Міністерство внутрішніх справ україни дніпропетровський державний університет внутрішніх справ




НазваМіністерство внутрішніх справ україни дніпропетровський державний університет внутрішніх справ
Сторінка5/7
Дата конвертації20.06.2013
Розмір1.12 Mb.
ТипДокументы
skaz.com.ua > Право > Документы
1   2   3   4   5   6   7
ТЕМА №19

Основи теорії юридичного процесу
Розглядаючи питання цієї теми, слід дати визначення юридичного процесу як встановленого нормами права порядку здійснення соціальними суб'єктами діяльності зі створення, тлумачення та реалізації правових норм, спрямованого на досягнення цими суб'єктами суспільного чи особистого результату. Після цього слід навести сутнісні ознаки юридичного процесу.

Необхідно також перерахувати окремі види юридичного процесу (правотворчий, правотлумачний та правореалізаційний) та надати детальну характеристику кожного з них. Відповідь на це питання полегшить повернення до тем «Правотворчість», «Тлумачення правових норм» та «Реалізація права», що вивчалися раніше. Окремо варто зупинитися на такому різновиді правореалізаційного процесу, як правозастосовчий процес.

Окремо слід присвятити увагу розгляду основних стадій юридичного процесу. Неабияке значення має визначення поняття та класифікація процесуальних документів. В межах цього питання слід розглянути і процесуальні правовідносини, їх поняття, ознаки і склад, приділивши особливу увагу суб'єктам.

ТЕМА №20

Правосвідомість та правова культура
При висвітленні питань цієї теми слід пам'ятати, що не тільки писане право є реальним об'єктом відображення уявлень і почуттів людей, але і "право в житті", тобто діяльність правоохоронних органів, правопорядок. Також треба підкреслити, що у правосвідомості людей має місце думка не тільки про право дійсне, але й про право бажане. Структура правосвідомості — це її внутрішня побудова, яка складається з трьох взаємопов'язаних компонентів: знання права, ставлення до права, спонукання до виконання правових приписів. Таким чином, відповідно до традиційної позиції теоретиків, виділяються: пізнавальна, оціночна і регулятивна функції правосвідомості. Необхідно з'ясувати критерії чіткого розмежування цих функцій, конкретизувати їх за допомогою прикладів з практики правозастосування. Те ж саме стосується й видів правосвідомості: індивідуальної, групової, суспільної, наукової та професійної. Що стосується питання про зв'язок і взаємодію правосвідомості і права, то тут необхідно підкреслити об'єктивну неможливість існування вказаних явищ одне без одного. Зв'язок між правом і правосвідомістю виникає і реалізується з моменту їх формування, не втрачається на будь-яких стадіях функціонування в суспільстві, а інколи існує навіть після зникнення певного інституту права, або ж окремих складових частин правосвідомості, зокрема, потрібно відзначити чинник впливу правосвідомості на право в процесі правотворчості і механізм впливу права на формування й розвиток правосвідомості людей. Розуміння ролі правосвідомості для правового регулювання суспільних відносин може бути найкраще проілюстровано за допомогою демонстрації зв'язку кожного з структурних елементів правосвідомості з додержанням режиму законності, а також доведення постійності й об'єктивного характеру взаємодії права і правосвідомості.

Стосовно змісту правової культури, як явища правового життя суспільства й здобуття цивілізації, необхідно з'ясувати її ціннісний характер. Це потребує аналізу правової системи суспільства в площині культурного розвитку законодавства, поступової еволюції правозастосування в сторону підвищення якісного рівня окремих його складових елементів (якість законодавства, діяльність державного апарату). Слід торкнутися й цінностей, що притаманні правовій системі України (наприклад, нормативно-правових актів, що закріплюють права людини і установ, що сприяють їх реалізації). Необхідно також пояснити, що правова культура – явище інтегративне, тобто таке, що формує зв'язки між різними сферами правового та суспільного життя; системне, тобто таке, що виступає як об'єктивний результат взаємодії між своїми внутрішніми елементами; об'єктивно-суб'єктивне, тобто таке, що існує лише як матеріальний результат розумової діяльності людини. Таким чином, слід довести, що поняття правової культури особи є правовою оцінкою поведінки особи в поєднанні з її мотивами "результатами усвідомлення соціальної цінності права, повагою або неповагою до нього". При цьому потрібно продемонструвати особливе значення понять "вміння" і "навички" щодо питання ефективності реалізації норм права, а також поміркувати, яке відношення до проблеми правової культури особи має категорія "мінімум правових знань".

Розкрити зміст правового нігілізму, не розглядаючи його витоків, зокрема історичних передумов правового нігілізму в Україні, не можливо. Сутність правового нігілізму – недовіра до сили права й обов'язковості правових вимог – повинна пов'язуватись з аналізом реалій суспільного життя, що призводять до формування такої недовіри, а також з аналізом негативних наслідків поширення правового нігілізму. Крім того необхідно показати роль, яку відіграла у формуванні правового нігілізму марксистсько-ленінська правова доктрина. Встановлення природи правового нігілізму необхідно чітко пов'язати з потребою його подолання як явища масового, суспільного, відпрацюванням конкретних механізмів реалізації державної політики, направленої на формування загальної поваги до права.

Завершуючи відповідь на питання, необхідно визначити поняття правового виховання, назвати та охарактеризувати його функції та форми впровадження. Слід визначити роль освітньої діяльності, пропаганди правових знань, правової агітації та інших форм.

ТЕМА №21

^ ЗАКОННІСТЬ І ПРАВОПОРЯДОК
Відповідь на це питання слід розпочати з висвітлення еволюції уявлень про законність у процесі розвитку суспільства. Після цього необхідно розглянути сучасне визначення законності як комплексного соціально-правового явища, що характеризує організацію і функціонування суспільства і держави на правових засадах. Найбільш повно зрозуміти значення цієї правової категорії допоможе аналіз ознак законності.

Після цього слід розкрити зміст основних принципів законності, що являють собою систему керівних положень та ідей, що визначають природу законності, її місце у суспільстві та у системі інших правових категорій. Такими принципами є принципи єдності та загальності законності, верховенства закону тощо. Далі необхідно розглянути гарантії законності, що є умовами суспільного життя і заходами, що вживаються державою для забезпечення режиму законності і стабільного правопорядку. Слід також детально проаналізувати як загально- та і спеціально соціальні гарантії законності.

Необхідно також розкрити поняття правопорядку та дослідження його співвідношення з громадським порядком та законністю. Перш за все, необхідно розглянути, що розуміється під громадським порядком в широкому та вузькому значеннях, за рахунок чого досягається стан впорядкованості суспільних відносин, що впливає на його стабільність. Потім слід з'ясувати, що являє собою правопорядок, яке місце він займає в громадському порядку, чим визначається його специфіка. Далі слід перейти до аналізу функції правопорядку, що являють собою напрями його впливу на процес формування стабільного упорядкування суспільних відносин правом.

Закінчити відповідь на питання слід аналізом співвідношення таких правових категорії, як право, законність та правопорядок. Відповідь на це питання бажано почати з визначення спільних рис, що притаманні цими правовим категоріям, після чого перейти до висвітленням сутнісних відмінностей між ними. Найбільш доцільно давати відповідь на це питання у вигляді схеми, що має сприяти наочному розумінню сутності питання.

ТЕМА №22

^ ОСНОВНІ ПРАВОВІ СИСТЕМИ СУЧАСНОСТІ
Особливості розвитку світового співтовариства, зокрема розширення стосунків, взаємодії країн світу на шляху світового прогресу, а також реалії існування різноманітних правових систем цих країн обумовлюють необхідність дослідження їх правового устрою, для забезпечення ефективної їх співпраці. Сприятиме цьому, перш за все, відповідна система знань – порівняльне правознавство. Тому, перш за все, необхідно з’ясувати поняття, особливості, завдання та значення порівняльного правознавства. Крім того, слід вдатися до розгляду процесу виникнення та розвитку основних шкіл та ідей порівняльного правознавства, окреслити його предмет та визначити методологію. В загальних рисах охарактеризувати правову географію (карту) світу. Визначившись з поняттями “правова система” та “сім’я правових систем” необхідно класифікувати основні правові системи сучасності та сім’ї правових систем, показати загальні тенденції їх розвитку.

Після цього слід надати загальну характеристику романо-германської, англосаксонської та релігійно-догматичної правових систем, які необхідно розкривати за наступною схемою: особливості формування правової системи (сім’ї); перелік країн, що входять до правової сім’ї, загальне та відмінне в них; поняття та структура права; основні форми (джерела) права; тенденції розвитку правової системи та взаємний вплив правових систем.

За цією ж схемою необхідно характеризувати і правову систему України. При цьому слід пам’ятати, що своїми коренями вона виходить з континентальної (романо-германської) правової сім’ї, тому має багато спільних з нею рис, але тривалий час знаходження у стані заідеологізованої (соціалістичної) правової системи, наклало свій відбиток. На підставі цього аналізу, а також враховуючи існуючі реалії, слід на рівні теоретичного прогнозування визначити основні перспективи розвитку правової системи України.
Список рекомендованої літератури
Нормативна:


  1. Конституція України від 28 червня 1996 року // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.

  2. Загальна декларація прав людини від 10 грудня 1948 року // Офіційний вісник України. – 2008. – № 93.

  3. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року // Офіційний вісник України. – 1998 р. – № 13.

  4. Акт проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 року // Відомості Верховної Ради. – 1991. – № 38. – Ст. 502

  5. Декларація прав національностей України від 01 листопада 1991 року // Відомості Верховної Ради. – 1991. – № 53. – Ст. 799.

  6. Декларація про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року. // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1990. – № 31. – Ст. 429.

  7. Кодекс адміністративного судочинства України від 6 липня 2005 року (зі змінами і допов.) // Відомості Верховної Ради України. – 2005. – № 35, 35-36, 37. – Ст. 446

  8. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 7 грудня 1984 року (зі змінами і допов.) // Відомості Верховної Ради України. – 1984. – № 51. – Ст. 1122.

  9. Кримінальний кодекс України від 05 квітня 2001 року // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 13-14. – Ст. 214.

  10. Кримінальний процесуальний кодекс України від 13 квітня 2012 року. – 2012. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.rada.gov.ua.

  11. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 40-44. – Ст. 356.

  12. Про адвокатуру та адвокатську діяльність: Закон України від 05 липня 2012 року. – 2012. – Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.rada.gov.ua.

  13. Про всеукраїнський референдум: Закон України від 06 листопада 2012 року. – 2012. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.rada.gov.ua.

  14. Про колективні договори і угоди: Закон України від 01 липня 1993 року // Звіт законів України. – 2000. – № 9. – Ст. 117.

  15. Про міжнародні договори України: Закон України від 22 червня 2004 року // Офіційний вісник України. – 2004. – № 35. – Ст. 2317.

  16. Про міліцію: Закон України від 20 грудня 1990 року // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 4. – Ст. 20.

  17. Про місцеве самоврядування в Україні : Закон України від 21 травня 1997 року // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 24. – Ст. 170.

  18. Про місцеві державні адміністрації : Закон України від 09 квітня 1999 року // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 20-21. – Ст. 190.

  19. Про громадські об'єднання: Закон України від 22 березня 2012 року// Відомості Верховної Ради України. – 2013 р. – №1. – Ст. 1.

  20. Про політичні партії в Україні: Закон України від 05 квітня 2001 року // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 23. – Ст. 118.

  21. Про правонаступництво: Закон України від 12 серпня 1991 року // Відомості Верховної Ради. – 1991. – № 46. – Ст. 617.

  22. Про Президента України: Закон України від 05 липня 1991 року // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 33. – Ст. 446.

  23. Про судоустрій і статус суддів : Закон України від 7 липня 2010 року (зі змінами і допов.) // Відомості Верховної Ради України. – 2010. – № 41-42, № 43, № 44-45. – Ст. 141.

  24. Регламент Верховної Ради України від 10 лютого 2010 року (зі змінами і допов.) // Відомості Верховної Ради України. – 2010. – № 14-17. – Ст. 133.


Основна:


  1. Алексеев С.С. Общая теория права. Учебник. 2-е изд. / С. С. Алексеев.– М.: Проспект, 2008. – 329 с.

  2. Бостан С.К. Форма правління сучасної держави: проблеми історії, теорії, практики. Монографія / Сергій Костянтинович Бостан. – Запоріжжя: Юридичний ін.-т, 2005. – С. 13-37.

  3. Венгеров А.Б. Теория государства и права: Учебник для юридических вузов Изд. 8-е, стереотип./ А. Б. Венгеров. – М.: Омега-Л, 2011. – 419 с.

  4. Гаджиев К.С. Политология. / К.С. Гаджиев. – М.: Логос, 2006. – С. 56-59.

  5. Загальна теорія держави і права / А.М. Колодій, В.В. Копєйчиков, С.Л. Лисенков [та ін.]. – К. Юрінком, 1997. – 325 с.

  6. Загальна теорія держави і права / за ред. проф. В.В. Копейчикова. – К.: Юрінком, 1997. - 24 с.

  7. Загальна теорія держави і права / О.Л. Копиленко, О.В. Зайчук, А.П. Заєць, В.С. Журавський. – К.: Юрінком Інтер, 2008. – 101 с.

  8. Загальна теорія держави і права: Підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів / М.В. Цвік, В.Д. Ткаченко, Л.Л. Богачова та ін..; За ред. М.В. Цвіка, В.Д. Ткаченка, О.В. Петришина. – Харків: Право, 2002. – 226 с.

  9. Кельман М.С. Загальна теорія права (з схемами, кросвордами,тестами): Підручник. / М.С. Кельман, О.Г. Мурашин. – К.: Кондор, 2002, С. 6-37.

  10. Кельман М.С. Теорія права: Навчальний посібник. / М.С. Кельман. – Тернопіль.: «Поліграфіст», 1998, - 190 с.

  11. Кикоть В.Я. Теория государства и права: Учебник. / В.Я. Кикоть, В.В. Лазарев. – М.: Форум – Инфра М., 2008. – 415 с.

  12. Комаров С.А. Личность; Права и свободы, политическая система. / С.А. Комаров, И.В. Ростовщиков. – СПб: Изд-во Юридического института, 2002. – С. 123-146.

  13. Комаров С.А. Общая теория государства и права: Учебник. 7-е изд./ С.А. Комаров. — СПб.: Питер, 2004.— 304 с.

  14. Котюк В.О. Теорія права: Курс лекцій. Навчальний посібник для юрид. фак. вузів. / В.О. Котюк. – К.: Вентурі, 1996. – 215 с.

  15. Крестовська Н.М. Теорія держави і права: Елементарний курс. / Н.М. Крестовська, Л.Г. Матвєєва. – Х.: Одіссей, 2007. – С287 с.

  16. Лившиц Р.З. Теория права. Учебник / Р.З. Лившиц– М.: Изд-во БЕК, 1994. –379 с.

  17. Манов Г.Н. Государство и политическая организация общества / Г.Н. Манов. – М.: Наука, 1974. – С. 17-41.

  18. Нерсесянц В.С. Проблем общей теории права и государства: Учебник. / В. С. Нерсесянц. – М.: Норма, 2008. – 460 с.

  19. Общая теория государства и права. Академический курс: в 2-х томах. Том 1 / под. ред. Н. М. Марченко. – М.: Зерцало, 1998, С. 7-29.

  20. Погребной И.М. Государственный (выпускной) экзамен по теории государства и права. / И.М. Погребной, А.М. Шульга. – Харьков: «Рубикон»., 1997. – 409 с.

  21. Пугачев В.П. Введение в политологию: Учебник для студентов высш. учеб. заведений. – 3-е изд., перераб. / В.П. Пугачев, А.И. Соловьев. – М.: Аспект Пресе, 1998. – С. 182-199.

  22. Рабинович П.М. Загальна теорія держави і права: Конспект лекцій / П.М. Рабинович. – Львів: Редакційно – видав. Відділ Львівського ун-ту., 1992. – 240 с.

  23. Рабінович П. М. Основи загальної теорії права та держави. Видання 5-те, зі змінами. Навчальний посібник./ П. М. Рабінович. — К.: Атіка.— 2001. – С. 162 – 171.

  24. Ребкало В.А.Політичні інститути у процесі реформування системи влади: Навчально – методичний посібник. / В.А. Ребкало, Л.Є. Шкляр. – К.: Міленіум, 2003. – 184 с.

  25. Скакун О.Ф. Теория государства и права: Энциклопедический курс / О.Ф. Скакун. – Харьков: Эспада, 2007. – 404 с.

  26. Скакун О.Ф. Теорія держави і права / О.Ф. Скакун, М.К. Подберезький. – Харків, 1996. – 389 с.

  27. Скакун О.Ф. Теорія держави і права: Підручник. 2-е вид. Пер. з рос. / О. Ф. Скакун. — Харків: Консум, 2005.— 440 с.

  28. Сурілов А.В. Основи загальної теорії держави і права. / А.В. Сурілов. – Одеса: Одеський ун-т, 1995, – 201 с.

  29. Теория государства и права. Курс лекций. / под ред. Н.И. Матузова и А.В. Малько. – М.: Юристъ, 1997. – 324 с..

  30. Теория государства и права. Учебник для вузов / под ред. В.М. Корельского и В.Д. Перевалова.— 2-е изд.— М., 2002.— 450 с.

  31. Тимченко С.К. Актуальні проблеми теорії держави та права: Навчальний посібник /С.К. Тимченко, Т.О. Пархоменко, Н.В. Пікуль. – К.: КНТ, 2008., – 456 с.

  32. Тимченко С.М. Теорія держави і права. Практикум для студентів юридичних спеціальностей. / С.М. Тимченко, Л.Г. Удовика. – К.: Центр учбової літератури, 2008. – 200 с.

  33. Хропанюк В.Н. Теория государства и права: Учебное пособие для высших учебных заведений / В.Н Хропанюк; под ред. проф. В.Г. Стрекозова.— М.: ИПП “Отечество”, 1995.— 300 с.

  34. Черданцев А.Ф. Теория государства и права: Учебник для вузов / А.Ф. Черданцев. – М.: Юрайт – М, 2002. – 484 с.

  35. Шилінгова В.С. Теорія держави і права для підготовки до іспиту / В.С. Шилінгова. – К.: КНР, 2008. – 378 с.

1   2   3   4   5   6   7

Схожі:

Міністерство внутрішніх справ україни дніпропетровський державний університет внутрішніх справ iconМіністерство внутрішніх справ україни дніпропетровський державний університет внутрішніх справ
«Магістр» за спеціальністю 03040101 «Правознавство» / Укладач : завідувач кафедри загальноправових дисциплін, доктор юридичних наук,...
Міністерство внутрішніх справ україни дніпропетровський державний університет внутрішніх справ iconМіністерство внутрішніх справ україни дніпропетровський державний університет внутрішніх справ
Програма державного екзамену з дисципліни «Адміністративний процес» / Укладач : завідувач кафедри загальноправових дисциплін, доктор...
Міністерство внутрішніх справ україни дніпропетровський державний університет внутрішніх справ iconМіністерство внутрішніх справ україни дніпропетровський державний університет внутрішніх справ
Програма державного екзамену з дисципліни «Адміністративне право» / Укладач : завідувач кафедри загальноправових дисциплін, доктор...
Міністерство внутрішніх справ україни дніпропетровський державний університет внутрішніх справ iconМіністерство внутрішніх справ україни дніпропетровський державний університет внутрішніх справ
Наливайко Л. Р., завідувач кафедри цивільно-правових дисциплін, кандидат юридичних наук, доцент Чабаненко М. М., завідувач кафедри...
Міністерство внутрішніх справ україни дніпропетровський державний університет внутрішніх справ iconДніпропетровський державний університет внутрішніх справ
Плани семінарських занять з дисципліни “Педагогіка та психологія вищої школи” / Укладач: канд педагогічних наук, доцент кафедри Маркіна...
Міністерство внутрішніх справ україни дніпропетровський державний університет внутрішніх справ iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту україни міністерство...
Перший проректор з навчально-методичної та наукової роботи Луганського державного університету внутрішніх справ
Міністерство внутрішніх справ україни дніпропетровський державний університет внутрішніх справ iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту україни міністерство...
Перший проректор з навчально-методичної та наукової роботи Луганського державного університету внутрішніх справ
Міністерство внутрішніх справ україни дніпропетровський державний університет внутрішніх справ iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту україни міністерство...
Перший проректор з навчально-методичної та наукової роботи Луганського державного університету внутрішніх справ
Міністерство внутрішніх справ україни дніпропетровський державний університет внутрішніх справ iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту україни міністерство...
Перший проректор з навчально-методичної та наукової роботи Луганського державного університету внутрішніх справ
Міністерство внутрішніх справ україни дніпропетровський державний університет внутрішніх справ iconДніпропетровський державний університет внутрішніх справ
Плани семінарських занять з навчальної дисципліни «Психологія» / Укладач: канд пед наук, доцент кафедри філософії та політології...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2015
звернутися до адміністрації
skaz.com.ua
Головна сторінка