Стислий конспект лекцій з дисципліни „ інтелектуальна власність” (для студентів 5-го курсу освітньо-кваліфікаційного рівня „спеціаліст”, „магістр” всіх спеціальностей)




Скачати 485.79 Kb.
НазваСтислий конспект лекцій з дисципліни „ інтелектуальна власність” (для студентів 5-го курсу освітньо-кваліфікаційного рівня „спеціаліст”, „магістр” всіх спеціальностей)
Сторінка3/4
Дата конвертації25.06.2013
Розмір485.79 Kb.
ТипКонспект
skaz.com.ua > Право > Конспект
1   2   3   4
Тема 6. Набуття прав на об’єкт інтелектуальної власності за кордоном

6.1. Набуття прав на об’єкт промислової власності (патентування)

6.2. Охорона прав на об’єкти авторського права і суміжних прав
^ 6.1. Набуття прав на об’єкт промислової власності (патентування)
Законодавство України, як і будь-якої іншої країни, регулює відносини в сфері промислової власності тільки своєї країни. Тому патент, отриманий в Україні, має силу тільки на території України. Якщо ж заявник хоче одержати правову охорону в інших країнах, він повинен одержати її в кожній з цих країн.

Будь-який громадянин України має право запатентувати винахід, корисну модель, промисловий зразок в зарубіжних державах. До подачі заявки на одержання охоронного документа за кордоном заявник зобов'язаний подати заявку до Укрпатенту та інформувати його про свій намір здійснити таке патентування. Якщо протягом трьох місяців від дати подачі заявки не надійде заборона на патентування, то заявка може бути подана у відповідний орган зарубіжної держави. При цьому, якщо патентування винаходу здійснюється за процедурою Договору про патентну кооперацію (РСТ), то міжнародна заявка подається до Укрпатенту. Патентування за кордоном здійснюється, як правило, через посередника - патентного повіреного України.

Любий громадянин України також має право зареєструвати знак для товарів і послуг в зарубіжній державі.

При реєстрації знака в зарубіжних державах відповідно до Мадридської угоди про міжнародну реєстрацію знаків, однією з умов є подача заявки через власне національне відомство.

При патентуванні за кордоном слід додержуватися норм міжнародних угод у сфері промислової власності, до яких приєдналася Україна.

^ 6.2. Охорона прав на об’єкти авторського права і суміжних прав
Охорона авторських прав за кордоном здійснюється у відповідності до Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів (1886 р.), до якої приєдналася Україна.

Принцип незалежності охорони полягає в тому, що охорона надається в країнах-учасницях незалежно від наявності охорони в країнах походження твору.

Міжнародно-правова охорона суміжних прав здійснюється на підставі Римської конвенції 1961 року. За цією Конвенцією охороняються права виконавців (протидія фіксації та прямій передачі в ефір чи доведенню до загального відома їх виконань без їх згоди), права виробників фонограм (дозволяти чи забороняти відтворення фонограм, а також ввезення та розповсюдження примірників без їхнього дозволу), права організацій мовлення (дозволяти чи забороняти ретрансляцію, фіксацію і відтворення їхніх програм.
Тема 7. Передача прав на об’єкти інтелектуальної власності (ліцензування)

7.1. Суть торгівлі ліцензіями

7.2. Види ліцензій

7.3. Ліцензійні договори

7.4. Порядок укладання ліцензійних договорів

7.5. Ліцензійні платежі

7.6. Передача прав за авторськими договорами
7.1. Суть торгівлі ліцензіями
В умовах ринкової економіки результати інтелектуальної діяльності людини при обміні виступають як товар, що може бути об'єктом комерційної угоди. Комерційна угода здійснюється у виді ліцензійного договору на передачу прав на об'єкт інтелектуальної власності.

При торгівлі правами на ОІВ під ліцензією розуміється дозвіл, у відповідності з яким одна особа – власник виключних прав на ОІВ - ліцензіар надає іншій зацікавленій особі - ліцензіатові виключне чи невиключне право на використання цього об'єкта.

Торгівля ліцензіями - один з найбільш ефективних засобів поширення нововведень у різних галузях виробництва. Вона забезпечує прискорення науково-технічного і соціального розвитку суспільства.
7.2. Види ліцензій
Ліцензії підрозділяються як за обсягом переданих прав, так і за умовами надання прав. За обсягами переданих прав ліцензії поділяються на три види:

  • невиключна (проста) ліцензія;

  • виключна ліцензія;

  • повна ліцензія.

Невиключна (проста) ліцензія надає ліцензіатові право використовувати ліцензію на території і протягом часу, обговорених у ліцензійному договорі. При цьому ліцензіар залишає за собою право використовувати переданий об'єкт у власному виробництві, а також надавати ліцензії іншим ліцензіатам.

Виключна ліцензія надає ліцензіатові монопольне право використовувати предмет ліцензії на погоджених умовах (термінах, території). При цьому ліцензіат має право надавати ліцензії на використання предмета ліцензії третім особам без обмеження права ліцензіара за первісною угодою.

Повна ліцензія надає ліцензіатові найбільш широкий обсяг прав. За ліцензійним договором ліцензіатові надаються усі права на використання об'єкта інтелектуальної власності, що є предметом ліцензії, без обмеження території і на весь термін дії охоронного документа. Варто мати на увазі, що при продажу повної ліцензії власником охоронного документа все ж залишається ліцензіар.
^ 7.3. Ліцензійні договори
Ліцензійний договір містить у собі елементи двох класичних договорів: договору купівлі-продажу і договору оренди. Однак ОІВ, чи охоронні документи на них, не слід розглядати як речі, а право на ОІВ - як речове право в його класичному розумінні. Дійсно, власник матеріального об'єкта, наприклад, автомобіля, може продати його тільки один раз. У той же час власник винаходу зможе продати кілька ліцензій на один і той же винахід. При продажу по- вної ліцензії власник цілком позбавляється права на використання винаходу і не може більше продавати його. Ця угода схожа на класичний варіант купівлі-продажу. При продажі невиключної ліцензії ліцензіар надає право монопольно використовувати предмет ліцензії протягом зазначеного в ліцензійному договорі терміну; після закінчення цього терміну усі права повертаються до ліцензіара. Такий договір схожий на класичний договір оренди.

У ліцензійному договорі мова йде, насамперед, про торгівлю правами. У цьому полягає особливість об'єктів ліцензій на ринку і виявляється економічна сутність ліцензійних договорів.

Таким чином, ліцензійний договір варто вважати договором особливого роду, що з'єднує в собі умови різних видів договорів: купівлі-продажу, оренди, про надання послуг, інвестування капіталу, позики, співробітництва.

Термін дії ліцензійних договорів. При виборі терміну дії ліцензійних договорів звичайно враховують:

  • умови конкурентних пропозицій;

  • умови платежів за передбачуваним договором;

  • можливий термін морального старіння переданої розробки;

  • можливості партнерів по термінах постачань технічної документації і спеціального устаткування, монтажу і налагодженню;

  • наявність правової охорони;

  • умови договору про передачу удосконалень;

  • час, необхідний на освоєння ліцензійної продукції;

  • зацікавленість ліцензіата в більш короткому терміні дії договору при комбінованих платежах.

Міжнародна практика ліцензійної торгівлі свідчить про те, що термін дії ліцензійного договору, як правило, не перевищує 10 років від дати вступу його в силу.
^ 7.4. Порядок укладання ліцензійних договорів
Зміст ліцензійного договору звичайно не регламентується. Відповідно до національного законодавства ліцензійний договір вважається дійсним, якщо він складений у письмовому виді і підписаний сторонами. Ліцензійний договір набуває чинності у відношенні іншої особи лише після його реєстрації в Установі у випадку передачі майнових прав і у випадку примусової ліцензії.

Ліцензіар готує проект ліцензійного договору заздалегідь і передає його потенційному ліцензіатові в ході попередніх переговорів. Важливо, щоб до одержання повної гарантії про наміри потенційного ліцензіата ліцензіар виконав такі дії:

  • підписав протокол про наміри;

  • уклав договір про конфіденційність;

  • розробив проект ліцензійної угоди;

  • підготував альтернативні пропозиції для обговорення з потенційним партнером;

  • розробив детальний проект ліцензійного договору.

Ні в якому разі не слід ігнорувати укладання договору про конфіденційність до початку переговорів. У разі відсутності такого договору потенційний ліцензіат після одержання інформації, у тому числі конфіденційної, може припинити переговори.


^ 7.5. Ліцензійні платежі
Оскільки більшість ліцензійних угод пов’язана з комерційною діяльністю, то вони передбачають виплату визначеної грошової суми ліцензіарові за передані права на використання об'єктів інтелектуальної власності.

Розрізняють три основних види ліцензійних платежів: роялті, паушальний, комбінований.

Роялті - це вид платежів, що ліцензіат виплачує ліцензіарові протягом усього терміну дії угоди рівними долями.

Паушальний платіж - передбачає виплату винагороди до початку масового випуску продукції, зафіксованої угоді. До паушальної форми оплати звертаються звичайно у випадках, коли в країні ліцензіата хитке положення або немає ясності в питанні патентування винаходу, що складає основу ліцензії.

Комбінований платіж передбачає виплату ліцензіарові частини винагороди ще до початку виробництва і збуту продукції, частина винагороди, що залишається, виплачується у формі роялті після постановки продукції на виробництво.
^ 7.6. Передача прав за авторськими договорами
За ліцензійними договорами, як правило, передаються права на об’єкти промислової власності.

Якщо автор передає іншій особі свої майнові права на використання об’єкту авторського права, то укладається авторський договір.

Розрізняють такі види авторських договорів:

− договір про видання та перевидання творів в оригіналі (видавничий договір);

− договір про публічне виконання неопублікованих творів (постановчий договір);

− договір про використання неопублікованого твору в кінофільмі, на радіо чи в телевізійній передачі;

− договір про створення твору образотворчого мистецтва з метою публічного показу;

− договір про використання в промисловості неопублікованого твору декоративно-прикладного мистецтва;

− а також інші договори про передачу творів літератури, науки і мистецтва для використання будь-яким іншим способом.

Зміст авторського договору повинен відповідати загальним положенням цивільного права щодо змісту договору.

Але на відміну від звичайного господарського договору, в ньому повинні бути ретельно прописані суттєві умови авторського договору, способи використання твору, строк дії договору та використання твору, розмір і порядок виплати винагороди. Особливу увагу слід приділити пунктам щодо передачі майнових прав.
Тема 8. Захист прав інтелектуальної власності

8.1. Система захисту прав інтелектуальної власності

8.2. Адміністративний порядок захисту прав

8.3. Судовий порядок захисту прав на об’єкти інтелектуальної власності

8.3.1. Цивільно-правові способи захисту прав

8.3.2. Кримінальні відповідальність на порушення прав

8.3.3. Захист прав інтелектуальної власності у рамках угоди TRIPS
8.1. Система захисту прав інтелектуальної власності
Після того, як об'єкт інтелектуальної власності створений і охоронним документом закріплені на нього права, настає важливий етап у його життєвому циклі - включення в господарський оборот. Саме на цьому етапі об'єкт інтелектуальної власності приносить право власнику прибуток чи іншу користь, власне те, заради чого він і був створений. Однак, як тільки інформація про об'єкт інтелектуальної власності стає відомою несумлінним конкурентам, у них виникає спокуса використати цей об'єкт інтелектуальної власності у своїх інтересах.

Знайшовши факт порушення своїх прав, правовласник повинен, у першу чергу, звернутися до конкурента, указавши йому на наявність своїх прав. Для цього можна направити конкуренту лист, щоб порушник не зміг згодом посилатися на своє незнання. Діючим засобом запобігання порушення прав є переговори. Цілком можливо, що в процесі переговорів удасться переконати порушника змінити свою поведінку. Компроміс, досягнутий на переговорах, у багатьох випадках краще, ніж судовий розгляд. Якщо переговори не приведуть до позитивного результату, можна передати рішення питання до суду.
^ 8.2. Адміністративний порядок захисту прав
Адміністративний порядок полягає в розгляді та вирішенні суперечки органом державного управління. Процедура розгляду набагато простіша, ніж у цивільному судочинстві. Правовою основою є Кодекс України про адміністративні правопорушення, а також закони України: "Про захист від недобросовісної конкуренції", "Про авторське право і суміжні права", "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі", "Про охорону прав на промислові зразки", "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", "Про охорону прав на сорти рослин” тощо.

Здійснення дій, обумовлених законодавством України як недобросовісна конкуренція, спричиняє накладення Антимонопольним комітетом України штрафів, а також адміністративну і цивільно-правову відповідальність. До таких дій відносяться:

  • неправомірне використання чужого імені, фірмового найменування, знаків для товарів і послуг;

  • введення в обіг під своїм позначенням товару іншого виробника;

  • відтворення зовнішнього вигляду виробу іншого суб'єкта господарської діяльності і введення його в господарський оборот;

  • підкуп працівника постачальника;

  • неправомірний збір, розголошення і використання комерційної таємниці, а також інші протиправні дії.

Адміністративна відповідальність за порушення прав полягає в накладенні на порушників штрафу з конфіскацією виготовленої продукції, знарядь виробництва і сировини, чи без цього.
8.3. Судовий порядок захисту прав на об’єкти інтелектуальної власності

8.3.1. Цивільно-правові способи захисту прав
У випадку порушення прав потерпілий подає позов - заяву, звернену до суду, про відправлення правосуддя з метою захисту особистих чи майнових прав. У позовній заяві вказується форма захисту (заборона робити яку-небудь дію, відшкодування збитків тощо), розмір нанесеного збитку, приводяться докази обґрунтованості вимог.

За загальним правилом цивільного судочинства конкретна цивільна справа, як правило, розглядається за місцем перебування відповідача. У будь-якому судовому розгляді про порушення прав інтелектуальної власності зважуються два основних питання. Перше зв'язане з встановленням чи не встановленням факту використання ОІВ, що охороняється. Друге - з визначенням розміру збитків, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

У відповідності до Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права інтелектуальної власності.

Власник прав на ОІВ має право вимагати від порушника:

  • визнання прав власника;

  • відновлення положення, що існувало до порушення права;

  • припинення дій, що порушують право чи створюють погрозу його порушенню;

  • відшкодування збитків, включаючи втрачену вигоду тощо.

Якщо в результаті незаконного використання ОІВ порушник одержав доход, потерпілий має право вимагати відшкодування втраченої вигоди в розмірі не меншому, ніж сума такого доходу.

Якщо одночасно з порушенням майнових прав порушені особисті немайнові права автора, то він може зажадати майнову компенсацію за нанесення йому морального збитку, розмір якого визначається судом. Порушенням прав авторства визнається присвоєння результатів чужої творчої праці і спробі видати ці результати за власну розробку.

Суд, господарський суд має право прийняти рішення чи визначення про заборону випуску твору, використання постановки, фонограми передачі в ефір чи по проводах, про припинення їхнього поширення, про вилучення, конфіскацію всіх примірників твору, якщо буде досить даних про порушення авторського права і суміжних прав.

У відповідності до Кодексу України про адміністративні правопорушення незаконне використання об’єкта права інтелектуальної власності тягне за собою накладання штрафу від 170 до 3400 грн. з конфіскацією незаконно виготовленої продукції та обладнання і матеріалів, що призначені для їх виготовлення.

Застосування цивільно-правових санкцій за порушення прав на ОІВ можливо в межах загального терміну позову, тобто протягом трьох років з дати, коли власник права довідався чи повинний був довідатися про порушення свого права.
8.3.2. Кримінальні відповідальність на порушення прав
Поряд з нормами цивільно-правового захисту прав на ОІВ, чинним законодавством передбачена також кримінальна відповідальність. Так, незаконний випуск під своїм ім'ям чи присвоєння авторства на чужий твір науки, літератури чи мистецтва, а також незаконне відтворення чи поширення такого твору, присвоєння авторства на чужі об'єкти промислової власності чи розголошення без згоди автора змісту винаходу, корисної моделі чи промислового зразка до офіційної публікації про них, визнається карним злочином. Кримінальна відповідальність наступає тільки тоді, коли матеріальна шкода, яка у 100 і більше разів перевищила не оподаткований мінімум доходів громадян. Як покарання, передбачається застосування до порушника штрафу в розмірі від 100 до 400 неоподаткованих мінімумів або виправні роботи на термін до двох років.

Якщо порушення прав завдало шкоди у особливо великому розмірі (1000 і більше неоподаткованих мінімумів) або повторно, передбачається штраф від 200 до 800 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на той самий строк.

Законодавство України передбачає також кримінально-правові санкції за незаконне зазіхання на комерційну таємницю. Карним злочином є незаконний збір з метою використання відомостей, що становить комерційну таємницю (промислове шпигунство), якщо це наносить великий матеріальний збиток суб'єкту підприємницької діяльності. Як міра покарання передбачається штраф у розмірі від 300 до 500 мінімальних розмірів заробітної плати або позбавлення волі на термін до трьох років.

Залучення до кримінальної відповідальності конкретних винуватців злочину не виключає вимог про відшкодування заподіяного збитку.

Особливий випадок - захист прав на ОІВ при перетинанні кордону. Митним кодексом України (ст. 74) товари й інші предмети, виготовлені з порушенням прав інтелектуальної власності, не можуть, як імпортуватися, так і експортуватися через митний кордон України.

У судовій процедурі вирішення спорів важливе місце займають докази. Розрізняють три форми доказів: "документальний доказ" – доказ, наданий у письмовому вигляді чи у вигляді будь-якого документа; "речовий доказ" – доказ, що існує у виді предметів; " показання свідків" – усні показання експерта. Наявність охоронного документа – патенту чи свідоцтва, є важливим доказом.
8.3.3. Захист прав інтелектуальної власності у рамках угоди TRIPS
Угода TRIPS є однією з найважливіших угод Всесвітньої торгової організації (ВТО). Необхідною умовою для вступу України до ВТО є обов'язкове виконання угоди TRIPS. Ця угода визнана світовим співтовариством як правовий документ, що охоплює питання, пов'язані з охороною прав на ОІВ, які розглядаються як товар.

Відповідно до вимог частини ІІІ Угоди TRIPS "Захист прав інтелектуальної власності", країни-учасниці зобов'язуються забезпечити на своїй території дію таких процедур, які дозволяють здійснювати заходи, що запобігають порушенню законодавства у сфері охорони інтелектуальної власності і їх недопущення.

Стаття 41 Угоди TRIPS зазначає, що законодавство кожної країни повинно мати норми, що дозволяли б удатися до ефективних дій, спрямованим проти будь-якого порушення прав інтелектуальної власності, включаючи термінові заходи для запобігання порушень і правові санкції на випадок подальших порушень.

Угода TRIPS передбачає захист прав інтелектуальної власності за допомогою адміністративних процедур, цивільно-правові способи захисту прав, а також карні процедури і штрафи, що можуть бути застосовані до порушників прав.

Подальше удосконалення національного законодавства України здійснюється з урахуванням вимог цього важливого міжнародного нормативного акта.


1   2   3   4

Схожі:

Стислий конспект лекцій з дисципліни „ інтелектуальна власність” (для студентів 5-го курсу освітньо-кваліфікаційного рівня „спеціаліст”, „магістр” всіх спеціальностей) iconОпорний конспект лекцій з дисциплін «Інтелектуальна власність», «Право...
Відповідальний за випуск: завідувач кафедри економіки підприємства В. Я. Чевганова, професор, кандидат економічних наук
Стислий конспект лекцій з дисципліни „ інтелектуальна власність” (для студентів 5-го курсу освітньо-кваліфікаційного рівня „спеціаліст”, „магістр” всіх спеціальностей) iconМетодичні вказівки
«Інтелектуальна власність» для студентів за освітньо-кваліфікаційними рівнями спеціаліст та магістр, за спеціальностями «Фінанси...
Стислий конспект лекцій з дисципліни „ інтелектуальна власність” (для студентів 5-го курсу освітньо-кваліфікаційного рівня „спеціаліст”, „магістр” всіх спеціальностей) iconКонспект лекцій розроблений у відповідності до листа Міністерства...
Короп Ігор Володимирович, Ревтюк Євген Антонович, Петренко Віктор Павлович – Інтелектуальна власність /Конспект лекцій для студентів...
Стислий конспект лекцій з дисципліни „ інтелектуальна власність” (для студентів 5-го курсу освітньо-кваліфікаційного рівня „спеціаліст”, „магістр” всіх спеціальностей) iconКонспект лекцій розроблений у відповідності до листа Міністерства...
Короп Ігор Володимирович, Ревтюк Євген Антонович, Петренко Віктор Павлович – Інтелектуальна власність /Конспект лекцій для студентів...
Стислий конспект лекцій з дисципліни „ інтелектуальна власність” (для студентів 5-го курсу освітньо-кваліфікаційного рівня „спеціаліст”, „магістр” всіх спеціальностей) iconПрограма стажування за спеціальністю «Право» для студентів освітньо-кваліфікаційного...
Положення практики є основним навчально-методичним документом, який визначає проведення практики студентів спеціальності „Право”...
Стислий конспект лекцій з дисципліни „ інтелектуальна власність” (для студентів 5-го курсу освітньо-кваліфікаційного рівня „спеціаліст”, „магістр” всіх спеціальностей) iconКонспект лекцій з курсу «основи інтелектуальної власності»
України, яка вибрала інноваційний шлях розвитку економіки, підґрунтям якого є інтелектуальна власність. Інтелектуальна власність...
Стислий конспект лекцій з дисципліни „ інтелектуальна власність” (для студентів 5-го курсу освітньо-кваліфікаційного рівня „спеціаліст”, „магістр” всіх спеціальностей) iconКонспект лекцій з дисципліни: «Контроль І ревізія» для студентів...
Лекція фінансово-господарський контроль І його роль у системі управління підприємством
Стислий конспект лекцій з дисципліни „ інтелектуальна власність” (для студентів 5-го курсу освітньо-кваліфікаційного рівня „спеціаліст”, „магістр” всіх спеціальностей) iconКонспект лекцій для студентів всіх спеціальностей І форм навчання Затверджено
Васійчук В. О., Гончарук В.Є., Дацько О. С., Качан С.І., Козій О.І., Ляхов В. В., Мохняк С. М., Петрук М. П., Романів А. С., Скіра...
Стислий конспект лекцій з дисципліни „ інтелектуальна власність” (для студентів 5-го курсу освітньо-кваліфікаційного рівня „спеціаліст”, „магістр” всіх спеціальностей) iconКонспект лекцій для студентів всіх спеціальностей І форм навчання Затверджено
С. М., Гончарук В.Є., Васійчук В. О., Дацько О. С., Козій О.І., Качан С.І., Романів А. С., Скіра В. В., Гельжинський І.І. Безпека...
Стислий конспект лекцій з дисципліни „ інтелектуальна власність” (для студентів 5-го курсу освітньо-кваліфікаційного рівня „спеціаліст”, „магістр” всіх спеціальностей) iconКонспект лекцій для студентів всіх спеціальностей І форм навчання Затверджено
Васійчук В. О., Гончарук В.Є., Дацько О. С., Качан С.І., Козій О.І., Ляхов В. В., Мохняк С. М., Петрук М. П., Романів А. С., Скіра...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2015
звернутися до адміністрації
skaz.com.ua
Головна сторінка