Відділення: українська філологія Секція: українська література українська демонологія
Скачати 378.7 Kb.
|
Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України Головне управління освіти і науки Рівненської облдержадміністрації Рівненське територіальне відділення МАН України
УКРАЇНСЬКА ДЕМОНОЛОГІЯ
Сарни – 2012 ЗМІСТ
ВСТУП Темою мого дослідження стала українська демонологія та її персонажі. Демонологічні уявлення стали основним пластом всієї традиційної культури та фольклору. Метою моєї роботи є дослідження впливу української демонології на життя сучасного українського суспільства, а також дізнатися, де бере початок українська демонологія, яких персонажів включає, який вплив має на творчість українських письменників. В ході мого незвичайного дослідження я опрацювала велику кількість інформації, яка дала мені змогу глибоко зануритися в незвідане для багатьох людей. Багато фактів я дізналася з інтернет-ресурсів, перечитала велику кількість українських народних казок, творів українських письменників, ознайомилася з приказками та прислів`ями українського народу про духів, розмовляла на тему злих сил з старожителями. Жага до пізнання таємниць природи зростала з кожною прочитаною сторінкою, з кожним новим фантастичним героєм, з кожною почутою новою історією. Щодня ми стикаємося з цим незвіданим, згадуємо нечисту силу в повсякденному мовленні і не помічаємо цього. В своїй роботі я хочу показати, що не варто упереджено ставитися до самого поняття демонології. Результатами моєї клопіткої роботи над цією темою я хочу з вами поділитися. На момент прийняття християнства український народ мав вже розвинену демонологію. Віра в Єдиного Бога не витіснила давні язичницькі вірування, а лише трансформувала їх у, власне, українську демонологію Демонологія – це сукупність міфічних уявлень про духи-демони, які шкодять/сприяють людині в її повсякденному житті. Демонологія у ранньому християнстві первісно розумілася як вчення про темні сили. З плином часу міфологічні персонажі втрачали своє первісне значення і поступово набували характеру художньо-поетичних образів усної народної творчості. Ієрархічні між богами з праіндоєвропейських часів структурно не різняться нічим від богів та демонологічних персоналій часів раннього християнства. Ці персоналії поділяються на три групи: 1. Персоналії верхнього світу – бог Громовик, бог Сонце , богиня Зоря; 2. Персоналії середнього світу – Купайло, Коляда, Громовик; 3. Персоналії нижнього світу – русалки, мара, мавки, домовики, чорти, вовкулаки, упирі, тощо. В українському фольклорі залишилася в майже незмінному вигляді тільки так звана нижча міфологія, тобто комплекс уявлень про демонів, духів, про нечисту силу та людей, наділених надприродними властивостями. Актуальність моєї теми є очевидною, адже демонологія є невід`ємною частиною фольклору, обрядів, звичаїв та традицій нашого народу. Демонологія є основою так званих забобонів та упереджень з якими ми стикаємося щоденно. Ми володіємо всіма потрібними нам знаннями, але зазвичай не знаємо їх застосування та призначення. Яскравим прикладом доказу того, що демонологія бере свій початок глибоко з язичницьких часів є свято Купала, яке ми всі добре знаємо. На цьому святі обрядом очищення від всього злого є стрибання через вогнище, але зараз це стало лише веселою забавою, яка втратила своє первинне значення. Я привела тільки один з прикладів демонології в обрядах, а їх можна приводити безліч і з повсякденного життя (не вживати в домі слово «чорт» - бо явиться, не свистіти – це закликає нечистого і т.д). РОЗДІЛ 1 Походження української демонології Прагнення людини пояснити і впорядкувати навколишній світ, розкрити єдність людини і природи породили українську демонологію. В цілому українська міфологія аналогічна міфології інших народів світу, проте вона має виразний національний колорит і художньо-образну своєрідність. Почалося все дуже давно, з дохристиянських часів, коли з`явилися міфи. Ті, що розповідали про походження людини називалися антропогенічними; про язичницьких богів – теологічними; про виникнення Всесвіту – космогенічними; про неминучу загибель світу – есхатологічними. Але українська міфологія вмістила і християнські, і язичницькі вірування, які знайшли відображення у анімізмі, фетишизмі і тотимізмі. Анімізм – це віра в наявність душі чи духу в кожній речі або явищі навколишнього світу. Образи української демонології – це фантастичні, зооморфні чи антропоморфні істоти, які наділені людськими властивостями та можуть впливати на живу та неживу природу. Фетишизм – це віра у надприродні властивості предметів і речей в українській релігійно-міфологічній традиції фетишами – об`єктами релігійного поклоніння – вважалися різноманітні амулети й талісмани. Залишки фетишизму проявляються і в сучасному християнстві (культ хреста, ікон). Тотемізм – це сукупність релігійних уявлень і вірувань про існування надприродних зв`язків між певною родовою групою людей і певним видом рослин чи тварин. Елементи тотемізму залишилися в обрядовості та звичаях українців (зокрема в обрядах водіння кози, куста, тополі тощо). Анімізм і породив українську демонологію. РОЗДІЛ 2 Ієрархія демонічних сил Найголовнішими демонами української демонології є Люцифер, Сатана, Диявол, Вельзевул та інші, взагалі деякі демонологи нараховують до 9999 різних бісівських титулів та назв; всі вони об`єднуються в спільноту під назвою «легіон». Їм прислуговують прості, рядові чорти – біси, які, в свою чергу, класифікуються за місцем проживання. [дод.1] В українській демонології, як вказує С. Плачинда, за найдавніших часів чорт носив ім'я й подобизну Чорнобога — антипода Білобога, що символізував світлі сили, все прекрасне на землі. Чорт є сином Чорнобога і Мари. Згідно з легендою, чорт був один на весь світ, і ця самотність йому набридла. Тоді він пішов до Білобога просити собі товариша. Білобог дозволив чортові вмочити у живу воду палець і стріпнути ним позад себе. Із тієї краплі води повинен був з'явитися товариш. Однак чорт не послухав Білобога і замість пальця вмочив руку, а потім струшував позад себе краплі, в результаті чого з'явилася сила-силенна чортів, які стали творити Вирію зло. Тоді боги скинули їх з Вирію, і чорти летіли 40 діб. Нарешті Білобог промовив: «Амінь», і чорти назавжди лишилися саме на тих місцях, де перебували у вказаний момент: хто — у воді, хто — у лісі, хто — у полі і т. д. Залежно від місця проживання вони отримали свої назви: лісовик, водяник, домовик, польовик, болотяник, повітруля та ін. [дод.1] В окремий розряд демонічних істот можна віднести двоєдушників, до яких належать відьми, відьмаки, упирі, які також мають свою ієрархію. Вони мають магічні здібності і володіють таємними знаннями, які можуть використовувати в добрих та злих цілях. [дод.2] Вовкулаки та лісуни відносяться до людиноподібних демонів, що вміють приймати подобу вовка, тому ми їх відносимо до окремої групи. Ще одним різновидом нечистої сили є духи, наділені здатністю впливати на людей: Недоля, Лихо, Біда, Мана, Мара, Морок, Юда, Грець, Трясця, Пропасниця та ін. РОЗДІЛ 3 Демонічні істоти України Антипко (безп’ятько) – чорт, якому дверима відбито п’яти, через що він шкутильгає. У народі вважають, що антипко викльовується з курячого зноска. Анциболот (анциболотник, болотник, болотяник, болотяний лісовик, кадук) – болотяний чорт, що живе тільки в болоті. Арідник — найголовніший чорт, якому підпорядковуються чорти нижчих рангів: дідьки, біси, юдники, щезники. Баба — міфічна істота в образі жінки з довгим волоссям, яка убиває або до смерті залоскотує людей. Цей образ вважають генетичним продовженням прадавнього символу богині родючості. С. Плачинда доводить, що з прадавнього символу життя, здоров'я, вагітних, родючості — баби — розвинувся сучасний образ Берегині. Таким чином, від одного прадавнього символу відмежовуються полярно протилежні: символ зла та смерті з одного боку та своєрідний символ ствердження життя і благополуччя. Лісова баба — дружина лісовика, банна баба — дух лазні, залізна баба — дух, що живе в кукурудзі, житня баба — польовий дух. Існувало повір’я, що зловлена в полі баба служитиме гоподареві, як вірна наймичка. Подекуди вірили, що баба полюбляє підміняти ще нехрещених дітей на свої відміни (одмінки). Баба́й (Баба́йка, Вова, Бука) — нічний дух, уявна істота, згадування якої використовують батьки, щоб залякати неслухняних дітей. Бабай описується як «маленький дідусь з бородою і з торбинкою або великим мішком». Іноді Бабай не описується взагалі; в цьому випадку діти уявляють його самі. В уявленнях слов’ян – це привид з великим ротом, що поїдає дітей. Зазвичай Бабай використовується, щоб неслухняні діти не вставали з ліжка після того, як їх уклали спати. В цьому випадку батьки говорять, що Бабай ховається під ліжком, і що він забере дитину, якщо та встане. Баба-Яга (Яга, Баба-Юга, Язя, Йога, Єгера) — у дохристиянських віруваннях — богиня смерті; мешканка потойбічного світу; живе у хатинці на курячих ніжках як межі двох світів; традиційний персонаж дитячої казки як лихої баби, небезпечної для дітей, котрих хоче поїдати; взагалі у народних казках — потворна і зла чарівниця, зла істота, стара відьма; також персоніфікація дуже лютої зими; у народі відома з дуже давніх часів (слово яга, можливо, споріднене з литовським anris — «гадюка, уж»; давня язя — «чарівниця»); у переносному розумінні — взагалі лиха, зла, підступна, сварлива жінка. [дод.6] Берегиня (Оберега) — найстаровинніша богиня добра і захисту людини від усілякого зла. На думку академіка Б. Рибакова, культ Берегині започаткувався в первісні часи, коли протоукраїнці приносили жертви упирям і берегиням (у чому «проявився дуалістичний анімізм: задобрювання чорних сил і вдячність охоронним берегиням»). З часом, згідно з еволюцією релігійних уявлень, Берегиня стає «хатньою» богинею, захищаючи оселю, всю родину, надто — малих дітей від хвороб, лютого звіра, смерті тощо. Вона є жіночим аналогом домовика. ^ — біс, який живе в лісі й схожий на мужика у червоній шапці. Блуд — демонологічний образ, що символізує зло, яке, згідно з легендою, не встигло долетіти з неба до землі і зависло в повітрі. Блуд має здатність перевтілюватися з птаха у чоловіка, кота, собаку, світло тощо. Потрапляє до кожного, хто випадково зачепить його. На людину, до якої причепився блуд, чекає біда: вона не може втрапити додому. Блукає на одному місці до повного знесилення. Це лісовий дух, що заманює людей у нетрі, і там вони помирають. Босірка — найнижчий ступінь у класифікації відьом. Вихор — в українських народніх віруваннях вияв нечистої сили. Його іноді навіть уосіблюють в образі чорного чоловіка, порослого шерстю, з хвостом і крилами, і з великими пазурями на ногах і руках. Живота в нього немає, і тому видно в ньому тельбухи. Тому й зовуть вихри "котолупами". Живуть вони в полі, але не сидять на місці, а все перебігають. Особливо багато їх бігає перед дощем. Бігаючи, вони все увихаються бо бояться грому, який їх убиває. Бігають вони тільки вдень, а вночі — ніколи, і тим відрізняються від іншої нечистої сили. Коли вихор "підвіє" людину, та мусить захворіти. Тому, "як вітер порохом курбелить, не можна йти серединою вулиці", — треба дати вихрові вільну дорогу. Оповідали, що як чортова дочка виходила одного разу заміж за простого чоловіка, то тоді на весіллі чорт як закрутився з радощів, так і став — вихром. Тому й називають іноді вихор — Чортовим Весіллям. Відьмак — персонаж слов'янської міфології, що володіє чаклунськими здібностями. Також відомий як, перевертень, чаклун, відун. Походження йде від праслов'янської *vědě «я знаю», давньо-руської вѣдь «чаклунство, відьомство, знання». За повір'ями, відьмак, як і відьма, може бути природженим і навченим. У природженного немає волосся, бороди, вусів зіниці вертикальні. Навчений - нічим не відрізняється від нормального чоловіка. Іноді згадуються відьмаки, що лояльно ставляться до людей: замовляють хвороби, лікують людей і тварин, забороняють чаклункам чинити зло, захищають людей. У відьмака дві душі: людська і демонічна. Українська міфологія трактує відьмака як главу роду (клану), який має магічні здібності та йде за горизонт дорогами Нави. Українські відьмаки володіли секретами щастя і долі, отриманими від Морока в нагороду за те, що не піддалися на його спокуси. Відьмак наскрізь бачить всіх відьом і чаклунів в околиці, управляє відьмами, які сповідаються перед ним у тій шкоді, яку вони заподіяли людям. Вміє керувати бджолами, розганяти хмари. Проти нього безсилі чари русалок. Відьмак здатний бути перевертнем: він перетворюється на коня, метелика, вовка і т.ін. Відьмак не втрачає своєї сили і після смерті: б'ється на могилах з мерцями, не пропускаючи їх у село, і завжди перемагає. Вій (шолудивий Буняк)— персонаж української демонології, який найчастіше постає в образі старезного діда з густими й довгими бровами та віями, через які нічого не бачить. Його погляд може бути смертельним для живих істот. Він має згубну, руйнівну силу, яка здатна провалити будинок під землю, а на його місці утворити водоймище. Однак від цієї магічної сили рятує те, що Вій навколо себе нічого не бачить через свої надзвичайно густі та довгі брови й вії. В етнографії висловлюється припущення про те, що саме з цим образом пов'язані повір'я «про недобрі очі та зурочення, згідно з якими від злого погляду все гине чи псується» |
Схожі:
 | Двнз «Криворізький національний університет» (повне найменування вищого навчального закладу) Спеціальність 010100 «Українська мова та література І українознавство», «Українська мова, література та редагування освітніх видань»,... | | Практикум для студентів І курсу спеціальності 020303“Філологія. Українська... Практикум для студентів І курсу спеціальності 020303“Філологія. Українська мова І література. Переклад” |
| 4. Державний стандарт базової І повної середньої освіти // Дивослово. 2004. № С. 76 80 «Філологія. Українська мова та література» з додатковою спеціалізацією : «Редагування освітніх видань», «Філологія. Мова І література... | | Робоча навчальна програма Філологія. Українська мова І література, 020303 Філологія. (Мова І література (англійська, німецька, російська), 040101 Хімія, 040102... |
| Н73 Новий довідник: Українська мова. Українська література. — К.: Тов «казка», 2008. т— 864 с М. Радишевсъка — старший учитель, учитель-методист, відмінник народної освіти (автор розділу «Українська мова») | | Міністерство освіти І науки, молоді ат спорту України Хомула А. М. Українська література ІІ хомула А. М. Українська література ІІІ ужва О. О. Математика |
| Міністерство освіти І науки, молоді ат спорту України Тимофєєва О. М. Українська мова ІІ тимофєєва О. М. Українська мова ІІІ тимофєєва О. М. Українська література | | Л. П. Бойко сучасна українська літературна мова Бойко Л. П. Сучасна українська літературна мова. Морфеміка. Словотвір : [навчальний посібник для студентів освітньо-кваліфікаційного... |
| Міністерство освіти І науки, молоді ат спорту України Тимофєєва О. М. Українська література ІІ тимофєєва О. М. Українська мова ІІІ пиріжок О. Г. Фізика | | Міністерство освіти І науки, молоді ат спорту України Хомула А. М. Українська література ІІ хомула А. М. Українська література ІІІ глущенко О. Л. Біологія ІV глущенко О. Л. Біологія |