Основні поняття бізнесу І підприємства




НазваОсновні поняття бізнесу І підприємства
Сторінка2/4
Дата конвертації15.08.2013
Розмір0.49 Mb.
ТипДокументы
skaz.com.ua > Право > Документы
1   2   3   4
^

1.2. Нормативно-правові основи функціонування підприємств


Підприємства в Україні здійснюють свою діяльність відповідно до вимог ст.62-71 Господарського Кодексу України, якщо інше щодо підприємств окремих видів не передбачено цим Кодексом та іншими законами, прийнятими відповідно до нього.

Якщо законом не встановлено інше, підприємство в своїх діях керується статутом.

Згідно із ст.65 ГКУ управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і участі в управлінні трудового колективу. Якщо на підприємстві використовується наймана праця, між власником (або уповноваженим ним оргеном) і трудовим колективом (або уповноваженим ним органом) повинен укладатися колективний договір, яким регулюються виробничі, трудові та соціальні відносини трудового колективу з адміністрацією підприємства. Вимоги до змісту і порядок укладення колективних договорів визначаються законодавством про колективні договори.
^

Особливості створення підприємства


Створення підприємства і налагодження його роботи є доволі клопітливою, надзвичайно вибагливою і досить ризиковою справою.

Як визначається в ст.56 ГКУ, суб'єкт господарювання може бути утворений за таких умов:

- за рішенням власника майна або уповноваженого ним органу, а у випадках, спеціально передбачених законодавством, також за рішенням інших органів, організацій і громадян шляхом заснування нового, реорганізації (злиття, приєднання, виділення, поділу, перетворення) діючого суб'єкта господарювання з додержанням вимог чинного законодавства;

- шляхом примусового поділу (виділення) діючого суб'єкта господарювання за розпорядженням антимонопольних органів відповідно до антимонопольно-конкурентного законодавства України.

Установчими документами суб'єкта господарювання є рішення про його утворення або засновницький договір, а у випадках, передбачених законом, статут (положення) суб'єкта господарювання.

В установчих документах повинні бути зазначені:

- найменування та місцезнаходження суб'єкта господарювання;

- мета і предмет господарської діяльності;

- склад і компетенція його органів управління, порядок прийняття ними рішень;

- порядок формування майна, розподілу прибутків та збитків;

- умови його реорганізації та ліквідації, якщо інше не передбачено законом.

У засновницькому договорі передбачені зобов'язання:

- утворити суб'єкт господарювання;

- визначити порядок спільної діяльності щодо його утворення;

- узгодити умови передачі йому свого майна;

- встановити порядок розподілу прибутків і збитків, управління діяльністю суб'єкта господарювання та участі в ньому засновників;

- узгодити порядок вибуття та входження нових засновників, інші умови діяльності суб'єкта господарювання, які передбачені законом;

- передбачити порядок його реорганізації та ліквідації відповідно до закону.

Статут суб'єкта господарювання повинен містити:

- відомості про його найменування і місцезнаходження;

- мету і предмет діяльності;

- розмір і порядок утворення статутного та інших фондів;

- порядок розподілу прибутків і збитків;

- відомості про органи управління і контролю, їх компетенцію;

- відомості про умови реорганізації та ліквідації суб'єкта господарювання;

- інші відомості, пов'язані з особливостями організаційної форми суб'єкта господарювання, передбачені законодавством.

Статут може містити й інші відомості, що не суперечать законодавству. Статут акціонерного товариства, крім зазначених відомостей, повинен містити також:

- відомості про види акцій, що випускаються;

- їх номінальну вартість;

- співвідношення акцій різних видів;

- кількість акцій, що купуються засновниками;

- наслідки невиконання зобов'язань щодо викупу акцій.

Статут товариства з обмеженою відповідальністю, крім зазначених загальних відомостей, повинен містити:

- відомості про розмір часток кожного з учасників;

- розмір, склад та порядок внесення ними вкладів.

Статут затверджується власником майна (засновником) суб'єкта господарювання чийого представниками, органами або іншими суб'єктами відповідно до закону.
^

Особливості державної реєстрації підприємства


Відповідно до ст.58 ГКУ суб'єкт господарювання підлягає державній реєстрації.

Державна реєстрація суб'єктів господарювання здійснюється у виконавчому комітеті міської, районної у місті ради або в районній державній адміністрації за місцезнаходженням або місцем проживання даного суб'єкта, якщо інше не передбачено законом.

Для державної реєстрації суб'єкта господарювання подаються такі документи:

- рішення власника майна або уповноваженого ним органу у випадках, передбачених законом;

- установчі документи, передбачені законом для відповідного виду юридичних осіб;

- рішення Антимонопольного комітету України про згоду на створення, реорганізацію (злиття, приєднання) суб'єктів господарювання у випадках, передбачених законом;

- документ, що засвідчує сплату засновником внеску до статутного фонду суб'єкта господарювання в розмірі, встановленому законом;

- реєстраційна картка встановленого зразка;

- документ, що засвідчує сплату коштів за державну реєстрацію.

При створенні у процесі приватизації та/або корпоратизації відкритих акціонерних товариств повинен також бути поданий звіт про наслідки підписки на акції, затверджений Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Слід зауважити, що власник (засновник) або уповноважені ним органи несуть відповідальність за невідповідність вимогам законодавства та недостовірність документів, що подаються для реєстрації.

Державна реєстрація суб'єктів господарювання здійснюється у строк не більше 10 (десяти) днів з дня подання документів, зазначених у цій статті. Реєструючий орган зобов'язаний протягом цього строку видати суб'єкту господарювання свідоцтво про його державну реєстрацію.

На печатках і штампах суб'єкта господарювання повинен зазначатись ідентифікаційний код, за яким цього суб'єкта включено до державного реєстру суб'єктів господарювання, або ідентифікаційний код громадянина-підприємця.

Свідоцтво про державну реєстрацію суб'єкта господарювання та копія документа, що підтверджує взяття його на облік в органах державної податкової служби, є підставою для відкриття рахунків в установах банків.

Відомості щодо державної реєстрації суб'єкта господарювання включаються до ' єдиного державного реєстру, відкритого для загального ознайомлення.

Відомості щодо державної реєстрації підприємства, внесення змін до них підлягають опублікуванню реєструючим органом у спеціальному додатку до газети "Урядовий кур'єр" та/або офіційному друкованому виданні органу державної влади чи органу місцевого самоврядування за його місцезнаходженням протягом 10 (десяти) днів з моменту проведення державної реєстрації (внесення змін до відомостей державної реєстрації) їв порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Порушення встановленого законом порядку створення суб'єкта господарювання або недостовірність чи невідповідність вимогам законодавства документів, поданих для реєстрації, є підставою для відмови в його державній реєстрації.

Перереєстрація суб'єкта господарювання проводиться у разі:

- зміни форми власності, на якій засновано даний суб'єкт;

- зміни організаційно) форми господарювання;

- зміни найменування суб'єкта господарювання.

Скасування (припинення) державної реєстрації суб'єкта господарювання здійснюється за його особистою заявою, а також на підставі рішення суду у випадках визнання недійсними або такими, що суперечать законодавству, установчих документів, або здійснення діяльності, що суперечить закону чи установчим документам, або в інших випадках, передбачених законом. Скасування державної реєстрації припиняє господарську діяльність і є підставою для здійснення заходів щодо ліквідації суб'єкта господарювання.

^ КОРИСНА ПРАКТИЧНА ДОВІДКА

Перелік документів для державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності-юридичної особи:

1. Реєстраційна картка - 3 примірники;

2. Повідомлення - 3 примірники;

3. Статут - 3 нотаріально засвідчених примірники (з них 2 оригінала та 1 копія);

4. Установчий договір - 3 нотаріально засвідчених примірники (з них 2 оригінала та 1 копія );

5. Документ, що засвідчує сплату власником внеску до статутного фонду суб'єкта господарювання в розмірі, передбаченому законом (оригінал довідки з банку або акт оцінки та прийому-передачі майнового внеску);

6. Договір оренди - 1 оригінал + 1 копія (нотаріально засвідчена);

7. Документ, що засвідчує внесення плати за державну реєстрацію у розмірі 7 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (оригінал квитанції або копія платіжного доручення).

Для державної реєстрації приватного підприємства подаються:

1. Реєстраційна картка - 3 примірники (1 оригінал та 2 ксерокопії);

2. Повідомлення - 3 примірники (1 оригінал та 2 ксерокопії);

3. Статут - 3 нотаріально засвідчених примірники (2 оригінала та 1 копія);

4. Документ, що підтверджує місцезнаходження товариства (договір оренди, купівлі-продажу, міни, дарування тощо);

5. Документ, що засвідчує внесення плати за державну реєстрацію у розмірі 7 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (оригінал квитанції або копія платіжного доручення).

У разі зміни місцезнаходження (зміни місця проживання) суб'єкта підприємницької діяльності, пов'язаної із зміною адміністративного району (міста) він у 7-денний термін подає до органу державної реєстрації заяву та копію документа, що засвідчує зміну місцезнаходження (місця проживання), погодженого з відділом реєстрації районної адміністрації за новим місцезнаходженням.

^ Для державної реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю, акціонерного товариства подаються:

1. Реєстраційна картка - 3 примірники (1 оригінал та 2 ксерокопії);

2. Повідомлення - 3 примірники (1 оригінал та 2 ксерокопії);

3. Установчий договір - 3 примірника, нотаріально засвідчених (2 оригінала та 1 копія);

4. Статут - 3 нотаріально засвідчених примірники (2 оригінала та 1 копія);

5. Документ, що засвідчує сплату власниками 30% внеску до статутного фонду товариства (довідка з банку або акт оцінки та прийому-передачі майнового внеску);

6. Документ, що підтверджує місцезнаходження товариства (договір оренди, купівлі-продажу, міни, дарування тощо);

7. Документ, що засвідчує внесення плати за державну реєстрацію у розмірі 7 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (оригінал квитанції або копія, платіжного доручення);

8. Нотаріально засвідчена копія свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи (якщо одним із засновників товариства є юридична особа).

Документи на реєстрацію подаються засновником або довіреною особою, повноваження якої підтверджується нотаріально засвідченою копією доручення.

^ Для обліку суб'єкта господарювання в районній державній адміністрації (перереєстрації) необхідні такі документи:

1. Оригінал свідоцтва про державну реєстрацію.

2. Оригінали установчих документів (зі змінами і доповненнями до них).

3. Договір оренди (оригінал і копія), який підтверджує місцезнаходження підприємства на даний час.

4. Реєстраційна картка (оригінал і 2 ксерокопії).

^ Після одержання свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкт підприємницької діяльності-юридична особа стає на облік:

- в органах державної статистики;

- в органах соціального страхування;

- в органах Пенсійного фонду;

- в районному Центрі зайнятості;

- в органах державної податкової служби;

^ Суми реєстраційного збору для юридичних осіб:

- за державну реєстрацію (перереєстрацію) - 7 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (що складає суму реєстраційного збору);

- за прискорену (протягом одного дня) державну реєстрацію (перереєстрацію) - за потрійними розцінками відносно до встановленого реєстраційного збору,

- за реєстрацію змін та доповнень до установчих документів - 30% розміру реєстраційного збору;

- за видачу дублікату свідоцтва про державну реєстрацію - 10% розміру реєстраційного збору.

Перелік документів для реєстрації в органах державної статистики:

для суб'єктів підприємницької діяльності:

1. Статут.

2. Свідоцтво органів державної реєстрації.

3. Установча угода (ТОВ, ВАТ, 3AT тощо) чи договір.

4. Ксерокопія свідоцтва про реєстрацію.

5. Платіжне доручення про сплату реєстраційного збору або квитанція.

6. Заповнена облікова картка з указаним новим районом чи видом діяльності тощо.

7. Оригінал попередньої довідки статистики (при внесенні змін).

для бюджетних організацій:

1. Наказ (розпорядження, постанова).

2. Положення (статут).

3. Платіжне доручення про сплату або квитанція.

4. Заповнена облікова картка з указаним новим районом чи видом діяльності тощо.

5. Оригінал попередньої довідки статистики (при внесенні змін).

для громадських організацій:

1. Статут.

2. Свідоцтво, видане органами юстиції.

3. Ксерокопія свідоцтва..

4. Платіжне доручення про сплату реєстраційного збору.

5. Заповнена облікова картка з указаним новим районом чи видом діяльності тощо.

6. Оригінал попередньої довідки статистики (при внесенні змін).

Перелік документів для реєстрації в органах Пенсійного фонду:

для фізичних осіб:

1. Свідоцтво про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності (засвідчене районною державною адміністрацією). с

2. Ксерокопія довідки про присвоєння ідентифікаційного коду.

3. Угоди (договори) про наймання на роботу фізичних осіб (для платників, які використовують працю найманих працівників);

Всі документи подаються в папці.

для юридичних осіб:

1. Свідоцтво про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності (копія, завірена печаткою підприємства або нотаріально).

2. Довідка з державного комітету статистики України (копія, завірена печаткою підприємства, або нотаріально).

3. Статут (оригінал).

4. Заява.

5. Доручення на представника юридичної особи (копія, завірена печаткою підприємства або нотаріально).

6. Папка або швидкозшивач.

7. Свідоцтво про єдиний податок (копія).

Перелік документів для реєстрації в органах соціального страхування:

1. Заява (завірена печаткою підприємства, якщо є) та 2 копії (завірені печаткою підприємства, якщо є).

2. Свідоцтво про державну реєстрацію;

3. Довідка Держкомстату України;

4. Копія свідоцтва про єдиний податок (якщо є).

Додатково пред'явити: оригінал свідоцтва про державну реєстрацію та оригінал довідки Держкомстату України.

Для перереєстрації юридичних осіб, які мають документи підприємства на руках необхідно додати:

1. Довідку про зняття з обліку;

2. Колію акту перевірки з попереднього місця перебування.

Перелік документів для реєстрації у Фонді загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття:

1. Копія свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності.

2. Довідка про включення до єдиного державного реєстру та організацій України.

3. Оригінал статуту.

Приклади документів, які належить заповнити та отримати суб'єкту підприємницької діяльності наведені нижче в проспекті запропонованої ділової гри.
^

Особливості ліквідації та реорганізації підприємств


Відповідно до ст.59 ГКУ припинення діяльності суб'єкта господарювання здійснюється шляхом:

- реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення);

- ліквідації - за рішенням власника чи уповноважених ним органів, за рішенням інших осіб - засновників суб'єкта господарювання чи їх правонаступників, а у випадках, передбачених цим Кодексом, - за рішенням суду.

У разі злиття суб'єктів господарювання усі майнові права та обов'язки кожного з них переходять до суб'єкта господарювання, утвореного внаслідок злиття.

У разі приєднання одного або кількох суб'єктів господарювання до іншого суб'єкта господарювання до останнього переходять усі майнові права та обов'язки приєднаних суб'єктів господарювання.

У разі поділу суб'єкта господарювання усі його майнові права і обов'язки переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частках до кожного з нових суб'єктів господарювання, утворених внаслідок такого поділу. У разі виділення нових суб'єктів господарювання до кожного з них переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частках майнові права і обов'язки реорганізованого суб'єкта.

У разі перетворення одного суб'єкта господарювання в інший до новоутвореного суб'єкта господарювання переходять усі майнові права і обов'язки попереднього суб'єкта господарювання.

Суб'єкт господарювання ліквідується:

- за ініціативою власника чи уповноважених ним органів, за рішенням інших осіб - засновників суб'єкта господарювання чи їх правонаступників, або за рішенням суду;

- у зв'язку із закінченням строку, на який він створювався, чи у разі досягнення мети, заради якої його було створено;

- у разі визнання його в установленому порядку банкрутом, крім випадків, передбачених законом;

- у разі скасування його державної реєстрації у випадках, передбачених законом.

Скасування державної реєстрації позбавляє суб'єкта господарювання статусу юридичної особи і є підставою для вилучення його з державного реєстру, підприємство вважається ліквідованим з дня внесення до державного реєстру запису про припинення його діяльності. Такий запис вноситься після затвердження ліквідаційного балансу відповідно до ГКУ.

Оголошення про реорганізацію чи ліквідацію підприємства підлягає опублікуванню реєструючим органом у спеціальному додатку до газети "Урядовий кур'єр" та/або офіційному друкованому виданні органу державної влади або органу місцевого самоврядування за його місцезнаходженням протягом 10 (десяти) днів з дня припинення діяльності суб'єкта господарювання.
^

Загальний порядок ліквідації підприємства


Відповідно до ст.60 ГКУ ліквідація здійснюється ліквідаційною комісією, яка . утворюється власником майна суб'єкта господарювання чи його представниками, або іншим органом, визначеним законом. Ліквідацію підприємства може бути також покладено на орган управління суб'єкта, що ліквідується.

Орган (особа), що прийняв рішення про ліквідацію повинен здійснити такі кроки:

- встановити порядок та визначити строки проведення ліквідації;

- визначити строк для заяви претензій кредиторами, що не може бути меншим, ніж два місяці з дня оголошення про ліквідацію.

Ліквідаційна комісія або інший орган, який здійснює ліквідацію підприємства, розміщує в друкованих органах повідомлення про його ліквідацію та про порядок і строки заяви кредиторами претензій, а наявних (відомих) кредиторів повідомляє персонально у письмовій формі у встановлені строки.

Одночасно ліквідаційна комісія вживає необхідних заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості підприємства, яке ліквідується, та виявлення вимог кредиторів, з письмовим повідомленням кожного з них про ліквідацію суб'єкта господарювання.

Ліквідаційна комісія оцінює наявне майно підприємства, яке ліквідується, і розраховується з кредиторами, складає ліквідаційний баланс та подає його власнику або органу, який призначив ліквідаційну комісію. Достовірність та повнота ліквідаційного балансу повинні бути перевірені у встановленому законодавством порядку.

Претензії кредиторів до суб'єкта господарювання, що ліквідується, задовольняються з майна цього суб'єкта. Черговість та порядок задоволення вимог кредиторів визначаються відповідно до закону.

Вважаються погашеними такі претензії:

- претензії, що не задоволені через відсутність майна суб'єкта господарювання;

- претензії, які не визнані ліквідаційною комісією, якщо їх заявники у місячний строк після одержання повідомлення про повне або часткове відхилення претензії не звернуться до суду з відповідним позовом;

- претензії, у задоволенні яких за рішенням суду кредитору було відмовлено.

Майно, що залишилося після задоволення претензій кредиторів, використовується за вказівкою власника.


^

Види підприємств, їх характеристика


При здійсненні будь-якого виду діяльності суб'єктом господарювання на ринку великого значення набувають такі його ознаки як форма власності, правовий статус і обрана сфера господарювання, галузева приналежність, розмір, а також мета і характер діяльності з урахуванням територіальної цілісності.

Залежно від форми власності згідно із ст.63 ГКУ в Україні можуть діяти підприємства таких видів:

- приватне підприємство, що діє на основі приватної власності громадян чи суб'єкта господарювання (юридичної особи);

- підприємство, що діє на основі колективної власності (підприємство колективної власності);

- комунальне підприємство, що діє на основі комунальної власності територіальної громади;

- державне підприємство, що діє на основі державної власності;

- підприємство засноване на змішаній формі власності (на основі об'єднання майна різних форм власності).

В залежності від приналежності капіталу в статутному фонді підприємства класифікують наступним чином:

- якщо іноземна інвестиція становить не менш як десять відсотків (10%), воно визнається підприємством з іноземними Інвестиціями;

- якщо іноземна інвестиція становить сто відсотків (100%), воно вважається іноземним підприємством;

- якщо в статутному фонді відсутні іноземні інвестиції, таке підприємство вважається національним.

Залежно від способу утворення (заснування) та формування статутного фонду в Україні діють такі підприємства:

- унітарні;

- корпоративні.

Унітарне підприємство створюється одним засновником, який виділяє необхідне для того майно, формує відповідно до закону статутний фонд, не поділений на частки (паї), затверджує статут, розподіляє доходи, безпосередньо або через керівника, який ним призначається, керує підприємством і формує його трудовий колектив на засадах трудового найму, вирішує питання реорганізації та ліквідації підприємства. Унітарними є державні та комунальні підприємства, підприємства, засновані на власності об'єднань громадян, релігійної організації або на приватній власності засновника.

Корпоративне підприємство утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на основі об'єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства. Корпоративними є кооперативні підприємства, підприємства, що створюються у формі господарського товариства, а також інші підприємства, в тому числі засновані на приватній власності двох або більше осіб.

Залежно від кількості працюючих та обсягу валового доходу від реалізації продукції за рік підприємства можуть бути віднесені до:

- малих;

- середніх;

- великих.

Малими (незалежно від форми власності) визнаються підприємства, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік не перевищує 50 (п'ятдесяти) осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за цей період не перевищує суми, еквівалентної 500 000 (п'ятистам тисячам) євро за середньорічним курсом Національного банку України щодо гривні.

Великими підприємствами визнаються підприємства, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік перевищує 1 000 (одну тисячу) осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за рік перевищує суму, еквівалентну 5 000 000 (п'яти мільйонам) євро за середньорічним курсом Національного банку України щодо гривні.

Усі інші підприємства визнаються середніми.

З урахуванням існування ступеня залежності від іншого підприємства виділяють такі підприємства:

- головні;

- дочірні.

Залежно від галузевої приналежності виділяють:

- промислові;

- сільськогосподарські;

- будівельні;

- транспортні;

- торговельні,

- науково-дослідні;

- лізингові;

- банківські;

- страхові;

- туристичні;

- підприємства зв'язку;

- підприємства побутового обслуговування тощо.

Відповідно до правового статусу і форми господарювання розрізняють:

- одноосібні підприємства - є власністю однієї особи, що відповідає за свої зобов'язання усім майном;

- кооперативні підприємства - добровільні об'єднання громадян з метою спільного здійснення господарської діяльності;

- орендні підприємства - засновані на договірних взаєминах щодо тимчасового володіння і користування майном;

- господарські товариства (партнерства) - підприємства або інші суб'єкти господарювання, створені юридичними особами та/або громадянами шляхом об'єднання їх майна і участі в підприємницькій діяльності товариства з метою одержання прибутку.

До господарських товариств належать:

- акціонерні товариства;

- товариства а обмеженою відповідальністю;

- товариства з додатковою відповідальністю;

- повні товариства;

- командитні товариства.

Акціонерним товариством є господарське товариство, яке має статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов'язаннями тільки майном товариства, а акціонери несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства в межах вартості належних їм акцій.

Акціонерні товариства можуть бути відкритими або закритими.

Акції відкритого акціонерного товариства можуть розповсюджуватися шляхом відкритої підписки та купівлі-продажу на біржах. Акціонери відкритого товариства можуть відчужувати належні їм акції без згоди інших акціонерів та товариства.

Акції закритого акціонерного товариства розподіляються між засновниками або серед заздалегідь визначеного кола осіб і не можуть розповсюджуватися шляхом підписки, купуватися та продаватися на біржі. Акціонери закритого товариства мають переважне право на придбання акцій, що продаються іншими акціонерами товариства.

Товариством з обмеженою відповідальністю е господарське товариство, що має статутний фонд, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами, і несе відповідальність за своїми зобов'язаннями тільки своїм майном. Учасники товариства, які повністю сплатили свої вклади, несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах своїх вкладів.

Товариством з додатковою відповідальністю є господарське товариство, статутний фонд якого поділений на частки визначених установчими документами розмірів і яке несе відповідальність за своїми зобов'язаннями власним майном, а в разі його недостатності учасники цього товариства несуть додаткову солідарну відповідальність у визначеному установчими документами однаково кратному розмірі до вкладу кожного з учасників.

Повним товариством є господарське товариство, всі учасники якого відповідно до укладеного між ними договору здійснюють підприємницьку діяльність від імені товариства і несуть додаткову солідарну відповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм майном.

Командитним товариством є господарське товариство, в якому один або кілька учасників здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і несуть за його зобов'язаннями додаткову солідарну відповідальність усім своїм майном, на яке за законом може бути звернено стягнення (повні учасники), а інші учасники присутні в діяльності товариства лише своїми вкладами (вкладники).

Залежно від мети і характеру діяльності підприємства поділяються на:

- комерційні підприємства - мають за мету отримання прибутку;

- некомерційні - підприємства невиробничої сфери, метою яких не є отримання прибутку (кредитні спілки, благодійні організації тощо).

Згідно з п.2 ст.130 ГКУ кредитною спілкою є юридична особа - неприбуткова організація, - заснована громадянами у встановленому законом порядку на засадах добровільного об'єднання грошових внесків з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні та наданні інших фінансових послуг.

Згідно з л.2 ст.131 благодійною визнається недержавна організація, утворена і діюча за територіальним принципом, яка здійснює доброчинну діяльність в інтересах суспільства або окремих категорій осіб без мети одержання прибутків від цієї діяльності. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, а також державні та комунальні підприємства, установи, організації, що повністю або частково фінансуються з бюджету, не можуть бути засновниками або членами благодійної організації.
1   2   3   4

Схожі:

Основні поняття бізнесу І підприємства icon3. Основні напрямки забезпечення економічної безпеки підприємства
Найбільш ефективне використання корпоративних ресурсів підприємства, необхідне для виконання цілей даного бізнесу, досягається шляхом...
Основні поняття бізнесу І підприємства icon2. Кризи на рівні підприємства
У мікроекономіці використовується поняття «криза підприємства». В широкому розумінні цс означає процес, який ставить під загрозу...
Основні поняття бізнесу І підприємства iconПідприємство як суб’єкт господарювання. Поняття, цілі й напрямки діяльності. Правові основи
Мета: знати поняття «економіка», методологію курсу, форми прояву законів І закономірностей, взаємозв’язок з іншими дисциплінами,...
Основні поняття бізнесу І підприємства icon1. Загальна характеристика потенціалу підприємства: поняття, характерні риси, модель
...
Основні поняття бізнесу І підприємства icon7. Стратегії зовнішнього розвитку підприємства
Проблема дослідження та обґрунтування доцільності розвитку підприємства має дві складові. З одного боку це проблема розробки стратегії...
Основні поняття бізнесу І підприємства iconВизначте основні складові елементи економічної безпеки підприємства
Економічна безпека як системне поняття передбачає формування певних структуроутворюючих елементів
Основні поняття бізнесу І підприємства iconКонспект лекцій з варіативної навчальної дисципліни циклу підготовки...
«Оцінка І управління вартістю бізнесу» для студентів денної та заочної форми навчання галузі знань 0305 Економіка та підприємництво...
Основні поняття бізнесу І підприємства iconЗакон кількості грошей. Інфляція, її основні види та характеристика....
Визначте поняття матеріального та нематеріального виробництва, виробничої та невиробничої сфери діяльності людей
Основні поняття бізнесу І підприємства iconАктуальність теми даного реферату визначається тим, що для розвитку...
Тому виникає потреба в застосуванні кредиту. Кредит є необхідним елементом процесу функціонування ринкової економіки. Кредит – чи...
Основні поняття бізнесу І підприємства icon1. Поняття етики. Основні етапи становлення етики. Етика в системі знання про мораль
Основні поняття професійної моральності. Характеристика понять моральної свідомості
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2015
звернутися до адміністрації
skaz.com.ua
Головна сторінка