1899 р., серпня 2, Станиславів. — Пастирське послання Станиславівського єп. Андрея Шептицького до вірних Християнська Робота




Назва1899 р., серпня 2, Станиславів. — Пастирське послання Станиславівського єп. Андрея Шептицького до вірних Християнська Робота
Сторінка1/11
Дата конвертації24.06.2013
Розмір1.69 Mb.
ТипДокументы
skaz.com.ua > Право > Документы
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11

Літня Школа «Соціальна думка Митрополита Андрея Шептицького:

Порятунок євреїв та сучасні проблеми людинолюбства»


Літня Школа

«Соціальна думка Митрополита Андрея Шептицького:

Порятунок євреїв та сучасні проблеми людинолюбства»

Матеріали

Зміст

Док. № 1. 1899 р., серпня 2, Станиславів. — Пастирське послання Станиславівського єп. Андрея Шептицького до вірних Християнська Робота 2

Док. № 7. 1904 р., травня 21, Крехів. — Пастирське послання митр. Андрея Шептицького до духовенства О Квестії Соціальній 10

Док. № 15. 1942 р., червень, Львів. — Пастирське послання митр. Андрея Шептицького до духовенства і вірних Про Милосердя 41

Док. № 16. 1942 р., листопада 21, Львів. — Пастирське послання митр. Андрея Шептицького Не убий 54

Док. № 60. 1941 р., грудень, Львів. — з АЄп. Собору 1942 р.: Із декрету до духовенства п. з. Ідеалом нашого національного життя 61

Мирослав Маринович, Пастир добрий 72

Док. № 1

1899 р., серпня 2, Станиславів. — Пастирське послання Станиславівського єп. Андрея Шептицького до вірних ^ Християнська Робота

Витяг

  1. Ісус Христос, вручаючи святому Апостолові Петрові власть пастирску над людьми, сказав до него:" " (Йо. 21, 16). Коли мене любиш, паси мої вівці, працюй над вірними, відкупленими моєю кровію. Ті слова відносяться до всіх єпископів. Проте, коли я з волі Божої зістав вашим Владикою, — і від мене Христос домагався, і від мене очікує, що з любви для Него над вами щиро буду працювати. Як жеж Христа не любити, коли Він для мене всім: отцем, братом, приятелем, коли я Єму все завдячую, все, чим єсмь і що маю? Як жеж з любви для Него не взяти на себе хоть би як тяжкої праці?

Тож і я склонив голову перед Єго св. волею, і від сеї хвилі завязалася межи мною а вами, дорогі братя, звязь найсильнійша, яка лиш може бути, бо звязана рукою Христа, а радше скріпилася і посвятилася звязь спільної крови, спільного житя і спільної праці. Від сеї хвилі я, з приказу Христа, маю бути не лиш вашим братом, але вашим пастирем, вашим вітцем; маю вже лиш для вас жити, для вас з цілого серця і з цілої душі працювати, для вас все посвятити, за вас, як буде того треба, житє своє положити.

  1. Днесь перший раз відзиваючися до вас тим моїм пастирським листом, хотів би я, дорогі братя, не лише переслати вам слово найщирійшого мого привіту, але заразом і відкрити перед вами ціле моє серце і всю вітцівську любов, котру Христос вложив в мою душу.

А вжеж, як природна любов до своїх дітей, так є ще більше вітцівська любов пастиря до своїх вірних, яка велить мені все з вами ділити, що тільки вас обходить: з вами тішитися в радостях і плакати в смутку; з вами веселитися в добрій долі і терпіти в недолі. Від днесь вже не може мені бути чужим ні одно чувство ваших сердець: що вони відчувають, і моє серце на себе перенести мусить.

І я би вже днесь бажав, коли би воно було можливе на сім світі, щоби межи вами не було терпіння, не було біди, щоби ви всі — всі до одного, чи ви старі, чи молоді, чи учені, чи неписьменні, чи убожші, чи богатші, щоби все були і на сім світі і на віки щасливі.

Я би хотів обтерти всі слези з очей тих, що плачуть; потішити кождого, що сумує; скріпити кождого, що слабий: уздоровити кождого, що темний; я би хотів стати всім для всіх, щоби всіх спасти. Але що ж! Всего на раз зробити годі. Днесь, на жаль, єще не ділом, а лишень словом, і єще як слабим, бажаю вам бодай заявити мою печаливість і вітцівську для вас любов. Но і як же єї заявлю? — Я днесь з Апостолом повтаряю, — а Бог свідком, повтаряти могу: " (Рм. 9, 3). Нехай умру днесь, нехай і в вічності не зазнаю щастя, нехай буду відлучений від Христа, коби лиш ви, братя мої по крови, були спасені. — Я з Апостолом повтаряю: , так вас люблю, що радо готов я вам подати не лиш Божу науку, але і душу, житє своє, бо ви мої возлюблені. А в тій любви і готовости понести вам не лиш слово Боже, але всі сили житя мого, я, братя дорогі, надівсе рад би бачити ту лиху сторону в вашім житю яко тако полагоджену, котра, як знаю, і вас не мало обходить.

В чім щастє дочасне і добро народу?

  1. Правда, я на першім місці шукаю душ ваших, і бажаю вашого вічного спасенія; бо і Христос прийшов на сей світ людей спасти, так як спасеніє душ — се справа найважнійша, конечна, того одного пот­реба: (Лк. 10, 42). Однак днесь о душевнім спасеню я не буду писати, а всю мою і вашу увагу бажаю звернути на ті невідрадні обставини в вашім теперішнім житю, котрі загрожують до­часному вашому щастю, вашому здоровлю, добробитови, просвіті, і нашим спільним, народним інтересам.

Такої бесіди ви не сподівалися від мене. Чи я лікар, чи я хлібороб, чи я політик, щоби питати про здоровлє, про добрий бит та просвіту? Ні! я не лікар, не хлібороб, ані політик, я отець! А вітцеви нічо не є чуже, що синів, дітей єго обходить. Ісус казав мені вести вас дорогою спасенія і дав мені серце людске і людску любов до вас, то й простить, що я днесь не зачну від проповіданя слова Божого, а зачну від сеї людської сторони вашого житя, а гніватися за се не буде. Прецінь і Він, перш як зачав навчати взяв на себе біль і терпіне людей і ділив з ними цілісіньке житє. Прецінь і Він, зачинаючи проповідати, першим чудом в Кані Галилейскій посвятив житє родинне і воду в вино перетворивши, показав свою печаливість для земскої сторони житя людского. І в цілім своїм житю, научаючи, при тім уздоровляв хорих, давав корм голодним, потішав терплячих. Тож не дивуйтеся, що і я, слуга Христовий, зачну своє письмо до вас від бесіди про ваше здоровлє туземне і про ваше добро дочасне.

І. Нам треба дбати о здоровлє тілесне. Нечистота і піяньство нищить здоровлє

  1. Мене мусить обходити тілесне, фізичне здоровлє твоє, мій на­роде рідний, бо знаю, що лишень раси здорові і фізично сильні могуть бути щасливі; знаю також, що здоровлє і моральність так з собою суть звязані, що одно від другого залежить. Недуга, хотяй може бути допустом Божим, є, однак, завсігди перешкодою в виконаню обов'язків, хотяй терпеливо знесена може бути причиною заслуги, частійше, однак, буває причиною до гріха. А з другої сторони неморальність всегда або дуже часто підкопує і нищить здоровлє. Нарід неморальний веде сам себе на певну загладу; нечистота і піяньство є страшним фізичним самоубійством, є раком, що з поколіня в поколінє переходить. Гріхи людей відбиваються часом єще в десятім поколіню безсильностію, затупленєм ума, ріжними хоробами. І як жеж не кликати на самім вступі, а кликати так голосно, щоби мій голос зайшов до кождої хати, і щоби кождий з вас єго почув і порозумів: Братя мої милі! Коли любите свої діти і свій нарід, коли дбаєте о щастє і здоровлє, жийте морально, не убивайте самі себе, не убивайте своїх дітей, не марнуйте неморальностію основних, фізичних сил народних! Бійтеся гріха, бійтеся дочасної і вічної кари Божої, бійтеся тих страшних наслідків, які наносить неморальність на кождого з осібна, на родину, на цілий народ!

Тож, Ви родичі, стережіть невинності ваших дітей, як ока в голові; бороніть, їх перед згіршенєм!...

Ви молоді всіх станів — памятайте, що від вашого морального поведеня залежить в великій части ваша доля вже на сім світі! Цініть собі невинність і чистоту понад всі богатства сего світа; не вдавайтеся в товариства людей, котрі могли би вас псувати!

Ви, що вступаєте в святий стан супружескій, з Богом нове житє зачинайте, а ваші супружества най будуть чесні, святі!...

Ви, що жиєте в супружествах диких, опамятайтеся, не давайте людям згіршеня не виставляйте себе і діти свої на встид у людей, а у Бога на кару!

Ви, братя мої, хлібороби, котрі в декотрих сторонах марнуєте єще майно і здоровлє на горівку, — покиньте єї, будьте тверезі, заводіть по ваших селах брацтва тверезости! Памятайте, що піяньство нищить здо­ровлє і підкопує маєток, а до того заслугує на кару Божу.

Нарід моральний, фізично сильний, здоровий і тверезий, легко при усильній праці і ласці Божій здобуває собі навіть в тяжких обста­винах добрий бит економічний, доробляєся маєтку, стає заможним.

ІІ. О дбалості о маєток

  1. Люди часом думають, що наука Ісуса Христа стоїть на заваді в старанюся о маєтки. Так оно не є! Як Бог приказав першим нашим родичам працею заробляти собі на житє: (Бут. З, 19), в поті лиця твого будеш їсти свій хліб — так наука Ісуса Христа накладає на нас обов'язок працювати на себе самих, на діти і родину. " — каже св. апостол Павло, — (Еф. 4, 28), кождий нехай трудиться, нехай працює своїми руками, аби мав, що дати тому, котрий потребує. І на другім місці: (1 Сол. 4, 11). Прошу вас, братя мої, сповняйте свої обов'язки, та працюйте своїми руками, як я вже сказав вам.

А надто єсть наука Ісуса Христа і великою помочію до осягненя доброго биту, бо освящає і скріпляє то, що після гадки всіх розумних людей, єсть єдиною чесною дорогою до осягненя маєтку. Она учить праці, ощадности і взаїмної помочі. І так справді ліпше працює сей, для котрого праця не є лиш средством до осягненя уживаня, але і обов'язком наложеним від Бога, і не лиш дочасне добро приносить, але і вічну нагороду. Ліпше уміє ощадним бути, хто свою працю уважає не за свою лишень власність, але також за власність дітей і будучого поколіня, а по части за власність цілої суспільности; хто знає, що з дарів Божих має колись здати строгий рахунок перед Богом. І взаїмна поміч успішнійша і ліпша, коли стоїть на взаїмнім ушанованю свого добра, на правдивій любви ближнього, опертій на спільних пересвідченях віри. Так, добрі христіяне лучше працюють, суть ощаднійші, і більше собі взаїмно помагають.

Без праці і ощадності нема маєтку

Для того я не лиш не бороню вам старатися о маєток, но до того хочу додати і се, що ви ще за мало дбаєте о ваше добро, за мало умієте шанувати свою працю, а легковажно її марнуєте задля чого небудь. Будьте працьовиті, ощадні, тверезі, праці своєї не марнуйте, а передовсім тримайтеся своєї землиці, не випускайте її зі своїх рук. Стережіться лінивства; в всіх станах лінивство є заразою, є марнованєм свого добра. Бо час до праці є також даром Божим і даром цінним; працею можна єго замінити на маєток, а дармованєм та лінивством на власну шкоду. Чоловік працьовитий не має часу грішити, є добрим мужем для жени, добрим вітцем для дітей, а для сусіда є помочію, добрим приміром; є у него що дати убогому, і діти ліпше зможе виховати; і в господарстві єго порядок, а з часом достаток. Противно чоловік лінивий, до праці тяжкий, буде тягаром і для родини і цілої громади; не лишень маєток змарнує, але через лінивство стане з часом неспосібним до праці, бо за лінивством війде в єго душу всяка гниль і всяка нечистота моральна. Мило подивитися на село, де нарід працьовитий, зі сходом сонця береся до праці. У них певно і в хаті і на обійстю і в оборі і на полі, всюди красно, порядно. У них і страва лучша, здоровша; а від лучшої страви і охота і сила більша до праці. При таких людях і убогий накормиться, і сирота поміч найде, і вдовиця з голоду не згине; при таких людях і худобині ліпше і она більше працює. Дивіться на людей по чужих краях. Нераз буває у них земля гірша, як у нас, але працею і ощадностію люди дійшли до того, що селянин навіть убожший має всюда красну хату і ліпшу страву, як у нас найбільший богач на селі. Або і у нас самих, милі братя, подивіться по селі, де люди ощадні і працьовиті, як то они скоро доходять до доброго биту. Тож і ви всі отрясіться зі своєї непорадности, возьміться до праці усильно, а дасть Бог, небавом поправите свою долю.

Самі не дамо собі ради; треба лучитися разом

  1. Лучіться разом, заводіть по ваших селах крамниці христіянські, шпихлірі громадські і всякі інші пожиточні установи. У нас священни­ків, знайдете завсігди не лиш пораду, але, о скілько оно буде в наших силах, також і поміч. Памятайте, що лишень тримаючися з нами, ваши­ми вітцями духовними, зможете по Божому жити, та по Божому дораблятися маєтку. Як будемо разом триматися, то в кождім ділі будемо сильнійші. А противно, коли поділимося, ослабіємо, і до нічого не дійдемо. Памятайте, що Церков Ісуса Христа є безмірною силою, бо силою Божою, котра може вам дати поміч не тільки в справах, що відносяться до добра душі, але навіть в справах дочасних. Памятайте і се, що наука, котру вам голосять Отці духовні — є словом Божим; що мусите її принімати як би з рук Божих, бо прецінь Ісус Христос сказав: Хто вас слухає, мене слухає, а хто вас відрікаєся, мене відрікаєся. Мусите мати до нас священиків довірє, бо ми прецінь о ваше добро дбаємо, коли в наші руки Ісус Христос віддав справу вашого спасенія, коли вас дав нам за синів. Не ходить нам о нас і нашу славу, коли домагаємося від вас довіря і послуху, але ходить нам о ваше добро, бо ми знаємо, що коли нашій науці не будете вірити, не будете знати науки Ісуса Христа; коли з наших рук благодати Божої не дістанете, то цілком не будете її мати, бо не знайдете без священиків ані слова Божого, ані відпущеня гріхів, ані жадної другої Тайни. А без віри в науку Ісуса Христа не можна Богові подобатися, а святі Тайни суть єдиним жерелом благодаті Божої.

Нам треба триматися науки Христової, а не якої іншої, коли хочемо бути богатими

  1. Але наука Ісуса Христа не лиш для одиниць, але і для цілої суспільносте є дорогою до доброго биту, є найліпшою підставою еконо­мічної сили суспільносте, котру становить не сума маєтків, але пересіч­на заможність всіх.

Лиш та суспільність богата і сильна, в котрій всі, або майже всі, відповідно до свого положеня, суть заможні. Не много придадуться богатства суспільносте, коли-не рівномірно розложені на всі верстви і, о скілько може бути на всі одиниці. А таке рівномірне розложенє не можливе без права морального, котре на рівні всіх обов'язує.

А се говорю до вас, що шукаєте сили економічної без моральности, без закону Божого. Неможливий є бит економічний без моральнос­ти, бо є неможливий без суспільного ладу; а ладу суспільного нема, де нема рівноваги прав і обов'язків. А сеї рівноваги нема, де нема етики.

Рівнож неможливим є бит економічний, опертий на етиці, котру понимаєся як справу приватну кождого з осібна; бо така етика є передовсім у кождого, або майже у кождого, ріжна, а для того не має досить сили до удержаня рівноваги в суспільности. Люди навіть найчеснійші з такою етикою будуть нераз персвідченє своє нагинати до своєї потреби, не зможуть самі для себе поставити границі еґоїзму; по при всіх своїх ідеалах легко стануть матеріялістами, бо приватне їх добро буде часто, єсли не завсігди, видаватися їм річію найважнійшою; не зможуть під­нестися понад себе самих і під впливом пристрастей, незвязаних нічим, кромі безсильного права світского, залишать невигідне пересвідчене — ідеал, котрий вимагає пожертвованя, і стануть часто замкненим в собі мерзкими еґоїстами.

Моральність, потрібна до доброго биту економічного, мусить бути така, щоби не була залежна від людей і їх самоволі, шоби всіх однаково обов'язувала, щоби мала свою санкцію висшу над трибунали світа, щоби її нарушенє було неізмінно каране якоюсь справедливостію безвглядною, якої на сім світі нема. — Одним словом: моральність потрібна до заховання ладу суспільного, а проте до доброго биту економічного, мусить бути законом Божим.

Нема проте і не буде під сонцем науки, котра би була відповіднійшою дорогою до ладу і сили економічної, як Євангеліє Ісуса Христа, бо нема і не буде науки, котра би в рівній мірі як Євангеліє заховувала рівновагу прав і обов'язків людей взглядом себе, означала границю самолюбія і любви ближнього; розвязувала так легко трудности суспіль­ного житя.

Хотяй би ви всі, милі братя, були богачами, коли не будете добрими христіянами, богатства ваші не будуть тревалі, не лиш для того, що не стане благословеньства Божого, але і для того, що не буде у вас ні любви, ні згоди, що нераз брат братови стане ворогом, не буде запони на повстриманє кривди і самоволі злих, не буде на стілько заохоти до совістної і чесної праці до взаїмної помочи.

Маєток не треба висше ставити від Бога

  1. В стараню о богатства перед тим одним лишень Христос перес­терігає, щоби люди не цінили маєтку висше над Бога, над совість, над щастє вічне; щоби дарів Божих самі собі не заміняли на шкоду: бо було би правдивою шкодою для чоловіка, правдивим злом, коли би через масток один другого кривдив, коли би для гроша запропастив свою безсмертну душу, відкуплену кровію Ісуса Христа. Так уживане добро не є вже для чоловіка добром, але правдивим злом, бо (Мт. 16, 26). Якій хосен чоловікови, хотяй би собі навіть цілий світ придбав, а погубив свою душу?

І я за Христом повтаряю: Працюйте, братя мої милі, дбайте про добра туземні, цініть їх собі і приробляйте! З цілого серця уділяю вам на сю працю благословенія! Але по при тім не забувайте на се, що важнійше: (Мт. 6, 33). Царством Божим називає тут Ісус Христос власне моральність, заховане заповідей Божих і щастє вічне. Дбайте на першім місци про царство Боже і все те, шо до него веде, а працю за річі туземні поставте на другім місци, бо тогді будете мали запоруку від самого Бога, що праця вам пощаститься. Працюйте проте, але так, щоби, дорабляючися добра дочасного, вічного не стратити: працюйте, але з ласкою і благословеньством Божим, бо без него недалеко зайдете, і долі на сім світі не осягнете.

Обов'язки богатших

  1. Будьте ощадними, але не скупими! Ви богаті, памятайте, що добра, котрі посідаєте, маєте від Бога, а Бог приказав вам давати милостиню. Памятайте, що кождий дар, убогому даний, Всевишній приймає на свій рахунок: (Мт. 25, 40)... Все, що ви зділали одному з тих братей моїх менших, мені ви зділали. — Памятай­те, що на страшнім суді Бог колись осудить тих, що убожших братей своїх від себе відіпхнули. (Мт. 25, 41-43). — Тогді відозвеся (Ісус-Судія) до стоячих по лівій стороні: Ідіть від мене прокляті в огонь вічний, приготований для діявола і єго слуг, бо я був голодний, а ви мене не накормили; я був жаждучій, а ви мене не напоїли; я був в дорозі, а ви мене не приняли до хати; я був нагій, а ви мене не одягнули; я був слабий і в темниці, а ви мене не відвідали. В годині смерти з цілого майна то одно вам лишиться, що ви убогому дали.

А коли спомагаєте убожілого, памятайте, що він не лиш вашого гроша потребує, але часом ще більше помочі чинної, поради, потіхи. Помагайте убожшому не лиш з дня на день, але як можете, так помо­жіть, щоби він міг з біди двигнутися та станути на своїх власних ногах. Давайте убожшому спосібність до заробку — научіть єго, покажіть му, як би він сам міг свою долю поправити.

До убогих

  1. А вам убожшим, що жалуєтеся на біду, часом навіть на голод, таке скажу: Знаю, братя мої, що тяжка і незавидна ваша доля. Коли би було в моїй силі, забезпечив би я кождому з вас житє і обсипав достатками. Але хотяйби не знати що на сім світі зробити, годі біду цілком з него усунути; земля наша була, є і буде завсігди долиною сліз. Бог не хоче, щоби ми тут на світі так жили, як би ми мали тут і вікувати, дає нам біду, терпіне, бо мусимо знати, що ми тут на вигнаню, що там в небі правдива наша вітчина. І ви, братя мої милі, ви убогі, що терпите, старайтеся, о скільки можна, сю біду працею, ощадностію, тверезостію усунути! Але при тім не забувайте, що не без допусту Божого таку маєте долю; що Бог і для вас є милосердним, любячим Отцем. Скажу ще більше! Бог полюбив вас особлившою любовію, коли з неба зійшов на землю і став до вас подібним, аби вам осолодити гірку долю. Народився в убогім вертепі, через тридцять літ працею рук своїх заробляв собі на житє, пізнійше, коли працював над спасенєм людей, був так убогим, що міг о собі сказати: (Мт. 8, 20). Лиси мають свої нори, а птиці гнізда, а Син чоловічій (се єсть Ісус Христос, бо так Він себе називав) не має де би міг голову зложити. Науку свою зачав від слів: (Мт. 5, 3). Щасливими назвав убогих, бо коли цілий закон Ісуса Христа сповняють, мають перед іншими право до неба. До того приняв вас за братей і приказав своїм ученикам, щоби вас шану­вали, любили, щоби вам помагали як самим собі. Він до вас перших звернувся зі своїм Євангелієм; з поміж убогих вибрав собі перших Апостолів і через них розсіяв по світі свої неоцінені Божі дари. — каже св. Апостол — (Як. 2, 5). Слухайте, братя мої возлюблені, чиж Бог не вибрав убогих сего світа і не учинив їх богатими в вірі і наслідниками царства, котре обіцяв тим, що єго люблять?

Поправляйте проте, о скілько можете, свою долю, але не нарікай­те на провидінє Боже! Стережіться квасу заздрости і пожаданя чужого добра, бо Господь приказав: (Вих. 20, 47 — 10-та заповідь Божа.). То значить, можеш бажати собі такого самого добра, як він має, але не вільно тобі смутитися з єго добра, ані хотіти єму єго відібрати.

Коли сеї заповіли не заховаєте, до більшого добра не дійдете, а доля ваша буде для вас ще прикрійша; бо кожде терпіне лекше, коли принімаєся єго з підданєм волі Божій. Бажайте собі поправи своєї долі і о ню моліться, але не сподівайтеся того, що неможливе, бо сподіваю­чися річей неможливих, стратите охоту до праці над тим, що можливе.

ІІІ. Потреба просвіти і науки

  1. Однак до богатства суспільність не дійде без правдивої просві­ти, і без неї легко то, що має, стратить. Для того то справедливо люди цінять собі науку і просвіту. Бо наука для висших верств суспільности є силою в неоднім взгляді більшою, чим богатства. Нарід, котрий має учених, здобуває собі у інших признане і честь, і люди з ним рахувати­ся мусять. Для людей по селах є просвіта першою майже потребою — нарід темний легко марнує все, що має, даєся ошукувати на кождім місци — є неприступним для кождої, навіть найліпшої гадки; навіть своєї святої віри не знає, і найгрубшими, поганьскими забобонами єї псує. Для того Ісус Христос і Єго свята Церков не суть чужими для науки і просвіти. Христос себе самого світлом називає: (Йо. 8, 12). Я єсмь світлом світа; хто вступає в мої сліди, не буде ходити в темноті, но буде мати світло житя. Називає себе правдою: (Йо. 14, 6). Я єсмь дорогою, правдою і житєм. Ученикам своїм приказує бути синам світлости: (Йо. 12, 36). Він прийшов на світ і на се родився, щоби свідчити о правді: (Йо. 17, 37). В науці своїй відкликуєся до любви правди: (Йо. 18, 37). Кождий, хто іде правдою, слухає мого голосу. Він в кінци найважнійшій хосен своєї науки. — свободу, приписує правді: . Пізнане прав­ди освободить вас від гріха, від смерти вічної.

Тому не дивно, що наука Ісуса Христа причинялася і причиняєся до безнастанного поступу людскої культури. Она колись висвободила людей від тьми поганьства, поганьскої розпусти і найдикших забобонів і стала підставою нової нашої культури. Се признають навіть ті, що не суть Христовими учениками, коли тілько без упередженя дивляться на Єго діло. І в нашім народі рускім доперва зі світлом Христіяньства зачалася правдива культура, а в цілій нашій історії не знайдемо епохи більшого, а так наглого поступу в культурі і просвіті, як за часу св. Володимира, коли то Русь приняла Христіяньство.

Христова наука працею віків не вичерпала своєї сили культурної. Она носить в собі до тепер черезмірну силу поступу і просвіти. І кождий, хотя би заблуканий на бездорожа невіри, хто з любви до правди єї щиро шукає, той скорше або пізнійше найде Христа. І в наших часах Церков Христова помагає людям в їх змаганях над здобутєм просвіти і тішиться з кождого добутку в якім небудь ділі науки або культури. І я з нею тішуся з ревної праці над наукою і просвітою, котру розвиває наш нарід, і до сеї праці в будучности ще і заохочую.

Здобувайте собі просвіту, братя мої рідні, працюйте над нею усильно, цініть собі єї, лиш пам'ятайте, що наука правдива не може противитися науці Христа, як правда правді противитися не може, бо наука не є прецінь нічим іншим, як тілько пізнанєм правди, а наука Христова є правдою. Закладайте, братя мої, по селах читальні, захоронки для дітей, дбайте о се, щоби діти ходили до школи, але стережіться — заклинаю вас Богом живим — стережіться всякої науки, що противиться науці Христа. Така наука, се ложь і темнота, а не просвіта правдива. Тримай­теся сильно святої нашої віри католицкої, бо поза нею нема спасенія!

Які повинні бути учителі і як мають вчити?

  1. Ви, що працюєте безпосередно над вихованєм молодіжи, ста­райтеся о просвічене їх розуму, но не менше о ублагородненє їх сер­дець. Давайте молодіжи таку просвіту, котра би їх научила не лиш теорії, але також і практики житя. Учіть їх жити. Звертайте їх бажаня і охоту до того, що є підставою богацтва і сили народної. Нехай вже молоді діти учаться любити свою землю, нехай учаться діти при ній працювати, нехай будучі поколіня возьмуть в свої руки торговлю і промисл, бо слабою завсігди є суспільність, що свого промислу не має; убогою суспільність, в котрій торгують чужинці. Не ся суспільність щаслива і богата, котра численних має теоретиків, але ся, котра в кождім напрямі сама собі вистарчає. Вирабляйте в молодіжи самостій­ність, індивідуальність, учіть їх на себе більше числити, ніж на других, не оглядатися на поміч правительства і краю, але власною ініціятивою дораблятися самостійного биту.

В молодіж, поручену вашій опіці, вщіпляйте сильні пересвідченя христіянські, учіть їх бути добрими Христіянами. Показуйте їм, як віра опираєся на розум, дбайте о то, щоби собі віру цінили, щоби єї розу­міли, і щоби після неї жили. Пам'ятайте, що як моральність в житю, так в науці кождій, віра має бути провідним світлом чоловіка. Пам'ятайте, що не до самих священиків катехитів належить моральне виховане молодежи, але до всіх, котрі мають якій небудь уділ в вихованю — а що пересвідченя релігійні, [та] віра є підставою морального вихованя, ви­робляйте в молодих почуте правости і совістної праці. Бо коли дитина не привикне від молодости до совістного сповнюваня обов'язку, коли не привикне до правости, легкодушно і безсовістно буде колись чужими грішими розкидати. Нехай від молодости учаться шанувати себе самих, нехай за встид собі уважають всяке нарушенє чужої власности, чи то оно буде простою крадежею чи нечесною спекуляцією, чи безсовістним занедбанєм обов'язку взглядом других.

А передовсім давайте добрий примір молодіжи своїм власним поступованєм. Примір, чи злий чи добрий, се також научанє, а научанє без порівнаня вимовнійше чим слова.

^ ЦДІАЛ, Бібл., інв. № 760, Пастирський лист їх Преосвященства Андрея Шептицького, Єпископа Станиславівского, «Христіяньска робота», Жовква, 1900. — 30 с.

Митрополт Андрей Шептицький: Життя і Діяльність. Документи і Матеріали 1899-1944. Т. ІІ., К. 1. Львів, Місіонер, 1998. С. – 1-11.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11

Схожі:

1899 р., серпня 2, Станиславів. — Пастирське послання Станиславівського єп. Андрея Шептицького до вірних Християнська Робота iconПодії у Львові 06 – 12. 05. 2013
Національний музей у Львові ім. Андрея Шептицького, пр. Свободи, 20 (12. 03 – 15. 05)
1899 р., серпня 2, Станиславів. — Пастирське послання Станиславівського єп. Андрея Шептицького до вірних Християнська Робота icon1 червня 2012 року Міжнародний День Захисту Дітей
В урочистих дійствах братимуть участь дитячі колективи та їхні батьки, ярмарок виробів ручної роботи запропонує усім учасникам свята...
1899 р., серпня 2, Станиславів. — Пастирське послання Станиславівського єп. Андрея Шептицького до вірних Християнська Робота iconЧому Вас зацікавила тема даної школи?
Чому Вас зацікавила тема даної школи? Чи вивчали ви раніше вчення та діяльність Митрополита Андрея Шептицького? Що Ви очікуєте від...
1899 р., серпня 2, Станиславів. — Пастирське послання Станиславівського єп. Андрея Шептицького до вірних Християнська Робота iconРозмова з таємним пророком1
Послання, дані Марії Божого Милосердя, вивчаються церквою. Офіційної думки ще немає. Ми продовжуємо перекладати послання І заохочуємо...
1899 р., серпня 2, Станиславів. — Пастирське послання Станиславівського єп. Андрея Шептицького до вірних Християнська Робота iconМісце: м. Київ, проспект Академіка Глушкова, 10 кп «Київський іподром»
Робота мандатної комісії починається 24 серпня з 9-00 до 11-30, за адресою м. Київ
1899 р., серпня 2, Станиславів. — Пастирське послання Станиславівського єп. Андрея Шептицького до вірних Християнська Робота iconІ. Л. Кострицький “ 29 ” серпня 2012 р
Обговорено І схвалено на засіданні кафедри господарського права та процесу 29 серпня 2012 року, протокол №1
1899 р., серпня 2, Станиславів. — Пастирське послання Станиславівського єп. Андрея Шептицького до вірних Християнська Робота iconХерсонський національний технічний університет (Україна) асоціація...
Учасникам літньої економічної школи під час її роботи пропонується підготувати групові презентації за такими напрямками
1899 р., серпня 2, Станиславів. — Пастирське послання Станиславівського єп. Андрея Шептицького до вірних Християнська Робота iconЗавдання Голів місцевих організацій мпу по організації та проведенню Акції 24 серпня
Організувати проведення зборів активістів своєї місцевої організації з метою планування та організації проведення акції 24 серпня....
1899 р., серпня 2, Станиславів. — Пастирське послання Станиславівського єп. Андрея Шептицького до вірних Християнська Робота iconЛекція 7 Баухауз
Рунге, 165) заохочується взаємообмін митців (в 1899 р приїздить один із засновників стилю модерн бельгієць Анрі ван де Вельде, в...
1899 р., серпня 2, Станиславів. — Пастирське послання Станиславівського єп. Андрея Шептицького до вірних Християнська Робота iconХристиянська етика
Филип (Осадченко Р. А.), архієпископ Полтавський І миргородський, доктор богослов’я, голова Місіонерського відділу при Священному...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2015
звернутися до адміністрації
skaz.com.ua
Головна сторінка