4: Докази І доказування




Скачати 126.93 Kb.
Назва4: Докази І доказування
Дата конвертації30.09.2013
Розмір126.93 Kb.
ТипДокументы
skaz.com.ua > Право > Документы
Тема 4: Докази і доказування.


  1. Поняття, належність та допустимість доказів.

  2. Обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженню.

  3. Обов»язок доказування.

  4. Збирання і оцінка доказів.

  5. Показання, речові докази, документи.




  1. Поняття, належність та допустимість доказів.


Юридичні властивості, якими повинні володіти фактичні дані, що міс­тяться в певному джерелі, щоб стати доказом:

Належність — визначає наявність зв'язку між його змістом (фактич­ними даними) і обставинами, які підлягають доказуванню в справі, що роз­слідується чи розглядається. Критерієм належності доказів є предмет дока­зування.

Допустимість — вказує на відповідність відомостей вимогам кримі­нального процесуального закону: по суб'єкту отримання; по джерелу отримання; по способу отримання; по процесуальній формі, а також на від­повідність нормам істинності та моральності.

Достовірність — характеризує відповідність отриманих відомостей обставинам вчиненого злочину та іншим обставинам, які підлягають вста­новленню у кримінальній справі. Тобто означає, що докази правильно, аде­кватно відображають дійсність.

Достатність — визначає необхідний і достатній обсяг відомостей для висновку про встановлення предмета доказування. Слід врахувати, що в реальній практиці доказування вимога достатності використовується не лише для всієї сукупності доказів, зібраних у справі, але й до окремих груп доказів, і навіть до якого-небудь одного доказу — для оцінки наявності чи відсутності підстав прийняття якогось процесуального рішення, проведен­ня слідчої чи процесуальної дії.

^ Належність доказів

Належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи не­можливість використання інших доказів.

^ Допустимість доказу

Доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встанов­леному КПК.

Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті проце­суальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Недопустимими є докази, отримані внаслідок суттєвого порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнаро­дними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок суттєвого порушення прав та свобод людини.
Суд зобов'язаний визнати суттєвими порушеннями прав людини і ос­новоположних свобод, зокрема, такі діяння:

  • здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозво­лу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов;

  • отримання доказів внаслідок катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність особи, поводження або погрози застосу­вання такого поводження;

  • порушення права особи на захист;

  • отримання показань від особи, яка не була повідомлена про своє право не давати показання;

  • порушення права на перехресний допит;

  • отримання показань від свідка, який надалі буде визнаний підозрю­ваним чи обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні.

Докази, передбачені КПК, повинні визнаватися судом недопустимими під час будь-якого судового розгляду, крім розгляду, коли вирішується пи­тання про відповідальність за вчинення зазначеного суттєвого порушення прав та свобод людини, внаслідок якого такі відомості були отримані.

Докази, які стосуються судимостей підозрюваного, обвинуваченого або вчи­нення ним інших правопорушень, що не є предметом цього кримінального про-ІІадження, а також відомості щодо характеру або окремих рис характеру підоз-рюнаного, обвинуваченого є недопустимими на підтвердження винуватості пі­дозрюваного, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення.
Докази та відомості, передбачені КПК, можуть бути визнані допусти­мими, якщо:

  • сторони погоджуються, щоб ці докази були визнані допустимими;

  • вони надаються для доказування того, що підозрюваний, обвинува­чений діяв з певним умислом та мотивом, або мав можливість, підготовку, обізнаність, потрібні для вчинення ним відповідного кримінального право­порушення, або не міг помилитися щодо обставин, за яких він вчинив від­повідне кримінальне правопорушення;

  • їх надає сам підозрюваний, обвинувачений;

  • підозрюваний, обвинувачений використав подібні докази для дис­кредитації свідка.



Докази щодо певної звички або звичайної ділової практики підозрюва­ного, обвинуваченого є допустимими для доведення того, що певне кримі­нальне правопорушення узгоджувалося із цією звичкою підозрюваного, обвинуваченого.

Суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті при постановленні судового рішення.

У випадку встановлення очевидної недопустимості доказу під час судо­вого розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою не­можливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате.

Сторони, потерпілий мають право під час судового розгляду подавати клопотання про визнання доказів недопустимими, а також наводити запе­речення проти визнання доказів недопустимими.

Рішення національного суду або міжнародної судової установи, яке на­брало законної сили і ним встановлено порушення прав людини і осново­положних свобод, гарантованих Конституцією України і міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Ра­дою Україною, має преюдиціальне значення для суду, який вирішує питан­ня про допустимість доказів.

2. Обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні
У будь-якій справі має бути встановлений склад злочину:

  • Об”ект злочину

  • Суб”єкт злочину

  • Об”єктивна сторона

  • Суб”єктивна сторона



Обставини, які підляга­ють доказуванню:

Стаття 91

    1. подія кримінального правопорушення (час, місце,спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення);

    2. винуватість обвинуваченого у вчиненні криміна­льного правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення;

    3. вид і розмір шкоди, завданої кримінальним право­порушенням, а також розмір процесуальних витрат;

    4. обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характе­ризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'я­кшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття криміна­
      льного провадження; обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.


3. ^ Обов'язок доказування.
Обов'язок доказування покладається на слідчого, прокурора та, в установлених КПК випадках – на потерпілого.
Підозрюваний, обвинувачений, захисник та інші учасники процесу мо­жуть брати участь в процесі доказування. Обов'язок доказування належно­сті та допустимості доказів, даних щодо розміру процесуальних витрат та обставин, які характеризують обвинуваченого, покладається на сторону, що їх надає.

Збирання і оцінка доказів


4^ . Збирання і оцінка доказі.
У відповідності зі ст. 93 КПК збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження, потерпілим у порядку, передбаченому КПК.

Сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.

Сторона захисту, потерпілий здійснює збирання доказів шляхом витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, службових та фізичних осіб речей, копій документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій, актів перевірок; ініціювання проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій та інших процесуальних дій, а також шляхом здійснення інших дій, які здатні забезпечити подання суду належних і допустимих доказів.

Ініціювання стороною захисту, потерпілим проведення слідчих (розшукових) дій здійснюється шляхом подання слідчому, прокурору відповідних клопотань, які розглядаються в порядку, передбаченому статтею 220 цього Кодексу. Постанова слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій може бути оскаржена слідчому судді. В порядку ст. 303 КПК.

Докази можуть бути одержані на території іноземної держави в результаті здійснення міжнародного співробітництва під час кримінального провадження.

Стаття 94. Оцінка доказів

Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв’язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

5. Показання

Стаття 95. Показання

Показання - це відомості, які надаються в усній або письмовій формі під час допиту підозрюваним, обвинуваченим, свідком, потерпілим, експертом щодо відомих їм обставин у кримінальному провадженні, що мають значення для цього кримінального провадження.

Підозрюваний, обвинувачений, потерпілий мають право давати показання під час досудового розслідування та судового розгляду.

Свідок, експерт зобов’язані давати показання слідчому, прокурору, слідчому судді та суду в установленому цим Кодексом порядку.

Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо приймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Особа дає показання лише щодо фактів, які вона сприймала особисто, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

Висновок або думка особи, яка дає показання, можуть визнаватися судом доказом, лише якщо такий висновок або думка корисні для ясного розуміння показань (їх частини) і ґрунтуються на спеціальних знаннях в розумінні статті 101 цього Кодексу.

Якщо особа, яка дає показання, висловила думку або висновок, що ґрунтується на спеціальних знаннях у розумінні статті 101 цього Кодексу, а суд не визнав їх недопустимими доказами в порядку, передбаченому частиною другою статті 89 цього Кодексу, інша сторона має право допитати особу згідно з правилами допиту експерта.

Сторони кримінального провадження, потерпілий мають право отримувати від учасників кримінального провадження та інших осіб за їх згодою пояснення, які не є джерелом доказів.
Сторони кримінального провадження мають право ставити свідку запитання щодо його можливості сприймати факти, про які він дає показання, а також щодо інших обставин, які можуть мати значення для оцінки достовірності показань свідка.

Для доведення недостовірності показань свідка сторона має право надати показання, документи, які підтверджують його репутацію, зокрема, щодо його засудження за завідомо неправдиві показання, обман, шахрайство або інші діяння, що підтверджують нечесність свідка.

Свідок зобов’язаний відповідати на запитання, спрямовані на з’ясування достовірності його показань.

Свідок може бути допитаний щодо попередніх показань, які не узгоджуються із його показаннями.

^ Показання з чужих слів (Стаття 97)

Показаннями з чужих слів є висловлювання, здійснене в усній, письмовій або іншій формі, щодо певного факту, яке ґрунтується на поясненні іншої особи.

Суд має право визнати допустимим доказом показання з чужих слів незалежно від можливості допитати особу, яка надала первинні пояснення, у виняткових випадках, якщо такі показання є допустимим доказом згідно з іншими правилами допустимості доказів.




При прийнятті цього рішення суд зобов’язаний враховувати:

1) значення пояснень і показань, у випадку їх правдивості, для з’ясування певної обставини і їх важливість для розуміння інших відомостей;

2) інші докази щодо питань, передбачених пунктом 1 цієї частини, які подавалися або можуть бути подані;

3) обставини надання первинних пояснень, які викликають довіру щодо їх достовірності;

4) переконливість відомостей щодо факту надання первинних пояснень;

5) складність спростування пояснень, показань з чужих слів для сторони, проти якої вони спрямовані;

6) співвідношення показань з чужих слів з інтересами особи, яка надала ці показання;

7) можливість допиту особи, яка надала первинні пояснення, або причини неможливості такого допиту.

3. Суд має право визнати неможливим допит особи, якщо вона:

1) відсутня під час судового засідання внаслідок смерті або через тяжку фізичну чи психічну хворобу;

2) відмовляється давати показання в судовому засіданні, не підкоряючись вимозі суду дати показання;

3) не прибуває на виклик до суду, а її місцезнаходження не було встановлено шляхом проведення необхідних заходів розшуку;

4) перебуває за кордоном та відмовляється давати показання.

Суд може визнати доказами показання з чужих слів, якщо сторони погоджуються визнати їх доказами.

Суд має право визнати допустимим доказом показання з чужих слів, якщо підозрюваний, обвинувачений створив або сприяв створенню обставин, за яких особа не може бути допитана.

Показання з чужих слів не може бути допустимим доказом факту чи обставин, на доведення яких вони надані, якщо показання не підтверджується іншими доказами, визнаними допустимими згідно з правилами, відмінними від положень частини другої цієї статті.

У будь-якому разі не можуть бути визнані допустимим доказом показання з чужих слів, якщо вони даються слідчим, прокурором, співробітником оперативного підрозділу або іншою особою стосовно пояснень осіб, наданих слідчому, прокурору або співробітнику оперативного підрозділу під час здійснення ними кримінального провадження.
^ Речові докази і документи

Речові докази

Стаття 98

Речовими доказами є матеріальні об’єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об’єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.

Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій цієї статті.




Документи

Ст. 99

1. Документом є спеціально створений з метою збереження інформації матеріальний об’єкт, який містить зафіксовані за допомогою письмових знаків, звуку, зображення тощо відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

2. До документів, за умови наявності в них відомостей, передбачених частиною першою цієї статті, можуть належати:

1) матеріали фотозйомки, звукозапису, відеозапису та інші носії інформації (у тому числі електронні);

2) матеріали, отримані внаслідок здійснення під час кримінального провадження заходів, передбачених чинними міжнародними договорами, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України;

3) складені в порядку, передбаченому цим Кодексом, протоколи процесуальних дій та додатки до них, а також носії інформації, на яких за допомогою технічних засобів зафіксовано процесуальні дії;

4) висновки ревізій та акти перевірок.

Матеріали, в яких зафіксовано фактичні дані про протиправні діяння окремих осіб та груп осіб, зібрані оперативними підрозділами з дотриманням вимог Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність", за умови відповідності вимогам цієї статті, є документами та можуть використовуватися в кримінальному провадженні як докази.

Сторона кримінального провадження, потерпілий зобов’язані надати суду оригінал документа. Оригіналом документа є сам документ, а оригіналом електронного документа - його відображення, якому надається таке ж значення, як документу.

Дублікат документа (документ, виготовлений таким же способом, як і його оригінал) може бути визнаний судом як оригінал документа.

Для підтвердження змісту документа можуть бути визнані допустимими й інші відомості, якщо:

1) оригінал документа втрачений або знищений, крім випадків, якщо він втрачений або знищений з вини потерпілого або сторони, яка його надає;

2) оригінал документа не може бути отриманий за допомогою доступних правових процедур;

3) оригінал документа знаходиться у володінні однієї зі сторін кримінального провадження, а вона не надає його на запит іншої сторони.

Сторона кримінального провадження, потерпілий мають право надати витяги, компіляції, узагальнення документів, які незручно повністю досліджувати в суді, а на вимогу суду - зобов’язані надати документи у повному обсязі.

Сторона зобов’язана надати іншій стороні можливість оглянути або скопіювати оригінали документів, зміст яких доводився у передбаченому цією статтею порядку.





Схожі:

4: Докази І доказування icon4. Докази І доказування у кримінальному процесі Обставини, які підлягають...
Використання даних, одержаних|отриманих| оперативним шляхом|колією,дорогою|, в доказуванні
4: Докази І доказування iconДокази І доказування в цивільному процесі
Значення даного питання для правильного вирішення цивільної справи І винесення законного І обгрунтованого рішення можна розглянути...
4: Докази І доказування iconДоказування в цивільному судочинстві
Таким чином, судове доказування це процесуальна діяльність сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, яка за своєю суттю зводиться...
4: Докази І доказування iconДопустимість використання науково технічних засобів у кримінальному процесі
Центральним питанням кримінального судочинства виступає процес доказування. Пов'язано це з тим, що встановлення істини в процесі...
4: Докази І доказування icon2. Слідчий огляд
Мета слідчого огляду полягає в тому, щоб отримати докази, що сприяють розкриттю та розслідування злочину. Їх слідчий одержує з двох...
4: Докази І доказування iconГотовые курсовые право Уголовное и гражданское право
Належність доказів та допустимість засобів доказування у цивільному процесі (кур)
4: Докази І доказування icon1. Предмет вивчення загального землезнавства. Поняття про геооболонку та її складові
Розміри І форма Землі. Геоїд. Осьове обертання Землі. Докази обертання Землі. Полюси, екватор, меридіани. Паралелі
4: Докази І доказування iconСтає більш масовим І організованим
Деклара­цією прав людини оон, збирати докази порушен­ня владою прав людини та національних прав в Україні, домагання без­посереднього...
4: Докази І доказування iconНавчально-методичний комплекс навчальної дисципліни кримінальне-процесуальне...
Розслідування злочинів, розгляд матеріалів кримінального провадження – це сфера кримінально-процесуальної діяльності органів досудового...
4: Докази І доказування iconПлан лекції: Поняття фіксації доказової інформації Загальна характеристика...
Фіксація доказової інформації одна з найважливіших у комплексі про­блем, пов'язаних із вивченням І використанням закономірностей...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2015
звернутися до адміністрації
skaz.com.ua
Головна сторінка