно до норм цивільного процесуального права. Таким чином, відповідно до чинного законодавства, яке наділяє суд владою здійснювати правосуддя в цивільних справах, цивільний процес правильніше розуміти у вузькому змісті, тобто як судочинство). Що таке метод правового регулювання (визначений двома обставинами: з одного боку, виникнення цивільного процесу, його розвиток, перехід з однієї стадії в іншу залежить від волі заінтересованих осіб; з іншого боку — обов’язковим і вирішальним суб’єктом цивільних процесуальних правовідносин є суд, що приймає від імені держави владне рішення, яке у необхідних випадках підлягає примусовому виконанню. Метод цивільного процесуального права можна визначити як диспозитивно-імперативний). Імперативні основи методу цивільного процесуального права (процесуальні норми забезпечують чільне положення суду як органу влади; у якості основних юридичних фактів виступають владні процесуальні дії суду; цивільне процесуальне право забезпечує суду право контролю за діями сторін; цивільний процес ґрунтується на суворо визначеному процесуальному порядку здійснення правосуддя — цивільній процесуальній формі). Диспозитивні основи методу (рівність сторін у тих можливостях, які надані ним для захисту своїх прав і інтересів; суб’єкти цивільного процесуального права вправі здійснювати або не здійснювати свої права; система гарантій прав суб’єктів цивільного процесу.) Система цивільного процесуального права (сукупність цивільних процесуальних норм, що регулюють правосуддя в цивільних справах, і завдань цивільного судочинства, що забезпечують виконання, і складається із двох частин: загальної й особливої. Загальна частина включає основні положення: склад учасників, систему захисту їхніх процесуальних прав, предметну компетенцію суду, строки, видатки, судове доказування і його засоби. Загальна частина будується в точній відповідності із Загальними положеннями ЦПК України. Особлива частина регламентує рух справи по процесуальних стадіях судочинства від порушення до завершення цивільної процесуальної діяльності. У цій частині виділяються позовне, наказне і окреме провадження суду першої інстанції, а також провадження по перегляду судових рішень, ухвал і постанов у апеляційних, касаційних провадженнях і у зв’язку нововиявленими обставинами.) ^ Що таке джерела цивільного процесуального права (правові акти, що містять норми даної галузі права. Види джерел залежать від форм, у яких виражається й функціонує норма цивільного процесуального права). До першого виду джерел цивільного процесуального права належать (Конституція України, що закріпила найважливіші принципи судочинства, Цивільний процесуальний кодекс України, інші закони України, що містять процесуальні норми). До другого виду джерел цивільного процесуального права належать (Укази Президента України й постанови уряду України, Рішення Конституційного Суду України, Міжнародні угоди і договори, що визначають взаємну правову допомогу держав по цивільних справах, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України). Не є джерелом цивільного процесуального права роз’яснення Пленуму Верховного Суду України. Постанови Пленуму Верховного Суду України відрізняються від законодавчих актів тим, що вони: 1) приймаються вищим судовим органом; 2) офіційно є актами роз’яснення з питань судової практики, тобто застосовуваних судами нормативних актів; 3) засновані на обов’язковості закону, зміст якого відображають; 4) не можуть змінити, скасувати закон або інший нормативний акт, застосовуваний судом. Дія процесуальних норм у часі визначається правилом, відповідно до якого незалежно від часу порушення цивільної справи в суді при здійсненні процесуальних дій застосовується процесуальний закон, що діє на цей момент. Закон, який встановлює нові обов’язки, що скасовує чи звужує права, належні учасникам цивільного процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі. Дія цивільних процесуальних норм у просторі визначає правило, відповідно до якого при розгляді цивільної справи, здійсненні окремих процесуальних дій і виконанні рішень суду діє процесуальний закон за місцем здійснення відповідної процесуальної дії. Дія цивільного процесуального права за колом осіб. Цивільні процесуальні норми мають обов’язкову силу для всіх громадян, державних підприємств, установ, організацій, громадських організацій і їхніх об’єднань. Цивільний процесуальний закон поширюється також на іноземців, іноземні підприємства й організації, що перебувають на території України. ^ Значний зв’язок між цивільним процесуальним правом і кримінальним процесуальним правом, які мають однакові конституційні основи, ряд спільних інститутів, наприклад, у сфері доказового права, а також ряд загальних положень, що стосуються руху справи в судовому засіданні, винесення судових постанов, оскарження й перегляду рішень. Разом з тим кожна із зазначених галузей процесуального права має й істотні особливості, обумовлені розходженням предмета й завдань розгляду справ у цивільному і кримінальному процесі. У цивільному процесі предметом розгляду в основному є спір про право цивільне. Кримінальний процес спрямований на здійснення судового провадження про кримінальні правопорушення, що караються кримінальним законом. Цивільне провадження виникає за заявою заінтересованої особи. Кримінальне провадження здійснюється в основнову з ініціативи органів держави. Суспільний інтерес виступає як основна підстава руху кримінального провадження. Цивільне процесуальне право тісно пов’язане з господарським процесуальним правом. Цей зв’язок обумовлений спільністю завдань загального суду й господарського суду щодо захисту прав та охоронюваних законом інтересів фізичних і юридичних осіб. Між зазначеними галузями є подібність і в багатьох інших процесуальних інститутах (засоби судового захисту права, доведення й докази, відкриття провадження тощо). Разом з тим цивільне процесуальне право і господарське процесуальне право регламентують процес здійснення правосуддя в різних судових системах (загальні і спеціалізовані суди). Якщо діяльність загального суду регламентується ЦПК, то діяльність господарського суду регламентується ГПК. ^ Поняття «цивільне судочинство» є вужчим за поняття «цивільний процес». Завдання цивільного судочинства визначені ст. 1 ЦПК: «Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави». Суди розглядають справи в порядку позовного, наказного та окремого провадження. Вид цивільного судочинства (це порядок розгляду, передбачених у законі і поєднаних у певні групи, цивільних справ у суді першої інстанції, що обумовлюється матеріально-правовою природою справ, які входять у групу, і характеризується самостійними засобами й способами захисту прав і інтересів, а також особливостями судової процедури). Види цивільного судочинства за предметом судової діяльності (Позовне провадження являє собою судочинство з вирішення спорів про право за допомогою позову. Воно призначено для захисту порушених або оскаржених суб’єктивних цивільних прав громадян і організацій. Наказне провадження — спрощене та скорочене порівняно з позовним, засноване на достовірних письмових доказах провадження в суді першої інстанції, що ставить метою захист прав і законних інтересів шляхом забезпечення можливості примусового виконання ряду зобов’язань і обумовлене правовою природою матеріально-правових вимог, зазначених у законі, на основі яких може бути виданий судовий наказ. У порядку окремого провадження розглядаються справи, у яких відсутній спір про право, а постає питання про встановлення юридичного факту, визначення правового стану фізичних осіб або майна). Поняття стадії процесу (це сукупність процесуальних дій, спрямованих на здійснення однієї найближчої процесуальної мети). Стадії цивільного процесу:
^ У науку цивільного процесуального права входить сам цивільний процес та цивільне судочинство. 6. Поняття і система принципів цивільного процесуального права Принципи цивільного процесуального права (це закріплені в нормах цивільного процесуального права основні керівні положення (засади), що відображають специфіку, сутність і зміст даної галузі права). Використовуючи як критерій джерело закріплення, виділяють три групи принципів: 1) конституційні принципи, продубльовані в ЦПК 2) конституційні принципи, не продубльовані в ЦПК 3)галузеві принципи цивільного процесуального права, що знайшли відбиття в ЦПК. Залежно від того, відповідні принципи діють в одній або декількох галузях права, існує їх розподіл на: загальноправові — діють в усіх без винятку галузях права; міжгалузеві — закріплені в нормах декількох галузей права, як правило, близьких за характером; галузеві — закріплені в нормах тільки однієї конкретної галузі права; принципи окремих інститутів цивільного процесуального права, наприклад принципи інституту доказів. За об’єктом регулювання принципи цивільного процесу можна розбити на наступні дві групи: а) принципи організації правосуддя (судоустрою); б) принципи, що визначають процесуальну діяльність суду (функціональні або судочинства). ^ Принцип диспозитивності. Даний принцип визначає механізм руху цивільного процесу. Він є відбиттям автономного становища суб’єктів спірних цивільних правовідносин. Відповідно до цього принципу цивільні справи, за загальним правилом, виникають, розвиваються, змінюються, переходять із однієї стадії процесу в іншу й припиняються під впливом головним чином ініціативи осіб, що беруть участь у справі. Отже, особи, які беруть участь у справі, і в першу чергу сторони, мають право на будь-якій стадії цивільного процесу розпоряджатися своїми матеріальними правами, з приводу яких іде спір в суді, а також засобами їх захисту. Позивач може відмовитися від позовних вимог, відповідач вправі визнати позов. Сторони можуть закінчити справу мировою угодою, порядок волевиявлення сторін регламентований законом, що дозволяє суду здійснювати належний контроль. Принцип змагальності. Згідно зі ст.10 ЦПК цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, що беруть участь у справі, користуються рівними правами щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених ЦПК. Суд сприяє всебічному і повному з’ясуванню обставин справи: роз’яснює особам, які беруть участь у справі, їх права і обов’язки, попереджає про наслідки здійснення або нездійснення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, установлених ЦПК. Принцип процесуальної рівності полягає в тому, що сторони мають рівні процесуальні права і обов’язки (ст. 31 ЦПК). Принцип усності судового розгляду. Розгляд цивільних справ відбувається усно. Дослідження обставин справи починається з усної доповіді судді. Усна форма сприйняття фактичного та доказового матеріалу, а також здійснення процесуальних дій панує у цивільному судочинстві. В усній формі в судовому засіданні дають пояснення сторони та треті особи, а свідки — показання. В усній формі оголошують документи, різні письмові докази та переписку. ^ Судове засідання по кожній справі повинне проходити безупинно, крім часу, призначеного для відпочинку. До закінчення розгляду початої справи або до відкладення її слухання суд не вправі розглядати інші справи. ^ Цивільні процесуальні правовідносини (це врегульовані цивільним процесуальним правом відносини, що складаються між судом і іншими суб’єктами із приводу розгляду і вирішення цивільної справи). Риси цивільних процесуальних правовідносин (ці правовідносини виникають на основі норм цивільного процесуального права і носять правовий характер; це вольові відносини, тому що для їхнього виникнення потрібна ініціатива певних суб’єктів (подача позову, виклик свідка й т.д.); суд є обов’язковим учасником цивільних процесуальних правовідносин; цивільні процесуальні правовідносини характеризуються як владні. Між їхніми суб’єктами немає рівності, тому що суд — орган держави, отже, це відносини влади і підпорядкування; взаємність і множинність прав і обов’язків у суб’єктів правовідносин. Кожна процесуальна дія тягне наслідки та впливає на процесуальне положення інших суб’єктів цивільних процесуальних правовідносин; процесуальні правовідносини виникають тільки у зв’язку з розглядом і вирішенням цивільної справи та носять правоздстосовний характер; процесуальні правовідносини забезпечені цивільно-процесуальними, цивільно-правовими, адміністративно-правовими і кримінально-правовими санкціями; дані правовідносини носять системний характер (наявність стадій цивільного судочинства); цивільні процесуальні правовідносини перебувають у постійному русі, тому що можливість виникнення кожного відношення обумовлена виникненням, існуванням або припиненням іншого, попереднього за часом відношення, і саме це відношення, у свою чергу, визначає можливість виникнення, розвитку або припинення інших самостійних процесуальних правовідносин). ^ 1) наявність норми, на основі якої виникають цивільні процесуальні правовідносини. Норми цивільного процесуального права — це закріплені в законі загальнообов’язкові правила поведінки, які регулюють відносини, що складаються у зв’язку із судовою діяльністю з розгляду та вирішення цивільних справ. 2) наявність юридичних фактів, тобто фактів, з наявністю або відсутністю яких відповідна правова норма пов’язує виникнення, зміну або припинення процесуальних прав і обов’язків. 3) наявність цивільної процесуальної правосуб’єктності, що містить у собі цивільну процесуальну правоздатність і цивільну процесуальну дієздатність. Види цивільних процесуальних правовідносин: 1) за обов’язковим суб’єктом: відносини між судом першої інстанції і всіма особами, які беруть участь у розгляді справи; відносини між судом другої інстанції і зацікавленими особами; відносини між судом касаційної інстанції і зацікавленими особами; відносини між вищестоящими і нижчестоящими судовими органами. 2) підрозділ на головні, додаткові і службово-допоміжні: головні (основні) складаються між судом і стороною, судом і заявником; додаткові складаються між судом і третьою особою, прокурором, органами державного управління; службово-допоміжні складаються між судом і свідком, експертом, перекладачем. ^ Суб’єкти цивільних процесуальних правовідносин (це учасники процесуальних відносин, які виникають в суді з приводу розгляду і вирішення цивільних справ). Залежно від ролі, яку виконують, суб’єкти правовідносин можуть бути підрозділені на три групи: суди; особи, що беруть участь у справі; особи, що є іншими учасниками цивільного процесу. Суд — орган влади, наділений компетенцією (повноваженнями) по здійсненню правосуддя шляхом вирішення цивільних і кримінальних справ. Тому суд — не тільки обов’язковий, але й вирішальний суб’єкт цивільних процесуальних правовідносин. Риси суду як суб’єкта цивільних процесуальних правовідносин: необхідний учасник цивільних процесуальних правовідносин, без якого неможливий розгляд справи; взаємозв’язок прав і обов’язків суду; суд не має матеріально-правової зацікавленості, тому що не є суб’єктом спірних правовідносин; суд має процесуальну зацікавленість у результатах справи, тобто процесуальний інтерес суду не лежить на чиємусь боці. Особи, які беруть участь у справі. У відповідності зі ст.26 ЦПК у справах позовного провадження особами, які беруть участь у справі, є сторони, треті особи, представники сторін та третіх осіб. У справах наказного та окремого провадження особами, які беруть участь у справі, є заявники, інші заінтересовані особи, їхні представники. У справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надане право захищати права, свободи та інтереси інших осіб. Риси, характерні для всіх осіб, які беруть участь у справі: їхні дії спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних процесуальних правовідносин; на них поширюється законна сила судового рішення; вони діють від свого імені для захисту своїх або чужих інтересів; вони зацікавлені, хоча і у різному ступені, у результатах розгляду справи. Залежно від характеру юридичного інтересу до результату процесу всіх осіб, які беруть участь у справі, можна розділити на дві групи: 1) особи, які мають особистий інтерес, — як матеріально-правовий, так і процесуальний — сторони, треті особи, заявники і зацікавлені особи; 2) особи, які мають громадський, державний інтерес, тобто тільки процесуальний інтерес — прокурор, органи державного управління. Третю групу суб’єктів процесуальних правовідносин становлять особи, які є іншими учасниками цивільного процесу. ^ ПЕРША ПІДГРУПА Особи, які беруть участь у справі - це суб’єкти цивільних процесуальних правовідносин, які наділені юридичною заінтересованістю, що визначає їх правовий статус при розгляді й вирішенні цивільної справи. Критерієм виділення даних суб’єктів в окрему групу є наявність у них юридичної зацікавленості (інтересу) у результаті розгляду справи. Вона полягає у тому, що особи, які беруть участь у справі, є учасниками спірних матеріально-правових відносин або захищають у процесі права та інтереси інших осіб, державні чи громадські інтереси. ДРУГА ПІДГРУПА Учасники процесу, які захищають інтереси інших осіб, мають тільки процесуальний інтерес, що зумовлюється характером їхньої зацікавленості по справі: виконуваними функціями в галузі державного управління, компетенцією, обов’язками та іншими обставинами. До другої групи входять представники сторін і третіх осіб, прокурор, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи, що звернулися до суду із заявами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб, або державних чи суспільних інтересів у випадках, встановлених законом. ^ Згідно зі ст. 47 ЦПК учасниками цивільного процесу крім осіб, які беруть участь у справі, є секретар судового засідання, судовий розпорядник, свідок, експерт, перекладач, спеціаліст, особа, яка надає правову допомогу. Характерні риси осіб, які є іншими учасниками процесу: не мають матеріально-правової зацікавленості й результатах процесу; не захищають свої права та інтереси; як правило, залучаються до процесу по волевиявленню (ініціативі) суду або осіб, які беруть участь у справі. ^ — такий учасник цивільного процесуального відношення, якому відомі будь-які обставини, що стосуються справи. Експерт — особа, якій доручено провести дослідження матеріальних об’єктів, явищ і процесів, що містять інформацію про обставини справи, і дати висновок з питань, які виникають під час розгляду справи і стосуються сфери її спеціальних знань. Спеціаліст — особа, яка володіє спеціальними знаннями та навичками застосування технічних засобів і може надавати консультації під час вчинення процесуальних дій з питань, що потребують відповідних спеціальних знань і навичок. Основна відмінність експерта від спеціаліста полягає в тому, що експерт проводить спеціальне дослідження об’єктів матеріального світу, в результаті чого з’являється такий засіб доведення, як висновок експерта. Сам процес експертного дослідження випадає з поля зору законодавця, тому що не регламентується цивільним процесуальним законом. Спеціаліст, на відміну від експерта, не проводить експертного дослідження, у зв’язку із чим його процесуальна функція обмежується наданням «технічної» допомоги суду при виконанні останнім різних процесуальних дій. Перекладач — особа, яка вільно володіє мовою, якою здійснюється цивільне судочинство, та іншою мовою, знання якої необхідне для усного чи письмового перекладу з однієї мови на іншу, а також особа, яка володіє технікою спілкування з глухими, німими чи глухонімими. ^ — це особа, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги. Секретар судового засідання — це особа, що здійснює судові виклики і повідомлення; перевіряє наявність та з’ясування причини відсутності осіб, яких було викликано до суду; забезпечує фіксацію судового засідання технічними засобами; веде журнал судового засідання; оформляє матеріали справи; виконує інші доручення головуючого, що стосуються розгляду справи. ^ — це особа, що забезпечує належний стан залу судового засідання і запрошує до нього учасників цивільного процесу; з урахуванням кількості місць та забезпечення порядку під час судового засідання визначає можливу кількість осіб, що можуть бути присутніми у залі судового засідання; оголошує про вхід і вихід суду та пропонує всім присутнім встати; слідкує за додержанням порядку особами, присутніми у залі судового засідання; виконує розпорядження головуючого тощо. ^ Цивільна процесуальна правоздатність — це встановлена законом здатність мати цивільні процесуальні права та обов’язки сторони, третьої особи, заявника, зацікавленої особи. Цивільну процесуальну правоздатність мають усі фізичні і юридичні особи. Цивільна процесуальна дієздатність — здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов’язки в суді. Залежно від віку і стану здоров’я ст. 29 ЦПК виділяє наступні види цивільної процесуальної дієздатності:
неповнолітні віком до 14 років, а також повнолітні громадяни, визнані у встановленому законом порядку недієздатними. Дана група суб’єктів цивільного процесуального відношення не має цивільної процесуальної дієздатності, тобто вони не здатні особисто вести свої справи у суді, а також доручати ведення справи представникові. ^ Об’єктом цивільних процесуальних правовідносин є те, на що спрямовано ці правовідносини. Загальним об’єктом всієї системи процесуальних правовідносин по тій або іншій конкретній справі є матеріально-правовий спір або охоронюваний законом інтерес, який суд повинен вирішити або захистити. Спеціальний об’єкт елементарних правовідносин — це результат, який досягається в процесі здійснення конкретних правовідносин. 15. Зміст цивільних процесуальних правовідносин Зміст цивільних процесуальних правовідносин складається із прав і обов’язків суб’єктів, процесуальних дій по реалізації цих прав і обов’язків. |
Схожі:
 | 1. вступ навчальний курс включає до себе поняття про предмет І систему... Курс цивільного процесу передбачає проведення різних форм навчальної діяльності: лекційні, практичні заняття, колоквіуми, експериментальні... | | Тема. Речові права на чужі речі Воно може бути припинене лише самим суб'єктом цього права або на підставі закону. Це право не може бути припинене тим суб'єктом,... |
| 2. Передумови права на звернення до суду та порядок його здійснення Цивільне процесуальне законодавство передбачає І коло осіб, за заявою яких може бути порушена цивільна справа в суді. Суб'єктами... | | Характеристика цивільного законодавства України. Цивільне право є... Предметом цивільного права є майнові правовідносини, обумовлені товарно-грошовими формами та особисті немайнові правовідносини. Методом... |
| Доповіді учасників круглого столу «Особисті немайнові права сторін-суб’єктів сурогатного материнства» Калітенко Оксана Михайлівна (доцент кафедри цивільного права... | | Навчальна дисципліна “Цивільний процес” включає поняття про предмет... Верховного Суду України, Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних І кримінальних справ, оволодіння навичками правильного... |
| Законами Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд І вирішення цивільних справ з метою захисту... | | Завдання для срс з курсу «Цивільне право» для студентів гр. Г-е 2 курсу Система цивільного права І співвідношення цивільного права з іншими галузями права |
| 1. Правовідносини, їх ознаки та види Правові відносини — це врегульовані нормами права суспільні зв'язки між суб'єктами права, які є носіями суб'єктивних прав та юридичних... | | Розділ І. Загальні положення цивільного права 9 Глава Цивільне право... Роль судової та арбітражної практики в удосконаленні, тлумаченні та застосуванні цивільного законодавства 32 |