1. Акціонери: статус, права та обов'язки




Скачати 269.93 Kb.
Назва1. Акціонери: статус, права та обов'язки
Сторінка2/3
Дата конвертації24.06.2013
Розмір269.93 Kb.
ТипДокументы
skaz.com.ua > Право > Документы
1   2   3

^ Група сторонніх власників акцій (аутсайдерів) неоднорідна як по своєму складу, так і по ступеню контролю над діяльністю підприємства. Значну частину в цій групі в більшості АТ складають колишні працівники підприємства, що звільнилися з тієї або іншої причини (у зв'язку з відходом на пенсію за віком або за станом здоров'я, по скороченню штатів і тому подібне). На підприємствах, які виявилися інвестиційними привабливими в розпал сертифікатних аукціонів, частину групи сторонніх акціонерів складають особи, що свідомо вклали свої приватизаційні майнові сертифікати в приватизацію таких підприємств. Частка таких сторонніх акціонерів в різних акціонерних товариствах різна. Вона залежить від ступеня інвестиційної привабливості АТ на момент приватизації. До таких підприємств відносяться АТ в харчовій промисловості, і перш за все кондитерські фабрики; підприємства-монополісти, наприклад підприємства по видобуванню і переробці кольорових металів.

Особлива роль належить стороннім акціонерам, що володіють достатньо крупними пакетами акцій, які, як правило, є юридичними особами. Ця група відіграє особливу роль в системі корпоративних відносин. Як показує світовий досвід, саме крупні сторонні акціонери — юридичні особи — є базисом корпоративного управління. Їх поява в структурі акціонерів обумовлена різними причинами, серед яких доцільно виділити наступні: інтерес до контролю над діяльністю АТ через особливості його діяльності з боку портфельних інвесторів, пошук АТ стратегічного інвестора з метою отримання інвестиційної підтримки.

Зацікавленість АТ в появі крупного стороннього інвестора достатньо велика, оскільки присутність цілого ряду проблем в їх діяльності обумовлена недостатністю інвестиційних ресурсів, а надії на їх розв’язання пов'язуються з появою стратегічного інвестора.

Як відомо, стратегічний інвестор — це інвестор, метою авансування капіталу якого є отримання довгострокового контролю над діяльністю АТ і економічних результатів від цього контролю поза полем фондового ринку. Вирішення проблеми формування стратегічного інвестора можливо не тільки традиційним способом — проведенням активної політики АТ на фондовому ринку, але і на основі підходів, сформованих з урахуванням ряду особливостей, властивих саме українським акціонерним товариствам і їх психологічному сприйняттю в українському соціумі. На практиці можливість корінних перетворень в діяльності АТ представляється акціонерові, якщо він володіє контрольним пакетом акцій, тобто статус стратегічного інвестора асоціюється з утримувачем контрольного пакету акцій. Типовою для українських АТ є відсутність в структурі акціонерного капіталу стратегічного інвестора. З приведених в табл. даних видно, що стратегічним може вважатися інвестор, що володіє достатньо великим пакетом акцій, складовим як мінімум 25% акціонерного капіталу.

Відсутність стратегічного інвестора в українських акціонерних товариствах пов'язана з поряд обставин.

По-перше, практично всі вони приватизовувалися за приватизаційні майнові сертифікати, що привело до «розпилювання» акціонерного капіталу.

По-друге, зважаючи на значущість багато з АТ для забезпечення економічної безпеки країни або зважаючи на високе соціальне значення, в їх акціонерному капіталі певна частка належить державі.

По-третє, фінансове положення і технічний рівень виробництва багатьох АТ не є привабливим для дійсно стратегічних інвесторів, а законодавчі обмеження не дозволяють стати стратегически-. мі інвесторами таким суб'єктам фондового ринку, як інвестиційні фонди і інвестиційні компанії.

Крупні сторонні інвестори грають неоднозначну роль в системі корпоративного управління. З одного боку, поява таких акціонерів, особливо у поєднанні з професійним менеджментом, здатна зробити значний вплив на характер і якість стратегічних вирішень АТ. Однак, з іншого боку, присутність стратегічного інвестора може супроводжуватися такими особливостями, як орієнтація в проведенні дивідендної політики на фінансування інвестиційних проектів і програм, зміну стратегічній орієнтації в діяльності товариства, яке у разі управлінських помилок може привести якщо не до банкрутства товариства, то до значного погіршення фінансових результатів.
^ Права, що надаються акціонерові залежно від його внеску в сплачений статутний капітал

Доля в акціонерному капіталі

Права акціонерів

1 %

Участь в загальних зборах акціонерів і голосування по питанням, включеним у порядку денному зборів.

Ознайомлення із інформацією, що знаходиться в реєстрі АТ

Звернення до суду із позовом до членів Ради правління АТ

2 %

Внесення двох пропозицій до порядку денного загальних зборів акціонерів.

Висунення кандидатури до Ради правління і ревізійної комісії АТ

10 %

Вимога скликання позачергових зборів акціонерів.

Вимога включення яких–небудь питань до порядку денного зборів за 30 днів до їх скликання

Вимога перевірки фінансово-господарської діяльності АТ

Право назначати своїх представників для контролю за ходом реєстрації акціонерів, прибувших для участі у зборах.

25 % + 1 акція

Блокування рішення загальних зборів акціонерів по питанням зміни статуту, реорганізації та ліквідації АТ, укладання крупних договорів.

30 % + 1 акція

Проведення нових загальних зборів акціонерів, скликаного замість тих, що не відбулися.

50 % + 1 акція

Проведення загальних зборів акціонерів, прийняття необхідних рішень за виключенням питань, пов’язаних зі змінами статуту та реорганізацією АТ.

75 % + 1 акція

Повний контроль над акціонерним товариством.


Особливу роль серед акціонерів відіграє держава. В Україні держава залишила за собою пакети акцій значної кількості АТ. До теперішнього часу держава володіє акціями великої кількості українських акціонерних підприємств

Держава в таких акціонерних товариствах володіє саме контрольним пакетом, і його можна розглядати як стратегічного інвестора. Однак, з іншого боку, доводиться констатувати, що дії держави з управління акціонерними товариствами, в структурі капіталу яких йому належать контрольні пакети акцій, навряд чи сумісні із статусом стратегічного інвестора, оскільки до цього часу в Україні відсутній не тільки механізм, але і чітка концепція управління державними пакетами акцій в акціонерних підприємствах. До теперішнього часу існують різні оцінки володіння державою контрольними пакетами акцій в структурі капіталу АТ. Проте таке володіння можна розглядати як другорядне питання за наявності ефективного механізму управління акціонерними товариствами за участю державного капіталу.

Таким чином, аналіз структури акціонерів і їх груп показує, що склад акціонерів АТ, їх групи і співвідношення цих груп є прямим наслідком проведеної масової приватизації, що вельми істотним чином впливає на цілий ряд аспектів системи корпоративного управління: в першу чергу — на формування контрольного пакету акцій і, відповідно, на контроль над діяльністю АТ. Склад акціонерів недостатньо повно відповідає вимогам ефективності акціонерного управління, і тому поступово мінятиметься. Склад акціонерів повинен буде змінитися і якісно, і кількісно, що зрештою сприятиме зростанню рівня управління акціонерними товариствами.

3. Контрольний пакет акцій і контроль над діяльністю АТ

Поняття контролю над діяльністю АТ і контрольного пакету акцій в теорії корпоративного управління розглядаються як тотожні.

У статті 1.26 нового Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» під здійсненням контролю розуміється:

  • володіння безпосередньо або через більше число зв'язаних фізичних або юридичних осіб найбільшою часткою (паєм, пакетом акцій) статутного фонду підприємства, або

  • управління найбільшим числом голосів в керівному органі підприємства, або

  • володіння часткою (паєм, пакетом акцій), не меншою 20% статутного фонду підприємства.

Теоретично можливість реального впливу на стан справ в АТ, виходячи з особливостей акціонерного капіталу, залежить від частки участі акціонера в акціонерному капіталі, яка визначається процентним відношенням звичайних акцій до загальної кількості акцій, що звертаються.

Теоретично величина контрольного пакету акцій складає 50% акцій +1 акція. Проте на практиці корпоративні відносини не тільки в українських, але і зарубіжних акціонерних товариствах набагато складніші, ніж це представлено теоретичними схемами, і зокрема це відноситься до поняття контрольного пакету акцій.

У зв'язку із значним розосередженням акцій українських АТ серед дрібних утримувачів величина контрольного пакету може бути менше 50%. У крупних корпораціях західних країн і США величина контрольного пакету у ряді випадків складає 3—4%. У українських акціонерних товариствах, по окремих оцінках, величина контрольного пакету в більшості випадків також невелика — від 5 до 8%.

На формування контрольного пакету акцій роблять вплив такі чинники, як особливості проведення голосування на загальних зборах акціонерів, а також наявність привілейованих акцій, хоча в АТ, що не здійснювали додаткової емісії акцій, власники привілейованих акцій відсутні, оскільки українським законодавством заборонена емісія привілейованих акцій при приватизації підприємств. Можна, звичайно, зафіксувати абсолютну величину контрольного пакету акцій, що забезпечує перевагу за будь-яких обставин (стосовно нинішніх умов України це складає 75% акцій + 1 акція). Проте володіння таким пакетом — велика рідкість, тому абсолютна величина контрольного пакету акцій не відображає всього спектру реальних корпоративних взаємин, пов'язаних з особливостями отримання управлінського виграшу в різних ситуаціях. У зв'язку з цим на практиці більше значення має поточна, а не абсолютна величина контрольного пакету акцій.

Таким чином, на питання, чи є поняття «контрольний пакет акцій» і «контроль над діяльністю АТ» тотожними, можна відповісти точно, якщо виходити з корпоративного управління класичного поняття контрольного пакету акцій і контролю, що склалося в теорії, над АТ, причому друге поняття витікає з першого. Проте при уважнішому розгляді поняття контролю над діяльністю АТ і чинників, під впливом яких цей контроль встановлюється, первинне твердження покажеться вельми дискусійним.

Практика корпоративного управління і за кордоном, і в Україні показала, що поняття контрольного пакету акцій і контролю над діяльністю АТ не є тотожними. Володіння найбільшою часткою первинного акціонерного капіталу ще не гарантує реального контролю над АТ з наступних причинах:

  • реальна політика АТ може формуватися і реалізовуватися поза сферою корпоративного управління, наприклад через різного роду консультативні і дорадчі органи або під впливом не власників акцій (вищі керівники, що не володіють акціями; фінансові установи і утримувачі інших боргових зобов'язань; державні органи; ділові партнери; іноземні інвестори; конкуруючі організації; кримінальні структури);

  • консолідація акцій (голосів) дрібних утримувачів може привести до знецінення ролі і значення великого пакету акцій, що є номінально контрольним.

Дія вказаних чинників може привести до невідповідності суб'єктів контролю де-юре і де-факто.

Контроль над АТ є формою реалізації економічної влади на панування конкретної особи або групи осіб. Особливості діяльності українських АТ в період перехідної економіки привели до того, що в контролі над діяльністю підприємства домінує фінансова складова.

Відповідно до думки багатьох учених-економістів, контроль над діяльністю підприємства трактується як здатність конкретної особи або групи осіб перерозподіляти деяку частину доходів підприємства в свою користь і, разом з тим, як спосіб дії на об'єм і структуру грошових потоків. Такий контроль ґрунтується на використанні наступних економічних категорій: власність, влада і право розпорядження доходами підприємства.

У АТ право власності визначається володінням акціями, документально і законодавчо підтверджуючими титул власності, участь в акціонерному капіталі і, відповідно, право на участь в доходах підприємства.

Влада як можливість контролювати інших осіб, підпорядковувати їх діяльність своїй волі, контролювати процеси ухвалення і реалізації рішень в розвитку АТ виникає з цілого ряду джерел і може бути формальною, зафіксованою законодавчо або внутрішньокорпоративними документами, неформальною.

До формальних видів влади слід віднести владу адміністрації, що є наслідком посадового статусу в АТ, владу власників, що виникає з відносин акціонерної власності. Приклад законодавчо зафіксованої влади — влада державних органів, влада довірчого власника, визначена конституційними і правовими нормами, влада контрагента, влада фінансових установ, обумовлена суспільними і діловими відносинами. Відносини влади виступають важливим елементом в контролі діяльності АТ. Так, формування органів управління АТ, визначення стратегії його розвитку і розподіл доходів юридично належить акціонерам підприємства. Контроль керівників виникає з їх права розпоряджатися і використовувати капітал АТ відповідно до їх посадових обов'язків і форм реалізації функцій управління підприємством. Державний контроль обумовлений повноваженнями державних органів управління по оподаткуванню підприємств і нагляду за їх діяльністю.

Розпорядження доходами підприємства полягає в можливості контролюючого суб'єкта формувати механізм розподілу доходів і з його допомогою задовольняти свої інтереси у сфері привласнення частині чистого доходу акціонованого підприємства. Законодавством по діяльності АТ розвинених країн (і Україна не є тут виключенням) передбачено, що право розподілу прибутку належить радам директорів (Наглядовим радам) з подальшим затвердженням схеми розподілу прибутку загальними зборами акціонерів. Розпорядження доходами АТ дозволяє контролюючому суб'єктові розподіляти доходи на свій розсуд; здійснювати різні операції з активами товариства, тим паче, що законодавством подібні операції практично не регулюються і не контролюються; набувати продукції контрольованого АТ на пільгових умовах, зокрема по пільгових цінах; передавати обслуговування фінансових операцій контрольованого підприємства власним фінансовим установам; отримувати прямі доходи від різного роду послуг, що надаються контрольованому підприємству. Більш того, контролюючий суб'єкт, що не є власником, дістає можливість контролювати рух капіталів АТ, не вклавши в його капітал скільки-небудь значних засобів, і, за допомогою контролю товариства, контролювати його ринкову інфраструктуру.

Контроль над діяльністю товариства належить або групі акціонерів, або стороннім суб'єктам, що не є акціонерами, які зацікавлені в певних результатах діяльності товариства і одночасно є компетентними в питаннях управління ним. Найчастіше реальна влада, що дозволяє здійснювати контроль над діяльністю АТ, знаходиться в руках керівних структур підприємства. Ступінь впливу обумовлений не стільки величиною пакету акцій, що належить акціонерові-працівникові, скільки посадою в АТ, унаслідок чого виникає вельми цікава ситуація, при якій існують дві категорії, — власники капіталу, представлені великою кількістю акціонерів, і посадові особи АТ, що фактично визначають реальний вплив на діяльність товариства, оскільки саме вони використовують і розпоряджаються акціонерним капіталом, у ряді випадків володіючи порівняно невеликим пакетом акцій.

Неорганізованість, недостатня компетентність акціонерів-працівників, незацікавленість в діяльності АТ акціонерів-аутсайдерів, в тому числі й держави, відсутність реальної практики корпоративного управління і слабка його регламентація з боку держави створили можливість здійснення в переважній більшості акціонерних підприємств контролю з боку нечисленної по кількості, але домінуючою по ступеню впливу на ухвалювані рішення групи акціонерів-інсайдерів, яку складають керівники і провідні фахівці підприємства, так звані топ-менеджери.

У корпоративних моделях інсайдерського типу керівниками АТ значна увага приділяється роботі з трудовими колективами. Можна виділити основні напрями цієї роботи.

1   2   3

Схожі:

1. Акціонери: статус, права та обов\Законом України від 23 грудня 2010 року n 2856-vi
Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження...
1. Акціонери: статус, права та обов\2 Поняття І види джерел аграрного права
...
1. Акціонери: статус, права та обов\2. Суб’єкти відносин захисту правоохоронної діяльності, їх права та обов’язки План
Тема Суб’єкти відносин захисту правоохоронної діяльності, їх права та обов’язки
1. Акціонери: статус, права та обов\Перелік питань для підготовки до іспиту з "екологічного права"
Права та обов’язки природокористувачів. Підстави виникнення та припинення відносин природокористування
1. Акціонери: статус, права та обов\5. основи сімейного права україни сімейне право України: поняття, предмет правового регулювання
Права та обов`язки усиновителів. Права дітей, над якими встановлено опіку або піклування
1. Акціонери: статус, права та обов\Затверджую
Вивчити І практично відпрацювати обов’язки чергового групи. Розтлумачити студентам обов’язки днювального факультету. Довести розподіл...
1. Акціонери: статус, права та обов\3. правовий статус засуджених
За характером правового регулювання виділя­ють загальний, галузевий І спеціальний правовий статус фізичної особи. Загальний правовий...
1. Акціонери: статус, права та обов\Адміністративне право України Основні права та обов`язки державних службовців
...
1. Акціонери: статус, права та обов\Затверджую
Дана посадова інструкція визначає функціональні обов'язки, права І відповідальність фотографа
1. Акціонери: статус, права та обов\Основи теорії держави І права
Ми живемо в правовій державі. Це означає, що життя в нашій країні підпорядкована нормам І принципам права, панування закону. Тому...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2015
звернутися до адміністрації
skaz.com.ua
Головна сторінка