План. Специфіка аналізу попиту на інновації та мотивації суб’єктів інноваційного процесу. Основні підходи до створення й стимулювання попиту на інновації та особливості застосування цих підходів




Скачати 283.95 Kb.
НазваПлан. Специфіка аналізу попиту на інновації та мотивації суб’єктів інноваційного процесу. Основні підходи до створення й стимулювання попиту на інновації та особливості застосування цих підходів
Сторінка1/3
Дата конвертації19.03.2014
Розмір283.95 Kb.
ТипДокументы
skaz.com.ua > Математика > Документы
  1   2   3
Тема: Особливості процесу створення та стимулювання попиту на інновації.
План.

1. Специфіка аналізу попиту на інновації та мотивації суб’єктів інноваційного процесу.

2. Основні підходи до створення й стимулювання попиту на інновації та особливості застосування цих підходів.

3. Основні фактори мотивації споживання інновації.

1. Специфіка аналізу попиту на інновації та мотивації суб’єктів інноваційного процесу.
Основою конкурентного успіху підприємства-інноватора є його спроможність виявити реально існую­чі чи потенційні потреби й попит споживачів щодо інновацій (або ж сформувати їх) і задовольнити їх ефективнішим, ніж конкуренти, способом.

Розглянемо основні проблеми, що виникають у взаєминах суб'єктів інноваційного процесу: інвесторів, розробників іннова­цій, виробників, постачальників, працівників збуту, споживачів, суспільства в цілому. Насамперед проаналізуємо проблеми, пов'я­зані з інноваціями, які базуються на нових продуктах (виробах чи послугах), нових технологіях, нових матеріалах і т. ін.. оскільки \інвестування в нові технології, матеріали, устаткування тощо пря­мо чи опосередковано пов'язане з новою продукцією.

Інвестори. Джерелом проблем є те, що інвесторів передусім ці­кавить високий доход при мінімальному ризикові. І якщо в іннова­ційному проекті йдеться про принципово нові вироби, то це може стати перешкодою до здійснення інвестицій. Високий ризик вимагає відповідної компенсації, оцінку якої на стадіях попереднього аналі­зу виконати дуже непросто.

Розробники інновацій. У більшості випадків виробники й роз­робники інновацій є одними й тими самими особами. Проте для ус­піху на ринку розробникам необхідно орієнтуватися не стільки на можливості підприємства-виробника, скільки на потреби й попит споживачів.

Розробка інновації виконується заради одержання прибутку за рахунок кращого, ніж традиційні товари, задоволення потреб і попи­ту споживачів, виявлених у результаті маркетингових досліджень. Найчастіше розробники занадто скуті в рамках своїх знань і досвіду,; набутих у результаті минулої діяльності, й важко пристосовуються до змін, а в ряді випадків узагалі не здатні працювати в нових умо­вах. У цьому разі нові якісні й технічно досконалі продукти (з пог­ляду їхніх розробників) можуть не відповідати вимогам ринку, і спроби їх реалізації можуть закінчитися провалом. Особливо це ха­рактерно для принципово нових виробів чи послуг. Та якщо іннова­ції зводити лише до невеликих модифікацій існуючих продуктів, це може призвести до втрати конкурентноздатності.

Виробники. Проблеми полягають у тому, що зміни базового продукту, а тим паче нові розробки можуть істотно збільшити витрати виробництва, що на етапі розробки інновацій дуже важко спрогнозувати (до розробки технології їхнього виробництва). Точні багатоваріантні прогнози найчастіше дуже трудомісткі й дорого коштують. По суті, для визначення собівартості виготов­лення нових виробів (особливо принципово нових) необхідно провести практично весь комплекс робіт з технічної підготовки виробництва (конструкторської і технологічної). Тому опір ви­робничників упровадженню нововведень пояснюється не їхньою відсталістю, а саме відсутністю точних вартісних оцінок, які ха­рактеризують нововведення.

Постачальники. Основною проблемою є те, що існуючі сиро­вина, матеріали і комплектуючі можуть бути непридатними для виробництва нових продуктів. Для зміни їхніх характеристик поста­чальники, яких цікавлять лише обсяги замовлень і їхня регулярність, мусять мати дуже вагомі причини, їх слід належним чином стиму­лювати, переконуючи в корисності змін.

Працівники збуту. Нова продукція зазвичай вимагає перебудо­ви існуючої системи збуту, а для принципово нових товарів — на­віть її формування. Такого роду зміни можуть зустрічати опір праці­вників збуту. З одного боку, безпосередньо відчуваючи реакцію споживачів, вони самі можуть підштовхувати виробників до моди­фікації продукції. З іншого, найчастіше, вони не можуть оцінити кардинальні нововведення, оскільки реакція споживачів ще не відо­ма. Саме тому вони можуть чинити інноваціям опір.

Споживачі. Проблема полягає в тому, що споживачі, у біль­шості випадків, виявляють певну осторогу щодо нових виробів, особливо якщо ступінь наслідування стосовно традиційних виробів невисокий. Тому чим радикальнішими є зміни, тим більшу увагу доводиться приділяти ринковим дослідженням з оцінки перспектив визнання нової продукції споживачами, створенню попиту, стиму­люванню споживання. На консерватизм споживачів треба зважати при розробці модифікованих чи нових продуктів на базі результатів опитувань споживачів. їх слід уточнювати шляхом проведення до­даткових незалежних досліджень і випробувань.

Суспільство. Нині інновації впливають практично на всі ас­пекти життєдіяльності суспільства. У свою чергу суспільство та його окремі інституції можуть впливати і впливають на інноваційні процеси за допомогою механізмів економічного, політичного, правового, соціального регулювання.

Звичайно, у загальному випадку інтереси різних суб’єктів ринку не є однаковими, вони можуть істотно відрізнятися. На рисунку показано схему взаємодії інтересів суб’єктів ринку.


Рис.1. Відповідність нових товарів інтересам суб’єктів ринку.
Товари, які відповідають області 1, сприйматимуться ринком, у першу чергу, відповідно, їхні шанси на успіх будуть найвищи­ми. У виробництві таких товарів зацікавлені виробники, у їх ку­півлі та споживанні — споживачі, у підтримці виробництва та споживання — суспільні й державні інституції. Тобто у цій об­ласті співпадають інтереси всіх по іменованих суб'єктів ринку. Так, наприклад, інтересам всіх суб'єктів ринку відповідає новий екологічно орієнтований товар — добриво «Райдуга», одержа­не з осадів стічних вод. Споживач за низькими цінами одержує добриво, що надає йому змогу вирощувати якісні рослини — від трави та квітів до дерев. Суспільство отримує загальне поліпшен­ня екологічного становища, озеленення земель, намивних пісків, державні інституції — надходження коштів до бюджету, вироб­ники та споживачі — прибутки (собівартість виробництва добри­ва «Райдуга» достатньо низька).

Товари, що відповідають області 2 інтересів, у принципі мо­жуть сприйматися ринком. Виробники зацікавлені в їхньому вироб­ництві, тобто формують пропозицію. Споживачі формують попит. Та виробництво таких товарів лежить поза межами інтересів дер­жавних і суспільних інституцій. Тому вони можуть припинити їхній випуск, якщо, звісно, виробниками та (або) споживачами не буде зроблено певних виплат коштів до державного бюджет}' та (або) ін­шим чином не буде враховано інтереси державних і суспільних інс­титуцій. У цьому разі доходи споживачів та виробників мають пере­вищувати їхні витрати, пов'язані з урахуванням інтересів державних і суспільних інституцій.

У виробництві нових товарів, які відповідають області 3, не зацікавлені виробники. Наприклад, такі товари тривалого користу­вання можуть швидко заповнити ринок, що невигідно виробникові. Або ж із певних причин (наприклад, через низьку платоспромож­ність споживачів) виробники не можуть сподіватися на достатні прибутки, або ж їх отримання пов'язане з високим рівнем ризику тощо.

У цьому разі споживачі і (або) суспільні та державні інституції повинні стимулювати виробників. А робитимуть вони це лише тоді, коли їхні доходи перевищуватимуть витрати на стимулювання товаровиробників.

У виробництві нових товарів, які відповідають області 4 інтересів, не зацікавлені споживачі. Тому для просування на ринок товарів цієї групи необхідне державне чи регіональне стимулювання споживачів, а для цього витрати на стимулювання споживачів мають компенсуватися додатковими доходами державних чи регіональних інституцій.

Оцінка відповідності інтересам кожного з суб’єктів ринку обраними групами експертів проводиться у такій послідовності:

1. Кожним експертом визначаються характеристики товарів, за якими оцінюватиметься група товарів.

2. Ініціаторами оцінки аналізуються виділенні кожним експертом характеристики. Визначається перелік характеристик, за якими проводитиметься оцінка. Для нейтралізації впливу кількості характеристик, що відповідають інтересам суб’єктів ринку однієї групи, такі характеристики слід об’єднувати у групи.

3. На основі обраних характеристик ініціаторами оцінки будуються оціночні таблиці – окремо для оцінки відповідності нових товарів інтересам кожного з суб’єктів ринку: споживачів, виробників, державних та суспільних інституцій. Такі таблиці будуються двох типів. Оціночна таблиця першого типу – для попарного порівняння груп характеристик. Оціночна таблиця другого типу – для оцінки відповідності груп характеристик товарів, які аналізуються, інтересам конкретного суб’єкта ринку. Розробляється також лист-рекомендація щодо заповнення оціночних таблиць.
Таблиця 1.

^ Попарне порівняння груп характеристик нових товарів

(приклад умовний)


Групи характеристик товарів

Х1

Х2

Х3

Х4

Х5

Х6

Сума

Вагомість

1.Економія ресурсів (коштів) при споживанні, користуванні, експлуатації та утилізації

-

1

0

1

1

1

4

0,26

2.Забезпечення виконання кількох функцій одним товаром

0

-

0

1

1

1

3

0,20

3.Схвалення іншими (престиж)

1

1

-

0

0

1

3

0,20

4. Безпека споживання (експлуатації)


0


0


1


-


0


0


1


0,07

5.Надійність експлуатації, низькі витрати на ремонт і обслуговування

0

0

1

1

-

1

3

0,20

6.Зручність, простота, комфортність експлуатації (споживання)

0

0

0

1

0

-

1

0,07


У таблицях першого типу слід виконувати попарне порівняння груп характеристик. Таке порівняння необхідне для оцінки ваго­мості характеристик. Переваги цього підходу особливо значні за значної кількості характеристик, які беруться до уваги, коли їх не­можливо інтуїтивно розподілити за рангами, тим більше визна­чити їхню вагомість. Експерти оцінюють кожний з критеріїв за та­кою шкалою: 0 — характеристика в даному стовпчику важливіша за характеристику в даному рядку, 1 — характеристика в даному рядку важливіша за характеристику в даному стовпчику. Числа підсумовують за рядками. Більшій сумі відповідає більш високий ранг характеристики.

Таблиця 2.

^ Оцінка відповідності нового товару інтересам конкретного суб’єкта ринку.


Групи характеристик товару

Відповідність інтересам і-го суб’єкту ринку

Повністю відповідає (4)

Достатньо повно відповідає (3)

Частково відповідає (2)

Практично не відповідає (1)

Повністю не відповідає (0)

Х1

1






























Хі







1
























Хп




1










Усі групи характеристик можна поділити на окремі характеристики. Проте це рідко буває доцільним.

Таким чином формується комплекс із трьох (якщо оцінювати відповідність інтересам лише трьох перелічених суб’єктів ринку, див.рис.1) таблиць типу 1 і трьох – типу 2. для оцінки кожного з нових товарів.

4. Ініціатори оцінки обробляють отриманні експертні дані окремо за кожним суб’єктом ринку.

4.1. Вагомість кожної з груп оціночних характеристик Vst для оцінки відповідності інтересам 5-го суб'єкта ринку (табл. 3.1.1.) визначається за формулою:




де Rij – кількість позначок 1 в рядку табл..3.1.2., який відповідає і-й групі характеристик для оцінки відповідності інтересам S-го суб’єкту ринку, проставлених j-м експертом; i – номер за порядком групи характеристик; п – кількість груп характеристик, за якими проводиться оцінка; j - номер за порядком експерта, який провів оцінку; k – кількість експертів, які проводили оцінку.

4.2. Оцінка відповідності товару інтересам s-го суб’єкта ринку, виконана j-м експертом у табл. 3.1.2. Osj виконується за формулою:



де Osij – кількісна оцінка відповідності i-ї групи характеристик товару інтересам s-го суб’єкта ринку, виконана j-м експертом.

4.3. Сукупна оцінка відповідності товару інтересам s-го суб’єкту ринка Os визначається як середнє арифметичне оцінок, виконаних кожним з експертів, за формулою:


Оцінка відповідності товару інтересам s-го суб’єкта ринку, виконані окремими експертами, у більшості випадків відрізняються від сукупної оцінки. Така відмінність свідчить про те, що ринок, на який передбачається виводити новий товар, дещо різнорідний. А тому цей товар відповідатиме інтересам суб’єктів конкретних сегментів ринку різною мірою. Тобто чим більшим є розкид оцінок, тим меншою є кількість суб’єктів ринку, на підтримку якої можна розраховувати при орієнтуванні на виробництво нового товару. Розкид оцінок може також свідчити про можливість того, що інтереси були інтерпретовані не зовсім вірно, про можливість зміни інтересів під час реалізації проекту у бік інтересів меншості суб’єктів ринку, оцінка яких відхилилася від сукупної. А як наслідок цього можливе зменшення обсягів збуту, втрата ринку збуту, недоотримання прибутків, недостатність запланованих обсягів матеріальних та фінансових ресурсів для реалізації проекту, припинення діяльності внаслідок опору державних і суспільних інституцій тощо.

Тому слід враховувати також ступінь достовірності оцінок відповідності нового товару інтересам суб’єктів ринку. Вимірювати ступінь достовірності оцінок відповідності товару інтересам s-го суб’єкта ринку можна за допомогою стандартного відхилення ðs за формулою:



Таким чином, достовірна оцінка відповідності товару інтересам s-го суб’єкту ринку ОsД обчислюється за формулою:
ОsД = Оs

4.4. Аналогічним чином виконується оцінка кожного товару з ряду альтернативних. Теоретично оцінки можуть приймати значення від 0 до 4.

Товари, для яких хоча б одна оцінка відповідності інтересам, суб'єкта ринку, хоча б однієї з груп характеристик нижча від 2, вик­лючаються з подальшого розгляду. Для товарів, що залишилися знаходиться інтегральна оцінка їхньої відповідності інтересам усіх зацікавлених суб'єктів ринку:





де т — кількість суб'єктів ринку, відповідність інтересам яких оцінюється.

Для отримання більшої точності інтегральну оцінку слід знаходити як середньозважене оцінок Os.

При використанні запропонованої методики інтегральна оцінка відповідності інтересам суб'єктів ринку теоретично може змінюва­тись від 2 до 4. Максимальна оцінка відповідатиме кращому товару з погляду задоволення інтересів усіх суб'єктів. Саме на виробництво товарів з максимальною та близькою до максимальної оцінкою тре­ба орієнтуватися. Рішення щодо відбору прийнятних варіантів слід приймати, користуючись табл. 3.1.3.

У табл. 3.1.3. показано залежність рівня сукупних очікуваних вит­рат, пов'язаних із просуванням на ринок нових товарів, від ступеня відповідності останніх інтересам суб'єктів ринку. Так, за повної від­повідності суб'єкти ринку не несуть витрат, пов'язаних із впливом на інших суб'єктів ринку (їхнім стимулюванням). Відповідно, й су­купні очікувані доходи в цьому разі більші, ніж при неповній відпо­відності.
Таблиця №3.
  1   2   3

Схожі:

План. Специфіка аналізу попиту на інновації та мотивації суб’єктів інноваційного процесу. Основні підходи до створення й стимулювання попиту на інновації та особливості застосування цих підходів icon6. Інноваційні інвестиції
«творчим руйнуванням». З точки зору Шумпетера, «радикальні» інновації породжують великі руйнівні зміни, тоді як поетапні «інкрементальні»...
План. Специфіка аналізу попиту на інновації та мотивації суб’єктів інноваційного процесу. Основні підходи до створення й стимулювання попиту на інновації та особливості застосування цих підходів iconПлан. Суть попиту та його детермінанти. Закон попиту І крива попиту....
Ціна у ринковій економіці: суть, види та функції. Вплив держави на ціноутворення
План. Специфіка аналізу попиту на інновації та мотивації суб’єктів інноваційного процесу. Основні підходи до створення й стимулювання попиту на інновації та особливості застосування цих підходів iconФункціональні аспекти проектного аналізу лекція 6
Отже, проектування попиту є обов’язковим елементом для всіх аспектів оцінки проекту. Точність економічного, технічного та фінансового...
План. Специфіка аналізу попиту на інновації та мотивації суб’єктів інноваційного процесу. Основні підходи до створення й стимулювання попиту на інновації та особливості застосування цих підходів iconПлан Основні підходи до визначення уваги. Психологічні теорії уваги....
Занюк С. С. Психологія мотивації: навч посіб. / С. С. Занюк. К. Либідь, 2002. 304 с
План. Специфіка аналізу попиту на інновації та мотивації суб’єктів інноваційного процесу. Основні підходи до створення й стимулювання попиту на інновації та особливості застосування цих підходів icon5. Планування та організація створення нового товару
Удосконалення товару — більш вузький термін І ототожнюється з технічною діяльністю (інже­нерним мистецтвом) зі створення новацій....
План. Специфіка аналізу попиту на інновації та мотивації суб’єктів інноваційного процесу. Основні підходи до створення й стимулювання попиту на інновації та особливості застосування цих підходів iconЗакон попиту величина (об'єм) попиту зменшується у міру збільшення...
Попит відображає, з одного боку, потребу покупця в деяких товарах або послугах, бажання придбати ці товари або послуги в певній кількості...
План. Специфіка аналізу попиту на інновації та мотивації суб’єктів інноваційного процесу. Основні підходи до створення й стимулювання попиту на інновації та особливості застосування цих підходів iconАналіз попиту та пропозиції. Ринкова рівновага
Величина попиту змінюється унаслідок змі­ни ціни обернено, тоді як величина пропозиції
План. Специфіка аналізу попиту на інновації та мотивації суб’єктів інноваційного процесу. Основні підходи до створення й стимулювання попиту на інновації та особливості застосування цих підходів iconСучасні системи та форми стимулювання праці
...
План. Специфіка аналізу попиту на інновації та мотивації суб’єктів інноваційного процесу. Основні підходи до створення й стимулювання попиту на інновації та особливості застосування цих підходів iconТема №2: «Сутність, структура та принципи адміністративного процесу»
...
План. Специфіка аналізу попиту на інновації та мотивації суб’єктів інноваційного процесу. Основні підходи до створення й стимулювання попиту на інновації та особливості застосування цих підходів iconПлан поняття та ознаки адміністративного процесу Структура адміністративного процесу
На сьогоднішній день в адміністративній науці не склалося усталеного та єдиного розуміння адміністративного процесу. Можна виділити...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2015
звернутися до адміністрації
skaz.com.ua
Головна сторінка