2. Умови та причини виникнення перших конституцій




Назва2. Умови та причини виникнення перших конституцій
Сторінка6/8
Дата конвертації14.10.2013
Розмір0.79 Mb.
ТипДокументы
skaz.com.ua > Право > Документы
1   2   3   4   5   6   7   8

Роль судової влади полягає у стримуванні двох інших гілок влади в рамках права і конституційної законності шляхом здійснення конституційного нагляду і судового контролю за ними.
^ 41. Система органів місцевого самоврядування.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст. Громадяни України реалізують своє право на участь у місцевому самоврядуванні за належністю до відповідних територіальних громад.

Органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону.

Органам місцевого самоврядування законом можуть надаватися окремі повноваження органів виконавчої влади, у здійсненні яких вони є підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.

Делеговані повноваження — повноваження органів виконавчої влади, надані органам місцевого самоврядування законом, а також повноваження органів місцевого самоврядування, які передаються відповідним місцевим державним адміністраціям за рішенням районних, обласних рад.

Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Органи місцевого самоврядування з урахуванням місцевих умов і особливостей можуть перерозподіляти між собою на підставі договорів окремі повноваження та власні бюджетні кошти.
Сільська, селищна, міська, районна в місті (у разі її створення) рада може наділяти частиною своїх повноважень органи самоорганізації населення, передавати їм відповідні кошти, а також матеріально-технічні та інші ресурси, необхідні для здійснення цих повноважень, здійснює контроль за їх виконанням.

Державний контроль за діяльністю органів і посадових осіб місцевого самоврядування може здійснюватися лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, і не повинен призводити до втручання органів державної влади чи їх посадових осіб у здійснення органами місцевого самоврядування наданих їм власних повноважень.

Обмеження прав територіальних громад на місцеве самоврядування згідно з Конституцією та законами України може бути застосоване лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.

^ У систему місцевого самоврядування входять:

— територіальна громада;

— сільська, селищна, міська рада;

— сільський, селищний, міський голова;

— виконавчі органи сільської, селищної, міської ради — органи, які створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах (у разі їх створення) радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених законодавством;

— районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст;

— органи самоорганізації населення — представницькі органи, що створюються частиною жителів, які тимчасово або постійно проживають на відповідній території в межах села, селища, міста.

У містах із районним поділом за рішенням територіальної громади міста або міської ради відповідно до цього Закону можуть утворюватися районні в місті ради. Районні в містах ради утворюють свої виконавчі органи та обирають голову ради, який одночасно є і головою її виконавчого комітету.

Первинним суб'єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста. Територіальні громади сусідніх сіл можуть об'єднуватися в одну територіальну громаду, створювати єдині органи місцевого самоврядування та обирати єдиного сільського голову.

Сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування. Обласні та районні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами.

Виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади — також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади. У сільських радах, що представляють територіальні громади, які налічують до 500 жителів, за рішенням відповідної територіальної громади або сільської ради виконавчий орган ради може не створюватися. У цьому випадку функції виконавчого органу ради (крім розпорядження земельними та природними ресурсами) здійснює сільський голова одноособово.

Сільський, селищний, міський голова є головною посадовою особою територіальної громади відповідно села (добровільного об'єднання в одну територіальну громаду жителів кількох сіл), селища, міста.

Сільські, селищні, міські, районні в місті (у разі їх створення) ради можуть дозволяти за ініціативою жителів створювати будинкові, вуличні, квартальні та інші органи самоорганізації населення і наділяти їх частиною власної компетенції, фінансів, майна.
^ 42.Права і свободи громадян за Конституціями Речі Посполитої від 17.03.1921, від 23.04.1935 років та Чехословаччини від 29.02.1920 р.

1921 Березнева Конституція Польщі, в розділі V, визначала мету і завдання держави стосовно громадян. Держава, як політична організація, в першу чергу була створена для охорони інтересів кожної зокрема людини. Визначаючи становище особи в суспільстві, законодавці керувалися концепцією ліберальної держави, згідно з якою інтереси кожної конкретної людини були вищими, ніж інтереси держави. Польща як держава, яка стала на демократичний шлях розвитку, конституційно гарантувала забезпечення широких свобод для розвитку економічної, політичної, національної і культурної діяльності своїх громадян. Права і свободи, які надавалися громадянам Березневою Конституцією, поділялися на: політичні, громадянські, соціальні. Особливого значення Конституція надавала захисту трудових прав, особливо що стосувалося заборони праці підлітків, молодших 15 років, передбачала охорону праці жінок, материнства, широку систему соціального забезпечення у випадку втрати працездатності або безробіття. Громадяни набували права безоплатного навчання в державних місцевих школах.

1935. Квітнева Конституція, яка зосередила державні важелі в руках Президента республіки і практично обмежила доступ суспільства до реальної участі в політичному житті, що свідчило про завершення перебудови державного устрою з демократично-парламентського на авторитарний, який набув свого конституційного, юридичного оформлення. Авторитарний режим зберіг обмеження у своїх правах інституту представницьких органів та певні громадянські права і свободи.
^ 43. Основні принипи організації державної влади.

Принципи організації та діяльності органів державної влади - це основоположні вихідні положення, на яких базуються побудова й функціонування органів державної влади. Принципи організації та діяльності органів державної влади дістали закріплення в Конституції та в законах України, і їх можна поділити на дві групи:

^ 1) універсальні притаманні всім видам органів державної влади, державному апарату України в цілому;

2) спеціальні - такі, що визначають побудову й функціонування лише окремих видів органів державної влади і пов'язані зі специфікою здійснення відповідних видів державної діяльності.
* * *

Універсальними конституційними принципами організації та діяльності органів державної влади України є:

1. Принцип суверенності та єдності системи органів державної влади - полягає в тім, що система органів державної влади (державний апарат у цілому) від імені й за дорученням народу України виступає носієм державної влади, а діяльність органів державної влади базується на засадах верховенства, повноти й неподільності державної влади в середині країни та незалежності від будь-якої іноземної влади і рівноправності в зовнішніх зносинах. Цей принцип випливає з положень статей 1, 5 Конституції України.

2. Принцип поділу влади - стосовно організації та діяльності органів державної влади випливає з положень ст. б Конституції України і виявляється в тім, що, по-перше, органи законодавчої та виконавчої влади формуються відносно незалежним один від одного шляхом (Верховна Рада України обирається виборцями, а персональний склад органів виконавчої влади визначається Президентом України або відповідними посадовими особами органів виконавчої влади); по-друге, сфери компетенції органів, що їх здійснюють різні гілки влади, чітко розмежовані Конституцією України; по-третє, різні види органів державної влади наділені Конституцією України взаємними контрольними повноваженнями, які в сукупності становлять систему «стримувань і противаг».

3. Принцип законності - випливає із загальнішого конституційного принципу верховенства права (ст. 8 Конституції України) і полягає в тім, що органи державної влади організуються і діють лише на підставі та в спосіб, що передбачені Конституцією і законами України (ст. 19 Конституції України).

4. Принцип участі громадян у формуванні й діяльності органів державної влади - отримав досить широку конкретизацію в Конституції України. Так, у ч. 1 ст. 38 йдеться про право громадян брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах, вільно обирати і бути обраними до органів державної влади, а в ч. 2 ст. 38 - про те, що громадяни користуються рівним правом доступу до державної служби.

Важливою формою участі громадян у діяльності органів державної влади є індивідуальні чи колективні письмові звернення до органів державної влади, їхніх посадових і службових осіб, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк (ст. 40), а також реалізація їх конституційного права оскаржувати в суді рішення, діяльність чи бездіяльність органів державної влади, їхніх посадових і службових осіб.

5. Принцип позапартійності - закріплюється в ч. З ст. 37 і полягає в забороні створення і діяльності організаційних структур політичних партій в органах державної влади (за винятком Верховної Ради України, де утворюються партійні фракції), а також на державних підприємствах, у навчальних закладах та інших державних установах і організаціях.

У літературі, крім названих, виділяють також інші універсальні принципи, а саме: соціальної справедливості; гуманізму і милосердя; поєднання переконання і примусу; привселюдності, відкритості і врахування громадської думки; виборності тощо.
^ 44. Констиуційна юстиція.

КОНСТИТУЦІЙНА ЮСТИЦІЯ - (від лат., букв. — справедливість, правосуддя) — поняття, яке іноді вживається для позначення судів спец, (конституційної) юрисдикції або судів заг. юрисдикції та їхніх функцій щодо вирішення питання відповідності різних нормат.-правових актів або тільки законод. актів конституції. Найчастіше йдеться саме про відповідні суди спец, юрисдикції та їхні зазначені функції. Узагальнено ці функції називають судовим конституційним контролем, характер і зміст якого багато в чому визначаються природою органів, що його здійснюють, а саме – органу конституційної юстиції (юрисдикції), яким в Україні є Конституційний Суд України.

Конституційний Суд є порівняно новим інститутом правової системи України. Попри закріплення у законодавстві положень про його створення і статус ще з 1990 року, сформований він був тільки після прийняття Конституції України – у 1996 році.

Завданням Конституційного Суду України є гарантування верховенства і прямої дії Конституції України як Основного Закону держави на всій території України, захист прав і свобод людини і громадянина, а також обмеження влади шляхом здійснення своїх повноважень у системі стримувань і противаг.

Відповідно до Конституції України, Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції України та законів України. Ухвалюючи з цих питань рішення, які є обов'язковими до виконання на території України, Конституційний Суд України по суті виступає учасником, суб’єктом правотворення, а його рішення є джерелом права, частиною національного законодавства України. Цим і зумовлюється необхідність врахування правових позицій Конституційного Суду України, викладених в його актах, як в правозастосовчій діяльності, так і в підготовці майбутніх правознавців.

Діяльність Конституційного Суду України справляє значний вплив на сучасне конституційне право України, завдяки його правовим позиціям багато в чому формується конституційно-правова доктрина. Разом з цим діяльність Конституційного Суду України виходить за межі суто конституційного права, його акти стосуються практично усіх галузей правового регулювання. Підтвердженням цього є десятирічний досвід функціонування органу конституційної юстиції.
^ 45. Конституційні гарантії прав національних меншин.

Стаття 6. Держава гарантує всім національним меншинам права на національно-культурну автономію: користування і навчання рідною мовою чи вивчення рідної мови в державних навчальних закладах або через національні культурні товариства, розвиток національних культурних традицій, використання національної символіки, відзначення національних свят, сповідування своєї релігії, задоволення потреб у літературі, мистецтві, засобах масової інформації, створення національних культурних і навчальних закладів та будь-яку іншу діяльність, що не суперечить чинному законодавству.

Пам'ятки історії і культури національних меншин на території України охороняються законом.

Стаття 7. Держава вживає заходів для підготовки педагогічних, культурно-просвітницьких та інших національних кадрів через мережу навчальних закладів. Державні органи на основі міждержавних угод сприяють національним меншинам у підготовці спеціалістів в інших країнах.

Стаття 8. Мова роботи, діловодства і документації місцевих органів державної влади і місцевого самоврядування визначається статтею 11 Закону України "Про засади державної мовної політики".

Стаття 9. Громадяни України, які належать до національних меншин, мають право відповідно обиратися або призначатися на рівних засадах на будь-які посади до органів законодавчої, виконавчої, судової влади, місцевого самоврядування, в армії, на підприємствах, в установах і організаціях.

Стаття 10. Держава гарантує національним меншинам право на збереження життєвого середовища у місцях їх історичного й сучасного розселення. Питання про повернення на територію України представників депортованих народів вирішуються відповідними законодавчими актами та договорами України з іншими державами.

Стаття 11. Громадяни України мають право вільно обирати та

відновлювати національність.

Примушення громадян у будь-якій формі до відмови від своєї національності не допускається.

Стаття 12. Кожний громадянин України має право на національні прізвище, ім'я та по батькові.

Громадяни мають право у встановленому порядку відновлювати свої національні прізвище, ім'я та по батькові.

Громадяни, в національній традиції яких немає звичаю зафіксовувати "по батькові", мають право записувати в паспорті лише ім'я та прізвище, а у свідоцтві про народження - ім'я батька і матері.

Стаття 13. Громадяни, які належать до національних меншин, вільні у виборі обсягу і форм здійснення прав, що надаються їм чинним законодавством, і реалізують їх особисто, а також через відповідні державні органи та створювані громадські об'єднання.

Участь або неучасть громадянина України, який належить до національної меншини, у громадському об'єднанні національної меншини не може служити підставою для обмеження його прав.

Стаття 14. Державні органи сприяють діяльності національних громадських об'єднань, які діють відповідно до чинного законодавства.

Стаття 15. Громадяни, які належать до національних меншин, національні громадські об'єднання мають право у встановленому в Україні порядку вільно встановлювати і підтримувати зв'язки з особами своєї національності та їх громадськими об'єднаннями за межами України, одержувати від них допомогу для задоволення мовних, культурних, духовних потреб, брати участь у діяльності міжнародних неурядових організацій.

Стаття 16. У державному бюджеті України передбачаються спеціальні асигнування для розвитку національних меншин.

Стаття 17. Україна сприяє розвиткові міжнародного співробітництва у забезпеченні й захисті прав та інтересів національних меншин, зокрема шляхом укладання й реалізації багатосторонніх і двосторонніх договорів у цій сфері.

Стаття 18. Будь-яке пряме чи непряме обмеження прав і свобод громадян за національною ознакою забороняється й карається законом.

Стаття 19. Якщо міжнародним договором України встановлено інші положення ніж ті, які містяться в законодавстві України про національні меншини, то застосовуються положення міжнародного договору.
1   2   3   4   5   6   7   8

Схожі:

2. Умови та причини виникнення перших конституцій icon2. Умови та причини виникнення перших конституцій
У спеціальній довідковій літературі походження слова “конституція” пов’язують з латинським “constitutio”, що в перекладі на українську...
2. Умови та причини виникнення перших конституцій iconЛекція 3 Тема: Причини виникнення й класифікація надзвичайних ситуацій
Мета: в результаті вивчення теми даної лекції студенти повинні вміти: оволодіти поняттями надзвичайна ситуація, аварія, катастрофа;...
2. Умови та причини виникнення перших конституцій iconТема загальна характеристика
Поняття трудових спорів. Класифікація трудових спорів за зміс­том, суб'єктом, характером І порядком розгляду (підвідомчості). Причини...
2. Умови та причини виникнення перших конституцій iconПитання до державного іспиту з теорії держави та права (2012-2013 навч рік)
Причини та форми виникнення держави у різних народів. Особливості виникнення держави у східних слов’ян
2. Умови та причини виникнення перших конституцій iconТема Україна в роки Другої світової війни
Мета: з’ясувати причини та умови зародження рузу Опору на українських землях, вияснити умови діяльності підпільниць кого руху (радянського...
2. Умови та причини виникнення перших конституцій iconПоясніть причини виникнення піратства в різні часи. Охарактеризуйте його географію у XVI-XVII
Поясніть причини виникнення піратства в різні часи. Охарактеризуйте його географію у xvi—xvii ст й тепер
2. Умови та причини виникнення перших конституцій icon1. Види землетрусів. Причини виникнення
Землі, чому сприяє порушення розтяжності осередка гірських порід І виникнення сейсмічних хвиль; під час сильних землетрусів, на поверхні...
2. Умови та причини виникнення перших конституцій icon1. Причини виникнення ідеології націоналізму
Етнополітика в системі наукового пізнання. Необхідність І актуальність її вивчення
2. Умови та причини виникнення перших конституцій iconГандзюк М. П., Желібо Є. П., Хамімовський М. О. Основи охорони праці
Виробничий травматизм та професійні захворювання, причини їх виникнення. Стан травматизму в Україні та його оцінка
2. Умови та причини виникнення перших конституцій iconТема Причини й наслідки конфліктів в організації
Виявлення причин виникнення конфліктів визначає вибір методів запобігання їм та конструктивного їх вирішення
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2015
звернутися до адміністрації
skaz.com.ua
Головна сторінка