Євреї в україні сьогодні: реальність без міфів




Скачати 409.43 Kb.
НазваЄвреї в україні сьогодні: реальність без міфів
Сторінка1/4
Дата конвертації17.07.2013
Розмір409.43 Kb.
ТипДокументы
skaz.com.ua > Література > Документы
  1   2   3   4
ЄВРЕЇ В УКРАЇНІ СЬОГОДНІ: РЕАЛЬНІСТЬ БЕЗ МІФІВ

1. Привид сіонізму бродить по світу

В одному з інтерв'ю ("Дзеркало тижня" за 17 серпня 2002 року) п. Анна Азарі, посол Ізраїлю в Україні (тепер уже колишній), висловила фарисейську сентенцію, що "процвітання національних меншин - найкращий показник здоров'я усього суспільства". Фарисейство стоїть за зіставленням несумірних понять і в тому, що, поширюючись про нацменшини у множині, насправді говорить про одну - єврейську: якщо євреям у суспільстві добре - воно здорове (?). Адже пані Азарі не згадує ні гагаузів, ні курдів, ні тих же греків, чи й самих українців, скажімо, в Криму, де вони - нацменшина, чи в тому ж Ізраїлі, де, кажуть, українців майже 400 тисяч. Яке їхнє "процвітання" у здоровому ізраїльському суспільстві, як забезпечується їхня національна ідентичність, культурно-національна автономія? От коли б шановна пані посол про це розповідала - вона б заслуговувала на увагу до себе, а так само по собі те інтерв'ю - чистої води демагогія, втручання у внутрішні справи України, вимоги фактично вседозволеності, якою і сама користується: вона вирішує, кого осуджувати, кого і як нам треба любити (щоб не прославитися ксенофобами і антисемітами), видає грішне за праведне, вдається до підміни понять, подвійних стандартів і цим опускає себе до рівня найманів, кацманів, рабиновичів, що діють в Україні, як формені ідеологічні розбійники - циніки і наклепники. (Саме таке визначення іменем України дав 5 травня 2003 року районний суд міста Києва: "є винятковим цинізмом").

Читачеві - до роздумів. В Україні проживає близько 100 нацменшин. Єврейська не найбільша. Скажімо, грецька національна громада в Україні більша за єврейську. Із Грецією нас пов'язують сталі, ще з античних часів, культурні зв'язки. По нашій землі ішов шлях "із варягів у греки" й з греків у варяги, з нами сусідили грецькі колонії північного Причорномор'я, від греків (із Візантії) ми запозичили християнську релігію, Вселенський константинопольський патріарх і сьогодні є патроном української православної церкви. Але ми в Україні не бачимо грецького театру, невідомо, як живе в Україні національна школа греків, не чути нічого про грецький Видавничий дім і грецькі періодичні видання, жодного грецького теле- чи радіоканалу. І головне: ніхто не звинувачує українців у грекофобії, антивізантизмі тощо. Що, греки, які сформували всю європейську цивілізацію (Шеллі: "ми всі греки"), чимось поступаються перед євреями? Чому можновладці в Україні не зустрічаються із грецькими олігархами і в їхньому колі не проводять святкові імпрези і не бувають на різних ювілеях, якими грецька історія у сув'язі з українською така багата? Ми не знаємо, а хочеться знати, як представлена грецька меншина і єврейська у Верховній Раді, в українському уряді, в адміністрації президента. Щоправда, про євреїв ми знаємо, що їх в українському законодавчому органі майже третина, що такі "народні" депутати, як О. Фельдман, А. Грішфельд, місця в парламенті купили, внісши певні мільйони на користь непевних політичних партій, що ряд єврейських "вундеркіндів", серед яких Суркіс, Пінчук, Медведчук, приречені довічно бути "слугами" українського народу, це наші "незамінимі" й "недоторканні". А греків таких... нема. А чому?

Секрету "чому", власне, й немає - він у різних фінансових можливостях. Греки, як і українці, народ обікрадений. Культура самих греків не дозволяє красти, грабувати. І в них, як і в нас, нема у Нью-Йорку чи будь-де в світі національних центрів із мільярдами доларів США, які можна було б використати в Україні на "прихватизацію" таких галузей, як паливно-енергетичний комплекс, гірничо-добувний, інформаційний. Чи на інвестування, як початковий капітал для таких спритних злочинців, як Вадим Рабинович. Сіонізм фантастично багатий, він здатний глобалізувати, сиріч монополізувати, світову економіку і через латентні (приховані) структури панувати над світом. Україна сьогодні у планах сіоністів стоїть на одному з призових місць. І успіхи їхні незаперечні.

Через це писати про євреїв взагалі, про сіонізм зокрема, про окремих діячів сіонізму зосібна - справа ризикована, небезпечна. Відразу починаються неприємності на роботі, тебе цькуватимуть у пресі, шукатимуть проти тебе компромат, а "ноги і вуха" ростимуть із видавничого дому лідера всіх євреїв України і кавалера ордена держави Ізраїль за заслуги перед євреями усього світу, а це й означає - перед сіонізмом, бо Вадим Рабинович ще й один із трьох (Олександр Фельдман і Йосиф Кобзон) керівників сіоністської організації Хабад в Україні.

Про євреїв небезпечно писати не тому, що хворі на сіонізм невігласи начеплять наличку ксенофоба чи юдофоба, бо в кожному українцеві в їхній хворій уяві сидить закінчений антисеміт, коли не явний, то прихований, готовий вчинити єврейський погром. Нещодавно телеглядачі мали змогу побачити, як під час дискусії на телеканалі Суркіса-Роднянського "1+1" сіоністський цербер Олександр Найман із криком "Антисемітський прихвостень!" кинувся з кулаками на іншого єврея, представника Бейтару, який у відповідь назвав Наймана "лайном" і заїхав йому "у писок". Публічно. А з чим він накинеться на гоя? Мені шкода було того єврея (вибачайте, не запам'ятав прізвища), що посмів мати свою думку, відмінну від думки коритного найманця сіонізму, і тут же перед очима мільйонів телеглядачів зазнав єврейського погрому прямо в студії єврейського телеканалу і від єврея, що в списку сіоністських вожаків в Україні претендує бути третім після Рабиновича і Кацмана.

Мою публікацію в "Сільських вістях" 15 листопада 2002 року читачі сприйняли як потрібну і своєчасну, у телефонних розмовах і листах до редакції газети вони підкреслюють, що порушена проблема давно непокоїть українську націю. "Міф про український антисемітизм" передрукували часописи "Что делать?", "Урок української", газети "Волинь", "Український Південь" (Миколаїв). Стаття взята як передмова до нового видання праці Матвія Шестопала "Євреї на Україні". Звертає увагу, що інтерес до статті не слабне, читачі самі її розповсюджують тисячами ксерокопій. Можливо, просто так збіглося, але після публікації моїх роздумів на каналі "1+1" відбулася дискусія на тему, чи справді українці "вроджені" антисеміти. Невдовзі після цього Вадим Рабинович, як легітимний лідер єврейської нацменшини і резидент міжнародного сіонізму в Україні, у темпі зорганізував Єврейську національну раду, від імені якої оголосив по телебаченню, що новостворена рада бере під свою опіку всі, а їх майже тисяча, зареєстровані в Україні єврейські організації. Тих, що відмовляться підкорятися йому і не ввійдуть під дах Єврейської національної ради, він вважає не єврейськими організаціями. От і новоявлений диктатор. Імітується порядок і організованість у єврейському громадському житті, щоб не втручались державні органи у єврейський "беспредел" і не було підстав говорити про потребу законодавчого регулювання розгулу єврейського відродження від Хабату до Бейтару - напіввійськових єврейських формувань, що діють у 20 областях України під керівництвом інструкторів із Ізраїлю.

Я порушував питання, яке відношення всі ці організації мають до відродження єврейської національної культури в Україні, але відповіді не отримав - єврейські публіцисти воліють говорити про жорстокість козаків Хмельницького, про двірників, які складали для німців списки євреїв у Києві, і поліцаїв, які начебто у вишиванках стояли, як євреї йшли до Бабиного Яру. Пишуть про що завгодно, але не відповідають на питання, чи нормально, що всі засоби масової інформації в одних єврейських руках, фінанси, провідні галузі народного господарства - в єврейських руках і т. д. Відповіді чомусь немає.

А цікавить і інше: скільки україномовних газет в Ізраїлі (а там живе майже 400 тисяч вихідців з України, це українці, що мають змішані шлюби), скільки українців у ізраїльському кнесеті, скільки українців-олігархів розкошує в Ізраїлі, чи є там бодай один український телеканал і т. д., і т. п. Така цікавість, очевидячки, є виявом антисемітизму, бо що на неї відповіси. Та й п. Азарі нещодавно відверто заявила, що ця тема "не коментується".

Вадим Рабинович "поставив до відома", що новостворена ним Єврейська національна рада воліє мати статус подібно до кримськотатарського меджлісу в Криму і домагатиметься для євреїв України національно-культурної автономії. Ось так, і не менше. Більше - скільки завгодно. Як справжній ізраїльтянин Рабинович розгортає в Україні шалену діяльність у боротьбі проти "антисемітизму": зібрав досьє на видання, що публікують викривальні матеріали антисіоністського змісту. Такі досьє вручає послам іноземних держав і можливим кандидатам у президенти України. Гроші сіоністів уже пливуть у передвиборні штаби майбутніх кандидатів у президенти України, що дає їм впевненість: хто не переможе - буде їхнім ставлеником і має відробляти вкладені гроші. Український народ не бажає мати в особі майбутнього президента ані сіоністського ставленика, ані ставленика Росії, він хоче мати свого обранця, який би не мав відпрацьовувати будь-кому, окрім свого народу. Та схоже, що в 2004 році народ знову буде одурено. Потрібна пильність, потрібна незалежна об'єктивна інформація, але хто її дасть українському народові?

Українці повинні знати, що інформаційний простір України цілковито в єврейських руках і що всі ми споживаємо інформаційну й духовну продукцію із єврейської ідеологічної кухні. Сьогодні треба ставити питання про створення українського телебачення, щоб одержувати не ізраїльську політичну, ідеологічну, культурну дезінформацію чи інформацію сіоністських єврейських центрів у США, а свою, українську. Сьогодні ж сіонізм в Україні має монополію на інформацію під потужний галас про антисемітизм українців.

І-й національний (?!) канал (УТ-1) - у персональному володінні президента і СДПУ(о) (фактично Суркіса - Медведчука).

Телеканалами "1+1", "Інтер", "Альтернатива" - володіють Суркіс - Медведчук.

Телеканалом СТБ - Віктор Пінчук і донька президента.

Телеканалом "Новий канал" - Віктор Пінчук і російська група "Альфа-групп".

Телеканалом ICTV - Віктор Пінчук.

Телеканалом ТЕТ - Суркіс і Медведчук.

Інформаційним агентством УНІАН - СДПУ(о) (Суркіс - Медведчук).

Які канали ще може дивитись український телеглядач? Очевидно, хіба російські. Всі українські без винятку, себто 100 %, у руках сіоністів, яких, звісно ж, "обіжають" українські антисеміти. (Всіх би їх за статтею 66 КК України за розпалювання расової неприязні!) Українці розпалюють на припічку, а євреї на голубому полум'ї телебачення. Рівні умови конкуренції. А поглянемо на періодичні видання, щоб читачі знали, кого вони підтримують матеріально, купуючи газети:

Видавничий дім Рабиновича - Кацмана: "Столичка", "Столичные новости", "Еврейское обозрение", "Еврейский обозреватель", "Век", "Миг", "Зеркало", "Мост".

Джед Сандес, американський єврей-сіоніст, громадянин США, видає в Києві: "Корреспондент", "Kyiv-Post".

Григорій Суркіс: "Киевские Ведомости", щотижневик "2000".

Дмитро Гордон - "Бульвар".

Віктор Пінчук - "Факты и комментарии".

Донецька група - "Сегодня".

Виходить ще й додаток до "Голосу України" - "Еврейские вести". Тиражі солідні, на всіх вистачить.

Українська преса б'є тривогу: сіоністські засоби масової інформації деморалізують український народ.

Є сотні свідчень, але для ілюстрації наведу лише кілька прикладів, щоб і люди бачили, і відповідальні за інформаційну політику в державі думали, і законодавці щось робили, та й секретарю РНБО якихось заходів вживати треба, бо біда вже в нашому домі. Так, І. Скиба з Рівного пише редактору газети "Волинь" (за 24 січня 2003 рік):

"У ці новорічні дні й свята хочеться щиро подякувати шляхетному пану редактору, всьому колективу газети за те, що ви так з душею робите цю газету. Під час тотального наступу хазарської та іншої псевдокультури вона є єдиним для нас, українців, світлом у вікні. Ваша газета дає правдиву, потрясну інформацію. Багато людей читають і перечитують "Міф про український антисемітизм" професора В. Яременка (дякую панові редактору, що передрукував у "Волині" мої роздуми. - В. Я.). У числі 2 від 10 січня ц. р. - блискуча замітка С. Степанишина "Новий рік без України". Саме через причини, на які вказує у статті пан Сергій, я викинув телевізор на смітник, щоб не калічити свого сина тією пропагандою непотребу, розпусти, жорстокості й мерзоти, яка повсякчас звалюється на нас від тих же чужаків (уже чую вереск із Видавничого дому: "Ксенофобія!" - В. Я.), які обліпили СТБ, ICTV, Інтер, "1+1", "Новий канал". І справді немає там на що дивитися, окрім нахабних жидівських фізіономій (довели чоловіка до антисемітизму, деморалізували, але ще не денаціоналізували, бо патріотичний спротив порушенню прав української людини тільки посилився. - В. Я.). Пропоную: у Рівному відкрити телеканал "Волинь", де була б наша казка, поезія, проза, новини, зустрічі з цікавими українцями тощо, де б не було тієї низькопробної продукції і пропаганди злочинності, яка є на вищезгаданих каналах. Я впевнений, якби на телебаченні працювали українці і воно належало б українцям, то не було б такої гидоти і його можна було б дивитися.

Але те, що зробив я зі своїм телевізором, - це все-таки пасивний протест. На своїй рідній землі ми маємо право на своє українське телебачення. Замість нього є поки що лише ширма, за якою ведеться відкрита пропаганда алкоголю, розпусти, підлості та найбільш диких інстинктів. Ось такий стан справ у вільній "незалежній" Україні. Мрію про справжнє українське телебачення".

Гадаю, коментувати не треба. Уже прозвучали голоси обурення, що, порушуючи закон, єврейські олігархи в Україні мають по три і більше телеканалів в одних руках. Очевидно, за порушення закону треба націоналізувати канали без повернення коштів, інакше Суркіс перепише два канали на Фельдмана і Грішфельда, - народних депутатів з великими грішми, назбираними на Барабашівському ринку в Харкові, - і буде в кожного по одному каналу, але всі вони будуть сіоністськими. Через те і пропонував я у роздумах "Міф про український антисемітизм" прийняти закони, які б регулювали діяльність сіоністських організацій в Україні і заборонили деморалізуючу роботу, організацію борделів: продажу українок як товару сексіндустрії за кордон, заборонили передачі, які готують фактично молодих дівчат до проституції в нічних клубах і барах.

Преса б'є тривогу, що гроші сіоністів в Україні працюють на обездуховлення української молоді, її зомбування. Ось як описує відзначення 10-річного ювілею української незалежності В. Галущак у Хмельницькій газеті "Подільські вісті" за 14 вересня 2001 р.:

"Відгаласувало, відсалютувало все, що було нам запропоноване під час відзначення 10-річчя Незалежності. А я досі не можу заспокоїтися від побаченого 25 серпня на фестивалі свободи, який проводило управління у справах сім'ї та молоді Хмельницького міськвиконкому. Там, зокрема, проводили конкурс під час диско-шоу. Ведучі програми "Наше радио" запросили на сцену чотири молоді пари. Конкурс - хто з дівчат вип'є швидше за всіх пляшку пива. Якби ви побачили, як, в якій позі і що це нагадує, боролися за перемогу конкурсантки! Хлопці встромили пляшки "нижче пупка", між ноги, дівиці стали на коліна і... почали пити пиво. Якби я не бачив прелюдії цього, сказати б, дійства і щойно підійшов, то, мабуть, подумав би, що це груповий оральний секс. У всякому випадку здалеку так би здалося. І все це проводилося на очах десь майже трьох тисяч юних молодих людей. Таке я бачив вперше в житті! Тому хочу запитати в тих, хто це дійство організував і патронував його: це що, апогей культурної діяльності, роботи по організації дозвілля молоді?

До речі, що це за "Наше радио"? Де вони отримали ліцензію на діяльність на території нашої області і міста? Хто з керівних мужів аналізує їхню роботу? Адже куди не підеш, звучить це радіо, там не почуєш жодного українського слова. Саме з подачі цього радіо символом нашого міста віднедавна стала пісня, в якій слова: "А может, эта девушка не курит и не пьет, изучает английский и иврит". Пісня виконується російською мовою.

Якщо хтось вважає, що це просто витівка ведучих з ненашого "Нашого радио", то глибоко помиляється. Це, вважаю, ганебно було б почути і на найгіршій дискотеці, а щоби на святі нашої незалежності - то вже занадто. Молоді вчергове було піднесено пошлятину на чужій мові (і чужій моралі. - В. Я.). Вважаю, що це - зомбування нашої юні, її моральне розтління, руйнація моральних засад хлопців і дівчат, перетворення їх на жахливих потвор. Боротьбу цю ведуть з нами і далі успішно...".

Таких свідчень на добру книгу - книгу звинувачувальних документів українського народу для суду над сіонізмом у країні. До речі, перша книга таких документів уже видана у Львові 2001 року під назвою "Кого обирає Господь? Публіцистичний збірник". Журналістка "Корреспондента", посилаючись на служку сіонізму в Україні О. Наймана, вважає книгу публікацій газети "За вільну Україну" 1992-2000 років антисемітським випадом. А як же ще вони могли вважати викривальні документи? Можна передбачити, що на стіл Верховної Ради ляже ще не одна така книга, як серйозна стурбованість українців перед загрозою сіонізму, що вимагає вжиття заходів у законодавчому порядку.

Читачі б'ють тривогу з приводу національної загрози з боку сіонізму, як бачимо, не тільки в економічній та політичній сфері, а й у сфері ідеологічній та духовній. Видавничий дім як розсадник сіоністської ідеології вимагають демонтувати, а Рабиновича, як громадянина Ізраїлю, належить депортувати з України, хай організовує пивні шоу із ізраїльськими дівчатами і хлопцями, нехай там викидають телевізори на смітник.

Як і в минулі віки, єврейство сьогодні прагне панувати, та вже й панує над українським народом, і збагачуватись за його рахунок. Одним із засобів досягнення цього є деморалізація і обездуховлення та денаціоналізація, а другим - захоплення політичної влади. І один і другий засіб на сьогодні спрацьовують бездоганно. Привид сіонізму в Україні перетворився у потворну реальність. Така правда, без міфів.
  1   2   3   4

Схожі:

Євреї в україні сьогодні: реальність без міфів iconЄвреї в Україні сьогодні: реальність без міфів
Україні, як формені ідеологічні розбійники циніки І наклепники. (Саме таке визначення іменем України дав 5 травня 2003 року районний...
Євреї в україні сьогодні: реальність без міфів iconДержавний вищий навчальний заклад
Онтологічні поняття у своєму змісті як відношення мислення не до зовнішньої реальність, а як реальність самого мислення
Євреї в україні сьогодні: реальність без міфів iconЕкологічна безпека держави – 2013
Роженко В. Перспективи біопалива в Україні / В. Роженко, В. Марченко, І. Роженко // Агробізнес сьогодні (тематич додаток. Агрономія...
Євреї в україні сьогодні: реальність без міфів icon4. філософія свідомості основні філософські концепції свідомості
Свідомість є світом почуттів, думок, ідей, волі та інших духовних явищ, які складають особливу реальність І позначаються поняттями...
Євреї в україні сьогодні: реальність без міфів iconЗасоби електрозв'язку у всьому світі, у тому числі в Україні є визначальним...
Телефон залишився сьогодні основним видом зв'язку, надаючи послугу передачі мовних повідомлень. Телефонна мережа загального користування...
Євреї в україні сьогодні: реальність без міфів iconСьогодні Nissan Motors це величезний японський транснаціональний...
Україні у 1983 році. За роки роботи в Україні І країнах снд було продано багато тисяч автомобілів, що підтверджує чудову якість І...
Євреї в україні сьогодні: реальність без міфів icon«Мудре керівництво» вождя переможною війною коштувало 27 мільйонів...
Травня — велике свято перемоги над однією з антилюдських сил, німецьким націонал–соціалізмом, його мілітарною силою — вермахтом —...
Євреї в україні сьогодні: реальність без міфів iconЗатверджую
Хіх століття. Їй належить фундаментальне місце у вищий економічній освіті. Підготовка висококваліфікованих економістів з розвинутим...
Євреї в україні сьогодні: реальність без міфів iconСучасні підходи до підручника з історії в Україні Поліна Вербицька,...
Україні, але й у інших країнах Європи. Наше завдання сьогодні спроба поставити питання про вироблення загальних критеріїв підручника...
Євреї в україні сьогодні: реальність без міфів iconЗвучать фанфари. На сцену виходить президент Малої Ради надія
Учень 2: Сьогодні надзвичайна подія, саме сьогодні відбудеться посвята ліцеїстів у хіміки!
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2015
звернутися до адміністрації
skaz.com.ua
Головна сторінка