2. Умови та причини виникнення перших конституцій




Назва2. Умови та причини виникнення перших конституцій
Сторінка2/8
Дата конвертації14.10.2013
Розмір0.79 Mb.
ТипДокументы
skaz.com.ua > Право > Документы
1   2   3   4   5   6   7   8

7.Конституція і держава. Конституційно-правова доктрина держави.

Поява конституції, її утвердження не тільки суттєво вплинули на подальший розвиток правових доктрин, зафіксували на правовому рівні якісну зміну владних відносин в державі, але й змінили сутність самої держави. На зміну абсолютистській державі з появою і утвердженням конституції прийшла “держава конституційна”.

Характерними ознаками конституційних держав на початках їхньої появи вважаються: наявність основного закону держави, тобто конституції як закону з вищою юридичною силою, який визначає і обмежує права глави держави, визначає принципи організації і діяльності державного апарату, відношення громадян до держави і держави до громадян; наявність “народного представництва” як законодавчого органу і такого, що є уповноваженим народом; застосування принципу розподілу влади та ін.

Конституція від самих своїх початків була своєрідним елементом певної філософії держави, що ґрунтується на розумінні небезпеки необмеженої державної влади для волі та добробуту самої людини. Тільки демократична держава здатна обмежити себе з допомогою конституції.

Конституція, впливаючи на державу: забезпечує внутрішню організацію держави; закріплює форму держави, структуру та компетенцію органів державної влади; визначає і регулює взаємовідносини органів державної влади; визначає принципи розмежування функцій між державно-владними структурами; встановлює способи взаємодії держави з іншими суб’єктами політичної системи та ін.

Питання взаємозв’язку, взаємообумовленості понять "конституція" і "держава" й сьогодні розглядається в теорії конституційного права як особливо актуальне. Відомий сучасний німецький учений-конституціоналіст Й. Ізензеє, в виданні "Державного права Німеччини чітко зазначає, що "держава і конституція утворюють в конституційній державі специфічну інтеграційну єдність. Державно-правовий аналіз не може розділити субстанцію цих елементів чи ізолювати одне від іншого.

"Співіснування" та "співпраця" в одній площині таких суспільно-політичних явищ, як правові доктрини, новітня конституційна держава та конституція держави дали поштовх для появи і утвердження на певному етапі свого спільного розвитку понять "доктрини в конституційному праві", "конституційно-правових доктрин". Конституційно-правова доктрина сучасної держави виступає сукупністю філософських і правових ідей концептуального рівня, які втілені в конституції та інших законодавчих актах, що визначають спрямованість розвитку держави і суспільства, національної правової системи"85, видається за доцільне останнє визначати як офіційну державну доктрину.
^ 8.Класифікація конституцій за формою.

За більш як 300-річну історію сучасного конституційного роз­витку було створено велику кількість конституцій, що обумовлює потребу в їх класифікації та систематизації з метою виявлення та вивчення особливостей їх форми, змісту, порядку прийняття тощо.

Класифікація конституцій в літературі традиційно здійснює­ться за допомогою таких критеріїв: форма конституції; термін дії; спосіб прийняття; порядок внесення змін і доповнень; установлені конституцією форма правління, форма державного устрою і дер­жавно-політичний режим тощо .

За формою (структурою) конституції поділяються на писані, неписані й змішані (комбіновані). Писана конституція являє єдиний нормативний акт або кілька актів, перелік яких чітко визначений. Своєю чергою, неписана конституція складається з чітко не визначеної кількості джерел, серед яких можуть бути як писані (акти парламенту, судові прецеденти), так і неписані або усні (конституційні звичаї). При цьому остання група джерел складає значну частку в структурі конституції.

Конституційна доктрина вимагає писаної форми конституції. «Конституції немає,- говорив Т. Пейн,- якщо її не можна покласти в кишеню».

Сьогодні не мають писаної конституції лише Велика Британія та деякі її колишні колонії (Австралія, Нова Зеландія). Так, напри­клад, конституцію Великої Британії, як зазначалося вище, склада­ють норми статутного права, які містяться в таких актах, як Вели­ка хартія вільностей (1215 p.), Петиція про права (1628 p.), Білль про права (1689 p.), Акт про престолонаслідування (1701 p.), зако­ни про парламент (1911 і 1949 pp.), Консолідований закон про на­родне представництво (1983 p.), Закон про расові відносини (1986 р.) та в інших, а також норми загального права і конституційні звичаї.

Доцільно розмежовувати поняття писаної та формально юри­дичної конституції. Так, конституція може мати письмову форму, але не наділяється найвищою юридичною силою і, отже, не має формально-юридичного характеру. Наприклад, в Ізраїлі було при­йнято парламентські акти, де зібрано положення конституційного значення, але їх не можна розглядати як формально-юридичну конституцію, оскільки ці акти не мають вищої юридичної сили відносно до інших законів.

а терміном дії конституції поділяються на постійні і тимча­сові. Більшість конституцій не передбачають певного терміну дії, себто є постійними, але це не означає неможливості їх зміни або скасування. Тимчасові конституції приймаються на обмежений строк або до настання певних подій, наприклад, до прийняття но­вої конституції.
^ 9.Класифікація конституцій за способом прийняття та внесення змін і доповнень.

конституцій в літературі традиційно здійснює­ться за допомогою таких критеріїв: форма конституції; термін дії; спосіб прийняття; порядок внесення змін і доповнень; установлені конституцією форма правління, форма державного устрою і дер­жавно-політичний режим тощо .

За способом прийняття розрізняють октройовані (даровані «згори») та народні конституції (прийняті представницьким орга­ном або шляхом референдуму).

Октроювання - це односторонній акт, внаслідок якого суверен установлює або змінює державний лад, умови здійснення політичної влади1. До октройованих відносять конституції, даровані монархом, після чого його влада обмежується, президентом народові, та конституції, даровані метро­полією своїй колонії, яка проголошувалася незалежною державою.

За порядком зміни, внесення поправок і доповнень конституції поділяють на: жорсткі, які змінюються і доповнюються в особли­вому порядку, з дотриманням ускладненої (порівняно зі звичай­ною законодавчою) процедури; гнучкі, які змінюються в такому ж порядку, як і звичайні закони.

Останнім часом така класифікація втрачає сенс, оскільки всі формальні конституції є жорсткими, а гнучкою може бути консти­туція в її матеріальному розумінні. При цьому набуває поширення класифікація конституцій залежно від ступеня ускладнення проце­дури їх зміни на:

- дуже жорсткі (конституція США), які передбачають обме­ження установчої влади колом конституційних положень, що мо­жуть змінюватися, чи об­ставинами, за яких забороняється вносити будь-які зміни до конс­титуції; -менш жорсткі, які передбачають суттєво ускладнену про­цедуру зміни лише «укріплених» статей.

Деякі теоретики виділяють також і особливо жорсткі конституції. Пов'язано це з тим, що основні закони багатьох країн роблять перегляд основних законів ще більш суворим, ніж в більшості країн з так званий "жорсткої" конституцією. До них відносять, зокрема, США і Японію. Поправки до Конституції Сполучених Штатів необхідно внести, спираючись на кваліфіковану більшість в обох палатах (Палата представників і Сенат), а набудуть чинності вони тільки тоді, коли будуть схвалені Конгресами трьох чвертей штатів (стаття V Конституції США), тобто, в даний час , конгресами 38 штатів. За два з гаком століття з моменту прийняття Конституції США, якщо не вважати Білль про права 1791 року, було прийнято всього 16 поправок, тобто в середньому, по одній в 13 років, з них поправка XXI скасовувала поправку XVIII ("сухий закон") . Настільки важке внесення змін необхідно було, за задумом "батьків-засновників", для збереження стійкості федералізму в Сполучених Штатах.
^ 10.Класифікація конституцій за змістом.

За змістом – конституції можна поділити на три групи: ліберальну, етатистську та ліберально-етатистську, характерні ознаки яких розглядалися вище.

В першій групі (ліберальні конституції) варто окремо говорити про “ліберальні конституції першої хвилі” та “ліберальні конституції другої хвилі”193. При цьому, ліберальну конституційну модель характеризують як модель із досить вузьким колом питань конституційного регулювання, до певної міри “обмеженим” предметом конституційного регулювання. Звертають увагу на те, що для цієї групи конституцій предмет правового регулювання в основному зводиться до двох елементів: правовий статус особи і організація державної влади. Цій конституційній моделі найближче відповідають конституції “першої хвилі”.

Етатистська (французьке etatisme від etat – держава) конституційна модель подається як певна протилежність ліберальній конституційній моделі й характеризується “надмірним” розширенням предмета конституційного регулювання. До останнього, окрім правового становища людини і організації державної влади, в етатистських конституціях відносять майже весь спектр суспільних відносин (політичні, економічні, соціальні, ідеологічні). Іншими словами, при використанні етатистської конституційної моделі держава пробує надмірно втрутитися в суспільне життя, в тому числі й шляхом конституційної регламентації. Етатистський характер мали (мають) конституції “/.../ країн тоталітарного соціалізму, /.../ соціалістичної /.../ і капіталістичної орієнтації Африки”194. І третя група – це ліберально-етатистські конституції – конституції, які поєднують у собі елементи перших двох груп.

Зрозуміло, що наведений вище поділ конституцій за обсягом предмета правового регулювання на ліберальні, етатистські та ліберально-етатистські є досить умовним, особливо з огляду на виділення окремої групи “етатистських” конституцій власне як конституцій недемократичних режимів. Адже недемократичному, тоталітарному режимові конституція не потрібна, він її не знає і може тільки (виходячи з корисливих мотивів політичного чи ідеологічного характеру) творити її фальшивий замінник (“ерзацконституцію”). Поруч із цим, даючи характеристику конституціям (ліберальній, етатистській, ліберально-етатистській), проф. В. Чиркін для загального означення проблеми змісту конституцій вжив досить вдалу, просту і оригінальну словесну формулу: “Зміст конституцій: традиційне, необхідне, зайве” (“излишнее” – мовою оригіналу).
^ 11.Класифікаація конституцій за часом дії.

За часом дії розрізняють тимчасові і постійні конституції. Постійні не передбачають меж своєї дії в часі і складають переважну більшість конституційних актів. Наприклад, конституція Мексики 1917 року була проголошена "вічної". В інших країнах, таких як Іспанія, Франція, Бельгія, Італія, Сполучені Штати Америки конституції також не вказують меж своєї дії в часі і вважаються постійними.

Приклади тимчасових конституцій можна бачити в країнах, де на момент їх прийняття існували особливі соціально-політичні або економічні умови. Так було, наприклад, у повоєнній Німеччині, вірніше в західній окупаційній зоні. Влітку 1948 року було проведено нараду - Конституційний Конвент, що зібрав всіх міністрів юстиції земель, на якому було прийнято рішення про розробку конституції ФРН, її основні принципи та зміст. У травні 1949 року, Парламентський Рада прийняла Основний Закон ФРН, в преамбулі якого містилося положенні про тимчасовий характер Основного Закону до об'єднання Німеччини і прийняття нової Конституції. Після приєднання НДР до Федеративної Республіки Німеччина в 1990 році була створена Конституційна Комісія, яка прийшла до висновку про те, що Конституція ФРН - одна з найбільш вдалих повоєнних конституцій і немає необхідності приймати нову. Положення про тимчасовий характер Основного Закону, таким чином, було видалено з тексту преамбули.

До тимчасових можна віднести і Конституцію Китаю 1978 року, яка проголошувала необхідність чотирьох модернізацій (сільського господарства, промисловості, оборони і науки та техніки) до 2000 року. Такого роду терміни ставляться зазвичай у програмних заявах, але ніяк не в юридичних документах. Наприклад, III Програма КПРС обіцяла що "нинішнє покоління людей житиме при комунізмі". Однак положення китайської Конституції 1978 року не відображали реалій і вимог часу і вже через чотири роки вона була замінена новою.
^ 13.Угода Пилипа Орлика 1710 року.

смерті Івана Мазепи 5 квітня 1710 р. там же відбувся акт обрання гетьманом Пилипа Орлика та козацької старшини.2Цього ж дня було проголошено “Конституцію прав і свобод Запорозького війська”. Ця конституція стала вищою точкою політичного мислення українців у ХVIII ст., бо фактично проголошувала в Україні незалежну республіку. Це була одна з перших державних конституцій у Європі.

Положеннями “Правового укладу та Конституції 1710 року”, передбачалося: -створення незалежної Української держави в межах етнографічної національної території (державні кордони України описували територію, визнану як територію Української держави Зборівською угодою 1649 року); -відновлення автокефалії української православної церкви; - українське православ’я пропонувалося визнати панівною (державною) релігією; - встановлення мирних стосунків із Кримом та “очищення” української території від російських фортець.

Отже, Конституція 1710 року була загальнополітичним актом волевиявлення Запорозького війська.

Конституція складається з преамбули (вступу) і 16-ти статей.

Послідовні 16 статей Конституції передбачали: —установлення національного суверенітету;— визначення кордонів Української держави; — забезпечення демократичних прав людини; — визнання трьох складових чинників правового суспільства, а саме — єдності і взаємодії трьох гілок влади: а) законодавчої ради, що мала скликатися тричі на рік; б) виконавчої; в) судової.

Такими в Конституції визначалися принципи побудови української держави. Кожна ж зі статей формулювала конституційні норми в усіх галузях державного та суспільного життя за головної умови — відторгнення майбутньої Української держави від Московської імперії.

Гетьман як керівник держави зобов’язувався Конституцією чинити всіляку поміч Запорозькому Низовому війську. Цей документ визначав права всіх верств населення України: козацтва, селян, міщан, купецтва, усієї людності на території полків.

Державний скарб відокремлювався від гетьманського. На утримання гетьмана виділялися суворо визначені окремі землі та кошти. Полковники й сотники обиралися демократично — вільними голосами козаків чи сотні. Визначальною рисою Орликової Конституції, яка, власне, робить її однією з найдемократичніших серед усіх тогочасних державних актів, є пункти, котрі обмежували гетьманську владу на користь старшинської ради.

Отже, Конституція Пилипа Орлика має ліберально-демократичні тенденції. Зміст деяких її статей свідчить про те, що засади парламентаризму зародились в середовищі українських політиків уже на початку ХVІІІ століття.
^ 14.Становлення ліберального та демократичного напрямків політичної і правової думки в Україні.

Процес сприйняття політико-економічних постулатів лібералізму в Україні не був ані цілісним, ані успішним.

Вирізняють дві спроби рецепції лібералізму в Україні. Перша була пов'язана з намаганням М.Драгоманова імплантувати західні ліберальні ідеї в українське середовище у другій половині XIX ст. та поєднати їх із соціальною та національною ідеями; друга мала переважно космополітичне забарвлення і виявилася в діяльності представників російської ліберальної течії в Україні кінця XIX -початку XX ст. Частково ліберальні ідеї прижилися, хоча й зазнали певної трансформації в українському народництві, націонал-демократії та консервативній доктрині В.Липинського.

Поширенню ліберального світогляду в Україні, окрім М.Драгоманова, сприяли також Б.Кістяківський, М.Туган-Барановський, М.Ковалевський, М.Славинський, В.Вернадський, А.Кримський.

Серед помітних діячів української діаспори виразну прихильність до ідей лібералізму зберіг хіба що один І.Лисяк-Рудницький.

Центральними в системі координат українського лібералізму були такі погляди: -існування демократичної держави можливе лише за умови політичної свободи ; -домінантною цінністю у співвідношенні "людина -суспільство - держава" є "людина"; -в системі політико-економічних категорій центральною є категорія приватної власності на засоби виробництва (М.Туган-Барановський); -визнання верховенства права в суспільному житті, взаємозалежності права та свободи, необхідності поєднання соціальної та правової ідей (Б.Кістяківський);- децентралізація держави як засіб обмеження державної влади та надання гарантій існуванню місцевого самоврядування (М.Драгоманов);

Більшість українських лібералів вірила в можливість здійснення національних прагнень українського народу та захисту конституційних принципів у межах оновленої та демократизованої федеративної Росії.

Становлення ліберального й демократичного напрямків політичної та правової думки в Україні пов'язане з діяльністю таємного Кирило-Мефодіїв-ського товариства (1846—1847 pp.), до якого належали Тарас Шевченко, Микола Костомаров, Георгій Андрузький та ін.

Взагалі Т. Шевченко прагнув утворення незалежної демократичної Української держави з колегіальною формою реалізації політичної влади на засадах участі в управлінні державою широких верств населення. Однією з важливих умов побудови такої держави була правова реформа після насильницької зміни форми державного устрою.

Ідеологом лібералізму в Україні був Микола Костомаров. Основу його політико-правової концепції складали думки про федерацію, республіканський лад, громадянські свободи.
1   2   3   4   5   6   7   8

Схожі:

2. Умови та причини виникнення перших конституцій icon2. Умови та причини виникнення перших конституцій
У спеціальній довідковій літературі походження слова “конституція” пов’язують з латинським “constitutio”, що в перекладі на українську...
2. Умови та причини виникнення перших конституцій iconЛекція 3 Тема: Причини виникнення й класифікація надзвичайних ситуацій
Мета: в результаті вивчення теми даної лекції студенти повинні вміти: оволодіти поняттями надзвичайна ситуація, аварія, катастрофа;...
2. Умови та причини виникнення перших конституцій iconТема загальна характеристика
Поняття трудових спорів. Класифікація трудових спорів за зміс­том, суб'єктом, характером І порядком розгляду (підвідомчості). Причини...
2. Умови та причини виникнення перших конституцій iconПитання до державного іспиту з теорії держави та права (2012-2013 навч рік)
Причини та форми виникнення держави у різних народів. Особливості виникнення держави у східних слов’ян
2. Умови та причини виникнення перших конституцій iconТема Україна в роки Другої світової війни
Мета: з’ясувати причини та умови зародження рузу Опору на українських землях, вияснити умови діяльності підпільниць кого руху (радянського...
2. Умови та причини виникнення перших конституцій iconПоясніть причини виникнення піратства в різні часи. Охарактеризуйте його географію у XVI-XVII
Поясніть причини виникнення піратства в різні часи. Охарактеризуйте його географію у xvi—xvii ст й тепер
2. Умови та причини виникнення перших конституцій icon1. Види землетрусів. Причини виникнення
Землі, чому сприяє порушення розтяжності осередка гірських порід І виникнення сейсмічних хвиль; під час сильних землетрусів, на поверхні...
2. Умови та причини виникнення перших конституцій icon1. Причини виникнення ідеології націоналізму
Етнополітика в системі наукового пізнання. Необхідність І актуальність її вивчення
2. Умови та причини виникнення перших конституцій iconГандзюк М. П., Желібо Є. П., Хамімовський М. О. Основи охорони праці
Виробничий травматизм та професійні захворювання, причини їх виникнення. Стан травматизму в Україні та його оцінка
2. Умови та причини виникнення перших конституцій iconТема Причини й наслідки конфліктів в організації
Виявлення причин виникнення конфліктів визначає вибір методів запобігання їм та конструктивного їх вирішення
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2015
звернутися до адміністрації
skaz.com.ua
Головна сторінка