Кримінально-процесуальні гарантії




Скачати 340.66 Kb.
НазваКримінально-процесуальні гарантії
Сторінка1/3
Дата конвертації12.08.2013
Розмір340.66 Kb.
ТипДокументы
skaz.com.ua > Право > Документы
  1   2   3



КУРСОВА РОБОТА:

на тему

Кримінально-процесуальні гарантії



ПЛАН

Вступ

РОЗДІЛ 1: Поняття і значення процесуальних гарантій

РОЗДІЛ 2: Система процесуальних гарантій

2.1 Процесуальна форма

2.2 Заходи процесуального примусу

РОЗДІЛ 3: Принципи кримінального процесу

Висновок

Використана література і нормативні акти

ВСТУП

Теоретична значимість питання щодо гарантій кримінального процесу обумовлена на­ступним. По-перше, тією увагою, яка звер­нена сучасною теорією держави і права, тео­рією прав людини, конституційним правом, теорією кримінального процесу на станови­ще особи та її інтересів у «структурі ціннос­тей» держави і на переорієнтацію правозастосовчої практики на природно-правові цінності. По-друге — запитом законотвор­чої практики на розроблення системи га­рантій прав особи і механізму їх реалізації при здійсненні правосуддя. Такий «запит» може бути сформульований тільки там, де значення окремої особи «виведено» у ряд найважливіших державних та суспільних цінностей. Дане становище характерно для країн, чия правова політика визначається завданням формування правової держави. Правова політика, як особлива форма вира­ження державної політики, спосіб юридич­ної легітимації, закріплення і здійснення політичного курсу держави, волі її офіцій­них лідерів і владних структур, реалізується, у першу чергу, в конституції, законах, інших основних нормативно-правових актах. Саме це визначає нормативно-правовий ас­пект розгляду джерел гарантій прав особи у кримінальному судочинстві. Найважливішим тут є положення конститу­ційного права про нормативність Конститу­ції України, включаючи конституційні настановлення та принципи. Результат нор­мативності перших (утому числі ст. 1 Конс­титуції України) — юридичне закріплення правових орієнтирів, цільових настановлень для організації правового регулювання і правозастосовчої діяльності. У свою чергу, нормативність конституційних принципів (у тому числі її ст. 3) обумовлює націлюю­чий вплив на правову систему і надає їм ста­тус конституційно-правових принципів, якими повинні керуватися всі правотворчі та правозастосовчі органи, громадяни та інші суб'єкти конституційно-правових відно­син.
^ РОЗДІЛ 1: Поняття, значення і система процесуальних гарантій.
Процесу­альні гарантії, які багато вчених розглядають як засоби забезпе­чення досягнення мети кримінального процесу взагалі, так і прав учасників процесу зокрема, відіграють важливу роль у забезпеченні законності і справедливості кримінального судочинства. В зв'язку з цим виділяють процесуальні гарантії прав окремих суб'єктів і правосуддя в цілому, між якими існують співвідношення цілого і частини.

Процесуальні гарантії, на думку М. М. Михеєнка, — це перед­бачені кримінально-процесуальним законом засоби забезпечення завдань кримінального судочинства й охорони прав і законних інтересів осіб, які беруть у ньому участь. Але процесуальні гарантії не окремі розрізнені засоби, а цілісна система таких засобів, які в сукупності і забезпечують правосуддя.

Процесуальні гарантії — закладена в процесуальній формі сис­тема правових засобів, які забезпечують встановлення об'єктивної істини й справедливість правосуддя, можливість усіма суб'єктами кримінального процесу реалізувати свої права, свободи й обов'язки, досягнення мети й виконання завдань кримінального судочинства.

Систему процесуальних гарантій складають:

  1. Процесуальна форма;

  2. Принципи кримінального процесу;

  3. Процесуальні обов’язки суб’єктів кримінального процесу;

  4. Заходи кримінально-процесуального примусу (в тому числі кримінально-процесуальна відповідальність).

У теорії кримінального процесу виправдано буде розглядати такі, характеризовані співвідношенням цілого й частини, поняття, як "гарантії правосуддя", "гарантії встановлення об'єктивної істини", "гарантії захисту прав і свобод людини".

Встановлення об'єктивної істини — головна передумова спра­ведливості кримінального судочинства, здійснення правосуддя. Справедливий судовий вирок чи інше процесуальне рішення можливі тільки у справі, щодо якої встановлена істина — висновки відповідають тому, що мало місце в дійсності. Висновки будуть відповідати істині, якщо вони засновані на достовірних фактичних даних як доказах Для забезпечення одержання саме таких доказів і направлені процесуальні гарантії встановлення істини, виражені в процесуальній формі провад­ження слідчих й інших процесуальних дій.

Гарантіями встановлення об'єктивної істини виступає як про­цесуальна форма в цілому, так і окремі інститути кримінального процесу: принципи кримінального процесу, доказове право, інсти­тути слідчих дій, інститут судового слідства і судових дебатів тощо.

Водночас, у процесі встановлення істини (збирання, досліджен­ня, перевірки доказів) слідчий, орган дізнання, прокурор, суд, захис­ник вступають у правовідносини з іншими учасниками процесу та громадянами. Наприклад, для одержання доказів виникає потреба в освідуванні людини, проведенні обшуку, виїмки поштової кореспон­денції. Де межі втручання в сферу особистого життя людини, в права й інтереси громадянина? Це одне з найскладніших питань.

Кримінально-процесуальна діяльність повинна бути направле­на не тільки на захист інтересів людини, суспільства й держави від злочинних посягань, а й захищати самі права і свободи людей. Права і свободи людини мають найвищу соціальну й юридичну цінність, а їх захист визначає направленість діяльності держави.

^ Права людини являють собою комплекс природних і непоруш­них свобод і юридичних можливостей, що обумовлені фактом існу­вання людини в цивілізованому суспільстві та одержали юридичне закріплення.

Свобода — юридична можливість людини поводитись відповідно до своїх волевиявлень, робити все, що бажається, але тільки те, що не заборонено законом і не спричиняє шкоди правам і свободі інших людей. Абсолютна свобода — це свобода робити все, що бажається, дійсна правова свобода — свобода робити все, що подобається, але без шкоди свободі й правам інших людей.

Право виступає як мірою й засобом забезпечення свободи, так і засобом обмеження свободи й влади, які неузгоджені з суспільством і уявленнями людей про справедливість.

У значній мірі право взагалі, а процесуальне в особливості вис­тупають засобом обмеження й урегулювання влади.

Очевидно, що процесуальна форма повинна включати таку систему гарантій, яка забезпечувала б як встановлення істини, так і захист прав і свобод людини.

Тут може мати місце конкуренція цінностей і конфлікт інте­ресів. Для забезпечення істини нерідко виникає необхідність обме­ження окремої людини в її правах і свободах. При цьому важливо визначитися, що є важливішим — встановлення істини чи недо­торканність окремих прав.

У виняткових випадках закон допускає можливість застосуван­ня засобів процесуального примусу для збирання доказів і вста­новлення істини. В останньому випадку обмеження прав і свобод повинно мати характер крайньої необхідності: здійснюватися для розкриття злочину й усунення небезпеки, що загрожує інтересам людини, суспільства чи держави, якщо цю небезпеку за даних об­ставин неможливо було б усунути іншими засобами, і якщо заподіяні негативні наслідки є меншими, ніж відведена шкода.

Процесуальні гарантії прав і свобод людини в кримінальному процесі — особливий вид гарантій, які виступають засобом їх за­безпечення: реалізації в процесі кримінального судочинства, захис­ту від безпідставного втручання, відновлення порушених прав. Якщо право — це можливість відповідної поведінки, то процесу­альні гарантії представляють собою юридично визначені процедури реалізації відповідних прав, механізм попередження їх порушень, по­рядок захисту і відновлення порушених прав і свобод людини.

^ Система процесуальних гарантій прав і свобод людини включає такі елементи: юридичне визначення самих прав і свобод; недо­пустимість звуження існуючих прав і свобод як за обсягом, так і за змістом; визначення процедури їх реалізації; роз'яснення учас­никам процесу прав і свобод та порядку їх реалізації; надання ре­альної можливості для самореалізації; утримання від порушень прав і свобод людини з боку інших учасників процесу; надання допомоги з боку слідчого, органу дізнання, прокурора, захисника і суду в реалізації прав і свобод іншими учасниками процесу; по­передження порушень прав і свобод та покладання обов'язку здійснення заходів щодо їх попередження на осіб, які ведуть кримінальне судочинство чи виконують функцію процесуального контролю й нагляду; захист прав і свобод — встановлення пере­шкод, які б виключали їх порушення; відновлення порушених прав і свобод; повну реабілітацію й відшкодування завданої шкоди.

Оптимальне співвідношення гарантій встановлення істини і га­рантій захисту прав і свобод людини і є системою гарантій пра­восуддя.

Співвідношення гарантій встановлення істини і гарантій захис­ту прав і свобод людини характеризується взаємодією різних об'єктивних закономірностей гносеологічної діяльності та юридич­них принципів, які, маючи однакову мету, створюють єдину, доцільну і надійну процесуальну форму як систему гарантій правосуддя.[12, ст.91-93]
^ РОЗДІЛ 2: Система процесуальних гарантій.

2.1 Процесуальна форма.
У період становлення України як правової, демократичної держави питання удосконалення кримінально-процесуальної форми є не тільки актуальним, а й особливо гострим в аспекті забезпечення кон­ституційних прав людини і громадянина. Ця форма — найважливіша процесуальна гарантія захисту прав та законних інтересів суб'єктів кримінального процесу. Поліп­шенню її якості сприяє наукове обгрунту­вання встановленого законом порядку здійснення кримінального судочинства і приведення його у відповідність з вимога­ми Конституції України та положень між­народних документів з прав людини.

Процесуальна форма є однією з фунда­ментальних категорій кримінального процесу, від чіткості визначення поняття якої значною мірою залежить вирішення низки теоретичних і практичних проб­лем.

У більшості підручників процесуальна форма визначається як порядок прова­дження і оформлення процесуальних дій, умова виникнення, зміни і припи­нення кримінально-процесуальних відносин; структура, умова, послідовність вчинення процесуальних дій та закріп­лення їх у правових актах.

Наведені погляди мають як спільні ри­си, гак і певні відмінності. Однак розмаїт­тя думок ще раз підкреслює неоднознач­ність і складність проблеми визначення даної категорії.

Якщо розглядати процесуальну форму у філософському аспекті, її можна.уявити як оболонку, що наповнюється певним змістом, а отже, визначає ті межі, в яких здійснюється кримінально-процесуальна діяльність. Однак складність полягає в тому, що остання відбувається у різних площинах і має багатогранну структуру.

У кримінально-процесуальному зако­нодавстві містяться вимоги до підстав, послідовності, порядку, умов і строків прийняття процесуальних рішень та вчи­нення процесуальних дій. Сукупність цих вимог окреслює межі або, іншими слова­ми, форму, в якій відбувається кри­мінальний процес як комплекс прийня­тих процесуальних рішень та вчинених процесуальних дій. Між зазначеними ви­могами існує внутрішній зв'язок. Вони є структурними елементами процесуальної форми, кожен з яких має свої виміри і ха­рактеристику.

Прийняття будь-якого процесуальною рішення і вчинення будь-якої процесуальної дії мають грунтуватися на певних підставах, по суті, це початок реалізації врегульованих законом правовідносин. Можна виділити фактичний та юридич­ний аспекти цих підстав. Фактичний ас­пект — це певні життєві обставини, які існують або складаються. А юридичний аспект передбачає вказівку на ці обставини у законі, яка дає суб'єктам правовід­носин можливість реалізовувати окремі норми права. У деяких випадках форму­лювання підстав міститься безпосередньо в законі (наприклад згідно з ч. 2 ст. 94 КПК України підставою до порушення кримінальної справи є існування достат­ніх даних, які вказують на наявність ознак злочину. В інших випадках підста­ви не конкретизуються, а випливають із конституційних засад (наприклад, коли особа звертається до державних органів за захистом своїх прав у разі вчинення злочину).

Відображенням кримінально-процесу­альної діяльності ( певний порядок, ін­шими словами, визначена процедура її здійснення. Прийняття процесуальних рішень і вчинення процесуальних дій регламентуються законодавством. Його приписи чітко визначають поведінку суб'єктів кримінально-процесуальних відносин. І будь-яке відхилення від ньо­го призводить до порушення процесуаль­ної форми. Наприклад, недодержання слідчим під час проведення впізнання положення ч. З ст. 174 КПК (щодо надан­ня особі, яка пред'являється для впізнан­ня, можливості обрати будь-яке місце се­ред інших таких осіб) зводить нанівець результати цієї слідчої дії.

Крім того процесуальні рішення по­винні прийматися, а процесуальні дії вчинятися у визначеній законом послідо­вності, тобто прийняття або вчинення одних має передбачати наявність інших Так. пред'явленню особи для впізнання повинен передувати допит особи, яка бу­де впізнавати. Проведення слідчих дій, за винятком огляду місця події, не може ма­ти місця без порушення кримінальної справи. Недодержання послідовності здійснення цих логічно пов'язаних між собою дій закон не допускає. Кримінально-процесуальна діяльність законодавством умовами, тобто додатковими вимогами до підстав прийняття процесуальних рішень та порядку вчинення процесуальних дій. Так, поряд з переліченими у ч. 1 ст. 106 КПК підставами затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, у ч. 2 цієї статті зазначено, що підозрюваного може бути заттримано за наявності інших даних про його причетність до вчинення злочину лише в тому разі, коли він намагався втекти, не має постійного місця проживання, або коли не встановлено його особу. Відповідно до ч. 4 ст. 177 КПК слідчий має право провести обшук, за винятком житла чи іншою володіння особи, без санкції прокурора у невідкладних випадках з наступним повідомленням прокурора в добовий строк про проведений обшук та його результати).[2, ст.106-177]

Кримінальний процес не може бути безмежним, він має часові рамки, свій початок і кінець. Визначені законом проміжки часу, що відводиться для прийнятя процесуальних рішень і вчинення процесуальних дій, утворюють струнку систему логіко-причинних і логіко-наслідкових зв'язків у певних часових межах. Вони дозволяють розглядати кримінальний процес як цілісне, завершене і обмежене в часі явище.

Процесуальна форма сприяє реалізації ідей правової держави у сфері правосуддя, виступає гарантом захисту прав і свобод лю­дини. Якщо в правовій державі стосовно громадян доцільно реалізується ідея — "дозволено все, що не заборонено законом", то стосовно учасників процесу, які мають розпорядчі повноважен­ня, повинен діяти принцип — "дозволено лише те і лише в такій формі, що і як передбачено законом". Такий підхід обмежує пра­вом владу як взагалі, так і в кримінальному процесі зокрема, за­безпечує верховенство закону в сфері правосуддя.[7, ст.138-139]

Удосконалення процесуальної форми знаходиться у прямому зв'язку з визначенням її структурних елементів. Кожен з них має важливе значення і впливає на правовий статус учасників кримінального го процесу. Можна стверджувати, що захист їх прав та законних інтересів залежить від оптимального законодавчого врегулювання зазначених више вимог.

Процесуальна форма — це відповідні змісту й принципам кримінального процесу, передбачені кримінально-процесуальним правом умови, послідовність та порядок діяльності учасників про­цесу, засоби реалізації ними своїх прав, свобод і обов'язків, про­цедура здійснення окремих процесуальних дій та прийняття юри­дичних рішень, а також режим документування процесуальної діяльності, покликані забезпечити розв'язання завдань і досягнен­ня мети кримінального процесу.

^ Процесуальна форма повинна відповідати вимогам: доцільності (забезпечувати швидке, безпомилкове й ефективне правосуддя); простоти (бути вільною від непотрібних бюрократичних фор­мальностей); надійності (гарантувати досягнення істини й справед­ливості); толерантності (забезпечувати повагу до прав і свобод людини), ясності, моральності та етичності. Вона повинна бути пронизана духом поваги до честі і гідності особи, захисту прав і свобод людини.

Значення процесуальної форми полягає в тому, що вона:

• визначає стабільну та юридичне доцільну процедуру судо­чинства;

• оптимізує й активізує діяльність щодо розв'язання завдань кримінального процесу;

• надає правове поле для встановлення єдиної для всіх за­конності;

• створює систему необхідних гарантій встановлення істини, захисту прав і свобод людини та забезпечення справедли­вості;

• забезпечує реалізацію принципів правової держави в сфері правосуддя й створює необхідний для цього режим закон­ності;

• забезпечує виховний вплив кримінального процесу.

Процесуальна форма — це не пуста формальність, а абсолютно необхідна умова правильності розслідування та розв'язання кримінальних справ. Вона є гарантією встановлення істини, без­помилковості застосування кримінальної репресії. Одна з умов надійності правосуддя — документування всієї процесуальної діяльності.

^ Процесуальний документ відіграє роль суттєвого гаранта пра­восуддя. На підтвердження цього наведемо такі аргументи.

1. Про обставини скоєного злочину робляться висновки на підставі зібраних матеріалів. Щоб висновки були правильними (відповідали істині), необхідно у доказуванні використовувати тільки достовірні фактичні дані. Доказування є встановленням істинності будь-яких суджень за допомогою аргументів (доказів), істинність яких встановлена. Достовірність доказів забезпечується можливістю перевірки джерела та способу їх отримання. При цьому джерело та спосіб отримання доказової інформації мають бути законними та надійними (не призводити до деформації, зміни первісного смислу й змісту отриманих фактичних даних). Допус­тимість та достовірність інформації може бути підтверджена в пе­реважній більшості випадків тільки процесуальним документом, де зафіксовані джерело та процес її отримання.

2. Здійснюючи діяльність щодо збирання та дослідження доказів, слідчий, орган дізнання, прокурор та суд вступають у певні правовідносини з іншими учасниками процесу й повинні вживати заходи до захисту їх прав та законних інтересів. Закон зобов'язує особу, у провадженні якої знаходиться справа, роз'яснювати учасникам процесу їхні процесуальні права та на­давати реальну можливість для їх реалізації (право заявити відвід, подати доказ, брати участь у судових дебатах тощо). Про вико­нання даних приписів можуть свідчити тільки процесуальні доку­менти, що фіксують процесуальну діяльність на різних стадіях кримінального процесу.

3. Слідчий, орган дізнання, прокурор та суд мають право за наявності для того підстав застосовувати до інших учасників процесу передбачені законом заходи примусу. Про наявність законних підстав для застосування таких заходів можна робити висновки тільки за матеріалами кримінальної справи, включаючи постано­ви, що мотивують відповідні рішення.

4. Копії основних процесуальних документів (обвинувальний висновок та вирок) вручаються обвинуваченому (підсудному) під розписку. Цим гарантується право обвинуваченого знати, у чому він обвинувачується, і захищатися від безпідставного обвинувачен­ня, а також право оскаржити безпідставний вирок. Без процесу­альних документів неможливе виконання вироку, що набрав за­конної сили.

Процесуальний документ — органічна й невід'ємна частина будь-якої правової діяльності, незмінний атрибут правосуддя.

Відступ від встановленої процесуальної форми може призвести до невиправних помилок.

Наведемо приклад. У справі про шахрайство слідчий пред'явив для впізнання потерпілій Комаровій підозрюваного Мухіна. На порушення процесуальної форми в потерпшої попередньо не були з'ясовані прикмети, за якими вона може впізнати злочинця. Сам Мухін на час впізнання перебував під вартою, потерпіла бачила, як його доставляли для впізнання в супроводі конвою. Вона, піддавшись враженню, вказала на Мухіна як на особу, яка вчинила щодо неї шахрайські дії. Згодом був затриманий Шмельов, який, як було встановлено доказами, і скоїв вказаний злочин.

Помилка сталася через недотримання слідчим процесуальної форми, а саме — правил впізнання.

Отже, діяльність органів дізнання, попереднього слідства та суду здійснюється в передбаченій законом процесуальній формі, основним та невід'ємним атрибутом якої є процесуальний документ.

Документи так органічно вплітаються в усі сфери нашого життя, що, по суті, стають сполучною ланкою між минулим, теперішнім та майбутнім, об'єднуючи їх у неподільне ціле.

Юридичний документце письмовий акт, що встановлює, роз­виває, змінює або перериває певні правовідносини чи фіксує юридично значущі факти та дії.

Кримінально-процесуальним документом можна вважати письмовий документ, укладений на підставі кримінально-процесу­ального закону уповноваженим для того суб'єктом у зв'язку з здійсненням будь-яких процесуальних актів (виконанням процесу­альних дій або прийняттям рішень), в якому засобами письмової мови зафіксована інформація про хід та результати діяльності учасників кримінального процесу.

У сучасній літературній мові та в юридичній науці термін «акт» має два значення: прояв людської діяльності (дія, подія, вчинок); офіційний документ — мовне відображення цієї діяльності за до­помогою письмової мови.

У зв'язку з цим слід зазначити, що процесуальний акт являє собою саме неподільну єдність процесуальної дії або рішення та засвідчуваної це частини — процесуального документа.

Процесуальний документневід'ємний атрибут процесуальної дії або рішення, органічна частка процесуального акту. Неприпус­тимим є здійснення будь-якої процесуальної дії без складання пе­редбаченого законом процесуального документа й навпаки. Пере­буваючи в неподільній єдності з процесуальною дією або рішен­ням, документ відображає їх зміст і форму, засвідчує хід та резуль­тати їх виконання. Він відіграє суттєву роль у розвитку кримі­нального процесу та здійсненні правосудця, є засобом реалізації учасниками процесу своїх прав та законних інтересів, слугує га­рантією їх захисту.

Процесуальний документ незмінне є найважливішим елемен­том процесуальної форми, яка покликана, по-перше, доводити до відома учасників процесу юридичне значущі факти, закріпляти та засвідчувати отримані фактичні дані — докази і цим сприяти вста­новленню об'єктивної істини, завдяки чому в самій процесуальній формі законодавче втілився вироблений людством досвід пізнання; по-друге, бути засобом реалізації учасниками процесу своїх прав та обов'язків; по-третє, бути гарантією забезпечення законності.

Таким чином, кримінально-процесуальні документи викону­ють інформаційну, пізнавальну, комунікативну, засвідчувану, правозастосовчу та виховну функції, забезпечують можливість здійснення правосуддя, дієвого прокурорського нагляду та проце­суального контролю, відіграють організуючу та дисциплінуючу роль. Процесуальні документи — необхідна умова правосуддя, влучності та безпомилковості застосування процесуального при­мусу або інших заходів юридичної відповідальності. Вони висту­пають складовою частиною процесуальної форми як одного із га­рантів правосуддя.
  1   2   3

Схожі:

Кримінально-процесуальні гарантії iconПоняття та напрями кримінально-виконавчої політики України
Кримінальна політика поділяється на кримінально-правову, кримінально-процесуальну І кримінально-виконавчу1
Кримінально-процесуальні гарантії iconНавроцький В. О. Основи кримінально-правової кваліфікації: Навч посібник
України; кримінально-правова кваліфікація; кваліфікація злочинів; результат кримінально-правової кваліфікації; структура кримінально-правової...
Кримінально-процесуальні гарантії iconПлан. Вступ. Поняття принципів І їх значення. Система принципів І їх класифікація
Широкі І реальні процесуальні права учасників процесу І надійні гарантії їх реалізації, доступність І простота судочинства, які дають...
Кримінально-процесуальні гарантії iconПлан. Вступ. Поняття принципів І їх значення. Система принципів І їх класифікація
Широкі І реальні процесуальні права учасників процесу І надійні гарантії їх реалізації, доступність І простота судочинства, які дають...
Кримінально-процесуальні гарантії iconПрограма курсу “ Кримінально-виконавче право” для студентів юридичного факультету Київ
Вона охоплює всі необхідні теми І питання, які потрібно розглянути з курсу “Кримінально–виконавче право України”, нове законодавство,...
Кримінально-процесуальні гарантії iconДоговір про надання гарантії
Сторони", а кожна окремо – "Сторона") уклали цей Договір про надання гарантії (надалі іменується "Договір") про таке
Кримінально-процесуальні гарантії icon09. 09. 2010 Проблеми вдосконалення процесуального статусу суб’єктів...
Функції та повноваження суду як суб’єкта кримінально-процесуальної діяльності. Перспективи запровадження посади слідчого судді
Кримінально-процесуальні гарантії iconМетодичні рекомендації для підготовки рефератів з кримінально-виконавчого права
Учбовим планом підготовки студентів денної форми навчання юридичного факультету хну імені В. Н. Каразіна передбачено виконання реферату...
Кримінально-процесуальні гарантії iconПлан. Поняття правоохоронної діяльності як об’єкта кримінально-правового...
Під правоохоронною діяльністю як об’єктом кримінально-правового захисту розуміється реалізація працівниками державних органів під...
Кримінально-процесуальні гарантії iconМіністерство внутрішніх справ україни національна академія внутрішніх...
Коробенко В. М доцент кафедри кримінально-правових дисциплін навчально-наукового інституту права та психології навс
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2015
звернутися до адміністрації
skaz.com.ua
Головна сторінка