2. Умови та причини виникнення перших конституцій




Назва2. Умови та причини виникнення перших конституцій
Сторінка4/5
Дата конвертації15.08.2013
Розмір0.59 Mb.
ТипДокументы
skaz.com.ua > Право > Документы
1   2   3   4   5

^ 22.Конституційні погляди С.Дністрянського.

С.С. Дністрянським зроблено вагомий внесок у розвиток положень конституційного права. Свої здобутки вчений реалізував у розроблених ним конституційних проектах: «Устрій Галицької держави» та «Конституція Західно-Української народної Республіки».

Науковець обґрунтував перспективу руху від авторитарної держави до демократичної. Теоретичною базою такого положення стала вироблена ним концепція самовизначення українського народу в результаті реалізації права нації або окремих регіонів на політичне самовизначення. Основу останнього на думку вченого складала національна ідея як об’єднуючий психологічний чинник українського народу, що усвідомив етнічність своєї території та спільність культури.

Конституційно-правові погляди С.Дністрянського пов’язані з тим, що Конституція як основа національного законодавства повинна бути захищена, а саме, що в новітній державі має бути створена спеціальна система захисту Конституції з метою недопущення необ(рунтованих (свавільних) змін її положень [5, с.79]. У зв’язку з цим у проекті Конституції ЗУНР професор Дністрянський особливо виділяє Державний Судовий Трибунал – прототип органу конституційної юстиції, повноваженнями якого були б перевірка законів на предмет їх конституційності, а також можливість скасувати тих законів, які суперечили б Конституції (§124 проекту).

Інше положення, яке заволоділо нашою увагою, – це особливий порядок внесення змін і доповнень до Конституції ЗУНР. З цією метою мав би бути створений спеціальний орган – Загальнонародна рада (§77-78 проекту).

У Конституції ЗУНР С.Дністрянського особливе місце відведено також питанню відповідальності Президента та членів Державної Ради (верховний центральний орган для внутрішнього управління державою). Згідно з §101 Конституції ЗУНР Президент республіки має скласти присягу на дотримання Конституції і законів, а також на добросовісне виконання своїх обов’язків. Якщо Президент не виконує своїх зобов’язань, то Народна Палата (парламент) може висунути проти нього політичне звинувачення. Проте в такому випадку, як і у випадку звинувачення у державній зраді, рішення приймає Державний судовий трибунал (орган конституційної юстиції).

Погляди С.Дністрянського щодо охорони Конституції як Основного закону держави є особливо цінними, враховуючи історичний період, в якому жив і проводив дослідження професор, стан конституціоналізму, а також і той факт, що С.Дністрянський в першу чергу був цивілістом.

^ 24.Конституційні гарантії щодо особистих прав, свобод людини і громадянина.

Громадянське суспільство формується в процесі перетворення підданих на громадян, тобто на таких членів спільноти мешканців даної держави, які відчули почуття власної гідності та спромоглися робити політичний вибір, спираючись на чітке розуміння того, з чого складаються їхні природні права.

Епоха Відродження пробудила в людях громадянські почуття через усвідомлення своїх природних прав. Аналіз юридичних норм, заснованих на природній сутності людини, дозволяє виділити два види таких норм. Перший вид складають норми, зумовлені фізичними якостями і потребами людини, тобто норми, які регулюють відносини між людьми щодо продовження роду: шлюбні стосунки, батьківське піклування про дітей тощо. Другий вид об'єднує норми та принципи, зумовлені інтелектуальними якостями людини, розумінням таких понять, як добро і зло, свобода і рабство, справедливість і несправедливість, правда й неправда.

Найважливішим з природних прав людини є право на життя. Це природне право людини передусім містить принципи, які забезпечують фізичне існування людини і людства в цілому, тобто право на мир. Декларація про право народів на мир була схвалена Генеральною Асамблеєю ООН 12 листопада 1984 р. Сучасне розуміння права на життя передбачає скасування смертної кари. Від смертної кари відмовились або не застосовують її фактично понад 80 держав світу.

Права, які держава надає громадянам шляхом видання конституцій та інших нормативних і законодавчих актів, можуть бути скасовані державною владою. Але щодо природних прав людини, демократичні держави визнають їх невід'ємність.

Термін «невід'ємні фундаментальні права» засновує підвалини національних конституцій. Це означає, що в ієрархії правових норм дані норми мають вищу юридичну силу, а інші, - що мають той самий предмет регулювання, повинні відповідати положенням Концептуальних конституційних норм. Проте як міжнародні документи з питань прав людини, так і національні конституції не встановлюють ані повного переліку невід'ємних прав людини, ані ієрархії норм із точки зору їхньої юридичної сили.

З еволюцією історичних перетворень у розвитку суспільства каталог прав людини поступово ширився і згодом виникла потреба включення поширеного переліку прав до міжнародних актів й національних конституцій.

^ 25.Економічні права громадян в конституційних актах.

З достовірних джерел відомо, що конституційні документи XVIII- XIX ст. проголошували, насамперед, так звані класичні, тобто громадянські й політичні права. Але навіть за цих часів деякі видатні економісти і філософи вважали, що громадяни мають право сподіватися зусиль з боку державних органів, спрямованих на покращення їх життєвих умов.

Заснована у 1919 р. Міжнародна організація праці з допомогою конвенцій і рекомендацій визначає міжнародні стандарти щодо праці й захисту працівників. Деякі соціальні та економічні права містилися у Конституції Мексики 1917 p., Конституції УРСР 1919 р. (ст. 27 «...повна, всебічна і безплатна освіта», ст. 28 «Хто не працює -той не їсть»), Конституції Німеччини 1919 р. З огляду на наведені факти не можна погодитися з твердженням, що каталог прав людини доповнився економічними, соціальними та культурними правами лише з середини XX ст. Це сталося значно раніше, і каталог прав людини доповнювався соціально-економічними правами повільно, крок за кроком, з початку XX ст.

Конституція Італії говорить (ст. 42): "Приватна власність визнається і гарантується законом, який визначає способ її придбання і користування, а також - її межі – з метою забезпечення її соціальної функції та доступності для всіх ".

Конституційною гарантією права приватної власності є також право успадкування. Отже, право приватної власності не розглядається тепер як "священне й недоторканне", яким воно оголошувалося в більшості країн ще в XVIII-XIX вв. воно не є абсолютним, бо може бути піддано державному регулюванню аж до відчуження власності.

З правом приватної власності нерозривно пов'язана свобода (право) підприємницької діяльності. Це право теж може бути віднесено до числа особистих прав громадян, воно дозволяє людині займатися яким завгодно працею: землеробством, торгівлею, господарською діяльністю. Тим самим виключається монополія держави на організацію економічного життя. Ніякої державний орган не має права диктувати приватному підприємцю, яку продукцію він зобов'язаний робити і які повинні бути на неї ціни.

Економічні права — можливості (свободи) людини і громадя­нина розпоряджатися предметами споживання і основними чин­никами господарської діяльності: власністю і працею, проявля­ти підприємливість та ініціативу в реалізації своїх здібностей і придбанні засобів для існування, беручи участь у виробництві матеріальних та інших благ.

^ 26.Культурні права громадян.

Самостійною групою конституційних прав та свобод людини і громадянина в системі прав є культурні права й свободи. У найбільш загальному розумінні ці права за своєю суттю є мірою духовності, яку гарантує особі держава із урахуванням умов життя й діяльності громадян, суспільства і держави.

Культурні права включають вільний доступ до культурних цінностей, свободу творчості і наукових досліджень. В Конституції Болгарії (ст. 54) говориться: "Кожен має право користуватися національними і загальнолюдськими культурними цінностями і розвивати свою культуру відповідно до своєї етнічною приналежністю, що визнається і гарантується законом ". Тим самим держава ніби бере на себе зобов'язання розвивати, наприклад, мережа музичних і художніх шкіл і училищ, відкритих для надходження всіх обдарованих дітей та молодих людей. Для цього державними та муніципальними органами проводиться політика фінансової підтримки закладів культури, тобто введення податкових пільг, надання кредитів та ін У багатьох країнах визнано, що заклади культури не повинні бути тільки приватними, значна їх частка, безпосередньо уособлює національну культуру, покликана залишатися об'єктом турботи з боку держави та громадських об'єднань.

За своїм змістом культурні права і свободи - це суб'єктивні права людини в культурній (духовній, ідеологічній) сфері, це - певні можливості доступу до духовних здобутків свого народу і всього людства, їх засвоєння, використання й участі у подальшому їх розвитку.

Утвердження і забезпечення права людини на освіту в будь-якій країні є одним з найважливіших обов'язків держави. Це зумовлено тим, що освіта в сучасному глобалізованому й інформатизованому світі все більше стає вирішальним чинником суспільного прогресу і національної безпеки, важливою складовою повного розвитку людської особистості, збільшення поваги до прав і свобод людини.

Заохочення та захист культурних прав людини є завданням спеціалізованої міжнародної організації - ЮНЕСКО. До компетенції ЮНЕСКО входить захист права на освіту, права на використання наукових досягнень, права на безперешкодну участь у культурному житті та інші. ЮНЕСКО видала низку рекомендацій щодо закріплення та гарантій здійснення культурних прав. Вони знайшли своє відображення і під час прийняття Конституції України 1996 року.

Свобода літературної, художньої наукової і технічної творчості (ст. 54 Конституції України) має загальний характер, тобто цією свободою володіють усі громадяни, а не тільки особи творчих професій.

З метою захисту своїх прав особа, яка має авторське право або будь-яку правомочність на твір, для посвідчення авторства на обнародуваний чи необнародуваний протягом терміну охорони авторського права твір може його зареєструвати в офіційних державних реєстрах. Про реєстрацію прав автора видається свідоцтво.

^ 27.Принципи організації державної влади і місцевого самоврядування за конституціями.

Форма правління, що існує у конкретній державі, залежить від організації верховної державної влади, точніше, від визначення правового становища глави держави. Розбіжності між двома основними формами правління, що властиві зарубіжним країнам, -монархією і республікою - визначаються тим, хто стоїть на чолі держави, - монархом або президентом.

Монархія як форма правління характеризується тим, що влада глави держави (монарха) не вважається похідною від будь-якої іншої влади, органу чи виборців. Монарх править за власним правом спорідненості чи спадщини, юридично безстроково і не несе відповідальності. Він передає у спадок не тільки свій пост, а й особливий титул (короля, імператора, царя, тощо) і формально вважається осередком усієї державної влади країни. Дуалістична монархія характеризується подвійністю (дуалізм) влади наслідного монарха і виборного представницького органу-парламенту.

Республіка - це така форма правління, за якої всі вищі органи державної влади або обираються, або формуються загальнонаціональною представницькою установою. Теоретично президентська республіка будується за принципом жорсткого поділу влади. У конституціях відповідних країн існує чітке розмежування компетенції між вищими органами законо¬давчої, виконавчої та судової влади. Вищі органи влади не тільки структурно відокремлені, а й мають значну самостійність щодо один одного.

Парламентарна республіка. За такої форми правління на чолі держави стоїть виборна посадова особа. Уряд формується і діє за умови, що має підтримку, тобто довіру нижньої палати парламенту (або обох його палат). Президент у парламентарній республіці є носієм офіційної політичної доктрини і не є активним керівником держави.

Органи місцевого самоврядування є органами державного управління, статус яких регулюється державою. За даною теорією, місцеве самоврядування - це особлива організація державної влади на місцях, яка заснована на виборних началах.

Однак, на відміну від центрального державного управління, місцеве самоврядування здійснюється не урядовими чиновниками, а особами, які представляють інтереси місцевих спільнот. На сучасному етапі у різних країнах функціонування органів місцевого самоврядування є основою демократичного державного режиму та засобом реалізації громадянами певної адміністративно-територіальної одиниці права на самовизначення. Існування органів місцевого самоврядування пов'язане з необхідністю розумної децентралізації влади, тому що надання громадянам права самостійно вирішувати свої проблеми безпосередньо впливає на ефективність процесу реалізації публічної влади взагалі на всій території країни.

^ 28.Втілення ідеї державного суверенітету.

Конституціоналізм як багатоаспектне явище знаходить вияв у конституційній теорії, в суспільно-політичному русі за її реалізацію і в конституційній практиці.

Одним з найбільш загальних конституційних принципів (прин­ципів конституції) є принцип суверенітету. Поняття суверенітету відоме конституційній теорії і практиці всіх країн, хоч існують різні і досить да­лекі від його традиційного тлумачення. Звичайно принцип суверенітету асоціюється з визначенням самого сенсу державності. Це зумовлює його, по суті, універсальне політико-правове значення.

З проблемою суверенітету завжди було пов'язане визначення най­важливіших характеристик конституційного права, зокрема з'ясування питання про носія влади в державі та про межі її здійснення. Визнаною є точка зору, за якою серед усіх відповідних принципів принцип суве­ренітету є найбільш «політичним» за своїм характером. Це пояснюється не тільки особливостями його юридичного змісту, а й тим значенням, яке він відіграє у процесі здійснення внутрішньої і зовнішньої політики дер­жави. До того ж за своїм походженням суверенітет історично являв політичну ідею, яка лише з часом набула юридичного значення.

Поняття суверенітету вперше сформулював Жан Боден (XVI ст.), який запропонував засновану на принципі суверенітету концепцію держав­ної влади.

Суверенітет трактується як верховенство держави на своїй території і неза­лежність у міжнародних відносинах. Верховенство держави означає дію в ме­жах її території тільки однієї публічної влади, яка визначає повноваження усіх державних органів і посадових осіб, а також підлеглість цій владі всьо­го населення території. Незалежність держави в міжнародних відносинах — це її непідпорядкованість будь-якій зовнішній владі, владі інших держав.

У «Декларації про державний суверенітет України» зазначається, що державний суверенітет — це верховенство, самостійність, повнота і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах.

У ст. 2 зазначається, що суверенітет України поширюється на всю її територію. Конституцією проголошується суверенітет держави у повному обсязі: як внутрішній суверенітет, так і зовнішній, тобто суверенітет щодо інших держав.

Демократизм держави і державного ладу виявляється насамперед у визнанні нею народу носієм суверенітету, у поєднанні безпосереднього народовладдя із здійсненням влади народом через органи державної влади та місцевого самоврядування в демократичних принципах організації і здійснення державної влади.

Прояви зовнішнього суверенітету: Держава є національною за своїм походженням, оскільки її утворення відбувалось на основі здійснення українською нацією, усім українським народом права на самовизначення.

^ 34.Правовий статус людини за Конституціями УСРР, УРСР.

УСРР. церква відокремлюється від держави і за всіма громадянами визнається право пропаганди релігійних наук.Свобода висловлення думок і преси. свобода спілок. гасло: «не працюючий не їсть».оборона батьківщини.надання притулку чужинцям.рівність прав прцюючих. +свобода зібрань.безплатна освіта. розвиток пролетарськими шляхами української національної культури й культури національних меншостей та рішуче боротися з націоналістичними забобонами.праця обов*язок.право на автономію Молдови.рівноправність національностей і їх мовна автономія.

УРСР. Право особистої власності громадян на їх трудові

доходи та заощадження, на жилий будинок і підсобне домашнє

господарство, на предмети домашнього господарства і вжитку, на

предмети особистого споживання і комфорту, а так само право

спадкування особистої власності громадян. принцип соціалізму: "від

кожного за його здібністю, кожному - за його працею". право на одержання гарантованої роботи з оплатою їх праці у

відповідності з її кількістю та якістю. право на відпочинок. право на матеріальне забезпечення в старості. право на освіту. Жінці в Українській РСР надаються рівні права з чоловіком. Рівноправність громадян Української РСР, незалежно від їх національності і раси. Свобода відправлення релігійних культів і свобода антирелігійної пропаганди. а) свобода слова;б) свобода друку; в) свобода зборів і мітингів;г) свобода вуличних походів і демонстрацій. Право об'єднання в громадські організації. недоторканність особи. Недоторканність житла громадян і тайна листування.
1   2   3   4   5

Схожі:

2. Умови та причини виникнення перших конституцій icon2. Умови та причини виникнення перших конституцій
У спеціальній довідковій літературі походження слова “конституція” пов’язують з латинським “constitutio”, що в перекладі на українську...
2. Умови та причини виникнення перших конституцій iconЛекція 3 Тема: Причини виникнення й класифікація надзвичайних ситуацій
Мета: в результаті вивчення теми даної лекції студенти повинні вміти: оволодіти поняттями надзвичайна ситуація, аварія, катастрофа;...
2. Умови та причини виникнення перших конституцій iconТема загальна характеристика
Поняття трудових спорів. Класифікація трудових спорів за зміс­том, суб'єктом, характером І порядком розгляду (підвідомчості). Причини...
2. Умови та причини виникнення перших конституцій iconПитання до державного іспиту з теорії держави та права (2012-2013 навч рік)
Причини та форми виникнення держави у різних народів. Особливості виникнення держави у східних слов’ян
2. Умови та причини виникнення перших конституцій iconТема Україна в роки Другої світової війни
Мета: з’ясувати причини та умови зародження рузу Опору на українських землях, вияснити умови діяльності підпільниць кого руху (радянського...
2. Умови та причини виникнення перших конституцій iconПоясніть причини виникнення піратства в різні часи. Охарактеризуйте його географію у XVI-XVII
Поясніть причини виникнення піратства в різні часи. Охарактеризуйте його географію у xvi—xvii ст й тепер
2. Умови та причини виникнення перших конституцій icon1. Види землетрусів. Причини виникнення
Землі, чому сприяє порушення розтяжності осередка гірських порід І виникнення сейсмічних хвиль; під час сильних землетрусів, на поверхні...
2. Умови та причини виникнення перших конституцій icon1. Причини виникнення ідеології націоналізму
Етнополітика в системі наукового пізнання. Необхідність І актуальність її вивчення
2. Умови та причини виникнення перших конституцій iconГандзюк М. П., Желібо Є. П., Хамімовський М. О. Основи охорони праці
Виробничий травматизм та професійні захворювання, причини їх виникнення. Стан травматизму в Україні та його оцінка
2. Умови та причини виникнення перших конституцій iconТема Причини й наслідки конфліктів в організації
Виявлення причин виникнення конфліктів визначає вибір методів запобігання їм та конструктивного їх вирішення
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2015
звернутися до адміністрації
skaz.com.ua
Головна сторінка