Тема: україна в роки ІІ світової війни 1939-1945 рр




Скачати 151.04 Kb.
НазваТема: україна в роки ІІ світової війни 1939-1945 рр
Дата конвертації27.06.2013
Розмір151.04 Kb.
ТипДокументы
skaz.com.ua > Література > Документы
Заняття 18

Тема: УКРАЇНА В РОКИ ІІ СВІТОВОЇ ВІЙНИ 1939-1945 рр.

МЕТА ЗАНЯТТЯ:

  • Схарактеризувати радянсько-німецький пакт про ненапад 23 серпня 1939 р. і таємний протокол до нього, їх роль у розв'язанні Другої світової війни і в подаль­шій долі українських земель.

  • Розкрити суперечливий процес приєднання до УРСР західноукраїнських зе­мель та їх радянізації.

  • Виховати учнів у дусі патріотизму, національної свідомості та гідності.

МАТЕРІАЛЬНО-ТЕХНІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ: карта України.

ЛІТЕРАТУРА:

В.Верстюк. Історія України. – К., 2000. – с.307-326

Ф.Турченко. Новітня історія України. ч. І – К., 1998. - с.307-324

О.Бойко. Історія України. К, 2002. - с.442-458

ПИТАННЯ:

  1. Радянсько-німецький пакт про ненапад 23 серпня 1939 року.

  2. Приєднання Західної України і Західної Білорусії до СРСР. Радянізація.

  3. Початок Великої Вітчизняної війни. Німецька окупаційна політика.

^ ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ:

  1. Яку долю було визначено Україні радянсько-німецькими договорами 1939р.?

  2. У результаті яких подій західноукраїнські землі увійшли до складу УРСР?

  3. Які негативні та позитивні сторони у процесі входження земель до складу УРСР?

  4. Що таке радянізація? Назвіть її основні складові.


1. Радянсько-німецький пакт про ненапад 23 серпня 1939 року.

Напередодні ІІ світової війни українські землі перебували під владою 4 держав:

  1. СРСР (Українська РСР);

  2. Польщі (Сх. Галичина, Закерзоння, Підляшшя, Холмщина, Берестей­щина, Західна Волинь);

  3. Румунії (Пн. Буковина з Хотин­ським, Ізмаїльським та Акерманським повітами Бессарабії);

  4. Чехословаччини (Закарпаття, з березня 1939 р. оку­поване Угорщиною).

Крім СРСР, Польщі, Румунії та Чехословаччини, які намагались утримати вже підвладні й приєднати нові українські землі, на них претендували Німеччина та Угорщина, що домагалася повернення Закарпатської України.

З березня 1939 р. у Москві відбувалися перегово­ри з представниками Англії й Франції про створен­ня системи колективної безпеки у Європі проти країнй-агресора - Німеччини. Керівництво цих євро­пейських країн сумнівалося у боєздатності Червоної армії. Тому делегації союзників складалися з чиновників неви­сокого рангу, позбавлених належних повноважень, й переговори йшли мляво.

Знаючи про це, Гітлер вирішив запропонувати ра­дянському диктатору більше, ніж той міг би сподіва­тися від союзу із західними демократіями. Звичай­но, фюрер не збирався поступатися інтересами Німеччини - апетити радянської сторони планувало­ся задовольнити за рахунок інших країн, а згодом, вигравши час, здійснити напад на СРСР.

23 серпня 1939 р. до Москви прибув з надзвичай­ними повноваженнями міністр закордонних справ Німеччини Й. фон Ріббентроп. 23 серп­ня 1939 року в Москві між Радянським Союзом та нацистською Німеччиною був під­писаний пакт про ненапад. Цей договір, що увійшов в історію як «Пакт Молотова — Ріббентропа». З німецької сторони його підписав міністр закордонних справ Німеччини І. фон Ріббентроп, з радянської - народний комі­сар закордонних справ СРСР В.Молотов. До договору додавався секретний таємний протокол, за яким роз­межовувалися сфери територіальних інтересів обох держав у Східній Європі. В радянській сфері інте­ресів перебували Естонія, Латвія, Фінляндія, Бесса­рабія, у німецькій - Литва. Стосовно ж Польщі за­значалося, що СРСР зацікавлений у її білоруських та українських землях, а також у території Люблінського й частини Варшавського воєводств.

Якщо укладання пакту про ненапад із Німеччи­ною ще можна тлумачити як спробу відвернення війни, то зовсім інакше слід розцінювати таємний протокол до нього, в якому йшлося про задоволення територіальних зазіхань обох тоталітарних держав.

Цей договір дав можливість Гітлеру почати Другу світову війну, а СРСР фактично перетворився в союзника Німеччини. Протягом 17 мі­сяців після цього Німеччина отримала від СРСР 865 тис. т нафти, 140 тис. т марганцевої руди, 14 тис. т міді, 3 тис. т нікелю, майже 1,5 млн т зерна та інші стратегічні матеріали.


  1. ^ Приєднання Західної України і Західної Білорусії до СРСР. Радянізація.

Відмова Німеччини від геополітичних інтересів в Україні була платою за нейтралізацію СРСР напередодні війни. Маючи гарантії нейтралітету СРСР, Німеччина 1 вересня 1939 р. напала на Польщу. Пов'язані з Польщею дого­вірними зобов'язаннями Англія та Франція оголосили війну агресору - розпочалася Дру­га світова війна. Внаслідок відвертої переваги вермахту опір польського війська було швидко подолано. На окупо­ваній території Польщі було утворене Польське гене­рал-губернаторство, що стало частиною Німеччини. До цієї адміністративної одиниці увійшли й ук­раїнські землі - Лемківщина, Підляшшя, Холмщина.

Гітлер нетерпляче очікував, коли Радянський Со­юз почне реалізовувати таємний протокол пакту. ^ 9 вересня Москва повідомила його, що готується до вступу в Польщу. Але спливали дні, а Сталін все зволікав, чекаючи, доки президент Польщі і члени польського уряду залишать держа­ву, аби не виглядати в очах світової громадськості агресором. Ли­ше отримавши інформацію (як з'ясувалося, дещо пе­редчасну) про відвізд польського керівництва до Ру­мунії, радянський уряд вранці 17 вересня вручив польському послу ноту, в якій повідомлялося, що Червоній армії наказано перетнути державний кор­дон і взяти під захист життя та майно «братів по крові» - населення західноукраїнських та західно-білоруських земель.

17 вересня 1939 р. частини Червоної армії під ко­мандуванням маршала С. Тимошенка перетнули ра­дянсько-польський кордон і увійшли на територію південно-східної Польщі (Західної України). Офіційно проголошувалося, що радянські війська прийшли, щоб запобігти фашистській окупації. Радянські війська майже не зустрічали опору.

28 вересня 1939 р. Ріббентроп вдруге відвідав Москву - між СРСР та Німеччиною було укладено «Договір про дружбу і державний кордон» і два таємні протоколи до нього, що закріпили теріторіальний розподіл Польщі. За цим договором, радянський кордон було відсунуто на схід, уздовж річок Сян і Західний Буг. Відмовившись від загарбання корінних польських територій, Москва прагнула відвести від себе звинувачення в аг­ресії. Радянське керівництво претендувало тепер лище на західноукраїнські та західнобілоруські землі. В обмін на це Сталін домігся переведення до радянсь­кої сфери впливу Литви.

На території Східної Галичини, Західної Волині ра­дянська адміністрація провела вибори до Народних Зборів Західної України, які відбулися 26-28 жовтня 1939 р. у Львові. Народні Збори схвалили Декларацію про встановлення радянської влади у регіоні, Декларацію про прийняття Західної України до СРСР і включення її до складу УРСР та Декларацію про конфіскацію земель поміщицьких, монастирських і великих державних урядовців, про націоналізацію банків і великої промисловості, що оголошувались за­гальнонародною власністю. 14 листопада 1939 р. Верховна Рада УРСР ухвалила Закон про прийняття Західної України до складу УРСР. На приєднаних територіях було створе­но 6 областей - Львівську, Станіславську (нині Івано-Франківська), Волинську, Тернопільську, Рівненську, Дрогобицьку (1959 р. приєднана до Львівської). Наступним кроком процесу "збирання" українських земель, згідно з німецько-радянськими домовленостями, було вирішення проблеми Бессарабії. У червні 1940 p., за домовленістю про розмежу­вання сфер впливу СРСР і Німеччини, СРСР в уль­тимативній формі зажадав від Румунії передачі йо­му території Бессарабії та Північної Буковини. 28-30 червня 1940 р. військові частини Київського і Одеського військових округів, під командуванням генерала Г. Жукова перейшли р.Дністер. До УРСР було приєднано Північну Буковину і Хотинщину. На цій території утворено Чернівецьку область. У серпні 1940 р. ство­рена Молдавська РСР на території центральної ча­стини Бессарабії. На території Південної Бессарабії (придунайські землі) утворена Акерманська об­ласть (з 7 грудня 1940 р. Ізмаїльська обл., з 1954 р. - у складі Одеської області).

Почалася «радянізація» - насильницьке насад­жування у Західній Україні норм економічного, суспільно-політичного, культурного життя, що були характерними для тоталітарного Радянського Союзу.

В краю була заборонена діяльність українських і польських політичних партій, громадських ор­ганізацій, наукових, торговельних, промислових то­вариств і установ. Як і в усьому СРСР мали право діяти тільки ВКП(б), комсомол, піонерська та жовтенятська організації, підконтрольні більшовикам громадські об'єднання. Єдина організація, що чини­ла опір новій владі, - Організація Українських Націоналістів (ОУН) - діяла у підпіллі.

У 1940 р. у новоприєднаних західних областях України відбулися дві кампанії виборів - до Верхов­них Рад СРСР і УРСР (березень) та місцевих рад (грудень) - з характерними для радянської системи безальтернативністю кандидатур.

Господарське й культурне будівництво в Західній Україні здійснювалося за складних умов. Було націоналізовано понад 2,2 тис. промислових підприємств, які відразу включалися до промисло­вих структур Радянського Союзу, підпорядковували­ся всесоюзним і республіканським наркоматам або відомствам. На підприємствах, які ста­ли державними, створювалися профспілкові ор­ганізації, їхні замовлення на нове устаткування за­довольнялися майже негайно - за рахунок промисло­вих центрів Росії і східних областей УРСР. Десятки тисяч безробітних дістали робочі місця, в тому числі й на шахтах Донбасу. Платня робітників істот­но зросла. Одночасно здійснювалися заходи з рекон­струкції існуючих виробництв і будівництво нових, дрібні фабрики й заводи укрупнювалися.

Проте скасування приватної власності, концент­рація виробництва, широкомасштабні структурні зру­шення в економіці, очікуваних результатів не принес­ли. Націоналізація виявила вади соціалістичної еко­номіки: низьку ефективність, а то й збитковість більшості державних підприємств, незбалансованість попиту і пропозиції та незадовільну якість продукції.

Погіршувало ситуацію й політика звільнення місцевих спеціалістів, насамперед колишніх влас­ників підприємств та управлінців. Керівні кадри, що ма­сово надсилали зі східних областей України, не знали специфіки Західної України, що призводило до гострих конфліктів і серйозних порушень не лише місцевих звичаїв і тра­дицій, але й радянських законів.

Було реформовано аграрний сектор економіки регіону. 1939 р. в західних областях УРСР конфісковано понад 2,5 млн. гектарів землі, що належала поміщикам, монас­тирям. Безземельним і малоземельним господарст­вам передали понад 1,1 млн. гектарів конфіскованих земель, 84 тис. коней, 76 тис. корів. На початку 1940 р. було створено понад 180 радгоспів. Аби «заохотити» селянство до вступу у колгоспи, за­стосовувалися податкові важелі: одноосібники обкла­далися величезними податками, тоді як колгоспники мали значні пільги. Штучно створений податково-пільговий режим змусив частину місцевого селянства піти у колгоспи, яких наприкінці 1940 р. у західних областях УРСР нараховувалося 276 (об'єднували 21,3 тис. селянських господарств).

Зважа­ючи на багатонаціональний склад нових територій, навчання в школах проводилося як українською мовою, так і мовами національних меншин. Система освіти відчутно демократизувалася, тепер значна частина населення отри­мала можливість здобувати загальну та професійну освіту. Відчутно поліпшилося й медичне обслуговування населення. Якщо до 1940 року на Буковині існувало 72 лікувальні заклади, у яких працювало 112 лікарів, то після включення цих земель до складу СРСР медичне обслуговування населення здійснювали відповідно 200 закладів і понад 500 лікарів.

Включивши західноукраїнські землі до радянської системи, комуністичний режим розпочав репресивні акції. Співробітники НКВС у Західній Україні у вересні - грудні 1939 р. заарештували й передали до судово-каральних ор­ганів 10,2 тис. осіб, в тому числі колишніх офіцерів, урядовців, великих землевласників, торговців, пред­ставників інтелігенції та ін.

Були ув'язнені практично всі представники політичної еліти, що залишилися в краї. До в'язниць було запроторено й багато ко­лишніх членів Компартії Західної України (КПЗУ) та Компартії Польщі. Наймасовішим видом репресій стали депортації. В 1940-1941 pp. було здійснено чотири масові опе­рації по адміністративному виселенню краян (лютий, квітень, червень 1940 р. та травень-червень 1941 p.), які влада мотивувала необхідністю очисти­ти регіон від «неблагонадійних елементів». Тисячі чоловік загинули під час депортацій від голоду, знущань, внаслідок непристосованості до природно-кліматичних умов Сибіру, північних районів європейської частини Росії, Казахстану. Із Західної України і Західної Білорусії було депор­товано 318 тис. сімей, тобто 1 173 170 осіб. Це стано­вило близько 10 % населення.

Об'єднання українських земель у складі УРСР оцінюється неоднозначно. Вперше за кілька століть українці опинилися в межах однієї держави, але ре­пресивний режим переконав більшість західних ук­раїнців, що майбутнє не в такому об'єднанні, а в створенні незалежної соборної української держави.
^ 3. Початок Великої Вітчизняної війни. Німецька окупаційна політика.

22 червня 1941 р. о 3 годині 45 хв. німецькі війська розпочали бом­бардування великих міст і стратегічних об'єктів, а о 4 годині перейшли кордон України.

^ Основні битви в Україні на радянсько-німецькому фронті в 1941 р.

Назва

Дата

Перебіг подій, результати

Танкова битва в районі Рівне —Дубно— Луцьк— Броди

23—29 чер­вня 1941 р.

Перша велика танкова битва ІІ св. вій­ни, у якій з обох боків брало участь понад 5 тис. танків. Радянські механізовані корпуси, отри­мавши наказ негайно відкинути передові тан­кові частини ворога, що прорвалися, перейшли в наступ без належної підготовки й авіаційного прикриття. Зустрічний танковий бій завершив­ся майже повним розгромом радянських механі­зованих корпусів

Значення. Хоча просування ворога й було затримано на тиждень, це було досягнуто дорогою ціною: із 4,2 тис. танків Південно-Західного фронту залишилося лише 737. Ворог утратив декілька сотень танків. Удар ме­ханізованих корпусів зірвав спробу ворога з ходу оволодіти Києвом і дав можливість підготувати оборонні рубежі на підступах до міста, примусив ворога передчасно ввести в бій резерви

Київська оборонна операція

7 липня — 26 вересня 1941р.

На правому фланзі Південного фронту противник, прорвавши цей фронт, оточив знесилені частини 6-ї таі 12-ї армії в районі Умані і вийшов до Дніпра. Радянські війська залишили Запоріжжя, Дніпропетровськ, Чернігів.

Водночас в районі Кременчуга, де знаходився стик Південно-Західного й Західного фронтів, німецькі війська прорвали оборону радянських військ на Дніпрі й захопили плацдарм на лівому березі. 5 липня 1941 р. німецькі війська змогли вийти до оборонних споруд міста. Ця подія вважається початком Київської стратегічної оборонної операції, що тривала 83 дні. Німецьке командування оцінило прорив як вирішальну перемогу, і падіння Києва вважалося справою найближчого часу. Але німецькі частини, що підійшли до першої смуги оборони, не змогли її подолати. Перший штурм Києва 11—14 липня виявився для ворога невдалим. Ці події поклали початок героїчній обороні міста, що тривала 71 день. Захисники міста — 120 тис. бійців, із яких 33 тис. складало народне ополчення, стійко обороняли­ся. 21 серпня А. Гітлер прийняв рішення припи­нити лобові атаки міста. Тим часом склалось за­грозливе становище на флангах Південно-Західного фронту, що обороняв місто. Німецькі танкові час­тини обійшли захисників міста з півдня і півночі й замкнули кільце оточення біля Лохвиці. Наказ про відступ радянських військ було віддано занад­то пізно, і в оточення потрапило чотири радянські армії. 19 вересня німецькі війська вступили до Києва

Значення. Зірвала плани німецького командування швидко оволодіти містом. Примусила його змінити напрямок головного удару, що зрештою призвело до провалу плану «Барбаросса»

Оборона Одеси

5 серпня —16 жовтня 1941р.

Після поразки Південного фронту румуно-німецькі війська взяли в облогу Одесу. Проте швидко за­хопити місто не вдалося. Декілька штур­мів міста було відбито з великими втратами для ворога. Перед тим як залишити місто, радянські війська провели вдалу десантну операцію в районі с.Григорівка, захопивши важкі гармати, що обстрілювали місто. Рішення про припинення обо­рони міста було прийняте у зв'язку з проривом ні­мецьких військ у Крим. Евакуація військ з Одеси відбулась без втрат і несподівано для ворога

Значення. Радянські війська, що протягом 72 днів здійснювали оборону міста, відволікали на себе значні сили ворога, завдавши йому великих втрат (понад 300 тис. осіб). Оборона міста створювала можливість Чорно­морському флоту впродовж другої половини 1941 р. контролювати всю акваторію Чорного моря, загрожуючи узбережжю Румунії та нафтовим родовищам

Оборона Севасто­поля

30 жовтня 1941р.—

4липня1942р.

У жовтні 1941 р. німецькі війська увірвалися до Криму. 30 жовтня вони вийшли на далекі під­ступи до міста. Місто не було обладнане оборон­ними спорудами із суходолу, проте мало добре продуману оборону з моря. У короткий термін навколо нього було створено три лінії оборони. Хоча місто було відірване від тилових районів суходолом, Чорноморський флот упродовж 250 днів забезпечував оборону міста всім необ­хідним. Неодноразові штурми міста німецькими і румунськими військами були відбиті зі значни­ми втратами для ворога (понад 300 тис. осіб). Проте поразка радянських військ Кримського фронту на Керченському п-ві дала змогу німець­ким військам здійснити вирішальний наступ, прорвати оборону Севастополя. 3 липня 1942 р. Ставка дала наказ про евакуацію військ, проте вже було пізно. Евакуюватися змогла лише не­велика частина захисників міста

Значення. На тривалий час оборона Севастополя прикувала значні сили німецьких військ, завдавши їм суттєвих втрат. Були зірвані плани щодо знищення Чорноморського флоту СРСР

Таким чином, на протязі літа — осені 1941 р. німець­кі війська разом з своїми союзниками, долаючи шале­ний опір Червоної Армії, захопили всю Правобережну Україну, більшу частину Лівобережної й Крим.

^ Характерні риси воєнних дій влітку та восени 1941 року:

  1. практично всі вони носили оборонний характер, німецькі війська мали вже досвід війни, були краще технічно озброєні й мали переваги в воєнній тактиці;

  2. некомпетентность, дезорганізація управління, неузгодженость, а саме головне страх перед Сталіним командуючих фронтів та інших воєначальни­ків, з одного боку, й необґрунтованість неодноразових «вказівок» самого Сталіна, з іншого боку;

  3. недостатня кількість воєначальни­ків вищого рангу, знищених напередодні війни: в сухо­путних військах не вистачало майже 67 тис. команди­рів, а в авіаційних підрозділах - 1/3;

^ Адміністративно-територіальне розчленування України

Назва

Території

Дистрикт «Галичина»

Львівська, Дрогобицька, Станіславська і Тернопільська області (без пн. районів); підпорядковувалися Польському (Варшавському) генерал-губерна­торству.

Рейхскоміса-ріат «Україна»

Рівненська, Волинська, Кам'янець-Подільська, Жито­мирська області, пн. райони Тернопільської, пн райони Вінницької, сх. райони Миколаївської, Київська, Полтавська, Дніпропетровська області, пн. райони Криму та пд. райони Білорусії. Центром рейхскомісаріату стало місто Рівне.

Трансністрія

Території Одеської, Чернівецької, південні райони Він­ницької і західні райони Миколаївської областей утвори­ли нову румунську провінцію.

«Прифронтова зона»

Східні райони України (Чернігівщина, Сумщина, Хар­ківщина, Донбас) до узбережжя Азовського моря, пів­день Кримського півострова.

^ Особливості окупаційного режиму у різних регіонах України

У дистрикті «Галичина» режим терору був менш жорстоким. Тут було доз­волено функціонування українських громадських установ, кооперативних організацій, закладів освіти. В органах місцевого самоврядування україн­цям віддавали перевагу перед поляками.

У східних районах, що знаходилися під владою військової адміністрації, допускалось існування деяких українських громадських організацій і не існувало систематичного поліцейського терору.

У Трансністрії режим був більш ліберальним, не було терору, дозволялася торгівля.

Нацистський «новий порядок» загальні риси:

  1. Ліквідація суверенітету або державності завойованих держав (територій).

  2. Економічне пограбування і використання всіх ресурсів в інтересах III рейху.

  3. Расова дискримінація, геноцид, антисемітизм.

  4. Терор, репресії, масові вбивства невинних людей.

План «Ост» (план окупаційної політики на території СРСР). Основні заходи:

  1. Часткове понімечення місцевого населення; заселення німцями окупова­них земель.

  2. Масова депортація населення, у тому числі українців, до Сибіру.

  3. Економічне пограбування території України.

  4. Перетворення місцевого на­селення на рабів.

  5. Пограбування культурних цінностей, знищення пам'яток культури.

План «Ост» остаточно не був прийнятий, було затверджено лише його еко­номічну частину — пограбування і експлуатація загарбаних регіонів. Для управління окупованими територіями було створено спеціальне Управління (Міністерство) окупованих територій III рейхом. Очолював управління Розенберг. Воно складалося з чотирьох відділів: політич­ного, адміністративного, економічного, цивільного.
«Новий порядок» поз­бавляв населення будь-яких громадянських прав. Грабували­ся і нищилися матеріальні ресурси і культурні цінності; вивозилося устаткування фабрик і за­водів, рухомий склад залізниць, сировина й матеріали, зерно й скотина. Ешелонами відправлявся в Німеччину український чорнозем. З музеїв вивезли 40 тис. найцінніших творів мистецтва, колекції, зброя часів Запорізь­кої Січі. З 2,8 млн. вивезених з Радянського Союзу лю­дей на примусові роботи в Німеччину, 2,4 млн. були ви­везені з України.

На «конвейєр смерті» було поставлено масове знищення євреїв. Невдовзі після за­гарбання Києва у Бабиному Яру було страчено 52 тис. жінок, дітей та старих єврейської національності. Відтак Бабин Яр став місцем постійних розстрілів (щовівторка й щоп'ятниці), де було знищено загалом понад 100 тис., євреїв, українців, росіян. У червні 1943 р. перестало існувати львівське гетто, куди в перший рік війни було зігнано понад 130 тис. євреїв.

Жертвами кривавого терору стали 1366 тис. радянсь­ких військовополонених у 180 таборах смерті, розташо­ваних на території України. У республіці відомо не мен­ше 250 місць масових розстрілів українського населен­ня. «Фабрики смерті» діяли в Києві, Львові, Дніпропет­ровську, Кіровограді та в ін. містах. Усього за час оку­пації населення скоротилося на 13614 тис. чоловік, з них на Україні — 4 млн.





Схожі:

Тема: україна в роки ІІ світової війни 1939-1945 рр iconЛекція №6 тема: україна в роки другої світової війні (1939-1945 рр.)
Причини І початок Другої світової війни. Радянсько-німецький пакт про ненапад І міжнародні передумови вступу Червоної армії на територію...
Тема: україна в роки ІІ світової війни 1939-1945 рр iconЗатверджую
Модуль №5: тема №16: Держава І право України в роки другої світової війни 1939-1945 р р
Тема: україна в роки ІІ світової війни 1939-1945 рр iconДруга світова війна 1939-1945 pp
Початок війни. Події 1939-1941 pp. Друга світова війна нале­жить до числа найважливіших історичних подій XX ст. Вона три­вала 6 років,...
Тема: україна в роки ІІ світової війни 1939-1945 рр iconУкраїна в період Другої світової війни (1939-1945)
Франко, що підтримував нацистський уряд Німеччини. Потім, була захоплена Австрія під приводом з’єднання німецьких земель. Пізніше,...
Тема: україна в роки ІІ світової війни 1939-1945 рр iconТема Україна в роки Другої світової війни
Мета: з’ясувати причини та умови зародження рузу Опору на українських землях, вияснити умови діяльності підпільниць кого руху (радянського...
Тема: україна в роки ІІ світової війни 1939-1945 рр iconПраво Європейського Союзу
Плани інтеграції І побудови федеративної держави в Західній Європі в період Другої світової війни І перші роки після її закінчення...
Тема: україна в роки ІІ світової війни 1939-1945 рр iconYкр cічових стрільців у роки першої світової війни громадсько-освiтнi та мистецькi структури
Діючи у надзвичайно складних умовах Першої світової війни, стрільці зумiли перетворити свій леґiон у добре вишколену, фактично, українську...
Тема: україна в роки ІІ світової війни 1939-1945 рр iconПлан Українські землі на початку ХХ століття: а економічне становище
Тема 1: Україна напередодні І світової війни. Формування національних політичних партій. Легіон усс
Тема: україна в роки ІІ світової війни 1939-1945 рр iconНімецько-польських відносин 1938–1939 років
Другої світової війни. Д. Хогган народився 23 березня 1923 р в Портленді, штат Орегон. У 1948 р закінчив Гарвардський університет,...
Тема: україна в роки ІІ світової війни 1939-1945 рр iconМіністерство освіти І науки україни
У якому році відбувся Ютландський бій між англійським І німецьким флотами в роки Першої світової війни?
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2015
звернутися до адміністрації
skaz.com.ua
Головна сторінка