Законодавство України Тема Основи конституційних прав, свобод І обов'язків людини І громадянина в Україні та їх захист




Скачати 199.25 Kb.
НазваЗаконодавство України Тема Основи конституційних прав, свобод І обов'язків людини І громадянина в Україні та їх захист
Дата конвертації27.06.2013
Розмір199.25 Kb.
ТипЗакон
skaz.com.ua > Право > Закон


Змістовний модуль 2.

Конституційне законодавство України
Тема 5. Основи конституційних прав, свобод і обов'язків людини і громадянина в Україні та їх захист
План:

  1. Конституційні права, свободи і обов'язки людини і громадянина в Україні.

  2. Захист конституційних прав, свобод і обов'язків людини і громадянина.


Література:

  1. Конституція України, прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28.06.1996 із змінами та доповненнями згідно Закону України «Про внесення змін до Конституції України» №2222-IV. – Харків: Весна, 2007. – 48 с.

  2. Коментар до Конституції України. - Інститут законодавства Верховної Ради України. - К., 1996.

  3. Основи правознавства / За заг.ред. П.Д.Пилипенка.

  4. Основи права України / За редакцією професора В.Л. Ортинського. - Видання друге, доповнене і перероблене. - Львів: Оріяна-Нова, 2005.-368с.

  5. Правознавство: Навч.пос./ За ред. Копєйчикова В.В. -К.: Юрінком Інтер, 1998. – 480c.

  6. Правознавство: Підручник/ Авт. кол.: Дамський С.Е., Ковальський В.С., Колодій А.М. (керівник авт. кол.) та інші; За ред. В.В. Копєйчикова. — 7-е вид., стер. — К.: Юрінком Інтер, 2003. - 736 с. - Бібліогр. с. 724-726.

  7. Савчук П.С., Самойленко Ю.П. Основи правознавства: Посіб. для абітурієнтів. — К.: А.С.К., 2000. — 208 с.

  8. Конституційне право України.: Підручник для студентів вищих навчальних закладів. / За ред. академіка АПрН України, доктора юридичних наук, професора Ю.М.Тодики, доктора юридичних і політичних наук, професора В.С.Журавського,  – К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2002. – 544 с.

  9. Конституційне право України / За ред. В.Ф. Погорілка. - К.: Наукова думка, 2003.

  10. Фрицький О.Ф. Конституційне право України. - К.: 2000.

  11. Конституційне право України / Підручн. для студ. вищ. навч. зак­ладів / За ред. Ю.М. Тадики, B.C. Журовського. К.: ІнЮре, 2002.

  12. Колодій А.М., Олійник А. Ю. Права людини і громадянина в Україні: Навч. посіб. - К.: Юрінком Інтер, 2004. - 336 с.

  13. Рабінович П.М., Хавронюк М.І. Права людини і громадянина: Навчальний посібник – К.: Атіка, 2004 – 464 с.

  14. Рисдал Р. Проблемы защиты прав человека в объединенной Европе // Государство и право.- 1993.- № 4.



На сьогодні в Україні правам і свободам людини та їх гарантіям приділяється особлива увага. Ці права визнані усім світом і закріплені вони у багатьом відомих міжнародно-правових актах, в яких права та свободи людини відстоюються вже не одне десятиліття. Отже, такими найважливішими правовими актами, що також знайшли своє відображення і в Конституції України, є Загальна декларація прав людини прийнята резолюцією Генеральної Асамблеї ООН 10 грудня 1948 року, Конвенція про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Міжнародні пакти про громадянські і політичні права та про економічні, соціальні і культурні права прийняті резолюціями Генеральної Асамблеї ООН 16 грудня 1966 року, Права людини при здійсненні правосуддя прийняті резолюцією Генеральної Асамблеї ООН 20 грудня 1971 року, Підсумковий акт Наради по безпеці і співробітництву в Європі від 1 серпня 1975 року, Декларація про право на розвиток прийнята резолюцією Генеральної Асамблеї ООН 4 грудня 1986 року, Конвенція про права дитини прийнята резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 20 листопада 1989 року та багато інших.

В Конституції України права, свободи та обов’язки людини і громадянина виділено в спеціальний розділ, який має відповідну назву та розміщений відразу за загальними засадами. Він є одним із найбільш вагомих, із 161 статті 48 присвячені правам людини і громадянина. Це все говорить про важливість і значення забезпечення гарантій прав та свобод людини і громадянина. Тобто, сучасну демократичну, соціальну, правову державу неможливо уявити без повноцінної системи забезпечення гарантій цих прав та свобод.


  1. ^ Конституційні права, свободи і обов'язки людини і громадянина в Україні.

Конституційні права і свободи громадян є основними тому, що за їх допомогою регулюються найбільш життєво важливі відносини і зв’язки громадянина з державою, які безпосередньо впливають на формування його правового статусу.

До поняття правового статусу входять такі основні елементи, що складають його зміст і структуру: громадянство; загальна правоздатність; принципи правового статусу; конституційні права, свободи й обов’язки громадян; гарантії прав і свобод; відповідні правові норми.

Зазначені елементи об’єднує те, що утворюючі їх норми регулюють зв’язки та відносини між державою в цілому і її громадянами. Однак кожний елемент виконує власну роль в юридичному оформленні статусу громадян в суспільстві та державі. Головним елементом правового статусу є основні права й обов’язки людини, які безпосередньо визначають її становище в суспільстві, міру юридичної свободи і відповідальності. Вони створюють необхідні умови для всебічного розвитку особи, задоволення її інтересів та потреб. Усі інші елементи правового статусу громадян мають „допоміжний” характер, – „працюють” на цю мету.

Конституція України розрізняє поняття „права людини” і „права громадянина”. У першому випадку йдеться про права, пов’язані з самою людською істотою, її існуванням та розвитком. Людина (як суб’єкт прав і свобод) у цьому розумінні виступає переважно як фізична особа. До цього виду прав належать: право на життя (ст. 27); право на повагу до гідності людини (ст. 28); право на свободу та особисту недоторканність (ст. 29); право на недоторканність житла (ст. 30); право на невтручання в особисте та сімейне життя (ст. 32) тощо.

Щодо прав громадянина, то вони пов’язані зі сферою відносин людини з суспільством, державою, їх інституціями. Основу цього виду прав становить належність людини до держави, громадянином якої вона є. Прикладом прав громадянина, встановлених у Конституції України, є право громадян нашої держави на свободу об’єднання у політичні партії та громадські організації (ст. 36), право брати участь в управлінні державними справами (ст. 38), право на участь у проведенні мітингів, походів, демонстрацій (ст. 39), право на соціальний захист (ст. 46) тощо.

Правове становище громадянина в повному обсязі – це сукупність прав, свобод і обов’язків, якими він наділяється як суб’єкт правовідносин. Кожна галузь права закріплює деяку частину прав і свобод у певній сфері суспільних відносин: трудових, сімейних, фінансових тощо. Конституційне право закріплює основи правового статусу особи; в цілому ж права і свободи людини не є вичерпними.

Права людини порівняно з правами громадянина мають домінантне значення. Адже права людини поширюються на всіх людей, які проживають у тій або іншій державі, а права громадянина – лише на тих осіб, які є громадянами певної країни.

Разом з тим, розмірковуючи про права людини і громадянина, слід враховувати, що їх поділ на права людини і права громадянина не має абсолютного значення, оскільки на підставі досягнення згоди між державами деякі громадянські права можуть поширюватися на громадян іншої держави – суб’єктів укладених між державами договорів .

Такий підхід узгоджується із законодавчою практикою міжнародного співтовариства. За загальновизнаними нормами міжнародного права невід’ємні права і свободи кожної людини, незалежно від наявності в неї громадянства, повинні поважатися будь-якою державою. Ця гуманна норма стверджується ст. 26 Конституції, за якою іноземці та особи без громадянства мають такі самі права, свободи та обов’язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими цією Конституцією, законами і міжнародними договорами України.

Водночас Україна, як і будь-яка інша „держава, захищаючи свій суверенітет і незалежність і ставлячи за мету забезпечення гідних умов життя, закріплює певні права і свободи та надає гаранти їх здійснення лише своїм громадянам. Так, участь в управлінні державними справами, свобода об’єднання в політичні партії та громадські організації, право на проведення зборів і мітингів, походів і демонстрацій належать виключно громадянам України. Також лише для громадян України держава створює умови для здійснення права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності; гарантує право на соціальний захист; право на безоплатну вищу освіту в державних і комунальних навчальних закладах тощо. Виходячи з вирішального значення для буття України основної цінності українського народу – його землі, Конституція надає право власності на землю лише громадянам України.

В Основному Законі права та свободи людини розглядаються не як даровані державою своїм громадянам, а як такі, що належать людині від народження, існують незалежно від діяльності держави та є невідчужуваними й непорушними. Правам людини мають відповідати зобов’язання держави. Саме права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, їх затвердження й забезпечення є головним обов’язком держави, вона відповідає за свою діяльність перед людиною (ст. 3 Конституції).

Конституційні права і свободи – це встановлені Українською державою, закріплені в її Конституції та інших законах певні можливості, які дозволяють кожному громадянину обирати вид своєї поведінки, користуватися економічними і соціально-політичними свободами та соціальними благами як в особистих, так і в суспільних інтересах.

Розробники Основного Закону нашої держави виходили з того, що особа не може існувати як повноправний член суспільства без належних їй прав і свобод. Людину не можна позбавити її природних прав – це принижує її природу. Невід’ємні права людини – відправний пункт в обґрунтуванні свободи та рівноправності, непорушності власності, поділу влади та інших цінностей цивілізації.

Права людини – це певні можливості людини, котрі необхідні для її існування та розвитку в конкретно-історичних умовах, об’єктивно визначаються досягнутим рівнем розвитку людства і мають бути загальними та рівними для всіх людей.

Отже, це, по-перше, певні свободи людини, тобто її спроможність діяти певним чином або ж утримуватися від певних учинків з тим, аби забезпечити собі (й своїй сім’ї) належне існування, розвиток, задоволення тих потреб, що сформувались. І, якщо йдеться саме про основні права, то слід мати на увазі такі можливості, без котрих людина не може нормально існувати. Зазначені можливості людини повинні використовуватися передовсім для задоволення її життєво необхідних потреб і саме у цьому полягає особистісна значущість, цінність таких можливостей (тобто, прав людини).

По-друге, зміст та обсяг можливостей людини залежать насамперед від можливостей усього суспільства, головним чином від рівня його економічного розвитку. І з цього боку права людини – явище соціальне: породжуються вони самим суспільством.

По-третє, ці можливості за їх основними, „початковими” показниками мають бути рівними, однаковими в усіх людей. Лише тоді вони будуть правовими (відповідно до терміно-понять „праведний”, „правильний”, „справедливий”, „правий” тощо).

По-четверте, вони не повинні відчужуватися, відбиратись, ліквідовуватися будь-ким, не можуть вони бути і „дарунком” з боку держави або будь-якої іншої організації чи особи.

Права й свободи людини і громадянина, закріплені у чинній Конституції України, не є вичерпними. Це означає, що в майбутньому система прав і свобод може бути розширена та вдосконалена. Конституційні права і свободи гарантуються й не можуть бути скасовані.

При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів, як зазначалося, не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (ст. 22 Конституції).
^ Конституційний обов’язок громадянина і людини – це міра обов’язкової поведінки, якої кожний повинен дотримуватись для забезпечення нормального функціонування інших суб’єктів громадянського суспільства.
Слід наголосити також на тому, що система конституційних прав і свобод людини й громадянина становить основу всіх інших прав і свобод, що закріплюються нормами галузевого законодавства.

В другому розділі Конституції України закріплюються такі групи основних прав: громадянські, політичні, економічні, соціальні, культурні права.

Перш за все громадянські права – це особисті права людини, що передбачають конституційний захист приватного життя, свободи людини від непомірного втручання держави у всі сфери цього життя.

Серед досить численних громадянських прав і свобод умовно можна виділити дві основні групи: права і свободи, які захищають людину від свавілля з боку інших осіб, та права і свободи, які захищають людину від свавілля з боку держави .

Перша група громадянських прав і свобод незначна, причому деякі з них містять юридичні гарантії від свавілля як з боку окремих осіб, так і держави водночас. До них належать: право людини на життя і повагу до її гідності; право на свободу і особисту недоторканність; право чинити опір насильству. Згідно з ідеями „правової держави” і „панування права”, держава не тільки зобов’язана виконувати свої власні закони, а й не може допускати будь-яких актів свавілля відносно своїх громадян.

Ці ідеї втілені в конституційному праві, яке встановлює численні юридичні гарантії, що захищають особу від свавілля з боку держави та її органів. Передбачені гарантії реалізовуються у таких правах і свободах, як недоторканність житла, свобода думки і слова, таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, невтручання у сімейне й особисте життя, свобода світогляду і віросповідання тощо.

Відповідно Конституції України політичні права і свободи включають: право на свободу пересування, вибір місця проживання, вільне залишення території України (ст. 33); право на свободу об’єднання у політичні та громадські об’єднання (ст. 36); право на утворення і діяльність політичних партій та громадських організацій (ст. 37); громадяни мають право брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському референдумі, обирати і бути обраним до органів державної влади та органів місцевого самоврядування (ст. 38); право збиратися мирно, проводити збори, мітинги, походи і демонстрації (ст. 39), право на звернення до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів (ст. 40).

^ Економічні права і свободи – це можливості людини і громадянина у сфері виробництва, розподілу, обміну і використання матеріальних благ. Вони мають надзвичайне значення в житті людини. Адже саме вони повинні гарантувати економічну свободу людини, її розвиток як вільної, забезпеченої у своїх життєвих потребах особистості. Водночас саме здійснення цих прав дає змогу характеризувати державу як соціальну, тобто таку, яка забезпечує достатньо високий рівень життя для своїх громадян. До системи економічних прав Конституція України відносить: право кожного володіти, користуватися, розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності (ст. 41); право на підприємницьку діяльність (ст. 42); право на працю (ст. 43); право на страйк для захисту своїх економічних і соціальних інтересів (ст. 44); право на відпочинок (ст.45).

^ Соціальні права і свободи є одним з найбільш численних видів прав, які проголошені й закріплені Конституцією. Соціальні права і свободи – це можливості людини і громадянина із забезпечення належних соціальних умов життя. Цим і пояснюється їх значення. Відповідно Конституції України до системи соціальних прав і свобод можна віднести наступні права: право на соціальний захист (ст. 46); право на житло (ст. 47); право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім’ї (ст. 48); право на охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування (ст. 49); право на безпечне для життя і здоров’я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди (ст. 50); свободу шлюбу та рівності прав і обов’язків у шлюбі та сім’ї (ст. 51); право рівності дітей у своїх правах (ст. 52).

Самостійною групою конституційних прав та свобод людини і громадянина в системі прав та свобод, передбачених Конституцією України, є культурні права й свободи. У найбільш загальному розумінні ці права за своєю суттю є мірою духовності, яку гарантує особі держава із врахуванням умов життя й діяльності громадян, суспільства і держави.

За своїм змістом культурні права і свободи – це суб’єктивні права людини в культурній (духовній, ідеологічній) сфері, це – певні можливості доступу до духовних здобутків свого народу і всього людства, їх засвоєння, використання й участі у подальшому їх розвитку .

Зазначені права у Конституції України представлені правом на освіту (ст. 53); гарантуванням свободи літературної, художньої, наукової і технічної творчості, захистом інтелектуальної власності, авторських, моральних і матеріальних інтересів громадян, що виникають у зв’язку з різними видами інтелектуальної діяльності (ст. 54).

Розглянувши питання про права людини, ми можемо виділити як головне, що за кожною особою визнається певний комплекс природних і невід’ємних прав та свобод, що належать людині від народження, і які існують незалежно від діяльності держави та є невідчужуваними й непорушними.


  1. ^ Захист конституційних прав, свобод і обов'язків людини і громадянина.

Гарантії прав та свобод людини і громадянина – це умови та засоби, що забезпечують ефективну реалізацію прав та свобод кожною людиною і громадянином.

Найвищою гарантією прав та свобод людини і громадянина є конституційний лад України, заснований на неухильному дотриманні Конституції України та законів України, приписах природного права та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права.

Згідно з принципом гарантованості прав та свобод людини і громадянина закріплення найважливіших з них у Конституції України здійснюється одночасно з фіксацією відповідних гарантій як безпосередньо в статтях Конституції, так і в чинному законодавстві .

Конституційно-правовий механізм захисту людиною своїх прав – це: система влади держави, функцією якої є захист прав людини; процедури такого захисту, а також конституційне право людини на захист, яке реалізується з допомогою держави і за цією процедурою.

Гарантії основних прав і свобод людини й громадянина становлять собою систему норм, принципів, умов і вимог, які забезпечують у сукупності додержання прав та свобод і законних інтересів особи.

Як показує міжнародний досвід, ефективність гарантій основних прав та свобод людини залежить від рівня розвитку правових принципів й інститутів демократії, стану економіки, засобів розподілу життєвих благ, правотворчої атмосфери в суспільстві, рівня правового виховання і культури населення, ступеня суспільної злагоди, наявності певних елементів у системі функціонування державної влади. До цих останніх, зокрема, треба зарахувати: наявність писаної конституції, чинність якої не може бути призупинена довільно, а також жорсткої процедури її формальної дії; надійне законодавче забезпечення користування правами і свободами (знаменно, що у ст. 16 французької Декларації прав людини зазначалося: „Суспільство, у якому не забезпечено користування правами і не проведено розподіл влад, не має конституції”); визнання владою конституції як джерела цієї влади і умови її легітимності; конституційні гарантії стримування надмірного посилення виконавчої влади; наявність компетентних і ефективно діючих органів представницької влади; закріплення у конституції основних прав і свобод людини, що відповідають міжнародним стандартам; наявність незалежної судової влади у вигляді судів загальної і спеціальної юрисдикції; наявність компетентного, високоефективного та авторитетного органу конституційного контролю .

Також, ефективність гарантій прав та свобод людини і громадянина залежить від того як вони забезпечуються державою, яка має можливості застосовувати як заохочувальні, так і відповідні примусові заходи, у тому числі юридичну відповідальність – конституційну, кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та матеріальну.

Далі розглянемо основні дві категорії гарантій, що фактично забезпечують реалізацію та всебічну охорону прав і свобод людини і громадянина. Ці гарантії прийнято поділяти на загальні та юридичні.

До загальних гарантій слід віднести: політичні, ідеологічні, економічні, соціальні та організаційні. Ними охоплюється вся сукупність об’єктивних і суб’єктивних факторів, спрямованих на практичне здійснення прав і свобод громадян, на усунення можливих причин й перешкод щодо їх неповного або неналежного здійснення, на захист прав від порушень.

Ті чи інші загальні гарантії завжди є пріоритетними у сфері реалізації відповідної групи прав людини і громадянина. Визначальними для реалізації політичних прав громадян є політичні й ідеологічні гарантії; для реалізації економічних – ідеологічні і політичні; соціальних і екологічних – економічні; культурних – економічні і соціальні; особистих та інших – політичні й організаційні.

Політичними гарантіями є суверенітет держави, суворе дотримання її демократичних засад, фактична незмінність її конституційного ладу, закріпленого в Основному Законі України, суворе забезпечення законності і неможливості зловживань з боку політичної влади, відкритість політичної системи і наявність можливостей для вільної діяльності політичних партій та громадських організацій, наявність усіх інших ознак правової держави у їх сукупності. Відповідно до статей 1, 2, 5, 6, 7, 15, 37 та інших Конституції України: наша держава є суверенною і демократичною; носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні виступає народ; державна влада здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу і судову; гарантується політичний плюралізм і водночас обмежується діяльність ультрарадикальних партій тощо.

Конституцією України визначені її конституційний лад і засоби забезпечення верховенства закону, в Україні діють понад сто політичних партій та сотні громадських організацій. Але цього ще недостатньо для того, щоби визнати справді ефективними та реальними політичні гарантії реалізації прав та свобод людини і громадянина.

Проте, саме ці гарантії є визначальними. Адже неефективний політичний (державний) лад гальмує розвиток економічних та інших відносин і, відтак, не дає можливості створити належні економічні, ідеологічні, соціальні та правові гарантії реалізації прав та свобод людини і громадянина.

Доки не буде вирішена проблема цивілізованості політичної влади, не може йти мова про можливість ефективної реалізації прав і свобод людини і громадянина. Але, з іншого боку, боротьба за реалізацію конституційних прав та свобод людини і громадянина має впливати на процес цивілізованості політичної влади. Тобто вирішення цих проблем перебуває у тісному взаємозв’язку .

До ідеологічних гарантій можна віднести ліберальну концепцію прав людини, на якій ґрунтується правова система держави, що визнає права людини як природні і передбачає їх пріоритет щодо прав колективу, держави, суспільства, а також ідеологічний плюралізм і багатоманітність, заборону визнання державою жодної ідеології як обов’язкової. Ці гарантії втілено у статтях 8, 9, 11, 15 та інших Конституції України.

Економічні гарантії конституційних прав і свобод громадян України це: спосіб виробництва; економічний лад суспільства, який має забезпечувати неухильне зростання продуктивних сил на основі визнання й захисту різних форм власності на засоби виробництва; соціально-орієнтована ринкова економіка; економічна свобода громадян та їхніх об’єднань у виборі форм і здійсненні підприємницької діяльності . Ці гарантії знайшли своє відображення у статтях 13, 41, 95 та інших Конституції України.

Економічні гарантії, також, забезпечують реалізацію соціальних, культурних, деяких інших прав та свобод людини і громадянина (права на освіту, на охорону здоров’я, на соціальний захист, на безпечне для життя і здоров’я довкілля). Реалізація деяких інших прав та свобод людини і громадянина (право на повагу до гідності, свобода думки і слова, право на захист від втручання в особисте і сімейне життя, таємниця листування, свобода пересування, право на мирні збори, свобода асоціації, право на підприємницьку діяльність) майже не потребує матеріальних затрат з боку держави.

Слід зазначити, що економіка базується на економічних законах, що виникають та існують об’єктивно (закон вартості, закон попиту і пропозиції, закон адекватності виробничих відносин рівню і характеру продуктивних сил, закон зростання потреб тощо), і не чекає, коли ці закони держава почне враховувати в законодавстві. Наслідком цього є існування „тіньової” економіки, що не здатна повністю забезпечити комплексну реалізацію прав та свобод людини і громадянина.

Соціальними гарантіями слід визнати відсутність будь-якого суспільно-політичного протистояння окремих соціальних верств населення та регіонів України, максимальну зайнятість населення, відсутність тенденцій моральної та духовної деградації в суспільстві, за яких здійснення прав і свобод одними людьми чи групами людей стає можливим лише за рахунок нехтування правами і свободами інших. В Україні ці гарантії також – не на належному рівні.

Організаційні гарантії – це систематична організаторська діяльність держави та всіх її органів, посадових осіб, громадських організацій по створенню сприятливих умов для реального користування громадянами своїми правами й свободами (структура, взаємини, матеріально-технічне забезпечення суду та інших органів захисту прав людини і громадянина, загальна ефективність судової та правоохоронної діяльності, рівень кваліфікації суддів та працівників інших правоохоронних органів).

^ Спеціальні (юридичні) гарантії – це надання державою формальної (юридичної) загальнообов’язковості тим умовам, які необхідні для того, щоб кожна людина могла скористатися своїми конституційними правами і свободами. Юридичні гарантії встановлюються державою в Конституції, нормах поточного законодавства, їхньою метою є реальне забезпечення правовими засобами максимального здійснення, охорони й захисту конституційних прав і свобод громадян . Даний вид гарантій більш детально буде розглянуто в наступних розділах.

Загальні та юридичні гарантії узгоджені і тісно пов’язані між собою. Більшість перших формально закріплено в Конституції і законах України. Власне правові ж гарантії часто фактично виглядають як політико-правові чи соціально-правові.

^ Юридичні гарантії реалізації прав та свобод людини і громадянина – це встановлені державою із наданням їм формальної (юридичної) обов’язковості принципи та норми, які забезпечують здійснення зазначених прав та свобод шляхом належної регламентації порядку їх здійснення, а також їх охорони і захисту.

Юридичні гарантії встановлюються державою в Конституції, нормах поточного законодавства, їх метою є реальне забезпечення правовими засобами максимального здійснення, охорони й захисту конституційних прав і свобод громадян. Зокрема, Основним Законом передбачається низка конкретних гарантій, які є переважно традиційними для Конституції і законів України. До них належать: 1) право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів самоврядування, посадових і службових осіб (ст. 55); 2) право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної шкоди, що завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю зазначених органів і осіб (ст. 56); 3) право знати свої права й обов’язки, закони та інші нормативно-правові акти, які визначають права і обов’язки громадян, але не доведені до відома населення у порядку, встановленому законами, є недійсними (ст. 57); 4) гарантується недопустимість зворотньої дії закону (ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визначалися законом як правопорушення) (ст. 58); 5) право на правову допомогу, яке означає, зокрема, що кожний вільний у виборі захисника своїх прав, і що у випадках, передбачених законом, ця допомога надається безкоштовно (ст. 59); 6) принцип необов’язковості виконання явно злочинного розпорядження чи наказу (ст. 60); 7) принцип презумпції невинуватості людини, який означає, зокрема, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку та встановлено обвинувальним вироком суду, і що ніхто не зобов’язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину (ст. 62); 8) гарантія недопустимості обмеження конституційних прав і свобод означає, що дані права й свободи не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України (ст. 64) .

Конституційні гарантії складаються із принципів конституційно-правового статусу людини і громадянина, а також із конституційних норм, в яких визначені повноваження відповідних органів державної влади та їх посадових осіб щодо забезпечення прав та свобод людини і громадянина, їх відповідальність, передбачені інші засоби здійснення відповідних прав та свобод людини і громадянина, а також спеціальні права, призначені для найбільш ефективної реалізації інших прав людини і громадянина.

Важливу роль у гарантуванні прав і свобод людини і громадянина в правовій державі відіграють суди. Правова держава – це держава, влада якої має певні межі, встановлені конституцією, і саме суд виступає важливою гарантією дотримання цих меж .

Ст. 8 Конституції України гарантує звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України, норми якої є нормами прямої дії.

У ст. 22 Конституції України встановлене загальне правило, згідно з яким конституційні права і свободи гарантуються. Це означає, що вони не лише проголошуються, декларуються державою, а й мають реалізовуватися за допомогою відповідного механізму.

Окремі права та свободи людини і громадянина мають спеціальні (тобто такі, що стосуються лише їх) гарантії, які містяться у тих чи інших нормах Конституції України та згідно з якими відповідні права забезпечуються: право територіальних громад на місцеве самоврядування – визнанням і гарантуванням місцевого самоврядування (ст. 7); право власності на землю – гарантією його набуття відповідно до закону (ст. 14); право на асоціації – гарантією свободи політичної діяльності, не забороненої Конституцією і законами України (ст. 15); право на працю – гарантіями рівних можливостей у виборі професії та роду трудової діяльності, захисту від незаконного звільнення (ст. 43); право на відпочинок – наданням днів щотижневого відпочинку, оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час (ст. 45); право на охорону здоров’я – державним фінансуванням відповідних програм, не скороченням існуючої мережі державних та комунальних закладів охорони здоров’я та ін. (ст. 49); право на соціальний захист – гарантованим загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням і створенням мережі закладів для догляду за непрацездатними (ст. 46); право на користування культурною спадщиною – гарантією її охорони законом (ст. 54) тощо.

Інші правові гарантії реалізації конституційних прав та свобод людини і громадянина містяться в багатьох законах України, а також в інших нормативно-правових актах, і частково є загальними, а частково – галузевими .

Гарантії здійснення прав, свобод і законних інтересів людини та громадянина є важливим елементом механізму забезпечення їх реалізації.

Крім внутрішньодержавних правових гарантій, Конституція України передбачає також і міжнародно-правові гарантії прав та свобод людини і громадянина. Відповідно до ч. 4 ст. 55 Конституції кожен має право після використання всіх національних засобів правового захисту звертатися за захистом своїх прав та свобод до відповідних міжнародних судових установ чи до відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких, є Україна. З цього конституційного положення випливає, що право звертатися зі скаргою до міжнародних організацій обумовлено наявністю відповідних міжнародних договорів України і може бути використане лише після того, як буде вичерпано всі національні засоби правового захисту.

Взагалі, розглянуті гарантії є тією ланкою, яка дає змогу здійснити необхідний в правовому статусі громадян перехід від передбаченої в Конституції і в законах України можливості до реальної дійсності.

Для реалізації прав і свобод людини необхідно, звичайно, щоб особа, по-перше, сама бажала цього, і по-друге, мала певний рівень правового виховання і правової культури.


Схожі:

Законодавство України Тема Основи конституційних прав, свобод І обов\Тема Основи теорії держави І права
Класифікація конституційних прав І свобод людини та громадянина та їх основні принципи
Законодавство України Тема Основи конституційних прав, свобод І обов\2 Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод І єс з прав людини
Ради Європи обов’язково повинен визнати принципи верховенства права та здійснення прав І основних свобод людини всіма особами, що...
Законодавство України Тема Основи конституційних прав, свобод І обов\Узагальнена характеристика судової влади в Україні
Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції. Суд, здійснюючи правосуддя, на засадах верховенства права забезпечує...
Законодавство України Тема Основи конституційних прав, свобод І обов\І. Мета І завдання курсу
Оон щодо захисту прав, свобод, здоров’я людини. Програмою передбачено вивчення нових міжнародно-правових домовленостей України з...
Законодавство України Тема Основи конституційних прав, свобод І обов\Законних інтересів людини І громадянина, прав та законних
Судова влада в Україні відповідно до конституційних засад поділу влади здійснюється незалежними та безсторонніми судами, утвореними...
Законодавство України Тема Основи конституційних прав, свобод І обов\9 Здійснення суб'єктивних цивільних прав І виконання обов'язків. Захист цивільних прав
Тема 9 Здійснення суб'єктивних цивільних прав І виконання обов'язків. Захист цивільних прав
Законодавство України Тема Основи конституційних прав, свобод І обов\4. Законність І правопорядок
Принцип пріоритетності прав І свобод людини І громадянина як ознака правової держави
Законодавство України Тема Основи конституційних прав, свобод І обов\Конвенція про захист прав людини І основоположних свобод
Стаття Зобов'язання додержувати поваги до прав людини Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією,...
Законодавство України Тема Основи конституційних прав, свобод І обов\Національний університет «львівська політехніка» інститут права та психології
«Злочини проти прав І свобод людини І громадянина (кримінологічна характеристика)»
Законодавство України Тема Основи конституційних прав, свобод І обов\№ Запобіжні заходи у кримінальному провадженні (2 частина) (2 год)
Конвенція про захист прав людини І основоположних свобод // Офіційний вісник України. — 1998. — №13. — Ст. 270
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2015
звернутися до адміністрації
skaz.com.ua
Головна сторінка