Міжнародне морське право – це сукупність міжнародно-правових норм, що визначають правовий режим морських просторів та регулюють міжнародні відносини з приводу їх використання




НазваМіжнародне морське право – це сукупність міжнародно-правових норм, що визначають правовий режим морських просторів та регулюють міжнародні відносини з приводу їх використання
Сторінка1/4
Дата конвертації15.12.2013
Розмір0.55 Mb.
ТипДокументы
skaz.com.ua > Право > Документы
  1   2   3   4
 1. Поняття та джерела міжнародного морського права.

   2. Правовий режим внутрішніх, територіальних та архіпелажних вод, а також прилеглої зони.

   3. Правовий режим відкритого моря.

   4. Правовий режим морських проток.

   5. Правовий режим виключної (морської) економічної зони і континентального шельфу.

   6. Правовий режим морського дна за межами національних юрисдикцій.

 

                          1. Поняття та джерела міжнародного морського права

        Міжнародне морське право є однією з найдавніших галузей міжнародного права, що має свої корені ще в античному світі. Перші міжнародні норми морського права виникають тоді, коли держави починають використовувати морські простори для різних потреб (мореплавання, добування живих та неживих ресурсів тощо). Під час цієї діяльності держави вступають між собою у відносини, які і є предметом регулювання міжнародного морського права.

        Міжнародне морське право – це сукупність міжнародно-правових норм, що визначають правовий режим морських просторів та регулюють міжнародні відносини з приводу їх використання.

        Тривалий час ця галузь міжнародного права розвивалася як звичаєве право. Звичай не втратив свого значення в регулюванні міжнародних морських відносин і сьогодні, однак поступився своєю головною роллю міжнародним договорам. Переважна більшість цих договорів має універсальний характер і представляє собою кодифіковані міжнародно-правові документи.

        Перша кодифікація міжнародного морського права відбулася в 1958 р. в Женеві на І Конференції ООН з морського права, коли були прийняті такі конвенції:

· Про відкрите море;

· Про територіальне море і прилеглу зону;

· Про континентальний шельф;

· Про риболовство і охорону живих ресурсів моря.

        В результаті було кодифіковано низку принципів і норм морського права, що мали звичаєву основу, зокрема, принцип свободи мореплавання; свободи риболовства; прокладки кабелів та трубопроводів; польотів над відкритим морем; право мирного проходу іноземних держав через відкрите море тощо.

        Зазначені конвенції зберігають юридичну силу і сьогодні для держав, що надали згоду на їх обов’язковість. Положення конвенцій в частині закріплених у них загальновизнаних норм міжнародного права повинні поважатися й іншими державами. Однак історичний розвиток, перш за все, поява багатьох нових самостійних країн, що розвиваються, науково-технічний прогрес та ін., зумовили необхідність формування нового міжнародного морського права. Крім того, на І Конференції з морського права не були вирішені з достатньою визначеністю такі питання створення і межі риболовних зон, переважні права прибережної держави щодо добування морських ресурсів та ін. ІІ Конференція ООН з морського права, що відбувалася в 1960 р. не була вдалою і не досягла поставленої мети – модернізації міжнародного морського права.

        ІІІ Конференція тривала з 1973 по 1982 рр. і завершилася прийняттям Конвенції ООН з морського права 1982 р., яку підписали представники 159 суб’єктів міжнародного права. Конвенція набрала чинності в 1994 р. Україна ратифікувала її Законом від 03.06.1999 р. № 728-XIV. Конвенція представляє собою великий кодифікований документ, який місить більше 300 статей та 9 додатків і регулює майже всі питання використання морських просторів. Конвенція 1982 р. підтвердила і істотно доповнила положення конвенцій 1958 р. Зокрема, було визначено статус міжнародного району морського дна за межами континентального шельфу та режим розробки його ресурсів; введено нові види морських просторів: виключна економічна зона та архіпелажні води; розроблено інститут транзитного проходу суден через міжнародні протоки, які перекриваються територіальними водами держав та ін.

        Незважаючи на прийняття Конвенції ООН з морського права 1982 р., роль Женевських конвенцій 1958 р. як джерела міжнародного морського права не зменшується, оскільки досить значна кількість держав, в т.ч. і найбільша моська держава світу – США, Конвенцію 1982 р. не ратифікували, тому відносини з ними регулюються саме Женевськими конвенціями.

       До джерел міжнародного морського права відносяться також Конвенція про міжнародні правила попередження зіткнень суден 1972 р.; Міжнародна конвенція про охорону людського життя на морі 1974 р; Міжнародна конвенція про пошук та спасіння на морі 1979 р. та ін.

       Держави укладають також локальні багатосторонні чи двосторонні угоди з окремих питань використання і охорони моря. Наприклад, Декларація про континентальний шельф Балтійського моря 1968 р., Конвенція про захист Чорного моря від забруднення 1992 р., Угода про збереження китоподібних Чорного моря, Середземного моря та прилеглої акваторії Атлантичного океану 1996 р. та ін.

 

        2. Правовий режим внутрішніх, територіальних та архіпелажних вод, а також прилеглої зони

       Внутрішні морські води – це частина території прибережної держави, яка представляє собою водний простір, розташований між береговою лінією і вихідними лініями, від яких обчислюється ширина територіальних вод.

       До внутрішніх вод прибережної держави належать:

· морські води, розташовані в бік берега від прямих вихідних ліній, прийнятих для відліку ширини територіального моря;

· води портів, обмежені лінією, яка проходить через постійні портові споруди, що найбільше виступають у бік моря;

· води заток, бухт, губ і лиманів, гаваней і рейдів, береги яких повністю належать прибережній державі, до прямої лінії, проведеної від берега до берега в місці, де з боку моря вперше    утворюється один або кілька проходів, якщо ширина кожного з них не перевищує 24 морських миль;

· води заток, бухт, губ і лиманів, морів і проток, що історично належать прибережній державі.

       Правовий режим внутрішніх морських вод визначається як міжнародно-правовими актами, так і внутрішнім законодавством, оскільки внутрішні води є повноцінною територією держави. Винятково законами держави визначається порядок мореплавання і риболовства в територіальних водах. Іноземцям заборонено займатися в них будь-якими промислами чи дослідною діяльністю без спеціального дозволу.

       Прибережна держава визначає порядок заходу іноземних суден до внутрішніх вод, правила їх перебування в цих водах. Як правило, цей порядок має дозвільний характер (крім випадків вимушеного заходу внаслідок стихійного лиха, а також заходу до вод відкритих портів). Однак держава не має права стягувати з іноземного судна плату за перебування в порту, плата може стягуватися лише за конкретні послуги, наприклад лоцманську проводку, ремонтні роботи тощо. При цьому на цивільні (невійськові) судна розповсюджується цивільно-правова юрисдикція прибережної держави (органи судової влади може розглядати позови проти іноземних суден, можуть затримувати судно в інтересах забезпечення позову), адміністративна ( в плані здійснення санітарного, митного, міграційного контролю) та кримінальна (хоча, як правило, якщо злочин, вчинений на іноземному судні, не зачіпає інтересів прибережної держави, і її правоохоронні органи не втручаються в справу).

       Військові кораблі іноземних держав вони можуть заходити у внутрішні води держав за наявності дозволу, за запрошенням або з попереднім повідомленням (в залежності від міжнародних домовленостей та вимог національного законодавства). Вони користуються недоторканністю і не підпадають під юрисдикцію прибережної держави, однак теж повинні додержуватися законів і правил, встановлених прибережною державою. У випадку їх порушення судном або членом екіпажу судно може бути примушене залишити внутрішні та (або) територіальні води держави.

       Територіальне море (або територіальні води) – це морський пояс, який розташований вздовж берега, а також за межами внутрішніх (а для держав-архіпелагів – архіпелажних вод), на який розповсюджується суверенітет прибережної держави.

       До територіального моря належать прибережні морські води шириною до 12 морських миль, відлічуваних від лінії найбільшого відпливу як на материку, так і на островах прибережної держави, або від прямих вихідних ліній, які з’єднують точки, які найбільш виступають в бік відкритого моря.

       Вихідною лінією для вимірювання ширини територіального моря є лінія найбільшого відпливу вздовж берега. Якщо берегова лінія нерівна, хвиляста, або поблизу берега є значна кількість островів, то вихідна лінія з’єднує точки, що найбільш виступають в бік відкритого моря. Протягом ХІХ – початку ХХ ст. склалася звичаєва норма, згідно з якою ширина територіального моря може коливатися від 3 до 12 морських миль. На рівні договору питання про межу територіального було вперше вирішене у конвенції 1982 р., яка встановила, що кожна держава має право встановлювати ширину територіального моря не більш як 12 морських миль.

       Зовнішня межа територіальних вод є морським державним кордоном відповідної держави. Суверенітет прибережної держави розповсюджується як на морський простір територіальних вод, так і на надра морського дна в їх межах та на повітряний простір над ними. Однак суверенітет держави обмежується щодо права іноземних морських суден користуватися мирним проходом через територіальні води інших країн.

       ^ Мирний прохід – це плавання суден з метою перетнути територіальне море без заходу до внутрішніх вод або пройти у внутрішні води чи вийти з них.

       Прохід вважається мирним, якщо іноземне судно не порушує мир, порядок і безпеку прибережної держави. Прохід має бути безперервним, зупинки та стоянки можливі тоді, коли вони є звичайними за умовами плавання, або стали результатом дії непереборної сили, чи коли необхідно надати допомогу. Підводні човни мають проходити у надводному стані. Прибережна держава має право тимчасово призупинити прохід у разі коли це необхідно з міркувань безпеки, однак таке призупинення має стосуватися суден всіх іноземних держав без дискримінації.

       Іноземні судна при здійсненні мирного проходу повинні додержуватися правил, встановлених міжнародним правом і законодавством прибережної держави щодо безпеки судноплавства, збереження ресурсів, охорони морського середовища, морських наукових досліджень, а також митного, санітарного, фіскального та імміграційного режимів. До суден-порушників можуть бути застосовані заходи, необхідні для припинення правопорушення і притягнення правопорушника до відповідальності.

       Кримінальна юрисдикція прибережної держави не повинна розповсюджуватися на борт іноземного судна за винятком випадків, коли наслідки злочину поширюються на прибережну державу, якщо злочин порушує спокій у країні або порядок в територіальних водах, якщо капітан судна, дипломатичний агент або консул держави прапору звернувся до місцевої влади з проханням надати допомогу; якщо такі заходи необхідні для попередження незаконної торгівлі наркотичними чи психотропними речовинами.

       Цивільна юрисдикція прибережної теж не розповсюджується на іноземне судно, крім випадків, коли зобов’язання виникли у судна під час або для такого проходу.

       Військові кораблі користуються правом мирного проходу і володіють повним імунітетом від юрисдикції прибережної держави у територіальних водах. Якщо іноземний військовий корабель не додержується правил та законів прибережної держави і ігнорує звернуту до нього вимогу про їх дотримання, прибережна держава вправі вимагати від нього негайно покинути територіальне море.

       Архіпелажні води (води держав архіпелагів: Індонезії, Філіппін, Фіджі та ін.) – складаються з вод, розташованих між островами, що входять до складу держави-архіпелагу, що відмежовуються від інших морських просторів прямими вихідними лініями, що з’єднують найбільш віддалені точки островів і рифів архіпелагу.

       Довжина таких ліній не повинна перевищувати 100 морських миль і 3% таких ліній можуть мати максимальну довжину 125 морських миль. Від цих ліній вимірюється ширина територіальних вод держави-архіпелагу. Співвідношення площ води і суші в межах архіпелагу має бути від 1:1 до 9:1. На архіпелажні води, їх дно та надра поширюється суверенітет держави. Судна іноземних держав користуються правом мирного проходу через ці води. Якщо ж через ці води проходять загальновизнані морські шляхи, то здійснюється право архіпелажного проходу – тобто нормального судноплавства з метою швидкого і безперервного транзиту з однієї частини відкритого моря до іншої через визначений архіпелажною державою морський коридор шириною 50 морських миль.





 Мал. 1. Архіпелажні води

       Прибережні держави наділені правом встановлювати за межами свого територіального моря з метою здійснення контролю за іноземними суднами в частині дотримання ними імміграційних, митних, фіскальних і санітарних правил особливу прилеглу зону.

       Прилегла зона – це частина морського простору шириною до 24 морських миль, що відраховується від тих же ліній, що й територіальне море, і встановлюється прибережною державою з метою здійснення контролю за іноземними суднами в частині дотримання ними імміграційних, митних, фіскальних і санітарних правил.

       Прилегла зона не може поширюватися за межі двадцяти чотирьох морських миль, які відраховуються від тих же вихідних ліній, що і територіальне море, тобто власна ширина прилеглої зони за зовнішньою межею територіального моря складатиме дванадцять морських миль.

       В межах прилеглої зони здійснюється адміністративна юрисдикція прибережної держави. Військові судна прибережної держави у випадку, якщо є достатні підстави вважати, що іноземне судно порушило закони і правила цієї держави, можуть здійснювати переслідування такого судна по гарячих слідах (англ. „hot pursuit”; фр. „droit de poursuite”), причому переслідування повинно бути почато не пізніше моменту знаходження судна-порушника до прилеглої зони. Переслідування має бути безперервним і, якщо воно не завершилося затриманням переслідуваного судна, має закінчитися, коли судно-правопорушник досягне територіального моря іноземної прибережної держави

 

                                  3. Правовий режим відкритого моря

       Відкрите море – це сукупність просторів морів та океанів, які знаходяться які не входять до складу територіальних вод якої-небудь держави і знаходяться за зовнішньою межею територіальних вод.

       Відкрите море не знаходиться під суверенітетом жодної з держав, всі держави мають право користуватися відкритим морем в мирних цілях на засадах рівності (свобода мореплавства, польотів, наукових досліджень і т.д.). Відкрите море резервується для мирних цілей. Жодна держава не має права претендувати на підпорядкування якої-небудь частини відкритого моря своєму суверенітету.

       Відповідно до ст. 87 Конвенції 1982 р. всі держави (у тому числі і такі, що не мають виходу до моря) мають у відкритому морі право на:

· свободу судноплавства;

· свободу польотів;

· свободу прокладати підводні кабелі і трубопроводи;

· свободу рибальства;

· свободу створювати штучні острови і інші споруди та установки, не заборонені міжнародним правом;

· свободу наукових досліджень.

       Вказаний перелік не є виключним.

       У відкритому морі судно підкоряється юрисдикції тієї держави, під прапором якої воно плаває. Винятки із цього правила встановлюються міжнародними договорами. Так, що військовий корабель має права піддавати огляду іноземне торгове судно, якщо є підстави підозрювати, що судно займається піратством або работоргівлею, або воно має ту ж національність, що і даний військовий корабель, хоча на ньому піднятий іноземний прапор,

       Кожна держава визначає умови надання своєї національності судам, правила реєстрації судів на його території і права судна плавати під його прапором. При цьому кожна держава веде реєстр суден, приймає юрисдикцію над кожним судном, що плаває під його прапором, і над його екіпажем, а також забезпечує контроль придатності судів до плавання та безпеку мореплавства, запобігає аваріям.

       Ні арешт, ні затримання судів не можуть бути проведені у відкритому морі за розпорядженням інших органів влади, крім органів влади держави прапора судна (за винятком випадків переслідування судна „по гарячих слідах”). Таке переслідування іноземного судна може бути зроблено, якщо компетентні органи прибережної держави мають достатні підстави вважати, що це судно порушило закони і правила цієї держави. Переслідування повинне розпочатися тоді, коли іноземне судно або одна з його шлюпок знаходяться у внутрішніх водах, в територіальному морі або в прилеглій зоні переслідуючої держави, і може продовжуватися за межами територіального моря або прилеглої зони лише за умови, що воно є безперервним. Право переслідування припиняється, як тільки переслідуване судно входить в територіальне море своєї країни або третьої держави. Переслідування повинно бути почато після подачі зорового або світлового сигналу. Переслідування може здійснюватися лише військовими кораблями або військовими літальними апаратами, або судами і апаратами, що перебувають на урядовій службі (наприклад, поліцейськими) і спеціально на це уповноваженими. Право переслідування не може здійснюватися відносно військових, поліцейських та митних кораблів.

 

                                

  
  1   2   3   4

Схожі:

Міжнародне морське право – це сукупність міжнародно-правових норм, що визначають правовий режим морських просторів та регулюють міжнародні відносини з приводу їх використання iconПраво міжнародних договорів
Право міжнародних договорів це галузь міжнародно­го права, яку складає сукупність правових норм, що регу­люють відносини суб'єктів...
Міжнародне морське право – це сукупність міжнародно-правових норм, що визначають правовий режим морських просторів та регулюють міжнародні відносини з приводу їх використання icon12. Міжнародне морське право
Правовий режим внутрішніх, територіальних та архіпелажних вод, а також прилеглої зони
Міжнародне морське право – це сукупність міжнародно-правових норм, що визначають правовий режим морських просторів та регулюють міжнародні відносини з приводу їх використання icon14. Спадкове право Загальні положення про спадкове право І спадкування
Спадкове право в об’єктивному розумінні — це сукупність цивільно-правових норм, що регулюють процес переходу прав І обов’язків померлої...
Міжнародне морське право – це сукупність міжнародно-правових норм, що визначають правовий режим морських просторів та регулюють міжнародні відносини з приводу їх використання iconЗаконодавстві суб'єктів господарювання укладати з державою державні контракти тощо
Господарське право,як галузь права – це система правових норм, що регулюють відносини з
Міжнародне морське право – це сукупність міжнародно-правових норм, що визначають правовий режим морських просторів та регулюють міжнародні відносини з приводу їх використання iconСімейне законодавство
Сімейне право України – сукупність правових норм, які регулюють майнові та особисті немайнові правовідносини осіб в сфері їх сімейного...
Міжнародне морське право – це сукупність міжнародно-правових норм, що визначають правовий режим морських просторів та регулюють міжнародні відносини з приводу їх використання iconРобоча навчальна програма дисципліни міжнародне повітряне І космічне...
Навчальна дисципліна "міжнародне повітряне І космічне право" є складовою освітньо-професійної програми підготовки фахівців за освітньо-кваліфікаційним...
Міжнародне морське право – це сукупність міжнародно-правових норм, що визначають правовий режим морських просторів та регулюють міжнародні відносини з приводу їх використання iconПрава
Трудове право це сукупність правових норм, які регулюють трудові правовідносини працівників всіх підприємств, установ, організацій...
Міжнародне морське право – це сукупність міжнародно-правових норм, що визначають правовий режим морських просторів та регулюють міжнародні відносини з приводу їх використання icon+ законність, гуманізм, демократизм, рівність суб’єктів
Сукупність правових норм, які регулюють суспільні відносини, що формуються під час забезпечення органами виконавчої влади І органами...
Міжнародне морське право – це сукупність міжнародно-правових норм, що визначають правовий режим морських просторів та регулюють міжнародні відносини з приводу їх використання iconШлюб — це сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному...
Сімейне право — сукупність правових норм, які регулюють особисті немайнові й пов'язані з ними майнові відносини громадян, що виникають...
Міжнародне морське право – це сукупність міжнародно-правових норм, що визначають правовий режим морських просторів та регулюють міжнародні відносини з приводу їх використання iconТрудове право – система правових норм, які регулюють правовідносини...
Кодекс законів про працю (КЗпП), прийнятий у 1971 р., введений в дію 01. 06. 1972 р, зі значними змінами та доповненнями після оголошення...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2015
звернутися до адміністрації
skaz.com.ua
Головна сторінка