2. сутнісна характеристика господарських рішень




Скачати 155.16 Kb.
Назва2. сутнісна характеристика господарських рішень
Дата конвертації30.06.2013
Розмір155.16 Kb.
ТипДокументы
skaz.com.ua > Література > Документы
Тема 2.

СУТНІСНА ХАРАКТЕРИСТИКА ГОСПОДАРСЬКИХ РІШЕНЬ
2.1. Поняття «рішення» в науковій та спеціальній літературі

2.2. Характеристика основних елементів будь-якого рішення

2.3. Сутність, ознаки і класифікація господарських рішень

2.4. Роль і значення рішення у менеджменті організації

2.5. Вимоги до управлінських рішень менеджера
2.1. Поняття «рішення» в науковій та спеціальній літературі
Від прийняття господарських рішень, їх якості, раціональності й обґрунтованості в багатьох випадках залежать реальні можливості досягнення цілей організації, її ефективна діяльність. Звідси випливає необхідність розуміння сутності господарських рішень, вивчення основних правил, прийомів і наукових методів їх розробки.

Поняття «рішення» в науковій літературі трактується по-різному. Найчастіше воно розуміється і як процес, і як акт вибору, і як результат вибору.

Рішення як процес характеризується тим, що, відбуваючись у часі, здійснюється в декілька етапів (підготовка, формування, прийняття й реалізація). Воно містить окремі, але тісно взаємопов’язані елементи: постановку мети та планування діяльності за кращою альтернативою її досягнення; розподіл часу, ресурсів і дій, необхідних для вирішення завдання; мотивацію чи спонукання до дій; координацію та регулювання процесу; здійснення обліку й контролю зробленого, аби переконатися, що результати відповідають запланованим.

Етап прийняття рішень можна трактувати як акт вибору особою за допомогою визначених правил. Рішення як результат вибору являє собою розпорядження до дії (план роботи, варіант проекту).


^ 2.2. Характеристика основних елементів будь-якого рішення
Існування рішення як такого передбачає наявність певних елементів: суб’єкта, що приймає рішення (менеджер, відділ, підприємство в цілому); об’єкта — виконавця рішення (підлеглий, відділ, підприємство в цілому); предмет рішення; мета й причини розробки рішення.

Господарське рішення (ГР) — це результат аналізу, прогнозування, оптимізації економічного обґрунтування та вибору альтернативи із сукупності варіантів досягнення конкретної мети підприємства.

Загалом господарське рішення характеризують такі ознаки: — можливість вибору єдиної дії з безлічі альтернатив (якщо немає альтернативи, то немає і вибору а отже, немає і рішення);

— наявність мети (безцільний вибір не вважається рішенням);

— необхідність вольового акту особи, що приймає рішення (ОПР) стосовно його вибору, оскільки ОПР формує рішення через боротьбу думок і .мотивів.

Господарські рішення мають Місце1 в управлінні процесами всередині організації, процесами взаємодії організації із зовнішнім середовищем, в безпосередньому управлінні організацією.

^ 2.3. Сутність, ознаки і класифікація господарських рішень.
Сутність господарських рішень проявляється в різних аспектах, які засвідчують вплив цих рішень на економічні, організаційні, правові та технологічні інтереси підприємства.

Згідно з економічною сутністю на розробку та реалізацію будь-якого рішення необхідні фінансові, матеріальні й інші витрати. Тому кожне рішення має реальну вартість, а його реалізація повинна приносити підприємству прямий чи опосередкований прибуток. Помилкове або неправильно сприйняте підлеглими рішення може завдати компанії збитків чи навіть призвести до банкрутства.

Організаційна сутність полягає в тому, що для розробки та реалізації рішення підприємство повинно мати: необхідний персонал; документи, які регламентують повноваження, права, обов’язки та відповідальність працівників і самого підприємства; налагоджену систему контролю, а також здійснювати координацію роботи персоналу.

Соціальну сутність закладено в механізмі управління персоналом задля узгодження їхньої діяльності всередині колективу.

Правова сутність рішень полягає в можливості здійснення певних заходів у рамках законодавчого поля (виходячи із законодавчих актів України, міжнародних зобов’язань, статутних та інших документів власне підприємства).

Технологічна сутність рішень проявляється в можливості забезпечення персоналу, що здійснює розробку та реалізацію рішень, необхідними технічними, інформаційними ресурсами.

Загалом господарське рішення характеризують такі ознаки: —можливість вибору єдиної дії з безлічі альтернатив (якщо немає альтернативи, то немає і вибору} а отже, немає і рішення);

— наявність мети (безцільний вибір не вважається рішенням);

— необхідність вольового акту особи, що приймає рішення (ОПР) стосовно його вибору, оскільки ОПР формує рішення через боротьбу думок і мотивів.

Рішення, що приймаються в господарській практиці, характеризуються різноманітністю. Тож необхідність класифікації зумовлена потребою у визначеності термінологічного апарата, виборі оптимальних методів прийняття й обґрунтування рішень.

Класифікацію господарських рішень за певними ознаками наведено в табл. 1.1.


^ Таблиця 1.1

Класифікація господарських рішень


Ознака

Види господарських рішень

За ступенем невизначеності (повноти інформації)

— прийняті в умовах визначеності;

— прийняті в умовах невизначеності;

— прийняті в умовах ризику

За ступенем унікальності

— рутинні;

— нетворчі;

— унікальні (творчі)

За типом застосовуваних критеріїв і часу (швидкості) вирішення завдань

— автоматичні (прийняті миттєво: питання — відповідь); — бліц-рішення (прийняті за кілька хвилин); — експрес-рішення — приймаються протягом кількох годин; — пролонговані — вироблення рішень впродовж тижнів і місяців

За стадією життєвого циклу товару

— рішення на стадії НДЦКР;

— рішення на стадії виробництва;

— тощо

За функціональною спрямованістю

— розроблювані для здійснення планових заходів у компанії, підрозділі; — спрямовані на розв’язок організаційних проблем функціонування підприємства; — розроблювані за різними аспектами діяльності працівників підприємства;

— координаційні (необхідні для узгодження мінливих умов внутрішнього та зовнішнього середовища, що мають на меті гармонізацію діяльності підприємства); — контрольні (служать для оцінки результату тих чи інших дій підлеглих і спрямовані на забезпечення своєчасного виконання планів та намічених цілей);

— інформативні (спрямовані на впорядкування інформаційного поля для працівників компанії та надання їм необхідної інформації); — регулювальні (найчастіше наказують спосіб здійснення у визначених ситуаціях тих чи інших дій і виражаються в різного роду правилах, розпорядках, графіках, нормах, нормативах тощо)


^ Продовження табл. 1.1


Ознака

Види господарських рішень

За сферою дії

— технічні (приймаються з приводу об’єктивних факторів діяльності — використання устаткування, технологій тощо); — економічні (пов’язані з витратами підприємства й зумовлені ними); —соціальні (приймаються стосовно умов праці персоналу, її оплати, пільг, гарантій)

За метою

— комерційні; — некомерційні

За рівнем управління

— прийняті на вищому рівні; — прийняті на середньому рівні; — прийняті на нижчому рівні

За масштабністю

— комплексні; — часткові

За організацією розробки

— колегіальні;

— корпоративні;

—індивідуальні;

— змішані

За терміном дії

— стратегічні (розробляються на тривалий строк (5-10 років) з охопленням ключових елементів підприємства (структура, виробництво)); — тактичні (розробляються на 1-З роки з охопленням частини ключових елементів компанії); — оперативні (короткострокові рішення, які розробляються в разі виникнення ситуацій, що заважають реалізації тактичних рішень)

За ступенем складності

— стандартні;

—нестандартні

За глибиною дії

— однорівневі; — багаторівневі

За компетентністю

— на основі здорового глузду; — професіональні

За часом дії

— тривалої дії; — разові; — неперервної дії;

— для розв’язання певних завдань

За прогнозованою ефективністю

— ординарні — за яких ефективність витрат ресурсів на одиницю отриманого результату відповідає нормам і нормативам, прийнятим для даної галузі, напряму діяльності; — синергічні — за яких ефективність витрат ресурсів не одиницю здобутого ефекту різко зростає (ефект має яскраво виражений характер непропорційного зростання); — асинергічні — призводять до непропорційного зниження ефективності системи / операції


^ Продовження табл. 1.1


Ознака

Види господарських рішень

За складністю реалізації

— прості (реалізуються для виконання однієї дії);

— процесні (реалізуються для виконання деякої сукупності взаємопов’язаних дій)

За ознакою врахувати або неврахування зміни умов реалізації рішення

— гнучкі, алгоритми реалізації яких уже під час прийняття рішень передбачають різні варіанти дій залежно від умов;

— жорсткі (мають єдиний варіант реалізації за будь-яких умов або станів суб’єктів чи об’єктів)

За ознакою управлінських функцій

— рішення функції планування;

— рішення функції організаційної діяльності;

— рішення функції мотивації учасників;

— рішення функції контролю

За кількістю цілей

— одноцільові;

— багатоцільові

За рівнем прийняття

— рішення організації в цілому;

— рішення структурних підрозділів;

— рішення функціональних служб;

— рішення окремих працівників.

За напрямом вирішення

— приймаються всередині організації як системи;

— рішення, що виходять за межі організації

За тривалістю Періоду реалізації

— довгострокові (понад 5 років, прогнозні, зумовлені баченням майбутнього, що випливає з умов і потреб сьогодення);

— середньострокові (від одного року до 5-ти, відбиваються в обов’язкових для виконання планах і програмах, згідно з якими здійснюються конкретні практичні заходи);

— короткострокові (до одного року, відображаються, як правило, в усних чи письмових наказах, розпорядженнях; приймаються без попередньої підготовки)

За ступенем обов’язковості виконання

— директивні (розробляються вищими органами управління в стабільних умовах; стосуються найбільш важливих поточних і перспективних проблем організації та призначені для обов’язкового виконання на її нижчих рівнях);

— рекомендаційні (готуються органами ради (комітетами, комісіями); їх виконання бажане, але не обов’язкове, оскільки ті, кого ці рішення стосуються, не є підлеглими тих, хто їх приймає);

— орієнтаційні (призначені для нижчих рівнів управління, що перебувають під значним впливом центру)



^ Закінчення табл. 1.1


Ознака

Види господарських рішень

За характером прийняття

— вибіркові (стосуються одного чи кількох близьких аспектів розглянутої проблеми);

— систематичні (охоплюють проблему в цілому, в усьому її різноманітті та взаємозв’язках)

За способом прийняття

— консультативне (припускає, що особа, котра його приймає остаточно, радиться з підлеглими або експертами, а потім, з урахуванням висловлених рекомендацій, робить власний вибір);

— спільне (приймається в результаті взаємної згоди всіх учасників на основі консенсусу);

— парламентське (приймається в результаті взаємної згоди більшості)

За широтою охоплення

— загальні (стосуються однакових проблем усіх (декількох) підрозділів організації (наприклад, про час початку та закінчення робочого дня));

— спеціальні (стосуються вузьких проблем одного підрозділу чи груші працівників)

3 погляду зумовленості

— запрограмовані (приймаються в стандартних регулярно повторюваних ситуаціях);

— незапрограмовані (приймаються в неординарних обставинах і вимагають індивідуального творчого підходу, що інтегрує досвід, дані спеціальних досліджень, мистецтво та чуття менеджера)

3 погляду принципового підходу до варіантності

— безальтернативне (приймається в тому випадку, якщо все зрозуміло, та зі становища, що склалося, є тільки один вихід (як правило, характерно для нескладних стандартних ситуацій і проблем));

— бінарне (мас на увазі альтернативу);

— багатоваріантне (припускає можливість вибору з досить великої кількості способів дії);

— інноваційне (приймається на основі штучного комбінування окремих найбільш придатних і не-суперечних один одному характеристик тих рішень, що були в цілому відхилені)


Господарське рішення має бути оптимальним, ефективним і результативним. Оптимальність господарського рішення — властивість бути найкращим відповідно до критерію (системи критеріїв) оптимальності. Ефективним є рішення, що приводить до потрібних і дієвих результатів. Результативним можна назвати рішення, реалізація якого приводить до остаточних результатів.

^ 2.4. Роль і значення рішення у менеджменті організації
Менеджер здійснює управлінський вплив на виробничі, економічні і соціальні функції організації шляхом підготовки, прийняття, організації контролю за виконанням управлінських рішень.

Рішення менеджера — це форма управлінського цілеспрямованого впливу на процеси, які проходять в організації.

Вплив може здійснюватися шляхом регулювання процесів для підтримки їх у заданих параметрах та ліквідації або усунення виникаючих відхилень від встановлених меж за найважливішими показниками (критеріями). Іноді виникає необхідність переорієнтації виробництва, зміна його структури, спеціалізації, обсягів, порядку взаємодії учасників виробничого процесу, темпу і ритму роботи виконавців тощо. У цьому випадку управлінський вплив буде носити реорганізаційний характер, який принципово змінює умови виробничої діяльності колективу організації або його окремих підрозділів; за своїм змістом є директивним, тобто обов’язковим для виконання у виробничій системі підприємства або об’єднання. Безпосередньою формою такого впливу менеджера на виробництво є управлінське рішення.

Управлінське рішення приймається менеджером або колективним органом управління для цілеспрямованого впливу на працівників, які виконують управлінські або виконавчі функції у межах визначених для них службових обов’язків.

Управлінське рішення є найважливішим мобілізуючим елементом у функціонуванні системи управління організацією.

Реалізація рішень, прийнятих суб’єктом господарювання, може відбуватися в таких формах:

• ділова бесіда — спеціально організована керівником зустріч із підлеглим (групою підлеглих) для обміну думками за заздалегідь обумовленою тематикою, актуальною для компанії;

• ділова гра (тренінг) — спеціально організована інтенсивна діяльність робітників з підготовки та реалізації господарських рішень на основі імітаційних моделей реальних процесів;

• засідання — вузькопрофесійна нарада для розв’язання в основному організаційних питань (засідання профкому, президії тощо);

• звіт (у письмовій та усній формі) — рішення спеціаліста щодо результатів індивідуальної або колективної роботи з реалізації господарських рішень;

• методика — сукупність методів для професійного виконання будь-якої діяльності; г

• навчання — ділова бесіда; проводиться керівником для надання новітніх знань або інформації стосовно виконання будь-якої діяльності;

• нарада — колективна ділова бесіда; проводиться керівником для оперативного доведення до підлеглих конкретних задач, використання колективного розуму, обміну інформацією та накопиченим досвідом стосовно здійснення важливих господарських рішень.

• настанова — ділова бесіда; проводиться керівником і має на меті навчити, передати досвід щодо успішного виконання господарського рішення;

• особистий приклад — діловий приклад керівництва у сфері підпорядкування, за заздалегідь підготовленим сценарієм, для розвитку у підлеглих ефекту наслідування авторитетам у техніці здійснення господарських рішень;

• порада — ділова бесіда; проводиться керівником для того, щоб поділитися власними поглядами з виконавцями рішення щодо його виконання; є необов’язковою для виконання підлеглими;

• примушування — ділова бесіда; ведеться керівником у вигляді погроз або підвищення платні для спонукання працівника до виконання господарських рішень;

• рекомендаційний лист — рішення авторитетного спеціаліста поручитися за будь-яку людину, компанію або діяльність перед потенційним або конкретним роботодавцем, постачальником чи споживачем;

• роз’яснення — ділова бесіда; проводиться керівником і має на меті пояснити, зробити більш зрозумілим суть і склад господарського рішення;

У період переходу підприємств на ринкові відносини, коли розширюються права менеджерів і підвищується відповідальність за рівень господарювання у конкурентному середовищі, значення управлінських рішень зростає. Таким чином, управлінське рішення є результатом попередньо продуманої мети і засобів її досягнення.

Основна складність проблеми управлінського рішення полягає у тому, щоб знати найбільш ефективний варіант їх вирішення.
^ 2.5. Вимоги до управлінських рішень менеджера
До управлінських рішень менеджера пред’являються такі вимоги: цілеспрямованість, вибір головної проблеми, об’єктивність, своєчасність, компетентність, комплексність дієвість та конкретність.

1. Цілеспрямованість. Кожне рішення повинно визначати конкретні цілі та задачі трудового колективу, встановлення завдання безпосереднім виконавцям трудового процесу, мобілізувати ресурси для безумовного досягнення цих цілей, рішення першочергових задач і встановлених завдань.

Складні управлінські рішення мають кілька цілей, які можуть доповнювати одна іншу, а можуть бути і суперечливими. Так, якщо менеджер відмовляється від послуг залучених працівників, ставить мету економі витрат на оплату праці, то досягнення цих цілей може привести до перевантаження працівників, а звідси — зниження якості робіт, що виконуються.

2. ^ Вибір головної проблеми. Багато менеджерів займаються вирішенням численних дрібних питань і не знаходять головної проблеми, рішення якої сприяло б усуненню або ліквідації наявних недоліків у роботі колективу.

3. Об’єктивність управлінського рішення. Кожне управлінське рішення менеджера за своєю природою носить суб’єктивний характер. Але необхідність у прийнятті того чи іншого рішення настає незалежно від бажання менеджера, тобто об’єктивно.

Ігнорування об’єктивності, фактичного стану справ, абстрагування від реальних обставин призводе до суб’єктивізму, відриву від реальних умов виробництва.

4. Своєчасність прийняття і реалізації рішень. Динамічність подій у реальному житті організації постійно висувають перед менеджером все нові й нові проблеми, їх не завжди видно і важко визначити на скільки вони є важливими і взаємопов’язаними з іншими невирішеними питаннями. Досвідчені керівники «відчувають» появу проблеми та її можливі наслідки, встигають своєчасно звернути увагу спеціалістів і вжити певні заходи.

Несвоєчасне вирішення проблем призводе до великих витрат наявних ресурсів.

5. Компетентність управлінських рішень. Прийняття рішення є практичним застосуванням знань менеджера, принципів управління, навичок керівництва колективом, урахування умов і особливостей конкретної ситуації. Вона передбачає правомочність посадової особи або колективного органу приймати конкретне рішення. Загальне правило цієї вимоги є те, що керівник, спеціаліст або орган управління не повинні приймати рішення, що віднесені до компетенції своїх підлеглих і в той же час не перевищувати своєї влади у прийнятті рішень.

Приймаючи рішення за підлеглого, менеджер знижує відповідальність останнього за кінцеві результати, наслідки роботи.

6. Комплексність управлінських рішень і системність в їх реалізації, необхідність комплексного вирішення проблем є причиною розробки програм стратегічного управління, інноваційної та: інвестиційної діяльності організації.

7. ^ Дієвість і конкретність управлінських рішень. Дієвість рішення полягає у силі свого впливу на колектив достатньої для зміни стану справ у заданому напряму для досягнення поставлених цілей. Конкретність рішення передбачає точність поставлених у ньому цілей і завдань, чіткість викладення, грамотність оформлення, доступність для розуміння виконавцями, врахування інтересів працівників, які безпосередньо будуть його виконувати.

Додержанням вимог управлінських рішень, менеджер створює творчі умови у трудовому колективі і забезпечує успіх у роботі всього колективу організації.





Схожі:

2. сутнісна характеристика господарських рішень icon1. Сутнісна характеристика потенціалу підприємства

2. сутнісна характеристика господарських рішень iconМетодичні рекомендації до самостійної роботи при вивченні дисципліни «Бухгалтерський облік»
Льного спостереження, відображення І контролю господарських активів І капіталу, господарських процесів І їх результатів, а також...
2. сутнісна характеристика господарських рішень iconЛабораторна робота №3 Дослідження ризику на основі дерева рішень
Мета роботи: Навчитись будувати дерево рішень та аналізувати стратегії прийняття рішень за допомогою дерева рішень
2. сутнісна характеристика господарських рішень icon8. Облік основних господарських процесів
Методологічні основи обліку обороту (обігу) господарських активів (засобів) на підприємствах. Стадії руху господарських засобів І...
2. сутнісна характеристика господарських рішень icon1. Загальна характеристика перегляду судових рішень Верховним Судом України
Цпк у редакції Закону України ≪Про судоустрій І статус суддів≫ передбачив можливість перегляду судових рішень Верховним Судом України...
2. сутнісна характеристика господарських рішень iconПринципи системи оподаткування в Україні господарських спільнот (господарських товариств)

2. сутнісна характеристика господарських рішень iconБізнес-план у ринковій системі господарювання сутнісна характеристика...
Отже, за ринкової системи господарювання бізнес-план – це активний робочий інструмент управління, відправний пункт усієї планової...
2. сутнісна характеристика господарських рішень iconЛекція 2 17 лекція 31 тема 4 обґрунтування господарських рішень та оцінювання їх ефективності 49
Вивчення дисципліни передбачає наявність знань з наступних дисциплін: «Теорія ймовірностей та математична статистика», «Теорія статистики»,...
2. сутнісна характеристика господарських рішень iconПитання, що виносяться на залік з курсу «Управлінські рішення»
Які відмінності між ухваленням управлінських рішень І рішень в повсякденному житті
2. сутнісна характеристика господарських рішень iconПлан анотація вступ основна частина. Загальна характеристика, предмет...
Основна частина. Загальна характеристика, предмет І методи бухгалтерського обліку
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2015
звернутися до адміністрації
skaz.com.ua
Головна сторінка