Герби міст Волинського краю переважно сягають своїм корінням давніших часів, однак їхня емблематика насичена мотивами української старовини та лицарства. У цій




Скачати 130.23 Kb.
НазваГерби міст Волинського краю переважно сягають своїм корінням давніших часів, однак їхня емблематика насичена мотивами української старовини та лицарства. У цій
Дата конвертації12.02.2014
Розмір130.23 Kb.
ТипДокументы
skaz.com.ua > Література > Документы
Герби міст Волині

Герби міст Волинського краю переважно сягають своїм корінням давніших часів, однак їхня емблематика насичена мотивами української старовини та лицарства. У цій групі геральдичних пам'яток чи не найяскравіше з-поміж усіх стародавніх гербів міст Правобережжя відбилися реалії минулого нашої країни. Це не є дивним, оскільки формування міської геральдики Волині розпочалося ще за княжої доби і найбільшого розквіту досягло у XVI-XVIII століттях, коли українське гербівництво послуговувалося настановами ранньогеральдичного періоду, відзначеного саме такими мотивами у переважній більшості тогочасних міських відзнак. Але навіть пізніше, за доби "масової герботворчості" та у XIX столітті, головний зміст тематики волинських міських гербів суттєвих змін не зазнав. Якщо наприкінці XVIII століття у численних гербах українських міст домінували "мирні" символи праці та природи, а також "промовисті" емблеми, то для розроблених тоді ж проектів міських відзнак Волині ця тональність була майже цілком чужою (виняток становили лише герби містечок Лабуня та Дубровиці). Зберігалася ця традиція і у проектах емблем міст Західної Волині, затверджених у другій половині XIX та на початку XX століття.

За рисами геральдичної тематики більшість міських гербів Волині можна поділити на декілька умовних груп, властивих українському гербівництву ранньогеральдичного періоду. Насамперед це стосується, звичайно ж, відзнак, які виникли за доби литовсько-польського панування. Так, серед їхньої символіки можна побачити зображення святих (герб Овруча), архітектурних споруд (герби Житомира, Заслава, Острога, Рівного). Ці ж мотиви наявні і в гербах, створених у російській імператорській Герольдії з кінця XVIII по початок XX століття (малюнки фортець та веж у гербах Кременця, Луцька, Чуднова). Типові взірці конкретизованої міської символіки "масового" періоду становлять собою, відзнаки Лабуня та Дубровиці. Оригінальними зразками "промовистих" емблем є герби Ковеля 1852 року та Дубна 1911 року. Щодо гербів Новограда-Волинського та Володимира-Волинського, то їхні прототипи датуються ще княжою добою. Так само пов'язаним із подіями княжого минулого, хоч і створеним лише 1796 року, був герб Радомишля.

Усі ці особливості постання міської геральдики волинського регіону, звичайно ж, значною мірою були зумовлені особливостями його історичної долі.

"Повість врем'яних літ" повідомляє про те, що уже у середині VI століття в долині Західного Бугу існували поселення слов'янського племені дулібів. Пізніше цю землю опановує інше плем'я - волиняни, столичним містом яких стало городище Волин (нині село Грудек на території Замойського воєводства Польщі). Протягом Х-ХІІ століть на території Волинської землі виникають такі визначні міста, як Луцьк, Дубно, Острог, Чорторийське, Пересопниця та інші. Княжою столицею краю незмінне залишався Володимир, заснований, за літописними даними, у 988 році Володимиром Великим.

1199 року князь Роман Мстиславич об'єднав Волинське князівство з Галичиною, що стало початком нового державного утворення на заході України-Русі - Галицько-Волинського князівства з окремим княжим столом на Волині. Протягом XIII століття цей стіл посідали син Романа Мстиславича Василько та його нащадок Володимир Васильковий, відомий своєю пристрастю до "книжного вчення". Небіж цього князя Юрій Львович, який дістав, подібно до свого дідо Данила Галицького, титул "короля Русі", зробив місто Володимир столицею всієї Галицьке-Волинської держави. Саме під час князювання Юрія Львовича на Волині остаточно усталився місцевий княжий знак.

Останнім волинським князем історики вважають литовського княжича Любарта Гедиминовича, запрошеного володимирськими боярами після убивства Юрія-Болеслава у 1340 році. Під владою Любарта Волинь залишалася й надалі, після приєднання краю до володінь Великого князівства Литовського. У XV столітті Волинське князівство було перетворено на воєводство, яке пізніше, згідно з рішенням Люблінського сейму 1569 року, перейшло під юрисдикцію Королівства Польського. Воєводство поділялося на три повіти: Луцький, Володимирський та Кременецький. Адміністративною столицею Волині став Луцьк.

За доби литовського панування численні міста Волині отримали великокняжі привілеї на магдебурзьке право. Так, Луцьк одержав подібний привілей 1432 року, Кременець - 1438 року, Рівне - у 1490-х роках, Дубно - 1498 року, Володимир - 1509 року, Ковель -1518 року. Досить часто ці привілеї містили малюнки та описи гербів, наданих тоді ж містам.

Внаслідок другого поділу Речі Посполитої велика частина Волинського, а також Овруцький та Житомирський повіти Київського воєводства, значне число міст яких також одержали магдебурзьке право та герби за часів литовсько-польського панування, відійшли до Російської імперії. 1793 року на цих землях було утворено Ізяславське намісництво, невдовзі перейменоване на Волинське, яке поділялося на десять повітів: Новоград-Волинський, Домбровицький, Житомирський, Заславський (Ізяславський), Лабунський, Овруцький, Острозький, Радомиський, Рівненський та Чуднівський. 22 січня 1796 року губернському місту Новограду-Волинському та всім повітовим містам намісництва було затверджено герби. 1795 року, після третього поділу Речі Посполитої, до Волинського намісництва додалося ще п'ять повітів - Володимирський, Ковельський, Луцький, Дубнівський та Кременецький (два останні деякий час належали до Подільського намісництва).

У 1797 році Волинське намісництво було перетворено на губернію. Радомиський повіт тоді ж було зараховано до сусідньої Київської губернії, міста Домбровиці, Лабунь та Чуднів - понижено до статусу містечок. Центром Волинської губернії згідно з указом від 24 червня 1804 року став Житомир.

Протягом XIX століття Герольдія неодноразово зачіпала у своїй роботі питання про створення гербів для п'ятьох міст Західної Волині, однак першим реальним кроком у цьому процесі стало лише затвердження герба для Ковеля 20 липня 1852 року. Згодом, 8 грудня 1856 року, було узаконено крайовий герб Волинської губернії, а 31 січня 1874 року - герб повітового міста Кременця: автором проектів обох відзнак був герольдмейстер Б.Кене. Щодо Володимира-Волинського, Дубна та Луцька, то їхні емблеми дістали затвердження лише на початку XX століття - 27 січня 1911 року.

Нарешті, у міжвоєнний період на території Західної Волині, що з 1923 року опинилася в межах Польщі, було проголошено повітовими містами ще шість колишніх містечок губернії - Горохів, Здолбунів, Камінь-Каширський, Костопіль, Любомль та Сарни. На жаль, до наших днів не дійшли відомості про тогочасну геральдику жодного з цих міст, окрім Любомля, про герб якого вдалося зібрати спогади місцевих старожилів.


Микола Онуфрійчук "Давній герб Волині"

| Друк |




Читальний зал Суспільно-політичне життя

^ Волинь №1. 1991. ст. 20-24

Перш, ніж розпочати роздуми на цю тему, мушу дати декілька зауваг до понять “герб” і “геральдика”. Герб — відмітний символічний знак держави, міста, дворянського роду або окремої особи, зображуваний на прапорах, мо нетах, печатках, документах і т. ін. Державний герб—офіційна емблема держави. Геральдика (лат. hегаldica — геральдичне мистецтво, від heraldus — оповісник) або гербознавство — допоміжна історична дисципліна, що вивчає герби, опис гербів та їх історій.

 

У публікації львівського архітектора Андрія Гречила “До питання про національний прапор” сказано, що у другій половині XIII століття з'явився герб Галицько-Волинського князівства у вигляді золотого лева в синьому полі...
У книзі професора Олександра Цинкаловського “Стара Волинь і Волинське Полісся”, ви даній Інститутом дослідів Волині у Вінніпезі 1984 року, а ще раніше — у книзі історика П- М. Батюшкова “Холмська Русь”, виданій в Санкт-Петербурзі 1887 року, мова йде про герб Володимиро-Галицького князівства, котрий скла дався з гербів Литовської Русі та Червоної Русі. Цей герб був на грамоті Юрія І Львовича, онука Данила Романовича, яка була видана 1313 року союзникові—гросмейстрові німець кого рицарського ордена.
На гербі Литовської Русі зображений срібний вершник на червоному щитовому полі з черво ним хрестом на хоругві. Тут же поряд герб Червоної Русі — жовтий лев на голубому полі, зіпер тий на посріблену скелю. Саме на цій підставі грунтується версія про те, що зображений сріб ний вершник на червоному щитовому полі з червоним хрестом на хоругві і є одним із перших гербів Волинської землі...
А яким же був герб Волині, коли Галицько-Волинське князівство розпалося у наступні сто ліття? І чи вичерпується волинська геральдика отим єдиним гербом?
На палітурках “Ілюстрованої історії України” Михайла Грушевського під назвою “Герб Волині” подається в осередку некоронований орел. На думку історика 1. П. Крип'якевича, справжні герби прийшли до нас із західних країв і вперше трапляються на західноукраїнських землях у XIV столітті. Гербові знаки стають на той час загальновживаними. Польський професор Ф. Пекосинський твердив, що джерелом руської геральдики була геральдика польська...
А де ж все-таки істина?
Історичні джерела свідчать, ЩО східні слов'яни на території майбутньої України символічні знаки використовували ще в період родоплемінного ладу. Знаки вживали для вирізнення родів, згодом—знатних родин, сімей, осіб, для означення приватної власності. Такими знаками були хрест, квадрат, ромб, коло, півмісяць, зірки, квіти, зброя, геральдичні звірі та птахи (орли, олені, круки, однороги та ін.).
Історик В. І. Сергійчук стверджує, що протягом багатьох століть на усіх землях Русі було поширене зображення тризуба, яке в час к феодального роздріблення поступово витіснялося з ужитку. Хоча окремі феодальні роди, дотримуючись знаків князівської доби, вживали тризуб аж до XV століття 2. Такої ж думки Богдан Якимович 3. Починаючи з X!) століття, вини кають й інші знаки. Місто Володимир (Волинський) мало знак святого Юрія, Луцьк — святого Миколая. У тій же “Ілюстрованій історії України” на листі громади міста Володимира (Волинського) від 1324 року є її печатка із зображенням Юрія Переможця^. На Київській землі почали зображати святого архистратига Михаіла 5.
Переглядаючи книги науково-популярного збірника волинезнавства “Літопис Волині”, який майже сорок років видає Інститут дослідів Волині і Товариство “Волинь” у Канаді, я зустрів цікаві публікації В. Сенютовича-Бережного і Р. О. Климкевича, присвячені історії волинської геральдики, у тому числі й герба Волині. Вони висвітлюють думки вчених, допомагають відшу кати обгрунтовані відповіді на поставлені питання.
Доктор В. Сенютович-Бережний у статті “До джерел староруської геральдики” підкреслює, "що хоч вживання гербів у нас з'явилося під впливом західних сусідів, то гербові титла, яки ми стали наші вже існуючі родові знаки, мають різне походження” 6.
Староруська геральдика не раз привертала увагу дослідників руноподібними емблемами. із прадавніх часів існувало вірування у чародійну силу руноподібних знаків, які мали боро нити людей від лиха. Німецьке слово “руне” походить від староскандинавського слова “рун” — таємниця.
Найбільша кількість гербів із руноподібними емблемами була у волинської шляхти — на щадків дружинників і бояр часів першого періоду нашої державності. В основній своїй масі волиняни дотримувалися старовинних родових емблем, не міняючи їх на польські. Цю традиційність, вірність давнім звичаям помітив великий знавець Волині польський історик минулого століття Юліан Бартошевич.
Родові емблеми, які виникали у слов'ян у IX—XI І століттях, мали рунічні (геометричні) форми або ж являли собою комбінацію ліній, хрестів, простіших літер і називалися знаками, різами, п'ятнами чи мітами. Спочатку ціміти вказували на належність майна окремим роди нам, згодом вони перетворювалися у родові емблеми, герби. До такого висновку дійшов наш вітчизняний сфрапст (дослідник печаток, штампів) К. Болсуновський у праці “Сфрагистические й геральдические памятники югозападного края” (Київ, 1899 р.). Про ознаку власності свідчать і бортні знаки, що Їх довго вживали наші селяни. А ще й літописи підтверджують, що в Х-му столітті наші предки вирізували знаки на перснях, котрими користувалися як печатка ми. Такі персні не раз знаходили археологи.
На те, що титла руських гербів зустрічаються у старовинних руських печатках догеральдичної епохи і що вони подібні до слов'янських літер, звернув увагу польський історик Иоахим Лелевель. З прийняттям християнства поганські знаки (міти) почали “хрестити”, додаючи до них хрест або створюючи його поперечною рискою.
Проти твердження професора Ф. Пекосинського щодо запозичення польських гербів во линськими знатними родами виступили добре обізнані з геральдикою польські історики С. Ла гуна, О. Яблоновський і А. Малецький. О. Яблоновський, наприклад, вказує на те, що в печатках руських князів і бояр фігурували рунічні знаки норманнів, літери грецької абетки чи монограми, зустрічалися тамги (родові знаки) кавказьких горян, навіть киргизьких родів. І що все це свідчить про давні стосунки наших пращурів з іншими племенами і народами.
Учений-археолог професор М. Міллер, ви вчаючи руноподібні титла волинської знаті, шляхти, констатував, що значна група цих знаків — це готські руни вульфівського напису, літери з готської (вульфівської) абетки (ТТ створив у придунайському осередку готів єпископ Вульфила чи Ульфила, який переклав готською мовою “Біблію”).
В. Сенютович-Бережний твердить: “У XIII та XIV століттях знаки, що стали родовими, ля гають в основу гербів князів і бояр уже як гербові титла” 7.У найстарішого польського геральдика Бартоша Папроцького (гербовник із 1578 р.) є низка повідомлень про офіційне затверджен-ня гербів старовинним родам, які фактично переходили до них від “ксьонжонт руських”. А це теж вказує на існування у нас гербів ще за часів Галицько-Волинської держави.
Якщо на Заході, де герби почали вживати з другої половини XII століття, тобто під час хрестових походів, у герби увійшли емблеми з бойових щитів, то в нас у герби входили пере важно родові знаки. В польській геральдиці часто вживали германські руни (титла), які переходили сюди з германських гербів. Якщо польська геральдична система у своїй основі групує довкола окремих гербів певну кількість родів, то герби нашого боярства відзначали одну певну родину.
Це щодо деяких джерел те відмінностей творення староруської, у тому числі й волинської геральдики. А тепер щодо герба Волині.
Перша наукова праця, присвячена цьому гербу, належить доктору В. Сенютовичу-Бережному. Вчений висловив думку, що Волинь мала свій герб у першій половині XIV століття і що він класичний за своєю простотою, має дуже глибоку та гарну символіку “Герб цей—на червоному щитовому полі білий (срібний) хрест — має свою геральдичну символіку,—
І їхні представники тим пишалися, бо червоний колір означав, що їхні роди своєю кров'ю муж ньо боронили Батьківщину від ворогів.
Найдавніші зразки печаток із гербом Волинської землі зустрічаються у XIV—XV століт тях на актах литовських князів Вітовта від 1385, 1404, 1413 років і Сигизмунда Кейстуто-вича 1433 року, а також на печатці 1464 року. До речі, герб Брацлавщини теж мав хрест, але червоний на білому (срібному) полі.
Найдавніше зображення герба Волині, яке ді йшло до нас, зберігається у так званому Арсенальному списку в Парижі, у бібліотеці Арсеналу. Цей список у вигляді рукописної книги графа д'Арженсома (1696—1764) є найдавнішою копією геральдичного твору відомого польського істо рика XV століття Яна Длугоша В цьому списку 145 гербів у кольорах: 23 земських, 118 шляхетських, 4 капітульних і 23 литовських. Тут є герби й наших земель... Про Арсенальний список цікаву публікацію зробила 1926 року у Львові Гвлеча Полячківна (“Stemmata Polonica”).
Доктор Р. О. Климкевич допускає, що герб Волині міг витворитися із знамена одного з во линських князів, а саме із знамена, знайденого професором В. Січинським 1933 року у Воло димирі (Волинському) на цеглинах, що ними була виложена стежка від парафіяльного дому до собору Успення Богородиці. Ці цеглини походять з “Апостольщини” (з колишнього монастиря Апостолів, що був побудований за часів князя Володимира Васильковича близько 1287 року (" і стояв над берегом річки Луги, з правого боку від дороги, що вела на Білі Береги. Монастир згорів 1730 року).
Згадане знамено—це поєднання тризуба з хрестом, причому хрест рівняється своїм розмі ром тризубові, отже, він не є додатковим знаком, а рівнорядним складником двочастинної композиції Р. О. Климкевич допускає, що в часи герботворення (XIV століття) вжито як титло (гербовий знак) особистий чи родовий знак волинського князя (хрест) та опущено знак, спільний для усіх староукраїнських князів (тризуб)9.
Учений зауважує, що найдавніше зображення герба Волині відрізняється від пізніших його зразків Спочатку хрест на щиті був прямий і своїми кінцями торкався його країв. Саме це зображення Р. О. Климкевич вважає первісним зразком давнього герба Волині.
Після Люблінської унії Литовського князів ства з Польщею (1569 р.) на гербі Волині з'явився папковий хрест і додатком до цього герба був затверджений у 1589 році коронний орел Але він не прижився, і Волинь надалі фактично вживала давній герб, без орла. Широку інформацію про тогочасний герб Волині можна зу стріти у відомого польського геральдика К. Несецького. Герб Волинської губернії був затверджений 8 грудня 1856 року Він нічим не відрізнявся від герба Волинського воєводства, але з нього було усунено додатковий середній щит із польським коронним гербом, затвердженим у XVI столітті, хоча фактично й не вживаним. Територіальні рамки застосування цього герба те пер значно розширилися, оскільки Волинська губернія була більша від колишнього воєвод ства. Своє державне значення герб Волині втратив у 1918 році.
Зображення герба Волині з папковим хрестом подається на виданнях Інституту досліджен ня Волині в Канаді.
Гадаю, що обережніше треба ставитися і до тверджень О. Цинкаловського про герб Волинсько-Галицької держави. Якщо такий герб і міг бути в XIV столітті, то, очевидно, проіснував недовго 1 ось що саме привело мене до такої думки Символів, емблем, знаків з білими (срібними) вершниками з хоругвами та мечами, на конях різної масті, на червоному полі в ті часи було немало в різних землях та містах Про це, зокрема, свідчить Ян Длугош у своїй “Історії Польщі” '°.
Під час Грюнвальдської битви, 580-річчя якої сповнилося 15 липня 1990 року, не знаменах тридцяти загонів (хоругв) Литовського князів ства і трьох загонів польського війська, які представляли різні землі Польщі, Литви, а також білоруського, українського і російського народів та кримських татар, були зображені вершники на червоному полі. Тим паче, що П. М. Батюшков, описуючи герб Володимиро-Галицької землі (1313 р. ), його складовими частинами називає не герби Волині (Володимира) та Галичини, а герби Литовської Русі і Червоної Русі " Поняття ж “Литовська Русь” не відповідає поняттю “Волинь” Це по-перше А по-друге, у ті часи за різних князів герби нерідко змінювали.
Білий хрест на червоному полі (з невеликими відозмінами) зустрічається також на знаменах семи загонів (з 51-го) польського війська, до речі, під одним із них були чехи й морави, і шести загонів хрестоносців (теж із 51-го) Так що стверджувати про односторонні впливи Литви, Польщі, хрестоносців (а це знаходимо у працях деяких дослідників) на формування волинської геральдики, очевидно, не варто. Бо процес її формування має давнє коріння і тут доцільніше шукати певні взаємовпливи, роль суб'єктивного фактора, а то й бачити загальні, характерні для усього тогочасного християнського світу тенденції.
І ще одне. На знаменах загонів-учасників Грюнвальдської битви з обох боків найхарак терніше, найчастіше поєднання червоного і білого кольорів, рідше зустрічається блакитний, жовтий, зелений, чорний і коричневий. Кожна сторона, навіть з допомогою відповідної символіки, прагнула підкреслити свою вірність богу, християнській вірі, хоча насправді йшла, як на той час, велика кривава війна слов'янських і при-балтійських народів за землі, за звільнення від ярма хрестоносців.
Отже, геральдика — це теж наша історія, пам'ять, культура. А знаємо про неї поки що не багато. І, як бачимо, контакти з волинським зарубіжжям приносять нам користь, збага чують нас духовно. Думаю, було б вельми добре, якби наші науковці гострим плугом свого розуму старанно пройшлися перелогами волинської геральдики. Бо аматору-краєзнавцю ця справа не завжди під силу.

1. Гречило А. До питання про національний прапор// Пам'ятки України.— 1989.— № 4.— С. 44.
2. Сергйчук В. І. Доля української національної символіки.—К.: Т-во “Знання” УРСР, 1990.— С. 7. 
3. Якимович Б- До питання про українську національну символіку// Пам'ятки України.— 1989 — № 3 — С. 44.
4. Грушевський М. Київ-Львів, 1913.Ілюстрована історія України. С. 126.
5. Сергійчук В. І. Доля української національної символіки—К. Т-во “Знання” УРСР, 1990.— С. 7.
6. Сенютович-Бережний В До джерел староруської геральдики//Літопис Волині.— Вінніпег, 1 955.— Ч. З.—С. 14. 
7. Там же, с. 14.
8. Сенютович-Бережний В. Герб Волині//Літопис Волині.—Вінніпег, 1956.—Ч. 3—С. 2—3. 
9. Климкевич Р. О. Завваги у справі гербу Волині//Літопис Волині.—Вінніпег, 1958.—Ч. 4.—С 99—100.
10. Длугош Ян. Грюнвальдська битва.— М.-Л.— АН СССР. 1962.—С. 87—95.
11. Батюшков П. М. Холмская Русь.—Санкт-Петербург, 1 887.— С. 37, там же — “Приложение”.— С. 49.

http://www.art.lutsk.ua/art/gerb/tkt4.html

Схожі:

Герби міст Волинського краю переважно сягають своїм корінням давніших часів, однак їхня емблематика насичена мотивами української старовини та лицарства. У цій iconОсновні мотиви українського народного орнаменту
Орнаментальні мотиви українських вишивок сягають своїм корінням у місцеву флору та фауну, в історичну традицію. У давнину основні...
Герби міст Волинського краю переважно сягають своїм корінням давніших часів, однак їхня емблематика насичена мотивами української старовини та лицарства. У цій iconУкраїнська література має тисячолітню історію. Початки її належать...
Австралії. Українська література мала важкий розвиток через постійне іноземне панування над українськими землями. В деякі періоди...
Герби міст Волинського краю переважно сягають своїм корінням давніших часів, однак їхня емблематика насичена мотивами української старовини та лицарства. У цій icon+38(099)706 53 33 e-mail
Львова до одного з найстаріших міст України, нездоланої перепони для монголо-татар на шляху до Європи, столиці Галицько-Волинського...
Герби міст Волинського краю переважно сягають своїм корінням давніших часів, однак їхня емблематика насичена мотивами української старовини та лицарства. У цій icon«Травлення в ротовій порожнині та шлунку». Предмет : фізіологія людини Курс 2 Семестр
Однак поживні речовини їжі переважно є складними високомолекулярними сполуками І для засвоєння потребують розщеплення на прості складові...
Герби міст Волинського краю переважно сягають своїм корінням давніших часів, однак їхня емблематика насичена мотивами української старовини та лицарства. У цій iconПлан Таборова преса часів Першої світової війни. Преса української діаспори у міжвоєнний період
Владимиров В. М. Історія української журналістики (1917 1997 рр.). Навч посібник. Луганськ: Вид-во Східноукр держ ун-ту, 1998. 210...
Герби міст Волинського краю переважно сягають своїм корінням давніших часів, однак їхня емблематика насичена мотивами української старовини та лицарства. У цій iconЛітература рідного краю. Загальне ознайомлення із художніми творами митців рідного краю
Навчальна мета: засвоїти знання про літературу рідного краю, ознайомитися із життєвим та творчим шляхом основник представників; поглибити...
Герби міст Волинського краю переважно сягають своїм корінням давніших часів, однак їхня емблематика насичена мотивами української старовини та лицарства. У цій iconХарактерництва та бойових мистецтв
Для нас характерником є кожен, хто здатен створити щось нове для свого народу, свого краю, хто своїм власним прикладом надихає інших...
Герби міст Волинського краю переважно сягають своїм корінням давніших часів, однак їхня емблематика насичена мотивами української старовини та лицарства. У цій iconОдяг в Україні за часів зледеніння
Предмет, мета І завдання курсу «Експертиза української народної вишивки І ткацтва»
Герби міст Волинського краю переважно сягають своїм корінням давніших часів, однак їхня емблематика насичена мотивами української старовини та лицарства. У цій iconПідсумкові заліково-екзаменаційні питання
Загальновизнаним є, наприклад, виділення епох античної культури І відродження. В історії української культури виділяється культура...
Герби міст Волинського краю переважно сягають своїм корінням давніших часів, однак їхня емблематика насичена мотивами української старовини та лицарства. У цій iconІталія – угорщина, натхнення та релакс!
Римської імперії існують поруч із будівлями часів турецького ярма, романськими храмами. У будапешті І сьогодні можна побачити руїни...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2015
звернутися до адміністрації
skaz.com.ua
Головна сторінка