1. Акціонери: статус, права та обов'язки




Скачати 269.93 Kb.
Назва1. Акціонери: статус, права та обов'язки
Сторінка1/3
Дата конвертації24.06.2013
Розмір269.93 Kb.
ТипДокументы
skaz.com.ua > Право > Документы
  1   2   3
НЕ 1.2. УЧАСНИКИ КОРПОРАТИВНИХ ВІДНОСИН
1. Акціонери: статус, права та обов'язки

2. Групи акціонерів і їх участь в управлінні АТ

3. Контрольний пакет акцій і контроль над діяльністю АТ
1. Акціонери: статус, права та обов'язки

Акціонери — особи, у власності яких знаходяться акції АТ і які є його власниками. Акціонери товариства — основні учасники корпоративних відносин. Вони ухвалюють ключові рішення щодо діяльності товариства на загальних зборах акціонерів. Їх статус має правові і економічні особливості. Цілі і економічні інтереси власників АТ, як правило, найбільш наближені до інтересів підприємства як такого.

Акціонерами можуть бути:

  • фізичні особи;

  • юридичні особи;

  • держава в особі Фонду державного майна України або іншого уповноваженого органу.

Згідно чинному українському законодавству стати акціонером можна двома способами:

  • в результаті створення АТ;

  • в результаті придбання акцій вже створеного і діючого АТ.

Купуючи акції товариства, акціонер, як правило, розраховує на отримання частини прибутку (дивідендів) або доходу в результаті зростання курсової вартості акцій товариства.

Працівники і керівники підприємства набувають акцій підприємства також з метою підвищення свого впливу на ухвалення рішень щодо діяльності товариства. Зовнішній інвестор може купувати акції товариства для отримання контролю над діяльністю товариства.

Придбавши акції АТ, тобто ставши одним із його власників, акціонер набуває ряд прав по відношенню до товариства.

Існують дві групи прав акціонерів: майнові і немайнові.

До майнових прав відносять:

    • право на отримання частини прибутку АТ у вигляді дивідендів;

    • право на розпорядження акціями;

    • переважне право на купівлю акцій додаткових випусків;

    • право на участь у розподілі майна АТ при його ліквідації.

До немайнових прав відносять:

    • право на участь в управлінні АТ;

    • право на отримання інформації про діяльність АТ;

    • право на судовий захист своїх інтересів.

Права акціонерів

1. Право на дивіденд. Прибуток, отриманий в результаті господарської діяльності АТ, може витрачатися по різних напрямах (виплата дивідендів, реінвестування, придбання цінних паперів інших емітентів, зберігатися на розрахунковому рахунку товариства і т.д.). Рішення про порядок розподілу прибутку товариства за наслідками календарного року приймають загальні збори акціонерів.

Згідно законодавства в Україні передбачена щорічна виплата дивідендів АТ. Відповідно до статті 9 Закону України «Про цінні папери і фондову біржу» виплата дивідендів по акціях здійснюється в порядку, передбаченому Статутом АТ, за рахунок прибутку, що залишається в його розпорядженні після сплати встановлених законодавством податків та інших відрахувань до бюджету і сплати відсотків по банківських кредитах. В інших країнах передбачені проміжні виплати дивідендів (за квартал, півріччя і т.д.).

Вирішення про виплату дивідендів і про їх розмір залежить також від наявності в структурі випуску акцій декілька їх категорій. Наприклад, в структурі випуску акцій можуть бути прості, іменні привілейовані акції. В цьому випадку дивіденди нараховуються по-різному для різних категорій акцій.

Відповідно до законодавства (Закон України «Про цінні папери і фондову біржу») привілейовані акції дають їх власникові переважне право на отримання фіксованого (у % від номінальної вартості акції) дивіденду незалежно від розміру прибутку отриманого АТ в звітному році. У разі, коли розмір прибутку є недостатнім для виплати дивідендів по привілейованих акціях, виплати здійснюються з резервного фонду. Згідно чинного законодавства привілейовані акції можуть бути випущені на суму, що не перевищує 10% статутного фонду АТ.

^ 2. Право на розпорядження акціями. Акціонери відкритого АТ мають право без згоди товариства та інших акціонерів у будь-який час продати всі або частину своїх акцій будь-якій особі і за будь-яку ціну. У світовому законодавстві існує два способи передачі іменних акцій.

  1. Передача здійснюється за допомогою трансферту (перекладання прав) по книгах АТ на підставі заяви продавця, що супроводжується пред'явленням своїх акцій. Характерний для законодавства Франції.

  2. Акції передаються по передавальному напису (індосаменту), трансферт же здійснюється на підставі заяви покупця також з пред'явленням своїх акцій. Не можна не відзначити, що другий спосіб має очевидні недоліки. Він дає можливість неодноразово відчужувати акції, не вносячи відповідні записи до книг товариства. Характерний для законодавства України.

Іменні акції, випущені в документарній формі, передаються новому власникові шляхом повного індосамента. Підтвердженням права власності на іменні акції в документарній формі є бланк цінного паперу — сертифікат акцій. Реалізація прав власника іменної акції здійснюється власником акцій з моменту внесення змін до реєстру АТ.

Право власності на іменні акції, що випускаються в бездокументній формі, переходить до нового власника з моменту зарахування акцій на його рахунок у хранителя цінних паперів і підтверджується випискою з рахунку в цінних паперах, яку хранитель зобов'язаний надати власникові акцій.

^ 3. Переважне право на придбання акцій додаткових випусків. Реалізація цього права дозволяє акціонерам зберегти свою частку (у %) в статутному фонді товариства у разі емісії додаткової кількості акцій.

^ 4. Право на участь в розподілі майна при ліквідації товариства. Якщо АТ з якої-небудь причини припиняє свою діяльність, то, відповідно до вимог закону, воно зобов'язане розрахуватися зі всіма своїми кредиторами, перш ніж розподілити засоби, що залишаються, між акціонерами, що немає за визначенням кредиторами товариства.

Очевидно, що до акціонерів може перейти частина майна товариства лише у разі, коли АТ ліквідовується не унаслідок банкрутства. Якщо ліквідація здійснюється у зв'язку з банкрутством товариства, зокрема з перевищенням зобов'язань товариства над його майном, то в цьому випадку повне відшкодування в повному об'ємі не вдасться отримати і кредиторам, не говорячи вже про акціонерів. Проте у разі, коли АТ ліквідовується у зв'язку з досягненням цілей, для яких воно створювалося, акціонери дістають реальну можливість взяти участь в розподілі майна. При цьому власники привілейованих акцій мають переважне право на задоволення своїх претензій до товариства.

У Україні законодавчо встановлена наступна черговість погашення претензій до АТ.

  1. Вимоги кредиторів, що забезпечені заставою.

  2. Зобов’язання перед робітниками підприємства по заробітній платі, преміям та іншим виплатам.

  3. Зобов’язання по сплаті податкових та неподаткових платежів до бюджету, перед органами державного соціального страхування.

  4. Вимоги повернення членам трудового колективу їх вкладів у статутний фонд АТ і виплат по акціям.

  5. Всі інші вимоги (власники простих та привілейованих акцій).

Як видно, законодавством України передбачені пільги для акціонерів, що є одночасно членами трудового колективу. На відміну від акціонерів — працівників АТ, інші акціонери можуть отримати свій внесок до статутного фонду лише після погашення всіх вимог кредиторів. Розподіл грошових коштів і майна АТ, кредиторів, що залишилися після задоволення претензій, і працівників АТ, здійснюються між акціонерами в порядку, передбаченому Статутом товариства.

5. Серед немайнових прав акціонерів домінуючим є право на участь в управлінні АТ, яке реалізується головним чином в можливості брати участь в роботі зборів акціонерів. Це право акціонера зіставляється з обов'язком АТ особисто повідомити всіх осіб — власників іменних акцій про дату, місце і час проведення загальних зборів. Всі акціонери, незалежно від кількості і класу акцій, якими вони володіють, мають право брати участь в загальних зборах безпосередньо або через уповноважену особу.

Право акціонера на управління має складну структуру і включає декілька правовідносин: право вимагати проведення зборів акціонерів (річних і позачергових), право брати участь в підготовці загальних зборів акціонерів (у формуванні його порядку денного — не пізніше, ніж за 30 днів до скликання зборів, у висуненні кандидатів в органи управління товариства), можливість участі в зборах (наявність імені акціонера в списку акціонерів — учасників зборів, фактичний розгляд питань на зборах), право голосу (голосування звичайне або кумулятивне, особисте або за дорученням) і право бути вибраним в органи управління АТ.

Відповідно до законодавства України у акціонерів, які в сукупності володіють більш ніж 10% голосів, виникають додаткові права в участі в управлінні АТ. Вони можуть вимагати включення яких-небудь питань до порядку денного майбутніх зборів за 30 днів до його скликання, проведення ревізійною комісією перевірки фінансово-господарської діяльності Правління АТ, вимагати проведення позачергових зборів акціонерів, мають право призначати своїх представників для контролю за ходом реєстрації акціонерів, прибулих для участі в загальних зборах.

^ 6. Право акціонера на отримання інформації про діяльність товариства є основою для здійснення ними контролю над діяльністю АТ. Доступ акціонера в систему реєстру власників іменних цінних паперів визначений в пункті 7.3 «Положень про порядок ведення реєстру власників іменних цінних паперів», затвердженого наказом Державній комісії з цінних паперів і фондового ринку № 58 від 01.04.96 р. Відповідно до цієї норми акціонер має право доступу лише до тієї інформації, яка стосується його особового рахунку.

АТ повинне врегулювати в своїх внутрішніх нормативних документах питання отримання, розповсюдження, використання і збереження інформації з обмеженим доступом. Фахівці Міжнародної Фінансової Корпорації рекомендують для цієї мети розробити внутрішнє Положення про інформацію у відкритому АТ і порядку її надання.

^ 7. Право акціонера на судовий захист. Можливість судового захисту прав акціонерів є конкретизацією конституційного права громадянина на судовий захист. Позови, що пред'являються акціонерами, класифікуються як прямі, колективні і похідні.



До прямих позовів відносяться, зокрема, позови про здійснення права на голосування в загальних зборах, права на отримання інформації, переважного права на купівлю акцій, вимоги про виплату дивідендів, про примусовий викуп акцій акціонера, про реєстрацію передачі акцій і внесення акціонера в реєстр акціонерів та інші.

^ Колективний (або груповий) позов дозволяє акціонерові подати позов від імені всіх акціонерів, що знаходяться в схожому становищі, тобто всіх членів певної групи.

^ Похідним (або непрямим) називається позов акціонера в захист не своїх інтересів, а інтересів АТ. Але оскільки після відшкодування збитків вартість активів товариства і, відповідно, курсова вартість його акцій зростають, акціонер або акціонери кінець кінцем захищають і свої власні інтереси.

Крім того, акціонерам надано право оскаржити в суді рішення Ради директорів або виконавчого органу в усіх випадках, коли ухвалене рішення не відповідає вимогам закону, порушує права і інтереси акціонерів, що охороняються законом.

В українському законодавстві питання судового захисту прав акціонерів не відрегульоване.
^ Обов'язки акціонера.

Єдиним обов'язком акціонера по відношенню до АТ є оплата акцій, що належать йому. Порядок оплати акцій передбачений статтею 33 Закони України «Про господарські товариства».

У літературі зустрічається думка, що обов'язок сплатити акції не відноситься до акціонера, оскільки до того моменту, поки особою не здійснений внесок до статутного фонду товариства, його не можна назвати акціонером. На цій підставі робиться висновок про те, що акціонер товариства не несе взагалі ніяких обов'язків по відношенню до товариства. Проте це положення, вірне з економічної точки зору, не є таким з правовою, оскільки членство в АТ (статус акціонера) виникає з моменту внесення набувальника до реєстру акціонерів. При цьому в законодавстві не сказано, що внесення до реєстру акціонерів здійснюється тільки після повної оплати акцій. Навпаки, при створенні АТ законом дозволена розстрочка оплати другої половини вартості акцій протягом року з моменту його державної реєстрації, а реєстр акціонерів повинен бути заведений в суспільстві не пізніше одного місяця з моменту його реєстрації. Отже, всі засновники і перші акціонери можуть потрапити в реєстр акціонерів і до моменту повної оплати вартості своїх акцій.

Існує також думка, що обов'язок оплати акцій не властивий акціонерові, оскільки стати членом АТ можна, не вносячи ніяких засобів: шляхом отримання акцій по спадку або за договором дарування. Крім того, навіть за договором купівлі-продажу гроші отримає не АТ, а його учасник, що продав свої акції, отже, обов'язок сплатити акції їх набувальник несе саме перед ним, а не перед АТ.

У зв'язку з тим, що АТ є об'єднанням капіталів, акціонер не може мати інших обов'язків.


2. Групи акціонерів та їх участь в управлінні АТ

Реальні права акціонерів формуються у відносинах з емітентом акцій і з іншими акціонерами, вони визначаються не тільки нормами, прийнятими самими акціонерами (корпоративні), але і нормативами, встановленими державою (суспільні).

Як уже згадувалося, структуру прав акціонера створюють права на отримання дивідендів, розпорядження акціями, участь в розподілі майна товариства у разі його ліквідації, придбання акцій нового випуску, участь в управлінні підприємством, отримання інформації про його діяльність. Серед цих прав найважливішим є право на участь в управлінні АТ. Проте, для різних груп акціонерів це право має різний ступінь значущості і важливості.

Структура і організація акціонерного управління в будь-якій країні визначаються такими чинниками:

  • склад акціонерів, їх основні групи;

  • розподіл управлінських функцій між учасниками корпоративних відносин;

  • правові норми, регулюючі акціонерні відносини з боку держави;

  • норми, прийняті безпосередньо акціонерами;

  • практика, традиції акціонерного управління.

Групи акціонерів можна виділити по ступеню їх причетності до безпосередньої роботи в АТ. З цієї точки зору акціонери можуть бути інсайдерами і аутсайдерами. Аналіз складу акціонерів і їх основних груп сприяє виявленню співвідношення сил між різними групами акціонерів, внаслідок чого встановлюється модель АТ і з'являється можливість визначити суб'єкти контролю над діяльністю товариства.

На українських акціонерних товариствах виділяються наступні групи акціонерів: акціонери — працівники підприємства; акціонери — адміністратори підприємства; сторонні акціонери.



^ Акціонери — працівники підприємства - це одна з найкрупніших груп. Акціонерами вони стали переважно під впливом ряду обставин, таких як державна пропаганда приватизації і умови її проведення, приховане примушення керівників підприємства.

Приватизація середніх і крупних підприємств в Україні, проведена шляхом акціонування державних підприємств з використанням як платіжного засобу приватизаційних майнових і компенсаційних сертифікатів, привела до розосередження акцій серед величезної кількості фізичних осіб. Цьому ж сприяла робота в 1993—1994 рр. довірчих суспільств, розміщення приватизаційних сертифікатів громадян в акціях приватизованих підприємств. Результатом цієї роботи є «роздроблені» приватизаційні сертифікати, на кожен з яких (до введення їх в наявній формі) довірчих суспільств набували по декілька акцій різних підприємств. В даний час в Україні налічується понад 35 млн. акціонерів, а близько 60% підприємств змінили організаційно-правову форму діяльності шляхом трансформації в акціонерні товариства відкритого і закритого типу, зокрема в промисловості України більше 6 тис. промислових підприємств (70,2% загальної кількості) працюють в недержавному секторі. За іншими даними, в Україні налічується близько 25 млн. індивідуальних акціонерів, що складає 50% населення країни. Для оцінки цього показника доцільно привести відповідні показники інших країн. Так, в США в даний час налічується 51,4 млн акціонерів, що складає 21,1% населення, у Великобританії відповідно 9 млн і 15,8%, в Японії — 11 млн і 9%, в Германії — 4,5 млн і 5,5%6. Орієнтуючись на ці показники, можна прогнозувати поступове наближення України до світових стандартів, коли власниками акцій є 5—25% населення країни.

Інтерес акціонерів, які є власниками дрібних пакетів акцій, і, одночасно, працівниками підприємства, пов'язаний з отриманням матеріальної вигоди у вигляді дивідендів. Право таких акціонерів на управління підприємством стає в нинішніх умовах в Україні, по суті, формальним, оскільки вони реально не впливають на підприємницьке використання того корпоративного майна, співвласниками якого є, а також не можуть визначати склад керівних кадрів, завдання, тактику і стратегію товариства. Тому по своєму реальному статусу такі особи швидше є пасивними вкладниками, чим реальними суб'єктами підприємницької діяльності, причому такими вкладниками, яким не гарантовані доходи на здійснені вкладення. Позбутися своїх акцій рядовим акціонерам не так-то просто у зв'язку з нерозвиненістю вторинного ринку цінних паперів в Україні і незнанням елементарних дій з акціями. Як наслідок, більшість акціонерів-працівників не беруть участь в управлінні акціонерним підприємством, не отримують дивідендів на наявні акції, не зацікавлені в подальшому інвестуванні засобів в розвиток АТ. Приватизація більшості підприємств і перетворення їх в АТ не принесли реальних грошових коштів, таких необхідних для розширеного відтворення засобів виробництва, не перетворили підприємства на достовірно громадські самоуправляємі організації. Навпаки, акціонування підприємств вивело їх з сфери контролю держави і створило можливості для розвитку підприємств на користь незначної групи людей, що володіють контрольним пакетом акцій, далеко не завжди зацікавлених в такому розвитку підприємства, яке враховувало б інтереси всіх акціонерів.

Таким чином, група акціонерів-працівників є пасивними акціонерами, їх головний інтерес полягає в збереженні своїх робочих місць і регулярному отриманні заробітної плати. Отже, можна стверджувати, що масштабне використання в Україні безкоштовної приватизації привело до появи в переважній більшості випадків інсайдерскої моделі АТ. Проте реального впливу акціонери — працівники підприємства на контроль над його діяльністю не здійснюють, оскільки не мають доступу до ухвалення важливих оперативних рішень, некомпетентні в оцінці акціонерів стратегічних рішень, що приймаються на загальних зборах, унаслідок відсутності спеціальних професійних знань і зацікавленості в перспективах діяльності підприємства. Насправді акціонери-працівники навряд чи можуть увійти до складу керівних органів АТ, а у разі обрання їх роль в роботі таких органів є в основному тільки номінальною. Вирішенню проблеми безпосередньої участі акціонерів-працівників в управлінні АТ могла б сприяти консолідація їх діяльності, але тоді виникає інша проблема — форми такої консолідації, її кореспондування з нормами корпоративного управління.

Таким чином, на перший погляд, в моделі інсайдерского типу значну роль в управлінні підприємством грають акціонери — працівники підприємства, оскільки вони складають більшість серед акціонерів. Проте ступінь їх впливу на управлінські рішення в діяльності АТ дуже незначний.

Інтереси і мотиви поведінки другої групи акціонерів — адміністраторів АТ принципово відрізняються від першої групи. Їх інтерес полягає в збереженні влади і контролю над діяльністю АТ, що в умовах нерозвиненості корпоративного управління можливо, перш за все, за допомогою збереження посади, яка крім статусу влади є інструментом отримання прямих або опосередкованих привілеїв. Завдяки тому, що керівники АТ мають в своєму розпорядженні найбільш точну інформацію про стан товариства і перспективи його розвитку, так званою інсайдерскою інформацією, вони можуть використовувати її для проведення операцій на фондовому ринку в особистих інтересах. У діяльності керівників акціонерних товариства спостерігається явище, яке може бути назване адміністративною приватизацією. Суть його зводиться до наступного. Законом України «Про цінні папери і фондову біржу» АТ дозволено викупляти акції власного випуску. Цим же Законом визначено, що викуплені акції або анулюються, або продаються, або розповсюджуються серед працівників АТ. Саме останні дії створюють можливість безкоштовного отримання викуплених акцій або придбання їх за заниженою ціною, принаймні, нижче за ціну викупу. Зрозуміло, що скористатися можливостями, що надаються, можуть керівники АТ і члени їх сімей, якщо вони також є акціонерами даного товариства. Як свідчить практика, посадові особи АТ практично самі ж і формують політику викупу власних акцій, з тим щоб потім скористатися результатами її реалізації.

Таким чином, акціонери-адміністратори, будучи за своїм статусом акціонерами-інсайдерами, істотно відрізняються від аутсайдерів за можливостями контролю діяльності АТ, що є у них, у тому числі і за допомогою поступового збільшення пакету акцій, що належить ним, отриманого у момент приватизації підприємства.

Така тенденція вже через 5-6 років може привести до того, що де-факто і де-юре підстави здійснення контролю над діяльністю АТ вирівняються. Збільшення портфеля акцій, що належить керівникам товариства, обумовлене їх розумінням того, що виконання ними обов'язків керівників вищої ланки здійснюється тимчасово і в результаті певних обставин (звільнення з роботи, хвороба, відхід на пенсію і тому подібне), вплив керівника на діяльність АТ буде втрачений, тоді як вплив власника достатній великого, якщо не контрольного пакету акцій, може принести певні переваги.
  1   2   3

Схожі:

1. Акціонери: статус, права та обов\Законом України від 23 грудня 2010 року n 2856-vi
Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження...
1. Акціонери: статус, права та обов\2 Поняття І види джерел аграрного права
...
1. Акціонери: статус, права та обов\2. Суб’єкти відносин захисту правоохоронної діяльності, їх права та обов’язки План
Тема Суб’єкти відносин захисту правоохоронної діяльності, їх права та обов’язки
1. Акціонери: статус, права та обов\Перелік питань для підготовки до іспиту з "екологічного права"
Права та обов’язки природокористувачів. Підстави виникнення та припинення відносин природокористування
1. Акціонери: статус, права та обов\5. основи сімейного права україни сімейне право України: поняття, предмет правового регулювання
Права та обов`язки усиновителів. Права дітей, над якими встановлено опіку або піклування
1. Акціонери: статус, права та обов\Затверджую
Вивчити І практично відпрацювати обов’язки чергового групи. Розтлумачити студентам обов’язки днювального факультету. Довести розподіл...
1. Акціонери: статус, права та обов\3. правовий статус засуджених
За характером правового регулювання виділя­ють загальний, галузевий І спеціальний правовий статус фізичної особи. Загальний правовий...
1. Акціонери: статус, права та обов\Адміністративне право України Основні права та обов`язки державних службовців
...
1. Акціонери: статус, права та обов\Затверджую
Дана посадова інструкція визначає функціональні обов'язки, права І відповідальність фотографа
1. Акціонери: статус, права та обов\Основи теорії держави І права
Ми живемо в правовій державі. Це означає, що життя в нашій країні підпорядкована нормам І принципам права, панування закону. Тому...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2015
звернутися до адміністрації
skaz.com.ua
Головна сторінка