Християнство




Скачати 323.72 Kb.
НазваХристиянство
Сторінка1/2
Дата конвертації13.10.2013
Розмір323.72 Kb.
ТипДокументы
skaz.com.ua > Право > Документы
  1   2
Тема: Християнство

ІНФОРМАЦІЙНО-МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ:

  1. Калінін Ю.А. Релігієзнавство. Підручник.-Київ, 2000.-351 с. -с. 119-127;

  2. Лубський В.І., Теремко В.І., Лубська М.В. Релігієзнавство. Навчальний посібник.-К., 2002.-432с.- с. 295-308

3.Петрушенко В.Л. Релігієзнавство: Навчальний посібник.-Л., 2005 – 328 с-. с. 173-181

4.Черній А.М. Релігієзнавство. Навчальний посібник.-К.: Академвидав, 2005.- 361с.

5.Черній А.М. Онтологія духовності: Антропологічна цілісність у релігієзнавчому вимірі. – К., 1996.- 198с.

Вступ

Актуальність теми заняття – визначається тим, що найпоширеніша релігія слов’янства на сучасному етапі переживаєть серйозні кризові явища. У світі 40 тис.християнских течій, які по свому трактують християнство.По-друге, це перехід парафіян в іслам та тоталітарні секти. В 2009 році перейшли в іслам 10 тис.французів, 10 тис.англічан, 100 тис. німцев, 50 тис. українців ( переважно жінок).Це також розкол православ’я на три гілки.

Знання основних догматів християнства допоможить офіцеру ЗСУ враховувати в своєй службової діяльності особливості віросповідання та культу релігії для використання її потенціала в вихованні підлеглого особового складу.
^ 1.Соціально-історичні умови виникнення християнства. Становлення християнського віровчення та культу.

Кожній світовій і національній релігії притаманні особливі, не характерні для інших релігій, ознаки та риси. Ці властивості, специфічні риси богослови видають за докази переваг, «боговстановленості» тієї чи іншої, однак єдино істинної релігії.
Свої особливі риси має і християнство як світова релігія.
I. Християнство стало вперше в історії космополітичною (світовою) та монотеїстичною релігією. Ще до виникнення християнства робилися спроби створення релігії монотеїстичної (Єгипет) чи світової (Індія), проте вони виявилися невдалими. Лише християнству судилося стати і світовою, і монотеїстичною релігією.
II. Християнство піднялося на щабель розвиненої релігії, нині воно продовжує бути ідеологічно найобгрунтованішою релігією.
Деякі найважливіші ідеологічні засади християнства — зокрема, догмат про існування Бога, потойбічне життя, наявність чудес, створення світу тощо — розроблені такою мірою грунтовно, що інші релігії лише запозичують у християнства усталені положення, обгрунтування й аргументи на користь релігії.
III. Християнство є найпоширенішою релігією світу. Під його впливом перебуває близько п'ятої частини населення Землі.
IV. Християнство і в минулі епохи, і в наш час затвердилось у найбільш економічно і культурно розвинених країнах.
^ Соціально-економічні причини винекнення та поширення християнства:

- криза політеїстичних релігій в Стародавньому у Римі;

-посилення експлуатації підлеглих і поневолених Римом народів;

-поразки повстанців-рабів, соціальна потреба у новій релігії.
Ідейні джерела виникнення християнства.

До них належать:

- іудаїзм — релігія стародавніх євреїв;

- релігії і міфологія народів Близького Сходу;

-філософія греко-римського світу.
Релігія стародавніх євреїв — іудаїзм. З його вченням про Месію, у священних текстах іудейської релігії — Біблії, в міфах про походження світу, перших людей, зла в світі тощо — християнство знайшло собі відповідь на життєво важливі питання буття.
У Біблії міститься твердження, що бог Яхве є богом єврейського, богообраного народу і в годину гірких випробувань завжди надішле йому спасителя, Месію. Біблійне вчення про Месію було безпосереднім і найближчим джерелом християнського вчення про Бога-спасителя.
Релігії і міфологія народів Близького Сходу.

З релігій і міфології народів Близького Сходу запозичена ідея про вмираючих і воскресаючих богів-спасителів — Адоніса, Аттіса, Осіріса, Митри та ін.
Філософія греко-римського світу. На ідеї раннього християнства передусім вплинули неоплатонізм Філона Александрійського і стоїцизм Сенеки.
^ Філон Александрійський — іудейський богослов, який перейшов на службу до римського імператора, — прагнув поєднати філософію Платона з ученням Біблії, підвівши цим філософське обгрунтування під біблійні сказання. Філонівське тлумачення біблійного месії як Логоса, водночас творця, управителя світу і рятівника знедолених, покладено проповідниками християнства в основу їх учення про Сина Божого, євангельського Ісуса Христа.

Сенека — римський філософ-стоїк і письменник — мав такий вплив на ідеологію християнської релігії, що дослідники називають його «дядьком» християнства. Вчення стоїцизму закликає до терпіння, непротивлення злу насиллям, відмови від життєвих радощів і насолод, аскетизму. Прилучення первісного християнства до такої філософії дало змогу християнській церкві філософськи обгрунтувати свої постулати, а згодом перетворити саму філософію на «служницю богослов'я».
^ Становлення християнської церкви — складний і тривалий процес.

Умовна періодизація становлення християнської церкви виглядає наступним чином:

1. Малочисельні, сектантські за своєю сутністю громади перших християн (друга половина І ст.) складалися з рабів, плебейства римських окраїнних провінцій Палестини та Малої Азії. Це була релігія поневолених і гноблених.
Такі громади чекали першого пришестя Христа-Спасителя, який нещадно покарає верхи і власті Римської імперії, знищить місто-блудницю Рим, встановить на землі своє тисячолітнє царство. Потім спаситель прийде на землю вдруге і влаштує суд над усіма людьми.

^ Громади перших християн складалися передусім з євреїв, отже, особливу роль у своїх віруваннях вони відводили іудейському народу: Христос врятує іудеїв, царювати з Христо-сом будуть іудеї, судити всі народи належить іудеям.
^ 2. На початку II ст. гнані, «катакомбні» громади перших християн вгамовують свої бунтарські пристрасті щодо властей Римської імперії. Вони визнають, що спасіння потребують не лише іудеї, вони пускають у свої громади і неєвреїв, але й далі ставлять іудеїв вище за тих, хто не визнавав обряду обрізання. Армія проповідників християнства (скорого, грядущого для всіх спасіння) поволі створює цілу мережу християнських громад, яка поширилася на всю імперію.
^ 3. З середини II ст. у християнські громади починають вливатися представники правлячої верхівки Римської імперії. Саме християнство докладає зусиль до того, щоб домогтися довір'я властей. Починається період євангелізму: царство Боже переноситься в потойбічний світ, пришестя Христа визнається здійсненним фактом, а страшний суд — справою віддаленого майбутнього.
^ Християнські громади все ще переслідуються державою як політично неблагонадійн. Переслідування, зрештою, мали й відверту мету пограбування християн і збагачення можновладців. Однак поступово починає формуватися церква, консолідуючи розрізнені, різновірні й нерідко ворогуючі громади віруючих.
4.Поширивши свій вплив на значні території та на народи імперії, християнство вже на початку IV ст. (Міланський едикт 314 р.) домагається стану терпимої релігії. Тепер вже за допомогою державної влади християнство стрімко консолідується в єдину пануючу церкву, підпорядковуючи церковному апаратові основну частину віруючих. У 325 р. християнство указом імператора Константина Великого проголошується державною релігією Римської імперії. Конституюючись у державну церкву, християнство починає енергійно переслідувати як інші релігії, так і нецерковних християн.

^ Монофізіти (вірменська, коптська, ефіопська) – визнання тількі божественої природи Христа. (Халкідонський собор)

5.У 1054 р. колись єдина християнська церква остаточно розкололася на: західну (католицьку, римо-католицьку, латинську) і східну (православну, ортодоксальну, візантійську, грецьку).
6.
В XVI ст. у Європі в ході Реформації виникає протестантизм, який згодом поділився на кілька течій, основні з яких лютеранство, кальвінізм, англіканство.
^ 7.Нині християнство поділяється на чотири головних церкви: давньосхідні (Антиохійська, Александрійська, Єрусалимська, Константинопольська); католицька; православна; протестантизм. Ці церкви та напрями, що виникли з них (деномінації, розколи та секти) охоплюють 95 % сучасних християн.

^ Висновок по 1-му питанню:

1.Поява християнства була логічно підготовлена соціально-економічними умовами та ідейними джерелами Давнього світу.

2.Становлення християнської церкви складний та тривалий процес.

3. Догматична складова:

- 12 догматів християнства.

Інституціальна:

- чотири головних церкви: давньосхідні (Антиохійська, Александрійська, Єрусалимська, Константинопольська); католицька; православна; протестантизм.

Обрядова:

- церква, молитва, таїнства.


2.Католицизм.

Католицизм — це західний напрям у християнстві. Чисельність його прихильників перевищує один мільярд чоловік. Найбільше католиків у країнах Латинської Америки, Європи, Африки, Азії. У країнах Східної Європи католицизм поширений у Чехії, Словаччині, Польщі, Білорусії, Литві, Україні.

В органах державної влади України зареєстровано близько 700 громад римо-католицької церкви. Католицька церква виникла в 1054 р. внаслідок розколу в християнстві. Процес її формування тривав до 1204 р. і відбувався в умовах гострої боротьби між феодальними державами за сфери впливу. Пізніше римська церква дістала змогу стати ідеологічним центром з об'єднання роздрібнених держав і князівств феодальної Європи в єдину політичну систему. Це посилило вплив церкви на політичне життя, зміцнило її позиції, сприяло утвердженню зверхності влади папи римського над державною.
^ Характерними особливостями католицької церкви є:
>
а) високий рівень централізації управління й організації духовного життя. Такий централізм застерігає католицьку церкву від сепаратизму, забезпечує конфесійну монолітність;
б) концентрація вищої церковної влади в руках римського первосвященика, якому присвоєно титул папи, тобто батька християнської церкви. Це абсолютизм католицької церкви;
в) претензія на зверхність влади папи римського над державною владою (владою королів, імператорів, князів, президентів).
Цим зумовлені намагання втручатися у внутрішні справи тих держав, де панує католицизм;
г) право папи доповнювати основи християнського віровчення новими догматами, обрядами та іншими культовими елементами.
Це зумовлює динамічність релігійного життя католицької церкви, дає можливість пристосовувати її віровчення до конкретно історичних умов, істотно відрізняє від православ'я.
^ Основою віровченн католицької церкви є Біблія і свята спадщина, яку становлять рішення 21 собору, повчання римських пап і так званих отців церкви (провідних богословів).

Догматична складова.

Стрижнем віровчення є християнський Символ віри, тобто визнання і поклоніння Святій трійці, Богоматері, святим, Ісусу Христу, дотримання семи християнських таїнств, здійснення літургії.

^ Символ віри - це стислий виклад основоположних догматів, на яких розбудовується вся розгалужена система віровчення.

1.Католицькі богослови, на відміну від православних, вважають за необхідне до основ віровчення вводити нові догмати. ^ Першим відступом від загальноприйнятих у християнстві догматів було рішення Толедського собору у 589 p., який доповнив Символ віри тим, що благодать Господня надходить не лише від Бога-отця, а й від Бога-сина (філіокве). Це було зроблено для того, щоб посилити релігійну значущість Ісуса Христа й укріпити авторитет папи римського у християнстві.

^ 2.На третьому Вселенському соборів 431 р. був прийнятий догмат, що діва Марія є Богородиця. Його визнають усі християнські течії. Потім Папа Пій IX у 1854 р. проголосив догмат про непорочне зачаття Богородиці. У 1950 р. Папа Пій XII ввів догмат про вознесіння діви Марії після смерті на небо. У 1964 р. Папа Павло VI проголосив Богородицю «матір'ю церкви». Всі ці доповнення були введені папськими енцикліками. Нововведення римських пап до християнських догматів не поділяють православні і протестанти.
^ 3.Одним із основних є догмат про главенство папи римського в християнстві. Цей католицький догмат обґрунтовується тим, що папа є спадкоємцем апостола Петра, а останній був призначений заступником Ісуса Христа на землі і названий засновником церкви.
4.Важливе місце в католицизмі посідає догмат про право церкви забирати у святих «надлишок добрих справ», нагромаджувати їх у себе (скарбничка добрих справ) і продавати тим людям, у яких не вистачає для спасіння власних добродійних вчинків. Квитанції про факт продажу як гарантія законності вчиненої операції видавались як папські грамоти, що називались індульгенціями (від лат. indulgentia — милість, прощення). Торгівля індульгенціями була поширена в епоху середньовіччя і нерідко набувала скандальних форм, що підривало авторитет церкви. Проте ця торгівля приносила їй казкові прибутки. Гостра критика з боку прогресивних діячів науки та культури змусила католицьку церкву відмовитися від продажу індульгенцій.
5.Догмат про чистилище був введений Флорентійським собором у 1439 р. і підтверджений Тридентським собором у 1562 р. Це місце, де перебувають душі грішників перед тим, як потрапити у потойбічний світ. Цей догмат повинен стимулювати пожертвування на користь церкви з боку рідних і близьких померлого католика, вселяти надію, що часті пожертвування, наймання служб за упокій душі небіжчика прискорюють очищення від гріхів і допомагають їй швидше потрапити до царства Божого. Православні не визнають цього догмату.
6. Католики зобов'язані вірити в непорочне зачаття Ісуса Христа і його матері діви Марії, так само в те, що Божа матір тілесно вознеслася на небо, царствує там зі своїм сином і Богом.
^ 7.Особливе значення в католицизмі відіграє догмат пр непогрішимість папи римського, коли він виступає з питань релігійної віри і моралі. Цей догмат був прийнятий першим Ватиканським собором у 1870 р. Православні віруючі, протестанти цих католицьких догматів не визнають.
Обрядова складова
Багато специфічних особливостей має культ католицької церкви. ^ Богослужінню притаманна пишна театралізованість. Вона відправляється переважно латиною і в супроводі музики. В інтер’єрах храму домінують скульптури. Під час богослужіння католики в храмі сидять, коли стають на коліна, то підкладають подушечки. Вони хрестяться п'ятьма пальцями з лівого плеча на праве.
Певні відмінності є і в обрядах католицької церкви. Обряд хрещення дітей проводять -у два етапи. Спочатку дають ім'я новонародженому і кроплять його водою. Миропомазання, або конфірмація (прийняття релігійної віри), здійснюється у 10—14 років, обов'язково єпископом. Віруючих після сповіді причащають, в основному прісним хлібом, а служителі культу причащаються хлібом і вином.
У католицизмі більше, ніж в інших релігіях, поширений культ діви Марії. Богородиці присвячено цикл релігійних свят, вона розглядається як заступниця жінок і зразкова мати, яку треба наслідувати. Екзальтоване поклоніння Богородиці задовольняє певні соціально-психологічні потреби віруючих католичок. Зазначимо, що образ діви Марії як заступниці жінок і як втілення любові до них історично витіснив попередні образи богинь у дохристиянських релігіях. Католицизм асимілював багато елементів християнських релігій, переосмисливши їх. Досить поширеними є культ святих реліквій, поклоніння «святим місцям», віра в чудеса тощо. Все це є виявом зв'язку католицизму з дохристиянськими релігіями. У святах католицької церкви використовуються різні елементи традиційних народних свят і карнавалів.


Інституціальна складова.

Католицька церква як релігійна організація має свою організаційну структуру.

ЇЇ низова ланка — церковні парафії. За територіальною ознакою вони об'єднуються в єпархії. На основі їх утворюються архієпископства та митрополії. Зазначені організаційні структури очолюються єпископами. Сукупність єпархій чи архієпархій у межах однієї держави утворює національну католицьку церкву, яку очолює кардинал. Ніякої самостійності національні церкви не мають. Вони є складовими частинами єдиної католицької церкви і повністю підлягають папі римському.




У католицизмі існує чітке розмежування духовенства та мирян. Функція духовенства — піклуватися про спасіння мирян, пропагувати католицизм, зміцнювати основи релігійної віри.

Серед духовенства існує чіткий ієрархічний поділ: диякон, священик, єпископ. Кожний ступінь має свою внутрішню градацію. Наприклад, ранг єпископа містить такі ступені, як архієпископ, митрополит, патріарх і папа.

Особливістю католицького духовенства є те, що всі священики та ченці повинні дотримуватися целібату, тобто не одружуватися. Загальна кількість католицьких священиків і ченців у світі нині досягає понад 2 млн. чоловік.
^ Папа римський — глава католицької церкви, якого обирають довічно з числа кардиналів. У руках папи сконцентрована вся церковна і світська влада в межах католицьких конфесій і Ватикану.
^ Ватикан — релігійний та адміністративний центр католицизму, місто-мікродержава, що розташоване на території Рима і примикає до головного католицького храму — Собору святого Петра. Площа Ватикану — 44 га, населення — майже тисяча чоловік, а державних службовців утричі більше. Він має усі атрибути державної влади: герб, прапор, гімн, гроші, пошту, поштові марки, жандармерію, в'язницю, трибунал, залізницю з вокзалом, армію у тисячу чоловік, радіостанцію, телеграф, щоденну газету та іншу пресу, дипломатичний корпус.
^ Собор — вищий законодавчий орган римо-католицької церкви. Скликається в міру потреби. Для вирішення поточних справ при папі як дорадчий орган діє синод, або кардинальська колегія, до складу якої входять 140 кардиналів, серед них переважають європейці та представники США.
Римська курія — орган, який виконує функцію уряду і через який папа здійснює безпосереднє керівництво католицькою церквою. До її складу входять:

  • конгрегації,

  • трибунали,

  • секретаріати, комісії, бюро, управління

  • громадянське губернаторство.

Керівників цих структур призначає папа. Головним управлінням курії є стат-секретаріат. Його очолює призначена папою особа, падроне (кардинал-господар), тобто стат-секретар. Він виконує функції прем'єр-міністра і міністра закордонних справ. Ватикан підтримує дипломатичні відносини з численними країнами світу через власні посольства.

^ Нунцій — це вищий дипломатичний представник папи, що відповідає рангу надзвичайного та повноважного посла.
Конклав (кардинальська колегія)
обирає папу з числа кардиналів таємним голосуванням. У засіданні конклаву беруть участь 120 кардиналів. Для обрання папи необхідно дві третини голосів плюс один голос. Конклав збирається через 18 днів після смерті папи. Він відбувається у Сікстинській капелі, вхідні двері якої замикаються і відкриваються лише тоді, коли над дахом з'явиться білий дим. Це означає, що новий папа обраний. Такий порядок виборів був запроваджений ще у XIII ст. Папою Григорієм X і дещо коригувався іншими папами. За всю історію католицької церкви на вищий пост обиралось 264 папи.

Інквізиціяособливий трибунал у структурі католицької церкви діяв з XIII ст. для переслідування єретиків: в основному прогресивних учених і мислителів, інакодумців і маронітів (вихрещених євреїв). Інквізиція заарештовувала непокірних або підозрілих, вимагала зречення від власних поглядів, накладала штрафи, піддавала людей тілесним покаранням, ув'язнювала та засуджувала до страти через публічне спалення. Зазначені методи застосовували і до жінок, дітей, людей похилого віку. Майно покараних конфісковували, покарання «винних» поширювали на їхніх родичів і нащадків аж до третього покоління. Загальна кількість жертв інквізиції — сотні тисяч страчених, мільйони перебували під слідством. Серед жертв інквізиції були видатні вчені Джордано Бруно, Галілео Галілей та ін. Крім того, інквізиція широко практикувала відлучення від церкви й анафему (прокляття), включення «шкідливих», з погляду католицької церкви, творів до індексу заборонених книг. До індексу потрапили твори Т. Г. Шевченка, І. Я. Франка, Лесі Українки та ін. Інквізиція неодноразово зазнавала реформ. У 1965 р. вона була перетворена в Конгрегацію у справах релігійної віри, але її функції не змінилися. Нині вона широко використовує методи релігійного впливу, тобто анафему та відлучення від церкви католиків.
^ Ордени — чернечі об'єднання із власним статутом відігравали значну роль у католицькій церкві. Нині існує близько 140 чернечих орденів, які об'єднують 150 тисяч ченців і понад 900 тисяч чорниць. Наймогутнішим та найвпливовішим є орден єзуїтів, заснований у 1540 р. Єзуїти мають великий вплив у Ватикані, вони керують засобами масової інформації, навчальними закладами, виступають консультантами папи, експертами й радниками з питань соціальної політики Ватикану. Досить впливовим є орден домініканців, францисканців, селезіанців тощо.

Бенедикти́нці, бенедиктини (лат. Odro Sancti Benedicti) O.S.B. — найстаріший чернечий орден Римо-Католицької Церкви. Заснований Святим Бенедиктом Нурсійським, який дав ордену статут, близько 529 року у Монте-Касіно (Італія). Девізом є: «Молись і працюй»лат. « Ora et labora ». В ордені 7 798 чоловік.

Є жіноче відгалуження бенедиктинок, а також бенедиктинці східного обряду (головно у Бельгії), організовані при сприянні митрополита Андрея Шептицького. Орден був найбільшим феодальним землевласником, експлуатував залежних від нього селян. Бенедиктинці активно підтримували папство. Центри існують в Західній Європі й Америці.
Домініканці (домінікани, «брати проповідники»; лат. ^ Ordo Praedicatorum) — католицький чернечий орден, заснований в 1215 у Тулузі (Франція) іспанським монахом (ченцем) св. Домініком (1170-1221).

Традиційним символом домініканського ордену був чорний із білими плямами собака, що тримав у зубах палаючий факел — вогонь істини. Цей образ виник завдяки грі латинських слів: монахів часто називали домініканцями (лат. Dominicanes), що означало послідовники Домініка; однак, їх назву можна перекласти і як «пси Господа» (лат. Domini canes).

Затверджений Папою Римським Гонорієм III 22 грудня 1216. З 1220 оголосив себе «жебрущим», однак обітниця не дотримувалась і в 14 ст. її відмінено. У 1227 домініканці отримали право повсюдної проповіді і сповіді. Заснували і утримували університети в Болоньї, Кельні, Оксфорді. Під їх впливом знаходились богословські кафедри в університетах Парижа, Падуї, Праги та інших міст Європи.

До домініканців належали видатні філософи-схоласти (Альберт Великий, Тома Аквінський) і містики (Майстер Екгарт, Сейс, Йоганн Таулер). У 1232 для боротьби проти єретичних рухів у відання ордену була передана інквізиція. З 13 ст. домініканці розгорнули широку місіонерську діяльність в багатьох країнах світу, в т.ч. в Україні. У 1233 заснував монастир під Києвом чернець Яцек Одровонж (пол. Jacek Odrowąż, лат. Hyacintus, укр. Йоакинф Одровонж). Домініканські монастирі існували в Україні у 13-17 ст., а на західно-українських землях до 1939.

У 80-х роках цього століття домініканці володіли монастирями в 50 країнах світу. На чолі чину стоїть генерал, який підпорядковується Папі. Домініканці займають важливі державні пости у Ватикані. Сьогодні домініканці — один з найвпливовіших католицьких монаших чинів.
^

Святі домініканці

^

Знамениті домініканці

Кармеліти


Кармелі́ти — члени католицького монашого чину (повна назва — лат. Ordo fratrum Beatae Virginis Mariae de monte Carmel — Орден братів Пресвятої Діви Марії з гори Кармель), заснованого у другій половині 12 ст. у Палестині.

Перша чернеча община кармелітів була заснована близько 1156 учасником Другого Хрестового походу святим Бертольдом з Калабрії на горі Кармель (звідки й назва чину) біля Хайфи. В 1226 статут чину був затверджений Папою Гонорієм III.

У 1238 кармеліти перемістилися до Європи, де заснували значну кількість монастирів. У 1245 або 1247 Папа Інокентій IV надав кармелітам права жебруючого ордену. У 1451 у Франції виник жіночий чин кармеліток. У 16 ст. чин розділився на дві гілки - кармелітів і кармелітів босих.

У 17-18 ст. монастирі кармелітів були в багатьох містах України - Кам'янці-Подільському, Барі, Бердичеві, Дрогобичі, Львові, Перемишлі. Із входженням українських земель до складу Російської імперії монастирі кармелітів ліквідовувалися.

В 1970-х рр. чин кармелітів налічував близько 27 тис. ченців і черниць.

Францисканці, або мінорити (менші брати — від лат. minor «малий») — члени римо-католицького ордену Жебраків, заснованого 1209 року в Італії Франциском Асізьким, автором «Гімну до Сонця».

Є чоловіче відділення, жіноче (клариски), а також у нього входять капуцини і терціани.

В Польщі францисканці називаються також бернардинами від церкви Святого Бернардина у Кракові.
^

Історія створення


Заснований у 1207-09 роках в Італії Франциском Асізьким (1181/82-1226; звідси і назва) як братство міноритів. У 1212 році створено жіночу гілку чину — орден Кларисок. У 1223 році статут ордену затвердив Папа Гонорій III. Завданням ордену була боротьба з єретиками і проповідницька діяльність серед народу ідеалів аскетизму і любові до ближнього. На чолі ордену стояв генерал. З 1226 року Францисканці отримали право викладати в університетах. У 1525 році як відгалуження ордену виник чин капуцинів. Нині орден разом зі своїми відгалуженнями налічує близько 40 тис. чол.
^

Францисканці в Україні


На українських землях Францисканці з'явилися у другій чверті 14 століття. У своїй діяльності серед некатолицького населення Францисканці відзначалися віротерпимістю. Францисканці мали підтримку польського короля Казимира III Великого і Владислава Опольського. З 1409 року після конфлікту Владислава II Ягайла зі львівськими францисканцями орден був позбавлений державної підтримки. В українських землях францисканцям належало 20 монастирів із невеликими землеволодіннями. Окремі місії францисканців існували до початку 18 століття у Судаку і Балаклаві. У 16 столітті від францисканців відокремилися капуцини, які створили власний орден із більш аскетичним статутом. До початку 19 століття францисканці були повністю витіснені російською адміністрацією з Правобережної України. Осередки францисканців на західноукраїнських землях діяли до 1946 року.




Крім того, Ватикан має багато світських організацій, що перебувають під впливом церкви та об'єднані в систему так званої Католицької дії. Серед них велику роль відіграє нині релігійно-політична організація «Опус деї» («Божа справа»). Вона об'єднує інтелігенцію, творчу молодь, справляє істотний вплив на засоби масової інформації, вед активну пропаганду релігії серед бізнесменів, провідних учених, робітників і молоді. Українська греко-католицька церква має релігійні ордени василіан, Серця Ісусового, «Українська молодь — Ісусові Христові» тощо.
Католицька церква має профспілки, різні молодіжні та жіночі організації. наприклад, християнські профспілки діють в Італії, Франції, Австрії, Бельгії та Іспанії. Для молоді в деяких країнах створені різні спортивні й туристичні товариства.

У своїй діяльності Ватикан спирається на християнсько-політичні партії, передусім ті, що перебувають при владі. Серед них — Християнсько-демократична партія в Італії, Християнсько-демократична спілка і Християнсько-соціальна спілка в Німеччині тощо.
У багатьох країнах світу Ватикан має широку мережу католицьких навчальних закладів. Серед цих закладів — загальноосвітні й спеціалізовані школи, коледжі, інститути, університети. У Ватикані існує Папська академія наук, до складу якої входить багато інститутів, у тому числі й Інститут атеїзму.
Католицька церква проводить велику пропагандистську діяльність. Вона видає багато газет, журналів, книг, величезну кількість періодичної літератури — майже 4700 різних назв загальним тиражем 2 млрд. примірників. Випускаються та продаються для демонстрації кінофільми на релігійні сюжети. Крім радіо Ватикану, працюють спеціалізовані радіостанції, які розташовані в різних країнах світу. Все це розраховано на активну пропаганду релігії, утримання під впливом католицької церкви широкого кола населення.
Католицька церква володіє величезними фінансовими коштами. У ^ Ватикані діє «Банк святого духу», що має свої філії у багатьох країнах світу. Він контролює 51 % капіталу Римського банку, інвестує підприємства Франції, Швейцарії, Португалії, Іспанії, Аргентини, Бразилії та інших країн. Прибутки банку від капіталів, вкладених у промисловість США, становлять 1 млрд. доларів щорічно. Основна сума капіталів Ватикану зберігається у таємниці. Джерела доходів різні. Вони надходять за рахунок прибутків від вкладених капіталів, пожертвувань, плати за обрядові послуги, присвоєння різних звань, продажу релігійної літератури і предметів культу, квитків на екскурсії по Ватикану тощо. Близько ЗО млн.. доларів надходить з єпархій як щорічний внесок на потреби Ватикану. Ватикан вважається великою фінансовою державою, річний бюджет якого становить понад 200 млн. доларів. Отже, католицька церква є досить впливовою інституцією сучасного світу.

^ Висновок по 2-му питанню:

Католицизм — це західний напрям у християнстві. Чисельність його прихильників перевищує один мільярд чоловік. Найбільше католиків у країнах Латинської Америки, Європи, Африки, Азії. У країнах Східної Європи католицизм поширений у Чехії, Словаччині, Польщі, Білорусії, Литві, Україні.

  1   2

Схожі:

Християнство iconХристиянство це перш за все релігія Заходу, це єдина релігія, характерна...
Християнство – це перш за все релігія Заходу, це єдина релігія, характерна для західного світу на противагу східному з його великою...
Християнство iconЛекція на тему: Світові релігійні системи: буддизм, християнство, іслам
Лубський В.І., Теремко В.І., Лубська М. В. Релігієзнавство. Навчальний посібник. К., 2002. 432с с. 198 -223
Християнство iconСвята рівноапостольна Ніна, просві- тителька Грузії
Максиміана (284 305). Перебуваючи на військовій службі в імператора, Завулон, як християнин, сприяв звільненню полонених галлів,...
Християнство iconХристиянство в Україні. Чи можлива єдність?
Про перспективи об’єднання українських церков та про готовність задля цього до компромісів та самопожертви їх сучасних провідників...
Християнство iconКомунального закладу культури "цбс м. Макіївки" Рекомендаційний список
Володимир переконався, що для зміцнення держави та її престижу потрібна нова віра. Київська держава підтримувала найтісніші стосунки...
Християнство iconХристиянство виникло у другій половині 1 ст в одному із східних районів...
Жорстокі розправи з повстанцями посилювали настрої загальної апатії, відчаю та безнадії, а щоб продовжувати жити в таких умовах...
Християнство iconЧиї імена містить програма зно з історії України (сер. Х друга пол. Хviiiст.) княгиня Ольга
У 957р здійснила візит до Візантії, де зустрілась з імператором Костянтином Багрянородним. Очевидно в час візиту прийняла християнство....
Християнство icon1. Зазначте причини та наслідки впровадження християнства на Русі за Володимира Великого
Державі. Однією з найважливіших була релігійна реформа. Стала­ся найбільша подія в історії держави — Русь прийняла християнство....
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2015
звернутися до адміністрації
skaz.com.ua
Головна сторінка