Затверджую




НазваЗатверджую
Сторінка1/5
Дата конвертації24.06.2013
Розмір0.56 Mb.
ТипДокументы
skaz.com.ua > Право > Документы
  1   2   3   4   5
ДЕРЖАВНА ПЕНІТЕНЦІАРНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ЮРИДИЧНИЙ КОЛЕДЖ

ЦИКЛ ЗАГАЛЬНОЮРИДИЧНИХ ДИСЦИПЛІН


Історія держави та права України

ЗАТВЕРДЖУЮ

Завідувач циклу

загальноюридичних дисциплін


к.держ.упр.

М.М. Ребкало

“____“ __________ 2011р.


МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА

для проведення лекції



Кредит № 3


Модуль № 5: ТЕМА № 16: Держава і право України в роки другої світової війни 1939-1945 р.р.

Форма навчання:

Денна 1 курс (2 семестр)

Для проведення у складі курсу.

Тривалість: 2 години.

Підготував:
^
викладач циклу
Шевченко Д.М.



Розглянуто та схвалено на засіданні циклу

2011р.

Протокол № .

Чернігів, 2011.

Західноукраїнські землі на першому етапі другої світової війни
Відразу ж після вторгнення німецьких військ у Польщу населення Західної України почало створювати місцеві органи народної влади і управління. В волостях і селах такими органами стали селянські комітети, а у містах і повітах — тимчасові управління.

Після приходу Червоної Армії постановою Військової ради Українського фронту від 3 жовтня 1939 року для координації діяльності місцевих органів влади і управлін­ня були створені обласні управління у Львові, Луцьку, Станіславі і Тернополі. 4 жовтня Львівське обласне тим­часове управління звернулося до тимчасових управлінь Тернополя, Станіслава і Луцька з відозвою скликати На­родні Збори Західної України, щоб вирішити питання "про приєднання до великого Радянського Союзу, про з'єднання земель українських". Було створено комітет з органі­зації виборів до Народних Зборів Західної України. Вибо­ри призначалися на 22 жовтня, а скликання Народних Зборів -— на 26 жовтня 1939 року. Одночасно було затвер­джене "положення про вибори до Українських Народних Зборів Західної України", яке фактично мало силу Зако­ну. Цей акт забезпечував населенню реальну можливість прийняти участь у виборах на основі загального, рівного» прямого виборчого права при таємному голосуванні. Всі повнолітні громадяни незалежно від расової та національ­ної приналежності, віросповідання, статі, освітнього і май­нового цензу, соціального становища, цензу осілості воло­діли активним і пасивним виборчим правом.

27 жовтня Народні Збори затвердили Декларацію про дер­жавну владу в Західній Україні, в якій зазначалося: "Від­нині вся влада в Західній Україні належить трудящим міста і села в особі Рад депутатів трудящих". Одночасно була затверджена Декларація з проханням до Верховної Ради Союзу РСР прийняти Західну Україну до складу СРСР з приєднанням до УРСР з тим, щоб "з'єднати український народ в єдиній державі, покласти край віковому роз'єднан­ню українського народу".

28 жовтня одноголосне була прийнята Декларація про конфіскацію земель поміщицьких, монастирських і вели­ких урядовців, а також Декларація про націоналізацію банків і великої промисловості Західної України.

1 листопада 1939 року Верховна Рада СРСР задоволь­нила прохання Народних Зборів і запропонувала Верховній Раді УРСР прийняти Західну Україну до складу Україн­ської РСР. Верховна Рада УРСР, яка працювала 13—15 ли­стопада 1939 року, прийняла рішення про прийняття За­хідної України до складу Української РСР. Відтепер на територію Західної України поширювалося чинне законо­давство СРСР і УРСР.

^ Приєднання Південної Бессарабії і Північної Букови­ни до складу УРСР. 28—30 червня 1940 року Червона Армія зайняла територію Бессарабії і Північної Букови­ни. Політоргани Червоної Армії почали організовувати створення тут місцевих органів влади; робітничих і се­лянських комітетів. Було проведено ряд організаційних заходів по впровадженню на території Бессарабії і Пів­нічної Буковини радянської влади.. Проголошується 8-годинний робочий день, проводяться вибори до місцевих органів влади — повітових, міських, волосних і сільських рад. У липні 1940 року до Москви було відряджено деле­гацію трудящих краю з проханням возз'єднатися з Укра­їнською РСР.

2 серпня 1940 року Верховна Рада СРСР прийняла За­кон "Про включення північної частини Буковини і Хо­тинського, Акерманського та Ізмаїльського повітів Бессарабії до складу УРСР". Решта території Бессарабії відій­шла до складу Молдавської РСР. 7 серпня за приєднання до УРСР земель були створені дві області: Чернівецька та Акерманська, яка в грудні 1940 року була перейменована в Ізмаїльську (остання у 1954 році була ліквідована і вве­дена до складу Одеської області). 15 серпня 1940 року Президія Верховної Ради СРСР видала укази "Про націо­налізацію землі на території північної частини Букови­ни" і "Про націоналізацію банків, промислових і торгових підприємств, залізничного і водного транспорту та засобів зв'язку північної частини Буковини".

^ 1 Питання. Державний лад України в роки другої світової війни.

Возз'єднання з УРСР Закарпатської України.

28 жов­тня 1944 року Радянська армія звільнила від фашистсь­ких окупантів Закарпатську Україну. ^ 26 листопада 1944 року в Мукачевому відбувся І з'їзд народних комі­тетів Закарпатської України.

На порядку денному стояли такі питання:

  1. визволення Закарпатської України від німецько-угорських

окупантів;

  1. возз'єднання Закарпат­ської України з Україною;

  2. наділення селян, робітників і Службовців землею та лісом;

  3. вибори Народної Ради Закарпатської України.


З'їзд прийняв Маніфест про возз'єднання Закарпатської України з Україною і вихід зі складу Чехословаччини. Обрана на з'їзді Народна Рада Закарпатської України 27 листопада 1944 року сформувала свій уряд у складі Пре­зидії Народної Ради та її уповноважених з таких питань: внутрішніх справ і державної безпеки; комунального гос­подарства; фінансів; землеробства; промисловості та тор­гівлі; юстиції; освіти; комунікації; охорони народного здо­ров'я; соціальної опіки.

Місцевими органами державної влади, відповідно до адміністративно-територіального поділу, були окружні, мі­ські та сільські народні комітети. Народна Рада і народні комітети обиралися на термін до остаточного роз­в'язання питання про возз'єднання Закарпаття з Украї­ною.

^ Компетенції народних комітетів підлягали всі питання господарського, політичного і культурного будівництва, питання щодо загального добробуту населення.

Декретом № 22, виданим 18 грудня 1944 року, при На­родній Раді був заснований Спеціальний суд для боротьби з ворожими елементами, які намагалися не допустити воз­з'єднання Закарпаття з Україною. Суд мав право застосу­вати тюремне ув'язнення до 20 років або розстріл.

^ Дек­ретом .№ 35 для .подання населенню допомоги в судах і з усіх інших правових питань була організована народна адвокатура
Зміни, в державному ладі УРСР в період другої світової війни.

22 червня 1941 року на переважній більшості території. СРСР і на всій території УРСР було запроваджено воєн­ний стан, а в окремих місцевостях — стан облоги.

Спільною постановою Президії Верховної Ради СРСР, Ради Народних Комісарів СРСР і ЦК ВКЇІ(б) від ЗО червня 1941 року з метою мобі­лізації всіх сил держави був створений Державний Комі­тет Оборони (ДКО). Це був орган з надзвичайними повноваженнями, який зосередив в своїх руках всю повноту політичної і господарської влади. Рішення ДКО були обов'язковими для всіх фізичних і юридичних осіб. Очо­лював ДКО Сталін, який одночасно був Генеральним секретарем ЦК ВКП(б) і головою РНК СРСР.

Органами ДКО на місцях були міські комітети оборони і уповноважені (в союзних і автономних республіках).

^ Була ліквідована сесійна робота Рад всіх рівнів. Фактично, працювали тільки президії Верховних Рад СРСР та УРСР.
Діяльність правоохоронних органів у період німецько-радянської війни.
Трибунали створювалися при арміях, корпусах, дивізіях, гарнізонах, бригадах на залізницях і в річкових (морських) басейнах. Наглядовими інстанціями для цих трибуналів були воєн­на, воєнно-залізнична, воєнна воднотранспортна колегія Верховного Суду СРСР і Пленум Верховного Суду СРСР.

До 1943 року трибунали діяли в складі трьох постійних членів, згодом — за участю засідателів.

Терміни розгляду справ були короткими; вироки трибуналів не підлягали касаційному оскарженню (переглядались тільки в поряд­ку нагляду); слухання справ було закритим. Командувачі арміями і округами і військові Ради могли призупинити виконання смертних вироків, які, як правило, виконувались негайно після винесення.

В місцевостях, які знаходились в стані облоги, до "провокаторів, шпигунів і інших агентів ворога, які закликали до порушення поряд­ку", розстріл застосовувався без судового розгляду.
Із введенням воєнного стану були воєнізовані всі лан­ки прокуратури. Районні, міські та обласні прокуратури були перетворені у відповідні військові прокуратури.

На початку серпня 1941 року були об'єднані наркомати державної безпеки і внутрішніх справ УРСР.

Наказ № 270 від 16 серпня 1941 року підпи­саний Сталіним, санкціонував знищення в'язнів радян­ських тюрем.

Органам НКВС було надано право розстрілу "у позасудовому порядку", право застосування загороджувальних загонів та штрафних батальйонів. Встановлювалася карна відпові­дальність близьких родичів репресованих.

Відразу ж після визволення України відновили свою роботу обласні та народні суди, органи прокуратури.
^ 3 питання. Правова система.
Право в роки війни спрямовувалося на виконання ос­новних завдань і функцій держави з оборони країни і охо­рони соціалістичної власності. Найбільш суттєві зміни і доповнення були внесені в цивільне, трудове, земельне і колгоспне право, кримінальне право і кримінальний про­цес. Розвиток всіх цих галузей права в УРСР визначався суворою централізацією і відбувався на основі і у відповід­ності з змінами і доповненнями в загальносоюзному за­конодавстві.

^ Цивільне право. Умови воєнного часу висунули на передній план питання захисту права власності, яке тим­часово виходило з володіння як фізичних, так і юридич­них осіб. Були розширені права наркоматів і спрощено порядок передачі майна між державними підприємства­ми та установами. Незмінним залишався порядок передачі продукції у власність споживача, заснований на пла­нових актах і договорах.

Постановою РНК УРСР від 4 вересня 1941 року "Про збереження житлової площі за військовослужбовцями і про порядок оплати житлової площі сім'ями військовослуж­бовців у воєнний час" встановлювалося, що на період війни житлова площа зберігається за всіма категоріями війсь­ковослужбовців. В тих випадках, коли ця житлова площа залишається незаселеною, квартплата за неї не стягується. Мешканці, які оселилися на площі вказаних осіб, зобов'я­зувались після повернення військовослужбовця негайно її звільнити, у разі відмови вони підлягали виселенню в адмі­ністративному порядку. В такому ж порядку поверталася житлова площа евакуйованим.

Порядок адміністративного виселення громадян був визначений постановою РНК СРСР "Про порядок адміністративного виселення осіб, які само­чинно зайняли житлову площу" від 1 липня 1943 року. Якщо житлова площа евакуйованого була заселена згідно з ордером міської Ради, справа про її повернення розгля­далася судом.

Ряд змін було внесено про питання позовної давності. З метою забезпечення прав осіб, які знаходилися на фронті, терміни позовної давності в справах цих осіб вважались продовженими на весь період знаходження в збройних силах СРСР. Було припинено також плин шестимісячно­го терміну, встановленого ст. 430 ЦК УРСР для прийняття спадщини відсутніми в місці його відкриття спадкоємця­ми. Указ від 14 березня 1945 року розширив коло спад­коємців і дозволив заповідати на користь сторонньої осо­би при відсутності спадкоємців по закону.
^ Сімейне право.

Війна залишила багатьох дітей сирота­ми. На вирішення цієї проблеми було спрямовано ряд нор­мативних актів:

  • постанова Раднаркому УРСР від 15 лютого 1942 року "Про влаштування дітей, які залишились без батьків",

  • постанова Раднаркому СРСР від 15 червня , 1943 року "Про посилення заходів боротьби з дитячою безпритульністю, бездоглядністю і хуліганством",

  • постанова Раднаркому УРСР від 27 березня 1943 року "Про орга­нізацію допомоги дітям-сиротам, батьки яких загинули в боях з фашистськими окупантами, замордовані або розст­ріляні фашистськими загарбниками під час окупації ра­йонів УРСР", постанова Раднаркому СРСР від ЗО липня 1944 року "Про заходи боротьби з бездоглядністю і безпритуль­ністю дітей в Українській РСР". Згідно з цими правовими актами, на органи державної влади і управління поклада­лась робота по влаштуванню дітей-сиріт, створенню довід­кової системи при НКВС, дитячих будинків, трудовиховних колоній, створенню надзвичайних комісій при викон­комах та інституту громадських інспекторів.

  • Було вдос­коналено порядок усиновлення Указом Президії Верхов­ної Ради УРСР від 24 вересня 1943 року "Про зміну ст. 44 Кодексу законів про сім'ю, опіку, шлюб і акти громадсько­го стану Української РСР". 8 липня 1944 року було прий­нято указ Президії Верховної Ради СРСР "Про збільшення державної допомоги вагітним жінкам, багатодітним і одиноким матерям, посилення охорони материнства і ди­тинства, про встановлення почесного звання "Мати-герої­ня" і заснування ордена "Материнська слава" та медалі "Медаль материнства", який збільшив державну допомогу вагітним жінкам, багатодітним і одиноким матерям. Ука­зом були внесені істотні зміни в порядок укладання шлю­бу і розлучення. Так, права і обов'язки подружжя породі жував тільки зареєстрований шлюб, розірвання якого було можливим лише через суд.



^ Трудове право.

Потреби оборони призвели до необхід­ності введення трудових мобілізацій і трудової повинності. Трудовій мобілізації підлягало працездатне населення міст, з числа тих, хто не працював в державних установах і на підприємствах. Мобілізовані направлялись на важливі виробництва і будови за місцем проживання.

Трудова по­винність використовувалась для виконання будівельних робіт на оборонних спорудах, заготівлі палива, охорони шляхів сполучення, зв'язку, електростанцій та інших важ­ливих об'єктів, що мали оборонне значення. Трудова по­винність поширювалась на чоловіків від 16 до 55 років, а жінок від 16 до 50 років.

Відбулися значні зміни в діючому трудовому законо­давстві.

Указом Президії Верховної ради СРСР "Про ре­жим робочого часу робітників і службовців на період вій­ни" від 26 червня 1941 року директорам підприємств до­зволялося встановлювати обов'язкові понаднормові роботи тривалістю до 3 годин в день. Згідно з указами від 9 квітня 1942 року і 9 січня 1943 року скасовувалися чергові та додаткові відпустки. Їх було замінено грошовою компен­сацією, виплата якої була тимчасово призупинена. Відпу­стка надавалася тільки підліткам до 16 років.

В умовах воєнного часу велике значення мала трудова дисципліна. Поряд з заохоченням добросовісних праців­ників росло застосування примусових заходів до поруш­ників трудової дисципліни. За ряд порушень трудової дисципліни поряд з дисциплінарною відповідальністю за­стосовувалась кримінальна.

На вирішення проблеми інвалідів війни була спрямова­на постанова РНК УРСР "Про працевлаштування і побу­тове обслуговування інвалідів Вітчизняної війни" від 20 квітня 1943 року.
^ Колгоспне і земельне законодавство воєнного часу було спрямоване на подальше обмеження прав селян і значно погіршувало їх становище. 13 квітня 1942 року РНК СРСР і ЦК ВКП(б) прийняли постанову "Про підвищення для колгоспників обов'язкового мінімуму трудоднів". У 1944 —1945 роках на час збирання врожаю був встановлений обов'язковий вихід на роботу працездатних колгоспників і навіть, підлітків у віці від 14 років, незалежно від того, виконали вони мінімум трудоднів чи ні. Дисциплінарна влада органів управління колгоспу поширювалась на всіх осіб, які працювали в ньому, незалежно від їх членства у колгоспі.

У 1945 році було прийнято ряд актів, спрямованих на боротьбу з так званим розбазарюванням земель колгоспів. Тільки в УРСР колгоспам було повернуто сотні тисяч гек­тарів землі.
^ Кримінальне право.

В роки війни суттєві аміни відбу­лися в області кримінального права. 6 липня 1941 року приймається Указ Президії Верховної Ради СРСР "Про відповідальність за поширення у воєнний час брехливих чуток, які викликають тривогу серед населення". Він вста­новлював сувору відповідальність у вигляді тюремного ув'язнення терміном від 2 до 5 років, якщо злочин за ха­рактером не вимагав більш тяжкого покарання.

Антирадянські чутки кваліфікувались як контрреволюційна агі­тація. 15 листопада 1943 року було прийнято указ "Про відповідальність за розголошення державної таємниці або за втрату документів, що містять державну таємницю", який передбачав покарання за вказані дії позбавлення волі тер­міном до 5 років. За ті ж дії, якщо вони спричинили або могли спричинити небажані наслідки, застосовувалось по­збавлення волі терміном до 10 років.

^ З 19 квітня 1943 року згідно указу "Про відповідальність гітлерівців за вчинені звірства" для спеціальних суб'єктів кримінального права (так називали фашистських злочинців і їх посібників) вво­дяться особливі міри покарання — страта через повішен­ня і каторжні роботи терміном від 15 до 20 років.

^ У грудні 1942 року розширюється склад такого злочи­ну, як спекуляція (до нього включається продаж махорки і самогону в великих кількостях).

Проявилась загальна тенденція до розширення гіпотез багатьох статей Кримі­нального кодексу. В січні 1942 року крадіжка особистого майна за обтяжуючих обставин (під час повітряного нальоту, нападу ворога тощо) прирівнювалась по аналогії до банди­тизму.

^ Багато уваги приділяє законодавець боротьбі з розкраданням. Злочинні зазіхання на державну 1 колгоспну влас­ність кваліфікувалися за Законом від 7 серпня 1932 року. Указом від 23 серпня 1943 року "Про відповідальність за розкрадання пального в МТС і радгоспах" встановлювалось покарання до 5 років тюремного ув'язнення. Зросла також відповідальність за посягання на особисту власність гро­мадян.

Отже, кримінальне право воєнного часу характери­зувалося рядом особливостей: більш широко став засто­совуватися принцип аналогії і відплата як одна із цілей покарання. З'явився ряд нових складів злочинів: само­вільне залишення роботи (грудень 1941 року), ухилення від військового обліку (січень 1942 року), приховування тро­фейної зброї (січень 1942 року) тощо. Було розширено коло діянь, що входило до поняття "спекуляція". Кримінальна відповідальність стала застосовуватися за дії, які раніше карались адміністративним законодавством.

В умовах війни широко використовувалось умовне за­судження, а також відстрочка виконання вироку до закін­чення воєнних дій з направленням засудженого до штраф­ного батальйону.
^ Кримінально-процесуальне право.

Кримінально-про­цесуальне законодавство СРСР, яке діяло до війни, не мало достатньо норм, пристосованих до умов воєнного часу.

22 червня 1941 року Президія Верховної Ради СРСР затвердила "Положення про військові трибунали в місце­востях, оголошених на воєнному стані і в районі воєнних дій". За цим Положенням військові трибунали розгляда­ли справи у складі трьох постійних членів суду після 24 годин після вручення копії звинувачувального висновку. Судові справи в трибуналах розглядалися без участі на­родних засідателів, без прокурора і адвоката. Особиста участь свідків у судовому засіданні вважалась необов'язковою. Вироки військових трибуналів касаційному оскарженню не підлягали і могли бути скасовані чи змінені тільки в порядку нагляду. Про кожний вирок,, що засуджував до вищої міри покарання, військовий трибунал негайно повідомляв голову Військової колегії Верховного Суду СРСР і головного військового прокурора Червоної, Армії або Військово-Морського флоту. В разі неодержання протягом 72 годин повідомлення про припинення виконання вироку такий приводився в дію.

Цим Положенням керувалися не тільки військові трибунали, але й загальні суди незалежно від місця їх діяльності.

Щодо вимог процесуального законодавства відносно за­безпечення повного, всебічного і об'єктивного розслідування всіх обставин справи, вірне її вирішення по суті, охорону прав учасників процесу, то їх значення під час війни було чисто формальним. Продовжував активно діяти позасудовий репресивний апарат.

^ ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ.
Друга світова війна призвела до страшних наслідків для України. 42 відсотка всіх збитків, спричинених війною Ра­дянському Союзу, припадали на Україну. За приблизними підрахунками в жорнах війни загинуло 5,3 млн. чоловік, 2,3 млн. українців було вивезено на примусові роботи до Німеччини. Загальні збитки економіки сягали 40 відсотків. Не зрозумілою для більшості українського народу за­лишилася ідея інтегрального націоналізму. Як і в роки першої світової війни, українці часом змушені були вою­вати один з одним. Боротьба з фашизмом загострювалась боротьбою між прибічниками радянської влади і Україн­ської незалежної держави, спроба відновлення якої у червні 1941 року закінчилася поразкою. Але ця спроба знову ж таки показала невгамовну, тягу українців до власної дер­жавності.

Війна потребувала перебудови держави і. права Украї­ни згідно з умовами воєнного часу. Ця перебудова здійсню­валась у суворій відповідності зі змінами, що відбувалися в державному механізмі та законодавстві Союзу СРСР. Централізація держави і права, яка є характерною для тоталі­тарного режиму, особливо посилюється в роки війни.

Діяль­ність надзвичайних органів влади, трибуналів, позасудових репресивних органів була візитною карткою командно-адміністративної системи. Будівництво казармового со­ціалізму продовжувалось. Але війна принесла і деякі пози­тивні моменти. Вперше за багатовікову історію український народ возз'єднався в єдиній державі. Переможне закінчення другої світової війни значно підвищило міжнародний авторитет України, яка стала одним з фундаторів СОН.

^ Ст.викладач циклу загальноюридичних

дисциплін підполковник вн. служби- Карпов С.О.
План-конспект семінарського заняття обговорений

та схвалений на засіданні циклу загальноюридичних
  1   2   3   4   5

Схожі:

Затверджую icon«затверджую» «затверджую» Генеральний директор хдавп президент Харківської обласної фпс
Популяризація та розвиток парашутного спорту в Україні та Харківської області
Затверджую iconЗатверджую” „затверджую”
Змагання проводяться з метою подальшого розвитку спортивного туризму в Полтавській області, як ефективного засобу підвищення ролі...
Затверджую iconЗатверджую

Затверджую iconЗатверджую

Затверджую iconЗатверджую

Затверджую iconЗатверджую

Затверджую iconЗатверджую

Затверджую iconЗатверджую

Затверджую iconЗатверджую

Затверджую iconЗатверджую

Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2015
звернутися до адміністрації
skaz.com.ua
Головна сторінка