Рівність сторін у тих можливостях, які надані ним для захис­ту своїх прав І інтересів; суб’єкти цивільного про­цесуального права вправі здійснювати або не здійснювати свої права; система гарантій прав суб’єктів цивільного процесу. Система




Скачати 166.14 Kb.
НазваРівність сторін у тих можливостях, які надані ним для захис­ту своїх прав І інтересів; суб’єкти цивільного про­цесуального права вправі здійснювати або не здійснювати свої права; система гарантій прав суб’єктів цивільного процесу. Система
Дата конвертації27.06.2013
Розмір166.14 Kb.
ТипДокументы
skaz.com.ua > Право > Документы
1. Поняття, предмет, метод, система цивільного процесуального права

Поняття цивільного процесуального права (це сукупність правових норм, що регулюють порядок розгляду і вирішення судом цивільних справ, тобто правосуддя в цивільних справах).

Що є предметом цивільного процесуального права (суспільні відносини, що виникають у сфері цивільного судочин­ства, тобто цивільні процесуальні відносини. Ці відносини вини­кають у результаті діяльності суду, осіб, що приймають участь у процесі, органів виконання судових постанов, здійснюваної відпо­відно до норм цивільного процесуального права. Таким чином, відповідно до чинного законодавства, яке наді­ляє суд владою здійснювати правосуддя в цивільних справах, цивільний процес правильніше розуміти у вузькому змісті, тобто як судочинство).

Що таке метод правового регулювання (визначений двома обставинами: з одного боку, виникнення цивільного процесу, його розвиток, перехід з од­нієї стадії в іншу залежить від волі заінтересованих осіб; з іншого боку — обов’язковим і вирішальним суб’єктом цивільних проце­суальних правовідносин є суд, що приймає від імені держави влад­не рішення, яке у необхідних випадках підлягає примусовому ви­конанню. Метод цивільного процесуаль­ного права можна визначити як диспозитивно-імперативний).

Імперативні основи методу цивільного процесуального права (процесуальні норми забезпечують чільне положення суду як органу влади; у якості основних юридичних фактів виступають владні про­цесуальні дії суду; цивільне процесуальне право забезпечує суду право контро­лю за діями сторін; цивільний процес ґрунтується на суворо визначеному проце­суальному порядку здійснення правосуддя — цивільній процесу­альній формі).

Диспозитивні основи методу (рівність сторін у тих можливостях, які надані ним для захис­ту своїх прав і інтересів; суб’єкти цивільного про­цесуального права вправі здійснювати або не здійснювати свої права; система гарантій прав суб’єктів цивільного процесу.)

Система цивільного процесуального права (сукупність ци­вільних процесуальних норм, що регулюють правосуддя в цивіль­них справах, і завдань цивільного судочинства, що забезпечують виконання, і складається із двох частин: загальної й особливої. За­гальна частина включає основні положення: склад учасників, систему захисту їхніх процесуальних прав, предметну компетен­цію суду, строки, видатки, судове доказування і його засоби. За­гальна частина будується в точній відповідності із Загальними по­ложеннями ЦПК України. Особлива частина регламентує рух справи по процесуальних стадіях судочинства від порушення до завершення цивільної процесуальної діяльності. У цій частині ви­діляються позовне, наказне і окреме провадження суду першої ін­станції, а також провадження по перегляду судових рішень, ухвал і постанов у апеляційних, касаційних провадженнях і у зв’язку нововиявленими обставинами.)

^ 2. Джерела цивільного процесуального права і межі дії його норм

Що таке джерела цивільного процесуального права (правові акти, що містять норми даної галузі права. Види джерел залежать від форм, у яких виражається й функціонує норма цивільного процесуального права).

До першого виду джерел цивільного процесуального права на­лежать (Конституція України, що закріпила найважливіші принци­пи судочинства, Цивільний процесуальний кодекс України, інші закони України, що містять процесуальні норми).

До другого виду джерел цивільного процесуального права на­лежать (Укази Президента України й постанови уряду України, Рішення Конституційного Суду України, Міжнародні угоди і договори, що визначають взаємну право­ву допомогу держав по цивільних справах, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України).

Не є джерелом цивільного процесуального права роз’яснення Пленуму Верховного Суду України. Постанови Пленуму Верховного Суду України відрізняються від законодавчих актів тим, що вони: 1) приймаються вищим судо­вим органом; 2) офіційно є актами роз’яснення з питань судової практики, тобто застосовуваних судами нормативних актів; 3) за­сновані на обов’язковості закону, зміст якого відображають; 4) не можуть змінити, скасувати закон або інший нормативний акт, за­стосовуваний судом.

Дія процесуальних норм у часі визначається правилом, відпо­відно до якого незалежно від часу порушення цивільної справи в суді при здійсненні процесуальних дій застосовується процесуаль­ний закон, що діє на цей момент. Закон, який встановлює нові обов’язки, що скасовує чи звужує права, належні учасникам цивільного процесу, чи обмежує їх ви­користання, не має зворотної дії в часі.

Дія цивільних процесуальних норм у просторі визначає пра­вило, відповідно до якого при розгляді цивільної справи, здій­сненні окремих процесуальних дій і виконанні рішень суду діє процесуальний закон за місцем здійснення відповідної процесу­альної дії.

Дія цивільного процесуального права за колом осіб. Цивільні процесуальні норми мають обов’язкову силу для всіх громадян, державних підприємств, установ, організацій, громадських орга­нізацій і їхніх об’єднань. Цивільний процесуальний закон поши­рюється також на іноземців, іноземні підприємства й організації, що перебувають на території України.

^ 3. Співвідношення цивільного процесуального права з іншими галузями права

Значний зв’язок між цивільним процесуальним правом і кри­мінальним процесуальним правом, які мають однакові консти­туційні основи, ряд спільних інститутів, наприклад, у сфері дока­зового права, а також ряд загальних положень, що стосуються руху справи в судовому засіданні, винесення судових постанов, оскарження й перегляду рішень.

Разом з тим кожна із зазначених галузей процесуального права має й істотні особливості, обумовлені розходженням предмета й за­вдань розгляду справ у цивільному і кримінальному процесі. У ци­вільному процесі предметом розгляду в основному є спір про право цивільне. Кримінальний процес спрямований на здійснення судового провадження про кримінальні правопорушення, що караються кримінальним законом.

Цивільне провадження виникає за заявою заінтересованої особи. Кри­мінальне провадження здійснюється в основнову з ініціативи органів держави. Суспільний інтерес виступає як основна підстава руху кримінального провадження.

Цивільне процесуальне право тісно пов’язане з господарським процесуальним правом. Цей зв’язок обумовлений спільністю за­вдань загального суду й господарського суду щодо захисту прав та охоронюваних законом інтересів фізичних і юридичних осіб. Між зазначеними галузями є подібність і в багатьох інших процесуаль­них інститутах (засоби судового захисту права, доведення й дока­зи, відкриття провадження тощо).

Разом з тим цивільне процесуальне право і господарське про­цесуальне право регламентують процес здійснення правосуддя в різних судових системах (загальні і спеціалізовані суди). Якщо ді­яльність загального суду регламентується ЦПК, то діяльність гос­подарського суду регламентується ГПК.

^ 4. Цивільне судочинство (цивільний процес): поняття, завдання, види, стадії

Поняття «цивільне судочинство» є вужчим за поняття «цивільний процес».

Завдання цивільного судочинства визначені ст. 1 ЦПК: «За­вданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтере­сів держави».

Суди розглядають справи в порядку позовного, наказного та окремого провадження.

Вид цивільного судочинства (це порядок розгляду, передба­чених у законі і поєднаних у певні групи, цивільних справ у суді першої інстанції, що обумовлюється матеріально-правовою приро­дою справ, які входять у групу, і характеризується самостійними засобами й способами захисту прав і інтересів, а також особливос­тями судової процедури).

Види цивільного судочинства за предметом судової діяльності (Позовне провадження являє собою судочинство з вирішення спорів про право за допомогою позову. Воно призначено для захис­ту порушених або оскаржених суб’єктивних цивільних прав гро­мадян і організацій. Наказне провадження — спрощене та скорочене порівняно з позовним, засноване на достовірних письмових доказах прова­дження в суді першої інстанції, що ставить метою захист прав і за­конних інтересів шляхом забезпечення можливості примусового виконання ряду зобов’язань і обумовлене правовою природою ма­теріально-правових вимог, зазначених у законі, на основі яких може бути виданий судовий наказ. У порядку окремого провадження розглядаються справи, у яких відсутній спір про право, а постає питання про встановлення юридичного факту, визначення правового стану фізичних осіб або майна).

Поняття стадії процесу (це сукупність процесуальних дій, спрямованих на здійснення однієї найближчої процесуальної мети).

Стадії цивільного процесу:

  1. пред’явлення позову; відкриття провадження у справі;

  2. провадження в справі до судового розгляду;

  3. судовий розгляд в суді першої інстанції;

  4. провадження в апеляційній інстанції;

  5. провадження в касаційній інстанції;

  6. переглід судових рішень ВСУ;

  7. провадження у зв’язку з нововиявленими обставинами;

  8. відновлення втраченого провадження;

  9. виконавче провадження.

^ 5. Наука цивільного процесуального права

У науку цивільного процесуального права входить сам цивільний процес та цивільне судочинство.

6. Поняття і система принципів цивільного процесуального права

Принципи цивільного процесуального права (це закріплені в нормах цивільного процесуального права основні керівні поло­ження (засади), що відображають специфіку, сутність і зміст даної галузі права).

Використовуючи як критерій джерело закріплення, виділяють три групи принципів: 1) конституційні принципи, продубльовані в ЦПК 2) конституційні принципи, не продубльовані в ЦПК 3)галузеві принципи цивільного процесуального права, що зна­йшли відбиття в ЦПК.

Залежно від того, відповідні принципи діють в одній або декіль­кох галузях права, існує їх розподіл на: загальноправові — діють в усіх без винятку галузях права; міжгалузеві — закріплені в нормах декількох галузей права, як правило, близьких за характером; галузеві — закріплені в нормах тільки однієї конкретної га­лузі права; принципи окремих інститутів цивільного процесуального права, наприклад принципи інституту доказів.

За об’єктом регулювання принципи цивільного процесу можна розбити на наступні дві групи: а) принципи організації правосуддя (судоустрою); б) принципи, що визначають процесуальну діяль­ність суду (функціональні або судочинства).

^ 7. Функціональні принципи

Принцип диспозитивності. Даний принцип визначає меха­нізм руху цивільного процесу. Він є відбиттям автономного стано­вища суб’єктів спірних цивільних правовідносин. Відповідно до цього принципу цивільні справи, за загальним правилом, виника­ють, розвиваються, змінюються, переходять із однієї стадії проце­су в іншу й припиняються під впливом головним чином ініціативи осіб, що беруть участь у справі. Отже, особи, які беруть участь у справі, і в першу чергу сторони, мають право на будь-якій стадії цивільного процесу розпоряджатися своїми матеріальними права­ми, з приводу яких іде спір в суді, а також засобами їх захисту. Позивач може відмовитися від позовних вимог, відповідач вправі визнати позов. Сторони можуть закінчити справу мировою уго­дою, порядок волевиявлення сторін регламентований законом, що дозволяє суду здійснювати належний контроль.

Принцип змагальності. Згідно зі ст.10 ЦПК цивільне судочинство здійснюється на за­садах змагальності сторін. Сторони та інші особи, що беруть участь у справі, користуються рівними правами щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установле­них ЦПК. Суд сприяє всебічному і повному з’ясуванню обставин справи: роз’яснює особам, які беруть участь у справі, їх права і обо­в’язки, попереджає про наслідки здійснення або нездійснення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, установлених ЦПК.

Принцип процесуальної рівності полягає в тому, що сторони мають рівні процесуальні права і обов’язки (ст. 31 ЦПК).

Принцип усності судового розгляду. Розгляд цивільних справ відбувається усно. Дослідження обставин справи почина­ється з усної доповіді судді. Усна форма сприйняття фактичного та доказового матеріалу, а також здійснення процесуальних дій панує у цивільному судочинстві. В усній формі в судовому засі­данні дають пояснення сторони та треті особи, а свідки — пока­зання. В усній формі оголошують документи, різні письмові до­кази та переписку.

^ Принцип безперервності судового розгляду. Судове засідан­ня по кожній справі повинне проходити безупинно, крім часу, призначеного для відпочинку. До закінчення розгляду початої справи або до відкладення її слухання суд не вправі розглядати інші справи.

^ 8. Цивільні процесуальні правовідносини: поняття, ознаки, види

Цивільні процесуальні правовідносини (це врегульовані ци­вільним процесуальним правом відносини, що складаються між судом і іншими суб’єктами із приводу розгляду і вирішення ци­вільної справи).

Риси цивільних процесуальних правовідносин (ці правовідносини виникають на основі норм цивільного про­цесуального права і носять правовий характер; це вольові відносини, тому що для їхнього виникнення по­трібна ініціатива певних суб’єктів (подача позову, виклик свідка й т.д.); суд є обов’язковим учасником цивільних процесуальних пра­вовідносин; цивільні процесуальні правовідносини характеризуються як владні. Між їхніми суб’єктами немає рівності, тому що суд — ор­ган держави, отже, це відносини влади і підпорядкування; взаємність і множинність прав і обов’язків у суб’єктів право­відносин. Кожна процесуальна дія тягне наслідки та впливає на процесуальне положення інших суб’єктів цивільних процесуаль­них правовідносин; процесуальні правовідносини виникають тільки у зв’язку з розглядом і вирішенням цивільної справи та носять правоздстосовний характер; процесуальні правовідносини забезпечені цивільно-процесу­альними, цивільно-правовими, адміністративно-правовими і кри­мінально-правовими санкціями; дані правовідносини носять системний характер (наявність стадій цивільного судочинства); цивільні процесуальні правовідносини перебувають у постій­ному русі, тому що можливість виникнення кожного відношення обумовлена виникненням, існуванням або припиненням іншого, попереднього за часом відношення, і саме це відношення, у свою чергу, визначає можливість виникнення, розвитку або припинен­ня інших самостійних процесуальних правовідносин).

^ 9. Підстави виникнення цивільних процесуальних правовідносин:

1) наявність норми, на основі якої виникають цивільні процесу­альні правовідносини.

Норми цивільного процесуального права — це закріплені в за­коні загальнообов’язкові правила поведінки, які регулюють відно­сини, що складаються у зв’язку із судовою діяльністю з розгляду та вирішення цивільних справ.

2) наявність юридичних фактів, тобто фактів, з наявністю або відсутністю яких відповідна правова норма пов’язує виникнення, зміну або припинення процесуальних прав і обов’язків.

3) наявність цивільної процесуальної правосуб’єктності, що містить у собі цивільну процесуальну правоздатність і цивільну процесуальну дієздатність.

Види цивільних процесуальних правовідносин:

1) за обов’язковим суб’єктом: відносини між судом першої інстанції і всіма особами, які бе­руть участь у розгляді справи; відносини між судом другої інстанції і зацікавленими особами; відносини між судом касаційної інстанції і зацікавленими особами; відносини між вищестоящими і нижчестоящими судовими органами.

2) підрозділ на головні, додаткові і службово-допоміжні: головні (основні) складаються між судом і стороною, судом і заявником; додаткові складаються між судом і третьою особою, прокуро­ром, органами державного управління; службово-допоміжні складаються між судом і свідком, екс­пертом, перекладачем.

^ 10. Суб’єкти цивільних процесуальних правовідносин

Суб’єкти цивільних процесуальних правовідносин (це учас­ники процесуальних відносин, які виникають в суді з приводу роз­гляду і вирішення цивільних справ).

Залежно від ролі, яку виконують, суб’єкти правовідносин мо­жуть бути підрозділені на три групи: суди; особи, що беруть участь у справі; особи, що є іншими учасниками цивільного процесу.

Суд — орган влади, наділений компетенцією (повноваження­ми) по здійсненню правосуддя шляхом вирішення цивільних і кримінальних справ. Тому суд — не тільки обов’язковий, але й вирішальний суб’єкт цивільних процесуальних правовідносин.

Риси суду як суб’єкта цивільних процесуальних правовідно­син: необхідний учасник цивільних процесуальних правовідно­син, без якого неможливий розгляд справи; взаємозв’язок прав і обов’язків суду; суд не має матеріально-правової зацікавленості, тому що не є суб’єктом спірних правовідносин; суд має процесуальну зацікавленість у результатах справи, тобто процесуальний інтерес суду не лежить на чиємусь боці.

Особи, які беруть участь у справі. У відповідності зі ст.26 ЦПК у справах позовного провадження особами, які беруть участь у справі, є сторони, треті особи, пред­ставники сторін та третіх осіб. У справах наказного та окремого провадження особами, які беруть участь у справі, є заявники, інші заінтересовані особи, їхні представники. У справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надане право захища­ти права, свободи та інтереси інших осіб.

Риси, характерні для всіх осіб, які беруть участь у справі: їхні дії спрямовані на виникнення, зміну або припинення ци­вільних процесуальних правовідносин; на них поширюється законна сила судового рішення; вони діють від свого імені для захисту своїх або чужих інте­ресів; вони зацікавлені, хоча і у різному ступені, у результатах роз­гляду справи.

Залежно від характеру юридичного інтересу до результату про­цесу всіх осіб, які беруть участь у справі, можна розділити на дві групи:

1) особи, які мають особистий інтерес, — як матеріально-право­вий, так і процесуальний — сторони, треті особи, заявники і заці­кавлені особи; 2) особи, які мають громадський, державний інтерес, тобто тільки процесуальний інтерес — прокурор, органи державного управління.

Третю групу суб’єктів процесуальних правовідносин станов­лять особи, які є іншими учасниками цивільного процесу.

^ 11. Особи, які беруть участь у справі

ПЕРША ПІДГРУПА Особи, які беруть участь у справі - це суб’єкти цивільних процесуальних правовідносин, які наділені юридичною заінтересованістю, що визначає їх правовий статус при розгляді й вирішенні цивільної справи. Критерієм виділення даних суб’єктів в окрему групу є наявність у них юридичної зацікавленості (інтересу) у результаті розгляду справи. Вона полягає у тому, що особи, які беруть участь у справі, є учасниками спірних матеріально-правових відносин або захищають у процесі права та інтереси інших осіб, державні чи громадські інтереси.

ДРУГА ПІДГРУПА Учасники процесу, які захищають інтереси інших осіб, мають тільки процесуальний інтерес, що зумовлюється характером їхньої зацікавленості по справі: виконуваними функціями в галузі державного управління, компетенцією, обов’язками та іншими обставинами. До другої групи входять представники сторін і третіх осіб, прокурор, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи, що звернулися до суду із заявами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб, або державних чи суспільних інтересів у випадках, встановлених законом.

^ 12. Інші учасники цивільного процесу

Згідно зі ст. 47 ЦПК учасниками цивільного процесу крім осіб, які беруть участь у справі, є секретар судового засідання, судовий розпорядник, свідок, експерт, перекладач, спеціаліст, особа, яка надає правову допомогу.

Характерні риси осіб, які є іншими учасниками процесу: не мають матеріально-правової зацікавленості й результатах процесу; не захищають свої права та інтереси; як правило, залучаються до процесу по волевиявленню (іні­ціативі) суду або осіб, які беруть участь у справі.

^ Свідок — такий учасник цивільного процесуального відношен­ня, якому відомі будь-які обставини, що стосуються справи.

Експерт — особа, якій доручено провести дослідження матері­альних об’єктів, явищ і процесів, що містять інформацію про об­ставини справи, і дати висновок з питань, які виникають під час розгляду справи і стосуються сфери її спеціальних знань.

Спеціаліст — особа, яка володіє спеціальними знаннями та на­вичками застосування технічних засобів і може надавати консуль­тації під час вчинення процесуальних дій з питань, що потребують відповідних спеціальних знань і навичок.

Основна відмінність експерта від спеціаліста полягає в тому, що експерт проводить спеціальне дослідження об’єктів матеріального світу, в результаті чого з’являється такий засіб доведення, як ви­сновок експерта. Сам процес експертного дослідження випадає з поля зору законодавця, тому що не регламентується цивільним процесуальним законом. Спеціаліст, на відміну від експерта, не проводить експертного дослідження, у зв’язку із чим його проце­суальна функція обмежується наданням «технічної» допомоги суду при виконанні останнім різних процесуальних дій.

Перекладач — особа, яка вільно володіє мовою, якою здійсню­ється цивільне судочинство, та іншою мовою, знання якої необхід­не для усного чи письмового перекладу з однієї мови на іншу, а та­кож особа, яка володіє технікою спілкування з глухими, німими чи глухонімими.

^ Особа, яка надає правову допомогу — це особа, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги.

Секретар судового засідання — це особа, що здійснює судові виклики і повідомлення; перевіряє наявність та з’ясування при­чини відсутності осіб, яких було викликано до суду; забезпечує фіксацію судового засідання технічними засобами; веде журнал судового засідання; оформляє матеріали справи; виконує інші до­ручення головуючого, що стосуються розгляду справи.

^ Судовий розпорядник — це особа, що забезпечує належний стан залу судового засідання і запрошує до нього учасників цивільного процесу; з урахуванням кількості місць та забезпечення по­рядку під час судового засідання визначає можливу кількість осіб, що можуть бути присутніми у залі судового засідання; оголошує про вхід і вихід суду та пропонує всім присутнім встати; слідкує за додержанням порядку особами, присутніми у залі судового засі­дання; виконує розпорядження головуючого тощо.

^ 13. Цивільна процесуальна правоздатність і дієздатність

Цивільна процесуальна правоздатність — це встановлена за­коном здатність мати цивільні процесуальні права та обов’язки сторони, третьої особи, заявника, зацікавленої особи. Цивільну процесуальну правоздатність мають усі фізичні і юри­дичні особи.

Цивільна процесуальна дієздатність — здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обо­в’язки в суді.

Залежно від віку і стану здоров’я ст. 29 ЦПК виділяє наступні види цивільної процесуальної дієздатності:

  1. повна цивільна процесуальна дієздатність, що належить фі­зичним особам, які досягли повноліття;

  2. неповнолітні особи віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років можуть особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов’язки в суді у справах, що виникають з від’носин, у яких вони особисто беруть участь, якщо інше не встанов­лено законом. Суд може залучити до участі в таких справах закон­ного представника неповнолітньої особи;

  3. особи, цивільна дієздатність яких обмежена, можуть особис­то здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов’язки в суді у справах, що виникають з відносин, у яких вони особисто беруть участь, якщо інше не встановлено законом. Суд може залучити до участі в таких справах законного представника особи, цивільна дієздатність якої обмежена;

  1. у разі реєстрації шлюбу фізичної особи, яка не досягла повно­ліття, вона набуває цивільну процесуальну дієздатність з моменту реєстрації шлюбу. Цивільної процесуальної дієздатності набуває також неповнолітня особа, якій у порядку, встановленому ЦПК, надано повну цивільну дієздатність;

неповнолітні віком до 14 років, а також повнолітні громадя­ни, визнані у встановленому законом порядку недієздатними. Дана група суб’єктів цивільного процесуального відношення не має цивільної процесуальної дієздатності, тобто вони не здатні осо­бисто вести свої справи у суді, а також доручати ведення справи представникові.

^ 14. Об’єкт цивільних процесуальних правовідносин

Об’єктом цивільних процесуальних правовідносин є те, на що спрямовано ці правовідносини.

Загальним об’єктом всієї системи процесуальних правовідно­син по тій або іншій конкретній справі є матеріально-правовий спір або охоронюваний законом інтерес, який суд повинен виріши­ти або захистити. Спеціальний об’єкт елементарних правовідносин — це резуль­тат, який досягається в процесі здійснення конкретних правовід­носин.

15. Зміст цивільних процесуальних правовідносин

Зміст цивільних процесуальних правовідносин складається із прав і обов’язків суб’єктів, процесуальних дій по реалізації цих прав і обов’язків.

Схожі:

Рівність сторін у тих можливостях, які надані ним для захис­ту своїх прав І інтересів; суб’єкти цивільного про­цесуального права вправі здійснювати або не здійснювати свої права; система гарантій прав суб’єктів цивільного процесу. Система icon1. вступ навчальний курс включає до себе поняття про предмет І систему...
Курс цивільного процесу передбачає проведення різних форм навчальної діяльності: лекційні, практичні заняття, колоквіуми, експериментальні...
Рівність сторін у тих можливостях, які надані ним для захис­ту своїх прав І інтересів; суб’єкти цивільного про­цесуального права вправі здійснювати або не здійснювати свої права; система гарантій прав суб’єктів цивільного процесу. Система iconТема. Речові права на чужі речі
Воно може бути припинене лише самим суб'єктом цього права або на підставі закону. Це право не може бути припинене тим суб'єктом,...
Рівність сторін у тих можливостях, які надані ним для захис­ту своїх прав І інтересів; суб’єкти цивільного про­цесуального права вправі здійснювати або не здійснювати свої права; система гарантій прав суб’єктів цивільного процесу. Система icon2. Передумови права на звернення до суду та порядок його здійснення
Цивільне процесуальне законодавство передбачає І коло осіб, за заявою яких може бути порушена цивільна справа в суді. Суб'єктами...
Рівність сторін у тих можливостях, які надані ним для захис­ту своїх прав І інтересів; суб’єкти цивільного про­цесуального права вправі здійснювати або не здійснювати свої права; система гарантій прав суб’єктів цивільного процесу. Система iconХарактеристика цивільного законодавства України. Цивільне право є...
Предметом цивільного права є майнові правовідносини, обумовлені товарно-грошовими формами та особисті немайнові правовідносини. Методом...
Рівність сторін у тих можливостях, які надані ним для захис­ту своїх прав І інтересів; суб’єкти цивільного про­цесуального права вправі здійснювати або не здійснювати свої права; система гарантій прав суб’єктів цивільного процесу. Система iconДоповіді учасників круглого столу
«Особисті немайнові права сторін-суб’єктів сурогатного материнства» Калітенко Оксана Михайлівна (доцент кафедри цивільного права...
Рівність сторін у тих можливостях, які надані ним для захис­ту своїх прав І інтересів; суб’єкти цивільного про­цесуального права вправі здійснювати або не здійснювати свої права; система гарантій прав суб’єктів цивільного процесу. Система iconНавчальна дисципліна “Цивільний процес” включає поняття про предмет...
Верховного Суду України, Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних І кримінальних справ, оволодіння навичками правильного...
Рівність сторін у тих можливостях, які надані ним для захис­ту своїх прав І інтересів; суб’єкти цивільного про­цесуального права вправі здійснювати або не здійснювати свої права; система гарантій прав суб’єктів цивільного процесу. Система iconЗаконами
Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд І вирішення цивільних справ з метою захисту...
Рівність сторін у тих можливостях, які надані ним для захис­ту своїх прав І інтересів; суб’єкти цивільного про­цесуального права вправі здійснювати або не здійснювати свої права; система гарантій прав суб’єктів цивільного процесу. Система iconЗавдання для срс з курсу «Цивільне право» для студентів гр. Г-е 2 курсу
Система цивільного права І співвідношення цивільного права з іншими галузями права
Рівність сторін у тих можливостях, які надані ним для захис­ту своїх прав І інтересів; суб’єкти цивільного про­цесуального права вправі здійснювати або не здійснювати свої права; система гарантій прав суб’єктів цивільного процесу. Система icon1. Правовідносини, їх ознаки та види
Правові відносини — це врегульовані нормами права суспільні зв'язки між суб'єктами права, які є носіями суб'єктивних прав та юридичних...
Рівність сторін у тих можливостях, які надані ним для захис­ту своїх прав І інтересів; суб’єкти цивільного про­цесуального права вправі здійснювати або не здійснювати свої права; система гарантій прав суб’єктів цивільного процесу. Система iconРозділ І. Загальні положення цивільного права 9 Глава Цивільне право...
Роль судової та арбітражної практики в удосконаленні, тлумаченні та застосуванні цивільного законодавства 32
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2015
звернутися до адміністрації
skaz.com.ua
Головна сторінка